Основні нормативно-правові акти (практика КСУ та ЄСПЛ) за вересень 2023 року | Рада Адвокатів Тернопільської Області

Головна цитата

Основні нормативно-правові акти (практика КСУ та ЄСПЛ) за вересень 2023 року

Публікації

Основні нормативно-правові акти (практика КСУ та ЄСПЛ) за вересень 2023 року

18:24 Нд 15.10.23 Автор : Рада адвокатів Тернопільської області 416 Переглядів Версія для друку

Основні нормативно-правові акти (практика КСУ та ЄСПЛ) за вересень 2023 року

Основні нормативно-правові акти (практика КСУ та ЄСПЛ) за вересень 2023 року

 

 

1. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою Ван Колка Фредеріка Йоганнеса щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини шостої статті 481 Митного кодексу України у справі № 3-32/2023(66/23) від 6 вересня 2023 року

 

Ван Колк Фредерік Йоганнес звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, четвертій статті 41, статті 48, частині другій статті 61 Конституції України (конституційність) абзац другий частини шостої статті 481 Митного кодексу України (далі - Кодекс).

 

Частиною шостою статті 481 Кодексу визначено таке:

„Перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів“.

 

Отже, предметом конституційного контролю в цій справі є санкція частини шостої статті 481 Кодексу.

Конституційний Суд України вважає, що оскільки справи про порушення митних правил, визначені частиною шостою статті 481 Кодексу, розглядають суди (судді) (частина друга статті 522 Кодексу), то це надає їм можливість встановити „справедливий баланс“ між конфліктуючими інтересами у спосіб забезпечення індивідуалізації адміністративної відповідальності залежно від обставин справи, а особам - додаткову гарантію розгляду їхніх справ „компетентним органом“ у розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту абзацу другого частини шостої статті 481 Кодексу випливає, що законодавець визначив справедливу міру адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, унаслідок чого суди можуть забезпечити індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи, не покладаючи на особу індивідуального і надмірного тягаря. Тому санкція частини шостої статті 481 Кодексу створює належне нормативне підґрунтя для досягнення „справедливого балансу“ між загальним інтересом і захистом права власності та відповідає принципу верховенства права, зокрема такій його вимозі, як принцип пропорційності.

 

Отже, санкція частини шостої статті 481 Кодексу не суперечить положенням частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини першої статті 64 Конституції України.

 

 

 

 

 

 

2. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Калугін проти України» (Заява № 25688/12) від 06 квітня 2023 року

 

 

Заява стосується стверджуваної незаконності та тривалості тримання заявника під вартою під час досудового розслідування, а також неналежного розгляду судом першої інстанції його клопотань про звільнення всупереч пунктам 1, 3 і 4 статті 5 Конвенції.

 

11 січня 2011 року заявника затримали в межах кримінального провадження за фактами зловживання службовими повноваженнями, порушення недоторканості житла та підробки документів. Того ж дня Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку з неодноразовою неявкою до слідчого. Хоча суд не встановив строк тримання його під вартою, згідно з чинним на той момент національним законодавством воно не могло тривати понад два місяці, тобто після 11 березня 2011 року. 14 січня 2011 року постанова суду про тримання під вартою була залишена без змін в апеляційному порядку.

Згідно з твердженнями заявника 10 березня 2011 року розслідування було закінчено, а обвинувальний акт і матеріали справи направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті. До 11 березня 2011 року, коли закінчився строк дії постанови про тримання під вартою від 11 січня 2011 року, нове рішення суду щодо подальшого тримання заявника під вартою ухвалено не було, але його продовжували тримати під вартою. 27 квітня 2011 року суд першої інстанції постановив тримати заявника під вартою під час судового розгляду, не встановивши конкретного строку.

13 грудня 2011 року суд першої інстанції визнав заявника винним за усіма пунктами обвинувачення і звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Того ж дня заявника звільнили з-під варти. За скаргами заявника вирок було переглянуто судами вищих інстанцій, у результаті чого вирок від 13 грудня 2011 року було скасовано, а обвинувальний акт повернуто слідчому для внесення змін. 26 серпня 2014 року кримінальне провадження щодо заявника було зрештою закрито у зв’язку з відсутністю достатніх доказів його вини.

 

Суд також зауважує, що, хоча 27 квітня 2011 року суд першої інстанції залишив без змін запобіжний захід заявника у вигляді тримання під вартою, він не встановив строку такого тривалого тримання його під вартою і не навів розумного обґрунтування для свого рішення. Це залишило заявника у стані невизначеності щодо підстав тримання його під вартою після цієї дати до його засудження 13 грудня 2011 року. У зв’язку з цим Суд повторює, що ненаведення будь-яких підстав у рішеннях про продовження строку тримання під вартою протягом тривалого періоду часу є несумісним з принципом захисту від свавілля, передбаченим пунктом 1 статті 5 Конвенції (див. згадане рішення у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), пункти 73-76 та 98). За цих обставин Суд вважає, що постанова суду першої інстанції від 27 квітня 2011 року не гарантувала заявнику належний захист від свавілля, що є невід’ємним елементом «законності» тримання під вартою у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, і тому тримання його під вартою з 27 квітня по 13 грудня 2011 року також не відповідало цьому положенню.

 

Отже, було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з триманням заявника під вартою з 11 березня по 13 грудня 2011 року.

 

 

 

 

 

 

3. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Давиденко проти України» (Заява № 45903/16) від 30 березня 2023 року

 

 

Майно заявників було знищено під час пожежі, яка, як вони вважали, виникла внаслідок підпалу. Справа стосується їхньої скарги на те, що органи державної влади не вжили ефективних заходів для розслідування події і, таким чином, не виконали своїх позитивних зобов’язань за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. У зв’язку з цим заявники також посилалися на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.

 

Четверо робітників, пан Б., пан Д., пан М. і пан Т., проводили будівельні роботи у дачному будинку заявників на їхній земельній ділянці. Заявників у приміщенні не було. 17 квітня 2009 року після сварки (по телефону) між заявниками та робітниками щодо оплати праці робітники розбили вікна в дачному будинку, знищили певні будівельні матеріали та вкрали деякі інструменти. Того ж дня на ділянці заявників сталася пожежа, яка спричинила пошкодження будівельного вагончика та дачного будинку, в якому проводилися будівельні роботи. Заявники вважали, що робітники навмисно підпалили їхнє майно.

 

     14 травня 2009 року розслідуваний злочин було перекваліфіковано на грубе порушення вимог пожежної безпеки. 11 вересня 2012 року кримінальне провадження було закрито. 

     31 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд міста Києва скасував цю постанову. Він встановив, що виносячи зазначену постанову орган досудового розслідування допустив помилку, відокремивши шкоду, спричинену пожежею, та іншу шкоду, завдану майну, і не спростував можливість того, що обидві дії були частиною одного злочинного наміру.

     11 листопада 2014 року провадження було закрито у зв’язку з пожежею, оскільки було неможливо достовірно встановити її причину.

     24 та 29 грудня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд скасував постанови від 11 листопада 2014 року. Суд встановив, що слідчі не оцінили з врахуванням інших доказів показання робітників, які заперечили свою причетність до пожежі. Стосовно майнової шкоди, не спричиненої пожежею, суд притримувався такої ж думки, що й раніше.

    13 жовтня 2015 року прокурор виніс постанову про закриття кримінального провадження.

    16 листопада 2015 року Бориспільський міськрайонний суд скасував постанову від 13 жовтня 2015 року, зазначивши, що прокурор не зіставив показання свідків щодо їхнього пересування та телефонних дзвінків у день події із записами про їхні телефонні розмови і розкладом руху поїздів у цей день. Тому категоричний висновок про відсутність спільного наміру щодо знищення майна був необґрунтованим і передчасним.

 

    У січні 2017 року прокуратура Київської області повідомила заявників, що у квітні 2016 року у зв’язку з незадовільним здійсненням розслідування його було передано з Бориспільського ВП ГУНП в Київській області до Баришівського ВП ГУНП в Київській області. Працівникам, які раніше здійснювали розслідування, було оголошено догани.

    22 січня 2020 року Бориспільська місцева прокуратура звернулася до Баришівського районного суду з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням десятирічного строку від вчинення розслідуваних злочинів для притягнення до кримінальної відповідальності за них.

    13 жовтня 2020 року Баришівський районний суд відмовив у задоволенні цього клопотання. Суд зауважив, що останній документ у матеріалах справи містив вказівки прокурора, надані у 2017 році, щодо дій, які необхідно було здійснити для просування розслідування. Відтоді у справі жодних дій здійснено не було. За таких обставин закриття провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення до відповідальності суперечило б нормам кримінального процесуального законодавства, зокрема тим, які вимагають від органів досудового розслідування вживати всіх передбачених законом заходів для встановлення фактів злочину та винних осіб.

 

     Насамперед Суд зазначає, що не порушується питання стосовно дотримання позитивних зобов’язань держави щодо майнової шкоди, крім тієї, яка була спричинена пожежею, оскільки національні органи влади встановили, зокрема на підставі показань самих робітників, їхню відповідальність у зв’язку з цим (див. пункт 12). Заявники не стверджували, що вони не могли подати цивільний позов проти винних осіб на підставі цих зізнань і висновків. Єдине питання, яке має розглянути Суд, полягає у дотриманні державою своїх зобов’язань у зв’язку з вчиненням підпалу.

 

Так само заявники не могли подати цивільний позов у межах кримінального провадження, оскільки згідно з національним законодавством такий позов міг бути поданий лише після встановлення особи підозрюваного чи обвинуваченого (див., наприклад, згадане рішення у справі «Коротюк проти України» (Korotyuk v. Ukraine).

 

З огляду на поєднання цих обставин Суд вважає, що цивільне провадження не мало б шансів на успіх, і що це було прямим наслідком грубих та серйозних недоліків, які характеризували проведення розслідування. Отже, держава не виконала своїх позитивних зобов’язань у зв’язку з майном заявників.

 

Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

 

 

 

 

 

 

4. Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів

 

 

(Закон України від 09 серпня 2023 р. №3304-IX)

 

 

у Законі України "Про Вищу раду правосуддя" :

 

частини другу і третю статті 42 викладено в такій редакції:

 

"2. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

 

Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

 

Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

 

 

3. Дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності";

 

 

пункти 2 і 3 частини першої статті 43 викладено в такій редакції:

 

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач):

"2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику;

3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи";

 

 

розділ III "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктами 23-6-23-10 такого змісту:

 

"23-6. Установити, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті "Голос України".

23-7. Установити, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Такий доповідач не бере участі в голосуванні Дисциплінарної палати під час ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

 

23-8. Дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ. Перебіг строку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, у таких дисциплінарних провадженнях переривається та розпочинається заново.

23-9. Дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23-7 цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.

 

23-10. Попередня перевірка дисциплінарних скарг, які надійшли до Вищої ради правосуддя до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів", здійснюється в розумні строки, але не довше ніж протягом шести місяців з дня отримання такої скарги доповідачем, визначеним автоматизованою системою розподілу справ для її попередньої перевірки";

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до Правил професійної етики нотаріусів України

 

 

(Наказ Міністерства Юстиції України від 02.08.2023  № 2765/5, чинність з 13.09.2023 року)

 

 

Внесено  до абзацу другого розділу ХIII Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2021 року № 2039/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07 червня 2021 року за № 759/36381, такі зміни:

 

після слова «крім» доповнити словами «виконання функції медіатора,»;

 

після слів «творчої діяльності» доповнити словами «, реєстрації підписувачів згідно із законодавством у сфері електронних довірчих послуг».

