Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за лютий 2026 року

Головна цитата

Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за лютий 2026 року

Публікації

Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за лютий 2026 року

19:44 Нд 15.03.26 Автор : Рада адвокатів Тернопільської області 35 Переглядів Версія для друку

Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за лютий 2026 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ за лютий 2026 року

Рішення Європейського суду з прав людини від 11 вересня 2025 року. Справа «Гордєєв проти України» (Заява № 14335/18)

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Ця справа стосувалася скарг Дениса Гордєєва на тривале тримання під вартою та надмірну тривалість кримінального провадження проти нього. Крім того, заявник оскаржував нібито відсутність незалежності та безсторонності національних судів, які розглядали його справу, а також порушення презумпції невинуватості.

ЗАТРИМАННЯ ТА ТРИМАННЯ ЗАЯВНИКА ПІД ВАРТОЮ

27 березня 2015 року Гордєєва затримали за підозрою у вбивстві співробітника Служби безпеки України. Наступного дня Жовтневий районний суд міста Маріуполя обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на тяжкість злочину та на ризик, що заявник може перешкоджати слідству, впливати на свідків або переховуватися. Підстави для тримання під вартою неодноразово продовжувалися судами, однак ухвали були формальними та повторювали стандартний набір мотивів без конкретизації фактичних обставин справи. Лише 7 травня 2019 року тримання під вартою замінили на цілодобовий домашній арешт, який завершився 4 липня 2019 року і не був продовжений.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЗАЯВНИКА

Кримінальне провадження проти заявника розпочалося після передачі обвинувального акту до суду першої інстанції 1 березня 2016 року. Розгляд справи не розпочався до 1 серпня 2017 року через відводи суддів, а протягом наступних років засідання відкладали більше двадцяти разів, переважно через неявку потерпілих чи захисників інших обвинувачених. У цей період заявника призвали до Збройних сил України у зв’язку з війною з Росією. 6 червня 2022 року він загинув під час бойових дій, і 2 серпня 2022 року суд зупинив розгляд справи.

ПУБЛІЧНІ ЗАЯВИ ЩОДО ЗАЯВНИКА

У день затримання, 27 березня 2015 року, Президент України Петро Порошенко опублікував у Facebook пост із повідомленням про затримання заявника як вбивці співробітника СБУ, доповнений фотографією затриманого. Того ж дня його ім’я було широко поширене у медіа, ставши відомим громадськості.

ОЦІНКА СУДУ

Суд визнав, що після смерті заявника його мати та син мають право продовжити розгляд справи від його імені, тоді як колишня дружина такого права не мала через відсутність доказів тісного контакту з померлим.

Щодо скарги на тримання під вартою, Суд констатував, що початкове затримання було обґрунтованим, проте всі подальші продовження тримання під вартою були оформлені формально, без конкретного аналізу обставин справи, що не відповідало вимозі «відповідних та достатніх» підстав. Через це було встановлено порушення п. 3 ст. 5 Конвенції.

Скарга на тривалість кримінального провадження також була визнана прийнятною. Розгляд справи тривав понад сім років в одній інстанції, значна частина часу проходила без будь-яких дій з боку суду, а засідання регулярно відкладалися через причини, не залежні від заявника. Це свідчило про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Інші скарги заявника щодо відсутності незалежності та безсторонності судів і порушення презумпції невинуватості були визнані передчасними та неприйнятними через його смерть і зупинку кримінального провадження.

Спадкоємцям заявника було присуджено 3 400 євро спільно в якості моральної шкоди, а решту вимог, зокрема про відновлення кримінального провадження для відновлення репутації, відхилено.

РЕЗУЛЬТАТ

ЄСПЛ одноголосно визнав прийнятними скарги на тривале тримання під вартою та надмірну тривалість кримінального провадження, встановив порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 6 Конвенції і присудив спадкоємцям заявника моральну компенсацію. Решта скарг була визнана неприйнятною.

Рішення Європейського суду з прав людини від 11 вересня 2025 року. Справа «Гумінський проти України» (Заява № 7210/15)

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Справа стосувалася скарг заявника на порушення його прав за статтею 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Заявник оскаржував позбавлення майна, яке він добросовісно набув у рамках договору іпотеки з приватною особою, а також порядок цивільного провадження в Україні, де національні суди задовольнили позов прокурора після, як він стверджував, закінчення строку позовної давності.

Фактично, у 2008–2009 роках приватна особа К. позичила у батька заявника гроші, придбала державне приміщення та передала його заявнику як частину погашення позики. У 2013–2014 роках прокурор ініціював провадження щодо визнання первинного продажу приміщення недійсним, що призвело до позбавлення заявника майна. Міські та апеляційні суди по-різному оцінювали питання дотримання строку позовної давності, а Вищий спеціалізований суд залишив апеляційне рішення без змін.

ОЦІНКА СУДУ

I. Стверджуване порушення статті 6 Конвенції

Заявник скаржився на порушення принципу юридичної визначеності, оскільки апеляційний суд, спираючись на результати провадження проти К., не розглянув детально його аргументи щодо строку позовної давності. Суд встановив значну невизначеність у висновках національних судів та дійшов висновку, що застосований підхід не відповідав принципу юридичної визначеності, гарантованому статтею 6. Порушення статті 6 Конвенції було визнано.

II. Стверджуване порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції

Заявник скаржився на вилучення майна без відшкодування. Суд зазначив, що заявник міг вимагати повернення коштів від К., як від контрагента за договором позики, і що відсутність відшкодування державою не створює додаткового тягаря, оскільки заявник не намагався реалізувати свої права у цивільному порядку. Ця скарга була відхилена як явно необґрунтована.

Застосування статті 41 Конвенції

Оскільки скарга за статтею 1 Першого протоколу була відхилена, питання присудження матеріальної шкоди не виникло. Інших вимог щодо справедливої сатисфакції заявник не висував, тому виплат не призначено.

ВИСНОВОК СУДУ

Скарга за статтею 6 Конвенції — прийнятна; решта скарг — неприйнятні.

Було порушено статтю 6 Конвенції.

Вимога заявника щодо відшкодування — відхилена.

Рішення Європейського суду з прав людини від 11 вересня 2025 року. Справа «Гордєєв проти України» (Заява № 14335/18)

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Справа стосується скарги заявниці на неефективність національного провадження, покликаного встановити обставини смерті її сина в лікарні. Вона стверджувала, що розслідування було тривалим і формальним, що становить порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції (право на життя).

I. МЕДИЧНА ДОПОМОГА ТА СМЕРТЬ СИНА ЗАЯВНИЦІ

У березні 2003 року син заявниці звернувся до Кіцманської центральної районної лікарні з абсцесом фурункула. Після операції він перебував під амбулаторним наглядом. У квітні стан погіршився: було діагностовано флегмону, згодом — сепсис. У травні його перевели до Чернівецької обласної клінічної лікарні, де провели ще одну операцію, однак наступного дня він помер від сепсису, септичного шоку та поліорганної недостатності. Заявниця вважала, що смерть настала через неналежне лікування.

II. РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКУ ОРГАНАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Після скарги заявниці обласний департамент охорони здоров’я створив спеціальну комісію. У серпні 2003 року комісія встановила низку недоліків у лікуванні в Кіцманській лікарні, зокрема відсутність необхідних аналізів і належної терапії. Кількох лікарів притягнули до дисциплінарної відповідальності та понизили в посаді.

III. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Спочатку прокуратура відмовила у відкритті кримінальної справи, але згодом її було порушено за фактом неналежного надання медичної допомоги. Упродовж 2004–2011 років провадження неодноразово закривалося через відсутність складу злочину, однак ці рішення скасовувалися через неповноту розслідування. Було проведено п’ять судово-медичних експертиз, які вказували на недоліки лікування та встановили причинно-наслідковий зв’язок між ними і смертю пацієнта.

У 2011 році одному з лікарів повідомили про підозру, однак згодом справу закрили у зв’язку із закінченням строків давності. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Щодо інших лікарів кримінальне переслідування не здійснювалося.

IV. ЦИВІЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Заявниця подала цивільний позов до лікарні про відшкодування шкоди. Провадження було зупинене до завершення кримінальної справи. У 2014 році суд частково задовольнив позов, присудивши матеріальну та моральну шкоду. Апеляційний суд дещо зменшив суму матеріального відшкодування. Рішення було виконане.

ОЦІНКА СУДУ

Суд визнав заяву прийнятною. Посилаючись на принципи, сформульовані у справі Lopes de Sousa Fernandes v. Portugal, він зазначив, що у випадках ненавмисного позбавлення життя держава не зобов’язана обов’язково забезпечувати кримінальне покарання, але повинна гарантувати ефективну систему розслідування.

Суд встановив, що хоча дисциплінарні заходи були вжиті оперативно, кримінальне провадження тривало понад десять років, неодноразово закривалося через неповноту розслідування, супроводжувалося численними повторними експертизами та зрештою завершилося звільненням єдиного обвинуваченого від відповідальності через сплив строків давності. Такі недоліки свідчили про відсутність належної оперативності й послідовності. Цивільне відшкодування не могло компенсувати ці процесуальні вади.

Отже, Суд дійшов висновку про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Заявниця вимагала компенсацію моральної шкоди та витрат. Суд присудив їй 6 000 євро моральної шкоди та 1 000 євро витрат, плюс податки, якщо такі підлягають сплаті.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Оголосив заяву прийнятною; встановив порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції; зобов’язав державу-відповідача виплатити заявниці зазначені суми протягом трьох місяців із нарахуванням відсотків у разі прострочення; відхилив решту вимог щодо справедливої сатисфакції.

Про основні засади житлової політики

(Закон України від 13.01.2026 № 4751-IX, чинності 15.02.2026)

Цей Закон визначає основні правові, економічні, соціальні та організаційні засади житлової політики щодо реалізації права осіб на житло, забезпечення сталого та ефективного використання житлового фонду України.

Стаття 6. Право на житло

Органи місцевого самоврядування при плануванні та забудові нових житлових кварталів (мікрорайонів) зобов’язані забезпечити створення повноцінного життєвого середовища шляхом будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури та дорожньої мережі, соціальної інфраструктури, зокрема закладів дошкільної та загальної середньої освіти, закладів охорони здоров’я, інших об’єктів соціально-культурного призначення, благоустрою території.

Особи, які не мають доступу до житла, що відповідає мінімальним вимогам до споживчої якості житла, зокрема особи, які потребують соціального захисту, особи, які були змушені залишити своє місце проживання з підстав, що загрожують їхньому життю чи здоров’ю або стану та безпеці займаного житла, інші категорії осіб, визначені законом, мають право на отримання соціального житла на підставі договору оренди соціального житла за доступну орендну плату залежно від рівня доходу особи (сім’ї), домогосподарства та з урахуванням пільг, гарантій і субсидій, на які вони мають право відповідно до закону.

Особи, передбачені цією частиною, також можуть набути право власності на житло шляхом використання фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання та оренди житла.

…

Стаття 21. Механізми реалізації права на житло

1. Право осіб на житло реалізується шляхом набуття права власності на нього (у тому числі шляхом будівництва нового житла, придбання), користування чи оренди житла, а також шляхом використання інших механізмів реалізації права на житло у межах, встановлених цим Законом та іншими законами України.

…

Стаття 24. Публічно-приватне партнерство як механізм будівництва доступного житла

1. Відносини, що виникають у зв’язку з публічно-приватним партнерством як механізмом будівництва доступного житла, регулюються Законом України "Про публічно-приватне партнерство".

…

Стаття 25. Оператори доступного житла

1. З метою сприяння реалізації особами права на житло можуть створюватися оператори доступного житла.

…

4. Держава створює умови для здешевлення вартості доступного житла.

За рішенням органів місцевого самоврядування операторам доступного житла надаються земельні ділянки для будівництва доступного житла у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Оператори доступного житла у порядку, визначеному законодавством, мають право на отримання пільгових довгострокових кредитів, грантів та компенсацій за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги, інших джерел, не заборонених законодавством, на отримання державних та місцевих гарантій для забезпечення виконання частини боргових зобов’язань за кредитами (позиками), що залучаються для фінансування будівництва доступного житла та здійснення управління таким житлом.

Законодавством можуть встановлюватися й інші пільги і гарантії операторам доступного житла.

…

Стаття 26. Житлово-будівельні (житлові) кооперативи

1. Житлово-будівельні (житлові) кооперативи створюються з метою реалізації членами таких кооперативів права на житло шляхом нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та утримання житла.

Для будівництва житла з метою набуття права власності на нього створюються житлово-будівельні кооперативи.

Для спільного володіння та користування житлом членами кооперативу створюються житлові кооперативи.

2. Діяльність житлово-будівельних (житлових) кооперативів регулюється Цивільним кодексом України, цим Законом, Законом України "Про кооперацію" та статутами житлово-будівельних (житлових) кооперативів.

3. Житлово-будівельному (житловому) кооперативу, усі члени якого є особами, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, та інформація про яких внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування надається земельна ділянка для будівництва багатоквартирного будинку в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

…

6. Грошові кошти житлово-будівельних (житлових) кооперативів використовуються для будівництва, реконструкції, ремонту, утримання такого житла або будівництва нового житла, а також на інші витрати, передбачені статутом кооперативу та законодавством.

Стаття 28. Особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло

1. Державною підтримкою для реалізації права на житло можуть скористатися особи, які не мають доступу до житла, що відповідає загальним вимогам до споживчої якості житла, особи, які потребують соціального захисту, та інші категорії осіб, визначені цим Законом та іншими законами України.

Особами, які не мають доступу до житла, вважаються особи, які не мають у власності, користуванні або на інших підставах житла, що відповідає загальним вимогам до споживчої якості житла, або які не мають фактичної можливості користуватися або розпоряджатися таким житлом унаслідок:

1) знищення або пошкодження житла внаслідок воєнних дій, терористичних актів, надзвичайних ситуацій, тимчасової окупації території, на якій розташоване житло;

2) недопуску до житла з боку третіх осіб, що перешкоджають законному володінню, користуванню чи розпоряджанню житлом;

3) інших обставин, що унеможливлюють проживання у житлі, підтверджених відповідними документами.

…

Стаття 29. Соціальне житло

1. Особам, які потребують соціального захисту, іншим категоріям осіб, визначеним законом, надається соціальне житло. Таке житло має відповідати вимогам до споживчої якості житла.

2. Соціальне житло з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади надається особам за договором оренди соціального житла на підставі рішення відповідно органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Держава сприяє розвитку оренди соціального житла.

3. Плата за соціальне житло включає плату за оренду соціального житла та житлово-комунальні послуги.

4. Розмір плати за оренду соціального житла встановлюється з урахуванням пільг і гарантій, визначених законом, виплати соціальної допомоги, на які особа (сім’я), домогосподарство має право відповідно до законодавства, та залежно від рівня доходу та майна особи (сім’ї), домогосподарства.

…

8. Інформація про соціальне житло державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад, а також про житло приватного житлового фонду, власники якого мають намір укласти договір оренди соціального житла, вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

…

15. Не допускається зміна цільового призначення соціального житла державної та комунальної власності, а також соціального житла, що належить на праві власності оператору соціального житла.

При відчуженні соціального житла цільове призначення такого житла зберігається.

Забороняється відчуження соціального житла державної та комунальної власності, а також соціального житла, що належить на праві власності оператору соціального житла, на користь суб’єктів інших, ніж держава, територіальна громада або оператор соціального житла.

Стаття 30. Службове житло

1. Службове житло, що належить до державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади, надається особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Службове житло з державного житлового фонду надається особам на підставі рішення відповідного органу державної влади або уповноваженого ним суб’єкта.

Службове житло з житлового фонду територіальної громади надається особам на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженого ним суб’єкта.

Службове житло надається безоплатно військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну поліцію" в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Рішення, прийняті відповідно до частини другої цієї статті, є підставою для укладення договору оренди службового житла.

Примірна форма договору оренди службового житла з державного житлового фонду та з житлового фонду територіальної громади затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Особи, які відповідно до договору оренди службового житла з державного житлового фонду або з житлового фонду територіальної громади проживають у службовому житлі, самостійно вносять плату за оренду такого житла, якщо інше не передбачено законодавством, а також оплачують житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядок визначення розміру плати за оренду службового житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Припинення трудових відносин з особою (крім осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними службових обов’язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб’єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення з такого житла відповідно до законодавства у порядку, передбаченому договором оренди.

6. Перелік категорій осіб, яким може надаватися службове житло з державного житлового фонду, визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік категорій осіб, яким може надаватися службове житло з житлового фонду територіальної громади, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

7. Інформація про житло державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад, яке може бути надано за договором оренди службового житла, вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

8. Юридичні особи приватної форми власності можуть забезпечувати своїх працівників службовим житлом у порядку та на умовах, визначених такими юридичними особами відповідно до законодавства, а також вносити відомості про можливість забезпечення службовим житлом до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

…

Стаття 32. Єдина інформаційно-аналітична житлова система

1. Єдина інформаційно-аналітична житлова система створюється з метою забезпечення реалізації особами права на житло, сталого та ефективного використання житлового фонду, дотримання інтересів органів державної влади, прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та органів місцевого самоврядування у сфері житлової політики шляхом забезпечення повною, достовірною та актуальною інформацією про житловий фонд України та про осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло.

Єдина інформаційно-аналітична житлова система створюється для забезпечення збирання, накопичення, обліку, оброблення, зберігання та захисту інформації та документів про:

1) осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, стан реалізації такого права;

2) механізми державної підтримки для реалізації права на житло, зокрема про умови місцевих, регіональних, державних цільових та інших програм, що передбачають фінансово-кредитні механізми підтримки будівництва, придбання та оренди житла;

3) житло (у тому числі перелік житлово-комунальних послуг, які надаються в будинку, та ціни (тарифи) на них, інформування споживачів про намір щодо зміни цін (тарифів) на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, відомості про регламентні роботи та роботи з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем та конструктивних елементів, споживання енергоносіїв);

4) операторів доступного житла, операторів соціального житла;

5) житлово-будівельні (житлові) кооперативи, членів таких кооперативів, а також про будинки таких кооперативів;

6) фінансові установи;

7) місця обліку (проживання або перебування) бездомних осіб.

…

Стаття 35. Компенсація як спосіб захисту права на житло

1. Особи, житло яких належало їм на праві власності та було пошкоджено або знищено (зруйновано) внаслідок збройної агресії, терористичних актів, бойових дій, диверсій, внутрішніх або міжнародних конфліктів, надзвичайних ситуацій, мають право на поновлення порушених майнових прав шляхом відновлення житла в рамках реалізації відповідних програм або надання компенсації.

2. Механізми поновлення порушених майнових прав осіб, житло яких було пошкоджено або знищено (зруйновано) внаслідок збройної агресії, терористичних актів, бойових дій, диверсій, внутрішніх або міжнародних конфліктів, надзвичайних ситуацій, та порядок поновлення порушених майнових прав осіб, які є власниками житла, визначаються законодавством.

Такий порядок має передбачати механізми та вимоги щодо обстеження пошкодженого або зруйнованого житла, визначення розміру компенсації, джерел фінансування, критерії пріоритетності надання компенсації або відновлення житла, строки та форми поновлення майнових прав.

3. Держава забезпечує доступ до реалізації механізмів поновлення порушених майнових прав осіб, житло яких було пошкоджено або знищено (зруйновано) внаслідок збройної агресії, терористичних актів, бойових дій, диверсій, внутрішніх або міжнародних конфліктів, надзвичайних ситуацій.

Стаття 36. Самовільно зайняте житло

1. Житло вважається самовільно зайнятим, якщо особа вселилася до житла без належних правових підстав, відпали обставини, що були підставою для надання їй такого житла, та/або особа втратила право користування таким житлом.

2. Вселення до житла без належних правових підстав забороняється.

3. Самовільно зайняте житло підлягає негайному поверненню його власнику або особі, яка користується житлом на законних підставах.

4. Фізична або юридична особа, яка самовільно зайняла житло, зобов’язана привести його у придатний для використання стан і відшкодувати завдані збитки власнику або користувачу житла.

…

Визнано такими, що втратили чинність:

1) Житловий кодекс України, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи;

2) Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду";

3) Постанову Верховної Ради Української РСР "Про введення в дію Житлового кодексу Української РСР";

4) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Про затвердження Змін до Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника

(Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 02.01.2026 № 7, чинності 03.02.2026)

Доповнено після розділу II розділом III такого змісту:

«III. Порядок оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника

1. Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, а також постраждала особа можуть оскаржити його керівнику органу (підрозділу) Національної поліції України та/або в судовому порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України. Оскарження термінового заборонного припису не зупиняє його дію.

2. Скарга подається в письмовій формі шляхом особистого звернення, надсилання поштовим відправленням або на адресу електронної пошти та має містити:

1) найменування органу (підрозділу) Національної поліції України, до якого подається скарга;

2) прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), номер телефону, адреса електронної пошти, інші контактні дані.

У разі подання скарги представником скаржника в ній додатково зазначаються відомості, передбачені в абзаці першому цього підпункту, стосовно представника, а також реквізити документа, що підтверджує представництво, копія якого додається до скарги;

3) обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів особи

4) виклад обставин, якими особа обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують викладені особою обставини;

5) перелік документів (їх копій) та інших доказів, що додаються до скарги;

6) дату складення скарги та підпис.

3. Посадова особа уповноваженого підрозділу органу Національної поліції України, яка винесла терміновий заборонний припис стосовно кривдника, що оскаржується, не бере участі в розгляді скарги.

4. Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, письмово інформується про те, що скарга не підлягає розгляду, не пізніше трьох робочих днів із дня її реєстрації в таких випадках:

скаргу подано повторно з того самого питання тим самим скаржником, якщо попередня скарга була вирішена по суті, крім випадків, коли виникли нові обставини, що мають істотне значення;

скарга не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу;

питання, порушене у скарзі, на дату її подання вже перебуває на розгляді суду або щодо нього ухвалено судове рішення.

Не підлягає розгляду анонімна скарга (скарга, із змісту якої неможливо встановити особу заявника).

5. Розгляд скарги здійснюється протягом трьох календарних днів із дня її реєстрації.

6. Керівник органу (підрозділу) Національної поліції України в межах своїх повноважень приймає рішення за результатами розгляду скарги щодо термінового заборонного припису (додаток 4), відповідно до якого:

1) скасовує терміновий заборонний припис;

2) залишає терміновий заборонний припис без змін, а скаргу без задоволення.

Копія рішення, прийнятого за скаргою, не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття надсилається особі, яка подала скаргу».

Про внесення зміни до Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України

(Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 02.01.2026 № 9, чинності 06.02.2026)

Внесено зміну до абзацу п’ятнадцятого пункту 4 розділу IV Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 травня 2020 року № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 року за № 491/34774, виклавши його в такій редакції:

Начальник відділу (сектору) дізнання територіального підрозділу поліції:

«забезпечує контроль за своєчасним повідомленням відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального проступку, в порядку і строки, визначені пунктом 58 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487».

Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

(Наказ Міністерства оборони України від 18.12.2025 № 884, чинність з 30.01.2026)

Розділ XI викладено у такій редакції:

«XI. Залишення на військовій службі понад граничний вік

11.1. Залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою статті 22 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», здійснюється відповідно до частини другої цієї статті, розділу XI Положення та з урахуванням вимог цього розділу.

На військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі можуть бути залишені військовослужбовці, які:

висловили бажання продовжувати проходження військової служби після досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

мають високу професійну підготовку;

мають досвід практичної роботи на займаній посаді;

визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров’я для проходження військової служби.

Військовослужбовці, які відповідають вимогам, визначеним цим пунктом, можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі з метою збереження досвідчених кадрів або у зв’язку з неможливістю укомплектування окремих посад фахівцями належного рівня кваліфікації.

11.2. Військовослужбовці, які виявили бажання продовжити проходження військової служби понад граничний вік перебування на військовій службі, подають за підпорядкованістю рапорт (у паперовій або електронній формах) про продовження військової служби понад граничний вік із зазначенням бажаного строку нового Контракту про проходження військової служби, який не може перевищувати п’яти років.

11.3. За направленням командира військової частини військовослужбовець зобов’язаний пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Військова служба понад граничний вік перебування на військовій службі не продовжується військовослужбовцям, визнаним військово-лікарською комісією неприданими до військової служби за станом здоров’я.

11.4. Військовослужбовці, які виявили бажання продовжити проходження військової служби понад граничний вік перебування на військовій службі, підлягають розгляду на засіданні відповідної комісії з питань проходження військової служби або Ради сержантів (Ради старшин).

11.5. Рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі приймається посадовою особою, визначеною пунктом 222 Положення, на підставі клопотання посадової особи, яка має право видавати накази по особовому складу.

11.6. У клопотанні про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі обов’язково зазначається:

потреба Збройних Сил України;

досвід участі у бойових діях та практичної роботи на займаній посаді;

рівень професійної військової освіти;

результати атестування (оцінювання);

придатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров’я.

Також у клопотанні зазначається інформація (за наявності), зокрема щодо:

наукових та вчених звань;

досвіду проходження військової служби у військових підрозділах, які направлялися за кордон;

рівня володіння англійською мовою;

наявності державних нагород.

До клопотання додається засвідчена в установленому порядку копія висновку військово-лікарської комісії та довідка про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10).

Клопотання і додані до нього документи до відповідної служби персоналу надсилаються до 01 жовтня року, щопередує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі.

Відповідна служба персоналу готує документи щодо залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі для прийняття рішення посадовою особою, визначеною пунктом 222 Положення.

11.7. У разі прийняття посадовою особою, визначеною пунктом 222 Положення, позитивного рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, посадова особа, якій відповідно до пункту 225 Положення надано право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, видає наказ по особовому складу про продовження йому військової служби понад граничний вік перебування на військовій службі та про укладення з ним нового Контракту про проходження військової служби на строк, визначений посадовою особою, яка прийняла рішення про його залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі.

У разі неприйняття посадовою особою, визначеною пунктом 222 Положення, позитивного рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, такий військовослужбовець включається до плану звільнення з військової служби на наступний рік. З ними проводиться бесіда із складанням аркуша бесіди (додаток 12) у порядку, встановленому пунктом 12.7 розділу XII цієї Інструкції.

11.8. Для видання наказу по особовому складу про продовження військовослужбовцю проходження військової служби понад граничний вік перебування на військовій службі з одночасним укладенням з ним нового Контракту про проходження військової служби посадовій особі, визначеній пунктом 225 Положення подаються такі документи:

подання (додаток 1);

рапорт військовослужбовця;

довідка військово-лікарської комісії;

два примірники Контракту про проходження військової служби, підписані військовослужбовцем.

11.9. Якщо прийняття рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі та видання наказу по особовому складу про продовження йому проходження військової служби понад граничний вік перебування на військовій службі з одночасним укладенням нового Контракту про проходження військової служби належить до повноважень однієї посадової особи, службою персоналу військової частини подаються лише документи, визначені пунктом 11.8 цього розділу.

11.10. Прийняття рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі та видання наказу по особовому складу про продовження йому проходження військової служби понад граничний вік перебування на військовій службі з одночасним укладенням нового Контракту про проходження військової служби здійснюються до 01 грудня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі».

У розділі XIV:

пункт 14.27 доповнено новим абзацом такого змісту:

«В особливий період, з метою доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, допускається призначення військовослужбовців, які мають нижчий рівень військової освіти, на військові посади, передбачені штатами воєнного часу, у тому числі на посади за новою спеціальністю без проходження попередньої підготовки (перепідготовки), за умови наявності набутого досвіду служби. Такі військовослужбовці після призначення на відповідні посади підлягають обов’язковому направленню на підготовку (перепідготовку), у тому числі за новою спеціальністю.»;

після пункту 14.34 доповнено пунктом 14.35 такого змісту:

«14.35. У період дії воєнного стану посадовій особі, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до номенклатури посад, надається право укладати від імені Міністерства оборони України Контракт про проходження військової служби з особами віком від 60 років, які приймаються на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Особи віком від 60 років, які виявили бажання проходити військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», звертаються безпосередньо до обраної ними військової частини.

Командування військової частини організовує проведення заходів, передбачених пунктом 2.20 розділу II цієї Інструкції, щодо вивчення осіб віком від 60 років та за їх результатами надсилає лист (письмову згоду) з відповідними документами до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування такої особи.

У листі зазначається, що особа розглядається як кандидат для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

На підставі листа від військової частини територіальний центр комплектування та соціальної підтримки:

бере таку особу на військовий облік військовозобов’язаних відповідно до абзацу шістнадцятого пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;

вносить відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів;

направляє кандидатів для проходження медичного огляду.

За результатами проходження медичного огляду кандидатом та у разі винесення постанови про придатність до військової служби територіальний центр комплектування та соціальної підтримки протягом доби надсилає до військової частини відповідну постанову військово-лікарської комісії.

Направлення кандидатів з приписом територіального центру комплектування та соціальної підтримки до військової частини здійснюється на підставі запиту військової частини, надісланого після отримання нею постанови військово-лікарської комісії про придатність кандидата до військової служби за контрактом. Запит військової частини щодо кандидатів, відібраних на посади осіб офіцерського складу, надсилається з урахування вимог абзацу чотирнадцятого цього пункту.

У разі визнання кандидата військово-лікарською комісією непридатним до військової служби за станом здоров’я, у тому числі придатним до військової служби за контрактом у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виключає такого кандидата з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та повідомляє про це військову частину, яка відібрала його для проходження військової служби за контрактом.

Військова частина після отримання від територіального центру комплектування та соціальної підтримки постанови про придатність кандидата до військової служби за контрактом на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського складу надсилає запит щодо його направлення до військової частини для подальшого прийняття на військову службу за контрактом, а щодо кандидатів, відібраних на посади осіб офіцерського складу, військова частина протягом двох робочих днів оформляє документи, перелік яких визначено Генеральним штабом Збройних Сил України, та надсилає їх до Генерального штабу Збройних Сил України для погодження кандидатури.

Порядок погодження кандидатів з числа осіб офіцерського складу відібраних для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до абзацу першого частини десятої статті 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також перелік документів, необхідних для їх розгляду, визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України.

Запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо направлення кандидата, відібраного на посаду осіб офіцерського складу, до військової частини для подальшого прийняття на військову службу за контрактом надсилається військовою частиною виключно після погодження його кандидатури Генеральним штабом Збройних Сил України.

У разі непогодження Генеральним штабом Збройних Сил України кандидатури особи офіцерського складу, відібраної для проходження військової служби за контрактом, військова частина протягом доби повідомляє про це відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

На підставі повідомлення від військової частини щодо непогодження Генеральним штабом Збройних Сил України кандидата з числа осіб офіцерського складу для проходження військової служби за контрактом, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виключає такого кандидата з військового обліку військовозобов’язаних відповідно до пункту 5 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки після отримання від військової частини витягу із наказу по особовому складу про прийняття громадянина на військову службу за контрактом, знімає його з військового обліку військовозобов’язаних.

З метою встановлення відповідності особи віком від 60 років, яка приймається на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», командир військової частини у наказі по стройовій частині встановлює випробування строком два місяці, яке розпочинається з дня його зарахування до списків особового складу військової частини.

Під час дії воєнного стану, у разі встановлення у період випробування невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби за контрактом такий контракт розривається достроково, а військовослужбовець звільняється з військової служби відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Контракт про проходження військової служби з особами, укладений на підставі частини десятої статті 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», може бути достроково припинено (розірвано) на підставах, передбачених підпунктами «б» - «г», «д», «е», «з», «й», «к» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а у разі припинення чи скасування воєнного стану - на підставах, визначених частиною п’ятою цієї статті.

Строк проходження військової служби за новим Контрактом про проходження військової служби, укладеним з особою, прийнятою відповідно до частини десятої статті 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у період дії воєнного стану, може бути продовжено на один рік».

Про внесення змін до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

(Указ Президента України від 10 лютого 2026 р. № 108/2026, чинності 12.02.2026)

Внесено до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (із наступними змінами), такі зміни:

пункт 18 доповнено абзацом такого змісту:

Перший контракт про проходження військової служби укладається:

"з особами віком від 60 років, які під час дії воєнного стану відповідно до частини десятої статті 20 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" приймаються на військову службу за контрактом, - строком на 1 рік.";

доповнено Положення пунктами 21-1 та 29-2 такого змісту:

"21-1. Для осіб, прийнятих під час дії воєнного стану на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на 1 рік. У разі припинення чи скасування воєнного стану дія таких контрактів припиняється (розривається) достроково, а військовослужбовці звільняються з військової служби відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".";

"29-2. Під час дії воєнного стану для потреб Збройних Сил України на підставі листа (письмової згоди) від командира військової частини на військову службу за контрактом можуть бути прийняті особи віком від 60 років, визнані військово-лікарськими комісіями придатними до військової служби за станом здоров’я. Для прийняття на військову службу зазначені особи подають відповідні звернення (заяви) та листи (письмові згоди) від командирів військових частин до центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання чи перебування. Особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, лист (письмова згода) командира військової частини на укладення контракту надається виключно після погодження в установленому порядку кандидата Генеральним штабом Збройних Сил України."

у пункті 46:

доповнено пункт абзацами такого змісту:

"Встановлені абзацами двадцять другим - двадцять четвертим цього пункту строки вислуги у військових званнях застосовуються також до:

військовослужбовців, які проходять військову службу у військових частинах, що не належать до бойового складу, за умови, що такі військовослужбовці не менше трьох місяців виконували/виконують бойові (спеціальні) завдання у військових частинах бойового складу, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, до яких їх було відряджено в установленому порядку;

військовослужбовців, які під час дії воєнного стану проходили військову службу у військових частинах бойового складу, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, або були відряджені до таких військових частин для виконання бойових (спеціальних) завдань, були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров’я або придатними до військової служби в інших військових частинах (установах, закладах, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підрозділах забезпечення тощо) за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, і в подальшому переведені до інших військових частин або повернуті з відрядження до своїх військових частин.";

пункт 83 доповнено абзацом такого змісту:

"Під час дії воєнного стану військовослужбовці з числа громадян, прийнятих на військову службу за контрактом відповідно до абзацу шостого частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", можуть бути призначені на інші посади або переміщені по службі не раніше як через шість місяців перебування на військових посадах, на які вони були призначені після прибуття до військових частин за направленням відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, крім випадків якщо призначення на інші посади або переміщення по службі здійснюються за власним бажанням військовослужбовців.";

пункт 110 доповнено абзацом такого змісту:

"Переміщення військовослужбовців, відрахованих з вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи у системі Міністерства оборони України), крім відрахованих з таких закладів (установ) після завершення навчання (підготовки) за відповідною освітньою (освітньо-професійною, освітньо-науковою) програмою, проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України.";

доповнено Положення пунктом 257-1 такого змісту:

"257-1. Під час проведення мобілізації та дії воєнного стану призначення військовослужбовців, які визнані військово-лікарськими комісіями придатними до військової служби за станом здоров’я у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони, на посади у військових частинах, що належать до бойового складу, здійснюється посадовими особами відповідно до номенклатури посад за письмовою згодою таких військовослужбовців та за клопотанням командира (начальника) відповідної військової частини.";

Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

(Наказ Міністерства юстиції України від 22.01.2026 № 166/5, чинності 29.01.2026)

Внесено до розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, такі зміни:

у пункті 2.16:

абзац перший доповнено словами «, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту»;

Зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

після абзацу першого доповнено абзацом другим такого змісту:

«У випадку доповнення актового запису цивільного стану відомостями про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідні зміни вносяться тільки до Державного реєстру актів цивільного стану громадян».

пункт 2.21 доповнено новим абзацом такого змісту:

«У разі доповнення актового запису цивільного стану відомостями про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідна заява про внесення змін не пізніше наступного робочого дня з дня її отримання з використанням програмних засобів Державного реєстру актів цивільного стану громадян надсилається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання актового запису цивільного стану, до якого вносяться зміни.»;

Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381 і від 13 червня 2023 р. № 624

(Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2026 р. № 179, чинності 14.02.2026)

У Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 р. № 624:

доповнено Порядок пунктами 35-1-35-3 такого змісту:

“35-1. Витяг з Реєстру пошкодженого та знищеного майна містить інформацію щодо:

заяви про надання компенсації за пошкоджений/знищений об’єкт нерухомого майна;

пошкодженого/знищеного об’єкта нерухомого майна.

У разі використання мобільного додатка Порталу Дія (Дія) витяг доступний для перегляду та завантаження у форматі PDF, зберігає свою актуальність протягом 24 годин та може бути замовлений лише один раз на добу.

35-2. Витяг з Реєстру пошкодженого та знищеного майна щодо заяви про надання компенсації за пошкоджений/ знищений об’єкт нерухомого майна містить:

1) дату та час формування;

2) інформацію щодо заяви про надання компенсації за пошкоджений/ знищений об’єкт нерухомого майна;

3) відомості про отримувача компенсації:

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

інформація про контактні дані отримувача компенсації (номер телефону, поштова адреса, адреса електронної пошти);

4) інформацію про об’єкт нерухомого майна;

5) відомості про співвласників об’єкта нерухомого майна (за наявності);

6) відомості щодо рішень про надання/відмову у наданні компенсації;

7) чек-лист з визначення розміру компенсації для відновлення пошкодженого об’єкта нерухомого майна;

8) інформацію щодо повернень банком грошових коштів компенсації.

35-3. Витяг з Реєстру пошкодженого та знищеного майна щодо пошкодженого/знищеного об’єкта нерухомого майна містить:

1) дату та час його формування;

2) інформацію про пошкоджений/знищений об’єкт нерухомого майна;

3) відомості про акт комісійного обстеження пошкодженого/ знищеного майна;

4) інформацію з технічних звітів;

5) інформацію про акти та звіти оцінки майна (за наявності);

6) інформацію про стан відновлення/відбудови об’єкта нерухомого майна;

7) відомості про джерела фінансування поточних відновлювальних робіт;

8) перелік заяв про надання компенсації за пошкоджений/ знищений об’єкт нерухомого майна.”;

Про затвердження Змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

(Наказ Міністерства фінансів України від 21.11.2025 № 592, чинності 30.01.2026)

У розділі IV:

у пункті 2:

підпункт 3 викладено у такій редакції:

Особливості нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску окремими платниками такого внеску, а також порядок звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону, деяких категорій платників:

«3) порядок нарахування та сплати єдиного внеску платниками єдиного внеску, визначеними у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, які були призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом, або були призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які є роботодавцями, визначено у пунктах 9-2 та 9-18 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Підставою для застосування такими платниками особливих строків сплати єдиного внеску є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) таких платників єдиного внеску.

У разі відсутності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів або неотримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) підставою для звільнення від сплати єдиного внеску для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, є заява, подана до податкового органу у паперовому або електронному вигляді за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за контрактом, або даних про призов на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

При цьому платники єдиного внеску, визначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, якщо вони є роботодавцями, під час особливого періоду, визначеного у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом, або призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь строк їх військової служби також звільняються від виконання обов’язків платників єдиного внеску, якими вони є відповідно до пунктів 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону;»;

підпункт 7 викладено у такій редакції:

«7) порядок звільнення від виконання обов’язків, визначених у частині другій статті 6 Закону:

платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, якщо вони не є роботодавцями, а також підстави для такого звільнення протягом особливого періоду, визначеного у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено у пунктах 9-2 та 9-18 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону;

платників єдиного внеску, зазначених у статті 4 Закону, якщо вони не є роботодавцями, на період позбавлення їх особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, факт стосовно яких встановлено відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», визначено у пункті 9-8 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Для платників єдиного внеску, зазначених в абзаці другому цього підпункту, підставою для звільнення є відомості, отримані ДПС з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби).

У разі відсутності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів або неотримання ДПС відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) платника єдиного внеску для зазначених платників підставою для звільнення від сплати єдиного внеску є заява, передбачена в абзаці третьому підпункту 3 цього пункту, та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Для платників єдиного внеску, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, підставою для звільнення від сплати єдиного внеску є заява, передбачена в абзаці третьому підпункту 3 цього пункту, що подається до податкового органу:

платником єдиного внеску протягом 90 днів після його звільнення та/або після закінчення лікування (реабілітації);

членом сім’ї платника єдиного внеску, стосовно якого встановлено факт позбавлення особистої свободи;».

Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 5 липня 2024 р. № 779 і від 7 березня 2025 р. № 252

(Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2026 р. № 198, чинності 19.02.2026)

У Порядку та умовах надання у 2026 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб та окремі заходи з підтримки осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2024 р. № 779:

пункт 1 доповнено абзацами такого змісту:

Заходи з підтримки осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (далі - Захисники та Захисниці), передбачають виплату грошової компенсації за найм (оренду) житлових приміщень для:

“осіб, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв’язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;

осіб, зазначених в абзацах четвертому, п’ятому і сьомому цього пункту, які отримують реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах поза межами адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання, розташованого на відстані понад 15 кілометрів від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання.”;

У Порядку виплати грошової компенсації особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, за найм (оренду) ними житлових приміщень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2025 р. № 252:

пункт 2 доповнено абзацами такого змісту:

У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон) та інших нормативно-правових актах, з урахуванням того, що в цілях цього Порядку термін “особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України” (далі - Захисники та Захисниці) охоплює:

“осіб, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв’язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;

осіб, зазначених в абзацах другому, третьому і п’ятому цього пункту, які отримують реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах поза межами адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання, розташованого на відстані понад 15 кілометрів від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання.”;

пункт 6 доповнено абзацом такого змісту:

“Грошова компенсація Захисникам та Захисницям може бути призначена повторно, але не більш як на шість місяців, у порядку та на умовах, передбачених цим Порядком, якщо вони продовжують отримувати реабілітаційну допомогу, не набули іншої адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання та/або відсутні підстави для відмови у виплаті грошової компенсації, визначені у пункті 11 цього Порядку.”

пункт 8 з урахуванням доповнень викладено в такій редакції:

Для отримання грошової компенсації Захисник та Захисниця, зокрема за сприяння фахівця із супроводу (за наявності), подають місцевому органу за адресою найманого житлового приміщення заяву про виплату грошової компенсації у паперовій чи в електронній формі (за наявності технічної можливості) за формою згідно з додатком.

Заява з необхідними документами може подаватися через центр надання адміністративних послуг.

Заява з необхідними документами приймається адміністратором центру надання адміністративних послуг та невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня після прийняття, передається до місцевого органу у паперовій формі.

Адміністратор центру надання адміністративних послуг або фахівець із супроводу (за наявності) можуть забезпечувати складення заяви в електронній формі (за наявності технічної можливості), її друкування та надання Захиснику та Захисниці для перевірки і підписання.

До заяви подаються копії (електронні копії за технічної можливості) таких документів:

документа, що посвідчує особу, або єДокумента разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом), що формуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), а також інформації про адресу місця проживання (за наявності);

документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України;

інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права на нерухоме майно;

акта обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, складеного відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981), та/або відомостей з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, - за потреби;

форми первинної облікової документації № 044-1 “Результати обговорень мультидисциплінарної реабілітаційної команди стосовно особи, яка потребує реабілітації”, затвердженої наказом МОЗ від 14 лютого 2012 р. № 110, або інших документів, що підтверджують проходження реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах, - для осіб, визначених в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку;

військово-облікового документа;

довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - за відсутності у військово-обліковому документі відомостей про участь у зазначених заходах, крім осіб, визначених в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку;

посвідчення встановленого зразка, що підтверджує статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, - для осіб, визначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку;

витягу з наказу про звільнення із служби в поліції, виключення з кадрів ДСНС - для осіб, визначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку;

свідоцтва про народження Захисника та Захисниці, за технічної можливості відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія;

свідоцтва про шлюб;

свідоцтва про народження дітей Захисника та Захисниці, у тому числі усиновлених, за технічної можливості відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія;

довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”, у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, зразок якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 55 “Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 13, ст. 787), - для осіб, визначених в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку;

довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, у зв’язку із вчиненням злочину проти України;

договору найму (оренди) житлового приміщення, укладеного відповідно до вимог, визначених абзацом п’ятим пункту 6 цього Порядку.

У заяві зазначається номер банківського рахунка (за стандартом IBAN), на який буде здійснюватися виплата грошової компенсації.

За наявності електронної інформаційної взаємодії між місцевими органами та центрами і державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває інформація, необхідна для виплати грошової компенсації, така інформація Захисником та Захисницею не подається.

у пункті 9:

після абзацу першого доповнено пункт новим абзацом такого змісту:

“Місцевий орган приймає рішення про відмову у виплаті грошової компенсації, якщо на основі фактів і обставин буде доведено, що Захисник та Захисниця наймають (орендують) житлові приміщення в осіб, зазначених в абзаці десятому пункту 11 цього Порядку.”.

у пункті 11:

доповнено пункт абзацами такого змісту:

Для цілей цього Порядку членами сім’ї Захисника та Захисниці вважаються їх батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Для цілей цього Порядку членами сім’ї іншого члена подружжя Захисника та Захисниці вважаються його батьки, діти, у тому числі усиновлені, рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

До об’єктів житлової нерухомості Захисника та Захисниці, зазначених в абзацах другому - четвертому цього пункту, не належать об’єкти житлової нерухомості, які пошкоджені або знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, інформація про які внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, або щодо яких органами місцевого самоврядування подано документальне підтвердження факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, або які розташовані на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.”.

Про внесення змін до Порядку надання та позбавлення статусу особи, депортованої за національною ознакою

(Постанова Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 157, чинності 07.02.2026)

Пункт 3 після абзацу десятого доповнено новими абзацами такого змісту:

Для отримання статусу особи, депортованої за національною ознакою, особа, яка вважає себе особою, депортованою за національною ознакою, або її законний представник подає за місцем проживання чи місцем перебування такої особи до уповноваженого органу заяву про надання зазначеного статусу.

До заяви додаються

“архівна довідка, що підтверджує факт депортації особи, яка у 1944-1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки;

копія переселенського квитка особи, яка у 1944-1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки;

копії архівних документів, в яких містяться відомості про особу, яка у 1944-1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, та/або про членів її родини, зокрема копії списків переселенців, копії документів районних та обласних виконавчих комітетів Рад народних депутатів та/або документів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років із зазначених питань;

документи або копії документів, які підтверджують, що особа володіла нерухомим майном на територіях, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки і з яких були примусово переселені особи українського етнічного походження (у документально підтверджений період здійснення депортації на зазначених територіях), зокрема господарських книг та витягів з них;

копія свідоцтва про народження особи, документи щодо запису в актовій книзі та/або інші документи, які підтверджують, що у 1944-1951 роках особа народилася та/або проживала на територіях, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки і з яких були примусово переселені особи українського етнічного походження.”.

Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2020 р. № 674

(Постанова Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 154, чинності 01.03.2026)

Пункт 1 доповнено абзацами такого змісту:

“З 1 березня 2026 р. у разі, коли розмір пенсії в разі втрати годувальника (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) членам сім’ї осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, або розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до допомоги, установлених законодавством), призначеної дитині, якій відповідно до пунктів 3-6 статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” надано статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, не досягає 12810 гривень, адресна допомога встановлюється у розмірі, що не вистачає до зазначеної суми.

Адресна допомога до пенсії, зазначена в абзаці сьомому цього пункту, встановлюється кожному з непрацездатних батьків, дружині (чоловікові) загиблого, померлого (такого, що пропав безвісти) незалежно від наявності інших членів сім’ї.

У разі коли розмір зазначених пенсії або державної соціальної допомоги, призначених на двох і більше членів сім’ї (крім непрацездатних батьків, дружини (чоловіка), не досягає 10020 гривень, адресна допомога встановлюється у розмірі, що не вистачає до зазначеної суми на кожного члена сім’ї.

Установити, що суми, визначені абзацами сьомим і дев’ятим цього пункту, починаючи з 2027 року індексуються щороку з 1 березня у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.”.

Про внесення змін до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію

(Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2026 р. № 77, чинності 29.01.2026)

Доповнено перелік пунктом 32 такого змісту:

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію

“32. Роботи, пов’язані із встановленням сонячних електростанцій на дахах та фасадах будівель або заміною обладнання на таких електростанціях.”.

Примітки до переліку доповнено пунктом 6 такого змісту:

“6. Роботи, зазначені у пункті 32 цього переліку, виконуються за результатами проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва та за наявності звіту про результат обстеження, який складається відповідальним виконавцем окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, який пройшов професійну атестацію та має кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з обстеження у будівництві об’єктів класу наслідків (відповідальності), що визначені кваліфікаційними вимогами. Звіт повинен містити висновок про технічний стан будівлі, можливий вплив на міцність, стійкість і жорсткість будівельних конструкцій, забезпечення надійної та безпечної подальшої експлуатації будівлі після встановлення сонячних електростанцій на дахах та фасадах будівель або заміну обладнання на таких електростанціях та рекомендації щодо можливості або неможливості виконання таких робіт без документів, що надають право на їх виконання, після закінчення яких об’єкти не підлягають прийняттю в експлуатацію.