Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за серпень 2025 року

Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за серпень 2025 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ ЗА СЕРПЕНЬ 2025 РОКУ

 

 

СНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ

ЗА СЕРПЕНЬ  2025 РОКУ

 

 

 

1. Рішення Європейського суду з прав людини (Справа «Дердін проти України» (Заява № 59204/13) від 13.03.2025

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Заявник, пан Олексій Дердін, головний редактор і видавець журналу «Все про охорону праці», скаржився до ЄСПЛ на порушення його права на свободу вираження поглядів.

У своїй статті він опублікував низку критичних тверджень про діяльність асоціації «Укрексперт», яка працювала у сфері промислової безпеки та сертифікації персоналу. Зокрема, він поставив під сумнів законність повноважень асоціації, прозорість її фінансів та відповідність вимогам законодавства.

Асоціація подала проти нього позов про захист ділової репутації, вимагаючи спростування інформації.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, визнавши публікації заявника оціночними судженнями, що ґрунтувалися на відкритих джерелах. Проте Апеляційний суд м. Києва скасував це рішення та зобов’язав заявника опублікувати спростування. Касаційна скарга не була розглянута.

Заявник стверджував, що такі рішення становили непропорційне втручання у його право на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції. Він також посилався на статтю 6 (право на справедливий суд).

 

ОЦІНКА СУДУ

ЄСПЛ визнав, що рішення українських судів становили втручання у свободу вираження поглядів заявника, яке переслідувало легітимну мету — захист репутації асоціації «Укрексперт». Проте головним було питання, чи було це втручання «необхідним у демократичному суспільстві».

Суд підкреслив кілька моментів:

Національні суди не змогли чітко визначити, чи були висловлювання заявника оціночними судженнями чи твердженнями факту. Апеляційний суд одночасно заявив протилежні речі, що свідчить про непослідовність і поверхневий підхід.

Не було враховано контекст публікації: заявник писав у журналі з питань промислової безпеки, тематика якого стосувалася суспільного інтересу.

Суд також зауважив, що йдеться не про фізичну особу, а про юридичну — асоціацію, чия «репутація» має інший вимір і не стосується людської гідності.

Важливо, що апеляційний суд взагалі не здійснив балансу між правом заявника на свободу вираження поглядів та правом асоціації на захист своєї репутації.

Через ці недоліки ЄСПЛ дійшов висновку, що українські суди не застосували стандарти, сумісні з принципами статті 10 Конвенції, і не навели достатніх аргументів, які б виправдали втручання у свободу слова.

Таким чином, було встановлено, що втручання не було «необхідним у демократичному суспільстві».

 

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Заявник вимагав компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000 євро. ЄСПЛ задовольнив цю вимогу повністю, постановивши виплатити 2 000 євро плюс податки та відсотки за прострочення.

 

РІШЕННЯ СУДУ

Суд оголошує прийнятною скаргу заявника за статтею 10 Конвенції.

Суд постановляє, що було порушено статтю 10 Конвенції.

 

 

 

2. Рішення Європейського суду з прав людини (Справа «Токар проти України» (Заява № 38268/15) від 16.03.2025

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Заявник, громадянин України пан Токар, звернувся до ЄСПЛ у зв’язку з відмовою державних органів у видачі йому закордонного паспорта. Причиною відмови було посилання на інформацію з баз даних Міністерства внутрішніх справ, згідно з якими він нібито перебував під підпискою про невиїзд у межах кримінальної справи. Однак ця справа була закрита ще в 1997 році, а сам заявник наполягав, що жодних обмежувальних заходів до нього вже не застосовувалося.

Фактично держава обмежила його право залишати територію України, застосувавши заборону, яка ґрунтувалася на застарілих і недостовірних даних. Пан Токар вважав, що це становить порушення його права на свободу пересування, гарантованого статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції, а також що в Україні він не мав ефективного засобу юридичного захисту для виправлення цієї ситуації, що є порушенням статті 13 Конвенції.

 

ОЦІНКА СУДУ

ЄСПЛ насамперед відзначив, що відмова у видачі закордонного паспорта дійсно є втручанням у право на свободу пересування. Таке втручання може бути виправданим лише у випадку, якщо воно здійснене «згідно із законом», переслідує легітимну мету та є пропорційним.

У цій справі українські органи влади фактично застосували автоматичну заборону на підставі інформації з бази даних МВС, не перевіривши її актуальності. Внаслідок цього заявник був позбавлений можливості користуватися своїм правом виїзду за кордон через дані, які вже давно втратили юридичне значення.

Апеляційний суд у національному провадженні визнав дії органів влади свавільними. Однак Вищий адміністративний суд України скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову, не надавши належної оцінки пропорційності втручання та не усунувши явної помилки державних органів. Таким чином, на практиці заявник залишився без ефективного судового захисту.

ЄСПЛ підкреслив, що саме держава відповідає за функціонування своєї правової системи та достовірність офіційних реєстрів. Перекладення тягаря доведення на приватну особу у випадках, коли помилка виникла в державних органах, є неприйнятним і становить ризик свавільного обмеження прав.

У підсумку Суд визнав, що мало місце порушення як статті 2 Протоколу № 4 (право на свободу пересування), так і статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту).

 

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Розглянувши питання справедливої сатисфакції, ЄСПЛ присудив заявнику:

3 600 євро — як компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій держави;

1 500 євро — на відшкодування судових та інших витрат, пов’язаних із провадженням.

 

РІШЕННЯ СУДУ

Суд одноголосно постановив:

Визнати, що Україна порушила статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції;

Визнати, що Україна порушила статтю 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 2 Протоколу № 4;

Присудити заявнику грошову компенсацію.

 

 

3. Рішення Європейського суду з прав людини (Справа «Індило проти України» (Заява № 71056/14) від 13.02.2025

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Справу до ЄСПЛ подали батьки студента Ігоря Індило, який у травні 2010 року помер у відділі міліції Шевченківського району м. Києва. Його було затримано за адміністративне правопорушення та поміщено до кімнати для розбору, а згодом — у камеру. За офіційною версією, він перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння, неодноразово падав і смертельно травмувався. Батьки ж наполягали, що син не був у такому стані, а тілесні ушкодження виникли через насильство з боку міліціонерів та через відсутність належної медичної допомоги. Вони стверджували, що держава порушила статтю 2 Конвенції (право на життя) і процесуальні гарантії, пов’язані з розслідуванням.

 

ОЦІНКА СУДУ

ЄСПЛ підкреслив, що держава несе особливу відповідальність за життя осіб, які перебувають під її контролем. Смерть у відділі міліції створює сильну презумпцію відповідальності держави, яку влада повинна спростувати шляхом переконливого і всебічного розслідування.

Проте розслідування в Україні було поверховим і надмірно затягнутим. Слідчі органи не встановили, як саме студент отримав тяжкі травми, не забезпечили незалежності експертиз, не притягнули винних до відповідальності. Декілька разів матеріали справи поверталися до прокуратури через неповноту, що свідчило про брак ефективності.

ЄСПЛ дійшов висновку, що Україна не виконала свої позитивні зобов’язання:

не захистила життя Індило під час перебування під вартою;

не провела ефективного розслідування обставин його смерті.

 

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41

Суд постановив виплатити батькам заявника 60 000 євро як компенсацію моральної шкоди за втрату сина і пережите страждання.

 

РІШЕННЯ СУДУ

Визнати порушення статті 2 Конвенції в її матеріальному аспекті (нездатність держави захистити життя).

Визнати порушення статті 2 Конвенції у процесуальному аспекті (неефективність розслідування).

Зобов’язати Україну виплатити заявникам відшкодування.

 

 

 

4. Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України

(Постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2025 р. № 1031, чинність з 28.08.2025)

 

Пункт 2-19 викладено в такій редакції:

“2-19. У разі введення на території України воєнного стану обмеження щодо перетину державного кордону не поширюється на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 22 років (включно), крім випадків, визначених пунктом 2-14 цих Правил.”.

 

 

 

5. Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану

(Закон України №4340-IX від 27.03.2025, чинність з 10.08.2025)

 

Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 23-36 такого змісту:

"23. Протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб’єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов’язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності таких умов:

1) сукупний річний дохід позичальника за 2021 рік (з урахуванням контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов’язаних контрагентів, що визначаються в порядку і за критеріями, встановленими Національним банком України) не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

2) договір кредиту (позики) з позичальником було укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану";

3) виконання зобов’язання за договором кредиту (позики) забезпечено заставою, іпотекою:

…

4) на день укладення договору кредиту (позики) оціночна вартість майна, передбаченого підпунктом 3 цього пункту, становила понад 50 відсотків оціночної вартості всієї застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов’язання за таким договором кредиту (позики);

5) сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік (з урахуванням контрагентів, передбачених підпунктом 1 цього пункту) не перевищує 75 відсотків його річного доходу за 2021 рік; або

загальна площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника на день подання заяви, не перевищує 50 відсотків загальної площі сільськогосподарських угідь, що перебували у його користуванні в 2021 році. При визначенні загальної площі сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника, не враховуються угіддя, які розташовані на територіях активних бойових дій, у тому числі на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначено дату завершення бойових дій), або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначено дату завершення тимчасової окупації), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією;

6) загальна сума дивідендів, виплачених позичальником з дня, коли застава, іпотека отримали статус, передбачений підпунктом 3 цього пункту, до дня подання заяви, становить не більше 20 відсотків від суми основного боргу за договором кредиту (позики). Ця умова не поширюється на виплату дивідендів загальною сумою менше 150 тисяч гривень.