 

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім виконання функції медіатора, викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

 

 

 

 

 

 

6. Про затвердження Порядку проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції

 

 

(Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції України від 25.07.2023  № 152/23, чинність з 21.09.2023 року)

 

 

Цей Порядок визначає механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, оформлення результатів таких перевірок.

 

 

Планові перевірки проводяться відповідно до річного плану перевірок, який погоджується Головою Національного агентства та розміщується на офіційному вебсайті Національного агентства.

Планова перевірка одного і того самого об’єкта проводиться з періодичністю не частіше одного разу на два роки.

Відлік строку для визначення періоду, який підлягає плановій перевірці, розпочинається з дати початку попередньої планової перевірки.

 

 

Позапланові перевірки проводяться на підставі письмової пропозиції керівника Підрозділу в разі:

 

подання об’єктом письмової заяви про здійснення перевірки за його бажанням;

 

наявності інформації про можливі порушення об’єктом і його посадовими особами вимог Закону та прийнятих відповідно до нього нормативно- правових актів (більше трьох протягом календарного року відмінних між собою порушень), яка містить фактичні дані, що можуть бути перевірені;

 

неподання об’єктом обов’язкової звітності або виявлення у ній недостовірних даних.

 

 

Для проведення планової або позапланової перевірки видається направлення на перевірку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, яке підписує Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства відповідно до розподілу обов’язків.

 

 

 

 

 

 

7. Деякі питання автоматичної перевірки (верифікації) відомостей засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2023 р. № 976, чинність з 15.09.2023)

 

 

Під час подання заяви для державної реєстрації утворення юридичної особи та внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - заява), засобами Порталу Дія перевіряються (верифікуються) такі відомості про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи:

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

дата народження;

тип документа, серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

місце проживання;

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 і від 7 вересня 1998 р. № 1388

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2023 р. № 999, чинність з 26.09.2023)

 

 

пункт 8-2 викладено в такій редакції:

 

“8-2 Функціональні можливості електронного кабінету водія (за технічної можливості) та Порталу Дія дають можливість власникам (крім юридичних осіб) замовити послуги з:

 

державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів;

видачі тимчасового реєстраційного талона у зв’язку з наданням права керування транспортним засобом іншій фізичній особі;

видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я іншої фізичної особи, яка здійснює поїздку за кордон;

продовження строку відповідального зберігання номерних знаків перереєстрованих або знятих з обліку транспортних засобів для подальшого закріплення за іншими транспортними засобами власника;

видачі висновку щодо можливості нанесення спеціальних індивідуальних ідентифікаційних номерів або дублювання первинних ідентифікаційних номерів транспортних засобів.

 

 

Замовлення послуг з перереєстрації, зняття з обліку транспортних засобів, видачі тимчасового реєстраційного талона у зв’язку з наданням права керування транспортним засобом іншій фізичній особі або свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я іншої фізичної особи, яка здійснює поїздку за кордон, в електронній формі здійснюється щодо транспортних засобів, державна реєстрація яких проведена після 1 січня 2013 року.

 

Для замовлення послуги з державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, видачі тимчасового реєстраційного талона у зв’язку з наданням права керування транспортним засобом іншій фізичній особі або свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я іншої фізичної особи, яка здійснює поїздку за кордон, власник (крім юридичних осіб) подає через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія відповідну заяву в електронній формі, зразок якої встановлюється МВС.

 

Заява в електронній формі, подана через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія, розглядається у строк до п’яти робочих днів із моменту її надходження.

 

У разі формування та подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія заповнення форм (полів) електронної заяви здійснюється автоматично, у тому числі з урахуванням відомостей, отриманих у порядку електронної інформаційної взаємодії з єдиною інформаційною системою МВС.

Порядок електронної інформаційної взаємодії єдиної інформаційної системи МВС, Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС та Порталу Дія, зокрема структура та формат даних, що передаються та приймаються, затверджується МВС та Мінцифри.

 

Оформлення заяви в електронній формі для замовлення послуги з державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису власника відповідно до Законів України “Про електронні довірчі послуги” та “Про електронні документи та електронний документообіг”.

Оформлення заяви в електронній формі для замовлення послуги з видачі тимчасового реєстраційного талона у зв’язку з наданням права керування транспортним засобом іншій фізичній особі завершується накладенням кваліфікованих електронних підписів власника транспортного засобу та особи, якій надається право керування таким транспортним засобом, відповідно до Законів України “Про електронні довірчі послуги” та “Про електронні документи та електронний документообіг”.

Оформлення заяви в електронній формі для замовлення послуги з видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я іншої фізичної особи, яка здійснює поїздку за кордон, завершується накладенням кваліфікованих електронних підписів власника транспортного засобу та особи, на ім’я якої видається свідоцтво про реєстрацію такого транспортного засобу, відповідно до Законів України “Про електронні довірчі послуги” та “Про електронні документи та електронний документообіг”.

Під час опрацювання заяви в електронній формі уповноважені особи сервісного центру МВС перевіряють відомості про особу власника та транспортний засіб за відповідними реєстрами та базами даних, доступ до яких має МВС, у порядку, визначеному пунктом 15 цього Порядку.

За наявності технічної можливості щодо електронної інформаційної взаємодії між МВС та суб’єктами електронної взаємодії перевірка відповідних документів та/або відомостей, їх отримання за реєстрами, базами і банками даних проводиться автоматично засобами центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС або системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

 

 

Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, видача тимчасового реєстраційного талона у зв’язку з наданням права керування транспортним засобом іншій фізичній особі або свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я іншої фізичної особи, яка здійснює поїздку за кордон, через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія не проводяться в разі, коли:

у відомостях заяви або в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутня інформація щодо задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) особи (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо яких підтверджується даними з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб);

власник та/або транспортний засіб, та/або фізична особа, на ім’я якої замовлено видачу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу для виїзду за кордон або тимчасового реєстраційного талона, перебувають у розшуку;

відсутня інформація, що підтверджує сплату податків і зборів (обов’язкових платежів), передбачених законодавством;

під час перевірки відповідних відомостей, внесених в електронній формі, виявлено недостовірну інформацію або розбіжності. У такому разі кошти, сплачені за надання послуги, не повертаються.

 

 

Отримання замовлених через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, номерних знаків, тимчасового реєстраційного талона, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я іншої фізичної особи, яка здійснює поїздку за кордон, здійснюється позачергово власником або уповноваженим представником (за наявності документів, що підтверджують повноваження представника) під підпис після пред’явлення паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або тимчасового посвідчення громадянина України, або посвідки на постійне проживання, або посвідки на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, чи пред’явлення одного із зазначених документів в електронній формі засобами Порталу Дія.

 

Видача замовлених через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та номерних знаків у зв’язку з перереєстрацією, зняттям з обліку транспортного засобу здійснюється за умови повернення свідоцтва про реєстрацію та номерних знаків з перереєстрованого або знятого з обліку транспортного засобу (крім перереєстрації у зв’язку із втратою, викраденням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та/або номерного знака, у разі отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та номерних знаків з використанням засобів та об’єктів призначеного оператора поштового зв’язку, зокрема кур’єром, у разі отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в електронній формі без виготовлення його на бланку).

 

Після опрацювання поданої через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія електронної заяви про перереєстрацію у зв’язку із втратою, викраденням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та/або номерного знака до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС вноситься інформація про втрату чи викрадення такого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та/або номерного знака, які вважаються недійсними.

 

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виготовлене на бланку, оформлене засобами електронного кабінету водія або Порталу Дія, і номерні знаки (у разі їх видачі) за бажанням особи та за додаткову плату можуть бути отримані з використанням засобів та об’єктів призначеного оператора поштового зв’язку, зокрема кур’єром, шляхом надання послуг поштового зв’язку. Діяльність, пов’язана з доставкою особі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу і номерних знаків, забезпечується для задоволення державних потреб призначеним оператором поштового зв’язку на договірних засадах із сервісними центрами МВС або адміністратором єдиної інформаційної системи МВС.

 

Порядок формування та подання документів засобами електронного кабінету водія та Порталу Дія, а також порядок їх розгляду сервісними центрами МВС встановлюються МВС.”;

 

 

 

 

 

 

9. Про внесення змін до Положення про заклад дошкільної освіти

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2023 р. № 1022, чинність з 29.09.2023)

 

 

Доповнено Положення після розділу “Зарахування до закладу дошкільної освіти, переведення та відрахування” розділом такого змісту:

 

В умовах воєнного стану в державних (комунальних) закладах дошкільної освіти для тимчасово відсутніх дітей можуть створюватися окремі різновікові групи з метою збереження місця здобуття дошкільної освіти.

 

Вихованці, які були вимушені змінити задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) та/або залишити попереднє місце здобуття дошкільної освіти, в умовах воєнного стану за заявою одного з батьків або іншого законного представника дитини переводяться на період їх відсутності до складу окремої різновікової групи державних (комунальних) закладів дошкільної освіти.

 

У разі втрати зв’язку з батьками або іншими законними представниками дитини, яка не відвідує заклад дошкільної освіти протягом двох місяців, таку дитину наказом керівника державного (комунального) закладу дошкільної освіти переводять до складу окремої різновікової групи до закінчення або скасування воєнного стану.

 

Один з батьків або інший законний представник дитини може подати заяву про переведення дитини до складу окремої різновікової групи за допомогою будь-яких засобів зв’язку.

 

На вивільнені місця у групах, що функціонують, відповідно до кількості переведених дітей до складу окремої різновікової групи наказом керівника державного (комунального) закладу дошкільної освіти зараховуються діти у порядку черговості надходження заяв про зарахування.

 

У разі повернення вихованця до задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою одного з батьків або іншого законного представника дитини наказом керівника державного (комунального) закладу дошкільної освіти такого вихованця переводять із складу окремої різновікової групи до складу групи, що функціонує, відповідно до віку.

 

У разі повернення вихованців, зазначених в абзаці другому цього пункту, та відсутності вільних місць у державному (комунальному) закладі дошкільної освіти засновник за згодою одного з батьків або іншого законного представника дитини забезпечує переведення дитини, зазначеної в абзаці п’ятому цього пункту, до іншого державного (комунального) закладу дошкільної освіти.

 

Керівник та/або засновник державного (комунального) закладу дошкільної освіти зобов’язаний забезпечувати на веб-сайті державного (комунального) закладу дошкільної освіти відкритий доступ до інформації щодо вивільнених місць.”.

 

Пункт 18 доповнено абзацами такого змісту:

 

“Створення безпечного освітнього середовища у державних (комунальних) закладах дошкільної освіти, зокрема створення та облаштування укриттів, у межах своєї компетенції здійснюють суб’єкти, зазначені в частині другій статті 57-1 Закону України “Про освіту”.

Доступ до укриттів у державних (комунальних) закладах дошкільної освіти під час здійснення освітньої діяльності надається виключно для учасників освітнього процесу.”.

 

 

 

 

 

 

10. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 і № 29

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2023 р. № 1016, чинність з 26.09.2023)

 

 

Порядок надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва за договорами факторингу

 

Цей Порядок визначає умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва за договорами факторингу.

 

Державна підтримка надається з метою факторингового фінансування суб’єктів підприємництва. Для реалізації мети надання державної підтримки за договорами факторингу факторингове фінансування може бути надано уповноваженим фактором суб’єкту підприємництва в розмірі до 95 відсотків суми грошової вимоги згідно з наданими первинними документами, що посвідчують право грошової вимоги.

 

Строк, протягом якого суб’єкти підприємництва можуть звернутися за отриманням державної підтримки, становить три роки з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2023 р. № 1016

 

 

Для отримання державної підтримки відповідно до цього Порядку суб’єкт підприємництва на момент укладення договору з уповноваженим фактором повинен відповідати таким критеріям:

 

1) суб’єкт підприємництва не є особою, учасником (акціонером, членом) або кінцевим бенефіціарним власником якої є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, та/або особою, яка належить або належала до терористичних організацій, юридичною особою, в якій особа, яка належить або належала до терористичної організації, виступає учасником (акціонером, членом) або кінцевим бенефіціарним власником, до суб’єкта підприємництва, або до пов’язаних осіб суб’єкта підприємництва Україною, іноземними державами - членами Організації економічного співробітництва та розвитку чи ЄС не застосовано персональних санкцій;

2) суб’єкт підприємництва зареєстрований та провадить господарську діяльність на території України (крім територій активних бойових дій та територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, і тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації);

3) суб’єкт підприємництва разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів за останні три календарних роки не отримував державної допомоги, що перевищує суму, еквівалентну 200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року;

4) суб’єкт підприємництва не підпадає під обмеження щодо надання державної підтримки, визначені статтею 13 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні”;

5) наявність поточного рахунка, відкритого в уповноваженому факторі;

6) безготівкова форма розрахунків з дебіторами (боржниками);

7) щодо суб’єкта підприємництва не порушено провадження у справі про банкрутство.

 

 

 

 

 

 

11. Про внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2023 р. № 961, чинність з 14.09.2023)

 

 

Доповнено Порядок розділом такого змісту: “Формування електронного відображення актового запису

 

Електронне відображення актового запису формується засобами Порталу Дія за бажанням фізичної особи, яка досягла 14 років, стосовно складеного щодо неї актового запису цивільного стану, а щодо актового запису про народження фізичної особи та її походження - також за бажанням батька чи матері такої фізичної особи (крім випадку позбавлення відповідної особи батьківських прав).

Перевірка електронного відображення актового запису з використанням унікального електронного ідентифікатора у режимі реального часу є обов’язковою умовою його використання.

Перевірка електронного відображення актового запису здійснюється за допомогою електронних пристроїв шляхом зчитування або введення унікального електронного ідентифікатора.

За результатами перевірки на електронному пристрої, за допомогою якого проводилася така перевірка засобами Порталу Дія, формується відповідне інформаційне повідомлення.

 

 

 

 

 

 

12. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 989 і від 13 грудня 2017 р. № 1026

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2023 р. № 967, чинність з 13.09.2023)

 

 

У Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 989:

 

пункт 3 доповнено абзацом такого змісту:

 

“У період воєнного стану в Україні громадські слухання проводяться в режимі відеоконференції.”;

 

 

пункт 9 доповнено абзацами такого змісту:

 

“У разі проведення громадських слухань в режимі відеоконференції суб’єкт господарювання в оголошенні про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля зазначає інформацію про час їх проведення та посилання для підключення до відеоконференції.

Посилання для підключення до відеоконференції надається суб’єкту господарювання уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону, - уповноваженим центральним органом.

Головуючий зобов’язаний забезпечити можливості учасникам громадських слухань подати пропозиції та зауваження через відеозв’язок усно або шляхом надсилання текстових повідомлень. Усі надані усно та надіслані шляхом надсилання текстових повідомлень пропозиції та зауваження повинні бути зафіксовані в протоколі громадських слухань відповідно до пункту 21 цього Порядку.

У разі переривання відеоконференції з технічних причин та неможливості відновлення протягом понад 60 хвилин громадські слухання в режимі відеоконференції вважаються такими, що завершилися.

Кожен учасник громадських слухань має право робити аудіо-, відеозапис або веб-трансляцію громадських слухань.”.

 

 

 

 

 

 

13. Про затвердження переліку вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, і Порядку вилучення вкладень, заборонених до пересилання, із поштових відправлень та розпорядження ними

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2023 р. № 958, чинність з 13.09.2023)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру вилучення вкладень, заборонених до пересилання, із внутрішніх поштових відправлень (далі - поштові відправлення) та розпорядження ними.

 

У разі виявлення у поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонені для пересилання, оператор поштового зв’язку повертає їх відправнику або вживає заходів до їх вилучення відповідно до цього Порядку.

 

Оператор поштового зв’язку невідкладно повідомляє Національній поліції у разі виявлення у поштових відправленнях предметів зазначених у пункті 5 Порядку.

 

Виявлена у поштових відправленнях національна валюта повертається відправнику або пересилається адресатові (одержувачу) поштовим переказом.

Плата за пересилання поштового переказу стягується оператором поштового зв’язку за встановленими тарифами за рахунок виявлених коштів.

 

Виявлені у поштових відправленнях харчові продукти, строк придатності яких не перевищує 10 днів, а також предмети, які за своїми властивостями чи упакуванням створюють небезпеку для життя та здоров’я працівників оператора поштового зв’язку або третіх осіб, забруднюють чи псують (пошкоджують) інші поштові відправлення та поштове обладнання, вилучаються оператором поштового зв’язку та знищуються, якщо цю небезпеку неможливо усунути іншим шляхом.

 

Оператором поштового зв’язку складається акт про вилучення і знищення предметів та речовин, передбачених абзацом першим цього пункту, про що повідомляється відправнику та адресату (одержувачу), за винятком випадків, коли за фактом виявлення таких предметів та речовин органами Національної поліції приймається рішення про проведення заходів відповідно до законодавства.

 

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 і від 8 серпня 2016 р. № 500

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2023 р. № 957, чинність з 12.09.2023)

 

 

У Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100:

 

 у пункті 2: абзац перший замінено абзацами такого змісту:

“2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

 

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.”.

 

 

доповнено пункт 7 абзацами такого змісту:

“У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

 

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу двадцять третього пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.

 

Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 12 сумарного числа робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.”.

 

У пункті 2 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 р. № 500, слова “у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви” замінено словами “у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби”.

 

 

 

 

 

 

15. Деякі питання функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб

 

 

(Постанова Кабінету міністрів України від 1 вересня 2023 р. № 930, чинність з 07.01.2024)

 

 

Цей Порядок визначає особливості функціонування місць тимчасового проживання, які придатні для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб або осіб, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - внутрішньо переміщені особи), та їх обслуговування, а також мінімально необхідні вимоги у таких місцях для життєзабезпечення зазначених осіб.

 

Місця тимчасового проживання можуть облаштовуватися в містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, тимчасових спорудах, їх комплексах, призначених для життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування) внутрішньо переміщених осіб, в інших житлових приміщеннях, придатних для проживання, та їх частинах, що використовуються або можуть використовуватися для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, загальною кількістю облаштованих місць для проживання 10 або більше осіб.

 

Власники (балансоутримувачі) місць тимчасового проживання, у тому числі тих, які використовувалися до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2023 р. № 930 “Деякі питання функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб” та в яких на день набрання чинності такою постановою облаштовано місця для проживання 10 або більше осіб, зобов’язані протягом місяця з дня набрання чинності зазначеною постановою письмово звернутися до обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації) за місцезнаходженням місця тимчасового проживання із заявою про його включення до переліку місць тимчасового проживання області (мм. Києва та Севастополя).

 

 

 

 

 

 

16. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з відміною карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

 

(Закон України від 09 серпня 2023 р. №3302-IX, чинність з 07.09.2023 року)

 

 

Частину четверту статті 212 Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

 

"4. На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

 

 

Частину третю статті 22 Закону України "Про звернення громадян" викладено в такій редакції:

 

"Порядок прийому громадян в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, об’єднаннях громадян визначається їх керівниками. За їхнім рішенням особистий прийом громадян може бути призупинено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб"

 

 

У Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування":

у статті 15: пункти 6 і 7 частини першої викладено в такій редакції:

 

"6) обмежувальні протиепідемічні заходи, встановлені місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

7) перебування в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України";

 

Судові провадження щодо справ у спорах, що виникають між територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та суб’єктом господарювання - юридичною особою про стягнення одноразової матеріальної допомоги відповідно до частини шостої статті 3 Закону України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" здійснюються за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом

Інші публікації автора

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл