Основні нормативно-правові акти та судова практика за лютий 2024 року

Основні нормативно-правові акти та судова практика за лютий 2024 року

Основні нормативно-правові акти та судова практика за лютий 2024 року

 

 

1. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Будівельно-інвестиційна Група 1» проти України» від 11 січня 2024 року (Заява № 56903/10)

 

 

Справа стосується скарги підприємства-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що органи місцевого самоврядування перешкодили йому побудувати багатоповерховий житловий будинок, і воно не отримало жодного відшкодування у зв’язку з цим.

 

 

У рішенні, ухваленому 17 грудня 2020 року (далі - основне рішення), Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з рішенням органів місцевого самоврядування скасувати своє попереднє рішення про передання земельної ділянки в оренду підприємству-заявнику для цілей будівництва та надати цій ділянці статус скверу.

Суд встановив, що, відмовляючи у задоволенні позову підприємства-заявника про відшкодування шкоди, національні суди не забезпечили належний баланс між приватними інтересами та відповідними інтересами суспільства, а також не навели достатнього обґрунтування у своїх рішеннях.

 

Відповідно до статті 41 Конвенції підприємство-заявник вимагало надання справедливої сатисфакції матеріальної шкоди, яка включала (i) 57 202 743,63 українських гривень (далі - грн) збитків, які, як стверджується, були понесені у зв’язку з невиконанням підприємством-заявником своїх зобов’язань за інвестиційним договором від 11 березня 2008 року, укладеного з іноземним інвестором; і (ii) 11 689 920 доларів США (далі - доларів) втраченого прибутку.

 

 

Матеріальна шкода

 

Втрата права на оренду спірної земельної ділянки

 

Підприємство-заявник вимагало 13 452 089-1 доларів США (далі - доларів) в якості відшкодування за втрату права на оренду відповідної земельної ділянки. Воно надало звіт приватного оцінювача, який визначив вартість цього активу як різницю між стверджуваним доходом від продажу об’єктів, які були б побудовані на ділянці (житлових квартир, комерційних приміщень і паркомісць), та витратами на будівельні роботи, проведені станом на 01 листопада 2008 року. Підприємство-заявник також вимагало сплати пені на вказану суму та врахування інфляції.

 

Суд зауважує, що використаний у звіті метод по суті мав на меті встановлення суми втраченого прибутку. Однак, оскільки у звіті містилася оцінка різниці між стверджуваною вартістю продажу земельної ділянки після будівництва і витратами на будівництво, Суд зазначає, що підприємство-заявник не мало ані нести ці витрати, ані отримати відповідні кошти від продажу.

 

 

Штраф за невиконання договірних зобов’язань

Підприємство-заявник повторило свою вимогу щодо 57 202 743,63 українських гривень (далі - грн). Ця сума становила штраф, понесений у зв’язку з неможливістю підприємством-заявником виконати свої зобов’язання за інвестиційним договором. Господарський суд міста Києва своїм остаточним та обов’язковим для виконання рішенням від 04 лютого 2010 року зобов’язав підприємство-заявника сплатити штраф інвестору. У перерахунку на євро за курсом, встановленим Національним банком України 04 лютого 2010 року, відповідна сума становила приблизно 5 112 455 євро. Підприємство-заявник також вимагало сплати пені на зазначену суму та врахування інфляції.

Суд зауважує відсутність заперечень у підприємства-заявника стосовно того, що відповідний штраф не був сплачений, або що у зв’язку з цим не було відкрито виконавче провадження. Отже, не можна сказати, що підприємство-заявник зазнало будь-яких фактичних збитків у зв’язку з цим.

Суд також зазначає, що підприємство-заявник не пояснило, чому воно не оскаржило зазначене рішення Господарського суду міста Києва.

За цих обставин Суд вважає за доцільне не присуджувати жодної суми за цим пунктом.

 

 

Втрата прибутку

Підприємство-заявник вимагало 11 689 920 доларів-2 в якості відшкодування втраченого прибутку, які становили винагороду, яку воно очікувало отримати згідно з умовами інвестиційного договору (12 000 000 доларів, які мали бути сплачені в національній валюті (гривні)). Воно надало звіт приватного оцінювача, який застосував ставку дисконтування для обрахунку коливань обмінних курсів. Підприємство-заявник також вимагало сплати пені та врахування інфляції.

 

У практиці Суду встановлено, що повинен існувати чіткий причинно-наслідковий зв’язок між завданою шкодою, компенсацію якої вимагає заявник, і порушенням Конвенції.

Суд усвідомлює труднощі під час обрахунку втраченого прибутку за обставин, коли такий прибуток може змінюватися внаслідок низки непередбачуваних факторів.

Тим не менш, якщо вимагається відшкодування втраченого прибутку, такий прибуток має бути обрахований з використанням доказів і не може ґрунтуватися на простих припущеннях чи ймовірності.

 

Беручи до уваги велику кількість відповідних непередбачуваних обставин і неможливість кількісно точно обрахувати збитки підприємства-заявника, Суд вважає, що він повинен ухвалити рішення на засадах справедливості. Тому він присуджує підприємству-заявнику 100 000 євро за цим пунктом.

 

 

 

 

 

 

2. Рішення Конституційного Суду України  у справі за конституційною скаргою Приватного підприємства „Генеральний будівельний менеджмент“ про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) від 14 лютого 2024 року справа №3-41/2023(87/23)

 

Приватне підприємство „Генеральний будівельний менеджмент“ (далі - Підприємство) звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс) на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частині першій статті 9, частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність).

 

 

Хід розгляду справи:

У листопаді 2005 року Підприємство звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 2 грудня 2004 року укладеним. Рішенням від 20 грудня 2005 року цей суд задовольнив позов Підприємства.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 23 червня 2008 року скасував рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та припинив провадження у справі № 22-23/321-05-10190 у зв’язку з непідвідомчістю справи господарському суду.

Вищий господарський суд України постановою від 23 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому його складі.

Верховний Суд України ухвалою від 15 січня 2009 року відмовив Підприємству у відкритті провадження щодо перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року.

У лютому 2009 року Підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини із заявою про порушення державою Україна пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). Європейський суд із прав людини встановив порушення права Підприємства щодо справедливого судового розгляду, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції [рішення у справі Генеральний будівельний менеджмент проти України / Generalnyy Budivelnyy Menedzhment v. Ukraine від 22 вересня 2022 року (заява № 11925/09), § 31].

У грудні 2022 року Підприємство на підставі зазначеного рішення Європейського суду з прав людини звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень, ухвалених судами у справі № 22-23/321-05-10190. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 грудня 2022 року, керуючись, зокрема, приписами статті 321 Кодексу, відмовила у відкритті провадження за вказаною заявою Підприємства.

 

 

Нормативно-правове обгрунтування рішення:

Конституційний Суд України вважає, що, унормовуючи в Кодексі відносини щодо перегляду судового рішення у зв’ язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, законодавець прагнув забезпечити доконечну мету здійснення правосуддя - захист прав та свобод.

 

Водночас відповідно до оспорюваних приписів статті 321 Кодексу заява про перегляд судового рішення може бути подана з підстав, визначених частиною третьою статті 320 Кодексу, після ухвалення Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, лише протягом десяти років із дня набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим національним судом (пункт 2 частини другої); зазначений десятирічний строк не може бути поновлений судом (частина третя)…..

….Подаючи заяву про перегляд судового рішення у зв’язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається насамперед усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією…..

…Кодекс має містити приписи, що забезпечуватимуть можливість реального та практичного захисту прав і свобод у спосіб перегляду судових рішень, ухвалених національними судами, у зв’ язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції…..

…Викладені міркування дають Конституційному Суду України підстави вважати, що визначений у Кодексі десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень у зв’ язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, та неможливість поновлення судом такого строку ставлять реалізацію права, гарантованого частиною п’ятою статті 55 Конституції України, у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви Європейським судом із прав людини….

 

Конституційний Суд України ухвалив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв’ язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

 

 

 

 

 

 

3. Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"

 

(Закон України від 06 лютого 2024 р. № 3565-IX, чинність з 14.02.2024)

 

 

продовжено з 14 лютого 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

 

 

 

 

 

 

4. Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"

 

 

(Закон України від 06 лютого 2024 року № 3564-IX, чинність з 13.02.2024)

 

 

продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

 

 

 

 

 

 

5. Про утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

 

 

(Наказ Офісу Генерального прокурора 04.01.2024  № 3, чинність з 05.01.2024)

 

 

Утворено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру як юридичну особу публічного права.

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо строків строкової військової служби

 

 

(Закон України від 23 лютого 2024 р. № 3600-IX, чинність з 27.02.2024 року)

 

 

Главу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами) доповнено пунктом 7-1 такого змісту:

 

"7-1. Установити, що під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, та дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, військовослужбовці строкової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною першою статті 23 цього Закону, закінчився під час дії воєнного стану та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев’ятої статті 23 цього Закону, як виняток з положень частини дев’ятої статті 23 цього Закону звільняються з військової служби в запас у строки, визначені Указом Президента України. Такі особи не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу".

 

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2024 р. № 147, чинність з 15.02.2024)

 

 

Абзац тридцять восьмий пункту 9 викладено в такій редакції:

“розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;”.

 

 

Абзац восьмий пункту 11 викладено в такій редакції:

“організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов’язаних і резервістів;”.

 

 

Абзац шостий пункту 15 викладено в такій редакції:

“ведення персонально-якісного обліку (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) призовників, військовозобов’язаних та резервістів, обліку транспортних засобів, що підлягають передачі Збройним Силам та іншим військовим формуванням під час мобілізації та у воєнний час;”.

 

 

 

 

 

 

8. Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення

 

 

(Наказ Міністерства оборони України 01.01.2024  № 3)

 

 

Ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

 

 

Протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

 

 

Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

 

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

 

До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

 

Складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення не пізніше наступного дня після складання протоколу реєструються в журналі обліку протоколів про адміністративні правопорушення (додаток 2) (далі - журнал обліку протоколів). Нумерація протоколів проводиться в межах кожного календарного року окремо.

 

Журнал має бути прошитий, пронумерований, підписаний посадовою особою та скріплений печаткою, внесений до номенклатури справ.

 

 

 

 

 

 

9. Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" щодо спрощення процедури списання військового майна

 

 

(Закон України від 05.10.2023  № 3411-IX, чинність від 07.02.2024)

 

 

Статтю 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"  із змінами, внесеними Законом України від 27 січня 2022 року № 2024-IX) доповнено частинами п’ятою - одинадцятою такого змісту:

 

"Під час дії воєнного стану командир військової частини за поданням комісії для списання військового майна має право своїм наказом списувати закріплене за військовою частиною майно незалежно від номенклатури служб забезпечення (крім зброї) вартістю за одиницю військового майна або за одним актом до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без затверджень та погоджень з посадовими особами вищих рівнів, правоохоронними органами чи спеціальним правоохоронним формуванням у складі Збройних Сил України.

 

 

Під час дії воєнного стану рішення про необхідність проведення розслідування причин та обставин втрати або знищення, дострокового зносу, перевитрати військового майна (крім зброї) вартістю за одиницю військового майна або за одним актом до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що закріплене за військовою частиною, приймається командиром цієї частини.

 

 

 

 

 

 

10. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2023  № 4501/5, чинність від 07.02.2024)

 

 

Унести до Порядку розгляду Міністерством юстиції України та територіальними органами Міністерства юстиції України справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та застосування заходів впливу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 червня 2021 року № 2112/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2021 року за № 790/36412, такі зміни:

 

 

пункт 1 розділу IХ доповнено новим абзацом такого змісту:

«За одне порушення Комісія не може застосувати до суб’єкта більше одного штрафу.».

 

 

Унесено до Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 вересня 2021 року № 3201/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2021 року за № 1210/36832, такі зміни:

 

 

пункт 2 після підпункту 9 доповнено підпунктом 10 такого змісту:

 

Суб’єкт з метою належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу вживає, зокрема, таких заходів:

 

«10) забезпечує перевірку відсутності громадянства (підданства) Російської Федерації та/або Республіки Білорусь у керівника, заступників керівника суб’єкта, відповідального працівника (особи, яка тимчасово виконує повноваження відповідального працівника у разі його відсутності), інших працівників суб’єкта, залучених до проведення первинного фінансового моніторингу;».

 

у розділі III:

 

пункт 6 після абзацу другого доповнено абзацами третім-п’ятим такого змісту:

 

«Документами, що підтверджують перевірку в особи, яка претендує бути відповідальним працівником, відсутність громадянства (підданства) Російської Федерації та/або Республіки Білорусь, зокрема, є опитувальник та/або заява, що заповнюється/пишеться та підписується власноруч такою особою.

 

 

Перелік питань, що має містити опитувальник, складається суб’єктом у довільній формі та має надавати змогу перевірити інформацію щодо відсутності громадянства (підданства) Російської Федерації та/або Республіки Білорусь в особи, яка претендує бути відповідальним працівником.

 

При перевірці відсутності громадянства (підданства) Російської Федерації та/або Республіки Білорусь в особи, яка претендує бути відповідальним працівником, керівник або особа, яка виконує його обов’язки, має право також використовувати офіційні та/або надійні джерела інформації.».

 

 

 

 

 

 

11. Про затвердження Змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

 

 

(Постанова Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023  № 55-1)

 

 

У розділі II: у пункті 2.1:

абзац шостий підпункту 7 замінено абзацами шостим - восьмим такого змісту:

 

 

документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

 

"для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;".

 

 

підпункт 13 пункту 2.6 доповнено після абзацу першого абзацом другим такого змісту:

 

"При призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" надається довідка про визнання особи борцем за незалежність України у XX столітті відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті", яку відповідно до цього Закону реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення), видана регіональною комісією з реабілітації, утвореною відповідно до Типового положення про регіональну комісію з реабілітації, затвердженого наказом Міністерства культури України від 25 жовтня 2018 року № 926, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2018 року за № 1282/32734.".

 

 

 

 

 

 

12. Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185, чинність з 01.03.2024 року)

 

 

Установити, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

 

 

Установити, що з 1 березня 2024 р.:

 

1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

 

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

 

 

2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови;

 

 

3) розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови;

 

 

4) розмір пенсії за особливі заслуги, визначений згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” підвищується на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови;

 

 

5) розміри пенсій, призначених відповідно до Законів України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

 

 

6) до пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв’язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії;

 

 

7) особам у віці від 65 років і більше, які не працюють (не провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, та у яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону, абзацу першого частини першої, частини другої статті 28 Закону, не досягає 3370 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;

 

особам, яким виповнилося 80 років і більше, страховий стаж яких становить не менше ніж 25 років у чоловіків і не менше ніж 20 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, у яких розмір пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсаційної виплати, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 3370 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;

 

особам у віці від 70 до 80 років (крім осіб, передбачених в абзаці першому цього підпункту), страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, у яких розмір пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсаційної виплати, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 3240 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;

 

особам, яким не виповнилося 70 років (крім осіб, передбачених в абзаці першому цього підпункту), страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, а також особам з інвалідністю I групи незалежно від віку та тривалості страхового стажу, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, установлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 2980 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій;

 

іншим особам, які отримують пенсію, не працюють (не провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) та у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), та щомісячної державної адресної допомоги, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян”, не досягає 2725 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.

 

Якщо в осіб, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, страховий стаж становить менше ніж 35 років у чоловіків і менше ніж 30 років у жінок, щомісячна доплата до пенсії встановлюється в розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з розміру, передбаченого в абзаці третьому цього підпункту (3240 гривень). При цьому розмір пенсійної виплати за наявності страхового стажу не менше ніж 25 років у чоловіків і не менше ніж 20 років у жінок із числа осіб у віці від 75 до 80 років не може бути меншим, ніж 3240 гривень.

 

Особам, зазначеним в абзацах першому і п’ятому цього підпункту, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, та працюють/провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, щомісячна доплата до пенсії, передбачена абзацами першим і п’ятим цього підпункту, встановлюється з дати, наступної за датою звільнення з роботи/припинення діяльності, пов’язаної з отриманням доходу;

 

 

8) перерахування щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, передбачене частиною другою статті 31 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, проводиться на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, у межах максимального розміру щомісячної страхової виплати, визначеного частиною першою статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Розмір збільшення в результаті перерахування щомісячних страхових виплат, передбачених цим підпунктом, не може перевищувати 1500 гривень.

 

 

Потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які проходили строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, та особам, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яким встановлено розмір страхової виплати з урахуванням середньої заробітної плати, що розрахована без виключення періоду, протягом якого працівник проходив військову службу і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період, що є поважною причиною, визначеною пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 :

 

визначається новий розмір щомісячної страхової виплати з дати виникнення права на страхові виплати шляхом здійснення розрахунку середньої заробітної плати для визначення розміру щомісячної страхової виплати з урахуванням виключення періоду, протягом якого працівник проходив військову службу і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період, що є зазначеною поважною причиною;

 

проводиться доплата до суми нового розміру щомісячної страхової виплати за період з дня виникнення права на страхову виплату до місяця проведення перерахунку;

 

проводиться перерахування сум щомісячних страхових виплат, передбачене абзацом першим цього підпункту, з урахуванням нового розміру щомісячної страхової виплати.

 

 

 

Установити, що з 1 квітня 2024 р. без додаткового звернення особи проводиться перерахунок пенсії, передбачений абзацом п’ятим частини четвертої статті 42 Закону.

 

Перерахунок пенсій, передбачений абзацом першим цього пункту, проводиться після надходження до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за I квартал 2024 року.

 

 

 

 

 

 

13. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України, визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 204 та зупинення дії деяких положень постанови Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2023 р. № 1048

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2024 р. № 136, чинність з 13.02.2024)

 

 

доповнено Порядок та умови пунктом 10-1 такого змісту:

 

“10-1. У разі неможливості прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні грошової компенсації відповідно до пунктів 7-10 цих Порядку та умов під час воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення або скасування таке рішення приймається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (районної військової адміністрації), виконавчим органом міської ради (міською військовою адміністрацією) на підставі заяви отримувача, поданої ним особисто за місцем проживання/перебування/звернення. Заява може бути також подана до виконавчого органу сільської, селищної ради, центру надання адміністративних послуг.

 

 

До заяви додаються:

довідка з пологового будинку про неотримання “пакунка малюка” (у разі народження дитини у пологовому будинку) або копія документа, що підтверджує факт народження дитини поза межами закладу охорони здоров’я (для підтвердження неотримання “пакунка малюка”);

відомості щодо серії та номера свідоцтва про народження дитини (за технічної можливості електронної інформаційної взаємодії засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів) або його копія;

копія рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (районної військової адміністрації), виконавчого органу міської ради (міської військової адміністрації) або суду про встановлення опіки (у разі здійснення опіки над дитиною);

копія рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (районної військової адміністрації), виконавчого органу міської ради (міської військової адміністрації) про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя або до дитячого будинку сімейного типу, або в прийомну сім’ю (для сім’ї патронатного вихователя, дитячого будинку сімейного типу або прийомної сім’ї).”;

 

 

пункт 11 доповнено абзацами такого змісту:

 

“Поповнення спеціального рахунка, зняття з нього готівки та переведення коштів забороняється.

У разі повернення товару кошти повертаються на спеціальний рахунок, з якого здійснювалася оплата такого товару. Повернення отримувачу коштів готівкою або на інший його рахунок забороняється.”;

 

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок для залучення інвестицій з метою швидкої відбудови України

 

 

(Закон України від 02 лютого 2024 р. № 3563-IX, чинність з 28.05.2024)

 

 

у Земельному кодексі України 

 

статтю 118 після частини дев’ятої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"10. Клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, документація із землеустрою реєструються в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, та розглядаються у порядку черговості їх надходження".

 

 

у розділі Х "Перехідні положення": у пункті 23:

 

після абзацу восьмого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

"Документація, зазначена в абзацах одинадцятому - чотирнадцятому цього пункту, є підставою для віднесення земельної ділянки до категорії земель та виду цільового призначення, що можуть встановлюватися у межах функціональної зони, зазначеної в абзаці десятому цього пункту".

(вищезазначені абз. 11-14 пункту генерального плану населеного пункту; детального плану території; містобудівної документації регіонального рівня)

 

 

доповнено підпунктом "г" такого змісту:

 

"г) допускаються встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок (крім земель, віднесених до категорій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення, земель водного фонду, рекреаційного, оздоровчого, лісогосподарського призначення) на територіях за межами населених пунктів, якщо стосовно таких територій відсутня затверджена містобудівна документація на місцевому рівні, для розміщення таких об’єктів згідно з класифікатором, за яким здійснюється класифікація будівель і споруд:

промислові та складські будівлі;

нежитлові сільськогосподарські будівлі;

трубопроводи, лінії електронних комунікаційних мереж та електропередачі (крім магістральних нафтопроводів та газопроводів);

комплексні споруди промислових об’єктів (крім споруд підприємств, що здійснюють видобування, виробництво та переробку ядерних матеріалів, споруд підприємств і установок із збагачення та перероблення ядерного палива; споруд підприємств, призначених для термічного оброблення (спалювання) побутових відходів; атомних електростанцій).

 

 

Встановлення, зміна цільового призначення земельних ділянок у таких випадках здійснюється:

 

без дотримання вимог абзацу першого частини третьої, абзацу другого частини п’ятої статті 20 цього Кодексу;

на підставі мотивованого висновку, визначеного абзацом шостим підпункту "а" цього підпункту.

 

 

Зміна цільового призначення земельних ділянок у зазначених випадках здійснюється:

 

за рішенням власника земельної ділянки шляхом подання ним заяви про внесення відомостей про змінене цільове призначення земельної ділянки до Державного земельного кадастру;

без розроблення документації із землеустрою";

 

 

у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності": після абзацу сьомого доповнено п’ятьма новими абзацами такого змісту:

 

"Під час дії воєнного стану та протягом п’яти років з дня його припинення або скасування в Україні або у відповідній окремій місцевості допускаються встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок без урахування вимог частин третьої і четвертої статті 24 цього Закону (крім земель, віднесених до категорій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення, земель водного фонду, рекреаційного, оздоровчого, лісогосподарського призначення) на територіях за межами населених пунктів, якщо стосовно таких територій відсутня затверджена містобудівна документація на місцевому рівні, для розміщення таких об’єктів згідно із класифікатором, за яким здійснюється класифікація будівель і споруд:

промислові та складські будівлі;

нежитлові сільськогосподарські будівлі;

трубопроводи, лінії електронних комунікаційних мереж та електропередачі (крім магістральних нафтопроводів та газопроводів);

комплексні споруди промислових об’єктів (крім споруд підприємств, що здійснюють видобування, виробництво та переробку ядерних матеріалів, споруд підприємств і установок із збагачення та перероблення ядерного палива; споруд підприємств, призначених для термічного оброблення (спалювання) побутових відходів; атомних електростанцій)".

 

 

після абзацу сорок п’ятого доповнено шістьма новими абзацами такого змісту:

 

"У разі якщо на підставі висновку цільове призначення земельної ділянки не було змінено, такий висновок втрачає чинність:

 

з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або у відповідній окремій місцевості - якщо висновок виданий для розміщення об’єктів, визначених підпунктами 1-6 цього пункту;

через п’ять років з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або у відповідній окремій місцевості - якщо висновок виданий для розміщення об’єктів, визначених абзацами дев’ятим - дванадцятим цього пункту.

 

 

Висновок як особливий вид містобудівних умов та обмежень втрачає чинність, про що до Реєстру будівельної діяльності автоматично програмними засобами електронної системи вносяться відповідні відомості, у разі якщо на підставі такого висновку не розроблено проектну документацію на будівництво та не отримано право на виконання будівельних робіт:

під час дії воєнного стану або протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування в Україні або у відповідній окремій місцевості - якщо висновок виданий для розміщення об’єктів, визначених підпунктами 1-6 цього пункту;

під час дії воєнного стану або протягом п’яти років та шести місяців з дня його припинення чи скасування в Україні або у відповідній окремій місцевості - якщо висновок виданий для розміщення об’єктів, визначених абзацами дев’ятим - дванадцятим цього пункту".

 

 

 

 

 

 

15. Деякі питання здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2024 р. № 127, чинність з 10.02.2024)

 

 

Цей Порядок визначає механізм та умови здійснення перерахунку вартості послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами/управління побутовими відходами (далі - послуги) за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості.

 

надання послуги невідповідної якості - надання виконавцем послуги з порушенням вимог щодо її якісних характеристик, передбачених договором про надання комунальної послуги (далі - договір), а також стандартами, нормативами, нормами, порядками і правилами;

 

ненадання послуги, надання послуги не в повному обсязі - ненадання виконавцем послуги протягом усього розрахункового періоду, визначеного умовами договору, часткове її надання та/або надання протягом періоду, що є меншим за розрахунковий період, визначений умовами договору, зокрема у зв’язку з перевищенням виконавцем нормативних строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;

 

 

Перерахунок за актом-претензією, що надійшов від споживача відповідного багатоквартирного будинку, здійснюється виконавцем для усіх споживачів такого будинку, яким була надана послуга невідповідної якості.

 

 

Перерахунок здійснюється незалежно від наявності у споживача заборгованості за відповідну послугу.

 

Сума перерахунку та неустойки (штрафу) за порушення умов договору зараховується споживачу в погашення заборгованості за фактично спожиті послуги, а у разі відсутності заборгованості - в оплату майбутніх платежів до моменту припинення дії договору, укладеного із споживачем.

 

 

Перерахунок не здійснюється:

за період, коли послуги не надавалися споживачеві у зв’язку із проведенням ремонтних і профілактичних робіт, ліквідацією наслідків аварії, оскільки плата за такий період не нараховується;

у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі споживачам, яким плата за такі послуги нараховується за показаннями вузлів комерційного обліку теплової енергії/води або показаннями вузлів розподільного обліку води (до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку води у будівлі);

у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або невідповідної якості за період, протягом якого відбувалася ліквідація або усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням послуг, що виникли з вини споживача;

у разі невідповідності фактичної температури повітря нормативній температурі у приміщеннях споживача, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами-розподілювачами теплової енергії (у разі укладення споживачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем);

якщо виконавець послуги доведе, що в точці обліку такої послуги (у разі укладення індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, установленим Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, іншими актами законодавства і договором.

 

 

 

 

 

 

16. Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 12 серпня 2022 року № 177

 

(Постанова Правління національного банку України від 02 лютого 2024 року № 13, чинність з 03.02.2024)

 

 

постанову після пункту 5 доповнено новим пунктом 5-1 такого змісту:

 

 

“5-1. Ознаками незадовільного фінансового стану юридичної особи, що зазначені в підпункті 3 пункту 5 цієї постанови, є:

 

1) порушення справи про припинення/ліквідацію юридичної особи або про визнання її неплатоспроможною (банкрутом), установлення щодо юридичної особи режиму зовнішнього управління;

2) невиконання юридичною особою грошових зобов’язань на загальну суму один мільйон гривень (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті) і більше протягом п’яти днів поспіль у період року, що передує даті, станом на яку здійснюється оцінка фінансового стану юридичної особи;

3) накладення арешту на всі активи юридичної особи або на більшу їх частину.”;

 

 

підпункт 3 пункту 6 викладено в такій редакції:

 

3) фізична особа є платоспроможною, якщо немає підстав уважати, що особа неспроможна виконувати всі майнові зобов’язання відповідно до умов правочинів, укладених такою особою, та/або майновий стан особи, та/або стан виконання нею майнових зобов’язань надалі погіршиться. Такими підставами є невиконання/неналежне виконання фізичною особою своїх зобов’язань або загроза невиконання/неналежного виконання таких зобов’язань, накладення арешту на все майно фізичної особи або значну його частину на підставі виконавчих документів, наявність судового спору за участю фізичної особи, негативне рішення за яким може призвести до втрати фізичною особою всього належного їй майна (доходів) або їх значної частини, майбутня втрата постійного джерела доходів фізичної особи, про яку стало відомо, погіршення майнового стану фізичної особи, що настало або ймовірно настане, унаслідок яких фізична особа може стати неспроможною виконувати свої майнові зобов’язання.”;

 

 

у пункті 6-1: підпункт 1 викладено в такій редакції:

 

“1) документами та інформацією, що підтверджує доходи фізичної особи від операцій з майном, є інформація про:

вид майна, від операцій з яким особою отримано доходи, його загальні характеристики, розмір отриманих доходів від операцій з ним, дані контрагента (правочин щодо продажу/надання в оренду майна, наявність запису у відповідних реєстрах), наявність цього майна на його балансі (якщо контрагентом є юридична особа);

підстави набуття майна, від операцій з яким особою отримано доходи, дату набуття такого майна, його вартість на день набуття, а також джерела коштів для його набуття (правочин щодо придбання майна або безоплатного набуття майна);

відсутність фіктивної складової (документи, які підтверджують платоспроможність покупця майна, відсутність близьких родинних стосунків, відсутність ознак перепродажу майна кілька разів різним особам протягом короткого проміжку часу, складних конструкцій правочинів із незрозумілими умовами сплати/передавання майна);

відповідність ціни набуття майна та/або продажу майна та його вартості на відповідні дати (інформація з відкритих джерел, вартість, зазначена в договорі про набуття відповідного майна у власність, та за наявності - останній звіт суб’єкта оціночної діяльності);”;

 

 

 

 

 

 

17. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2022 р. № 1349

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2024 р. № 217, чинність з 02.03.2024 року)

 

 

Доповнено постанову пунктом 1-2 такого змісту:

 

“1-2. Установити, що заходи з бронювання місця в черзі, використання функцій електронної системи “Електронна черга перетину кордону” щодо руху черги та виїзду для перетину державного кордону під час організації управління чергами автомобільних транспортних засобів перед міжнародними пунктами пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення можуть здійснюватися водіями легкових автомобілів за допомогою електронної системи “Електронна черга перетину кордону” чи з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.”

 

 

 

 

 

 

18. Про затвердження Регламенту Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності

 

 

(Наказ Міністерства економіки України від 23.11.2023  № 17768, чинність з 09.02.2024)

 

 

Регламент визначає повноваження Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності (далі - Апеляційна палата), порядок розгляду в Апеляційній палаті заперечень проти рішень Національного органу інтелектуальної власності щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, заяв про визнання торговельної марки добре відомою в Україні, порядок організаційного і технічного забезпечення діяльності Апеляційної палати та вирішення інших питань, що належать до її компетенції.

 

 

Право на звернення до Апеляційної палати в порядку, установленому цим Регламентом, має:

 

заявник або особа, визначена абзацом другим пункту 1 статті 15 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», або його (її) представник із запереченням щодо заявки на торговельну марку, торговельної марки за міжнародною реєстрацією;

заявник або особа, визначена абзацом другим частини першої статті 13 Закону України «Про правову охорону географічних зазначень», або його (її) представник із запереченням щодо заявки на реєстрацію географічного зазначення;

заявник або його представник із запереченням щодо заявки на винахід, заявки на корисну модель, заявки на промисловий зразок, заявки на реєстрацію компонування напівпровідникового виробу;

будь-яка особа, визначена частиною першою статті 33-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» чи частиною першою статті 25-1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», або її представник з апеляційною заявою про визнання недійсними повністю або частково прав на винахід (корисну модель) чи прав на промисловий зразок;

будь-яка особа або її представник із заявою про визнання її торговельної марки добре відомою в Україні.

 

 

Право оскаржити рішення УКРНОІВІ до Апеляційної палати втрачається заявником у разі сплати ним державного мита за реєстрацію об’єкта інтелектуальної власності чи видачу свідоцтва на торговельну марку.

 

За результатами розгляду заперечення, апеляційної заяви чи заяви про визнання торговельної марки добре відомою в Україні колегія приймає рішення Апеляційної палати.