Основні нормативно-правові акти за листопад 2023 року

Основні нормативно-правові акти за листопад 2023 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ (практика ЄСПЛ КСУ) за листопад 2023 року

 

 

1. Про Державний бюджет України на 2024 рік

 

 

(Закон України від 09.11.2023 року № 3460-IX, чинність з 01.01.2023 року)

 

 

Стаття 7. Установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

 

 

Стаття 8. Установити з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень.

Визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

 

 

 

 

 

 

2. Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3430-IX, чинність з 16.11.2023 року)

 

Затверджено Указ Президента України від 6 листопада 2023 року № 735/2023 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" - продовжено з 16 листопада 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. 

 

 

 

 

 

 

3. Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3429-IX, чинність з 10.11.2023 року)

 

 

Затверджено Указ Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

 

 

 

 

 

4. Про внесення зміни до статті 367 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за службову недбалість, якщо вона спричинила загибель людини

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3442-IX, чинність з 01.12.2024 року)

 

 

Статтю 367 Кримінального кодексу України доповнено частиною третьою такого змісту:

 

Службова недбалість

"3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно спричинило загибель людини, -

 

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого".

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо доступу до безоплатної правничої допомоги

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2023 р. № 1164, чинність з 09.11.2023 року)

 

 

У постанові Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1362 “Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги”:

 

у назві та постановляючій частині постанови слова “правової допомоги” замінено словами “правничої допомоги”;

 

у вступній частині слова “Закону України “Про безоплатну правову допомогу” замінено словами “Закону України “Про безоплатну правничу допомогу”;

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3450-IX, чинність з 30.01.2024 року)

 

 

статтю 1221 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 1221. Місце відкриття спадщини

 

1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

3. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право";

 

 

у розділі "Прикінцеві та перехідні положення":

 

пункт 19 викладено в такій редакції:

 

"19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану";

 

 

доповнено пунктами 20 і 21 такого змісту:

 

"20. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 цього Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.

 

 

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.

 

 

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі, заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.

 

 

У разі якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт або території, зазначені в абзаці першому цього пункту, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення органами влади своїх повноважень у повному обсязі, а також у разі заведення спадкової справи не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи здійснюється за місцем подання першої заяви. Якщо місцем подання першої заяви є населений пункт або території, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи здійснюється за місцем подання першої заяви про видачу свідоцтва в населеному пункті або на території, що не зазначені в абзаці першому цього пункту.

 

 

Положення абзацу першого цього пункту в частині місця подання заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів застосовуються також до спадщини, місцем відкриття якої є населений пункт, розташований на тимчасово окупованій території України, протягом усього періоду тимчасової окупації такої території та шести місяців після завершення тимчасової окупації.

 

 

Положення абзаців першого та другого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини".

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3449-IX, чинність з 30.01.2024 року)

 

 

У Законі України "Про нотаріат":

 

у статті 13-1: частину третю викладено в такій редакції:

"Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, крім заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом";

 

 

статтю 66 викладено в такій редакції:

 

 

"Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі

 

На майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України";

 

 

частину третю статті 71 викладено в такій редакції:

 

"Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України".

 

 

Статтю 9-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" викладено в такій редакції:

 

"Стаття 9-1. Забезпечення реалізації права на спадкування

Особливості реалізації права на спадкування щодо населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, регулюються Цивільним кодексом України".

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов’язків учасників судової справи

 

 

(Закон України від 19.10.2023 року № 3424-IX, чинність з 04.11.2023 року)

 

 

у Господарському процесуальному кодексі України:

 

у статті 6: абзац перший частини шостої викладено в такій редакції:

 

"6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку";

 

 

частину сьому викладено в такій редакції:

 

"7. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

 

 

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі";

 

 

б) статтю 42 доповнено частиною десятою такого змісту:

 

"10. Якщо цим Кодексом встановлено вимогу щодо зазначення у змісті процесуального документа ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, учасник справи, який є органом державної влади або іншим державним органом, не зареєстрованим за законодавством України як юридична особа, або посадовою особою, яка діє від імені такого органу, звільняється від обов’язку зазначення таких відомостей стосовно себе";

 

 

 

у Цивільному процесуальному кодексі України:

 

 

у статті 14: абзац перший частини шостої викладено в такій редакції:

 

"6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку";

 

 

частину сьому викладено в такій редакції:

 

"7. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

 

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі";

 

 

статтю 43 доповнено частиною десятою такого змісту:

 

"10. Якщо цим Кодексом встановлено вимогу щодо зазначення у змісті процесуального документа ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, учасник справи, який є органом державної влади або іншим державним органом, не зареєстрованим за законодавством України як юридична особа, або посадовою особою, яка діє від імені такого органу, звільняється від обов’язку зазначення таких відомостей стосовно себе";

 

 

 

у Кодексі адміністративного судочинства України:  у статті 18: абзац перший частини шостої викладено в такій редакції:

 

 

"6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку";

 

 

частину сьому викладено в такій редакції:

 

"7. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

 

 

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі";

 

 

статтю 44 доповнено частиною дванадцятою такого змісту:

"12. Якщо цим Кодексом встановлено вимогу щодо зазначення у змісті процесуального документа ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, учасник справи, який є органом державної влади або іншим державним органом, не зареєстрованим за законодавством України як юридична особа, або посадовою особою, яка діє від імені такого органу, звільняється від обов’язку зазначення таких відомостей стосовно себе".

 

 

 

 

 

 

9. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Іскра проти України» (Заява № 12489/17)

 

 

Ця заява стосується заборони виїзду за межі держави, застосованої до заявника у зв’язку з непогашенням ним заборгованості за рішенням суду. Заявник посилався на статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

 

25 жовтня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області розглянув і задовольнив подання державного виконавця Л. Державної виконавчої служби України про винесення ухвали про тимчасове обмеження заявника у праві на виїзд за межі країни до погашення у повному обсязі заборгованості, встановленої рішенням суду.

09 листопада 2016 року відомості про обмеження заявника у праві на виїзд за межі країни було внесено до бази даних прикордонної служби.

Згідно з останньою наданою заявником інформацією від 14 березня 2018 року застосоване до нього обмеження у праві на виїзд за межі країни досі діє.

 

У цій справі, як і в згаданому рішенні у справі «Стецов проти України» (Stetsov c. Ukraine), на заявника було накладено заходи, які не були належним чином обґрунтовані та не могли бути повторно розглянуті або переглянуті до моменту погашення заборгованості у повному обсязі. Отже, Суд доходить висновку, що українські органи державної влади не виконали своє зобов’язання за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції - забезпечити з огляду на конкретні обставини обґрунтованість і пропорційність втручання у право особи на виїзд зі своєї країни від початку й протягом усього періоду його дії.

Отже, було порушено право заявника на свободу пересування, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

 

 

 

 

 

 

10. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Пономаренко проти України» (Заява № 51456/17)

 

 

Заява стосується ненадання належного лікування та медичної допомоги першому заявнику упродовж тримання його під вартою під час досудового розслідування, що призвело до його смерті, а також ненаведення належного обґрунтування в рішеннях судів про продовження строку тримання його під вартою. Крім того, справа стосується тверджень другої заявниці, що держава мала нести відповідальність за смерть її сина, першого заявника, і за її серйозні страждання, спричинені нелюдським і таким, що принижує гідність, поводженням з її сином під час перебування під вартою.

 

З 10 травня 2016 року перший заявник тримався у Київському слідчому ізоляторі (далі - СІЗО). Після прибуття його оглянув лікар і поставив на облік як ВІЛ-інфіковану особу з 2008 року. 25 жовтня 2016 року після погіршення стану здоров’я першому заявнику діагностували туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів і криптококовий менінгіт. Наступного дня його госпіталізували до медичної частини СІЗО, де йому почали надавати протитуберкульозне лікування. Стан його здоров’я погіршився настільки, що він не міг брати участь у судових засіданнях, призначених на 01 та 11 листопада 2016 року. 22 листопада 2016 року після аналізу крові у нього було виявлено ВІЛ-інфекцію, 4 клінічна стадія.

