Основні нормативно-правові акти за червень 2024 року

Основні нормативно-правові акти за червень 2024 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ за червень 2024 року

 

1. Рішення Конституційного суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України 19 червня 2024 року Справа № 3-111/2023(207/23, 315/23)

 

 

Бичков С.А., Бай А.А. звернулися до Конституційного Суду України з клопотаннями перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс), згідно з якою „під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті“.

 

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ухвалою від 9 березня 2023 року задовольнив клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно Бичкова С.А., якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною другою статті 27, частиною другою статті 114-1 Кримінального кодексу України.

 

Київський апеляційний суд ухвалою від 3 квітня 2023 року залишив без зміни ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 9 березня 2023 року й зазначив, що „рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим“.

 

 

Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції щодо частини другої статті 29 Конституції України, а саме:

„із аналізу частини другої статті 29 Конституції України вбачається, що винятків стосовно підстав застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пов’язаних із тяжкістю вчиненого нею злочину, немає. Тобто, навіть коли йдеться про злочини, що посягають на національну безпеку України чи громадську безпеку, наявність вмотивованого судового рішення для тримання особи під вартою, яка підозрюється чи обвинувачується у їх вчиненні, є обов’язковою“.

 

Конституційний Суд України, ураховуючи наведене, уважає, що за частиною другою статті 29 Конституції України в сув’язі з приписами статей 3, 8, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України унормування законом підстав та порядку застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має відповідати передусім принципам правовладдя, домірності, презумпції невинуватості, забезпечувати особі належний судовий захист від свавілля, а застосування цього запобіжного заходу має бути засноване не лише на тяжкості злочину, в якому підозрюють або обвинувачують особу, а й на наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину особою, ризиків у зв’язку з неналежною процесуальною поведінкою такої особи для здійснення кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів, що гарантуватиме тримання під вартою лише на підставі вмотивованого рішення суду. Отже, законодавець для досягнення мети кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів не може визначати запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як безальтернативного і має забезпечити наявність у кримінальному провадженні принаймні одного запобіжного заходу, який є більш м’яким і який можна обрати як менш обтяжливий для конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи.

 

 

Європейський суд із прав людини на підставі своєї практики тлумачення зазначених приписів статті 5 Конвенції в рішенні у справі Грубник проти України / Grubnyk v. Ukraine від 17 вересня 2020 року (заява № 58444/15) підсумував, що:

- „питання про обґрунтованість тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі окремо на підставі відповідних фактів та із врахуванням її особливостей. Тривале тримання під вартою має бути обґрунтованим у конкретній справі тільки за наявності чіткої вимоги суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип непорушності особистої свободи, що його визначено у статті 5 Конвенції <...>. Будь-яка система обов’язкового тримання під вартою per se є несумісною з пунктом 3 статті 5 Конвенції“ (§ 110);

- «на національні судові органи насамперед покладено відповідальність гарантувати у кожному конкретному випадку, що тримання обвинуваченого під вартою не перевищуватиме обґрунтованого строку. З цією метою вони повинні дотримувати принципу презумпції невинуватості, розглянути усі факти, які свідчать „за“ і „проти“ наявності згаданої вимоги суспільного інтересу або виправдовують відступ від правила статті 5 Конвенції, та навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти» (§ 111);

- „існування законодавчих механізмів, що обмежують повноваження національних судів щодо ухвалення рішень у справах про тримання під вартою під час досудового слідства, було порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції“ (§116).

 

 

Конституційний Суд України наголошує, що й в умовах воєнного стану роль суду є визначальною в системі інституційного забезпечення правовладдя, а судовий захист прав і свобод людини від свавілля - надважливим, у таких умовах не дозволено свавільне тримання особи під вартою без умотивованого судового рішення.

 

Конституційний Суд України акцентує, що згідно з приписами частини першої статті 17 Конституції України в умовах воєнного стану захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної, інформаційної безпеки є не лише найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, а й невіддільною умовою збереження української державності як такої. Лише в законах України визначають, зокрема, діяння, які є злочинами, та відповідальність за них (пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України).

 

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України вважає, що за приписами частини першої статті 17, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України у їх сув’язі держава має позитивний обов’язок створювати належні національні юридичні механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, зокрема забезпечувати ефективне функціонування кримінальної юстиції, щоб в умовах воєнного стану гарантувати посилений захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, що посягають на зазначені надважливі конституційні публічні інтереси.

 

Конституційний Суд України наголошує, що, визначивши такі критерії для застосування слідчим суддею, судом до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законодавець дотримав міжнародних стандартів щодо застосування тримання під вартою, збалансував потребу між забезпеченням ефективного здійснення кримінального провадження та правом особи на свободу та особисту недоторканність, щодо якої його відкрито, й установив тримання такої особи під вартою лише на підставі вмотивованого судового рішення. Законодавець відтворив ці ж критерії для застосування слідчим суддею, судом до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши в частині шостій статті 176 Кодексу, що цей запобіжний захід під час воєнного стану застосовують не лише залежно від тяжкості злочину, а й за наявності ризиків, що їх визначено статтею 177 Кодексу. Водночас без наявності таких ризиків цей запобіжний захід за частиною шостою статті 176 Кодексу не мають застосовувати. Згідно з частиною другою статті 177 Кодексу, зокрема, слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, що їх установлено Кодексом.

 

Конституційний Суд України ухвалив: визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.

 

 

 

 

 

 

2. Рішення Європейського суду з прав людини від 08.02.2024

 

(справа «Єсічко та інші проти України» (Заява № 35659/13)

 

 

Справа стосується, як стверджується, незаконного та невиправданого виселення заявників із кімнати в комунальній квартирі. Заявники посилалися на статті 3 і 8 Конвенції.

 

У березні 2010 року комунальне підприємство «Р.», що управляло багатоквартирним будинком, в якому проживали заявники та пан Ю. (чоловік першої заявниці), звернулося з позовом, вимагаючи виселити їх з кімнати площею 10 квадратних метрів, яку вони зайняли без отримання ордера на житлове приміщення від Севастопольської міської державної адміністрації (далі - СМДА). Підприємство «Р.» стверджувало, що згідно зі статтею 116 Житлового кодексу України 1983 року (далі - ЖК України) відповідачі підлягали виселенню, оскільки самоправно зайняли кімнату.

 

Заявники подали зустрічний позов, вимагаючи зобов’язати СМДА видати їм ордер на житлове приміщення. Вони зазначили, що до переїзду у відповідну кімнату їхня сім’я проживала у сусідній кімнаті площею 14 квадратних метрів, в якій вони жили разом з паном Т. (батьком першої заявниці) та двома іншими родичами. У 2008 році попередній директор підприємства «Р.» дозволив сім’ї заявників відремонтувати за власний кошт розташовану у тій же квартирі вільну кімнату, яка перебувала в аварійному стані та використовувалася як комора, і переїхати туди, що вони й зробили. Однак згодом СМДА відмовилася видати їм ордер на відповідну кімнату, хоча стаття 54 ЖК України передбачала, що наймачі комунальних квартир, які потребували більшої житлової площі, мали переважне право перед будь-якими сторонніми особами займати вільні кімнати у таких квартирах.

 

23 грудня 2011 року Ленінський районний суд міста Севастополя відмовив у задоволенні позову підприємства «Р.» про виселення, задовольнив зустрічний позов відповідачів і зобов’язав СМДА видати їм ордер на житлове приміщення. Зокрема, суд встановив, що відповідачів не можна було вважати такими, що самовільно зайняли спірне приміщення, оскільки попередній директор підприємства «Р.» дав їм на це попередній дозвіл.

18 жовтня 2012 року Апеляційний суд міста Севастополя задовольнив апеляційну скаргу, подану СМДА, та постановив виселити відповідачів.

 

21 листопада 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявників.

 

Водночас Суд зазначає, що наведене Апеляційним судом міста Севастополя обґрунтування (див. пункт 6) свідчить про надання ним першочергового значення висновку, що заявники зайняли спірне приміщення без ордера. У своїй аргументації суд не розглянув аргументи заявників щодо нестабільності їхньої ситуації чи особливостей обставин, за яких вони переїхали у спірну кімнату (див. пункт 3). Суд також жодним чином не вказав, що він намагався оцінити бажання позивача - органу державної влади - звільнити спірну кімнату на користь незазначених третіх сторін попри твердження заявників, що збереження цього житла було життєво важливим питанням для них. За цих обставин Суд не може визнати, що національні органи влади навели «достатні підстави», аби довести існування «нагальної суспільної потреби» у спірному рішенні про виселення або обґрунтованість «пропорційності» такого виселення у розумінні статті 8 Конвенції.

 

Суд постановив, що було порушено статтю 8 Конвенції.

 

 

 

 

 

 

3. Про застосування англійської мови в Україні

 

(Закон України від 04 червня 2024 р. № 3760-IX, чинність з 27.06.2024)

 

Метою цього Закону є сприяння забезпеченню застосування англійської мови як однієї з мов міжнародного спілкування на всій території України у публічних сферах суспільного життя, визначених цим Законом.

 

 

Вимога щодо обов’язковості володіння англійською мовою встановлюється до осіб, які претендують на зайняття посад:

1) державної служби категорії "А";

2) державної служби категорій "Б" і "В", перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

3) голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників;

4) військовослужбовців офіцерського, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

5) поліцейських середнього і вищого складу Національної поліції України, посад начальницького складу інших правоохоронних органів, посад начальницького складу служби цивільного захисту, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) прокурорів;

7) у податкових та митних органах, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

8) керівників, членів виконавчого органу, членів наглядової ради (ради директорів) та інших посадових осіб державних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

9) керівників державних наукових установ;

10) керівників закладів вищої освіти;

11) у сфері освіти і науки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Особи, які претендують на зайняття посад, визначених частинами першою і другою статті 3 цього Закону, подають документ, що засвідчує відповідний рівень володіння англійською мовою, до призначення на посаду.

 

 

 

 

 

 

4. Про внесення зміни до пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляд

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2024 р. № 690, чинність з 18.06.2024)

 

 

Внесено зміну до пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, виклавши його в такій редакції:

 

“10. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров’я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов’язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.”.

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення зміни до статті 23 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" щодо уточнення підстав припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги

 

 

(Закон України від 23.05.2024 № 3757-IX, чинність з 28.06.2024)

 

 

Частину першу статті 23 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" доповнено пунктом 10 такого змісту:

 

Надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі, якщо:

"10) кримінальне провадження, в якому особі надається безоплатна вторинна правнича допомога, зупинено".

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення змін до статей 294 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення права на оскарження судового рішення

 

 

(Закон України від 23.05.2024 № 3747-IX, чинність з 21.06.2024)

 

 

Внесено до Кодексу адміністративного судочинства України такі зміни:

 

частину першу статті 294 доповнено пунктом 28 такого змісту:

 

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

"28) залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу (Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду)";

 

 

частину шосту статті 383 викладено в такій редакції:

"6. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу".

 

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань

 

 

(Закон України від 04 червня 2024 р. № 3768-IX, чинність з 27.09.2024)

 

 

Внесено до Кодексу законів про працю України такі зміни:

 

Частину першу статті 40 доповнено пунктами 13 і 14 такого змісту:

 

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

"13) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України;

14) невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу".

 

 

Частину першу статті 46 (Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі) після слів "відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони" доповнено словами "проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктів чи операторів критичної інфраструктури".

 

 

Статтю 142 після частини першої доповнено двома новими частинами такого змісту:

"Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов’язковим".

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами

 

 

(Закон України від 22.05.2024 № 3733-IX, чинність з 19.12.2024)

 

 

Внесено до Кодексу України про адміністративні правопорушення такі зміни:

 

Частину другу статті 13 після цифр "173" (У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених…) доповнено цифрами "173-2" (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування).

 

 

Примітку до статті 22 (Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення) викладено в такій редакції:

"Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п’ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу".

 

 

У статті 38: частину третю викладено в такій редакції:

"Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення";

 

 

Статті 39-1 і 173-2 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 39-1. Направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі

У разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою суд вирішив направити порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється до суб’єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання таких програм";

 

 

"Стаття 173-2. Вчинення домашнього насильства

Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, -

 

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, -

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п’ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п’ятнадцяти діб".

 

 

Доповнено статтями 173-6, 173-7 і 173-8 такого змісту:

 

"Стаття 173-6. Вчинення насильства за ознакою статі

Вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, спрямованих проти конкретної особи через її належність до певної статі чи стереотипні уявлення про соціальні ролі (становище, обов’язки, поведінку тощо) жінки або чоловіка в суспільстві, внаслідок чого була завдана шкода фізичному (без спричинення тілесних ушкоджень) або психічному здоров’ю потерпілого, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

 

 

Стаття 173-7. Сексуальне домагання

Сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій, -

тягне за собою накладення штрафу від вісімдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення стосовно особи, яка перебуває у матеріальній, службовій чи іншій залежності від правопорушника, -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста шістдесяти до двохсот вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

 

 

Стаття 173-8. Невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце тимчасового перебування у разі винесення такого припису

Неповідомлення особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким вона повинна залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, у встановлений законом строк уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування -

 

тягне за собою попередження або накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб".

 

 

Статтю 263 після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

"Осіб, які вчинили домашнє насильство, насильство за ознакою статі або не виконали терміновий заборонний припис, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи або з’ясування обставин правопорушення - до дванадцяти годин".

 

 

Статтю 269 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 269. Потерпілий

Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди".

 

 

Статтю 283 після частини четвертої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"Постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу".

 

 

У частині другій статті 321-4 слова "одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян" замінено словами "п’ятьом неоподатковуваним мінімумам доходів громадян".

Заміна громадських робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт дорівнюють п’ятьом неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

 

II. Прикінцеві положення

абзаци шостий і сьомий статті 1 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" викладено в такій редакції:

"сексуальне домагання - дії сексуального характеру (що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи), виражені вербально, невербально або фізично (слова, жести, рухи тіла, доторкування, поплескування або інші аналогічні дії), які ображають чи принижують гідність особи та можуть супроводжуватися створенням щодо неї залякувального, ворожого або образливого, принизливого середовища (ситуації);

насильство за ознакою статі - діяння, спрямоване проти особи через її належність до певної статі чи стереотипні уявлення про соціальні ролі (становище, обов’язки, поведінку тощо) жінки або чоловіка в суспільстві, або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті".

 

 

 

 

 

 

9. Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні"

 

 

(Наказ Офісу генерального прокурора від 21.05.2024  № 116, чинність з 22.05.2024)

 

 

Доповнено пункт 9.12 наказу новими абзацами такого змісту:

"У разі прийняття у кримінальному провадженні рішення щодо передачі речових доказів, інших предметів, грошей, цінностей, отриманих, вилучених чи наданих, стягнення їх на потреби оборони упродовж п'яти діб інформувати самостійний структурний підрозділ прокуратури вищого рівня з урахуванням спеціалізації, визначеної цим наказом.

Керівникам обласних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам згідно з розподілом обов'язків при надходженні такої інформації з окружних прокуратур упродовж трьох діб інформувати відповідний підрозділ Офісу Генерального прокурора.".

 

 

Доповнено наказ пунктом 9.16 такого змісту:

"9.16. Вивчати стан забезпечення застосування належної правової процедури стосовно суб'єктів господарської та інвестиційної діяльності при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, а також виконання прокурором повноважень щодо вжиття заходів з метою унеможливлення необґрунтованого процесуального примусу стосовно вказаних суб'єктів.".

 

 

Пункт 11.4 наказу викладено в такій редакції:

"11.4. Перед погодженням клопотань про проведення слідчих (розшукових), процесуальних дій та негласних слідчих (розшукових) дій або ж при їх поданні прокурором у встановленому порядку перевіряти наявність правових підстав для прийняття таких процесуальних рішень, відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження, у тому числі щодо осіб, стосовно яких згідно з частиною першою статті 480 КПК України здійснюється особливий порядок кримінального провадження.".

 

Доповнено наказ пунктом 11.7 такого змісту:

"11.7. Перед складанням письмового повідомлення про підозру або його погодженням вживати заходів до встановлення даних щодо наявності в особи статусу, який відповідно до частини першої статті 480 КПК України передбачає здійснення особливого порядку кримінального провадження.

 

З цією метою проводити або доручати проведення необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, використовувати можливості отримання таких відомостей із відповідних інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, офіційних вебсайтів та інших джерел інформації.".

 

 

 

 

 

 

10. Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

 

 

(Закон України від 21.05.2024 № 3720-IX, чинність з 01.01.2025)

 

 

Цей Закон регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

 

 

Відповідно до цього Закону укладаються договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів:

1) договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (далі - внутрішній договір страхування);

2) договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування).

 

 

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

 

Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є:

1) особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб;

2) фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України;

3) особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.