 

24. Позичальник надсилає заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов’язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики).

Заява підписується позичальником або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій). Заява в електронній формі підписується відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

 

У заяві зазначаються:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб - підприємців) позичальника (його правонаступника), його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб - підприємців), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців), номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності);

2) повне найменування кредитора, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

3) реквізити та дата укладення договору кредиту (позики);

4) сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік та за 2021 рік; або

загальна площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника на день подання заяви, та сільськогосподарських угідь, що перебували у його користуванні в 2021 році;

5) загальна сума дивідендів, передбачених підпунктом 6 пункту 23 цього розділу;

6) реквізити та дата укладення договору застави, іпотеки, поруки (за наявності), яким забезпечено виконання зобов’язань за договором кредиту (позики);

7) відомості щодо застави, іпотеки, яка забезпечує виконання зобов’язання за договором кредиту (позики);

8) відомості щодо майна, передбаченого підпунктом 3 пункту 23 цього розділу, та день набуття цим майном відповідного статусу; оціночна вартість такого майна станом на дату укладення договору застави, іпотеки; частка такого майна в оціночній вартості всієї застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов’язань за договором кредиту (позики).

 

До заяви додаються документи, що підтверджують інформацію, зазначену у ній

Позичальник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

…

27. Строк дії договору кредиту (позики) та договорів застави, іпотеки, поруки, укладених для забезпечення виконання зобов’язань за таким договором кредиту (позики), продовжується на строк мораторію.

Перебіг позовної давності за вимогами про сплату грошового зобов’язання за договором кредиту (позики) чи звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, перебіг строків звернення з вимогами до поручителя, майнового поручителя зупиняються на період мораторію.

…

II. Прикінцеві положення

Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктами 10-7 і 10-8 такого змісту:

"10-7. На строк дії мораторію на нарахування та сплату грошового зобов’язання за договором кредиту (позики), передбаченого пунктами 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), що стосуються стягнення грошового зобов’язання за такими кредитними договорами (договорами позики), а також звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави, іпотеки, які забезпечують виконання зобов’язання за таким кредитним договором (договором позики), з позичальника (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов’язання за таким договором.

10-8. На строк дії мораторію на нарахування та сплату лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу, передбаченого пунктами 30-36 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) щодо стягнення лізингових та інших платежів за таким договором з лізингоодержувача (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов’язання за таким договором".

 

 

 

6. Про затвердження Порядку обстеження земельних ділянок, щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів у зв’язку з визнанням земельних ділянок непридатними для використання через потенційну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами

(Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2025 № 1009, чинність з 26.08.2025)

 

Підставами для проведення обстеження земельних ділянок є:

звернення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних або юридичних осіб з інформацією щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням та відомостями, які дають змогу ідентифікувати такі земельні ділянки (кадастровий номер, адреса, планово-картографічний матеріал з позначенням місця розташування);

ініціатива уповноваженого органу

 

Обстеження земельних ділянок проводиться державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель територіальних органів Держгеокадастру або виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, що набули встановлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі - державні інспектори), за участю представника органу, що надає податкові пільги, на території яких розташовані земельні ділянки (за згодою), та у присутності власника/користувача земельної ділянки або уповноваженої ним особи.

 

Уповноважений орган після видання наказу (прийняття рішення) про проведення обстеження земельної ділянки (але не пізніше ніж за сім календарних днів до дня його проведення (строк може бути зменшено у разі, якщо обставини вимагають прийняття рішення у найкоротший строк із наведенням обґрунтування такого рішення у запрошенні) надсилає запрошення будь-якими засобами зв’язку (із використанням поштового зв’язку, через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади, електронною поштою тощо) для участі у проведенні обстеження:

власнику/користувачу земельної ділянки або уповноваженій ним особі;

органу, що надає податкові пільги, на території якого розташована земельна ділянка.

 

Обстеження земельних ділянок може бути проведено за відсутності власника/користувача земельної ділянки або уповноваженої ним особи за умови інформування їх про дату, час і місце проведення обстеження.

Відсутність особи, належним чином запрошеної для участі у проведенні обстеження, не перешкоджає його проведенню.

 

За результатами обстеження земельних ділянок складається акт обстеження земельної ділянки за формою згідно з додатком в електронній формі та у двох примірниках у паперовій формі.

 

 

 

7. Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634

(Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2025 № 1015, чинність з 23.08.2025)

 

Внести зміну до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, доповнено її пунктом 13^-6 такого змісту:

“13^-6. На період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування передача в оренду державного майна, придбаного за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майна (активів) банку, що ліквідується, здійснюється балансоутримувачем державного майна на підставі договору оренди, укладеного із банком, що ліквідується, без проведення аукціону та без права передачі такого майна в суборенду (крім передачі в суборенду іншим банкам, що ліквідуються). Місячна орендна плата за таке державне майно становить 1 гривню за об’єкт оренди. Незалежна оцінка зазначеного майна не проводиться.”.

 

 

 

8. Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 209

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 966, чинність з 15.08.2025)

 

Доповнено постанову пунктом 1-3 такого змісту:

“1-3. Установити, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування внутрішньо переміщені особи та особи, які мають зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальних одиниць, що належать до територій активних бойових дій та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, а також юридичні особи та фізичні особи - підприємці, місцезнаходженням яких є адміністративно-територіальні одиниці, що належать до територій активних бойових дій та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, або які змінили своє місцезнаходження на адміністративно-територіальну одиницю, що не належить до таких територій, у період воєнного стану, крім випадків надання публічних послуг в електронній формі засобами Порталу Дія, звільняються від:

сплати адміністративного збору за проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно;

плати за надання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі;

сплати адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу/фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

плати за надання відомостей з Єдиного державного реєстру в паперовій формі, якщо юридична особа або фізична особа - підприємець отримують такі відомості про себе;

сплати державного мита за реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, зміну прізвища, імені та по батькові, у тому числі повторну, не пов’язану з реєстрацією шлюбу, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, у тому числі у зв’язку із зміною, доповненням

виправленням і поновленням актових записів цивільного стану, видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що стосуються безпосередньо зазначених фізичних осіб;

сплати за проставлення апостиля на документах, що видаються органами юстиції, судами, державними архівними установами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України та стосуються безпосередньо зазначених фізичних осіб.”.

 

 

 

9. Про внесення змін до пункту 10 Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 962, чинність з 19.08.2025)

 

Абзац четвертий після слів “які не мають статусу зареєстрованого безробітного,” доповнено словами і цифрами “та іншими незайнятими працездатними особами з числа застрахованих осіб, які не мають статусу зареєстрованого безробітного, зокрема особами пенсійного віку до досягнення ними 70 років, за умови їх згоди та відсутності протипоказань за станом здоров’я,”.

Фінансування суспільно корисних робіт, що виконуються зареєстрованими безробітними та незайнятими внутрішньо переміщеними особами працездатного віку з числа застрахованих осіб, які не мають статусу зареєстрованого безробітного, та іншими незайнятими працездатними особами з числа застрахованих осіб, які не мають статусу зареєстрованого безробітного, зокрема особами пенсійного віку до досягнення ними 70 років, за умови їх згоди та відсутності протипоказань за станом здоров’я, здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду на відповідні цілі, а також коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ, організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

 

Доповнено пункт після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:

“Інші незайняті працездатні особи з числа застрахованих осіб, які не мають статусу зареєстрованого безробітного, зокрема особи пенсійного віку до досягнення ними 70 років, за умови їх згоди та відсутності протипоказань за станом здоров’я, можуть залучатися до виконання суспільно корисних робіт виключно у замовників суспільно корисних робіт, які провадять свою діяльність у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях.”.

 

Доповнено пункт після абзацу шістнадцятого новим абзацом такого змісту:

Фінансування суспільно корисних робіт здійснюється шляхом спрямування коштів на:

“виплату основної та додаткової заробітної плати для осіб, які залучаються до виконання суспільно корисних робіт у замовників суспільно корисних робіт, які провадять свою діяльність у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, розмір якої не може перевищувати два розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на дату її нарахування, за повністю виконану місячну (годинну) норму праці, встановлену з урахуванням положень Законів України “Про оплату праці” та “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”;”.

 

 

 

10. Деякі питання надання державної допомоги за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим внутрішньо переміщеним особам та особам, які проживають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 962, чинність з 19.08.2025)

 

Цей Порядок визначає умови та механізм надання внутрішньо переміщеним особам, які перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, та особам, місце проживання (перебування) яких зареєстровано/задекларовано на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії (далі - прифронтові території), або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку (далі - перелік), для яких не визначено дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, державної допомоги на сплату частин першого внеску, процентної ставки протягом першого року платежів та частини супутніх послуг за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, наданими відповідно до Умов забезпечення приватним акціонерним товариством “Українська фінансова житлова компанія” доступного іпотечного кредитування громадян України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 р. № 856 “Деякі питання забезпечення приватним акціонерним товариством “Українська фінансова житлова компанія” доступного іпотечного кредитування громадян України”(далі - державна допомога).

 

Державна допомога надається шляхом сплати:

70 відсотків розміру першого внеску за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим відповідно до Умов внутрішньо переміщеним особам або особам, місце проживання (перебування) яких зареєстровано/задекларовано на прифронтових територіях, розмір якого може становити не більш як 30 відсотків вартості об’єкта нерухомості, вартість якого становить не більше 2 млн. гривень;

70 відсотків щомісячного платежу протягом першого року кредитування за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим відповідно до Умов внутрішньо переміщеній особі або особі, місце проживання (перебування) якої зареєстровано/задекларовано на прифронтових територіях, але не більше 150 тис. гривень загального розміру річного платежу, згідно з графіком, передбаченим кредитним договором;

40 тис. гривень на компенсацію вартості послуг, разової комісії банку на надання кредиту, зборів та страхових платежів за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим відповідно до Умов внутрішньо переміщеній особі або особі, місце проживання (перебування) якої зареєстровано/задекларовано на прифронтових територіях.

 

Державна допомога надається внутрішньо переміщеній особі або особі, місце проживання (перебування) якої зареєстровано/задекларовано на прифронтових територіях (далі - особи), за умови відсутності у них та членів їх сімей права власності на житлові об’єкти нерухомого майна, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, крім об’єктів, які розташовані на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку, для яких не визначено дати завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Державна допомога надається особам за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, відповідно до Умов та виплачується через банки, які є уповноваженими суб’єктами, з якими Укрфінжитло укладено відповідні генеральні договори (далі - уповноважені суб’єкти), за умови сплати особою 30 відсотків розміру першого внеску за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим відповідно до Умов, у тому числі за рахунок залученого відповідно до абзацу шостого пункту 2 цього Порядку співфінансування.

Розмір отриманої державної допомоги не враховується під час обчислення сукупного доходу сім’ї для отримання всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства.

Державна допомога не надається у разі відчуження особою, або членом її сім’ї, об’єктів житлової нерухомості на підконтрольній Україні території протягом 36 місяців до дати подання особою заяви про надання державної допомоги (далі - заява).

 

Заява складається особою у формі, визначеній договором про надання державної допомоги, та подається у паперовій формі уповноваженому суб’єкту.

 

У заяві зазначаються такі відомості про особу та членів її сім’ї:

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи та членів її сім’ї;

дата народження особи та членів її сім’ї;

серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України особи та членів її сім’ї;

реєстраційний номер облікової картки платника податків особи та членів її сім’ї (крім випадків, коли особа або члени її сім’ї через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України) (крім малолітніх дітей);

підтвердження факту взяття особи на облік внутрішньо переміщених осіб або реєстрації/декларування місця проживання (перебування) особи на прифронтових територіях;

 

підтвердження факту відсутності у власності особи та членів її сім’ї житлової нерухомості (крім житлової нерухомості, що розташована на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку, для яких не визначено дати завершення бойових дій або тимчасової окупації. У разі розташування житлової нерухомості, яка перебуває у власності особи або членів її сім’ї, на таких територіях, особою проставляється в заяві відповідна позначка про це);

 

підтвердження відсутності фактів відчуження об’єктів житлової нерухомості на підконтрольній Україні території особою та членами її сім’ї протягом 36 місяців до дати подання заяви;

контактні дані особи (адреса електронної пошти, номер телефону).

 

Для надання особі державної допомоги між Пенсійним фондом України та уповноваженим суб’єктом укладається договір про її надання.

Договір про надання державної допомоги може укладатися в паперовій або електронній формі.

 

 

 

 

11. Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо визначення осіб, які не можуть бути усиновлювачами

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 981, чинність з 20.08.2025)

 

У Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”

 

пункт 40 після абзацу п’ятнадцятого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

Особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, звертається із заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання та подає такі документи:

“13) лист територіального органу Національної поліції про відсутність чи наявність фактів вчинення особою домашнього насильства або насильства за ознакою статі, що підтверджує/спростовує застосування до неї адміністративного стягнення за відповідною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення.”.

 

Пункт 22 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905, після абзацу тринадцятого доповнено новим абзацом такого змісту:

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються із заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради ради за місцем проживання та подають разом з нею такі документи:

“10) лист територіального органу Національної поліції про відсутність чи наявність фактів вчинення особою домашнього насильства або насильства за ознакою статі, що підтверджує/спростовує застосування до неї адміністративного стягнення за відповідною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення.”.

 

У Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 р. № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”

 

пункт 6 доповнено підпунктом 6 такого змісту:

Особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, та особа, готова бути помічником патронатного вихователя (далі - кандидат у помічники), подають до служби за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування):

“6) лист територіального органу Національної поліції про відсутність чи наявність фактів вчинення особою домашнього насильства або насильства за ознакою статі, що підтверджує/спростовує застосування до неї адміністративного стягнення за відповідною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення.”.

 

 

 

12. Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 і від 27 грудня 2023 р. № 1396

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 977, чинність з 18.08.2025)

 

Пункт 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902, доповнено підпунктами 6 і 7 такого змісту:

Бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:

“6) забезпечення виконання грошових зобов’язань щодо призначення (нарахування) і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, передбаченої Законом України “Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України”, боржниками у виконанні яких визначено Пенсійний фонд України та його територіальні органи, а також відшкодування судових витрат;

7) витрати на виплату і доставку передбачених цим пунктом виплат, що здійснюються одночасно з проведенням відповідної виплати (у разі проведення).”.

 

У Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1396:

 

пункт 1 доповнено абзацом такого змісту:

“Проведення розслідування нещасних випадків, що сталися з особами, які відповідно до статті 1 Закону мають право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю (далі - отримувачі), здійснюється відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337;

 

у пункті 10:

абзац десятий викладено в такій редакції:

“копії свідоцтва про народження або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження отримувача - для підтвердження юридичного зв’язку походження або усиновлення дітей загиблого (померлого) незалежно від віку (також у разі внесення змін до актового запису про народження у зв’язку з усиновленням та запису усиновлювача матір’ю, батьком дитини);”;

абзаци тринадцятий і чотирнадцятий замінено абзацами такого змісту:

“копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (для осіб з інвалідністю, зазначених в абзаці другому частини четвертої статті 1 Закону);

копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення групи інвалідності, тобто первинних витягу з рішення або довідки до акта, прийнятого після отримання поранення, каліцтва, контузії або внаслідок захворювання, пов’язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 р. воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам (для осіб з інвалідністю, зазначених у частині першій статті 1 Закону);

 

у пункті 11:

після абзацу першого доповнено пункт новим абзацом такого змісту:

“У разі відсутності відомостей у відповідних інформаційних системах або неможливості їх отримання в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту, працівник уповноваженого органу надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, у володінні яких перебуває інформація, необхідна для призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, письмовий запит щодо надання необхідних відомостей.”.

 

 

 

13. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

(Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2025 р. № 951, чинність з 09.08.2025)

 

У Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340:

 

пункт 29 після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту:

“У разі втрати посвідчення водія внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України особи, визнані потерпілими та яким завдано майнової шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, для звільнення від сплати за адміністративну послугу з видачі посвідчення водія замість утраченого та звільнення від відшкодування вартості бланка посвідчення водія разом із заявою про втрату посвідчення водія внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України подають документ, виданий органом досудового розслідування, про визнання потерпілим у рамках відповідного кримінального провадження.”.

 

пункт 29-1 після абзацу одинадцятого доповнено новим абзацом такого змісту:

“У разі втрати посвідчення водія внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України особи, визнані потерпілими та яким завдано майнової шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, для звільнення від сплати за адміністративну послугу з видачі посвідчення водія замість утраченого та звільнення від відшкодування вартості бланка посвідчення водія до заяви, поданої через електронний кабінет водія та за технічної можливості засобами Порталу Дія, додають електронну копію (фотокопію) оригіналу паперового документа, виданого органом досудового розслідування, про визнання потерпілим у рамках відповідного кримінального провадження.”.

 

У Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388:

пункт 8-2 після абзацу восьмого доповнено новим абзацом такого змісту:

“У разі втрати свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України власники, визнані потерпілими та яким завдано майнової шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, для звільнення від сплати за адміністративну послугу з перереєстрації транспортного засобу з видачею свідоцтва про реєстрацію замість утраченого та звільнення від відшкодування вартості бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом із заявою про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, поданою через електронний кабінет водія, подають електронну копію (фотокопію) оригіналу паперового документа, виданого органом досудового розслідування, про визнання такого власника потерпілим у рамках відповідного кримінального провадження.”.

 

пункт 18 після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту:

“У разі втрати свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України власники, визнані потерпілими та яким завдано майнової шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, для звільнення від сплати за адміністративну послугу з перереєстрації транспортного засобу з видачею свідоцтва про реєстрацію замість утраченого та звільнення від відшкодування вартості бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом із заявою про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України подають документ, виданий органом досудового розслідування, про визнання такого власника потерпілим у рамках відповідного кримінального провадження.”.

 

Пункт 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1098 “Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг”, доповнено абзацом такого змісту:

“У період воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування особи, визнані потерпілими та яким завдано майнової шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, звільняються від плати за надання адміністративних послуг з перереєстрації транспортного засобу у зв’язку із втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також видачі посвідчення водія замість втраченого, що втрачені внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Вартість бланків посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з таких осіб не стягується. Витрати, пов’язані з відшкодуванням вартості бланків посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в таких випадках здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, передбачених для утримання Головного сервісного центру МВС.”.

 

 

 

14. Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 217

(Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2025 р. № 948, чинність з 08.08.2025)

 

Внесено зміну до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 217 “Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста”, доповнено постановляючу частину абзацом такого змісту:

“Установити, що у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування особи, які мають національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами категорій С1, С, D1, D (однієї або декількох), з дати видачі якого минуло не менше трьох років, мають право керувати, крім права виїзду на вулично-дорожню мережу, машинами категорій А1, А2, В1, В2, В3 без отримання посвідчення тракториста-машиніста.”.

 

 

 

15. Про затвердження Положення про регулювання діяльності з надання споживчих кредитів за участю кредитних посередників надавачів фінансових послуг

(Постанова Правління Національного банку України від 01 серпня 2025 року № 94, чинність з 06.08.2025)

 

Керівник кредитного посередника - фізична особа, яка є кредитним агентом, фізична особа-підприємець, яка є кредитним агентом або кредитним брокером, а також керівник (керівники) юридичної особи, яка є кредитним агентом або кредитним брокером, або особа, яка виконує його обов’язки;

Плата - винагорода (комісійний збір) чи інша плата за послуги кредитного посередника;

Посередницький договір - договір доручення, укладений між установою-кредитодавцем та кредитним агентом, на підставі якого кредитний агент діє від імені та в інтересах установи-кредитодавця та виконує частину обов’язків установи-кредитодавця за договором про споживчий кредит, або договір, укладений між установою-кредитодавцем та кредитним брокером, на підставі якого кредитний брокер від свого імені в інтересах установи-кредитодавця здійснює за винагороду посередницьку діяльність у сфері споживчого кредитування;

 

Це Положення встановлює вимоги до:

1) діяльності установ-кредитодавців з надання споживчих кредитів за участю кредитних посередників установ-кредитодавців (далі - кредитний посередник);

2) кредитних посередників та їхньої діяльності у сфері споживчого кредитування.

Кредитний посередник для надання посередницьких послуг у сфері споживчого кредитування в інтересах установи-кредитодавця зобов’язаний мати укладений між ним та цією установою-кредитодавцем посередницький договір, який повинен обов’язково включати:

1) інформацію про належність кредитного посередника до кредитних брокерів чи кредитних агентів;

2) повний перелік обов’язків за договором про споживчий кредит, які установа-кредитодавець доручає виконувати кредитному агенту, або повний перелік видів посередницької діяльності у сфері споживчого кредитування, які здійснює кредитний брокер в інтересах установи-кредитодавця (перелік таких обов’язків/видів посередницької діяльності повинен містити один або більше видів діяльності, що можуть включатися до діяльності кредитних посередників відповідно до частини першої статті 6 Закону про споживче кредитування);

3) порядок розрахунку розміру та сплати установою-кредитодавцем за надані послуги, якщо така сплата передбачена посередницьким договором;

4) порядок одержання кредитним посередником від установи-кредитодавця інформації, яку відповідно до частини четвертої статті 6 Закону про споживче кредитування, кредитний посередник повинен надати споживачу перед укладенням договору про споживчий кредит;

5) порядок надання кредитним посередником установі-кредитодавцю інформації відповідно до частини п’ятої статті 6 Закону про споживче кредитування про плату для розрахунку установою-кредитодавцем загальних витрат за споживчим кредитом, реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки - якщо плата сплачується споживачем на користь кредитного посередника за його послуги;

6) інформацію про територію, у межах якої діє кредитний посередник під час надання посередницьких послуг у сфері споживчого кредитування. Якщо територію дії кредитного посередника в договорі не визначено, то вважається, що кредитний посередник діє в межах території України;

7) порядок урегулювання спорів між установою-кредитодавцем і кредитним посередником, що виникають під час здійснення кредитним посередником діяльності у сфері споживчого кредитування;

8) порядок здійснення установою-кредитодавцем контролю за:

відповідністю діяльності кредитного посередника, що діє в інтересах цієї установи-кредитодавця, вимогам законодавства України у сфері споживчого кредитування;

рівнем знань керівників кредитного посередника та працівників кредитного посередника, які здійснюють обслуговування споживачів, відповідно до вимог пункту 18 розділу III цього Положення;

9) зобов’язання кредитного посередника виконувати вимоги законодавства України у сфері споживчого кредитування [включаючи вимоги Закону про споживче кредитування, Закону про кредитні спілки, Закону про фінансові послуги, Положення № 100, Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113 (зі змінами), Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 (зі змінами)] та законодавства України щодо захисту персональних даних та збереження таємниці фінансової послуги;

10) порядок розрахунку розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних установі-кредитодавцю внаслідок неправомірних дій кредитного посередника у сфері споживчого кредитування;

11) порядок припинення дії посередницького договору, включаючи порядок його дострокового розірвання;

12) перелік власних вебсайтів кредитного посередника, включаючи їх мобільні версії, мобільних застосунків кредитного посередника (далі - перелік інтернет-ресурсів) [зазначається за наявності в кредитного посередника вебсайтів/мобільних застосунків із зазначенням їхніх адрес/гіперпосилань для завантаження];

13) обов’язок кредитного посередника надавати установі-кредитодавцю у визначені в посередницькому договорі строк та спосіб актуальний перелік інтернет-ресурсів, якщо до такого переліку вносилися зміни після укладення посередницького договору.

Кредитний посередник здійснює ідентифікацію та верифікацію споживача в порядку, визначеному внутрішніми документами установи-кредитодавця з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

 

 

 

16. Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"

(Закон України від 31 липня 2025 р. № 4564-IX,чинність з 27.08.2025)

 

Внесено до статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" такі зміни:

назву викладено в такій редакції:

"Стаття 12. Статутний капітал та додатковий капітал товариства";

 

доповнено частинами четвертою і п’ятою такого змісту:

"4. Окремо від статутного капіталу товариства статутом товариства може передбачатися створення додаткового капіталу товариства за рахунок вкладів (внесків) його учасників. Вклади (внески) до додаткового капіталу товариства вносяться учасниками товариства без зміни номінальної вартості або зміни розміру статутного капіталу товариства.

У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення вкладу (внеску) учасника товариства до додаткового капіталу товариства визначається розмір такого вкладу (внеску). Вкладом (внеском) учасника товариства до додаткового капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

5. Правовий режим майна, внесеного до додаткового капіталу товариства, порядок розпоряджання ним, зміст прав та обов’язків учасників товариства, а також порядок взаємовідносин між ними або між учасниками товариства та товариством можуть визначатися статутом товариства та/або корпоративним договором".

 

 

 

17. Про ветеранське підприємництво

(Закон України від 31 липня 2025 р. № 4563-IX,чинність з 26.02.2026)

 

Ветеранське підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність або незалежна професійна діяльність, що здійснюється суб’єктами ветеранського підприємництва, які відповідають критеріям, визначеним статтею 2 цього Закону, з метою досягнення економічних і соціальних результатів, у тому числі одержання прибутку.

 

Суб’єктами ветеранського підприємництва є:

1) ветеран війни, зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець;

2) ветеран війни, який провадить незалежну професійну діяльність у значенні, наведеному в Податковому кодексі України, і якого взято на податковий облік як самозайняту особу;

3) юридична особа приватного права незалежно від організаційно-правової форми, зареєстрована на території України у встановленому законодавством України порядку, в якій ветеран війни самостійно та/або з іншими ветеранами війни є кінцевим бенефіціарним власником (вигодоодержувачем) такої юридичної особи, яка відповідає будь-якому одному з таких критеріїв:

ветеран війни особисто та/або з іншими ветеранами війни володіє корпоративними правами такої юридичної особи у розмірі не менше 100 відсотків сформованого статутного капіталу такої юридичної особи;

100 відсотків членів такої юридичної особи є ветеранами війни.

 

Статус суб’єкта ветеранського підприємництва набувається на п’ять років з дня набуття такого статусу суб’єктом ветеранського підприємництва у порядку, передбаченому цим Законом.

 

Державна підтримка суб’єктів ветеранського підприємництва та об’єктів інфраструктури підтримки ветеранського підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну та просвітницьку підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб’єктів ветеранського підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів для ведення підприємницької діяльності.

 

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері підтримки та реалізації інтересів ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, є уповноваженим органом, який приймає рішення про позбавлення або припинення статусу суб’єкта ветеранського підприємництва виключно з таких підстав:

1) отримання від суб’єкта ветеранського підприємництва заяви про припинення статусу суб’єкта ветеранського підприємництва;

2) невідповідність суб’єкта ветеранського підприємництва критеріям, визначеним статтею 2 цього Закону, яку виявлено уповноваженим органом на підставі інформації, отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, з державних реєстрів, баз даних, інформаційних систем, держателями яких є органи державної влади, якщо суб’єкт ветеранського підприємництва не усунув таку невідповідність протягом семи робочих днів з дня направлення уповноваженим органом такому суб’єкту ветеранського підприємництва повідомлення про таку невідповідність згідно з частиною другою цієї статті;

3) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено факт невідповідності суб’єкта ветеранського підприємництва критеріям, визначеним статтею 2 цього Закону;

4) виявлення уповноваженим органом факту подання суб’єктом ветеранського підприємництва заяви про набуття статусу суб’єкта ветеранського підприємництва та/або доданих до неї документів, що містили недостовірні відомості;

5) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено факт подання суб’єктом ветеранського підприємництва заяви про набуття статусу суб’єкта ветеранського підприємництва та/або доданих до неї документів, що містили недостовірні відомості;

6) вчинення суб’єктом ветеранського підприємництва двох порушень умов та/або вимог щодо надання та/або використання державної підтримки, наданої такому суб’єкту ветеранського підприємництва згідно із цим Законом та/або державними цільовими чи іншими державними програмами, затвердженими відповідно до цього Закону;

7) отримання уповноваженим органом повідомлення від суб’єкта ветеранського підприємництва про невідповідність такого суб’єкта ветеранського підприємництва критеріям, визначеним статтею 2 цього Закону;

8) завершення періоду, передбаченого статтею 2 цього Закону, на який набувається статус суб’єкта ветеранського підприємництва;

9) смерть ветерана війни.

 

 

 

18. Про внесення змін до деяких законів України щодо питань освіти військовослужбовців віком від 18 до 25 років, які проходять військову службу за контрактом або за призовом під час мобілізації, на особливий період

(Закон України від 31 липня 2025 р. № 4562-IX,чинність з 22.09.2025)

 

У Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей":

 

у пункті 18 статті 10-1:

абзаци перший і другий викладено в такій редакції:

"18. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається частинами протягом календарного року, за умови що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів та одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців відповідного підрозділу. Надання основної безперервної частини щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів є обов’язковим. Така відпустка може не надаватися виключно за бажанням військовослужбовця";

 

доповнено новим абзацом такого змісту:

"Під час дії воєнного стану військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які не мають вищої освіти та які навчаються у закладах вищої або фахової передвищої освіти для здобуття відповідного рівня освіти, крім вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, надається відпустка у зв’язку з навчанням, передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки";

 

пункт 1 статті 13 викладено в такій редакції:

"1. Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на здобуття післядипломної освіти та підвищення кваліфікації) у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, закладах фахової передвищої військової освіти, інших закладах вищої освіти. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, дозволяється навчатися в інших закладах вищої освіти без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їх навчання для здобуття попереднього ступеня вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців (у тому числі військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які не мають вищої освіти), крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, та військову службу за призовом осіб офіцерського складу, дозволяється навчатися в інших закладах вищої освіти без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України".

 

Частину другу статті 39 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"  викладено в такій редакції:

"2. Громадяни України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також громадяни віком від 18 до 25 років, які проходять військову службу за контрактом, укладеним відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 23 цього Закону строком на один рік, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

 

Абзац другий частини другої статті 46 Закону України "Про вищу освіту" викладено в такій редакції:

"Здобувачам вищої освіти, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або здобувачам вищої освіти віком від 18 до 25 років, які прийняті на військову службу за контрактом, гарантуються збереження місця навчання, а також виплата стипендії після поновлення на навчання. Положення цього абзацу застосовуються до здобувачів вищої освіти віком від 18 до 25 років, які прийняті на військову службу за контрактом, також у разі, якщо на момент припинення (закінчення) контракту про проходження військової служби їхній вік становив 25 років".

 

Абзац шістнадцятий частини першої статті 53 Закону України "Про освіту" викладено в такій редакції:

Здобувачі освіти мають право на:

"збереження місця навчання на період проходження базової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, громадянам віком від 18 до 25 років, які прийняті на військову службу за контрактом. Положення цього абзацу застосовуються до громадян віком від 18 до 25 років, які прийняті на військову службу за контрактом, також у разі, якщо на момент припинення (закінчення) контракту про проходження військової служби їхній вік становив 25 років".

 

У Законі України "Про фахову передвищу освіту:

абзац другий частини другої статті 44 викладено в такій редакції:

"Здобувачам фахової передвищої освіти, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а також громадянам віком від 18 до 25 років, які проходять військову службу за контрактом, укладеним відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" строком на один рік, або прийняті на військову службу за контрактом у разі оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану, гарантуються збереження місця навчання та виплата стипендії";

 

пункт 22 частини першої статті 54 викладено в такій редакції:

Особи, які навчаються в закладах фахової передвищої освіти, мають право на

"22) збереження місця навчання на період проходження базової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або військової служби за контрактом для громадян віком від 18 до 25 років. Положення цього пункту застосовуються до громадян віком від 18 до 25 років, які прийняті на військову службу за контрактом, також у разі, якщо на момент припинення (закінчення) контракту про проходження військової служби їхній вік становив 25 років".

 

 

 

19. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. № 942, чинність з 07.08.2025)

 

у пункті 4:

доповнено пункт абзацами такого змісту:

Установити, що:

“виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.”.

 

У Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженому зазначеною постановою:

 

Доповнено Порядок пунктом 2-1 такого змісту:

“2-1. Громадяни України віком від 18 до 25 років в рамках реалізації експериментального проекту можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби за контрактом осіб рядового складу на посади, пов’язані з експлуатацією безпілотних систем, строком на два роки.”;

 

пункт 3 викладено в такій редакції:

“3. Громадяни України, зазначені в пунктах 2 і 2-1 цього Порядку, які уклали відповідно контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу та контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, пов’язаних з експлуатацією безпілотних систем (далі - контракт), відповідно до цього Порядку, приймаються та проходять військову службу, звільняються з військової служби відповідно до вимог законодавства у сфері проходження військової служби з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку.”;

 

доповнено Порядок пунктом 4-1 такого змісту:

“4-1. Громадяни України, зазначені в пункті 2-1 цього Порядку, які приймаються на військову службу за контрактом на посади, пов’язані з експлуатацією безпілотних систем, укладають контракт за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. № 942.”;

 

пункт 11 викладено в такій редакції:

“11. У разі прийняття командиром військової частини рішення щодо прийняття особи на військову службу за контрактом військова частина організовує:

1) проведення професійно-психологічного відбору;

2) направлення особи для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби за станом здоров’я;

3) для громадян України, зазначених у пункті 2 цього Порядку, проходження посиленої підготовки:

базової загальновійськової підготовки - тривалістю від 45 діб;

фахової підготовки - тривалістю від 14 діб;

курсу адаптації у військовій частині - тривалістю 14 діб;

4) для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, проходження підготовки:

базової загальновійськової підготовки - тривалістю до 45 діб;

фахової підготовки - тривалістю від 5 діб до 60 діб;

курсу адаптації у військовій частині - тривалістю 14 діб.

Наявність відповідного сертифіката про підготовку фахівців з експлуатації безпілотних систем, отриманого в навчальних центрах (школах) незалежно від форми власності, може враховуватися під час встановлення строків фахової підготовки відповідними комісіями навчальних центрів.”;

 

у пункті 13:

абзац другий викладено в такій редакції:

“Однією з обов’язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту. Для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, однією з обов’язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.”;

 

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“За результатами проходження фахової підготовки та підсумкового контролю у разі встановлення невідповідності займаній посаді та неможливості проходити військову службу на посадах, пов’язаних з пілотуванням безпілотних систем, такі військовослужбовці можуть бути призначені на інші посади, пов’язані з експлуатацією безпілотних систем, затверджені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби у військових частинах, де вони проходять службу, або в інших військових частинах, зазначених в абзаці першому цього пункту, з подальшим направленням для відповідної фахової підготовки.”;

 

пункт 15 доповнено абзацом такого змісту:

“Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міноборони, розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту може бути збільшений. У такому випадку конкретний розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони.”;

 

пункти 16 і 17 викладено в такій редакції:

“16. У разі припинення чи скасування воєнного стану невиплачена третя частина одноразової грошової допомоги виплачується у день виключення із списків особового складу військової частини пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку:

1/6 від 500000 гривень за кожні 30 днів служби під час воєнного стану (сумарно обчислених), але не більше ніж 500000 гривень - для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку;

1/12 від 500000 гривень за кожні 30 днів служби під час воєнного стану (сумарно обчислених), але не більше ніж 500000 гривень - для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку.

 

17. У разі невиконання умов контракту в частині обов’язкової безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку, або не менше дванадцяти місяців для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку, невиплачена третя частина одноразової грошової допомоги виплачується у день звільнення з військової служби пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку:

1/6 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку;

1/12 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку.”;

 

Доповнено постанову формою контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, пов’язаних з експлуатацією безпілотних систем, такого змісту:

 

 

 

 

20. Деякі питання призначення та виплати окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім’ї

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. № 936, чинність з 06.08.2025)

 

Одноразова грошова допомога призначається та виплачується у зв’язку із загибеллю (смертю) Захисників та Захисниць України, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, в період:

сім’ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

з 24 лютого 2022 р. по 25 березня 2022 р.;

з 26 березня 2022 р. до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні під час безпосередньої участі у бойових діях на територіях, на яких велися бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил.

 

Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) Захисника та Захисниці України призначається у розмірі 15 млн. гривень рівними частинами з урахуванням раніше виплаченої суми відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 336 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України”  та виплачується поетапно:

перший етап - 1/5 призначеної суми;

другий етап - залишок невиплаченої суми (4/5 призначеної суми) щомісяця частинами протягом 40 наступних місяців.

Якщо один із членів сім’ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім’ї, які мають право на її отримання, рівними частинами.

У такому випадку такий член сім’ї подає до Мінветеранів заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги у паперовій формі, зокрема шляхом її надсилання засобами поштового зв’язку, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені дітей віком до 18 років загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а також недієздатних членів сім’ї, членів сім’ї, дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Для призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (їх законні представники або уповноважені особи) подають до Мінветеранів заяву за формою згідно з додатком 1 у паперовій формі, зокрема шляхом її надсилання засобами поштового зв’язку, або в електронній формі на адресу електронної пошти Мінветеранів.

 

До заяви додаються копії таких документів:

посвідчення члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України;

свідоцтва про смерть Захисника чи Захисниці України;

документа, який надає повноваження законному представнику або уповноваженій особі представляти одержувача одноразової грошової допомоги, оформленого відповідно до законодавства (у разі звернення законного представника або уповноваженої особи);

довідки з реквізитами рахунка, відкритого в банку на ім’я одержувача одноразової грошової допомоги.

 

Від імені дитини віком до 18 років загиблого (померлого) Захисника та Захисниці України, недієздатного члена сім’ї, члена сім’ї, дієздатність якого обмежена, заяву подає інший з батьків, опікун, піклувальник або інший законний представник.

 

До заяви додаються копії таких документів:

свідоцтва про смерть одержувача одноразової грошової допомоги;

документа, який надає повноваження законному представнику або уповноваженій особі представляти особу, зазначену в абзаці першому цього пункту, оформленого відповідно до законодавства (у разі звернення законного представника або уповноваженої особи);

довідки з реквізитами рахунка, відкритого в банку на ім’я одержувача одноразової грошової допомоги.

 

 

 

21. Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. № 916, чинність з 31.07.2025)

 

У Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487

 

пункт 50 викладено в такій редакції:

“50. Заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти, які здійснюють підготовку жінок за медичною або фармацевтичною спеціальністю, у семиденний строк після здобуття відповідної освіти подають (надсилають засобами поштового зв’язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або на офіційну адресу електронної пошти, яка розміщена на офіційному веб-сайті) список таких жінок за формою згідно з додатком 14 до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання таких жінок.

Інформація, що міститься у зазначеному списку, є підставою для внесення районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про таких жінок як військовозобов’язаних із визначенням номера військово-облікової спеціальності (без визначення ступеня їх придатності до військової служби).

Жінки, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, зобов’язані протягом 60 діб після здобуття відповідної освіти прибути до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем їх проживання для визначення ступеня їх придатності до військової служби.”;

 

пункт 79 після абзацу вісімнадцятого доповнено новим абзацом такого змісту:

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

“організовують внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів у тридцятиденний строк після досягнення призовниками 25-річного віку без їх виклику до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про зняття їх з військового обліку призовників та взяття на облік військовозобов’язаних з одночасним присвоєнням військового звання “солдат (матрос) запасу” та зазначенням другої категорії запасу;”.

 

У Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560

пункт 88 викладено в такій редакції:

“88. На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов’язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв’язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання.”;

 

пункти 97 і 98 викладено в такій редакції:

“97. На особовий склад військової (зведеної військової) команди відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оформляється поіменний список (додаток 14) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який після накладення кваліфікованого електронного підпису керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається засобами системи електронного документообігу на адресу військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), до якої відправляється військова (зведена військова) команда.

Роздрукований примірник поіменного списку, який містить придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією, військово-облікові документи, обліково-послужні картки, особові справи, довідки з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров’я на кожного резервіста та військовозобов’язаного отримує старший військової команди, який приймає особовий склад військової (зведеної військової) команди у своє підпорядкування.

 

98. Старший військової команди несе відповідальність за особовий склад військової (зведеної військової) команди з моменту прийняття його у своє підпорядкування, під час слідування до військової частини або об’єднаного (обласного) збірного пункту та до моменту завершення прийому особового складу військової (зведеної військової) команди військовою частиною або обласним (Київським та Севастопольським міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Після завершення прийому особового складу військової (зведеної військової) команди відповідно до поіменного списку старший військової команди передає до військової частини або обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки комплект документів на кожного прийнятого резервіста та військовозобов’язаного.

Посадова особа, яка визначена командиром військової частини або керівником обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, робить у роздрукованому примірнику поіменного списку відмітку про прийняття (відмову у прийнятті) особового складу військової (зведеної військової) команди, яку засвідчує особистим підписом і скріплює гербовою печаткою військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), після чого цей примірник повертається старшому військової команди.

Командир військової частини, начальник об’єднаного (обласного) збірного пункту несе відповідальність за прийнятий особовий склад військової (зведеної військової) команди після повернення старшому військової команди примірника поіменного списку з відмітками про прийняття особового складу.”;

 

доповнено Порядок пунктом 98-1 такого змісту:

“98-1. Командир військової частини не пізніше ніж на наступний день після прийняття військової (зведеної військової) команди надсилає засобами системи електронного документообігу на адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з якого прибула військова (зведена військова) команда, витяг з наказу про зарахування особового складу військової (зведеної військової) команди до списків військової частини та поіменний список з відмітками про прийняття (відмову у прийнятті) особового складу з накладанням свого кваліфікованого електронного підпису.

 

Інформація про зарахування резервіста або військовозобов’язаного до списків військової частини вноситься протягом доби районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.”;

 

пункт 99 викладено в такій редакції:

“99. У разі індивідуального відправлення резервіста або військовозобов’язаного до військової частини або об’єднаного (обласного) збірного пункту примірник поіменного списку відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки надсилається засобами системи електронного документообігу на адресу військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), до якої відправляється резервіст або військовозобов’язаний.

Роздрукований примірник поіменного списку, який містить придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією, військово-обліковий документ, обліково-послужна картка, особова справа, довідка з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров’я видається резервісту або військовозобов’язаному.

Поіменний список з відміткою про прийняття (відмову у прийнятті) резервіста або військовозобов’язаного після накладення кваліфікованого електронного підпису командира військової частини (керівника обласного (Київського або Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) надсилається не пізніше ніж на наступний день засобами системи електронного документообігу на адресу відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Командир військової частини разом з примірником поіменного списку надсилає витяг із наказу про зарахування резервіста або військовозобов’язаного до списків військової частини.

Роздрукований примірник поіменного списку з відміткою про відмову у прийнятті військовою частиною резервіста або військовозобов’язаного засвідчується особистим підписом посадової особи, яка визначена командиром військової частини, скріплюється гербовою печаткою військової частини та повертається резервісту або військовозобов’язаному. Командир військової частини надсилає поіменний список із зазначенням причини відмови з накладеним своїм кваліфікованим електронним підписом засобами системи електронного документообігу на адресу відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснює індивідуальне відправлення резервіста або військовозобов’язаного до військової частини або об’єднаного (обласного) збірного пункту, несе відповідальність за таке відправлення.”.

 

 

 

22. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури

(Закон України №4321-IX від 25.03.2025, чинність з 08.08.2025)

 

У Земельному кодексі України:

 

частину другу статті 84 доповнено новим абзацом такого змісту:

"Право власності на земельні ділянки, відчужені у державну власність відповідно до закону, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого зареєстроване право державної власності";

 

частину другу статті 98 доповнено новим абзацом такого змісту:

"Строк дії земельного сервітуту для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж на землях державної або комунальної власності не може бути меншим п’яти років (у разі якщо сервітуарій не ініціює встановлення меншого строку) та не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу";

 

статтю 100 після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

"3. Істотними умовами договору про встановлення земельного сервітуту є:

обсяг прав сервітуарія щодо користування земельною ділянкою (її частиною);

кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут;

розмір та порядок внесення плати за встановлення сервітуту (крім випадків встановлення безоплатного сервітуту);

строк дії сервітуту".

 

статтю 102 доповнено частиною третьою такого змісту:

"3. Дія сервітуту припиняється у разі примусового відчуження земельної ділянки відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Державна реєстрація припинення права власності на таку земельну ділянку є підставою для державної реєстрації припинення права сервітуту, встановленого щодо такої земельної ділянки";

 

у частині дев’ятій статті 102-1:

доповнено пунктом 7 такого змісту:

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

"7) примусове відчуження земельної ділянки відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

доповнено новим абзацом такого змісту:

"Державна реєстрація припинення права власності на земельну ділянку, примусово відчужену відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", є підставою для державної реєстрації припинення прав емфітевзису, суперфіцію, встановлених щодо такої земельної ділянки";

 

частину третю статті 123 доповнено новим абзацом такого змісту:

"Розгляд заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою передачі земельної ділянки у користування для розміщення лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій або заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою передачі земельної ділянки у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, поданої постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесений до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, та прийняття рішення про надання відповідного дозволу або надання мотивованої відмови у його наданні здійснюється відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування протягом 14 днів з дня реєстрації відповідної заяви";

 

частину другу статті 124-1 доповнено новим абзацом такого змісту:

"У разі подання заяви про надання згоди на встановлення земельного сервітуту для розміщення лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, або подання заяви про надання згоди на встановлення земельного сервітуту для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, поданої постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесений до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, прийняття рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту, забезпечення укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надання мотивованої відмови у встановленні земельного сервітуту здійснюється протягом 14 днів з дня реєстрації такої заяви";

 

у розділі X "Перехідні положення":

у пункті 27:

у підпункті 11:

доповнено підпунктом "д" такого змісту:

встановлення та зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюються з урахуванням таких особливостей:

"д) зміна цільового призначення земельних ділянок при передачі їх в оренду відповідно до пункту 3 частини вісімнадцятої статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" здійснюється Закарпатською обласною державною адміністрацією";

 

 

Розділ VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 4-5 такого змісту:

"4-5. Протягом дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення чи скасування, але не пізніше 1 січня 2027 року:

1) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, прийнятого відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а також шляхом заборони вчинення дій з реалізації зазначеного рішення, рішень про примусове відчуження майна, рішень про підготовку матеріалів для примусового відчуження земельних ділянок, іншого нерухомого майна, рішень про включення суб’єкта господарювання до переліку суб’єктів господарювання, для розміщення об’єктів яких допускається примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, прийнятих відповідно до зазначеної статті;

2) у рішенні адміністративного суду про примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна, ухваленого з урахуванням положень статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", зазначається така інформація:

а) кадастровий номер земельної ділянки, що примусово відчужується;

б) опис іншого об’єкта нерухомого майна, що примусово відчужується;

в) відомості про власника (власників) нерухомого майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; для фізичних осіб - прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), зареєстроване постійне місце проживання, відомості довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків) або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

г) відомості про речові права, похідні від права власності, які припиняються (із зазначенням виду речового права, суб’єкта речового права, дати укладення та сторін договору, підстави виникнення речового права);

ґ) відомості про обтяження речових прав, які припиняються у зв’язку з примусовим відчуженням об’єкта нерухомого майна (із зазначенням виду обтяження, суб’єкта, на користь якого встановлено відповідне обтяження);

д) вартість об’єкта нерухомого майна;

е) розмір збитків, що відшкодовуються суб’єктам речових прав на нерухоме майно, які припиняються;

є) розмір збитків, що відшкодовуються особам, на користь яких встановлені обтяження речових прав на нерухоме майно;

ж) джерела фінансування витрат, пов’язаних з виплатою вартості нерухомого майна та збитків;

з) об’єкти нерухомого майна, багаторічні насадження, які підлягають знесенню після переходу права власності на відчужені об’єкти до держави".

 

Статтю 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток доповнено новою частиною такого змісту:

"Невитребувана земельна частка (пай), нерозподілена земельна ділянка може бути примусово відчужена в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". У разі якщо така земельна ділянка не сформована, її формування здійснюється за рішенням Закарпатської обласної державної адміністрації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. У разі якщо власник такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) невідомий, Закарпатська обласна державна адміністрація з дня прийняття рішення про затвердження такої документації може передати таку земельну ділянку в оренду для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", із зміною її цільового призначення. За зверненням власника такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) земельна ділянка примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Примусове відчуження земельної ділянки не припиняє дію договору оренди, передбаченого цією частиною".

 

Перше речення частини другої статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" замінено двома новими реченнями такого змісту:

"2. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, за рахунок земельних ділянок, які передані в постійне користування, оренду громадянам для створення відповідного фермерського господарства, а також самому фермерському господарству. Рішенням про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність також вирішується питання щодо припинення права користування земельною ділянкою, яка таким рішенням передається безоплатно у приватну власність".

 

У Законі України "Про оренду землі":

статтю 16 після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

"Укладення договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, розміщення лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій здійснюється протягом 14 днів з дати прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки в оренду, крім випадку, якщо особа, заінтересована в передачі їй земельної ділянки в оренду, не погодила більш пізній строк для укладення договору оренди".

 

у статті 31:

доповнено новою частиною такого змісту:

"Державна реєстрація припинення права власності на земельну ділянку, примусово відчужену відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", є підставою для державної реєстрації припинення права оренди такої земельної ділянки".

 

У Законі України "Про оцінку земель":

у статті 15:

після частини першої доповнено новою частиною такого змісту:

"Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у разі надання в користування земельної ділянки комунальної власності для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, для розміщення лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій є підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, крім випадку, якщо нормативна грошова оцінка вже проведена. Розроблення технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється після формування земельної ділянки".

 

у статті 23:

після частини першої доповнено двома новими частинами такого змісту:

"Рішенням органу місцевого самоврядування про надання в користування земельної ділянки комунальної власності для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, для розміщення лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій також затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки або надається мотивована відмова у її затвердженні, крім випадку, якщо така технічна документація не розроблялася.

Рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності, переданої в користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, для розміщення лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, або про надання мотивованої відмови у її затвердженні приймається протягом 14 днів з дня подання такої технічної документації на затвердження".

 

У Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності"

доповнено частиною п’ятою такого змісту:

"5. Відсутність затверджених схем планування окремих частин території України не є перешкодою для розроблення та затвердження інших видів містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях щодо території таких частин";

 

частину другу статті 24 доповнено новим абзацом такого змісту:

"Забудова земельної ділянки, на яку встановлено право земельного сервітуту для розгортання та експлуатації електронних комунікаційних мереж та/або їх інфраструктури (в частині будівництва зазначених об’єктів), здійснюється без зміни цільового призначення земельної ділянки";

 

Законі України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"

 

доповнено статтею 14-1 такого змісту:

"Стаття 14-1. Особливості примусового відчуження земельних ділянок, іншого нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності в умовах воєнного стану для розміщення об’єктів оборонно-промислового комплексу та об’єктів інфраструктури в Ужгородському районі Закарпатської області

 

1. У період дії воєнного стану в Україні земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній, комунальній власності, нерозподілені земельні ділянки, невитребувані земельні частки (паї), розташовані в Ужгородському районі Закарпатської області, за рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути примусово відчужені з мотивів суспільної необхідності на умовах та в порядку, визначених цією статтею, для розміщення:

1) об’єктів будівництва, нерухомого майна, комплексів будівель і споруд, виробничих потужностей, частин виробничих потужностей, інженерних споруд, необхідних для функціонування та діяльності підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави та/або визначені такими, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу;

2) індустріальних парків для розміщення релокованих (переміщених) підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, та/або їх виробничих потужностей, частин виробничих потужностей, та/або підприємств, які визначені такими, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

3) лінійних об’єктів транспортної інфраструктури (доріг загального користування державного значення, мостів, естакад) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації.

Перелік суб’єктів господарювання, для розміщення об’єктів яких допускається примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, визначається Кабінетом Міністрів України за заявою Закарпатської обласної державної адміністрації.

Порядок примусового відчуження земельних ділянок, іншого нерухомого майна для розміщення об’єктів, передбачених пунктами 1-3 цієї частини, здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

…

3. Ініціаторами примусового відчуження можуть бути центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Генеральний штаб Збройних Сил України, підприємства, визначені пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, які здійснюватимуть будівництво, експлуатацію об’єктів, для розміщення яких здійснюється примусове відчуження (далі - ініціатор). Ініціатор подає заяву про примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна до Закарпатської обласної державної адміністрації. У заяві зазначаються:

1) об’єкт, для розміщення якого пропонується примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна;

2) орієнтовне місце розташування об’єкта;

3) кадастрові номери земельних ділянок, а в разі їх відсутності - графічний матеріал з позначенням місця їх розташування;

4) перелік земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, які передбачається примусово відчужити.

За результатами розгляду заяви ініціатора про примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна Закарпатська обласна державна адміністрація звертається до Кабінету Міністрів України із заявою про включення відповідного суб’єкта господарювання до переліку суб’єктів господарювання, для розміщення об’єктів яких допускається примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна.

За результатами розгляду заяви Кабінет Міністрів України протягом п’яти днів приймає рішення, про яке повідомляє Закарпатську обласну державну адміністрацію.

 

4. Рішення Кабінету Міністрів України про включення відповідного суб’єкта господарювання до переліку суб’єктів господарювання, для розміщення об’єктів яких допускається примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, та про підготовку матеріалів для примусового відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна є підставою для:

1) визначення земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що підлягають примусовому відчуженню;

2) розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та здійснення заходів, передбачених частиною п’ятою цієї статті;

3) проведення експертної оцінки земельних ділянок, незалежної оцінки інших об’єктів нерухомого майна;

4) укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна між Закарпатською обласною державною адміністрацією та власниками таких об’єктів, які погодилися на їх продаж.

Замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, експертної оцінки земельних ділянок, незалежної оцінки інших об’єктів нерухомого майна є ініціатор.

У технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється для здійснення заходів, передбачених цією статтею, зазначаються відомості про земельні ділянки, які підлягають примусовому відчуженню.

Про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про підготовку матеріалів для примусового відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна Закарпатська обласна державна адміністрація протягом п’яти днів з дня її повідомлення про відповідне рішення повідомляє власників об’єктів, які передбачається відчужити, суб’єктів інших речових прав на них.

Власники земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, які передбачається примусово відчужити, протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України мають право подати до Закарпатської обласної державної адміністрації заяву про надання згоди на продаж такого майна особисто або шляхом надсилання цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. У такому разі Закарпатська обласна державна адміністрація та власник відповідного об’єкта укладають договір купівлі-продажу такого об’єкта. У разі якщо власник земельної ділянки, іншого нерухомого майна не повідомив належним чином Закарпатську обласну державну адміністрацію про надання згоди на продаж такого майна або не з’явився для укладення договору купівлі-продажу у день і час, призначені нотаріусом, вважається, що власник відмовився від продажу.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, іншого об’єкта нерухомого майна може бути укладено у будь-який час з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України до прийняття рішення про примусове відчуження відповідного об’єкта.

…

8. У разі якщо протягом трьох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України від власника земельної ділянки, іншого об’єкта нерухомого майна не надійшла заява про надання згоди на продаж такого майна, Закарпатська обласна державна адміністрація готує та подає до Кабінету Міністрів України проект рішення Кабінету Міністрів України про:

1) примусове відчуження земельної ділянки, іншого об’єкта нерухомого майна (якщо об’єктом відчуження є земельна ділянка, інший об’єкт нерухомого майна, крім житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, житлового приміщення);

2) звернення до суду з позовом про примусове відчуження житлового будинку, земельної ділянки, на якій він розташований, житлового приміщення (якщо об’єктом відчуження є зазначені об’єкти).

…

12. Вартість земельних ділянок, що примусово відчужуються, розмір збитків, що відшкодовуються суб’єктам речових прав на земельні ділянки, особам, на користь яких встановлені обтяження речових прав на земельні ділянки, визначається за ринковою вартістю, визначеною шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок. Вартість нерухомого майна (будівель, споруд, житлових приміщень), що відчужується, розмір збитків, що відшкодовуються суб’єктам речових прав на такі об’єкти, особам, на користь яких встановлені обтяження речових прав на такі об’єкти, визначаються за ринковою вартістю на підставі незалежної оцінки майна.

Вартість земельної ділянки, іншого нерухомого майна приватної власності, що відчужується, а також збитки, завдані таким відчуженням, виплачуються у трикратному розмірі, а вартість таких об’єктів, які в порядку, визначеному цією статтею, відчужені за договором купівлі-продажу, - з додаванням 20 відсотків їхньої трикратної вартості.

Вартість земельної ділянки, іншого нерухомого майна (крім житлового будинку, земельної ділянки, на якій він розташований, житлового приміщення) та збитки, завдані таким відчуженням, виплачуються протягом одного місяця з дня державної реєстрації переходу до держави права власності на відповідне майно. Вартість житлового будинку, земельної ділянки, на якій він розташований, житлового приміщення виплачується протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду про їх примусове відчуження, але до державної реєстрації припинення права власності на відповідне майно, а щодо житлового будинку, земельної ділянки, на якій він розташований, житлового приміщення, що відчужені за договором купівлі-продажу, - до державної реєстрації права власності держави на відчужене майно.

…

14. Рішення Кабінету Міністрів України про підготовку матеріалів для примусового відчуження земельної ділянки, іншого об’єкта нерухомого майна, рішення Кабінету Міністрів України про примусове відчуження земельної ділянки, іншого об’єкта нерухомого майна, рішення Кабінету Міністрів України про включення суб’єкта господарювання до переліку суб’єктів господарювання, для розміщення об’єктів яких допускається примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, рішення Закарпатської обласної державної адміністрації про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, вартість земельних ділянок, які примусово відчужуються, розмір збитків, що відшкодовуються суб’єктам речових прав на земельні ділянки, особам, на користь яких встановлені обтяження речових прав на земельні ділянки, можуть бути оскаржені в судовому порядку, а також у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру".

Оскарження зазначених рішень у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", не зупиняє дію таких рішень.

 

15. Рішення про примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна разом з державною реєстрацією права власності держави на примусово відчужене майно, інші об’єкти нерухомого майна, а в разі відчуження майна за договором купівлі-продажу - зазначений договір є підставою для знесення об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також багаторічних насаджень, зазначених у рішенні про примусове відчуження відповідних об’єктів. Знесення примусово відчуженого житлового будинку здійснюється після набрання законної сили рішенням суду про його примусове відчуження та виплати власникам вартості такого будинку.

 

статтю 15 "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1. Стаття 14-1 цього Закону діє протягом дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення чи скасування, але не пізніше 1 січня 2027 року. У разі якщо після закінчення дії зазначеної статті власник земельної ділянки звернувся до Закарпатської обласної державної адміністрації із заявою, зазначеною у пункті 4 частини вісімнадцятої статті 14-1 цього Закону, примусове відчуження такої земельної ділянки здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на умовах, визначених у зазначеній статті в період її дії".

 

У Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

розділ V доповнено статтею 31-9 такого змісту:

"Стаття 31-9. Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки, інше нерухоме майно, примусово відчужене відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а також державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, передані в оренду відповідно до зазначеної статті

1. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, інше нерухоме майно, примусово відчужене відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", проводиться без встановлення черговості розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, наявності підстав для зупинення державної реєстрації прав чи відмови в державній реєстрації прав.

2. Державна реєстрація припинення речових прав, похідних від права власності, обтяжень речових прав на земельну ділянку, інше нерухоме майно, примусово відчужене відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", проводиться без подання заявником відповідної заяви, одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку, інше нерухоме майно.

3. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, переданої в оренду відповідно до пункту 3 частини вісімнадцятої статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", проводиться без державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав".