Основні нормативно-правові акти за липень 2023 року

Основні нормативно-правові акти за липень 2023 року

Основні нормативно-правові акти за липень 2023 року

 

 

1. Про внесення змін до статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо розширення підстав звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період воєнного стану

 

(Закон України від 03.05.2023 року №3096-IX, чинність з 21.07.2023 року)

 

 

Внесено до статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" такі зміни:

 

Підпункт "г" пункту 2 частини четвертої доповнено абзацом чотирнадцятим такого змісту:

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час дії воєнного стану:

"якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".

 

 

Підпункт "г" пункту 3 частини п’ятої доповнено абзацом дванадцятим такого змісту:

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

"якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".

 

 

 

 

 

 

2. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та проходження військової служби

 

 

(Закон України від 21.03.2023 року №2995-IX, чинність з 21.07.2023 року)

 

 

У Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу"

 

у статті 14 частину одинадцяту викладено в такій редакції:

"11. Громадянам України, які приписані до призовних дільниць і визнані придатними чи тимчасово непридатними до військової служби, видаються посвідчення призовника, роз’яснюються права та обов’язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил";

 

 

частину третю статті 15 викладено в такій редакції:

"3. Призов громадян України на строкову військову службу включає:

прибуття на медичний огляд, професійно-психологічний відбір та засідання призовної комісії;

проходження медичного огляду (у тому числі, за необхідності, направлення на додаткове медичне обстеження);

проведення професійно-психологічного відбору;

засідання призовної комісії;

прибуття за зазначеними у повістці районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки адресою та часом для відправки у військову частину для проходження строкової військової служби та знаходження у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (обласному збірному пункті) до відправлення у військову частину";

 

 

у статті 16 частину четверту викладено в такій редакції:

"4. У разі втрати (зміни) підстав щодо надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу або призову на строкову військову службу, передбачених цим Законом, призовна комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення на підставі листа начальника тимчасової адміністрації збірного пункту, в якому зазначено, з яких причин призовник підлягає поверненню. Усіх призовників, яких було повернуто із збірного пункту, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вдруге викликають на відповідну призовну комісію для вирішення питання про їх призов на строкову військову службу";

 

 

у статті 20 після абзацу четвертого доповнено новим абзацом такого змісту:

На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

"військовослужбовці, які закінчили заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади або військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, здобули рівень фахової передвищої військової освіти та яким присвоєно військове звання сержантського чи старшинського складу, - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу".

 

 

у статті 23 у частинні 9 пункті 1 після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

9. Під час дії особливого періоду:

1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки:

"до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України".

 

 

у статті 26: частину першу викладено в такій редакції:

 

"1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров’я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку";

Про внесення змін до статті 20 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо комплектування Збройних Сил України посадовими особами офіцерського складу на особливий період

(Закон України від 20.03.2023 року №2978-IX, чинність з 21.07.2023 року)

 

 

Внесено до статті 20 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" такі зміни:

 

В абзаці шостому частини першої цифри та слово "30 років" замінено цифрами та словом "32 років".

 

На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

військовослужбовці, резервісти, військовозобов’язані, які не мають військових звань офіцерського складу, громадяни призовного віку, особи, які здобули вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра, віком від 20 до 32 років та які успішно завершили курс військової підготовки офіцерського складу у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;

 

 

Після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

"3. У період дії воєнного стану на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу приймаються особи сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, не менше трьох місяців брали безпосередню участь у воєнних (бойових) діях та не менше трьох місяців успішно виконують службові обов’язки на посадах осіб офіцерського складу, перелік яких визначається відповідно Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

 

Особи офіцерського складу, зазначені в абзаці першому цієї частини, не пізніше шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану проходять курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності".

 

 

 

 

 

 

3. Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України

 

 

(Закон України від 14.07.2023 року №3258-IX, чинність з 30.07.2023 року)

 

 

1) у частині першій:

абзац восьмий викладено в такій редакції: "15 липня - День Української Державності";

абзац десятий викладено в такій редакції: "1 жовтня - День захисників і захисниць України";

доповнено абзацом одинадцятим такого змісту: "25 грудня - Різдво Христове";

2) у частині другій:

доповнено абзацом п’ятим такого змісту: "25 грудня - Різдво Христове".

 

 

 

 

 

 

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей використання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

 

 

(Закон України від 29.07.2023 року №3238-IX, чинність з 13.07.2023 року)

 

 

Статтю 179 Кодексу законів про працю України після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів)".

 

 

Абзац перший пункту 10 частини першої статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції:

"10) надання жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустки по вагітності і родах тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 90 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів".

 

 

Абзаци другий і третій частини першої статті 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" викладено в такій редакції:

"Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів).

 

 

 

 

 

 

5. Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 02.06.2023 року №2111/5, чинність з 23.07.2023 року)

 

 

В Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5:

у розділі I: пункт 1.13 після абзацу четвертого доповнено абзацом п’ятим такого змісту:

«Якщо протягом 30 календарних днів з дня направлення листа щодо погодження більшого строку проведення експертизи відповіді від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не отримано, запропонований строк вважається погодженим.».

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що належать дітям та підопічним особам

 

 

(Закон України від 14.07.2023 року №3265-IX, чинність з 05.10.2023 року)

 

 

1) частину другу статті 177 Сімейного кодексу України викладено в такій редакції:

 

"2. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;

2) видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;

3) вчиняти правочини щодо:

об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;

відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина";

 

 

2) частину першу статті 71 Цивільного кодексу України викладено в такій редакції:

 

"1. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від прав на майно підопічного, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;

2) видавати письмові зобов’язання від імені підопічного;

3) вчиняти правочини щодо:

об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є підопічний;

відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є підопічний";

 

 

3) у статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" після частини третьої доповнено  новою частиною такого змісту:

 

"На вчинення неповнолітньою особою правочинів, передбачених частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, має бути одержана згода батьків або інших законних представників такої особи та дозвіл органу опіки та піклування відповідно до закону".

 

 

4) назву, частини першу - третю статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" викладно в такій редакції:

 

"Стаття 12. Захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень та іншого нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості

1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості.

2. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається.

3. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону";

 

 

5) пункт 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доповнено абзацом восьмим такого змісту:

 

Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

"наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу".

 

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав

 

 

(Закон України від 03.05.2023 року №3103-IX, чинність з 22.07.2023 року)

 

 

У Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

частину першу статті 14 доповнено пунктами 5 і 6 такого змісту:

 

 

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі:

"5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ;

6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону";

 

 

у статті 37: у частині третій: абзац перший викладено в такій редакції:

"3. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав";

 

 

частину шосту доповнено пунктами 7 і 8 такого змісту:

 

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

"7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року";

 

 

у частині сьомій: пункт 1 доповнено абзацами вісімнадцятим - двадцятим такого змісту:

 

"У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).

У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Міністерства юстиції України забезпечують відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому абзацом першим частини четвертої статті 26 цього Закону.

Особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого (анульованого) рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 цього Закону".

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення управління багатоквартирними будинками

 

 

(Закон України від 14.07.2023 року №3270-IX, чинність з 10.11.2023 року)

 

 

1. У Законі України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку":

 

1) статтю 6 викладено в такій редакції:

 

 

"Стаття 6. Створення об’єднання. Скликання і проведення установчих зборів об’єднання

 

Об’єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об’єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на квартири та нежитлові приміщення, загальна площа яких становить більше половини загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

 

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціатором установчих зборів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення установчих зборів. Повідомлення в письмовій формі надається кожному співвласнику під власноручний підпис або надсилається рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку.

 

Установчі збори веде голова зборів. Рішення про обрання голови зборів приймається більшістю голосів присутніх співвласників (їх представників), крім тих, які беруть участь у зборах дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій у режимі відеоконференції. При прийнятті такого рішення кожний присутній співвласник (його представник) має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

 

Рішення приймається шляхом поіменного голосування.

 

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їх представники), загальна кількість голосів яких становить більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників.

 

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки належної співвласнику площі квартири або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, крім випадків, визначених частинами десятою і п’ятнадцятою цієї статті. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить співвласникам на праві спільної часткової власності, належна кожному співвласнику площа квартири або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки у праві спільної часткової власності. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, для цілей цього Закону такі співвласники вважаються власниками рівних часток.

 

Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною тринадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом не більше ніж 45 календарних днів з дня проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідної кількості голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.

 

 

Замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання до створення об’єднання, протягом 30 календарних днів з дня направлення об’єднанням відповідного звернення забезпечує передачу такому об’єднанню:

 

одного комплекту проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на багатоквартирний будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

 

інформації та документів щодо діючих гарантійних зобов’язань стосовно будівельних робіт, виконаних під час будівництва та експлуатації багатоквартирного будинку, включаючи термін дії гарантійних зобов’язань, відомості про виконавця робіт, обсяг гарантійних зобов’язань тощо.

 

 

 

частини тринадцяту - шістнадцяту викладено в такій редакції:

 

"Статутом об’єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, ніж передбачено частинами чотирнадцятою та п’ятнадцятою статті 6 цього Закону.

 

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об’єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об’єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань. Забороняється встановлювати у статуті об’єднання кількість голосів, необхідну для прийняття рішення, менше ніж 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників та більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників (а для прийняття рішення з питань обрання органів управління об’єднання, зміни форми управління, встановлення та зміни розмірів внесків/платежів, затвердження кошторису - більше ніж 67 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників), крім випадків, передбачених цим Законом.

 

Рішення загальних зборів об’єднання про відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами вважаються прийнятими, якщо за них проголосували співвласники, які разом мають більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників.

 

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частинами чотирнадцятою та п’ятнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах";

 

 

5) пункт 3-1 статті 30 викладено в такій редакції:

 

"3-1. Установити, що на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення чи скасування на місцевості, що входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій, правління об’єднання має право самостійно (без рішення або погодження загальних зборів об’єднання):

 

1) приймати рішення про реконструкцію та/або ремонт, у тому числі капітальний, багатоквартирного будинку, пошкодженого внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією, за рахунок коштів і майна об’єднання, отриманих для таких цілей як безоплатна безповоротна (у тому числі грантова) допомога від фізичних, юридичних осіб, територіальних громад, держави Україна, іноземних держав та міжнародних організацій. Така реконструкція та/або ремонт не повинні передбачати:

 

зміну функціонального призначення об’єкта або його складових частин, що є самостійними об’єктами нерухомого майна (квартира, вбудоване, прибудоване чи вбудовано-прибудоване житлове та нежитлове приміщення у будівлі, споруді, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове або нежитлове приміщення);

 

зміну кількості поверхів об’єкта;

 

формування нових або зникнення існуючих складових частин будівлі, споруди, що є самостійними об’єктами нерухомого майна (квартира, вбудоване, прибудоване чи вбудовано-прибудоване житлове та нежитлове приміщення у будівлі, споруді, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове або нежитлове приміщення);

 

2) укладати договори про отримання об’єднанням безоплатної безповоротної допомоги на реконструкцію та/або ремонт багатоквартирного будинку (квартир, нежитлових приміщень, спільного майна багатоквартирного будинку);

 

3) укладати договори, необхідні для виконання робіт, визначених підпунктом 1 цього пункту, за умови що загальна сума за такими договорами не перевищуватиме суми коштів та вартості майна, отриманих для таких цілей як безоплатна безповоротна (у тому числі грантова) допомога від фізичних, юридичних осіб, територіальних громад, держави Україна, іноземних держав та міжнародних організацій, та залишку коштів резервного фонду об’єднання.

 

Повноваження правління, передбачені цим пунктом, можуть бути достроково припинені за рішенням загальних зборів об’єднання"

 

 

 

 

 

 

9. Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді"

 

 

(Наказ Офісу генерального прокурора від 21.06.2023 року №171, чинність з 22.06.2023 року)

 

 

Пункти 8.3 - 8.6 викладено в такій редакції:

 

"8.3. Апеляційні скарги на судові рішення у справах за позовами інших осіб, виявлені в порядку моніторингу, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників прокуратур, якими виявлено таке судове рішення, та керівникам прокуратур вищого рівня, їх першим заступникам та заступникам з урахуванням визначених процесуальним законодавством присічних строків.

 

 

8.4. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, розглянутих за участі прокурора, якими вирішено спір по суті позовних вимог, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур за місцем розташування суду, що розглядав справу, у тому числі у справах за позовами окружних прокуратур та за позовами інших осіб, у які прокурором здійснено вступ.

Якщо справу розглянуто без участі прокурора, апеляційну скаргу подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур, у структурі яких функціонують окружні прокуратури, що пред'явили позов або вступили у справу за позовом інших осіб.

Керівникам окружних прокуратур не пізніше 3 днів після отримання копії судового рішення забезпечувати направлення повідомлення з обґрунтуванням підстав для його оскарження до прокуратури вищого рівня.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, прийняті не по суті вирішення спору, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (частина перша статті 255 ГПК України, частина перша статті 353 ЦПК України та частина перша статті 294 КАС України), подавати прокурору, який пред'явив позов, та керівникам прокуратур вищого рівня, їх першим заступникам та заступникам.

 

 

8.5. У разі відсутності підстав для подання апеляційної скарги на судове рішення, постановлене не на користь держави, у тому числі у справах за позовами інших осіб, у які прокурором здійснено вступ з метою захисту інтересів держави, складати мотивований висновок, затверджувати його керівником, першим заступником, заступником керівника прокуратури, працівники якої брали участь у судовому засіданні, та не пізніше 5 днів до закінчення строку на апеляційне оскарження направляти цей висновок до прокуратури вищого рівня, вказуючи номер електронного наглядового провадження.

У разі розгляду справи судом першої інстанції без участі прокурора складати висновок та повідомляти про це прокуратуру вищого рівня прокурору, який пред'явив позов або вступив у розгляд справи за позовами інших осіб.

Якщо позов (заяву) розглянуто судом не за місцем розташування органу прокуратури, що її пред'явив, та за участю прокурора іншого органу прокуратури, яким складено висновок про відсутність підстав для апеляційного оскарження судового рішення, у разі незгоди з цим висновком апеляційну скаргу на нього подавати обласній прокуратурі, орган якої пред'являв позов (заяву)".

 

 

8.6. Касаційні скарги на судові рішення, у тому числі на ухвали процесуального характеру, які за законом можуть бути оскаржені, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур, працівники яких брали участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, зокрема й у справах за позовами прокурорів обласних і окружних прокуратур інших регіонів та у справах, у які прокурором прокуратури іншого регіону здійснено вступ.

Якщо справу розглянуто судом апеляційної інстанції без участі прокурора, подавати касаційну скаргу керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур, які подавали апеляційну скаргу.

Касаційні скарги на судові рішення у справах за позовами інших осіб, виявлені в порядку моніторингу, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур та Офісу Генерального прокурора.

Обласним прокуратурам копію касаційної скарги не пізніше 5 днів до закінчення строку на касаційне оскарження направляти до Офісу Генерального прокурора, у тому числі засобами електронного зв'язку, вказуючи номер електронного наглядового провадження".

 

 

 

 

 

 

10. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запровадження адміністративної відповідальності у сфері підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами

 

 

(Закон України від 13.07.2023 року №3232-IX, чинність з 02.08.2023 року)

 

 

доповнено статтями 127-3 і 127-4 такого змісту:

 

"Стаття 127-3. Порушення порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів

 

Порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме:

здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів;

допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв;

проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

Стаття 127-4. Порушення порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, атестації їх спеціалістів та порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами, оформлення та видачі посвідчення водія    

Порушення посадовими особами встановленого порядку проведення державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а так само порушення встановленого порядку атестації їх спеціалістів -

тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Порушення посадовими особами територіальних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчиненні особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік".

 

 

 

Внесено до статті 15 Закону України "Про дорожній рух" такі зміни: частини четверту  викладено в такій редакції:

 

"Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов’язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

 

 

частину восьму доповнено двома реченнями такого змісту: "Теоретичний іспит складається особою, яка пройшла відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувала зміст теоретичного модулю типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів. До складання практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит та пройшла відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі".

 

 

 

 

 

11. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень

 

 

(Закон України від 13.07.2023 року №3233-IX, чинність з 11.08.2023 року)

 

 

в абзаці другому частини п’ятої статті 143 слова "з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю" замінити словами "з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю";

 

 

статтю 190 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 190. Шахрайство

 

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

 

3. Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

 

4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

 

5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна";

 

 

у статті 407:

 

абзац перший частини четвертої викладено в такій редакції:

"4. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану";

 

 

абзац перший частини п’ятої викладено в такій редакції:

"5. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану";

 

 

Частину сьому статті 284 Кримінального процесуального кодексу України після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

"У разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов’язаний з’ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження".

 

 

 

 

 

 

12. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану

 

 

(Закон України від 29.07.2023 року №3249-IX, чинність з 13.07.2023 року)

 

 

у частині першій статті 12: доповнено пунктом 5-1 такого змісту:

 

Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:

"5-1) отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа";

 

 

доповнено статтею 12-1 такого змісту:

"Стаття 12-1. Запит арбітражного керуючого

 

1. Запит арбітражного керуючого - це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, а також членів сім’ї боржника - фізичних осіб, визначених абзацом другим частини п’ятої статті 116 цього Кодексу, стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією.

 

 

статтю 81 доповгнено частиною шостою такого змісту:

"6. Продаж майна забезпеченому кредитору в порядку, визначеному цією статтею, прирівнюється за своїми правовими наслідками до звернення стягнення на предмет застави (іпотеки)";

 

 

 

 

 

 

13. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану

 

 

(Закон України від 30.06.2023 року №3219-IX, чинність з 01.08.2023року)

 

 

доповнено підпунктом 165.1.66 такого змісту

 

165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

 

"165.1.66. сума доходу, отриманого як компенсація за пошкоджений/знищений об’єкт нерухомого майна відповідно до Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України".

 

 

Пункт 172.2 статті 172 після абзацу вісімнадцятого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

Під витратами на придбання об’єкта нерухомості розуміються:

"і) грошова сума, зазначена у житловому сертифікаті на придбання об’єкта житлової нерухомості, що був отриманий платником податку як компенсація за пошкоджений/знищений об’єкт нерухомого майна відповідно до Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України".

 

 

 у підрозділі 8: у пункті 9:

абзац перший викладено в такій редакції:

"9. Установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей";

 

 

абзаци перший і другий підпункту 9.9 замінено одним абзацом такого змісту:

"9.9. Платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів".

 

 

доповнено пунктами 9-1 і 11-13 такого змісту:

 

"9-1. Особливості переходу суб’єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 цього підрозділу

 

9-1.1. Платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, та не відмовилися від їх використання самостійно, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 цього підрозділу.

 

Новостворені суб’єкти господарювання, які з дня державної реєстрації обрали спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, автоматично вважаються платниками єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному підпунктом 2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

 

 

9-1.2. Платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 цього підрозділу та яким з 1 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу, за товарами, необоротними активами, придбаними/виготовленими/ввезеними на митну територію України з податком на додану вартість до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, які використані (поставлені, реалізовані) в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, зобов’язані не пізніше 31 жовтня 2023 року нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу. При цьому база оподаткування при нарахуванні податкових зобов’язань за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на перше число місяця, в якому вони були використані (поставлені, реалізовані), а в разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни, за товарами - виходячи з вартості їх придбання.

 

 

9-1.2.1. Платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 цього підрозділу та яким з 1 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу, не пізніше 31 жовтня 2023 року включають до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені під час ввезення товарів, необоротних активів, під час застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу. При цьому такі платники податків зобов’язані не пізніше 31 жовтня 2023 року нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу за товарами, необоротними активами, ввезеними на митну територію України та використаними (поставленими, реалізованими) в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість, що були сплачені при ввезенні таких товарів, необоротних активів під час застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, включено до складу податкового кредиту. База оподаткування при нарахуванні податкових зобов’язань за такими необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на перше число місяця, протягом якого вони були використані (поставлені, реалізовані), а в разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни, за товарами - виходячи з вартості їх придбання (митної вартості).

 

При цьому в обрахунку показника ΣМитн враховуються суми податку на додану вартість, сплачені при ввезенні товарів на митну територію України за період, протягом якого платник податку застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

 

9-1.3. Оподаткування податком на прибуток підприємств платників податку, які тимчасово перейшли на сплату єдиного податку з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, та з 1 серпня 2023 року повертаються на сплату податку на прибуток підприємств, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

 

 

9-1.3.1. Платники складають та подають податкову декларацію з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком з початку 2023 календарного року. При цьому результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, з урахуванням положень підрозділу 4 цього розділу для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.

 

 

9-1.3.2. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за попередній річний звітний період - 2022 рік, не перевищує 40 мільйонів гривень, у 2023 році встановлюється річний звітний період.

 

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за попередній річний звітний період - 2022 рік, перевищує 40 мільйонів гривень, у 2023 році встановлюється базовий квартальний звітний період.

 

 

9-1.3.3. Обсяг річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) платника податку на прибуток підприємств для цілей застосування підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 137.5 статті 137 цього Кодексу обчислюється за весь звітний 2023 рік, у тому числі з урахуванням доходів, отриманих за періоди 2023 року, в яких такий платник податку перебував на сплаті єдиного податку.

 

9-1.3.4. Платники податку для цілей розрахунку амортизації відповідно до положень підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу враховують суму залишкової вартості основних засобів та нематеріальних активів, які були введені в експлуатацію до переходу платника на сплату єдиного податку та під час сплати єдиного податку, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень статті 138 цього Кодексу (у тому числі під час перебування на сплаті єдиного податку).

 

Строки корисного використання (експлуатації) основних засобів та нематеріальних активів визначаються з урахуванням мінімально допустимих строків амортизації згідно із статтею 138 цього Кодексу та дати введення таких необоротних активів в експлуатацію до переходу платника на сплату єдиного податку або під час сплати єдиного податку. При цьому при визначенні мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, введених в експлуатацію до переходу платника на сплату єдиного податку, враховуються також положення пункту 43-1 підрозділу 4 цього розділу.

 

"11. Установити, що з 1 серпня 2023 року фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.

Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

 

 

12. Установити, що для платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 цього підрозділу, нараховані контролюючим органом суми авансових внесків з єдиного податку, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, підлягають скасуванню (анулюванню) за відповідні періоди з 1 квітня 2022 року по 31 липня 2023 року.

Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був фактично сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.

 

13. До операцій з повернення товарів/необоротних активів, придбаних під час використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, якщо такі операції з повернення здійснені не пізніше 31 жовтня 2023 року, норми пункту 192.2 статті 192 цього Кодексу не застосовуються.

 

Не вимагається підтвердження товарно-транспортними накладними, що складаються відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", операцій з перевезення товарів/необоротних активів, придбаних покупцем під час використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, у зв’язку з поверненням таких раніше поставлених товарів/необоротних активів у власність постачальника, а також у зв’язку з подальшим їх постачанням на користь того самого покупця, якщо такі операції з перевезення здійснені у період з 1 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року включно";

 

 

 у пункті 69 підрозділу 10: у підпункті 69.2: абзаци дев’ятий - вісімнадцятий замінено вісьмома новими абзацами такого змісту:

 

"69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (у частині документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

 

Документальні та фактичні перевірки, які були розпочаті, але не можуть бути завершені у зв’язку з виникненням обставин, зазначених у цьому підпункті, або у зв’язку з поданням платниками податків повідомлень та з урахуванням вимог, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 цього розділу, та/або за вмотивованою заявою платника податків, крім перевірок з підстави, визначеної підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу (в частині декларування бюджетного відшкодування), зупиняються до завершення дії таких обставин та/або усунення перешкод щодо проведення перевірки за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке оформлюється наказом, копія якого надсилається платнику податків до електронного кабінету платника податків з одночасним надісланням на електронну адресу (адреси) платника податків інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету. Такі обставини зупиняють перебіг строку проведення перевірки з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Документальні перевірки, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, крім перевірок, для яких встановлено мораторій, поновлюються на невикористаний строк.

 

Документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги";

 

у підпункті 69.17: абзац четвертий викладено в такій редакції:

"Щодо всіх рахунків/електронних гаманців, відкритих/закритих у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року платникам податків, визначеним пунктом 69.1 статті 69 цього Кодексу, банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей зобов’язані направити (у тому числі повторно) до контролюючих органів повідомлення про відкриття/закриття рахунків/електронних гаманців для отримання від контролюючих органів повідомлення про взяття рахунків/електронних гаманців на облік не пізніше 1 вересня 2023 року. Якщо після 1 вересня 2023 року у банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг, емітента електронних грошей відсутнє підтвердження взяття рахунку/електронного гаманця на облік у контролюючому органі, вважається, що банк, інша фінансова установа, небанківський надавач п   латіжних послуг, емітент електронних грошей розпочав здійснення видаткових операцій за рахунком/електронним гаманцем платника податків до отримання повідомлення відповідного контролюючого органу про взяття рахунку/електронного гаманця на облік у контролюючих органах";

 

 

доповнено підпунктами 69.35-69.40 такого змісту:

"69.35. Установити, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок можуть бути включені виключно:

 

1) платники податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;

2) платники податків, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес);

3) платники податків, які надають фінансові, платіжні послуги.

 

 

69.37. Тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Сума податкового зобов’язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.

 

 

у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг":

 

пункт 2 статті 3 доповнено абзацом другим такого змісту:

"Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги";

 

 

у розділі II "Прикінцеві положення": пункт 12 викладено в такій редакції:

"12. Суб’єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор";

 

 

у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування":

 

пункт 7 частини одинадцятої статті 25 викладено в такій редакції:

"7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України";

 

 

у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення": пункти 9-21-9-23 викладено в такій редакції:

 

"9-21. Тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

 

 

9-22. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

 

 

9-23. Тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установити мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (крім перевірок, пов’язаних з припиненням юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, та/або таких, що проводяться на звернення платника єдиного внеску, та/або таких, що передбачені підпунктами 1-3 підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

 

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до Закону України "Про імміграцію" щодо вдосконалення умов і порядку імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства

 

 

(Закон України від 20.10.2023 року №3180-IX, чинність 29.06.2023 року)

 

 

Внесено до Закону України "Про імміграцію" такі зміни:

 

У статті 1: абзац сьомий викладено в такій редакції:

 

"законні представники - батьки, усиновлювачі, прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники (громадяни України або іноземці чи особи без громадянства, які постійно проживають в Україні), орган опіки та піклування, представник адміністрації закладу, яка виконує функції опікуна та піклувальника";

 

 

доповнено абзацами восьмим - десятим такого змісту:

 

"країна походження - країна чи країни громадянської належності або країна попереднього постійного проживання;

 

масове прибуття іммігрантів в Україну - ситуація, за якої питома вага іммігрантів у загальній чисельності населення України перевищуватиме 10 відсотків;

 

безперервне проживання на території України - проживання особи в Україні, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за один рік - 180 днів (не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України)".

 

 

доповнено пунктом 11 такого змісту:

 

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

"11) особи, зазначені в частинах четвертій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за умови безперервного проживання на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом останніх п’яти років";

 

 

Розділ I доповнено статтею 4-1 такого змісту:

 

"Стаття 4-1. Обставини, за яких факт перебування у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію

 

Факт перебування особи у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію за таких обставин:

1) один із подружжя отримав матеріальну компенсацію в обмін на надання вільної згоди на укладення шлюбу, якщо це не є обов’язковим при укладенні шлюбу за межами України відповідно до права іноземної держави;

2) подружжя не проживає спільно та не пов’язане спільним побутом;

3) подружжя не зустрічалося або не спілкувалося до укладення шлюбу;

4) подружжя не спілкується зрозумілою для обох мовою;

5) один із подружжя раніше вже перебував у шлюбі з громадянином України або іммігрантом, який не було визнано підставою для надання дозволу на імміграцію;

6) кожний із подружжя не володіє інформацією про дані іншого з подружжя особистого характеру (дата та місце народження, місце проживання, освіта, місце роботи, фах, віросповідання, наявність близьких родичів, особливості побуту та уподобань);

7) відмова особи від особистої присутності її чоловіка або дружини під час подання нею заяви про надання дозволу на імміграцію;

8) відмова кожного з подружжя від надання письмової згоди на проходження співбесіди та письмових тестів для перевірки обставин, визначених цією статтею.

 

 

Під час перевірки обставин, визначених цією статтею, проводяться співбесіди з іноземцем або особою без громадянства (у тому числі з використанням системи відеоконференцзв’язку для візуальної ідентифікації особи, яка подала заяву про надання дозволу на імміграцію до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном або після подання такої заяви на території України виїхала за її межі), іншим з подружжя, опитування інших осіб, якщо існує достатньо підстав вважати, що вони володіють відповідною необхідною інформацією, надсилаються запити до заінтересованих органів державної влади з метою отримання інформації про наявність/відсутність підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію".

 

 

частину четверту викладено в такій редакції:

"Якщо іммігрує один з батьків разом із дитиною (дітьми), яка не досягла 18 років, така особа повинна подати заяву її чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дитини (дітей) разом із батьком (матір’ю). У випадку неподання такої заяви батько (мати) повинен (повинна) подати рішення суду про визначення місця проживання дитини або рішення органу опіки та піклування про підтвердження місця проживання дитини разом із батьком (матір’ю), або інший документ аналогічного змісту відповідно до права іноземної держави - країни походження";

 

 

У частині першій статті 10: доповнено пунктами 4-1-4-3 такого змісту:

 

Дозвіл на імміграцію не надається:

"4-1) особам, які уклали шлюб з громадянином України або іммігрантом, факт перебування в якому є підставою для надання дозволу на імміграцію, якщо такий шлюб за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності або якщо наявні обставини, визначені у статті 4-1 цього Закону;

4-2) особам, які не подали всі передбачені цим Законом документи;

4-3) особам, які під час попереднього перебування в Україні були притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності за вчинення незаконного перетинання чи спробу незаконного перетинання державного кордону України або порушили порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї, або порушили законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

 

 

3) пункт 5 доповнено словами "а також особам, стосовно яких виявлено факти невиконання рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або які мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними чи юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну".

 

 

 

 

 

 

 15. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції

 

 

(Закон України від 20.08.2023 року №3196-IX, чинність 29.06.2023 року)

 

 

Доповнено статтею 185-15 такого змісту:

 

"Стаття 185-15. Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів

 

Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, під час здійснення ними своїх повноважень щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції або контролю за діяльністю органів реєстрації місця проживання (перебування) –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Те саме діяння, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

 

 

У статті 202:

абзац другий викладено в такій редакції:

 

Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду - виїзду -

"тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

 

 

доповнено частиною другою такого змісту:

 

"Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

 

 

 

Статтю 203  викладено в такій редакції:

 

"Стаття 203. Порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства

Перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Примітка. Дія цієї статті не поширюється на неповнолітніх осіб, на випадки проживання (перебування) на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні у зв’язку з їх втратою або викраденням у разі, якщо іноземець або особа без громадянства письмово повідомили про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у визначений законом строк, а також на випадки, якщо іноземці або особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в’їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту";

 

 

 

 

 

 

16. Про внесення зміни до пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2023 року №725, чинність 20.07.2023 року)

 

 

доповнено абзац десятий після слів “польотних листів” словами “, книг служби, наказів про залучення до таких заходів”.

 

 

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи:

 

для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - не менш як один з таких документів - витяги (копії) бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.

 

 

 

 

 

 

17. Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року №709,  чинність 15.07.2023 року)

 

 

у пункті 2: абзац тринадцятий викладено в такій редакції:

 

“На отримання довідки мають право також студенти, які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, які перемістилися з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також особи, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення.”

 

 

пункт 7 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Якщо внутрішньо переміщена особа/законний представник такої особи повернулися до покинутого місця проживання, виїхали за кордон на постійне місце проживання або хочуть відмовитися від довідки, вони зобов’язані повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/ уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/ центру надання адміністративних послуг за місцем обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв’язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) протягом трьох календарних днів після прибуття.

 

 

Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам

 

З 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім’ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім’ї.

 

 

Допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:

які перемістилися (повторно перемістилися) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;

у яких житло зруйноване або непридатне для проживання та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

 

 

Допомога також призначається дитині, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

 

У разі віднесення територій до таких, на яких ведуться бойові дії, до територій можливих бойових дій або до тимчасово окупованих Російською Федерацією, виплата призначеної допомоги автоматично відновлюється в наступному місяці за повний місяць, у якому відповідну інформацію внесено до переліку територій.

 

У разі зазначення дати завершення бойових дій (можливих бойових дій) або тимчасової окупації для території, з якої відбулося внутрішнє переміщення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, у якому таку дату було визначено.

 

Якщо отримувач повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов’язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв’язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису).

 

Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

 

 

 

 

 

 

18. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року №701, чинність 13.07.2023 року)

 

 

у пункті 2 абзац п’ятий замінено абзацами такого змісту:

 

 

Статус учасника бойових дій надається:

 

“Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі провадили волонтерську діяльність);

 

особам, які з 24 лютого по 25 березня 2022 р. відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Держприкордонслужбою, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

 

 

Дія абзацу шостого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.”;

 

 

пункт 2-1 доповнено абзацом такого змісту:

“Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період з 24 лютого по 25 березня 2022 року.”

 

 

пункт 4 доповнено абзацами такого змісту:

 

“Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, є довідка за формою згідно з додатком 6, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.

 

 

 

У разі відсутності зазначеної довідки підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, є:

 

свідчення (заява) не менше трьох свідків (одним з яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів;

 

особам, які отримали поранення, контузію, каліцтво, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю, самокалічення), - свідчення (заява) не менше двох свідків, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, про період безпосередньої участі осіб, зазначених у цьому абзаці, у таких заходах, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосередньої участі у здійсненні таких заходів.

 

 

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать. До періоду безпосередньої участі особи, зазначеної в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включається період, підтверджений усіма свідками.”;

 

 

 

 

 

 

19. Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 року №689, чинність 11.07.2023 року)

 

 

доповнено постанову пунктом 1-2 такого змісту:

 

“1-2. Установити, що на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування продовжується виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, в тому числі з інвалідністю, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом “гроші ходять за дитиною”, яку було припинено в період воєнного стану, особам, які тимчасово перебувають за кордоном, внаслідок ненадання документів про:

 

1) повторний огляд дитини з інвалідністю, строк якого припав на період воєнного стану, - на підставі інформації з банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів про місце перебування таких осіб з урахуванням положень пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 “Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України”;

 

2) підтвердження навчання дитини, яка досягла 18-річного віку, - на підставі:

копії (сканкопії/фотокопії) довідки закладу освіти в разі навчання дитини за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (у разі навчання в іноземному закладі освіти - з перекладом на українську мову), наданої такими особами до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних (військових) адміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення) за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування). Якщо орган соціального захисту населення не має можливості забезпечити підготовку виплатних документів та здійснення фінансування, копія (сканкопія/фотокопія) такої довідки подається відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних (військових) адміністрацій;

 

інформації з банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів про місце перебування таких осіб.

 

 

 

 

 

 

20. Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо охорони земель і ґрунтів

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2023 року №655, чинність 04.07.2023 року)

 

 

пункт 106-1 після абзацу третього доповнено новими абзацами такого змісту:

 

За допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості про обмеження у використанні земель виключаються з Державного земельного кадастру в автоматизованому режимі без прийняття рішення Державним кадастровим реєстратором у разі, коли:

“закінчився встановлений строк дії обмеження у використанні земель;

припинено існування режимоутворюючого об’єкта або ним втрачено характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження.”.

 

 

після розділу “Угіддя земельної ділянки” доповнено додаток розділом такого змісту: “Відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів

 

 

67-4. Елемент “Відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів” (LandAndSoilProtection) складається з таких елементів і даних, в яких зазначаються:

в елементі “Інформація про документи” (LandAndSoilProtectionDocumentation) - інформація про документи, на підставі яких передбачено здійснення заходу щодо охорони земель і ґрунтів у межах території адміністративно-територіальної одиниці, а саме:

відомості про рішення про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою - найменування органу, який видав документ (ApprovedBy), дата дозволу (ApprovalDate), номер дозволу (ApprovalNumber) та назва документа (ApprovalName) (у разі, коли така документація розробляється на підставі дозволу);

відомості про договір, укладений між замовником документації із землеустрою та її розробником, - назва договору, укладеного між замовником документації із землеустрою та її розробником (ApprovalName), та дата укладення договору (ApprovalDate);

відомості про рішення про затвердження відповідної документації із землеустрою - найменування органу, який видав документ (ApprovedBy), дата документа (ApprovalDate), номер документа (ApprovalNumber) та назва документа (ApprovalName) (у разі, коли така документація затверджується).”;

 

 

 

 

 

 

21. Про внесення зміни до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2023 року №660, чинність 06.07.2023 року)

 

 

пункт 4 доповнено після абзацу другого новими абзацами такого змісту:

 

“Атестація, строк проведення якої настав у період воєнного стану, за рішенням роботодавця, погодженим із профспілкою, проводиться протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

 

Результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування.”.

 

 

 

 

 

 

22. Про внесення змін до Закону України "Про дорожній рух" щодо надання дозволу військовослужбовцям у період дії правового режиму воєнного стану використовувати у дорожньому русі транспортні засоби з правим розташуванням керма

 

 

(Закон України від 28.06.2023 року №3164-IX, чинність з 01.08.2023 року)

 

 

Установити, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування транспортні засоби з правим розташуванням керма, що надходять у військові частини та підрозділи Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань не підпадають під обмеження щодо участі у дорожньому русі транспортних засобів з правим розташуванням керма, встановлене частиною п’ятою статті 29 цього Закону".

 

 

 

 

 

 

23. Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів щодо впорядкування відносин з проставлення апостиля

 

 

(Наказ Міністерства юстиції України від 27.06.2023 року №2382/5, чинність з 22.07.2023 року)

 

 

У Порядку проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України,

у розділі II: пункти 1, 2 викладено  в такій редакції:

 

 

«Проставлення апостиля здійснюється за зверненням заявника до територіального органу Міністерства юстиції України або нотаріуса (крім випадку витребування (отримання) документів про державну реєстрацію актів цивільного стану та проставлення на такому документі апостиля), а у випадку витребування (отримання) архівного документа, виданого архівною установою (далі - архівний документ) та/або проставлення на такому документі апостиля,- до Державної архівної служби України.

 

 

Для отримання виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) та подальшого проставлення на ній апостиля заявник відповідно до законодавства звертається до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який після формування виписки з Єдиного державного реєстру забезпечує її передачу до територіального органу Міністерства юстиції України для проставлення апостиля.

 

У разі перебування заявника за кордоном проставлення апостиля може здійснюватися за його зверненням, направленим поштовим зв’язком до Міністерства юстиції України або територіального органу Міністерства юстиції України, а щодо архівного документа - до Державної архівної служби України. Відповідне звернення, яке надійшло до Міністерства юстиції України, надсилається територіальному органу для подальшого його прийняття відповідно до цього Порядку.

 

 

У разі особистого звернення заявника посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України, нотаріус чи посадова особа Державної архівної служби України за допомогою програмних засобів ведення Реєстру формує заяву про проставлення апостиля, яка підписується заявником.

 

Заява, підписана заявником, реєструється в Реєстрі із зазначенням дати і часу реєстрації.

 

Якщо у випадку, передбаченому абзацом третім пункту 1 цього розділу, звернення заявника надіслано поштовим зв’язком, посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України чи Державної архівної служби України за допомогою програмних засобів ведення Реєстру формує заяву про проставлення апостиля та реєструє її в Реєстрі із зазначенням дати і часу реєстрації та без проставлення підпису заявником.

 

Якщо у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 1 цього розділу, для проставлення апостиля державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передається виписка з Єдиного державного реєстру, посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України за допомогою програмних засобів ведення Реєстру формує заяву про проставлення апостиля та реєструє її в Реєстрі із зазначенням дати і часу реєстрації та без проставлення підпису заявником.»;

 

 

 

 

 

 

24. Про подолання туберкульозу в Україні

 

 

(Закон України від 14.07.2023 року №3269-IX, чинність з 11.02.2024 року)

 

 

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на подолання туберкульозу, забезпечення медичної допомоги людям, які хворіють на туберкульоз, та рівного доступу до неї, і встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері подолання туберкульозу з урахуванням положень Глобальної стратегії та цілей в галузі профілактики, лікування і боротьби із туберкульозом на період після 2015 року, затвердженої 67-ю сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у травні 2014 року.

 

 

Стаття 4. Державні гарантії у сфері подолання туберкульозу

 

1. Медична та паліативна допомога, діагностика латентної туберкульозної інфекції, профілактичне лікування туберкульозу (далі - профілактичне лікування) і реабілітація людей, які хворіють на туберкульоз, та людей з латентною туберкульозною інфекцією у закладах охорони здоров’я надаються (здійснюються) безоплатно відповідно до законодавства, у тому числі Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".

 

2. Під час лікування люди, які хворіють на туберкульоз, безперервно, безоплатно та в повному обсязі забезпечуються протитуберкульозними лікарськими засобами та лікарськими засобами для лікування побічних реакцій відповідно до галузевих стандартів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

 

3. Люди, які хворіють на туберкульоз, під час стаціонарного лікування чи реабілітації у регіональних фтизіопульмонологічних центрах, закладах паліативної і хоспісної допомоги, реабілітаційних центрах безоплатно забезпечуються харчуванням за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

 

4. Людям, які хворіють на туберкульоз, та людям з латентною туберкульозною інфекцією гарантується доступ до спеціалізованої медичної допомоги, зокрема для лікування усіх форм туберкульозу та супутньої патології у закладах охорони здоров’я різного профілю.

 

 

 

Стаття 12. Примусова госпіталізація людей, які хворіють на туберкульоз із бактеріовиділенням (хворих на заразні форми туберкульозу), за рішенням суду

 

1. У разі якщо люди, які хворіють на туберкульоз із бактеріовиділенням, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до регіональних фтизіопульмонологічних центрів (протитуберкульозних закладів), що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.

 

2. Заява про примусову госпіталізацію чи про продовження строку примусової госпіталізації людини, яка хворіє на туберкульоз із бактеріовиділенням, подається до суду представником регіонального фтизіопульмонологічного центру (протитуберкульозного закладу), що здійснює відповідне лікування такого хворого, протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування такого хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до регіонального фтизіопульмонологічного центру (протитуберкульозного закладу) чи про продовження строку примусової госпіталізації.

 

3. Примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців.

 

 

 

 

 

 

 25. Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги денного догляду дітей з інвалідністю

 

 

(Наказ Міністерства соціальної політики від 30.06.2023року №119-Н)

 

 

Цим Державним стандартом визначено зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги денного догляду дітей з інвалідністю (далі - соціальна послуга), показники її якості для надавачів цієї послуги усіх форм власності.

 

Для отримання соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів законний представник отримувача соціальної послуги звертається до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - уповноважений орган) з письмовою заявою.

 

 

При проведенні оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги також визначається ступінь його потреби в сторонній допомозі: інтенсивний, постійний, періодичний догляд та супровід.

 

 

Зокрема, якщо загальний відсоток функціонування отримувача соціальної послуги становить:

до 30 % включно - отримувач соціальної послуги потребує інтенсивного догляду та супроводу;

31-74 % - постійного догляду та супроводу;

понад 75 % включно - періодичного догляду та супроводу.

 

 

Індивідуальний план є основою для надання соціальної послуги, ґрунтується на результатах оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги та складається:

за участю законного представника отримувача соціальної послуги, отримувача соціальної послуги, якщо він досяг такого віку та рівня розвитку, що може висловити власну думку, протягом 5 робочих днів після завершення оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги;

за формою згідно з додатком 2 до цього Державного стандарту та є невід’ємною частиною договору про надання соціальної послуги;

підписується законним представником отримувача соціальної послуги і надавачем соціальної послуги одночасно з укладенням договору про надання соціальної послуги;

переглядається та коригується за потреби, але не рідше ніж раз на півроку, із залученням отримувача соціальної послуги, якщо він досяг такого віку та рівня розвитку, що може висловити власну думку, та його законного представника. Після повторного оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги індивідуальний план переглядається та коригується не пізніше ніж через 5 календарних днів.

 

Договір про надання соціальної послуги (далі - договір) укладається між надавачем соціальної послуги та законним представником отримувача соціальної послуги в письмовій формі відповідно до Типового договору про надання соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23 грудня 2020 року № 847, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 лютого 2021 року за № 214/35836, одночасно з підписанням індивідуального плану.

 

 

 

 

 

 

26. Про затвердження Порядку міжвідомчої взаємодії з питань вручення здобувачам освіти, які перебувають за межами України, документів про базову середню, повну загальну середню та професійну (професійно-технічну) освіту, виданих в умовах воєнного стану в Україні 

 

 

(Наказ Міністерства освіти і науки та Міністерства закордоних справ від 12.04.2023 року №419/165, чинність 05.07.2023 року)

 

Цим Порядком на період дії воєнного стану в Україні та протягом тридцяти днів з дня його припинення або скасування визначається механізм взаємодії органів виконавчої влади, спрямованої на забезпечення вручення особам, які тимчасово перебувають за межами України (далі - випускники), документів про базову середню, повну загальну середню та професійну (професійно-технічну) освіту та додатків до них (далі - документи про освіту), виданих закладами освіти впродовж дії воєнного стану в Україні, оголошеного у встановленому порядку.

 

Керівник закладу загальної середньої освіти на підставі заяв, що надійшли до закладу загальної середньої освіти, кожний документ про базову середню / повну загальну середню освіту разом з додатком, відзнаками (за наявності) та копією заяви випускника вкладає у окремий конверт. Конверт опечатується (за наявності печатки) у закладі загальної середньої освіти та оформляється згідно з додатком 2.

 

 

 

 

 

 

27. Про затвердження Порядку виготовлення та обліку номерних знаків для транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2023 року №774, чинність 28.01.2024 року)

 

 

Суб’єкти господарювання, які мають намір провадити діяльність з виготовлення номерних знаків, надсилають на офіційну адресу Головного сервісного центру повідомлення за формою згідно з додатком 1 (далі - повідомлення), до якого додають засвідчені підписом керівника або уповноваженої особи суб’єкта господарювання (фізичної особи - підприємця):

1) копію документа, що підтверджує право власності/користування приміщеннями або земельними ділянками, на яких розташовані такі приміщення (тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності), у яких здійснюватиметься виготовлення та/або видача номерних знаків (крім випадків, коли право власності на відповідний об’єкт (користування відповідним об’єктом) нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

2) копії документів про відповідність робочого місця користувача електронного реєстру вимогам законодавства, у тому числі у сфері технічного захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах (для отримання персонального логіна та пароля доступу відповідальної особи до електронного реєстру);

3) кольорові фотографії виготовлених суб’єктом господарювання зразків номерних знаків (лицьовий та зворотній бік) кожного типу номерних знаків, які виготовлятимуться суб’єктом господарювання;

4) копію розпорядчого документа про призначення відповідальної особи (за необхідності).

 

 

Головний сервісний центр зупиняє доступ суб’єкта господарювання до електронного реєстру в разі:

1) отримання Головним сервісним центром документально підтвердженої інформації про невідповідність установленим вимогам номерних знаків, які виготовляються та видаються суб’єктом господарювання, у тому числі його філією чи відокремленим підрозділом;

2) закінчення строку дії документів, що підтверджують право користування приміщеннями або земельними ділянками, на яких розташовані такі приміщення (тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності), у яких здійснюються виготовлення та/або видача номерних знаків;

3) подання заяви суб’єкта господарювання.

 

 

 

 

 

 

28. Про внесення змін до Митного кодексу України щодо приведення порядку визначення країни походження товару у відповідність із Митним кодексом Європейського Союзу та забезпечення реалізації угод України про вільну торгівлю

 

 

(Закон України від 14.07.2023 року №3261-IX, чинність з 11.08.2023 року)

 

 

 Розділ II викладено в такій редакції:

 

 

Стаття 36. Визначення країни походження товару

1. Положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування:

1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов’язаних із визначенням країни походження товару.

 

 

2. Країною походження товару вважається країна, в якій:

1) товар був повністю отриманий;

2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

3. Якщо стосовно конкретного товару критерії достатньої переробки не встановлено, застосовується правило, згідно з яким країна походження товару визначається за країною походження використаних при переробці матеріалів з найбільшою вартістю.

 

4. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

 

5. Повністю отримані або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються відповідно до законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

 

 

Стаття 41. Документи, що підтверджують країну походження товару

 

1. Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

 

Електронні документи про непреференційне походження товару, створені, передані, збережені або перетворені електронними засобами у візуальну форму, можуть використовуватися як документи про походження товару на паперовому носії з дотриманням законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також у сфері електронних довірчих послуг.

 

У разі якщо декларант створює ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ про походження товару та документ на паперовому носії, кожен із цих документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

 

2. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов’язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 

3. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

 

4. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

 

5. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

 

6. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару.

 

7. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

 

8. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

 

9. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

 

10. Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.

 

 

 

Стаття 42. Порядок підтвердження країни походження товару

 

1. У разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов’язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:

1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";

2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України;

3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 

 

2. Документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються в разі, якщо:

1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;

2) товари ввозяться громадянами;

3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування;

4) товари переміщуються митною територією України в режимі транзиту;

5) це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

6) через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об’єктах України, розташованих у полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що становлять науковий інтерес для України.

 

 

Стаття 43. Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, після завершення митного  оформлення

 

1. Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

 

2. У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

 

3. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів щодо достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила щодо визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

 

4. До запиту додається оригінал документа, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші документи та відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

 

5. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, якщо така перевірка ініціюється у зв’язку з кримінальним провадженням.

 

 

 

Стаття 44. Видача сертифікатів про походження товару з України

 

1. У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України у випадку, якщо це необхідно і відображено в національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, видається компетентним органом (організацією), уповноваженим на це відповідно до закону, правил походження, встановлених цим Кодексом, або правил походження країни призначення товарів.

 

2. Компетентний орган (організація), що видав сертифікат про походження товару з України, зобов’язаний зберігати його копію на паперовому носії або електронний примірник та інші документи, на підставі яких засвідчено походження такого товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

 

 

 

Стаття 45. Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів  і декларацій про походження товару з України

 

1. Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України здійснюється митними органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

2. Компетентний орган (організація), уповноважений видавати сертифікати про походження товару з України, підприємства-виробники та/або експортери товару, які оформили декларації про походження товару з України, зобов’язані за запитом митних органів безоплатно надавати їм інформацію, пов’язану з видачею сертифікатів або оформленням декларацій, необхідну для здійснення їх верифікації.

 

3. З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті і декларації про походження товару з України, митні органи можуть затребувати та отримувати від підприємств-виробників та/або експортерів товару, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України або оформили декларацію про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті або декларації, а також здійснювати безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товару та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом, у порядку, встановленому законом.

 

4. З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті і декларації про походження товару з України, митні органи можуть проводити дослідження (аналіз, експертизу) проб (зразків) такого товару у порядку, встановленому цим Кодексом.

 

 

 

Стаття 46. Підстави для відмови у випуску товару

1. Митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

 

2. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

 

3. У разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України, за умови сплати особливих видів мита.

 

4. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння, за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 1095 днів з дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження".

 

 

доповнено пунктом 9-29 такого змісту:

 

"9-29. У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року  № 2102-IX, за умови наявності у преференційних правилах походження до міжнародних договорів про вільну торгівлю правил прямого транспортування товарів з країни їх походження, дозволяється з урахуванням географічних, транспортних, економічних причин переміщення товарів, що походять з країн, з якими Україна уклала міжнародні договори про вільну торгівлю, через території третіх країн, крім території країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або державою-агресором щодо України згідно із законодавством, у разі якщо такі товари знаходяться під митним контролем країни транзиту. При цьому товари повинні бути в незмінному стані та з ними не повинні проводитися будь-які операції, крім операцій із забезпечення збереження і перевантаження товару.

 

 

Підтвердження перебування товарів під митним контролем у третіх країнах, якщо інше не передбачено преференційними правилами походження до міжнародних договорів України про вільну торгівлю, здійснюється шляхом надання на вибір підприємства одного або декількох таких документів:

 

1) сертифікати, видані митними органами країн транзиту, що підтверджують умови перебування цих товарів у країні транзиту та містять:

повний опис транспортованих товарів;

дати розвантаження та перевантаження товарів;

назви суден або інших використаних транспортних засобів (за необхідності);

 

2) митні декларації у митному режимі транзиту (при зберіганні товару під митним контролем - митна декларація або інший документ, оформлений при поміщенні у митний режим митного складу, вільної митної зони або на тимчасове зберігання);

 

3) книжка МДП (Carnet TIR), передбачена Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;

 

4) лист-підтвердження на офіційному бланку митних органів країн транзиту;

 

5) єдиний транспортний документ, який регламентує перевезення товарів з країни експорту через країну (країни) транзиту;

 

6) товаросупровідні документи, засвідчені митним органом країни експорту, з відомостями про накладення митного забезпечення".

 

 

 

 

 

 

СУДОВА ПРАКТИКА

 

 

 Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19)

 

(Рішення Європейського суду з прав людини від 04.05.2023 року)

 

Справа стосується скарг заявника за статтями 6 і 8 Конвенції на те, що органи державної влади України оперативно не розглянули та не задовольнили його заяву про повернення двох його синів, народжених у липні 2004 року та липні 2007 року, до Держави Ізраїль, де вони проживали до грудня 2013 року, з України, де вони мешкають, відколи спершу були привезені туди заявником, а згодом залишилися жити зі своєю бабою.

 

Оцінка суду

Стосовно скарги заявника на тривалість цього провадження Суд вважає, що вона не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

Суд зазначає, що провадження на національному рівні щодо повернення на той момент 10- та 13-річних синів заявника тривало понад два роки у судах трьох інстанцій і супроводжувалося затримками, відповідальність за які, головним чином, несли органи державної влади.

Зокрема, головному територіальному управлінню юстиції у Хмельницькій області знадобилося близько семи місяців, щоб ініціювати провадження в національному суді після подання заяви заявником (див. пункт 2), затримка, яка є надмірно тривалою з огляду на терміновий характер заяви, навіть якщо заявника можна було вважати відповідальним за частину цієї затримки та/або органам державної влади був необхідний додатковий час для з’ясування певних аспектів справи.

 

Суд оголошує прийнятною скаргу за статтею 8 Конвенції щодо тривалості національного провадження за Гаазькою конвенцією, а решту скарг у заяві - неприйнятними.

 

 

 

 

Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19)

 

(Рішення Європейського суду з прав людини від 04.05.2023 року)

 

Справа стосується, як стверджувалося, надмірної тривалості провадження, під час якого заявник вимагав повернення своєї дитини, народженої у січні 2010 року, з України, де вона проживала з липня 2016 року після того, як її туди забрала її мати без дозволу заявника, до Сполучених Штатів Америки - місця її постійного проживання, відповідно до Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі - Гаазька конвенція). Заявник скаржився на порушення статей 6 і 8 Конвенції.

 

Оцінка суду

Суд зазначає, що провадження на національному рівні щодо повернення на той момент шестирічної дитини заявника тривало понад два роки у судах трьох інстанцій і супроводжувалося затримками, відповідальність за які, головним чином, несли органи державної влади.

Зокрема, головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області знадобилося близько шести місяців, щоб ініціювати провадження в національному суді після подання заяви заявником (див. пункт 2). Цей період був надмірно тривалий з огляду на терміновий характер заяви, навіть якщо можна погодитися, що органи державної влади мали з’ясувати певні аспекти справи.

 

Суд постановляє, що було порушено статтю 8 Конвенції.

 

 

 

 

 Рішення Конституційного суду України

 

у справі за конституційними скаргами Душенькевича Анатолія Володимировича, Франка Андрія Володимировича, Ярош Ірини Миколаївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності особи за митне правопорушення) від 05.07.2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22)

Суб’єкти права на конституційну скаргу - Душенькевич А.В., Франк А.В., Ярош І.М. - звернулися до Конституційного Суду України з клопотаннями перевірити на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41, частині другій статті 61, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно з частиною першою статті 483 Кодексу „переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості“ (абзац перший), -

 

має наслідком накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (абзац другий).

 

Конституційний Суд України вважає, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов’язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом. Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society based on the rule of law).

 

Абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).