 

 

Особи, зазначені у цій частині, зобов’язані укласти внутрішній договір страхування з дотриманням таких строків:

не пізніше дня реєстрації транспортного засобу у встановленому порядку - якщо транспортний засіб є незабезпеченим;

до початку використання транспортного засобу у дорожньому русі - якщо транспортний засіб незареєстрований (неперереєстрований), знятий з обліку, за умови наявності номерного знака для разових поїздок;

не пізніше останнього дня строку дії попереднього внутрішнього договору страхування;

перед в’їздом на територію України (крім випадку наявності щодо транспортного засобу чинного страхового сертифіката "Зелена картка", що діє на території України).

 

 

Перевірка наявності чинних договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється:

 

1) відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди;

 

2) органами Державної прикордонної служби України в місцях здійснення ними прикордонного контролю незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу;

 

3) посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

 

 

Розмір страхової премії за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначається страховиком самостійно на підставі методики розрахунку страхового тарифу за відповідним страховим продуктом, розробленої та затвердженої страховиком з дотриманням вимог законодавства у сфері страхування, у тому числі з урахуванням потреби забезпечення виконання вимог законодавства щодо платоспроможності страховика, формування гарантійних фондів МТСБУ та інших встановлених законодавством вимог. Під час визначення розміру страхової премії страховик може враховувати історію дорожньо-транспортних пригод з вини страхувальника та/або власника (власників) транспортного засобу (транспортних засобів) за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.

 

За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності застосування франшизи забороняється.

 

Страхова премія за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності сплачується одноразово у повному обсязі.

 

Визначення розміру моральної шкоди, заподіяної потерпілій фізичній особі

Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров’я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв’язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону.

 

 

Страхова (регламентна) виплата у зв’язку із смертю потерпілої фізичної особи

 

1. Страхова (регламентна) виплата у зв’язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.

 

2. Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв’язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Страхова (регламентна) виплата у зв’язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.

Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв’язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв’язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

 

3. Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

 

4. Страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам’ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

 

 

Страхова (регламентна) виплата у разі знищення транспортного засобу 

1. Транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

 

2. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:

матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

документально підтверджених витрат, пов’язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

 

У разі досягнення згоди між потерпілою особою та страховиком (МТСБУ) щодо відчуження потерпілою особою на користь страховика (МТСБУ) знищеного транспортного засобу страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:

ринкової вартості транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

документально підтверджених витрат, пов’язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

 

3. Ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається суб’єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі що проводиться з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги). За домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може визначатися страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

 

4. Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв’язку із знищенням транспортного засобу зобов’язаний відшкодувати документально підтверджені витрати потерпілої особи на оплату послуг суб’єкта професійної оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, у разі якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.

 

Страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження чи знищення іншого майна, ніж транспортний засіб

У разі пошкодження чи знищення дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна, ніж транспортний засіб, страхова (регламентна) виплата визначається в розмірі матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначеному страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні чи суб’єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 31 цього Закону, - потерпілої особи або за домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою.

 

 

Випадки, у яких страхова (регламентна) виплата не здійснюється

 

1. Страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду:

1) заподіяну життю та здоров’ю особи, яка використовує транспортний засіб (далі - водій) та спричинила дорожньо-транспортну пригоду;

2) заподіяну транспортному засобу, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

3) заподіяну майну, що перебувало у транспортному засобі, у тому числі вантажу, що перевозився транспортним засобом, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

4) заподіяну в разі використання транспортного засобу під час тренувальної поїздки перед офіційним змаганням чи для участі в такому змаганні, а також участі забезпечених транспортних засобів у спортивних заходах та інших заходах, включаючи перегони, змагання, тренування, тестування та демонстрацію в обмеженій та відмежованій зоні;

5) заподіяну внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, війни або збройного конфлікту, воєнних дій, терористичного акту, стихійного лиха, вибуху, пожежі, не пов’язаних з дорожньо-транспортною пригодою;

6) заподіяну в разі пошкодження або знищення предметів антикваріату, виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, творів мистецтва, рукописів, грошових знаків, валютних цінностей, цінних паперів, документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекційних речей (предметів);

7) що перевищує розмір страхової суми, передбачений статтею 14 цього Закону, незалежно від кількості потерпілих осіб та кількості осіб, відповідальних за заподіяну шкоду;

8) у частині штрафів та судових витрат, які повинен сплатити водій та/або власник транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

9) у частині судових витрат, понесених у кримінальному провадженні, у тому числі якщо у кримінальному провадженні вирішено також цивільний позов;

10) заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, які перебували у транспортному засобі, яким заволоділи внаслідок вчинення протиправних дій, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо страховик (МТСБУ) доведе, що потерпілі особи знали про протиправне заволодіння таким транспортним засобом та попри це добровільно стали його пасажирами;

11) заподіяну внаслідок перевезення небезпечного вантажу;

12) у частині втрати товарної вартості транспортного засобу, визначеної відповідно до законодавства;

13) заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення в результаті дорожньо-транспортної пригоди;

14) у частині упущеної вигоди;

15) у частині вимог потерпілих осіб, якщо такі вимоги можуть бути задоволені на підставі чинного договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів під час користування автомобільним транспортом, та за шкоду, заподіяну вантажу, багажу при перевезенні, укладеного підприємством транспорту за класом страхування 10 відповідно до статті 4 Закону України "Про страхування".

 

 

2. Страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі:

1) настання під час використання транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої в особи, яка використовувала транспортний засіб, не виникла цивільно-правова відповідальність;

2) умисних дій потерпілої особи, спрямованих на настання дорожньо-транспортної пригоди, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

3) подання заяви про страхову (регламентну) виплату без документально підтверджених поважних причин після спливу строку, визначеного частиною першою статті 32 цього Закону;

4) подання заяви про компенсацію своїх витрат на відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілої особи, після спливу одного року з дня настання дорожньо-транспортної пригоди;

5) якщо вимога стосується здійснення страхової (регламентної) виплати особі, яка не належить до осіб, яким відповідно до цього Закону може бути здійснена така виплата;

6) невиконання потерпілою особою або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

7) припинення зобов’язання у зв’язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, у тому числі якщо транспортні засоби, що є учасниками дорожньо-транспортної пригоди, належать особі, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, та потерпілій особі на праві спільної сумісної власності.

 

 

3. Страховик (МТСБУ) не має права відмовити у здійсненні страхової (регламентної) виплати в інших випадках, ніж передбачені частинами першою та другою цієї статті.

Страховик (МТСБУ) зобов’язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов’язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства.

 

 

Заява про страхову (регламентну) виплату та її розгляд страховиком (МТСБУ)

1. Для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує:

1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи;

2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров’ю потерпілої фізичної особи.

 

 

Заява про страхову (регламентну) виплату має містити такі відомості:

1) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

2) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) або найменування заявника, місце його фактичного проживання та місце реєстрації або місцезнаходження, адресу електронної пошти (адресу для листування), номер телефону та інші способи обміну повідомленнями між заявником та страховиком;

3) зміст майнової вимоги заявника про відшкодування заподіяної шкоди та документи, що підтверджують її розмір (за наявності);

4) інформацію та підтвердні документи про здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих осіб;

5) дату подання заяви, підпис заявника.

 

 

До заяви про страхову (регламентну) виплату додаються:

1) паспорт громадянина, а в разі його відсутності - інший документ, який відповідно до законодавства України посвідчує особу заявника, якщо заявником є фізична особа;

2) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхової виплати (довіреність, яка передбачає повноваження щодо отримання страхової виплати, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину тощо), якщо заявник не є потерпілою особою (її законним представником);

3) довідка про присвоєння заявнику реєстраційного номера облікової картки платника податків, якщо заявником є фізична особа (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера платника податків, офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) та серія, номер і назва документа, що його посвідчує;

4) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день настання дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про здійснення страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи;

5) документи, що підтверджують витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу та на оплату послуг стоянки, - у разі вимоги заявника про відшкодування таких витрат;

6) документи, що підтверджують заподіяння шкоди майну внаслідок пошкодження чи знищення дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна, - у разі вимоги заявника про здійснення відшкодування такої шкоди;

 

7) у разі вимоги про здійснення страхової (регламентної) виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю потерпілої фізичної особи:

а) документи, що згідно із законодавством підтверджують тимчасову втрату працездатності, або інші документи, що підтверджують заподіяння шкоди здоров’ю потерпілої фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також документи, що підтверджують строк лікування та/або здійснення витрат на лікування (за наявності) відповідно до частини першої статті 21 цього Закону, - у разі вимоги заявника про здійснення такого відшкодування;

б) витяг з Електронного реєстру листків непрацездатності (копія паперового листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи потерпілої фізичної особи) відповідно до статті 22 цього Закону - у разі вимоги заявника про здійснення такого відшкодування;

в) документи, що підтверджують встановлення інвалідності потерпілій фізичній особі, а також (за наявності) документи, що підтверджують ступінь стійкої втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (у відсотках), суму середньомісячного заробітку (доходу) потерпілої фізичної особи до настання дорожньо-транспортної пригоди відповідно до частини першої статті 23 цього Закону, - у разі вимоги заявника про здійснення такого відшкодування;

 

8) у разі вимоги про страхову (регламентну) виплату у зв’язку із смертю потерпілої фізичної особи:

а) свідоцтво про смерть потерпілої фізичної особи;

б) документи, що посвідчують право осіб на утримання від померлої потерпілої фізичної особи або перебування осіб на утриманні потерпілої фізичної особи згідно з частиною другою статті 25 цього Закону, та документи, що підтверджують доходи померлої потерпілої фізичної особи за календарний рік, що передує року настання дорожньо-транспортної пригоди (за наявності), - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв’язку із втратою годувальника;

в) документи, що підтверджують сімейні, родинні відносини відповідно до частини другої статті 25 цього Закону, - у разі вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв’язку із смертю годувальника;

г) документи, що підтверджують факт поховання потерпілого та/або спорудження надгробного пам’ятника та здійснення відповідних витрат, - у разі вимоги заявника про виплату відшкодування у зв’язку із здійсненням витрат на поховання потерпілого;

 

9) відомості про реквізити банківського (платіжного) рахунку чи унікальний ідентифікатор отримувача страхової (регламентної) виплати - у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 27 цього Закону;

10) документи про дорожньо-транспортну пригоду, оформлені працівниками відповідних підрозділів Національної поліції України відповідно до законодавства, або повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ, без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції України відповідно до частини другої статті 31 цього Закону;

11) документи, необхідні для ідентифікації та верифікації юридичної особи, якщо потерпілою особою є юридична особа, у випадках та в обсязі, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

12) копія постанови суду по справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, якщо порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення та дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, - на вимогу страховика (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті. Страховик (МТСБУ) має право вимагати копію постанови суду по справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, лише у разі складення протоколу про вчинення порушення Правил дорожнього руху стосовно двох або більше осіб за одним фактом дорожньо-транспортної пригоди або у разі наявності в документі про дорожньо-транспортну пригоду, оформленому працівниками відповідних підрозділів Національної поліції України відповідно до законодавства, чи в інших документах повідомлення учасника дорожньо-транспортної пригоди про його незгоду з обставинами такої дорожньо-транспортної пригоди;

13) копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа;

14) документи, що підтверджують здійснення отримувачем страхової (регламентної) виплати витрат на оплату послуг з лікування потерпілої фізичної особи або ремонт її транспортного засобу у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини четвертої статті 27 цього Закону, - у разі вимоги заявника про здійснення виплати на банківські (платіжні) рахунки таких осіб.

 

Заявник має право надати документи, передбачені пунктами 1, 3, 4 та підпунктом "а" пункту 8 цієї частини, у вигляді засвідчених ним копій. Страховик (МТСБУ) має право вимагати для ознайомлення оригінали зазначених документів. Інші документи, передбачені цією частиною, надаються в оригіналах чи копіях, засвідчених органом, установою чи організацією, що їх видали, або страховиком (МТСБУ), або нотаріально, чи в іншій формі та у спосіб, рекомендовані страховиком (МТСБУ).

 

 

4. Якщо страховик (МТСБУ) протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви про страхову (регламентну) виплату не повідомив заявника у зазначений у заяві спосіб про відсутність одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, вважається, що заявник виконав вимоги частини третьої цієї статті та разом із заявою про страхову (регламентну) виплату подав усі передбачені цим Законом документи для здійснення такої виплати.

 

 

5. Граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

У разі повідомлення страховиком (МТСБУ) заявника протягом строку, встановленого частиною четвертою цієї статті, про неподання ним одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату зупиняється з дня надання (надсилання) такого повідомлення та поновлюється з наступного робочого дня після отримання страховиком (МТСБУ) таких документів у повному обсязі (останнього документа з усіх необхідних у разі надання їх не в повному обсязі).

У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з’ясування) причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.

 

6. Перебіг строків, передбачених частиною п’ятою цієї статті, зупиняється з моменту отримання страховиком (МТСБУ) інформації про те, що дорожньо-транспортна пригода розглядається у цивільному, господарському, кримінальному провадженні або у справі про адміністративне правопорушення, у разі якщо страховик (МТСБУ) вимагав надання документів, передбачених пунктами 12 і 13 частини третьої цієї статті, до дня, коли страховику (МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

 

 

7. Страховик (МТСБУ) безоплатно забезпечує:

1) надання заявнику консультацій щодо подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви про страхову (регламентну) виплату;

2) ознайомлення заявника (на його вимогу) з нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, з порядком обчислення розміру страхової (регламентної) виплати;

3) надання заявнику (на його вимогу) копій документів щодо визначення розміру шкоди, порядку розрахунку та/або розміру страхової (регламентної) виплати.

 

8. Усі заяви (у тому числі заява про страхову (регламентну) виплату та додані до неї документи, передбачені частиною третьою цієї статті) та вимоги при врегулюванні страхового випадку складаються у письмовій формі, у тому числі у формі електронного документа, електронного повідомлення, що надсилається на адресу електронної пошти страховика (МТСБУ) або з використанням мобільного застосунку, або через веб-сайт страховика (МТСБУ).

 

9. Страховик (МТСБУ) зобов’язаний зберігати подані йому документи, що стосуються дорожньо-транспортної пригоди, протягом не менше семи років з дня здійснення страхової (регламентної) виплати або прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової (регламентної) виплати.

 

 

 

 

 

 

11. Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення системи підготовки громадян України до військової служби

 

 

(Закон України від 22.05.2024 № 3724-IX, чинність з 20.06.2024)

 

 

У Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу":

 

cтаттю 9 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 9. Початкова загальновійськова підготовка

1. Початкова загальновійськова підготовка громадян України здійснюється з метою формування у громадян первинних загальновійськових знань і спеціальних компетентностей щодо оборонної свідомості, ознайомлення громадян з місцем і роллю громадянина у зв’язку з усвідомленням свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

2. Початкова загальновійськова підготовка реалізується на третьому рівні повної загальної середньої освіти та проводиться в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності на відповідному рівні повної загальної середньої освіти, шляхом викладання навчального предмета "Захист України" та здійснення заходів, спрямованих на військово-патріотичне виховання. Програми з навчального предмета "Захист України" розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, за погодженням з Міністерством оборони України";

 

 

Абзаци 4-6 ч.4 ст. 21 Закону України "Про освіту" викладено в такій редакції:

 

До структури військової освіти належать:

"підготовка ліцеїстів військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, що передбачає здобуття первинних загальновійськових знань і спеціальних компетентностей;

підготовка учнів коледжів з посиленою військовою та фізичною підготовкою, яка здійснюється на основі базової середньої освіти;

підготовка військовослужбовців сержантського (старшинського) складу військової служби за контрактом з одночасним здобуттям фахової передвищої військової освіти, яка здійснюється на основі повної загальної середньої освіти".

 

 

 

 

 

 

12. Про затвердження Порядку проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 2024 р. № 734, чинність з 27.06.2024)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру проведення базової загальновійськової підготовки (далі - базова підготовка) громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських.

 

 

Від проходження базової підготовки звільняються громадяни, які:

визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби;

до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;

проходили військову службу;

мають сертифікат про проходження базової підготовки та здобуття військово-облікової спеціальності.

 

 

    На громадян України, які проходять практичну підготовку базової підготовки, поширюються права та обов’язки, встановлені законами для військовозобов’язаних, призваних на навчальні (перевірочні) збори.

 

    Направлення здобувачів вищої освіти до навчальних військових частин для проходження практичної підготовки базової підготовки здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за списками, наданими керівниками закладів вищої освіти, на базі яких проводиться базова підготовка, згідно з планом розподілу місць проходження здобувачами вищої освіти практичної підготовки базової підготовки, за винятком осіб, зазначених в абзацах третьому - п’ятому пункту 2 цього Порядку.

 

    Здобувачі вищої освіти, які успішно завершили базову підготовку, склали Військову присягу, отримують сертифікат про проходження базової підготовки та здобуття військово-облікової спеціальності встановленого зразка, що видається навчальною військовою частиною або закладом освіти, в якому проводилася практична підготовка базової підготовки, за винятком осіб, зазначених в абзацах третьому - п’ятому пункту 2 цього Порядку.

 

 

 

 

 

 

13. Про затвердження Методики розрахунку середньомісячного доходу для визначення належності осіб до суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 15.05.2024  № 1445/5, чинність з 30.05.2024)

 

 

До середньомісячного доходу суб’єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу враховуються:

 

1) будь-який місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податку, визначений податковим законодавством;

 

2) суми пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати;

 

3) соціальні виплати, які призначаються відповідними уповноваженими органами, у тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу, крім:

частини допомоги при народженні дитини, виплата якої проводиться одноразово;

частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої проводиться одноразово;

одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня»;

тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

державної допомоги особі, яка доглядає за дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність;

державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, у тому числі з інвалідністю, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях; грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях;

допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;

житлової субсидії;

державної соціальної допомоги, яка виплачується з надбавкою на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, за особою з інвалідністю з дитинства I групи підгрупи А;

одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» / грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка»;

компенсації вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня»;

компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги;

разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

інших неоподатковуваних доходів;

 

 

До середньомісячного доходу суб’єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу не враховуються:

1) сплачені (за умови документального підтвердження фактичної сплати) та отримані аліменти;

2) допомога на поховання;

3) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

4) допомога, компенсація, яка надається відповідно до законодавства за рішеннями органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, є одноразовою та отримана протягом одного календарного року;

5) грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби;

6) суми, які сплачуються підприємствами, установами, організаціями за договорами добровільного медичного страхування своїх працівників;

7) допомога громадських та благодійних організацій;

8) оплата праці членів виборчої комісії (у тому числі пенсіонерів та осіб, які тимчасово не працюють) у день виборів, у день повторного голосування і в дні встановлення підсумків голосування;

9) вартість безоплатно отриманих санаторно-курортних путівок, технічних та інших засобів реабілітації, у тому числі грошова компенсація вартості самостійно придбаних технічних засобів реабілітації, вартість отриманих дитячих новорічних подарунків;

10) за умови документального підтвердження нарахований, але фактично не виплачений дохід у вигляді:

заробітної плати (суддівської винагороди; грошового забезпечення; інших виплат відповідно до трудового договору / контракту), отриманої як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, у розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб;

суми пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці;

11) допомога на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім’ї;

12) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

13) одноразова допомога потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (членам його сім’ї та особам, які перебували на його утриманні в разі смерті потерпілого);

14) допомога, отримана в межах програми «єПідтримка»;

15) суми, які виплачуються з державного чи місцевого бюджету на придбання житла відповідно до законодавства;

16) матеріальна допомога дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, а також сім’ям із трьома і більше дітьми з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування, яка виплачується за рахунок коштів місцевих бюджетів;

17) спеціальна бюджетна дотація за вирощування молодняка великої рогатої худоби, який народився в господарствах фізичних осіб;

18) вартість наданих соціальних послуг.

 

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 721, чинність з 20.06.2024)

 

 

Абзац другий пункту 2 викладено в такій редакції:

 

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

“в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);”.

 

Пункт 7 доповнено абзацами такого змісту:

“У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа).

 

Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов’язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.”.

 

 

Пункт 8 викладено в такій редакції:

“8. Військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (за наявності):

1) прізвище;

2) власне ім’я (усі власні імена);

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів;

7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов’язку;

8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов’язаних та резервістів;

9) військове звання (для військовозобов’язаних та резервістів);

10) військово-облікова спеціальність;

11) відомості про виконання військового обов’язку (категорія обліку);

12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);

13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;

14) адреса місця проживання;

15) номери засобів зв’язку;

16) адреси електронної пошти (за наявності);

17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов’язаним та резервістом;

18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.”.

 

 

Доповнено Порядок пунктами 8-1 та 8-2 такого змісту:

“8-1. QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код військово-облікового документа містить відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 7, 8, 11-13, 17 пункту 8 цього Порядку.

Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.

 

8-2. Військово-обліковий документ в електронній формі може бути роздрукований. У такому випадку він повинен містити QR-код військово-облікового документа, придатний для зчитування.

Формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.”.

 

 

 

 

 

15. Деякі питання бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650, чинність з 08.06.2024)

 

 

Цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов’язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи);

на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - підприємства);

на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - установи).

 

 

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації.

 

Під час формування списку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі - Реєстр військовозобов’язаних) шляхом електронної інформаційної взаємодії отримуються відомості щодо:

загальної кількості військовозобов’язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;

загальної кількості військовозобов’язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.

 

 

З моменту переведення військовозобов’язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76  із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.

 

За заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу Дія, може формуватися витяг про бронювання військовозобов’язаного (далі - витяг), який є документом, що підтверджує надання військовозобов’язаному відстрочки.

 

 

Витяг містить інформацію про:

повне найменування державного органу, підприємства, установи;

код державного органу, підприємства, установи згідно з ЄДРПОУ;

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) військовозобов’язаного;

дату народження військовозобов’язаного;

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

серію (за наявності) та номер (за наявності) військово-облікового документа військовозобов’язаного або унікальний номер запису в Реєстрі військовозобов’язаних;

найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов’язаний перебуває на обліку;

дату формування витягу;

номер витягу;

строк дії відстрочки

 

Підпис або печатка на витягу не проставляється.

 

 

Не підлягають бронюванню військовозобов’язані, які згідно із законом не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

 

Військовозобов’язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

 

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

строку проведення мобілізації, - для військовозобов’язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;

строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов’язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку;

12 місяців, - для військовозобов’язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;

строк договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов’язаних, зазначених в абзаці п’ятому пункту 1 цього Порядку.

 

Кількість військовозобов’язаних, які займають посади в органі державної влади, іншому державному органі і відповідно до закону підлягають бронюванню, повинна становити не більше 50 відсотків кількості військовозобов’язаних працівників у такому органі станом на 18 травня 2024 р., у разі збільшення чисельності військовозобов’язаних працівників у зазначеному органі - станом на дату подання списків, зокрема для органів, утворених після 18 травня 2024 року.

 

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов’язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов’язаних зараховує у строк не більш як п’ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов’язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

 

 

Надана відстрочка підлягає анулюванню у разі:

1) закінчення строку її дії;

2) завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

3) позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації;

5) звільнення військовозобов’язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації);

6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов’язаного з підприємством;

7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації;

8) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

9) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України.

У випадках, зазначених у підпунктах 2-9 цього пункту, анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Відповідно до зазначеного рішення органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п’ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов’язаного витяг, виданий відповідно до пункту 12 цього Порядку, та надсилають його територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов’язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку (додаток 4).

Надана військовозобов’язаному рішенням Мінекономіки відстрочка, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов’язаного.

 

 

 

 

 

 

16. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 723, чинність з 22.06.2024)

 

 

Пункт 2 доповнено абзацом такого змісту:

“бронювання військовозобов’язаних за списками військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, що працюють на підприємствах, в установах та організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), а також на підприємствах, в установах та організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, та які не визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, здійснюється Міністерством економіки на строк до шести місяців на підставі погоджених Генеральним штабом Збройних Сил та/або Міністерством оборони документів, які надійшли до 8 червня 2024 р. до Міністерства економіки та відповідали вимогам законодавства, що діяло до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану”.”.

 

У Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану, затвердженому зазначеною постановою:

пункт 1 доповнено абзацом такого змісту:

 

Цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

“на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, які є операторами протимінної діяльності та проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).”;

 

 

абзац шостий пункту 2 викладено в такій редакції:

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищува

“строку проведення мобілізації, - для військовозобов’язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку, та військовозобов’язаних, які працюють або проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі;”;

Пункт 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених зазначеною постановою, після абзацу тринадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

“підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які є операторами протимінної діяльності, що визначені Мінекономіки критично важливими для функціонування економіки в особливий період та проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства.”.

 

 

 

 

 

 

17. Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2024 р. № 516

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2024 р. № 642, чинність з 04.06.2024)

 

 

Внесено зміну до постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2024 р. № 516 “Про продовження строків дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації”, замінивши в постановляючій частині слова “один місяць” словами “три місяці”.

 

Установити, що строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов’язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час”, які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на три місяці.

 

 

 

 

 

 

18. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 і від 28 лютого 2022 р. № 168

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 714, чинність з 20.06.2024)

 

 

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст).

 

 

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать:

діти, зокрема усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

онуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

 

 

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

 

 

До заяви додаються завірені копії:

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов’язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов’язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров’я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов’язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов’язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги усиновлювачам загиблої (померлої) особи;

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності, - для виплати грошової допомоги непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;

рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім’єю із загиблою (померлою) особою;

медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров’я, - подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на допомогу та визначення часток на отримання ними допомоги;

свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати одноразової грошової допомоги онукам загиблої (померлої) особи;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов’язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби);

рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім’ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;

витягу з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості” - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи.

 

 

 

 

 

 

19. Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2024 р. № 703, чинність з 16.06.2024)

 

 

У Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому зазначеною постановою:

 

абзац перший пункту 25 після слів “критеріям ризиковості платника податку” доповнено словами “(далі - скарга)”;

 

пункт 34 доповнено абзацами такого змісту:

 

“У разі виявлення платником податку бажання взяти участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через свого представника в режимі відеоконференції голова комісії центрального рівня:

забезпечує організацію онлайн-комунікації комісії центрального рівня з платником податку під час розгляду матеріалів скарги;

забезпечує надсилання платнику податку повідомлення щодо участі платника податку в режимі відеоконференції у розгляді матеріалів скарги (далі - повідомлення);

визначає тривалість відеоконференції з платником податку, який виявив бажання взяти участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через свого представника в режимі відеоконференції.”;

 

 

у пункті 36: доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“У разі виявлення платником податку бажання взяти участь у розгляді скарги особисто або через свого представника в режимі відеоконференції секретар комісії центрального рівня забезпечує:

збір та надсилання матеріалів скарги членам комісії центрального рівня на визначену офіційну адресу електронної пошти для забезпечення електронних комунікацій, що підлягають розгляду на засіданні комісії в режимі відеоконференції, для прийняття рішення;

формування повідомлення платнику податку;

оформлення протоколу засідання комісії центрального рівня за результатами розгляду матеріалів скарги в режимі відеоконференції.”;

 

 

У Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затвердженому зазначеною постановою:

 

 

доповнено Порядок пунктом 10-1 такого змісту:

 

“10-1. Платник податку, який подав скаргу, має право брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через свого представника в режимі відеоконференції для надання усних пояснень.

Платнику податку не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дати розгляду матеріалів скарги надсилається повідомлення щодо участі платника податку в режимі відеоконференції у розгляді матеріалів скарги (далі - повідомлення) із зазначенням дати, часу розгляду матеріалів скарги та відповідного посилання для підключення до відеоконференції (додаток 8) з використанням електронного кабінету технічними засобами електронних комунікацій з дотриманням вимог Кодексу, Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Під час підключення до режиму відеоконференції платник податку зазначає в імені користувача виключно податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта платника податку (для фізичної особи - підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), найменування платника податку - юридичної особи, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця.

У разі коли платник податку (його представник), якому надіслано повідомлення, не забезпечив підключення до режиму відеоконференції у визначені в повідомленні дату та час або такого платника податку неможливо ідентифікувати відповідно до способу ідентифікації, визначеного абзацом третім цього пункту, скарга такого платника податків підлягає розгляду без його участі.”;

 

 

Доповнено Порядок пунктами 11-1 і 11-2 такого змісту:

 

“11-1. Комісія центрального рівня розглядає скаргу протягом:

10 календарних днів з дня, що настає за днем отримання скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, не виявив бажання взяти участь у розгляді скарги;

30 календарних днів з дня, що настає за днем отримання скарги, якщо платник податку, який подав скаргу, виявив бажання взяти участь у розгляді скарги.

Строк розгляду скарги не може бути продовжено.

Розгляд скарги платника податку, який вияв бажання взяти участь у розгляді скарги, може бути перенесено в межах строку розгляду скарги у разі оповіщення через автоматизовану систему централізованого оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема повітряну тривогу, в межах адміністративної територіальної одиниці, в якій перебувають комісія центрального рівня та/або платник податку в період, визначений для розгляду матеріалів скарги в режимі відеоконференції з таким платником податку. Водночас платнику податку надсилається повідомлення з відміткою “повторно”.

 

 

11-2. Тривалість надання платником податку усних пояснень визначається з урахуванням кількості платників податків, які виявили бажання взяти участь у розгляді скарги в режимі відеоконференції, та не може перевищувати 15 хвилин.”;

 

 

 

 

 

20. Про внесення змін до Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2024 р. № 693, чинність з 20.06.2024)

 

 

У пункті 5:

доповнено пункт підпунктом 4-2 такого змісту:

 

Портал Дія виконує такі основні завдання

“4-2) забезпечення доступу користувача до функціональних можливостей електронної системи охорони здоров’я відповідно до законодавства, що визначає порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я;”;

 

 

підпункт 7 викладено в такій редакції:

 

Портал Дія виконує такі основні завдання

“7) надання можливості шляхом інтеграції інформаційних систем та програмного забезпечення надавачів платіжних послуг - державних банків і банків, у статутному капіталі яких не менш як 75 відсотків акцій (часток) належить державі, сплачувати адміністративні збори за надання публічних (електронних публічних) послуг, зокрема комплексних електронних публічних послуг, наданих в автоматичному режимі, штрафи за адміністративні правопорушення, державне мито, перераховувати благодійні пожертви, здійснювати інші платежі на рахунки отримувачів, відкриті в органах Казначейства, Національному банку та банках;”.

 

 

 

 

 

21. Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2024 р. № 683, чинність з 18.06.2024)

 

 

У пункті 10:

Для призначення соціальної допомоги подаються такі документи:

абзац третій після слів “трудова книжка” доповнено словами “(трудова книжка (у разі наявності) померлого годувальника - для призначення допомоги дитині померлого годувальника)”;

 

доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“Документи (або їх копії), що містять відомості (інформацію), наявні в державних електронних інформаційних ресурсах, не подаються. Зазначені відомості, необхідні для призначення соціальної допомоги, отримуються органом соціального захисту населення в порядку, визначеному законодавством:

1) через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”;

2) шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних;

3) шляхом подання запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.”.

 

Пункт 46 після абзацу десятого доповнено новим абзацом такого змісту:

“Для внутрішньо переміщених осіб, визначених у статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, документом, що засвідчує місце проживання, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інформація про тимчасове місце проживання внутрішньо переміщеної особи, отримана органом соціального захисту населення з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.”.

 

 

 

 

 

22. Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері державної реєстрації актів цивільного стану

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2024  № 1714/5, чинність з 15.06.2024)

 

 

У Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940:

 

у главі 1 розділу II: у пункті 1:

абзац шостий доповнено новим реченням такого змісту: «Актовий запис, складений виконавчим органом сільської, селищної та міської ради, може засвідчуватися тільки підписом посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану, і скріплюватися печаткою відповідного органу за умови, якщо таке право закріплено в її посадовій інструкції та положенні про орган державної реєстрації актів цивільного стану.»;

 

після пункту 3 доповнено пунктом 4 такого змісту:

«4. Якщо заявником є людина з фізичними порушеннями, що унеможливлюють власноручне підписання ним заяви про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, актового запису цивільного стану, відповідні заяви можуть подаватися, а актовий запис складатися без проставлення таким заявником власного підпису. У такому випадку подання заяви про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, складання актового запису цивільного стану відбувається у присутності свідка, залученого відповідним заявником.

Свідком не може бути залучено особу з частковою чи неповною цивільною дієздатністю, з обмеженою цивільною дієздатністю чи недієздатну особу, а також осіб з числа: посадових осіб органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого звернувся заявник; другого з батьків у всіх випадках, визначених законодавством, пов’язаних із захистом інтересів дитини; другого з наречених; другого з подружжя у разі розірвання шлюбу за заявою подружжя; осіб, які не можуть прочитати або проставити власний підпис на заяві чи актовому записі цивільного стану.

Якщо заявником є особа з порушенням зору, посадовою особою органу державної реєстрації актів цивільного стану вголос зачитується текст заяви про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, актового запису цивільного стану.

Особа з порушеннями слуху та/або мовлення під час подання заяви про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, складання актового запису цивільного стану може залучати перекладача жестової мови, у тому числі в режимі онлайн.

Свідком, перекладачем жестової мови пред’являється паспорт або паспортний документ.

Про особливості подання таких заяв до відповідної заяви та до графи «Для відміток» актового запису цивільного стану вносяться такі відомості: «Заяву / актовий запис цивільного стану подано / складено у присутності заявника, який є особою з порушенням зору, текст якому зачитано, або свідка / перекладача жестової мови, його прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реквізити паспорта або паспортного документа», які скріплюються підписом свідка або у разі фізичної присутності перекладача жестової мови.».

 

 

у розділі III: пункт 3.7 доповнено новими абзацами такого змісту:

«Заяви про надання витягу з Реєстру приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом їх формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення з Реєстру. Сформована заява про надання витягу з Реєстру в разі особистого подання заяви заявником роздруковується посадовою особою та за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній, підписується таким заявником.

 

 

 

 

 

23. Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо реєстрації вчинених нотаріусами нотаріальних дій в Електронному реєстрі нотаріальних дій

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 р. № 619, чинність з 04.06.2024)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру ведення Електронного реєстру нотаріальних дій (далі - Реєстр) у межах реалізації експериментального проекту щодо реєстрації вчинених нотаріусами нотаріальних дій в Реєстрі.

 

 

Відомості Реєстру - інформація про вчинені нотаріальні дії, внесена нотаріусом та сформована програмними засобами Реєстру;

 

Довідка про вчинені нотаріальні дії (далі - довідка) - документ, сформований програмними засобами Реєстру, що містить відомості Реєстру або інформацію про відсутність таких відомостей;

 

Користувачами Реєстру є:

помічник приватного нотаріуса, консультант контори, архіву, яким за письмовою заявою приватного нотаріуса, контори, архіву надано доступ до Системи е-нотаріату для виконання функції нотаріуса без права накладення кваліфікованого електронного підпису на відомості, внесені до Реєстру;

особа, яка перебуває в трудових відносинах з приватним нотаріусом, працівник контори або архіву (далі - особа, що працює за трудовим договором), яким за письмовою заявою приватного нотаріуса, контори, архіву надано доступ до Системи е-нотаріату для виконання функції нотаріуса без права накладення кваліфікованого електронного підпису на відомості, внесені до Реєстру;

посадова особа Мін’юсту, його територіального органу, до функціональних обов’язків якої належить контроль за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.

 

 

Відомості про нотаріальну дію реєструються в Реєстрі в день її вчинення після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається, та зробить запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у паперовій формі.

 

 

Реєстрація нотаріальної дії у Реєстрі здійснюється шляхом внесення нотаріусом відомостей, передбачених пунктом 18 цього Порядку, та накладення кваліфікованого електронного підпису нотаріуса.

 

Інформація з Реєстру надається нотаріусом безоплатно та виключно в порядку та на умовах, визначених статтями 8 і 8-1 Закону України “Про нотаріат”.

 

На довідку в електронній формі нотаріусом накладається його кваліфікований електронний підпис.

 

Довідка в паперовій формі друкується на аркушах паперу форматом А4 (210 × 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків нотаріальних документів з проставленням підпису та печатки нотаріуса.

 

 

 

 

 

24. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання послуги патронату над дитиною

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 р. № 633, чинність з 04.06.2024)

 

 

у Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженому зазначеною постановою:

 

 

доповнено Порядок пунктом 5-1 такого змісту:

 

“5-1. Послуга патронату над дитиною надається патронатним вихователем та його помічником.

Помічником патронатного вихователя може бути особа із числа повнолітніх членів сім’ї патронатного вихователя (чоловік або дружина, син чи донька, інший член сім’ї), інша повнолітня особа, у тому числі особа, яка провадить підприємницьку діяльність, не має обмежень, передбачених абзацами п’ятим - двадцятим пункту 5 цього Порядку, пройшла відповідне навчання та надає допомогу патронатному вихователю у догляді за дитиною, влаштованою під патронат.”;

 

 

пункт 12 доповнено абзацом такого змісту:

“У разі влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя в іншу територіальну громаду резервні кошти патронатному вихователю виплачуються з місцевого бюджету територіальної громади, за місцем якої функціонує сім’я патронатного вихователя.”;

 

 

пункт 14 доповнено абзацом такого змісту:

“У разі влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя в іншу територіальну громаду дитина приймається у сім’ю патронатного вихователя на підставі наказу служби за місцем функціонування сім’ї патронатного вихователя, який видається за клопотанням служби за місцем проживання (перебування) дитини, та акта про факт передачі дитини за формою згідно з додатком 2 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 76, ст. 2561; 2021 р., № 69, ст. 4386). Копії наказу та акта про факт передачі дитини протягом одного робочого дня передаються службі, яка подала клопотання про потребу у влаштуванні дитини.”;

 

 

пункт 15 доповнено абзацом такого змісту:

“У разі влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя в іншу територіальну громаду орган опіки та піклування такої громади на умовах і у строки, визначені цим пунктом, приймає рішення/розпорядження про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та укладає договір про патронат. Договір про патронат підписується патронатним вихователем, органами опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини і за місцем функціонування сім’ї патронатного вихователя та повинен визначати розмежування функцій між органами опіки та піклування, передбачених у договорі про патронат над дитиною.”;

 

 

у пункті 20 доповнено пункт після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:

“у разі влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя з іншої територіальної громади порядок та умови здійснення контролю за умовами догляду, виховання та реабілітації дитини визначаються договором про патронат над дитиною, укладеним відповідно до пункту 15 цього Порядку;”.

 

 

пункт 27 доповнено абзацами такого змісту:

“Під час надзвичайного або воєнного стану строк перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя може бути продовжено більше ніж на шість місяців на період розгляду судом справи про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав, але не довше ніж на один місяць після набрання законної сили рішенням суду, або в разі неможливості повернення дитини до батьків/законних представників чи місця постійного влаштування у зв’язку з перебуванням (проживанням) останніх на території активних бойових дій чи тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплата послуги патронату над дитиною (грошового забезпечення патронатного вихователя і помічника патронатного вихователя) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом усього строку перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя.”;

 

 

у Порядку виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплати послуги патронату над дитиною, затвердженому зазначеною постановою:

 

у пункті 3 доповнено пункт після абзацу дев’ятого новими абзацами такого змісту:

Для призначення соціальної допомоги та грошового забезпечення патронатний вихователь пред’являє паспорт громадянина України, паспорт іноземця або посвідку на постійне місце проживання або інший документ, що посвідчує особу, за технічної можливості паспорт громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), та подає:

“витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, які провадять підприємницьку діяльність);

витягу з реєстру платників єдиного податку (для осіб, які провадять підприємницьку діяльність, - у разі обрання спрощеної системи оподаткування).

 

 

Для призначення грошового забезпечення помічник патронатного вихователя пред’являє паспорт громадянина України, паспорт іноземця або посвідку на постійне місце проживання чи інший документ, що посвідчує особу, за технічної можливості - паспорт громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), та подає:

заяву про призначення грошового забезпечення із зазначенням реквізитів особового рахунка, відкритого у банківській установі;

електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом України документів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);

копії таких документів:

- наказу служби у справах дітей про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя (далі - договір про умови запровадження патронату);

- акта про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, які провадять підприємницьку діяльність);

- витягу з реєстру платників єдиного податку (для осіб, які провадять підприємницьку діяльність, - у разі обрання спрощеної системи оподаткування).”.

 

 

 

 

 

25. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності об’єктів критичної інфраструктури під час дії воєнного стану

 

 

(Закон України від 22.05.2024 № 3723-IX, чинність з 21.06.2024)

 

 

Внесено зміни до таких законодавчих актів України:

 

Статтю 137 Господарського процесуального кодексу України доповнено частинами п’ятнадцятою і шістнадцятою такого змісту:

"15. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

 

16. Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв)".

 

 

У Кодексі України з процедур банкрутства:   частину першу статті 90 доповнено пунктом 8-1 такого змісту:

 

Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі:

"8-1) якщо відкрита справа про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;            державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім господарських товариств, які ліквідуються за рішенням боржника";

 

 

розділ "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1-9 такого змісту:

 

"1-9. Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування:

1) не допускається відкриття провадження у справі про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім господарських товариств, які ліквідуються за рішенням власника;

2) відкрите провадження у справі про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім господарських товариств, які ліквідуються за рішенням власника, підлягає закриттю на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом)".

 

 

У Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України":

у статті 2:

 

після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

"За рішенням Кабінету Міністрів України Міністерство оборони України здійснює управління корпоративними правами, примусово відчуженими в умовах правового режиму воєнного стану, відповідно до законодавства з питань управління об’єктами державної власності, крім активів у вигляді акцій/паїв банку, акцій або частки у статутному (складеному) капіталі небанківської фінансової установи та особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України. Кабінет Міністрів України може визначити інший орган управління такими корпоративними правами".

 

 

доповнено частиною п’ятою такого змісту:

"Особливості застосування під час дії воєнного стану чи під час особливого періоду законодавства про акціонерні товариства та інших актів законодавства щодо корпоративних прав, примусово відчужених в умовах правового режиму воєнного стану, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку";

 

 

статтю 3 після частини другої доповнено двома новими частинами такого змісту:

"Акції в статутному капіталі юридичних осіб, примусово відчужені в умовах правового режиму воєнного стану та передані в управління Міністерству оборони України, набувають статусу військового майна з моменту проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження таких акцій у власність держави.

Частки в статутному капіталі юридичних осіб, примусово відчужені в умовах правового режиму воєнного стану та передані в управління Міністерству оборони України, набувають статусу військового майна з моменту внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо примусового відчуження таких часток у власність держави".

 

 

У Законі України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану":

у статті 7: доповнено частиною шостою такого змісту:

"6. У разі примусового відчуження акцій, часток у статутному капіталі юридичних осіб примірник акта невідкладно передається Міністерству оборони України для вжиття заходів, пов’язаних з проведенням у системі депозитарного обліку цінних паперів депозитарних операцій/внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв’язку з відповідним примусовим відчуженням".

 

 

У Законі України "Про виконавче провадження":

пункт 9 частини четвертої статті 59 (Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є) після слова і цифр "пунктом 1-2" доповнено словами і цифрами "та підпунктом 2 пункту 10-4";

 

 

розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 10-4 такого змісту:

 

"10-4. Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування:

1) зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржниками є господарські товариства, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв) (крім виконання рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), крім виконавчих проваджень з примусового виконання рішень за зобов’язаннями, які виникли на підставі правочинів, укладених після дати примусового відчуження часток (акцій, паїв) операторів критичної інфраструктури на користь держави. Для цілей цього пункту під зобов’язаннями, які виникли після дати примусового відчуження часток (акцій, паїв) операторів критичної інфраструктури на користь держави, розуміються зобов’язання, які виникли з підстав, передбачених законом, за винятком зобов’язань, які виникли внаслідок новації, заміни кредитора у зобов’язанні, заміни боржника у зобов’язанні;

 

2) підлягають зняттю арешти, накладені на майно та/або грошові кошти господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв)".

 

 

Розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про критичну інфраструктуру" доповнено пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1. Установити, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування:

1) держава не може бути позбавлена права власності, користування або будь-якого іншого речового права на об’єкти критичної інфраструктури або їх частини чи складові. На об’єкти критичної інфраструктури, які перебувають у власності держави, їх частини або складові не може бути накладено арешт, установлено заборону або будь-які інші обмеження здійснення державою таких прав;

2) не можуть бути витребувані, вилучені або примусово відчужені від держави в інший спосіб частки (акції, паї) у статутних капіталах господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури; 

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану до набрання чинності цим Законом;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

На такі частки (акції, паї) не може бути накладено арешт, установлено заборону або будь-які інші обмеження;

3) не допускається припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами кредиторів до господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв);

4) не може бути накладено арешт, встановлено заборону або будь-які інші обмеження використання на майно та/або грошові кошти господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

Накладений на таке майно та/або грошові кошти арешт, установлені щодо них заборони або інші обмеження підлягають зняттю та/або скасуванню;

5) зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржниками визнані господарські товариства, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв) (крім виконання рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), крім виконавчих проваджень з примусового виконання рішень за зобов’язаннями, які виникли на підставі правочинів, укладених після дати примусового відчуження часток (акцій, паїв) операторів критичної інфраструктури на користь держави.

 

Підлягають зняттю арешти, накладені на майно та/або грошові кошти господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв). Для цілей цього пункту під зобов’язаннями, які виникли після дати примусового відчуження часток (акцій, паїв) операторів критичної інфраструктури на користь держави, розуміються зобов’язання, які виникли з підстав, передбачених законом, за винятком зобов’язань, які виникли внаслідок новації, заміни кредитора у зобов’язанні, заміни боржника у зобов’язанні;

6) не допускається відкриття провадження у справах про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім тих, що ліквідуються за рішенням власника;

7) відкриті провадження у справах про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім тих, що ліквідуються за рішенням власника, підлягають закриттю на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом)".

 

 

 

 

 

26. Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам

 

 

(Наказ Міністерства оборони України від 21.05.2024  № 339, чинність з 05.06.2024)

 

 

Доповнено цей Порядок новим розділом такого змісту:

 

«XXXVII. Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану

 

На період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

 

 

Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або бойове донесення;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

 

 

 

 

 

27. Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання деяких питань здійснення ринкового нагляду та відповідальності суб’єктів господарювання

 

 

(Закон України від 09.05.2024 № 3701-IX, чинність з 21.12.2024)

 

 

У Законі України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції":

 

у частині першій статті 1: після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту:

"невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів - невиконання всіх або частини обмежувальних (корегувальних) заходів або пов’язаних із ними дій, визначених у рішенні про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів".

 

 

частину першу статті 7 доповнено пунктом 12 такого змісту:

Суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право:

"12) фіксувати процес проведення планової або позапланової перевірки засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню відповідної перевірки";

 

 

частину п’яту статті 8 доповнено абзацом четвертим такого змісту:

Суб'єкти господарювання зобов’язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

"Зазначена документація надається у випадках, передбачених частиною дванадцятою статті 23 та частиною третьою статті 24 цього Закону";

 

 

абзац перший частини першої статті 28 викладено в такій редакції:

"1. Якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб’єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу, відкликати її та/або знищити або привести її в інший спосіб до стану, що виключає її використання, чи забороняє надання такої продукції на ринку";

 

 

абзац перший частини першої статті 29-1 викладено в такій редакції:

"1. Якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція відповідає встановленим вимогам, але становить ризик для життя та здоров’я громадян або інших аспектів захисту суспільних інтересів, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб’єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів для усунення такого ризику, вилучення відповідної продукції з обігу, відкликання її з ринку та/або знищення або приведення її в інший спосіб до стану, що виключає її використання, залежно від характеру визначеного ризику";

 

 

Пункт 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" викладено в такій редакції:

"5. Тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування, дія положень статті 13 цього Закону не поширюється на суб’єктів господарювання малого і середнього підприємництва, які здійснюють виробництво зброї та реалізацію зброї власного виробництва".

 

 

 

 

 

28. Про внесення змін до Закону України "Про поштовий зв’язок" щодо дії міжнародних договорів і порядку використання зброї персоналом операторів поштового зв’язку

 

 

(Закон України від 09.05.2024 № 3699-IX, чинність з 21.06.2024)

 

 

доповнено частинами сьомою - дев’ятнадцятою такого змісту:

 

"Працівник підрозділу поштової безпеки призначеного оператора поштового зв’язку уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у таких виняткових випадках:

1) для відбиття нападу на персонал оператора поштового зв’язку у разі загрози їхньому життю чи здоров’ю;

2) для відбиття групового чи збройного нападу на об’єкти поштового зв’язку з метою забезпечення збереженості грошових коштів.

Працівник підрозділу поштової безпеки призначеного оператора поштового зв’язку уповноважений застосовувати вогнепальну зброю лише після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання зброї.

 

 

Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:

1) у разі збройного нападу, а також раптового нападу із застосуванням транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;

2) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

 

 

 

 

 

29. Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення

 

 

(Закон України від 25.04.2024 № 3674-IX, чинність з 23.06.2024)

 

 

У Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб":

1) у статті 17:

 

у частині першій: пункт "з" викладено в такій редакції:

Особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:

"з) військова служба (служба) у період до 1 січня 1992 року у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР - особам, які проживають в Україні, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у такому випадку обчислюється за законодавством колишнього Союзу РСР, що діяло до 1 січня 1992 року";

 

 

доповнено пунктом "к" такого змісту:

"к) військова служба (служба) у період з 1 січня 1992 року у Збройних Силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства держав, які входили до складу колишнього Союзу РСР, якщо зарахування таких періодів до вислуги років передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у такому випадку обчислюється за законодавством відповідної держави, на території якої військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу (службу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України";

 

 

після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

"До вислуги років не зараховуються періоди військової служби (служби) з 19 лютого 2014 року у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебування на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, періоди добровільної роботи на посадах, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також періоди добровільної участі у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора".

 

 

Доповнено статтею 58-1 такого змісту:

"Стаття 58-1. Припинення та поновлення виплати пенсії

Припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому цим Законом та статтею 49 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";

 

 

розділ IX "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено новим абзацом першим такого змісту:

"Установити, що пенсії, призначені в Україні з урахуванням положень Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15 травня 1992 року та Угоди про порядок пенсійного забезпечення та державного страхування співробітників органів внутрішніх справ держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав від 24 грудня 1993 року до дати припинення їх дії для України, продовжують виплачуватися з урахуванням положень цих угод".

 

 

У Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування":

 

частину першу статті 7 доповнено абзацом шістнадцятим такого змісту:

"обчислення розміру пенсії виходячи із страхового стажу, набутого в Україні, особам, які працювали в Україні та за її межами";

 

 

доповнено статтями 24-1 і 26-1 такого змісту:

 

"Стаття 24-1. Періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу

1. Періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

3. Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора";

 

 

"Стаття 26-1. Умови включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком

1. У разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України";

 

 

пункт 14-4 викладено в такій редакції:

"14-4. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії".