Основні нормативно-правові акти (практика КСУ та ЄСПЛ) за грудень 2023 року

Основні нормативно-правові акти (практика КСУ та ЄСПЛ)за грудень 2023 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ (ПРАКТИКА КСУ та ЄСПЛ) за грудень 2023 року

 

 

1. Про внесення змін до Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2023 р. № 1283, чинність з 24.03.2024 року)

 

 

Пункт 6 викладено в такій редакції:

 

“6. Платіжна інструкція з відміткою банку про виконання надається слідчому, прокурору, суду, який здійснює кримінальне провадження, та уповноваженій службовій особі місця попереднього ув’язнення.

 

Інформація, що підтверджує зарахування застави на депозитний рахунок передається Казначейством до ДСА шляхом електронної інформаційної взаємодії. Структура та формати даних, що передаються  та приймаються в порядку інформаційної взаємодії, визначаються ДСА та Казначейством за погодженням з Вищим антикорупційним  судом, Верховним Судом та оформляються протоколом обміну інформацією.

 

ДСА передає до Мін’юсту інформацію, що підтверджує зарахування застави на депозитний рахунок, шляхом електронної інформаційної взаємодії у порядку, визначеному Мін’юстом та ДСА за погодженням з Вищим антикорупційним судом, Верховним Судом.

 

Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після отримання та перевірки уповноваженою службовою особою місця попереднього ув’язнення, в якому він перебуває, інформації, що міститься у платіжній інструкції та підтверджує внесення застави, та інформації,  що підтверджує зарахування застави на депозитний рахунок. Така перевірка не може тривати більше одного робочого дня. ”.

 

 

 

 

 

 

2. Про внесення змін до Положення про порядок здійснення помилування

 

 

(Указ Президента України від 22 грудня 2023 р. № 838/2023, чинність з 26.12.2023 року)

 

 

в абзаці другому пункту 4 слова "не менше двадцяти років" замінено словами "не менше п'ятнадцяти років";

 

У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше п'ятнадцяти років призначеного покарання.

 

 

 

 

 

3. Про затвердження Положення про використання  електронного підпису та електронної печатки

 

 

(Постанова Правління Національного банку України від 20.12.2023 року № 172, чинність з 23.12.2023 року)

 

 

На період воєнного стану на території України та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування дозволяється використання електронних підписів чи печаток, що базуються на сертифікатах відкритих ключів, виданих кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки, користувачами електронних довірчих послуг для здійснення електронної взаємодії, електронної ідентифікації та автентифікації фізичних, юридичних осіб і представників юридичних осіб у випадках, коли законодавством України передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів чи печаток (засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, кваліфікованих електронних довірчих послуг) або засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри, крім вчинення в електронній формі правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації у випадках, установлених законами України, та випадках, пов’язаних із високим ризиком для інформаційної безпеки, що визначається власниками відповідних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем з урахуванням обмежень, установлених абзацом другим частини другої статті 17 Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

 

 

 

 

 

4. Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 16.10.2023 року № 3642/5, чинність з 30.11.2023 року)

 

 

Внесено до Інструкції з організації примусового виконання рішень такі зміни:

доповнено новим розділом такого змісту:

 

«XХ. Особливості надсилання документів виконавчого провадження в електронній формі до електронного кабінету ЄСІТС

 

Документи виконавчого провадження сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження, які мають електронні кабінети в ЄСІТС, надсилаються виключно в електронній формі до їх електронних кабінетів.

 

За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

 

У разі відсутності у сторін або інших учасників виконавчого провадження, яким необхідно надіслати документи виконавчого провадження, зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС документи виконавчого провадження надсилаються в інший спосіб, визначений статтею 28 Закону.».

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення дотримання прав і свобод засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також осіб, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку

 

 

(Закон України від 21.11.2023 року № 3480-IX, чинність з 19.01.2024 року)

 

 

Внесено зміни до таких законодавчих актів України:

 

 

У Кримінально-виконавчому кодексі України:

 

статтю 7 доповнено частиною шостою такого змісту:

"6. Правовий статус засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також засуджених, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, визначається законами України та цим Кодексом з урахуванням умов їх утримання, визначених чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України";

 

 

статтю 86 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 86. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії

 

Вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

 

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначає перелік колоній, у яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі, передані в Україну для відбування покарання, а також засуджені до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку";

 

 

 частину першу статті 93 доповнено абзацом другим такого змісту:

 

"Засуджений до позбавлення волі, переданий в Україну для відбування покарання, а також засуджений до позбавлення волі, стосовно якого компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про його видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, відбувають строк покарання у виправній чи виховній колонії, що включена до переліку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, відповідно до абзацу другого частини першої статті 86 цього Кодексу".

 

 

 

У Законі України "Про попереднє ув’язнення":

 

статтю 4 доповнено частиною дев’ятою такого змісту:

 

"Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначає перелік установ попереднього ув’язнення для тримання під вартою засуджених до позбавлення волі, переданих в Україну для відбування покарання, а також підозрюваних, обвинувачених, засуджених до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку";

 

 

частину другу статті 8 доповнено абзацом тринадцятим такого змісту:

 

"засуджених до позбавлення волі, переданих в Україну для відбування покарання, а також підозрюваних, обвинувачених, засуджених до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою".

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо криміналізації контрабанди товарів

 

 

(Закон України від 09.12.2023 року № 3513-IX, чинність з 01.01.2024 року)

 

 

у Кримінальному кодексі України:

 

 

у статті 201: назву викладено в такій редакції:

"Стаття 201. Контрабанда культурних цінностей та зброї";

 

 

частину другу викладено в такій редакції:

"2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду, або службовою особою з використанням службового становища, -

 

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна";

 

 

доповнено приміткою такого змісту:

 

"Примітка. 1. У статтях 201, 201-1, 201-3, 201-4, 305 цього Кодексу під переміщенням через митний кордон України предметів контрабанди поза митним контролем слід розуміти умисне переміщення предметів контрабанди поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей або переміщення предметів контрабанди з незаконним звільненням від митного контролю.

2. У статтях 201, 201-1, 201-3, 201-4, 305 цього Кодексу під переміщенням через митний кордон України предметів контрабанди з приховуванням від митного контролю слід розуміти умисне переміщення предметів контрабанди з використанням спеціально виготовлених схованок (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням до митного органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять завідомо неправдиві відомості, що підлягають обов’язковому декларуванню відповідно до законодавства з питань митної справи, та якщо зазначені документи та відомості необхідні для визначення розміру належних до сплати митних платежів та/або для підтвердження дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України.

3. Для цілей статей 201, 201-1, 201-3, 201-4 цього Кодексу під особою, раніше судимою за контрабанду, слід розуміти особу, що має судимість за вчинення злочину, передбаченого статтями 201, 201-1, 201-3, 201-4, 305 цього Кодексу";

 

 

у статті 201-1: назву і абзац перший частини першої викладено в такій редакції:

 

"Стаття 201-1. Контрабанда лісоматеріалів та цінних порід дерев

1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України";

 

абзац перший частини другої викладено в такій редакції:

"2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі";

 

 

 

доповнено статтями 201-3 і 201-4 такого змісту:

 

"Стаття 201-3. Контрабанда товарів

 

1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів (крім підакцизних товарів та електричної енергії), вчинена у значному розмірі, -

карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі, -

карається штрафом від п’ятдесяти тисяч до сімдесяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до одинадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

 

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у значному розмірі, якщо загальна вартість предметів контрабанди в п’ять тисяч і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо загальна вартість предметів контрабанди у десять тисяч і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

 

Стаття 201-4. Контрабанда підакцизних товарів

 

1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підакцизних товарів (крім електричної енергії), вчинена у значному розмірі, -

карається штрафом від двадцяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі, -

карається штрафом від сімдесяти п’яти тисяч до ста двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від шести до одинадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

 

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у значному розмірі, якщо загальна вартість предметів контрабанди (крім електричної енергії) у сімсот п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо загальна вартість предметів контрабанди (крім електричної енергії) в одну тисячу п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян";

 

 

 

у Кримінальному процесуальному кодексі України:

 

 

у статті 216: розділ XI "Перехідні положення" доповнено пунктом 20-9 такого змісту:

 

"20-9. Досудове розслідування злочинів, передбачених статтею 201-1 Кримінального кодексу України, відомості щодо яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо криміналізації контрабанди товарів", продовжують здійснювати слідчі органів безпеки".

 

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

 

 

(Закон України від 08.12.2023 року № 3509-IX, чинність з 01.01.2024 року)

 

 

Внесено до Кримінального процесуального кодексу України такі зміни:

 

У частині четвертій статті 36:

в абзаці першому слова "Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники" замінено словами "Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов’язки), його перший заступник та заступники, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки), його перший заступник та заступник";

 

Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов’язки), його перший заступник та заступники, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки), його перший заступник та заступник, керівник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники.

 

 

 

У статті 219: частину першу викладено в такій редакції:

 

"1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження";

 

 

 

Пункт 20-8 розділу XI "Перехідні положення" викладено в такій редакції:

 

"20-8. Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури".

 

 

 

у Законі України "Про прокуратуру":

 

у статті 7: у частині третій: доповнено абзацом другим такого змісту:

 

"Рішення про утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури приймається Генеральним прокурором, визначення структури і штату Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури";

 

 

статтю 8-1 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 8-1. Спеціалізована антикорупційна прокуратура

1. Спеціалізована антикорупційна прокуратура є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням

У структурі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури окремо від Офісу Генерального прокурора утворюються підрозділи із забезпечення документообігу, у тому числі електронного документообігу (канцелярія), режимно-секретної роботи, управління персоналом, внутрішнього контролю та інші підрозділи, необхідні для здійснення функцій Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Зазначені у цьому абзаці підрозділи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підпорядковуються заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особі, яка виконує його обов’язки).

Питання організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вирішуються наказами, які видаються заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов’язки) та є обов’язковими для виконання прокурорами та іншими працівниками Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

 

2. Порядок діяльності та повноваження підрозділу внутрішнього контролю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначаються положенням, яке затверджує заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки).

Підрозділ внутрішнього контролю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проводить у порядку, затвердженому заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов’язки), таємну перевірку доброчесності прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

На прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури поширюються положення розділу VI "Дисциплінарна відповідальність прокурора" цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною.

Дисциплінарна скарга про вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дисциплінарного проступку подається у порядку, визначеному статтею 45 цього Закону, для попереднього розгляду обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, до підрозділу внутрішнього контролю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У разі надходження дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дисциплінарного проступку до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, після її реєстрації та визначення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, але до відкриття дисциплінарного провадження, секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, протягом п’яти робочих днів надсилає таку дисциплінарну скаргу для попереднього розгляду обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, до підрозділу внутрішнього контролю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Після отримання підрозділом внутрішнього контролю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дисциплінарного проступку зобов’язаний протягом 20 робочих днів здійснити попередній розгляд обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, та за наявності підстав - провести службове розслідування.

За результатами попереднього розгляду обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, матеріали службового розслідування (у разі його проведення) разом із пропозиціями щодо відкриття дисциплінарного провадження чи з відмовою у його відкритті надсилається до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

 

 

3. На Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру покладаються такі функції:

1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;

2) підтримання державного обвинувачення в суді у відповідних провадженнях;

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями, а також представництво у межах компетенції інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

4. Спеціалізована антикорупційна прокуратура розташовується у службових приміщеннях, розташованих окремо від інших службових приміщень Офісу Генерального прокурора (обласної чи окружної прокуратури).

5. До загальної структури Спеціалізованої антикорупційної прокуратури входять центральний апарат і територіальні філії, що розташовуються в тих самих містах, в яких розташовані територіальні управління Національного антикорупційного бюро України.

6. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки) підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору.

Прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень. Письмові накази адміністративного характеру щодо організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури видаються за обов’язковим погодженням заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особи, яка виконує його обов’язки).

7. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник і заступник у межах строку, на який їх було призначено, інший прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури без їх згоди не можуть бути переведені до іншого підрозділу Офісу Генерального прокурора або до обласної чи окружної прокуратури.

8. Нагляд за досудовим розслідуванням корупційних кримінальних правопорушень у разі їх вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснює прокурор, який визначається Генеральним прокурором із числа своїх заступників (крім заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) або керівників департаментів Офісу Генерального прокурора.

 

 

розділ XIII "Перехідні положення" доповнено пунктом 5-3 такого змісту:

"5-3. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, призначений на посаду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури", залишається керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що утворюється на підставі цього Закону, та продовжує виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який його призначено, або до звільнення його з адміністративної посади, або до припинення його повноважень на цій посаді у порядку, встановленому цим Законом.

Особи, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" обіймають посади першого заступника, заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, після переведення до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що утворюється на підставі цього Закону, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення їх з адміністративних посад або до припинення їх повноважень на цих посадах у порядку, встановленому цим Законом.

Члени Ради прокурорів України, обрані до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури", продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано.

Прокурори та інші працівники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури як самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора переводяться за їх згодою на відповідні посади прокурорів та працівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що утворюється на підставі цього Закону, за рішенням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відповідно до затверджених структури та штатного розпису.

Прокурори, у тому числі ті, які обіймають адміністративні посади, та інші працівники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які не надали згоди на переведення, за їх згодою можуть бути переведені до іншого підрозділу Офісу Генерального прокурора або до обласної чи окружної прокуратури".

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо приведення окремих положень у відповідність до висновків Європейської Комісії щодо України

 

 

(Закон України від 08.12.2023 року № 3509-IX, чинність з 12.10.2023 року)

 

 

Частину п’яту статті 51-3 викладено в такій редакції:

 

"5. Повна перевірка декларації проводиться в частині об’єктів декларування, не охоплених повною перевіркою декларацій відповідного суб’єкта декларування за попередні періоди, крім випадків, коли Національне агентство отримало нову інформацію про об’єкт, який перевірявся, або коли наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні Національному агентству під час проведення попередньої повної перевірки".

 

 

 

 

 

 

9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань

 

 

 (Закон України від 22.11.2023 року № 3494-IX, чинність з 24.12.2023 року)

 

 

У Кодексі законів про працю України:

 

у статті 67: після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників".

 

 

частину другу статті 76 доповнено словами "а також трудовим та/або колективним договором";

 

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором.

 

 

статтю 77-1 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 77-1. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях

Відпустка для підготовки та участі в змаганнях надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначаються трудовим та/або колективним договором";

 

 

у частині першій статті 77-3:

в абзаці першому слова "надається працівникам, а саме" замінено словами "надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам";

 

«Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам»

 

 

пункт 2 доповнено словами "що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини";

 

«батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини»

 

 

пункт 3 викладено в такій редакції:

 

"3) одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини";

 

 

статтю 83 після частини першої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу".

 

 

у статті 84: у частині другій цифри "15" замінено цифрами "30";

 

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.

 

 

частину четверту викладено в такій редакції:

 

"На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною другою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін";

 

 

доповнено частиною п’ятою такого змісту:

 

"Час перебування у відпустках, зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки";

 

 

частину сьому статті 252 викладено в такій редакції:

 

"На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів з компенсацією середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання".

 

 

Аналогічні зміни внесено до Закону України "Про відпустки", Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"

 

 

 

Частину першу статті 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом шостим такого змісту:

 

"Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу".

 

 

 

У Законі України "Про державну службу":

 

пункт 2 частини третьої статті 3 доповнено словами "Голову Національної служби посередництва і примирення та його заступників";

 

Дія цього Закону не поширюється на: керівника постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України, та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників, Голову Національної служби посередництва і примирення та його заступників.

 

 

У частині другій статті 57 Закону України "Про освіту" слова "чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" виключено.

У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

 

 

У Законі України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX; із змінами, внесеними Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX:

 

 

у статті 12: у частині першій: абзац другий доповнено реченням такого змісту: "За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження за робітної плати";

 

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

 

 

після абзацу другого доповнено двома новими абзацами такого змісту:

 

"У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Положення другого речення абзацу другого та абзацу третього цієї частини не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників".

 

 

частину третю викладено в такій редакції:

 

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

 

 

 

 

 

 

10. Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2023 р. № 1251, чинність з 05.12.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає механізм взаємодії між споживачами, виробниками технічно складних побутових товарів (далі - товари), продавцями, сервісними центрами під час здійснення гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів.

 

 

Дія цього Порядку не поширюється на здійснення гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортних засобів усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, які використовуються на автомобільних дорогах державного значення і відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації та обліку територіальними органами з надання сервісних послуг МВС.

 

 

У разі надання виробником (продавцем) гарантійних зобов’язань в електронній формі споживач також повинен надати продавцю (сервісному центру) необхідну інформацію, яка ідентифікує товар та надає доступ до гарантійного талону в електронній формі.

 

 

Продавець (сервісний центр) приймає товар та видає споживачеві квитанцію або інший документ, в яких зазначаються найменування та адреса сервісного центру, номер, за яким товар приймається для здійснення гарантійного ремонту, найменування товару, модель, серійний номер, дата виготовлення, дата приймання товару, опис зовнішнього вигляду товару, опис заявленого недоліку, строк здійснення гарантійного ремонту, інформація про споживача, засоби зв’язку з ним та інша необхідна інформація.

 

Відремонтований товар повинен відповідати вимогам експлуатаційних документів.

 

Закінченням строку здійснення гарантійного ремонту вважається дата повідомлення споживачеві про завершення гарантійного ремонту, про що робиться позначка у гарантійному талоні.

 

 

 

 

 

 

11. Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України, оформлення, обміну іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, посвідки на постійне проживання під час їх перебування за межами України

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2023 р. № 1271, чинність з 17.12.2023 року)

 

 

Підпункт 3 пункту 3 викладено в такій редакції:

 

“3) оформлення особі, яка виїхала за межі України з 24 лютого 2022 р., паспорта громадянина України вперше після досягнення 18-річного віку, зокрема без подання документів з фотозображенням особи, виданих уповноваженими органами, установами, організаціями.

 

 

Факт виїзду особи за межі України з 24 лютого 2022 р. підтверджується поданими такою особою документами з відміткою про перетинання кордону країни перебування або іншими документами, що підтверджують такий факт;”.

 

 

Доповнено Порядок пунктом 4-2 такого змісту:

 

“4-2. Процедура встановлення особи, передбачена абзацом третім пункту 43, пунктом 97-1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України проводиться в режимі відеоконференції зв’язку за участю заявника та членів його сім’ї (зокрема колишньої дружини/колишнього чоловіка), близької особи. Присутність заявника у відокремленому підрозділі під час відеоконференції зв’язку є обов’язковою.

 

Під час подання документів для оформлення паспорта громадянина України заявник подає письмову заяву в довільній формі із зазначенням відомостей про членів його сім’ї (зокрема колишньої дружини/колишнього чоловіка), близької особи, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи.

 

Визначений ДМС відповідно до пункту 5 цього Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує відокремлений підрозділ, який прийняв документи для оформлення паспорта громадянина України, про необхідність узгодження із заявником дати і часу відеоконференцзв’язку.

 

Працівник відокремленого підрозділу здійснює заходи з організації участі заявника у відеоконференцзв’язку, який проводиться територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС.

 

Перед початком відеоконференцзв’язку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС зобов’язаний отримати чітку та однозначну згоду заявника та члена його сім’ї (зокрема колишньої дружини/колишнього чоловіка), близької особи на проведення процедури встановлення особи (зокрема на відеофіксацію зображення особи та відповідних документів, що пред’являються нею). Згода фіксується у відеозаписі сеансу відеоконференцзв’язку.

 

В акті встановлення особи працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС зазначає, що встановлення особи проводилося із використанням відеоконференцзв’язку, а також відомості про місцезнаходження (країна, населений пункт, адреса) заявника та/або членів його сім’ї (зокрема колишньої дружини/колишнього чоловіка), близької особи під час його проведення.

 

Перелік осіб, які беруть участь у відеоконференцзв’язку, процес проведення та результати впізнання особи членом її сім’ї (зокрема колишньою дружиною/колишнім чоловіком), близькою особою письмово фіксуються в акті встановлення особи працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який ним підписується після завершення відеоконференцзв’язку.”.

 

 

Пункт 11 доповнено абзацами такого змісту:

 

“У разі необхідності проведення додаткових перевірок для ідентифікації особи, зокрема проведення процедури встановлення особи, строк розгляду такої заяви-анкети продовжується до двох місяців, про що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС повідомляє відокремленому підрозділу з метою подальшого інформування заявника засобами телефонного, електронного або поштового зв’язку.

 

Отримання паспорта громадянина України, рішення про оформлення якого приймалося за результатами процедури встановлення особи відповідно до пункту 4-2 цього Порядку, та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (у разі їх одночасного оформлення), здійснюється заявником у територіальному органі/територіальному підрозділі ДМС. Пересилання таких паспортів до відокремленого підрозділу або закордонної дипломатичної установи України для організації їх видачі не здійснюється.

 

Відокремлений підрозділ інформує заявника засобами телефонного, електронного або поштового зв’язку про оформлений на його ім’я паспорт громадянина України/паспорт громадянина України для виїзду за кордон і необхідність прибуття до територіального органу/територіального підрозділу ДМС на території України для його/їх отримання.”.

 

 

 

 

 

 

12. Про затвердження Положення про таємницю страхування

 

 

(Постанова Правління Національного банку України від 19.12.2023 року № 166, чинність з 01.01.2024 року)

 

 

Страховик, особи, які входять до складу органів управління та контролю страховика, аудитори, відповідальні актуарії, інші особи, які є працівниками страховика, страхові посередники та їх працівники, інші особи, яким страховик доручив виконання частини діяльності із страхування, зобов’язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка становить таємницю страхування, з метою недопущення її незаконного розкриття.

 

Страховик розкриває інформацію, що становить таємницю страхування, на  письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі.

 

Страховик на вимогу державних органів, визначених статтею 113 Закону про страхування, розкриває інформацію, що становить таємницю страхування, в обсягах, визначених Законом про страхування для відповідного державного органу.

 

Доступ до документів, які містять інформацію, що становить таємницю страхування, та/або їх вилучення (виїмка), проводиться на підставі ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів (далі - ухвала) у порядку, установленому законодавством України.

 

 

 

 

 

13. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2023 року № 1309, чинність з 16.12.2023 року)

 

 

У Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

 

у пункті 20: в абзаці другому після слів “відповідне рішення,” доповнено словами “або довідка про проведення камеральної перевірки”, а слова “прийняття такого рішення” замінити словами “підписання рішення або довідки”;

 

Рішення Мін’юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб’єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності та акт про проведення камеральної перевірки, на підставі якого Мін’юстом прийнято відповідне рішення, або довідка про проведення камеральної перевірки розміщуються на офіційному веб-сайті Мін’юсту протягом двох робочих днів з дня підписання рішення або довідки.

 

 

у пункті 22: доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

Запит в електронній формі разом з доданими до нього сканованими копіями документів, передбачених цим пунктом, підписується з використанням кваліфікованого електронного підпису та надсилається Мін’юсту з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на адресу електронної пошти Мін’юсту.

 

 

 

 

 

 

14. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційними скаргами Дорошко Ольги Євгенівни, Євстіфеєва Микити Ігоровича, Кушаби Івана Петровича, Якіменка Володимира Петровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах) від 22 листопада 2023 року справа № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23)

 

 

Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

 

Оцінюючи конституційність пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, Конституційний Суд України виходить із того, що згідно з приписами Основного Закону України, юридичними позиціями Конституційного Суду України, що є співвідносними з приписами Конвенції та практикою Європейського суду з прав людини, право на касаційне оскарження судових рішень не є абсолютним.

 

 

 

 

 

 

15. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів частини першої статті 111 Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо особистого і сімейного життя особи, засудженої до довічного позбавлення волі) № 3-72/2023(145/23) від 20 грудня 2023 року

 

 

Лужинецький А.О. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи частини першої статті 111 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - Кодекс), згідно з якими засудженим, яких тримають у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, без урахування часу, потрібного для проїзду в обидва боки (не більше трьох діб), у зв’язку з винятковими особистими обставинами, зокрема такою, як „смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого“.

 

Лужинецький А.О., що його засуджено до довічного позбавлення волі і який відбуває покарання в Державній установі „Вінницька установа виконання покарань (№ 1)“, звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням надати йому дозвіл на короткочасний виїзд за межі виправної колонії, обґрунтовуючи це клопотання, зокрема, тим, що „він перебуває під вартою вже 24 роки, за системою оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення у нього мінімальний рівень, має 12 заохочення від адміністрації установи, також має дипломи та грамоти, 6 свідоцтв про реєстрацію авторського права на твори <...>. У нього відсутні небезпечні схильності <...>, а його мати має <...> тяжкі проблеми зі здоров’ям та I гр. інвалідності“.

 

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 14 листопада 2022 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 8 лютого 2023 року, відмовив Лужинецькому А.О. у задоволенні клопотання. Суд апеляційної інстанції, посилаючись, зокрема, й на частину першу статті 111 Кодексу, наголосив, що „законодавством України не передбачено можливість надання відпустки особам, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі та відбувають покарання в установах суворого режиму“, і погодився з висновком суду першої інстанції про те, що „передбачені законом підстави для надання відпустки особам, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі <...> відсутні“.

 

Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що через застосування судами частини першої статті 111 Кодексу порушені такі його права, як: „право на повагу до людської гідності в ув’язці із правом на виправлення, правом на визнання доведеності особою свого виправлення та правом на короткочасні виїзди“, „право на визнання доведеності особою свого виправлення в ув’язці із правом на виправлення“, „право на короткочасні виїзди“, „право на відсутність дискримінації за правовим статусом шляхом ігнорування доведеності особою свого виправлення“, а також обов’язок „повнолітнього сина піклуватися про свою непрацездатну матір, тяжка хвороба якої загрожує її життю“.

 

Лужинецький А.О. зазначає, що у засудженої до довічного позбавлення волі особи „є і невід’ємне від права на виправлення право на визнання доведеності <...> свого виправлення при наявних доказах виправлення“, тому в такої особи „повинно бути і право на короткочасні виїзди до матері, тяжка хвороба якої загрожує її життю“; проте частина перша статті 111 Кодексу для такої особи „не передбачає такого виїзду <...> за будь-яких обставин“.

 

Суб’єкт права на конституційну скаргу наголошує, що засуджені до довічного позбавлення волі особи „в правовому суспільстві <...> мають право на короткочасні виїзди“, і ці виїзди є ще і „складовою умовно-дострокового звільнення“ для таких осіб.

 

Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремі приписи частини першої статті 111 Кодексу суперечать статтям 3, 8, 21, 23, 24, 28, 32, 64 Конституції України в тім, що вони унеможливлюють застосування до засуджених до довічного позбавлення волі осіб короткочасних виїздів за межі колонії на території України у зв’язку з такою винятковою особистою обставиною, як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого.

 

 

 

 

 

 

16. Рішення Європейського суду з прав людини справа «Головін проти України»    (Заява № 47052/18)

 

 

24 лютого 2014 року Верховна Рада України звільнила заявника з його посади «за порушення ним присяги судді» у зв’язку з його участю в ухваленні Конституційним Судом України Рішення від 30 вересня 2010 року тією ж Постановою, що й заявників в рішенні у справі «Овчаренко та Колос проти України»

 

27 лютого 2014 року заявник, посилаючись на Кодекс адміністративного судочинства України, звернувся до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) з позовом, оскаржуючи своє звільнення.

 

11 грудня 2017 року ВАСУ визнав незаконною Постанову Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року у частині щодо звільнення заявника.

 

14 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову ВАСУ та відмовила у задоволенні позовних вимог заявника як необґрунтованих.

 

Заявник скаржився, що (i) пов’язана з його звільненням справа не була розглянута «незалежним і безстороннім судом»; (ii) його справу не розглянув «суд, встановлений законом», оскільки органи державної влади, які розглядали його справу, вийшли за межі своїх повноважень; (iii) не було дотримано право на вмотивоване рішення; та (iv) не було дотримано принцип юридичної визначеності, оскільки не існувало строку для притягнення до відповідальності за «порушення присяги».

 

Суд вказує на спроби Верховного Суду врахувати відповідну практику Суду. Однак він не може погодитися з характеристикою Верховного Суду цього питання. Верховний Суд, висловивши загальне твердження, що Конституційний Суд України є насамперед політичним органом, не прокоментував, як це конкретно стосувалося справи заявника, враховуючи, що його звільнили саме за порушення присяги судді.

 

Рішення Верховного Суду у справі заявника не може вважатися достатньо обґрунтованим.

 

Суд оголошує прийнятними скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 8 та 13 Конвенції, а решту скарг у заяві - неприйнятними.

 

 

 

 

 

 

17. Рішення Європейського суду з прав людини справа «Оксузоглу проти України»  (Заява № 56669/18)

 

 

Ця справа стосується сина заявниці, що народився у 2010 році в м. Джибуті, та якого викрали у присутності його бабусі 09 квітня 2015 року дві невідомі особи у м. Бровари, де він проживав з матір’ю та окремо від батька (А.) з березня 2012 року, а також, як стверджується, неефективного офіційного розслідування цього випадку. Заявниця скаржилася на порушення статей 2 і 8 Конвенції.

 

Під час розслідування заявниця, яку представляв захисник, неодноразово зверталася до слідчих з клопотаннями про проведення певних слідчих дій; більшість її клопотань були проігноровані або залишені без задоволення. Вона також оскаржувала дії та бездіяльність слідчих у судах.

 

Навіть припустивши, що стаття 8 Конвенції може тлумачитися як така, що покладає на державу позитивне зобов’язання вживати превентивні заходи для захисту дитини та батьків від незаконного порушення їхнього спілкування третіми особами за певних виняткових обставин (див., для порівняння, тлумачення Судом цього положення в контексті захисту фізичної цілісності особи в рішенні у справі «Ібрагім Кескін проти Туреччини» (Ibrahim Keskin v. Turkey), заява № 10491/12, пункти 61-63, від 27 березня 2018 року), Суд зазначає, що, хоча 06 листопада 2012 року заявниця повідомила органам державної влади про ризик, що батько дитини міг відібрати у неї сина, її показання не вказували на те, що стверджувана небезпека була реальною та/або неминучою, аби потенційно вимагала від них вжиття певних заходів для її уникнення (див. пункт 3). Отже, її скарга у зв’язку з цим має бути відхилена як явно необґрунтована на підставі підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

 

Стосовно скарг заявниці за статтею 8 Конвенції щодо належності заходів, вжитих органами державної влади після викрадення її дитини, Суд вважає, що вони не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятними з будь-яких інших підстав.

 

Суд уже встановив, що стаття 8 Конвенції вимагає від органів державної влади вжиття усіх заходів, яких можна розумно очікувати від них, аби дозволити батькам і дитині підтримувати та розвивати сімейні зв’язки та спілкування один з одним, а також цей обов’язок включає встановлення місцезнаходження дитини, якщо батько втрачає з нею контакт (див. рішення у справі «Громадка та Громадкова проти Росії» (Hromadka and Hromadkova v. Russia), заява № 22909/10, пункти 165-168, від 11 грудня 2014 року).

 

У цій справі суттєві недоліки у проведенні офіційного розслідування, наявність яких неодноразово визнавали органи державної влади (див. пункт 4), чітко вказують, що заходи, вжиті для пошуку сина заявниці та розслідування обставин його викрадення, були недостатніми. До того ж ніщо не свідчить про те, що критика на національному рівні недоліків і бездіяльності слідчих призвела до покращень у розслідуванні, яке уже триває без помітного прогресу протягом семи років.

 

Суд оголосив прийнятними скарги заявниці за статтею 8 Конвенції щодо належності заходів, вжитих органами державної влади України після викрадення її дитини, а решту скарг у заяві - неприйнятними.

 

 

 

 

 

 

18. Рішення Європейського суду з прав людини справа «Аврамчук проти України» (Заява № 65906/13)

 

 

Заява стосується стверджуваної відмови органів державної влади у доступі до інформації, що становила суспільний інтерес, всупереч статті 10 Конвенції. Заявниця - журналіст інтернет-видання «Українська правда».

 

16 березня 2012 року заявниця звернулася до Верховної Ради України із запитом щодо надання їй інформації про кількість квартир, оплачених з державного бюджету, що були виділені тогочасним народним депутатам, та про вартість і площу цих квартир. Вона також просила зазначити імена народних депутатів, які отримали ці квартири. Заявниця просила за можливості надати відповідну документацію або ж надати інформацію в будь-якій прийнятній формі. Вона посилалася, inter alia, на Закон України «Про статус народного депутата України» та Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон «Про доступ до інформації»).

 

Листом від 29 березня 2012 року Керівник Апарату Верховної Ради України повідомив заявницю, що народним депутатам було виділено загалом п’ятнадцять квартир різної площі, однак їхні імена не могли бути зазначені, оскільки це була конфіденційна інформація про особу, яка не могла поширюватися без згоди цієї особи. У зв’язку з останнім у листі містилося посилання на рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2012.

 

Таким чином, Суд зазначає, що, відмовляючись надати імена відповідних народних депутатів, органи державної влади, у тому числі суди, посилалися, головним чином, на рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2012, яке, по суті, кваліфікує будь-яку інформацію про особу як конфіденційну (див. згадане рішення у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (Centre for Democracy and the Rule of Law v. Ukraine), пункти 46-48 і 107). З іншого боку, Суд не повинен випускати з уваги можливість, гарантовану Законом «Про доступ до інформації», що певні персональні дані, навіть якщо вони є конфіденційними, можуть бути розголошені за певних обставин. Однак, враховуючи, що національні суди не розглянули аргументи заявниці стосовно цього та не проаналізували зазначені положення законодавства, Суд вважає, що немає необхідності вирішувати, чи було дотримано умову законності, оскільки таке порушення свідчить, що втручання не відповідало умові необхідності.

 

Суд постановляє, що було порушено статтю 10 Конвенції.

 

 

 

 

 

 

19. Рішення Європейського суду з прав людини справа «Копчинський проти України» (Заява № 65647/12)

 

 

Заявник працював адвокатом. 20 листопада 2007 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Севастополя (далі - Комісія) ухвалила рішення про накладення на заявника дисциплінарного стягнення у виді попередження у зв’язку зі стверджуваним незабезпеченням належного захисту пану З. 21 березня 2008 року Вища кваліфікаційна комісія адвокатури (далі - Вища комісія) ухвалила рішення про анулювання його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

 

10 грудня 2007 року заявник звернувся до Нахімовського районного суду міста Севастополя (далі - Нахімовський суд) з адміністративним позовом, оскаржуючи рішення Комісії. Після касаційної інстанції суду загальної юрисдикції він звернувся до адміністративного суду із зазначеним позовом.

 

Уряд заперечив проти аргументів заявника. Уряд стверджував, що заявник ініціював декілька проваджень стосовно одного і того ж предмета, що ускладнило розгляд його вимог судами. Він також зазначив, що заявник сам клопотав до деяких судів про закриття провадження у його справі. Уряд також зазначив, що після постановлення ухвали від 15 лютого 2013 року (див. пункт 16) заявник міг звернутися з подальшим адміністративним позовом, але не зробив цього. З огляду на зазначені обставини заявник сам перешкоджав судам розглянути його позовні вимоги по суті.

 

Заявник підтримав свої скарги. Він стверджував, що з національного законодавства та практики було незрозуміло, які суди мали компетенцію розглядати позови проти асоціацій адвокатів.

 

Загальні принципи стосовно доступу до суду у ситуації, коли суди України визнали, що вони не мали компетенції розглядати певне питання, наведені в рішенні у справі «Церква села Сосулівка проти України» (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine), заява № 37878/02, пункти 51-53, від 28 лютого 2008 року).

 

Суд зауважує той факт, що у цій справі заявник подав до судів декілька позовів з одного й того ж питання, що дійсно ускладнило провадження.

 

Однак Суд також зазначає, що як і цивільний, так і адміністративний суди відмовилися розглядати позов заявника проти Вищої комісії по суті. Зокрема, найвищий суд у межах системи адміністративного судочинства ухвалив, що позов підлягав розгляду в цивільних судах (див. пункт 6). Найвищий суд у межах системи цивільного судочинства ухвалив, що позов підлягав розгляду в адміністративних судах (див. пункт 17). Отже, провадження у справі заявника було закрито без розгляду його вимог по суті.

 

На думку Суду, така ситуація становить відмову у правосудді, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. З цього випливає, що було порушено це положення.

 

 

 

 

 

 

20. Рішення Європейського суду з прав людини справа «Терещенко проти України»  (Заява №35481/20)

 

Справа стосується стверджуваного встановлення національними судами графіка, який не забезпечував достатнє спілкування для заявника, щоб мати можливість підтримувати та розвивати стосунки зі своєю донькою, яка народилася у 2016 році та проживає зі своєю матір’ю (Б.) окремо від заявника. Заявник скаржився на порушення статей 6, 8 і 13 Конвенції.

 

02 липня 2019 року суд першої інстанції зобов’язав Б. не перешкоджати спілкуванню заявника з дитиною та постановив, що він міг бачитися зі своєю донькою у першу та третю суботу та неділю кожного місяця з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. за місцем проживання дитини та міг гуляти з нею на вулиці з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у присутності Б.

 

Ця справа стосується подібного питання. Національні суди обмежили побачення заявника з донькою чотирма днями на місяць, не навівши конкретних причин або вказівок, що це відповідало б інтересам дитини.

 

Хоча апеляційний суд зазначив, що присутність матері під час спілкування із заявником була у найкращих інтересах дитини, він не пояснив, як з цього могло випливати, що періодичність побачень заявника з дитиною мала бути зменшена.

 

Можна вважати, що суди значною мірою посилалися на психологічний висновок, наданий матір’ю дитини, згідно з яким у дитини були «напружені, емоційно-травмуючі та недовірливі стосунки» із заявником і вона зазнавала «психологічного тиску» з його боку. Однак суди не розглянули фактичне підґрунтя для таких висновків психолога, а у самому висновку не згадувалося жодних конкретних випадків. Надані Суду матеріали не містять вказівок, що заявник коли-небудь жорстоко поводився з дитиною чи травмував її або що особиста зустріч із ним становила ризик для добробуту чи безпеки дитини.

 

Крім того, суди не розглянули, чи можна було розв’язати стверджувану проблему у стосунках між заявником і його донькою за допомогою інших заходів, які б реалізували на практиці гарантії взаємного спілкування батьків і дитини (див. згадане рішення у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway)).

 

Постановлено, що було порушено статтю 8 Конвенції.

 

 

 

 

 

 

21. Про затвердження Змін до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України

 

 

(Наказ Міністерства оборони України від 23.10.2023 року № 614, чинність з 24.11.2023 року)

 

 

У розділі XII:

 

пункт 22 доповнено абзацами такого змісту:

 

«22. Після одужання та проведення (за потреби) медичного огляду військово-лікарською комісією військовослужбовці із закладів охорони здоров’я (установ) направляються:

 

визнані військово-лікарською комісією такими, що потребують відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), на підставі особистих рапортів - до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпустки з подальшою постановкою на облік.

 

 

Військовослужбовці, які виявили бажання особисто подати документи щодо оформлення звільнення з військової служби у зв’язку з непридатністю до військової служби за станом здоров’я за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, відпустки для лікування у зв’язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), направляються після проведення лікування із закладів охорони здоров’я (установ) на підставі особистих рапортів до військових частин за місцем проходження служби до отримання ними поранень (контузій, травм або каліцтв), захворювань, або територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпусток, для взяття на військовий облік або виключення з військового обліку у зв’язку із звільненням з військової служби за станом здоров’я.

 

 

У разі коли поранений (травмований, хворий) військовослужбовець фізично не здатний подати рапорт про надання відпустки для лікування у зв’язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), звільнення з військової служби у зв’язку з непридатністю до військової служби за станом здоров’я за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, такий рапорт може бути складений іншою особою за рішенням пораненого (травмованого, хворого) військовослужбовця або посадовою особою закладу охорони здоров’я (установи), визначеною рішенням керівника цього закладу (установи). Такий рапорт засвідчується керівником закладу охорони здоров’я (установи).

 

 

 

 

 

 

22. Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків

 

 

(Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.11.2023 року № 249/23, чинність з 13.12.2023 року)

 

 

Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків

 

1. Посади керівників секретаріатів Верховної Ради України та їх заступників, якщо такі посади належать до патронатної служби, за умови виконання ними організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

2. Посади працівників Офісу Президента України, за винятком посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

3. Посади членів Рахункової палати, а також членів інших державних колегіальних органів, за винятком посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

4. Посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України.

5. Посади керівників та заступників керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання, призначення яких (укладення контракту з якими) здійснюють державні органи.

6. Посади керівників підприємств, які здійснюють діяльність у галузі містобудування, житлово-комунального господарства; використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля; соціально-економічного розвитку; транспорту та дорожнього господарства; управління майном, торгівлі та розвитку підприємництва, призначення яких (укладення контракту з якими) здійснює міський голова міста Києва та Севастополя.

7. Посади державної служби категорії «В», визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, які не перебувають у складі самостійних структурних підрозділів,- є самостійними у своїй діяльності, підпорядковуються безпосередньо керівнику або заступнику керівника державного органу.

8. Посади членів наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) прямо чи опосередковано належить державі, державного або комунального господарського об’єднання, державної холдингової компанії.

9. Посади голів постійних комісій, утворених в обласних, районних, Київській та Севастопольській міських радах, до компетенції яких належить розгляд питань у сфері бюджету, будівництва, земельних відносин та комунальної власності.

10. Посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів.

11. Посади заступників голів місцевих державних адміністрацій, за винятком посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

12. Посади керівників, заступників керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та керівників районних (об’єднаних районних) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

 

 

 

 

 

 

23. Про внесення змін до деяких законів України щодо ввезення, обліку, розподілу гуманітарної допомоги, особливостей оподаткування відповідних операцій та подання звітності

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3448-IX, чинність з 21.01.2024 року)

 

 

У Законі України "Про гуманітарну допомогу" у статті 15 "Прикінцеві положення":

доповнено пунктами 3-1-3-7 такого змісту:

 

"3-1. Встановити, що в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 особи, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е", "є", "ж", "з", "и" пункту 5 статті 1 цього Закону, набувають статус отримувача гуманітарної допомоги незалежно від їх включення до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги.

 

3-2. Встановити, що в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 12 місяців з дня його припинення чи скасування:

 

набувачами гуманітарної допомоги, крім набувачів гуманітарної допомоги, визначених статтею 1 цього Закону, для задоволення потреб енергетики є військові адміністрації, суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що провадять діяльність в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі, а також підприємства, установи, організації, які є операторами об’єктів критичної інфраструктури, органи державної та місцевої влади, що потребують термінового відновлення та/або забезпечення стабільного електро- та/або газопостачання;

 

отримувачі гуманітарної допомоги для задоволення потреб енергетики за погодженням із центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, забезпечують передачу гуманітарної допомоги безпосередньо її набувачам з метою здійснення ними на безоплатній основі заходів із забезпечення енергетичної безпеки України;

 

порядок отримання гуманітарної допомоги для задоволення потреб енергетики від донорів, її зберігання, розподілу та передачі набувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

3-3. Тимчасово, на період проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за спрощеним порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України, визнаються гуманітарною допомогою транспортні засоби, кінцевими набувачами яких є військовослужбовці, для використання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

 

3-4. Встановити, що в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, положення частини п’ятої статті 11 цього Закону не застосовуються до моменту забезпечення можливості подання звітності в електронній формі за допомогою автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги.

 

3-5. Встановити, що в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за рішенням Кабінету Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок обліку та контролю за розподілом і цільовим використанням гуманітарної допомоги.

 

3-6. Встановити, що до транспортних засобів, визнаних гуманітарною допомогою у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, екологічні норми, встановлені відповідно до Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів", не застосовуються.

 

3-7. Встановити, що в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування до гуманітарної допомоги також відносяться товари (роботи, послуги), придбані благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", за кордоном та задекларовані ними при ввезенні на митну територію України як гуманітарна допомога, якщо такі товари (роботи, послуги) були безоплатно передані набувачам гуманітарної допомоги, визначеним статтею 1 цього Закону, протягом 90 днів з моменту перетину кордону. У такому випадку благодійна організація під час придбання товарів (робіт, послуг) має статус донора, а з моменту ввезення їх на митну територію України - статус отримувача гуманітарної допомоги".

 

 

 

 

 

 

24. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок

 

 

(Закон України від 09.11.2023 року № 3453-IX, чинність з 08.12.2024 року)

 

 

Внесено зміни  до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України

 

 

Доповнено підпунктом 69.2-2 такого змісту:

 

"69.2-2. Документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для їх проведення, а саме безпечного:

 

доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об’єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов’язані з іншими об’єктами оподаткування таких платників податків;

 

доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та до іншої інформації, пов’язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також до фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом;

 

проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

 

Документальні та фактичні перевірки, які були розпочаті (поновлені), але не можуть бути завершені у зв’язку з виникненням обставин, зазначених у цьому підпункті, або у зв’язку з поданням платниками податків повідомлень та з урахуванням вимог, передбачених підпунктом 69.28 цього пункту, та/або за вмотивованою заявою платника податків, зупиняються до завершення дії таких обставин та/або усунення перешкод щодо проведення перевірки за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке оформлюється наказом, копія якого надсилається платнику податків до електронного кабінету платника податків з одночасним надісланням на електронну адресу (адреси) платника податків інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету. Такі обставини зупиняють перебіг строку проведення перевірки з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. Не підлягають зупиненню документальні перевірки з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (в частині документальних позапланових перевірок платників податків, щодо яких отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України), 78.1.8 (в частині декларування бюджетного відшкодування), 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

 

Документальні перевірки, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, крім перевірок, для яких згідно з підпунктами 1-4 підпункту 69.35-1 цього пункту діє мораторій, поновлюються на невикористаний строк.

 

Документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

 

 

Доповнено підпунктами 69.35-1 і 69.35-2 такого змісту:

 

"69.35-1. Тимчасово, з 1 грудня 2023 року, діє мораторій:

 

1) на проведення документальних перевірок платників єдиного податку першої та другої груп (крім перевірок, пов’язаних з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, та/або таких, що проводяться на звернення платника податків) - до 1 грудня 2024 року;

 

2) на проведення документальних перевірок платників податків, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація відповідних територій, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження, крім документальних позапланових перевірок:

що проводяться виключно на звернення платника податків;

що проводяться з підстав, визначених підпунктами 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

платників податків, щодо яких отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків вимог валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

 

3) на проведення документальних перевірок платників податків, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є територія, на якій ведуться активні бойові дії, - до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідній території, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження, крім документальних позапланових перевірок:

що проводяться виключно на звернення платника податків;

що проводяться з підстав, визначених підпунктами 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

платників податків, щодо яких отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків вимог валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

 

4) на проведення документальних перевірок платників податків, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є територія можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідній території, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження, крім документальних позапланових перевірок:

що проводяться виключно на звернення платника податків;

що проводяться з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (в частині документальних позапланових перевірок платників податків, щодо яких отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють/здійснювали свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають/надавали фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.3, 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16, 78.1.19, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

платників податків, щодо яких отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків вимог валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

 

5) на проведення фактичних перевірок за місцезнаходженням об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, які станом на дату початку тимчасової окупації були розташовані на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, - до дати завершення тимчасової окупації відповідних територій;

 

6) на проведення фактичних перевірок за місцезнаходженням об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, які станом на дату початку активних бойових дій були розташовані на територіях, на яких ведуться активні бойові дії, - до дати завершення бойових дій на відповідних територіях;

7) на проведення фактичних перевірок за місцезнаходженням об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, які станом на дату початку можливих бойових дій були розташовані на територіях можливих бойових дій (крім перевірок платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), купівлі/продажу іноземної валюти, суб’єктів, які провадять господарську діяльність без державної реєстрації як суб’єкта господарювання) - до дати завершення можливих бойових дій на відповідних територіях.

 

 

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

 

 

Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій, припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

 

 

69.35-2. Установити, що з 1 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року включно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки можуть бути включені виключно:

 

1) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;

 

2) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес);

 

3) платники податків, які надають/надавали фінансові, платіжні послуги;

 

4) нерезиденти, які здійснюють/здійснювали в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та/або відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва нерезидента, які відповідають хоча б одному з таких критеріїв:

рівень зростання податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень зростання доходів платника податків;

декларування нарахованої заробітної плати за відсутності декларування об’єкта оподаткування податком на прибуток або декларування доходу, звільненого від оподаткування відповідно до міжнародного договору України;

 

5) інші платники податків, які на основі показників, сформованих за підсумками 2021 календарного року, відповідають хоча б одному з таких критеріїв:

рівень сплати податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників єдиного податку;

рівень сплати податку на додану вартість на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників податків, у яких операції з вивезення товарів за межі митної території України становлять 25 і більше відсотків загального обсягу постачання та одночасно рівень сплати податку на прибуток становить не менше 50 відсотків рівня сплати податку на прибуток у відповідній галузі;

дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази;

загальна сума витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального річного доходу, задекларованого у такій декларації, за умови що сума загального річного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, становить 10 мільйонів гривень і більше;

нарахування та/або виплата податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати в розмірі менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні (за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику).

 

Передбачені цим підпунктом рівні сплати відповідного податку по галузях та показники середньої заробітної плати у відповідній галузі за регіонами, сформовані на основі показників за підсумками 2021 календарного року, публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок". При цьому для цілей цього підпункту галузь визначається за видами економічної діяльності на рівні класу згідно з КВЕД 009:2010.

 

 

При формуванні плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2024 рік враховуються показники позитивної динаміки:

рівнів сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по відповідній галузі за дев’ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання річної звітності враховуються показники за 2023 рік. У разі якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, враховуються показники за попередній рік;

рівнів нарахування та/або виплати податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати за дев’ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2023 року враховуються показники за чотири квартали 2023 року.

 

 

При цьому формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок та внесення змін до нього здійснюються без урахування вимог, передбачених пунктом 77.2 статті 77 цього Кодексу.

 

Внесення змін до плану-графіка може здійснюватися щомісячно з урахуванням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), наявності/відсутності безпечних умов для проведення перевірок, визначених підпунктом 69.2-2 цього пункту, та з урахуванням вимог, встановлених цим підпунктом.

 

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше останнього числа місяця, в якому було затверджено такий оновлений план-графік.

 

Документальна перевірка платника податків, який був включений до оновленого плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік відповідно до підпунктів 4 і 5 цього підпункту, може бути розпочата не раніше ніж через два місяці з дня оприлюднення оновленого плану-графіка.

 

 

 

 

 

 

25. Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо врегулювання окремих питань розпорядження іноземними товарами, транспортними засобами комерційного призначення, що перебувають на митній території України під митним контролем, а також такими, що незаконно ввезені на митну територію України

 

 

(Закон України від 21.11.2023 року № 3475-IX, чинність з 24.12.2023 року)

 

 

Внесено до Митного кодексу України такі зміни:

 

Частину другу статті 95 доповнено пунктом 4 такого змісту:

 

До строків транзитних перевезень не включається

"4) час, протягом якого товари, транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим транзиту, не можуть бути своєчасно доставлені до митного органу призначення внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил".

 

 

Частину восьму статті 102 викладено в такій редакції:

 

"8. Митний режим транзиту припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

2) повної втрати товарів, транспортних засобів комерційного призначення внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

3) примусового відчуження або вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до законів України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

4) реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які відповідно до кримінального процесуального законодавства України передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для реалізації у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та після надходження на рахунки, відкриті для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, коштів у сумі митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску таких товарів у вільний обіг на митній території України".

 

 

Частину третю статті 112 викладено в такій редакції:

 

"3. Митний режим тимчасового ввезення припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

2) повної втрати товарів, транспортних засобів комерційного призначення внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

3) примусового відчуження або вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до законів України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

4) реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які відповідно до кримінального процесуального законодавства України передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для реалізації у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та після надходження на рахунки, відкриті для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, коштів у сумі митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску таких товарів у вільний обіг на митній території України".

 

 

Частину першу статті 290 доповнено пунктами 7 і 8 такого змісту:

 

Обов’язок із сплати митних платежів припиняється:

"7) якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення примусово відчужені або вилучені відповідно до законів України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

8) у разі надходження на рахунки, відкриті для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, коштів (у сумі митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у вільний обіг на митній території України), одержаних від реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визначених частиною сьомою статті 293 цього Кодексу".

 

 

Статтю 293 доповнено частиною сьомою такого змісту:

 

"7. У разі реалізації іноземних товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають на митній території України під митним контролем та за які не сплачені митні платежі, а також таких, що незаконно ввезені на митну територію України, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які відповідно до кримінального процесуального законодавства України передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для реалізації у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", особою, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, є особа, яка реалізує такі іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення".

 

 

Статтю 294 доповнено частиною другою такого змісту:

 

"2. Особливості визначення бази оподаткування митними платежами під час реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до кримінального процесуального законодавства України визначаються статтею 295-1 цього Кодексу".

 

 

Доповнено статтею 295-1 такого змісту:

 

"Стаття 295-1. Особливості нарахування та сплати митних платежів під час реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до кримінального процесуального законодавства України

 

1. Під час реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у частині сьомій статті 293 цього Кодексу, до їхньої вартості, визначеної на підставі звіту про їх оцінку, включається сума митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску таких товарів, транспортних засобів комерційного призначення у вільний обіг на митній території України.

 

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, надає доручення митниці, якою здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами комерційного призначення, здійснити розрахунок загальної суми митних платежів, що підлягають сплаті, з одночасним інформуванням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про таке доручення.

 

3. Відповідна митниця не пізніше 15 календарних днів, а для товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, - не пізніше п’яти календарних днів з дня отримання доручення, зазначеного в частині другій цієї статті, надсилає до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, довідку про загальну суму митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску таких товарів, транспортних засобів комерційного призначення у вільний обіг на митній території України.

 

 

У статті 483: частину першу викладено в такій редакції:

"1. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, -

 

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю";

 

 

У розділі XXI "Прикінцеві та перехідні положення":

 

доповнено пунктом 6-5 такого змісту:

"6-5. Установити, що обов’язок із сплати митних платежів та митний режим митного складу припиняються щодо лікарських засобів, що станом на 24 лютого 2022 року зберігалися в митному режимі митного складу та в період з 24 лютого 2022 року по 1 травня 2022 року за розпорядженням власника таких лікарських засобів були безоплатно (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передані безпосередньо або через громадське об’єднання для забезпечення потреб закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності";

 

 

II. Прикінцеві положення. Внесено зміни до таких законів України:

 

 

у статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів":

 

у частині четвертій: доповнено абзацом сьомим такого змісту:

 

"Рухоме майно, яке на момент прийняття в управління Національним агентством перебувало на митній території України під митним контролем та за яке не були сплачені митні платежі, а також незаконно ввезене на митну територію України, може бути передано для реалізації за умови включення до його ціни сум митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску такого майна у вільний обіг на митній території України. У разі якщо таке майно не реалізовано на перших торгах, допускається виставлення його на повторних торгах відповідно до законодавства із зниженням ціни, яка не може бути меншою, ніж сума митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску такого майна у вільний обіг на митній території України, якщо такі митні платежі не були попередньо сплачені";

 

 

частину восьму після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

"Майно, що перебуває під митним контролем, може бути видано його власнику або уповноваженій ним особі лише після митного оформлення зазначеного майна відповідно до заявленої мети та сплати відповідних митних платежів (у разі якщо законом передбачено сплату таких митних платежів)".

 

 

 

 

 

 

26. Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України

 

 

(Закон України від 21.11.2023 року № 3482-IX, чинність з 24.03.2024 року)

 

 

Частину дванадцяту статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"

 

Особи, зазначені в абзацах першому і другому цієї частини, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України, відповідно до процедури, встановленої статтею 40-1 Закону України "Про освіту".

 

 

Абзац третій частини третьої статті 44 Закону України "Про вищу освіту" викладено в такій редакції:

 

"Для осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України та отримали документ про повну загальну середню освіту, прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється у межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти України".

 

 

Розділ IV Закону України "Про освіту" доповнено статтею 40-1 такого змісту:

 

"Стаття 40-1. Особливості визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України

 

1. Особи, які проживали на тимчасово окупованій території України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на такій території, в уповноважених установах, крім випадків, визначених законом:

на рівнях повної загальної середньої освіти - у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, шляхом проходження річного оцінювання або державної підсумкової атестації з метою продовження здобуття освіти відповідного рівня або отримання відповідного документа про освіту встановленого зразка;

на рівнях професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

Уповноважені установи забезпечують у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, обов’язкове безоплатне навчання всіх осіб, які проходять процедуру визнання результатів навчання, української мови, історії України, основ держави і права. За бажанням такі особи можуть безоплатно відвідувати адаптаційні заняття з психологічної допомоги.

 

Визнання результатів навчання проводиться на основі оцінювання результатів навчання, зазначених особою в освітній декларації. Типову форму освітньої декларації затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

 

2. Перелік уповноважених установ затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

 

3. Визнання результатів навчання на певному рівні освіти проводиться за умови, що заявник відповідно до законодавства України має право на здобуття відповідного ступеня (рівня) освіти.

 

 

4. Процедура визнання результатів навчання на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти завершується прийняттям одного з таких рішень:

1) надання рекомендації для вступу для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти, зокрема із скороченням строку навчання, за індивідуальною освітньою траєкторією, що передбачає вивчення української мови, історії України, проходження спеціального курсу про наслідки агресії російської федерації проти України і протидію російській пропаганді, формування загальнокультурних та громадянських компетентностей;

2) надання рекомендації для проходження кваліфікаційної атестації з метою присвоєння відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня професійної (професійно-технічної) освіти, атестації здобувачів для присудження освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра та присвоєння відповідної кваліфікації;

3) присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня професійної (професійно-технічної) освіти або присудження ступеня фахової передвищої освіти, а також відповідної професійної кваліфікації у випадках, передбачених законодавством та/або освітньою програмою.

 

 

5. Результати навчання на рівні вищої освіти можуть бути визнані в обсязі не більше 75 відсотків загального обсягу освітньої програми.

 

 

6. Результати навчання не визнаються:

1) із спеціальностей (професій) згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

2) на другому (магістерському) (крім освітніх програм підготовки магістрів медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування) та третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівні вищої освіти.

 

 

7. Процедура визнання результатів навчання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та є безоплатною для осіб, результати навчання яких визнаються відповідно до цього Закону.

 

8. Зарахування на навчання для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти здійснюється на місця державного або регіонального замовлення чи за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб.

 

Зарахування на навчання для здобуття вищої освіти може здійснюватися:

за квотою на місця державного або регіонального замовлення для вступників з тимчасово окупованої території України;

на вакантні місця державного або регіонального замовлення у разі зарахування із скороченням строку навчання;

за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб.

 

 

9. Особа має право проходити процедуру визнання результатів навчання за певним рівнем (ступенем) освіти лише за однією освітньою програмою".

 

 

 

 

 

27. Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)

 

 

(Закон України від 22.11.2023 року № 3496-IX, чинність з 23.03.2024 року)

 

 

У статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей":

 

пункт 1 доповнено абзацом десятим такого змісту:

 

"У період дії воєнного стану військовослужбовці, визначені у підпункті 1 пункту 1 статті 3 цього Закону, мають право на безоплатне отримання медичної послуги, пов’язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), зокрема на здійснення забору, кріоконсервації та зберігання їхніх репродуктивних клітин на випадок втрати репродуктивної функції при виконанні обов’язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов’язків відповідно до законодавства, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

 

 

II. Прикінцеві та перехідні положення

 

Установити, що:

на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, особи рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, особи начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України, особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, користуються правовими і соціальними гарантіями, встановленими абзацом десятим пункту 1 статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

 

у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією;

 

 

 

 

 

 

28. Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2022 року № 5251/5

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 05.12.2023 року № 4168/5, чинність з 11.12.2023 року)

 

 

У розділі II:

пункти 2, 3 викладено в такій редакції:

 

«2. Розміри винагород за 1 календарний день визначаються шляхом ділення максимального розміру (2 350, 70 000 або 100 000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюються з урахуванням пункту 4 розділу II цих Порядку і умов.

 

3. Час безпосередньої участі у воєнних (бойових) діях для визначення розміру додаткової винагороди може враховуватись лише в разі здійснення дій у районах проведення воєнних (бойових) дій.

 

Одним днем участі в бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого особа залучалася до виконання завдань чи участі у заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.