 

У період з листопада 2016 року по липень 2017 року заявники подавали до пенітенціарних органів численні клопотання про надання першому заявнику медичної допомоги, оскільки стан його здоров’я значно погіршився. У квітні, червні та липні 2017 року адміністрація СІЗО, інформуючи суд першої інстанції про стан здоров’я першого заявника, пояснювала, що воно погіршувалося та це могло призвести до його смерті, і він потребував стаціонарного лікування в спеціалізованому медичному закладі та сестринського догляду, оскільки не міг контролювати свої випорожнення. Вони також просили суд першої інстанції розглянути питання про зміну запобіжного заходу першому заявнику на запобіжний захід, не пов’язаний з позбавленням волі.

Після смерті першого заявника 10 серпня 2017 року було порушено кримінальну справу за фактом неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками. На момент обміну зауваженнями сторін (вересень 2019 року) розслідування усе ще тривало.

 

30 червня 2017 року друга заявниця звернулася до начальника СІЗО з проханням дозволити їй побачення із сином у медичній частині СІЗО. Вона хотіла піклуватися про свого сина, поганий стан здоров’я та безпорадний стан якого вимагали особливого догляду. 06 липня 2017 року її повідомили, що національне законодавство не передбачало можливості побачень із ув’язненими за межами спеціально обладнаної зони або можливості для осіб з-за меж пенітенціарної системи доглядати за ними.

Оголошує прийнятними скарги першого заявника наненадання належного лікування та допомоги упродовж тримання його під вартою під час досудового розслідування, застосування до нього кайданків у лікарні та ненаведення належного обґрунтування в рішеннях судів про продовження строку тримання його під вартою, а також скарги другої заявниці щодо відповідальності держави за смерть її сина та за її серйозні страждання, спричинені нелюдським і таким, що принижує гідність, поводженням з її сином під час його перебування під вартою, а решту скарг у заяві - неприйнятними.

 

Постановляє, що було порушено статтю 2 Конвенції у зв’язку з нездатністю органів державної влади захистити життя першого заявника;

 

Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з нездатністю органів державної влади надати першому заявнику належний догляд і допомогу під час тримання під вартою з огляду на його серйозну фізичну недієздатність.

Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку із застосуванням кайданків до першого заявника в лікарні.

Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з душевними стражданнями другої заявниці.

Постановляє, що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з не наведенням підстав для та обґрунтованістю тримання першого заявника під вартою.

 

 

 

 

 

 

11. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Мітсопулос проти України» (Заява № 62006/09)

 

 

У рішенні, ухваленому 09 грудня 2021 року (далі - основне рішення), Суд постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з переглядом «за нововиявленими обставинами» ухваленого на користь заявника рішення, яке набрало законної сили та підлягало виконанню, і яким було визнано його право власності на будинок, внаслідок чого він не міг користуватися своїм правом власності у період з 20 травня 2009 року до 27 квітня 2016 року.

 

Стосовно матеріальної шкоди заявник вимагав, щоб йому присудили суму рівнозначну орендній платі, яку він міг би отримати в період з вересня 2002 року до липня 2019 року, якби будинок залишався у його власності, а також відсотки, які він міг отримати, якби поклав на депозитний рахунок у банк кошти, зароблені у такий спосіб. У зв’язку з цим він вимагав 3 182 106 євро. На підтвердження він надав аналіз цін на ринку оренди подібного нерухомого майна та середніх депозитних ставок банків; обидва ґрунтувалися на інформації з різних спеціалізованих інтернет-ресурсів і були створені ним самим.

 

Заявник також вимагав 20 688 євро та 25 000 євро в якості відшкодування грошових коштів та інших дорогоцінних речей (а саме: ювелірних виробів і побутової техніки), як стверджувалося, вкрадених з його будинку, коли той не перебував у його власності.

Заявник також вимагав 30 000 євро у зв’язку з душевними стражданнями через те, що він не міг користуватися будинком або жити там зі своєю сім’єю, і пов’язаною з цим невизначеністю, яка, як стверджується, досі залишається.

 

Уряд заперечив проти цих вимог. Він зазначив, що заявник міг подати заяву про перегляд його справи Верховним Судом на підставі основного рішення з метою отримання restitutio in integrum, але не зробив цього. У будь-якому випадку Уряд заперечив проти вимог заявника про відшкодування матеріальної шкоди як надмірних і необґрунтованих. Стосовно вимог щодо, як стверджувалося, вкраденого майна Уряд доводив, що вони не були пов’язані з встановленими порушеннями, а тому були повністю необґрунтованими. Уряд наголосив, що заявник ніколи не звертався із заявою про порушення кримінального провадження у зв’язку зі стверджуваною крадіжкою, хоча під час такого провадження можна було б встановити відповідні факти та особу злочинця. Уряд також заперечив проти вимог заявника у зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди.

 

З огляду на це Суд погоджується, що заявник мав зазнати як матеріальної, так і моральної шкоди у зв’язку з цим.

Стосовно вимог про відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної з, як стверджується, вкраденими речами, Суд погоджується з Урядом, що ці вимоги не мають стосунку до порушення, встановленого в основному рішенні, і є необґрунтованими.

 

Щодо інших вимог заявника Суд вважає, що завдану йому матеріальну шкоду можна розглядати з огляду на вигоду, яку він міг би отримати, якби мав змогу користуватися своїм правом власності на будинок у період з 20 травня 2009 року по 27 квітня 2016 року. Однак Суд не може погодитися з наданими заявником розрахунками, оскільки він взяв за початкову точку 2002 рік і ґрунтував свої розрахунки на Інтернет-джерелах, які вибрав і тлумачив самостійно, а не на офіційному експертному звіті чи іншій оцінці.

 

Отже, Суд присуджує заявнику 25 000 євро в якості відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.

 

 

 

 

 

 

12. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Статівка проти України»(Заява № 64305/12)

 

 

04 травня 2011 року заявник звернувся до Луганського окружного адміністративного суду (далі - окружний суд) з позовом проти свого колишнього роботодавця, місцевого військового комісаріату (далі - комісаріат), оскаржуючи відмову останнього здійснити перерахунок виплати грошового забезпечення.

 

Заявник подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ), стверджуючи, зокрема, що висновок апеляційного суду про незастосовність частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України був неправильним, зокрема, з огляду на його остаточну ухвалу від 07 жовтня 2011 року, в якій він встановив, що це положення було застосовним у його справі. Він також посилався на інші подібні справи, в яких національні суди, у тому числі ВАСУ, не залишали без розгляду позовні заяви на тій підставі, що вони були подані поза межами встановленого строку. В ухвалі від 19 березня 2012 року ВАСУ відмовив заявнику у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, вказавши, що не було ознак неправильного застосування національного законодавства, а доводи заявника не давали підстав для висновку про порушення відповідних норм матеріального чи процесуального права.

 

15 жовтня 2015 року Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у зв’язку з її непослідовним застосуванням судами та встановив, що вона застосовувалася як до наявних, так і до оскаржуваних виплат, пов’язаних із заробітною платою. У липні 2022 року до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України була внесено суттєві зміни і вона більше не передбачає можливість вимагати перерахунок заробітної плати без обмеження у часі.

 

Суд зазначає, що хоча сторони не дійшли згоди у тлумаченні та застосуванні конкретних процесуальних норм, немає необхідності з’ясовувати, чи були відповідні норми правильно застосовані національними судами. Суд вважає, що у цій справі його завдання полягає у вирішенні того, чи могло оскаржуване застосування національних процесуальних норм бути передбачуваним з точки зору заявника (див. згадані рішення у справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), пункт 26, і «Кравченко проти України» (Kravchenko v. Ukraine), пункт 43).

 

У зв’язку з цим Суд посилається на обставини цієї справи, за яких той же суд у тому ж провадженні зайняв протилежну позицію щодо встановлених законом строків, застосовних до справи заявника. Крім того, непослідовність національних судів у цьому питанні підтверджувалася тим, що вона стала підставою для конституційного провадження стосовно тлумачення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (див. пункт 8).

 

Таким чином, Суд вважає, що за обставин цієї справи застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким і передбачуваним з точки зору заявника, а тому не відповідало принципу юридичної визначеності. У поведінці заявника не було нічого, що виправдовувало б необхідність покладати на нього тягар наслідків цієї невизначеності.

Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

 

 

 

 

 

 

13. Рішення Конституційного суду України у у справі за конституційною скаргою Тригуб Наталії Семенівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 2 частини другої статті 44 Закону України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції“

 

(щодо індивідуалізації юридичної відповідальності за порушення прав споживачів) Справа № 3-53/2022(126/22) від 01.11.2023 року

 

 

Тригуб Н.С. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини другої статті 44 Закону України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції“ від 2 грудня 2010 року № 2735-VI зі змінами (далі - Закон № 2735), у якому визначено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до Закону № 2735 її вважають такою, що ввела продукцію в обіг, застосовують адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі „введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян“.

 

Конституційний Суд України вважає, що оспорюваний припис Закону № 2735, який установлює безальтернативну санкцію, що має ознаки абсолютно визначеної, не забезпечує домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності порушника законодавства про безпеку нехарчових товарів та продукції з урахуванням усіх значущих обставин справи.

 

З огляду на наведене Конституційний Суд України висновує, що оспорюваний припис Закону № 2735 суперечить частині першій статті 8, частині другій статті 61 Конституції України.

 

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2023 р. № 1144, чинність з 07.11.2023 року)

 

 

У пункті 24:

абзац перший після слів “на підставі” доповнено словами “судового рішення або”;

 

абзац четвертий після слів “з Реєстру” доповнено словами “, крім випадку, коли державну реєстрацію припинення обтяження на підставі судового рішення вже проведено”;

 

 

абзац п’ятий викладено в такій редакції:

 

“Відомості про припинення обтяження на підставі судового рішення можуть бути зареєстровані також за заявою боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, або самостійно реєстратором у зв’язку з отриманням судового рішення в своєму електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.”.

 

 

Пункт 25 викладено в такій редакції:

 

“25. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви до розгляду реєстратором або у день надходження судового рішення до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, але не раніше дня набрання таким рішенням законної сили.

 

У разі подання заяви в електронній формі або надходження судового рішення до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в позаробочий час відомості про припинення обтяження вносяться до Реєстру не пізніше наступного робочого дня, але не раніше дня набрання таким рішенням законної сили.

У разі подання заяви боржником чи особою, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, реєстратор в порядку електронної інформаційної взаємодії Реєстру та Єдиного державного реєстру судових рішень, визначеному держателем Реєстру разом з Державною судовою адміністрацією, отримує примірник судового рішення в електронній формі.”.

 

 

У пункті 27: після абзацу третього доповнено пункт новим абзацом такого змісту:

 

Реєстратор відмовляє у внесенні запису до Реєстру про припинення обтяження в разі, коли:

“з Єдиного державного реєстру судових рішень не отримано примірник рішення суду в електронній формі або відсутня інформація про набрання ним законної сили - у разі подання заяви боржником чи особою, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження.”.

 

 

 

 

 

 

15. Про затвердження Порядку притягнення до відповідальності та порядку визначення розмірів штрафів за порушення у сфері державної реєстрації юридичних осіб  

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 13.09.2023  № 3258/5, чинність з 06.11.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру притягнення юридичної особи, юридичної особи - резидента / фізичної особи - резидента, яка є засновником (учасником) юридичної особи та/або здійснює вирішальний вплив на її діяльність, до відповідальності та накладення штрафів за порушення у сфері державної реєстрації юридичних осіб, встановлених абзацами другим - четвертим частини четвертої статті 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - порушення).

 

 

Штраф за порушення може бути накладено протягом одного року з дня виявлення порушення, але не пізніше трьох років з дня його вчинення.

 

 

Розгляд справи не може бути розпочато, а розпочатий розгляд підлягає закриттю у разі:

 

1) відсутності події або складу порушення;

2) втрати чинності положенням закону, яким встановлено відповідальність за порушення;

3) закінчення строку, протягом якого може бути накладено штраф;

4) державної реєстрації припинення у результаті ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол;

5) смерті фізичної особи, щодо якої складено протокол;

6) наявності за тим самим порушенням постанови про накладення штрафу або постанови про закриття справи щодо тієї самої особи.

 

 

Протокол складають посадові особи Міністерства юстиції України відповідно до покладених на них повноважень

 

 

 

 

 

 

16. Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України

 

 

(Наказ Міністерства оборони України від 03.08.2023 року № 184, чинність з 02.11.2023 року)

 

 

Основним завданням міжвідомчої комісії є прийняття рішень про встановлення (відмову у встановленні) фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів, військового озброєння (далі - ушкодження здоров’я від боєприпасів) до 01 грудня 2014 року, - на території проведення антитерористичної операції, з 01 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - територія проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України).

 

Міжвідомча комісія може скасувати ухвалене рішення про встановлення факту одержання постраждалою особою ушкодження здоров’я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за умови виявлення підстав, визначених пунктом 5 Порядку встановлення зв’язку інвалідності.

 

 

 

 

 

17. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 328 і від 15 листопада 2022 р. № 1281

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 р. № 1182, чинність з 15.11.2023 року)

 

 

у Положенні про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженому зазначеною постановою:

пункт 3 доповнено підпунктом 5 такого змісту:

 

Завданнями Комісії є:

 

“5) встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення з урахуванням положень, зазначених у пункті 15 цього Положення.”;

 

 

у пункті 7: доповнено пункт після абзацу восьмого новим абзацом такого змісту:

 

“Під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту “а” пункту 2 частини першої статті 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” Комісія може визначати право на отримання щорічної державної грошової допомоги для особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на особовий рахунок уповноваженої нею або членом її сім’ї особи у період дії в України або в окремих її місцевостях правового режиму воєнного стану.”.

 

 

у пункті 8: підпункт 2 доповнено абзацами такого змісту:

 

“До заяви додаються:  звернення, написане в довільній формі в присутності особи, що надає професійну правничу допомогу, або консула, що підтверджується їх підписами, про уповноваження особою, яку було позбавлено особистої свободи, або членом її сім’ї іншої особи на отримання такої допомоги у період дії в Україні або окремих її місцевостях правового режиму воєнного стану, у разі коли особа, яку було позбавлено особистої свободи, та члени її сім’ї позбавлені можливості отримати щорічну державну грошову допомогу, яка надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи.

 

До звернення додається довідка з реквізитами особового рахунка особи, уповноваженої особою, яку було позбавлено особистої свободи, або членом її сім’ї, відкритого в банківській установі;”;

 

 

у Порядку призначення та виплати допомоги особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членам їх сімей, затвердженому зазначеною постановою:

 

пункт 2 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Під членами сім’ї осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, у цьому Порядку розуміються особи, які перебувають у шлюбі з такими особами, а також їх діти, зокрема повнолітні, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.”;

 

 

у пункті 3: абзац перший викладено в такій редакції:

 

“3. Щорічна державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім’ї під час перебування такої особи в місцях несвободи або у разі смерті такої особи шляхом перерахування Мінреінтеграції коштів на їх особові рахунки, відкриті в банківських установах, у розмірі 100 тис. гривень.”.

 

 

 

 

 

 

18. Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо спрощення процедури надання особам статусу учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3443-IX, чинність з 02.12.2023 року)

 

 

Внесено до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" такі зміни:

 

Пункт 19 частини першої статті 6 доповнено абзацом третім такого змісту:

 

"Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву (звернення) в паперовій або електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та/або Єдиного державного реєстру ветеранів війни в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із зазначенням відомостей, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, або додати копії відповідних документів (за наявності), засвідчені підписом суб’єкта звернення. У разі відсутності таких документів (відомостей) вони витребовуються в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб’єктів владних повноважень у формі документів або відомостей не пізніше ніж через п’ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення). Уповноважений орган або особа зобов’язані надати запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їхньої відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту. Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит комісія з питань розгляду матеріалів про надання статусу учасника бойових дій приймає рішення про надання відповідного статусу".

 

 

Статтю 7 доповнено частиною четвертою такого змісту:

 

"Особи, зазначені у пункті 11 частини другої цієї статті, або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву (звернення) в паперовій або електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та/або Єдиного державного реєстру ветеранів війни в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого надавати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, із зазначенням відомостей, необхідних для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, або додати копії відповідних документів (за наявності), засвідчені підписом суб’єкта звернення. У разі відсутності таких документів (відомостей) вони витребовуються в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб’єктів владних повноважень у формі документів або відомостей не пізніше ніж через п’ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення). Уповноважений орган або особа зобов’язані надати запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їхньої відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту. Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит орган, уповноважений надавати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, приймає рішення про надання відповідного статусу".

 

 

Статтю 10-1 доповнено частиною п’ятою такого змісту:

 

"Члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті, або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву (звернення) в паперовій або електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та/або Єдиного державного реєстру ветеранів війни в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого надавати статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, із зазначенням відомостей, необхідних для надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, або додати копії відповідних документів (за наявності), засвідчені підписом суб’єкта звернення. У разі відсутності таких документів (відомостей) вони витребовуються в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб’єктів владних повноважень у формі документів або відомостей не пізніше ніж через п’ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення). Уповноважений орган або особа зобов’язані надати запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їхньої відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту. Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит орган, уповноважений надавати статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймає рішення про надання відповідного статусу".

 

 

 

 

 

 

19. Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729

 

 

(Наказ Міністерсва внутрішніх справ України від 31.10.2023  № 876, чинність з 10.11.2023 року)

 

 

Пункт 8 викладено в такій редакції:

 

«8. Документами, які підтверджують участь військовослужбовців у виконанні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених:

 

1) абзацом третім підпункту 1 пункту 4 цих Особливостей, є: (доповнено)

журнал бойових дій або книга служби, або постова (вартова) відомість, або польотний лист, або дорожній лист (відомість) або копія (витяг) його (її), або товаро-транспортні документи (накладні, відомості), або копія (витяг) одного з них;

 

3) абзацом шостим підпункту 1 пункту 4 цих Особливостей, є: (доповнено)

журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або копія (витяг) одного з них;

 

4) абзацами сьомим, восьмим підпункту 1 пункту 4 цих Особливостей, є: (доповнено)

журнал бойових дій або підсумкове донесення, або копія (витяг) одного з них;

 

13) підпунктом 3 пункту 4 цих Особливостей, є: (доповнено)

рапорт (первинне та уточнене донесення) командира підрозділу;

 

 

Доповнено ці Особливості після пункту 8 пунктом 9 такого змісту:

 

«9. Для військовослужбовців Національної гвардії України, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди в розмірах, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань.

 

 

Документами, що підтверджують здійснення підготовки та навчання персоналу військовослужбовцями, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) Національної гвардії України, є:

 

наказ начальника закладу освіти (підрозділу) про початок проведення навчання (курсу підготовки) або витяг із нього;

розклад занять (зведений розклад занять), затверджений керівником закладу освіти на відповідний період, або витяг із нього;

журнал обліку бойової підготовки або витяг із нього;

індивідуальний план роботи викладача або витяг із нього;

рапорт керівника навчального підрозділу із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), дат та кількості (фактичного часу) проведених занять, а для керівника військової частини (навчального центру, навчального підрозділу) - рапорт його першого заступника (заступника)».

 

 

 

 

 

 

20. Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" щодо деяких питань забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом для тимчасового проживання

 

 

(Закон України від 08.11.2023 року № 3446-IX, чинність з 30.12.2024 року)

 

 

Внесено до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" такі зміни:

 

Частину дев’яту статті 11 після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень:

"формують фонди житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, у тому числі шляхом викупу (придбання), оренди, будівництва нового житла, реконструкції будинків і гуртожитків, переведення нежилих приміщень у жилі, передачі житла в комунальну або державну власність, капітального ремонту об’єктів житлового фонду".

 

 

Статтю 20 "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 2-1 такого змісту:

 

"2-1. У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців після його припинення або скасування визначені Кабінетом Міністрів України категорії внутрішньо переміщених осіб мають право на безоплатне тимчасове проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) без обмеження строком, передбаченим абзацом дев’ятим частини першої статті 9 цього Закону".

 

 

 

 

 

21. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань стосовно внутрішньо переміщених осіб

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2023 р. № 1226, чинність з 24.11.2023 року)

 

 

У Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”:

 

пункт 1 доповнено абзацом такого змісту:

 

“На отримання довідки не мають права особи, які перемістилися в межах тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, щодо яких не визначено дати завершення тимчасової окупації Російською Федерацією, перелік яких затверджений Мінреінтеграції.”;

 

 

у пункті 4:

 

доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“Для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, достатньо наявності одного з перелічених доказів (у такому разі розглядаються фотографії або відеозаписи підтвердних документів), який надає обґрунтовані підстави вважати факт проживання на день виникнення обставин, зазначених у статті 1 Закону, на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.

 

У разі прийняття органом соціального захисту населення рішення про те, що надані відомості не є достатньо обґрунтованими, заявник може оскаржити таке рішення до територіальних органів Нацсоцслужби або у судовому порядку.”;

 

 

 

У Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам”

 

у пункті 5: абзаци та шостий викладено в такій редакції:

 

“У разі зазначення дати завершення бойових дій (можливих бойових дій) або тимчасової окупації для території, з якої здійснилося внутрішнє переміщення, виплата допомоги припиняється через два місяці з місяця, що настає за місяцем, у якому таку дату було визначено.”;

 

 

доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“У разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем повернення до покинутого місця проживання, крім виплати допомоги особам відповідно до абзацу третього цього пункту.

 

 

Допомога призначається на один шестимісячний період особі, яка отримувала допомогу до 1 вересня 2023 р. та втратила право/відмовилася від неї, - у разі її переміщення з території, на якій оголошена обов’язкова евакуація після 1 серпня 2023 р., та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку.

 

 

Допомога особам, зазначеним в абзаці восьмому цього пункту, призначається за наявності їх в переліку осіб, яких обов’язково/примусово евакуюють, що затверджується обласною державною (військовою) адміністрацією, з якої здійснюється обов’язкова евакуація, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, поданої особисто.

 

Обласна державна (військова) адміністрація, яка проводить обов’язкову/примусову евакуацію, щотижня формує та надсилає Мінсоцполітики засобами електронного зв’язку перелік осіб, які евакуюються, за формою, встановленою Мінсоцполітики.

 

 

Якщо особа, зазначена в абзаці восьмому цього пункту, самостійно евакуювалася та/або за допомогою благодійних, громадських організацій, про це вона повідомляє обласній державній (військовій) адміністрації з використанням засобів телефонного/поштового/електронного зв’язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису). Обласна державна (військова) адміністрація приймає рішення щодо включення особи, яка евакуювалася самостійно, до списку осіб, які евакуюються, за формою, встановленою Мінсоцполітики.

 

 

Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) до дня звернення.

 

 

Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення.

 

 

Допомога призначається особі, яка звертається за нею не вперше, на один шестимісячний період, але не більш як один раз, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, на підставі особисто поданої заяви, яка отримувала допомогу та відмовилася від неї та/або яку було знято з обліку як внутрішньо переміщена особа, у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення:

 

у якої після припинення виплати допомоги житлове приміщення було знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) та інформацію про яке внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (за технічної можливості), або щодо якого органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією подано документальне підтвердження факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації;

 

яка повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації) та які включені до переліку територій після 1 грудня 2023 року.”;

 

 

 

доповнено Порядок пунктом 5-1 такого змісту:

 

“5-1. Із 1 грудня 2023 р. допомога непрацюючій особі працездатного віку призначається з місяця звернення.

 

Непрацююча особа працездатного віку протягом трьох місяців з дня призначення допомоги повинна сприяти своїй зайнятості (згідно з вимогами статті 4 Закону України “Про зайнятість населення”) шляхом працевлаштування/реєстрації як фізичної особи - підприємця/взяття на облік фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/подання заяви для отримання допомоги на здобуття економічної самостійності/мікрогранту/гранту на створення або на розвиток власного бізнесу/ваучера на навчання або набути статусу безробітного.

 

 

Якщо особа не сприяла своїй зайнятості або не набула статусу безробітного протягом трьох місяців з дня призначення допомоги, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає після закінчення тримісячного строку.

 

 

Процедура реєстрації/перереєстрації безробітних і ведення обліку осіб, які шукають роботу, здійснюється відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2023 р. № 446

 

Державна служба зайнятості надає 5 числа кожного місяця Мінсоцполітики відомості про осіб (з числа отримувачів допомоги), узятих на облік як таких, що шукають роботу, шляхом електронної інформаційної взаємодії (за технічної можливості).

 

У разі відсутності технічної можливості обміну даними між Державним центром зайнятості та Мінсоцполітики або відсутності з інших причин інформації про отримувача допомоги, віднесеного до категорії осіб, які шукають роботу, такий отримувач може подати до органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або до центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи підтвердні документи, надані філією регіонального центру зайнятості, міським, районним, міськрайонним центром зайнятості, щодо перебування в статусі зареєстрованої безробітної особи, або інші документи, що можуть підтвердити зайнятість особи.

 

 

Виплата допомоги непрацюючому працездатному отримувачу припиняється в разі нездійснення ним заходів для забезпечення своєї економічної самостійності, передбачених в абзаці другому цього пункту.

 

 

Вимоги цього пункту не застосовуються до:

однієї особи із складу сім’ї, яка доглядає за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (включно);

однієї особи із складу сім’ї, яка має трьох і більше дітей віком до 18 років і доглядає за ними;

однієї особи із складу сім’ї, яка виховує малолітню дитину, що навчається он-лайн (повністю або частково), у разі документального підтвердження застосування такої форми навчання відповідним навчальним закладом освіти, фактичним місцем проживання (перебування) якої є території, включені до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій, затвердженого Мінреінтеграції;

особи, яка доглядає за дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально;

особи з інвалідністюI чи II групи;

особи, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особою, яка досягла 80-річного віку;

фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду (за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта про встановлення факту здійснення догляду). Акт про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної (військової) адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду;

студента, який навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.”;

 

 

Доповнено Порядок пунктом 7-1 такого змісту:

 

“7-1. Із 1 грудня 2023 р. допомога не призначається/не виплачується на сім’ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання:

 

1) уповноваженою особою або отримувачем придбано транспортний засіб (механізм), що підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку, з року випуску якого минуло менш як п’ять років (крім мопеда або причепа).

При цьому не враховуються мотоцикли, вартість яких на дату набуття права власності не перевищує тринадцяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, з якого призначається допомога; самостійно зібрані транспортні засоби; транспортні засоби, придбані особою з інвалідністю I та II групи; одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення/одержані через благодійні організації, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля; транспортні засоби, які перебувають у розшуку у зв’язку з незаконним заволодінням або фізично знищені, що підтверджується відповідними документами, а також транспортні засоби, придбані батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу, багатодітними сім’ями та сім’ями з дітьми з інвалідністю, сім’ями з особами з інвалідністю I та II групи, які досягли 80-річного віку;

 

2) уповноваженою особою або отримувачем здійснено на суму, що перевищує 100 тис. гривень, купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, розташованого на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, зазначених у переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, якщо купівля була здійснена до дати включення до переліку територій активних бойових дій, можливих бойових дій або тимчасової окупації, або житла, яке зруйновано), іншого нерухомого майна, цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”), оплачено (одноразово) інші товари довгострокового вжитку (крім автомобілів, будівельних матеріалів, якщо в особи пошкоджено/знищено житло) або оплачено (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім будівельних, якщо в особи пошкоджено/знищено житло, медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла);

 

3) уповноважена особа або отримувач на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред’явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;

 

4) уповноважена особа або отримувач здійснили операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування), соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;

 

5) уповноважена особа або отримувач на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім’ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений уповноваженою особою або отримувачем, становив менш як 100 тис. гривень;

 

6) уповноважена особа або отримувач здійснили купівлю квартири (будинку) за рахунок коштів, виділених з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719 “Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей”, від 18 квітня 2018 р. № 280 “Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України” і від 20 лютого 2019 р. № 206 “Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей”крім осіб, у яких квартира/будинок розташовані на територіях, включених до переліку територій, крім територій, для яких визначено дати завершення бойових дій).

 

 

Допомога не призначається на отримувача, який:

перебував і після переміщення перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;

перебував і після переміщення перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) спрямування;

відбуває покарання в місцях позбавлення волі.”;

 

 

Доповнено Порядок пунктом 13-1 такого змісту:

 

“13-1. Починаючи з 1 грудня 2023 р. допомога сім’ї, зазначеній у пункті 3 цього Порядку, призначається на другий шестимісячний період без додаткового звернення, якщо:

 

середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача протягом періоду, за який враховуються доходи, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги на другий шестимісячний період;

 

у складі сім’ї є особи працездатного віку, які доглядають за дітьми до досягнення ними шестирічного віку (включно); дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність; особи з інвалідністю I чи II групи; громадяни, які мають трьох і більше дітей віком до 18 років і доглядають за ними; громадяни, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичні особи, які надають соціальні послуги та отримують компенсацію за надання соціальних послуг, студенти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, місце проживання яких не задеклароване/зареєстроване в гуртожитку;

 

у складі сім’ї є працездатна особа, яка протягом перших шести місяців, за які отримувала допомогу, сприяла своїй економічній самостійності (працевлаштувалася, зареєструвалася як фізична особа - підприємець та розпочала відповідну діяльність/особа, яка провадить незалежну професійну діяльність/або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання) та середньомісячний дохід якої протягом періоду, за який враховуються доходи, не перевищує трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про надання допомоги на другий шестимісячний період.

 

 

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 “Деякі питання виплати державної соціальної допомоги”;

 

 

пункт 14 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.”;

 

 

 

Доповнено Порядок пунктом 20-1 такого змісту:

 

“20-1. Починаючи з 1 грудня 2023 р. в заяві зазначаються:

 

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) уповноваженої особи;

 

відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа;

 

фактичне місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої перемістилася особа (зазначається в разі подання заяви до органу соціального захисту населення або до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг);

відомості про фактичне місце проживання (перебування) та контактний номер телефону, адреса електронної пошти;

 

номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги “єПідтримка” або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) уповноваженої особи для виплати допомоги;

 

відомості про осіб, які входять до складу сім’ї, у тому числі малолітніх/неповнолітніх дітей, які перемістилися (народилися після переміщення) разом з уповноваженою особою, а саме:

 

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

 

дата народження;

 

серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України або свідоцтва про народження, або тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне/тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) (в разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), зазначається серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України та/або серія та номер паспорта громадянина України для виїзду за кордон);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). В разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), реєстраційний номер облікової картки платника податків зазначається обов’язково;

 

серія та номер свідоцтва про народження дитини;

 

статус особи з інвалідністю (за наявності);

 

обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;

 

інша інформація згідно з додатком 5.

 

Заява вважається поданою в разі заповнення особою всіх полів форми. В разі відсутності в заяві інформації про наявність статусу особи з інвалідністю відповідні дані можуть бути отримані з інформаційних ресурсів Мінсоцполітики.

 

 

Обробка персональних даних внутрішньо переміщених осіб, які подають заяву, здійснюється відповідно до законодавства про захист персональних даних.

 

 

Неповнолітня дитина має право самостійно звернутися за призначенням допомоги. Допомога такій дитині призначається, якщо вона не входить до складу сім’ї, якій вже виплачується допомога.

 

 

Заяву малолітньої дитини, яка прибула без супроводу законного представника, може подавати від її імені:

 

особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах, за наявності документа, що підтверджує сімейні, родинні зв’язки особи з дитиною, виданого службою у справах дітей за місцем звернення;

 

особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;

 

особа, до сім’ї якої тимчасово влаштовано дитину, яка залишилися без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування).

 

 

Заяву про призначення допомоги особі, яка визнана судом недієздатною, або особі, цивільна дієздатність якої обмежена, може подавати її законний представник (для недієздатних осіб, яким призначено опікуна, або для осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, - піклувальника), уповноважена особа органу опіки та піклування (для осіб, яким не призначено опікуна чи піклувальника або втрачено з ним зв’язок під час надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях). Виплата допомоги такій недієздатній особі або особі, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги “єПідтримка” або на номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника.

 

 

Заява про призначення допомоги малолітній дитині, яка прибула без супроводу законного представника, та особі, яка визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною, подається органу соціального захисту населення, уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.

 

 

До заяви, поданої органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг, додаються документи, що підтверджують захворювання дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа та паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, за якими здійснюють догляд, посвідчення (довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.”;

 

 

 

 у пункті 24: доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“Підтвердні документи, викладені іноземною мовою, щодо наявності обґрунтованих причин перебування за кордоном строком понад 30 календарних днів підряд 60 або 90 календарних днів, що подані уповноваженою особою/отримувачем до органу соціального захисту населення, повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову. Правильність/достовірність перекладу може бути засвідчена підписом особи, яка здійснила переклад, за умови наявності у неї відповідного свідоцтва (диплома) про кваліфікацію перекладача, що підтверджує володіння відповідною іноземною мовою та надає їй право здійснювати перекладацьку діяльність, копія якого додається.

 

 

 

пункт 27 доповнено абзацами такого змісту:

 

“Починаючи з 1 лютого 2023 р. список внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги, за формою згідно з додатком 2 подається державному підприємству “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України” із обов’язковим накладенням керівником або заступником керівника органу соціального захисту населення кваліфікованого електронного підпису засобами Єдиної системи в порядку, визначеному Мінсоцполітики.

 

Починаючи з 1 лютого 2023 р. перелік внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги, подається до Мінсоцполітики із обов’язковим накладенням уповноваженою особою державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України” кваліфікованого електронного підпису засобами Єдиної системи в порядку, визначеному Мінсоцполітики.”;

 

 

 

 у пункті 28: абзац дев’ятий викладено в такій редакції:

 

“У разі наявності обґрунтованих причин відсутності отримувача за місцем проживання/перебування протягом 30 календарних днів після проведення перевірки отримувач подає органу соціального захисту населення заяву про поновлення виплати допомоги з підтвердними документами (службового відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі у міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітації, хвороби особи або члена сім’ї, смерті членів її сім’ї та родичів, догляду за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров’я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/ перебування), що підтверджується документально.”;

 

 

 

доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“У разі відсутності телефонного або іншого доступного засобу зв’язку з особою, яка підлягає перевірці, відповідальними за проведення перевірки посадовими особами за присутності їх керівника складається акт про здійснення телефонного дзвінка до внутрішньо переміщеної особи за формою згідно з додатком 6 (далі - акт про здійснення телефонного дзвінка), яка підлягає перевірці.

 

В акті про здійснення телефонного дзвінка зазначається дата та час здійснення дзвінків, їх кількість (не менше двох). Даний акт долучається до матеріалів, складених за результатами перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.”;

 

 

 

абзаци п’ятий - восьмий пункту 29 замінено абзацами такого змісту:

 

“У разі надходження до органу соціального захисту населення відомостей про смерть одержувача або про визнання його безвісно відсутнім, або про оголошення померлим такий орган соціального захисту населення припиняє виплату та надсилає до банку запит щодо повернення сум коштів, надміру зарахованих на поточний рахунок одержувача для виплати допомоги з місяця, що настає за місяцем смерті одержувача або місяцем набрання законної сили рішенням суду про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим.

 

 

У разі повідомлення банком, що такі кошти після смерті особи були використані третьою особою, орган соціального захисту населення за наявності такої інформації надсилає такій особі вимогу про повернення коштів, а в разі відсутності такої інформації повідомляє правоохоронним органам про встановлений факт надміру виплачених коштів допомоги.

 

 

Кошти надміру перерахованої (виплаченої) допомоги повертаються отримувачами та банками на небюджетні рахунки органів соціального захисту населення, відкриті в Казначействі.

 

Органи соціального захисту населення вносять до Єдиної системи інформацію про повернуті кошти.

 

Повернуті кошти, перерахування (виплату) яких проводило Мінсоцполітики, протягом 15 робочих днів місяця, що настає за місяцем, в якому були повернуті кошти, але не пізніше ніж 26 грудня поточного року, орган соціального захисту населення перераховує на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в Казначействі, з розподілом коштів за місяцями та роками, в яких проводилася відповідна виплата.

 

Повернуті кошти Мінсоцполітики використовує з дотриманням бюджетного законодавства.

 

Орган соціального захисту населення інформує щомісяця до 5 числа наступного періоду територіальний орган Нацсоцслужби про повернення надміру виплачених коштів допомоги отримувачами та банками за формою, яка визначена Нацсоцслужбою.”;

 

 

 

 

 

 

22. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 і від 13 червня 2023 р. № 601

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2023 р. № 1201, чинність з 16.11.2023 року)

 

 

абзац перший підпункту 5 пункту 14 (Житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:) після слів “стандартних умов” доповнено словами “, а також у разі, коли заборгованість виникла через те, що об’єднання, які є колективними споживачами (замовниками) усіх або частини житлово-комунальних послуг, та виконавці комунальних послуг не надали уповноваженим органам інформацію, необхідну для призначення та розрахунку розміру житлової субсидії, про співвласників багатоквартирного будинку/споживачів комунальних послуг”;

 

 

пункт 90-1 викладено в такій редакції:

 

“90-1. Управителі, виконавці комунальних послуг зобов’язані протягом 30 календарних днів поінформувати уповноважений орган про ненадання (зокрема з огляду на фактичне припинення їх надання) понад 30 днів житлової або комунальної послуги домогосподарствам - отримувачам житлових субсидій. За технічної можливості така інформація надається через електронні кабінети управителів, виконавців комунальних послуг на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України.

 

У період воєнного стану в Україні щодо житлових приміщень, які розташовані в населених пунктах, зазначених у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 р. № 309 (крім тих, які розташовані на територіях можливих бойових дій, а також тих, щодо яких зазначено дату припинення окупації), така інформація подається управителями, виконавцями комунальних послуг протягом місяця після відновлення своєї роботи на відповідних територіях та/або припинення (скасування) воєнного стану в Україні.”;

 

 

пункт 106 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Якщо об’єднання, які є колективними споживачами (замовниками) усіх або частини житлово-комунальних послуг, та виконавці комунальних послуг не надали органам Пенсійного фонду України інформацію про співвласників багатоквартирного будинку/споживачів комунальних послуг, необхідну для призначення житлової субсидії, вони не мають права вимагати оплати послуг (внесків/платежів) за відповідний період нарахування виплати житлових субсидій від отримувачів таких виплат, щодо яких не надано інформацію.”.

 

 

У Порядку реалізації експериментального проекту щодо удосконалення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 р. № 601:

пункт 3 після абзацу п’ятого доповнено новими абзацами такого змісту:

 

“Управителі багатоквартирних будинків (далі - управителі), об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи (далі - об’єднання) (за згодою), а також виконавці комунальних послуг, інші підприємства, установи і організації, що здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги, нарахування внесків/платежів на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком та комунальні послуги, інших платежів, визначених Законом України “Про житлово-комунальні послуги” та договором про надання комунальних послуг (інформаційно-обчислювальні центри, розрахункові центри, центри нарахування плати за житлово-комунальні послуги, центри муніципальних систем управління), щомісяця до 10-го числа подають Пенсійному фонду України наявні відомості станом на 1 число звітного місяця про наявних споживачів (абонентів), зокрема про осіб, на яких відкриті особові рахунки (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за його серією та номером), перелік житлово-комунальних послуг, умови їх надання, в тому числі про фактичне припинення їх надання, а також встановлену та/або змінену ціну і тарифи/внески на них, наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, зазначеної у підпункті 5 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива”  (далі - Положення).

 

 

Якщо об’єднання, які є колективними споживачами (замовниками) усіх або частини житлово-комунальних послуг, та виконавці комунальних послуг не надали органам Пенсійного фонду України інформацію про співвласників багатоквартирного будинку/споживачів комунальних послуг, необхідну для призначення житлової субсидії, вони не мають права вимагати оплати послуг (внесків/платежів) за відповідний період нарахування виплати житлових субсидій від отримувачів таких виплат, щодо яких не надано інформацію.”.

 

 

 

 

 

 

23. Про внесення змін до Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

 

 

(Національне агентство з питань запобігання корупції від 13.11.2023  № 256/23, чинність з 01.12.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру проведення Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

 

 

Складовими предмета повної перевірки є:

 

1) з’ясування достовірності задекларованих відомостей;

2) з’ясування точності оцінки задекларованих активів;

3) перевірка на наявність конфлікту інтересів;

4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів

 

 

 

Повна перевірка проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, зокрема, якщо:

 

1) декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктом декларування, який займає посаду, пов’язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації;

 

2) у декларації, поданій іншим суб’єктом декларування, виявлено невідповідності (ризики) за результатами логічного та арифметичного контролю, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації;

 

3) отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, у тому числі у декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства.

 

 

 

За результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації (далі - довідка) у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб’єкту декларування.

 

 

 

 

 

 

24. Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

 

 

(Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 року № 252/23, чинність з 21.11.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - декларація) (далі - Закон).

 

 

Декларація заповнюється та подається особисто суб’єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у персональному електронному кабінеті.

 

Декларація подається незалежно від того, перебуває суб’єкт декларування в Україні чи за її межами.

 

 

Суб’єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:

 

1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

 

2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

 

3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до частини третьої статті 45 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

 

 

 

 

 

 

25. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 р. № 1218, чинність з 22.11.2023 року)

 

 

У Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами

 

 

у пункті 16: після абзацу першого доповнено новими абзацами такого змісту:

 

“Теоретичний іспит може прийматися територіальними сервісними центрами МВС через центри надання адміністративних послуг на основі узгоджених рішень сервісних центрів МВС та органів, які прийняли рішення про утворення центрів надання адміністративних послуг, за умови наявності у відповідних приміщеннях центрів надання адміністративних послуг, у яких прийматиметься теоретичний іспит, технічних засобів контролю (у тому числі фото-, відео-, аудіотехніки).

 

Теоретичний іспит складається особою, яка пройшла відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувала зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів.

 

До складення практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит (у передбачених цим Положенням випадках) та пройшла відповідну підготовку з практичного керування транспортним засобом в акредитованому закладі.”.

 

 

 

доповнено пункт після абзацу восьмого новим абзацом такого змісту:

 

“У разі звернення до територіального сервісного центру МВС або центру надання адміністративних послуг для складення теоретичного іспиту особи, яка самостійно опанувала зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів, до відповідної заяви вноситься відмітка “самопідготовка”.”.

 

 

доповнено Положення пунктом 25-3 такого змісту:

 

“25-3. Обмін посвідчення водія особі, яка виявила бажання вилучити відмітку щодо права керування транспортним засобом лише з автоматичною коробкою передач, здійснюється після проходження такою особою перепідготовки відповідно до встановлених планів і програм та складення практичного іспиту на транспортному засобі з механічною коробкою передач.”;

 

 

пункт 32 після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

“Громадянам України, які за кордоном обміняли національне посвідчення водія на посвідчення водія іноземної держави, у разі обміну такого посвідчення водія іноземної держави на національне посвідчення водія надається право керування транспортними засобами тих категорій, що зазначені в національному посвідченні водія, обміняному за кордоном, без складення теоретичного і практичного іспитів.”.

 

 

У Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів

 

пункт 12 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Перепідготовка водіїв, які мають у посвідченні водія відмітку про право на керування транспортними засобами лише з автоматичною коробкою передач, для допуску їх до керування транспортними засобами із механічною коробкою передач та складення практичного іспиту у територіальному сервісному центрі МВС здійснюються в обсязі 50 відсотків змісту 20-годинного курсу навчання з практичного керування, установленого для відкриття нижчих категорій.”.

 

 

 

 

 

 

26. Деякі питання надання комплексної електронної публічної послуги “е-Підприємець”

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2023 р. № 1156, чинність з 07.11.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру надання комплексної електронної публічної послуги “е-Підприємець” (далі - послуга “е-Підприємець”), що забезпечує спрощення умов для започаткування та/або провадження підприємницької діяльності та складається з таких електронних публічних послуг:

державна реєстрація фізичної особи підприємцем;

державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

подання повідомлення про використання або про відмову від використання єдиного рахунка;

реєстрація платником єдиного податку;

реєстрація платником податку на додану вартість;

реєстрація реєстратора розрахункових операцій та програмного реєстратора розрахункових операцій, а також пошук фіскального чека;

реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

подання інформації про попит на робочу силу (вакансії);

державна реєстрація потужностей операторів ринку харчових продуктів;

видача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці;

відкриття банківського рахунка.

 

 

Надання послуги “е-Підприємець” здійснюється на підставі єдиної заяви, сформованої засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, що містить відомості, передбачені законодавством для надання електронних публічних послуг, які входять до складу послуги “е-Підприємець”, і документів та/або відомостей, необхідних для надання відповідних електронних публічних послуг, що містяться в інформаційно-комунікаційних системах, за умови накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису заявника.

 

 

Єдиний державний вебпортал електронних послуг забезпечує можливість вибору заявником електронних публічних послуг, які він бажає отримати у складі послуги “е-Підприємець”.

 

 

 

 

 

 

27. Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. №738

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2023 р. № 1157, чинність з 11.11.2023 року)

 

 

У Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу:

 

у пункті 21: в абзаці третьому:

слова “витрачені кошти” замінено словами “кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням,”;

 

 

доповнено абзац другим реченням такого змісту: “Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.”;

в абзаці чотирнадцятому слова “про працевлаштування осіб на нові робочі місця подається Пенсійним фондом України” замінено словами “про працевлаштування осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на умовах, визначених цим Порядком, працівників подається Пенсійним фондом України”;

 

 

 

У Порядку надання грантів на створення або розвиток власного бізнесу учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей:

 

 

пункт 4 викладено в такій редакції:

 

 

“4. Розмір гранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його суми запиту та не перевищує:

 

1) для члена сім’ї у разі зобов’язання створити:

одне робоче місце - до 250 тис. гривень;

два робочих місця - від 250 тис. до 500 тис. гривень.

 

Після отримання гранту отримувач зобов’язаний працевлаштувати найманих працівників на умовах, визначених цим Порядком;

 

2) для учасника бойових дій та/або особи з інвалідністю внаслідок війни, зареєстрованих як фізична особа - підприємець, у разі зобов’язання створити:

одне робоче місце - до 250 тис. гривень;

два робочих місця - від 250 тис. до 500 тис. гривень;

чотири робочих місця - від 500 тис. до 1000 тис. гривень.

 

 

Після отримання гранту отримувач зобов’язаний працевлаштувати найманих працівників на умовах, визначених цим Порядком.

 

 

Для отримання гранту в сумі від 500 тис. до 1000 тис. гривень учасник бойових дій та/або особа з інвалідністю внаслідок війни повинна бути зареєстрована як фізична особа - підприємець не менше 36 місяців до моменту подання заяви на отримання гранту.

 

 

Гранти у розмірі до 500 тис. гривень включно фінансуються за рахунок коштів гранту.

 

Гранти від 500 тис. до 1000 тис. гривень надаються за умови співфінансування отримувачем у такому співвідношенні: 70 відсотків вартості проекту - за рахунок гранту, не менше 30 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).”.

 

 

 

 

 

 

28. Деякі питання оренди гідротехнічних споруд

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1151, чинність з 11.11.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає механізм надання в користування на умовах оренди гідротехнічних споруд для цілей аквакультури (далі - об’єкт оренди) на неконкурентних засадах без проведення аукціону.

 

 

Рішення про передачу фізичним, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям у користування на умовах оренди гідротехнічних споруд для цілей аквакультури приймається центральним органом виконавчої влади щодо об’єктів державної власності або виконавчим органом місцевого самоврядування, уповноваженим відповідною сільською, селищною, міською радою, а якщо такий орган не визначено, - відповідною сільською, селищною, міською, районною, обласною радою щодо об’єктів комунальної власності.

 

Для укладення договору користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою для цілей аквакультури (далі - договір оренди) державної або комунальної форми власності заявник подає орендодавцю гідротехнічної споруди для цілей аквакультури державної форми власності або орендодавцю гідротехнічної споруди для цілей аквакультури комунальної форми власності, в управлінні якого перебуває об’єкт оренди, заяву в довільній формі у паперовій або електронній формі.

 

 

До заяви обов’язково додається копія договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом або копія договору оренди водного об’єкта чи інші документи, що підтверджують право користування рибогосподарським водним об’єктом (його частиною).

 

 

 

 

 

 

29. Про затвердження Порядку ввезення суб’єктами господарювання, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, товарів, операції з ввезення на митну територію України яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, для використання у власній виробничій діяльності

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1149, чинність з 08.11.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає механізм ввезення суб’єктами господарювання, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі - суб’єкти господарювання), на митну територію України в митному режимі імпорту обладнання та комплектуючих за кодами згідно з УКТЗЕД, зазначеними у підпункті 68.2 пункту 68 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі - товари), що ввозяться суб’єктами господарювання виключно для використання у власній виробничій діяльності та операції з ввезення на митну територію України яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість до 1 січня 2037 р. за умови дотримання вимог до їх ввезення та цільового використання.

 

 

Суб’єкти господарювання для здійснення митного оформлення товарів і забезпечення контролю за їх цільовим використанням не пізніше ніж за сім робочих днів до дати ввезення подають Мінстратегпрому із використанням кваліфікованого електронного підпису на адресу електронної пошти, зазначену на офіційному веб-сайті, такі документи:

довідку в довільній формі про відповідність суб’єктів господарювання критеріям, визначеним пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України;

фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал) за попередній календарний рік до дати ввезення товарів на митну територію України;

перелік товарів (із зазначенням кодів згідно з УКТЗЕД), які планується ввозити на митну територію України в митному режимі імпорту;

документи, що підтверджують країну походження товару, визначені статтею 41 Митного кодексу України або міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

 

 

 

 

 

 

30. Про затвердження Змін до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я

 

 

(Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 18.10.2023  року № 1810, чинність з 10.11.2023 року)

 

 

1. Абз. 2 пункту 10 розділу III доповнено в такій редакції:

 

«10. Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується на строк, який включає допологовий (70 календарних днів, крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу), післяпологовий (56 календарних днів (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70 календарних днів), крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) та додатковий період непрацездатності (14 календарних днів, крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) за умов, визначених цим пунктом.

 

Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з визначеної пацієнткою дати у період від початку 30 тижня вагітності та до дня пологів (включно). Якщо пацієнтка бажає перенести формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 30 тижня вагітності, вона пише заяву згідно з додатком 3 до цього Порядку (за винятком формування на додатковий період відповідно до абзаців одинадцятого-чотирнадцятого цього пункту). Якщо пацієнтці до дня пологів не було сформовано медичного висновку категорії «Вагітність та пологи», то медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з дати пологів.

 

 

2. Абз. 3 пункту 11 розділу III викладено в такій редакції:

 

«11. Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» для жінок, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, формується на строк, який включає допологовий та післяпологовий за умов, визначених цим пунктом.

 

Формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» для жінок, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи на 90 або 180 календарних днів здійснюється за умови пред’явлення такими пацієнтками посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виданого відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551.

 

 

Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з визначеної пацієнткою дати у період від початку 27 тижня вагітності та до дня пологів (включно). Якщо пацієнтка бажає перенести формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 27 тижня вагітності, вона пише заяву згідно з додатком 3 до цього Порядку. Якщо пацієнтці до дня пологів не було сформовано медичного висновку категорії «Вагітність та пологи», то медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з дати пологів.

 

 

В абзаці третьому пункту 1 розділу IV слова та цифри «проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України» замінено словами «дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування».

 

 

 

 

 

 

31. Про внесення змін до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення уповноваженими посадовими особами Бюро економічної безпеки України

 

 

(Наказ Бюро економічної безпеки України від 12.09.2023 № 249, чинність з 17.11.2023 року)

 

 

Ця Інструкція визначає порядок складання уповноваженими на те посадовими особами БЕБ протоколів про адміністративні правопорушення, ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення та подання органам, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення, протоколів та матеріалів про адміністративні правопорушення.

 

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) уповноважені посадові особи БЕБ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 164-5, 177-2, 184-3 (у частині незаконного використання найменування та ознак належності до БЕБ) та 185-13 (у частині невиконання законних вимог посадових осіб БЕБ) КУпАП.

 

 

У супровідному листі БЕБ до суду зазначається така інформація:

суть вчиненого адміністративного правопорушення, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) особи, стосовно якої складено Протокол;

кваліфікація діянь особи, стосовно якої складено Протокол, із зазначенням відповідних частини та статті КУпАП;

клопотання про виклик свідків адміністративного правопорушення (якщо такі є);

клопотання про повідомлення відповідного органу БЕБ про дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

клопотання про направлення до відповідного органу БЕБ копії судового рішення у справі;

кількість доданих документів.

 

Складання супровідного листа БЕБ до справи про адміністративне правопорушення здійснюється з обов’язковим залученням юридичного підрозділу органу БЕБ, який перевіряє сформовані матеріали справи про адміністративне правопорушення на предмет дотримання вимог КУпАП, зокрема дотримання строків, компетенції БЕБ і порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

 

 

 

 

 

 

32. Про затвердження Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір

 

 

(Наказ Міністерства економіки України від 16.08.2023 року № 11319, чинність з 24.11.2023 року)

 

 

Заявка подається стосовно творів, зазначених у статті 6 Закону.

 

Заявка на державну реєстрацію права автора на твір повинна стосуватися одного твору.

 

Заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір, подається стосовно договору, передбаченого пунктами 1-4 частини першої статті 48 Закону. Заявка повинна стосуватися одного договору.

 

Заявка подається в паперовій або електронній формі.

 

 

Заявка складається із таких документів:

заява (заява на державну реєстрацію авторського права на твір або заява на державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір);

копія твору;

документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору (за наявності);

документ про сплату збору;

документ, що підтверджує повноваження представника (якщо заявка подається за участю представника заявника);

інші документи, передбачені цим розділом.

 

 

Заява на державну реєстрацію авторського права на твір складається за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, заява на державну реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, складається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку (далі - заява).

 

 

За результатом розгляду заявки УКРНОІВІ ухвалює висновок:

про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір;

про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір.

 

 

Висновок ухвалюється за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

 

 

На підставі висновку про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відповідна реєстраційна інформація вноситься до Реєстру протягом 10 робочих днів та заявнику видається свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір за формою, наведеною в додатку 4 до цього Порядку.

 

 

 

 

 

 

33. Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2023 р. № 1167, чинність з 11.10.2023 року)

 

 

Внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303 “Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану”, з викладенням  його в такій редакції:

 

“3. Протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов здійснюються за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері організації та проведення азартних ігор (у тому числі фактичні перевірки методом контрольних закупок) та у лотерейній сфері - за рішенням Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей відповідно до статті 10 Закону України “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор” та статті 13 Закону України “Про державні лотереї в Україні”.”.

 

 

 

 

 

 

34. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1765 і від 9 грудня 2015 р. № 1029

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 р. № 1177, чинність з 29.12.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру здійснення Держмитслужбою, митницями верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження товару з України, виданих уповноваженими на це компетентними органами (організаціями) (далі - сертифікати), і декларацій про походження товару з України, оформлених підприємствами-виробниками та/або експортерами товару (далі - декларації).

 

 

Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій здійснюється на підставі отриманого Держмитслужбою запиту митного органу країни ввезення товару або відповідно до статей 337-1 та 345 Митного кодексу України.

 

 

У разі коли в запиті митного органу країни ввезення товару недостатньо відомостей для здійснення верифікації (перевірки достовірності), Держмитслужба надсилає такому органу повідомлення про необхідність надання додаткової інформації.

 

 

Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється з метою визначення автентичності сертифіката і декларації та достовірності відомостей, що містяться в них, шляхом:

 

1) отримання підтвердження факту видачі сертифіката уповноваженим на це компетентним органом (організацією), оформлення декларації підприємством-виробником та/або експортером товару;

2) перевірки відповідності інформації, зазначеної у сертифікаті або декларації, інформації, наявній у митниці або отриманій від компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або підприємства-виробника та/або експортера товару, що оформив декларацію;

3) встановлення у разі потреби автентичності бланка сертифіката, відбитка печатки та підпису відповідної посадової особи компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або декларації, оформленої підприємством-виробником та/або експортером товару.

 

 

 

Перевірка достовірності відомостей, що містяться в сертифікаті або в декларації, проводиться шляхом:

 

1) перевірки товару, зазначеного у сертифікаті або декларації, на відповідність вимогам, установленим відповідною угодою про вільну торгівлю;

2) визначення критерію достатньої переробки;

3) порівняння інформації, яка міститься в сертифікаті або в декларації, з інформацією, зазначеною в зовнішньоекономічному договорі (контракті), комерційних та транспортних документах;

4) проведення митницею у разі потреби у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірки виробництва ними товарів та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом.