Основні нормативно-правові акти за березень 2023 року

Основні нормативно-правові акти за березень 2023 року

ПЕРЕЛІК основних нормативно-правових актів за березень 2023 року

 

 

1. Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України

 

(Закон України від 20.03.2023 року №2980-ІХ, чинність з 01.05.2023 року).

 

Цей Закон спрямований на підтримку деяких категорій осіб, які стали особами з інвалідністю у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, а у разі загибелі (смерті) зазначених осіб - на підтримку членів їхніх сімей.

 

Право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю мають особи з числа працівників об’єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.

 

У разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю призначається і виплачується членам їхніх сімей.

 

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, належать:

1) батьки, якщо вони до досягнення загиблим (померлим) повноліття не були позбавлені стосовно нього батьківських прав;

2) один із подружжя, який не одружився вдруге;

3) малолітні та/або неповнолітні діти;

4) повнолітні діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої освіти, а також у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів та вступом до іншого закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;

5) повнолітні діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

6) повнолітні діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

7) утриманці загиблого (померлого), яким у зв’язку з цим виплачується пенсія.

 

 

Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю, на яку має право особа згідно із цим Законом, встановлюється у таких розмірах:

1) особам з інвалідністю I групи - 800 тисяч гривень;

2) особам з інвалідністю II групи - 500 тисяч гривень;

3) особам з інвалідністю III групи - 200 тисяч гривень;

4) у разі загибелі (смерті) - 1 мільйон гривень.

 

 

Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю особам, зазначеним у частині третій статті 1 цього Закону, призначається і виплачується рівними частинами всім особам, які мають право на її призначення і виплату, за їхньою особистою заявою або заявою їхніх законних представників. У разі відмови однієї із зазначених осіб від призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений частиною п’ятою цієї статті, не реалізувала своє право на призначення і виплату такої допомоги, її частина розподіляється між іншими сообами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю.

 

Особам, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, її призначення і виплата здійснюються незалежно від реалізації права на призначення і виплату такої допомоги іншими особами, зазначеними у частині третій статті 1 цього Закону.

 

Особи, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

 

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

 

 

2. Рішення Конституційного Суду України щодо гарантованості пенсії, що є основним джерелом існування, не нижче прожиткового мінімуму

 

(Рішення №3-р(ІІ)2023 від 22.03.2023 року у справі №3-98/2022 (227/22)  за конституційною скаргою Лазуренка Ігоря Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України „Про виконавче провадження“, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“).

 

       Основні мотиви скарги: Лазуренко І.О. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) приписи абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) „в частині, що надає можливість звертати стягнення на пенсію боржника, яка є єдиним джерелом доходів (основним джерелом існування) особи та розмір якої дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому законом.

 

Відповідно до частини другої статті 70 Закону № 1404 „з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках“ (абзац четвертий); „за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії“ (абзац п’ятий).

 

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 1058 „з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках“ (абзац третій); „з усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії“ (абзац четвертий).

     На думку автора клопотання, оспорювані приписи Закону № 1404, Закону № 1058 суперечать першому реченню статті 21, частині третій статті 46, статті 48 Конституції України.

 

       Рішення КСУ: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ від 9 липня 2003 року № 1058-IV в тім, що вони унеможливлюють виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму.

 

 

 

 

 

 

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності

 

(Закон України від 20.03.2023 року №2974-ІХ, чинність з 15.04.2023 року).

 

 

    Внесено зміни до ЦК України, ЦПК України, ГПК України, Законів України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та інші. Зокрема:

 

 

Стаття 432 ЦК України (Захист права інтелектуальної власності судом) тепер має таку редакцію:

 

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

 

2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

 

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

 

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

 

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення;

{Пункт 3 частини другої статті 432 в редакції Закону № 2974-IX від 20.03.2023}

 

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення;

{Пункт 4 частини другої статті 432 в редакції Закону № 2974-IX від 20.03.2023}

 

4-1) застосування разової грошової виплати замість застосування способів захисту права інтелектуальної власності, встановлених пунктами 3 та/або 4 цієї частини. Застосування разової грошової виплати здійснюється за заявою відповідача, за умови що право інтелектуальної власності порушено відповідачем ненавмисно і без недбалості та що застосування способів захисту, встановлених пунктами 3 і 4 цієї частини, є неспівмірним шкоді, заподіяній позивачеві. Розмір разової грошової виплати визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання позивачем дозволу на використання права інтелектуальної власності, щодо якого виник спір, і обґрунтовано задовольняє позивача;

{Частину другу статті 432 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 2974-IX від 20.03.2023}

 

5) застосування компенсації замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір компенсації визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

{Пункт 5 частини другої статті 432 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2974-IX від 20.03.2023}

 

6) опублікування за заявою позивача в засобах масової інформації або доведення до загального відома іншим визначеним судом шляхом відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення за рахунок особи, яка вчинила правопорушення.

 

 

ЦПК України доповнено статтею 84-1 такого змісту (аналогічно доповнено ГПК України статтею 81-1):

 

"Стаття 84-1. Витребування окремих доказів у справах про порушення прав інтелектуальної власності

 

1. За вмотивованим клопотанням учасника справи суд може постановити ухвалу про витребування доказів у вигляді інформації про походження і мережі розповсюдження товарів або надання послуг, що порушують право інтелектуальної власності чи щодо яких існують достатні підстави вважати, що розповсюдження таких товарів або надання таких послуг порушує права інтелектуальної власності:

1) від особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа порушує права інтелектуальної власності; та/або

2) від будь-якої іншої особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа пропонувала, отримувала, володіла та/або використовувала товари чи надавала послуги, що порушують права інтелектуальної власності, з комерційною метою; або

3) від будь-якої іншої особи, яка була вказана особою, зазначеною у пункті 2 цієї частини, як така, що задіяна у виробництві, виготовленні або розповсюдженні товарів чи наданні послуг, що порушують права інтелектуальної власності.

 

2. Клопотання про витребування доказів, подане на підставі частини першої цієї статті, повинно стосуватися виключно інформації, що є необхідною для встановлення походження і мережі розповсюдження товарів або надання послуг, що порушують право інтелектуальної власності чи щодо яких існують достатні підстави вважати, що розповсюдження таких товарів або надання таких послуг порушує права інтелектуальної власності.

 

Зазначена інформація повинна містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я, по батькові - для фізичних осіб) та адресу осіб, стосовно яких є достатні підстави вважати, що вони є виробниками, розповсюджувачами чи іншими попередніми володільцями таких товарів або надавачами таких послуг, у тому числі осіб, які здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю такими товарами або надають такі послуги;

2) відомості щодо кількості та вартості вироблених, доставлених, поставлених, отриманих або замовлених товарів чи наданих послуг.

 

3. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених частинами першою і другою цієї статті";

 

 

      У  Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», крім інших, внесено такі зміни (аналогічні зміни внесено до Законів України «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»):

 

 На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації та/або завдану немайнову (моральну) шкоду";

 

Розмір відшкодування збитків визначається судом з урахуванням упущеної вигоди або доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним прав власника свідоцтва.

 

Розмір компенсації визначається судом на підставі обсягу порушення, вини порушника та інших обставин, що мають істотне значення. При цьому розмір компенсації не може бути меншим ніж розмір винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання прав на торговельну марку, щодо якої виник спір. У разі якщо порушення прав власника свідоцтва відбулося ненавмисно і без недбалості, розмір компенсації дорівнює розміру винагороди, яка була б сплачена за надання такого дозволу.

Стягнення компенсації застосовується судом замість відшкодування збитків на розсуд власника свідоцтва.

 

 

 

 

 

 

4. Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії

 

(Закон України від 20.03.2023 року №2981-ІХ, чинність з 15.04.2023 року).

 

Пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" доповнено підпунктом 14-6.2 такого змісту:

 

"14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:

за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;

у зв’язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;

за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

 

 

      Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії особам, зазначеним в абзаці першому цього підпункту, визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, з якого призначено пенсію.

 

      Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

    Термін "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України" для цілей цього підпункту вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав трудових мігрантів та боротьби з шахрайством у працевлаштуванні за кордоном

 

(Закон України від 20.03.2023 року №2982-ІХ, чинність з 14.10.2023 року).

 

 

У Кодексі України про адміністративні правопорушення  главу 12 доповнено статтею 166-28 такого змісту:

 

"Стаття 166-28. Порушення вимог законодавства у сфері надання послуг з посередництва у працевлаштуванні

 

Здійснення суб’єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без включення до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичної особи та фізичних осіб - підприємців від семи тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичної особи та фізичних осіб - підприємців від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Стягнення з громадян будь-яких гонорарів, комісійних, винагород, інших видів оплати послуг з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичної особи та фізичних осіб - підприємців від трьох тисяч п’ятисот до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

 

 

 

У Законі України "Про зайнятість населення"  статтю 38 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 38. Діяльність суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном

 

1. Суб’єкт господарювання має право надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном після його включення до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, та в межах укладених зовнішньоекономічних договорів. Включення до такого переліку здійснюється на підставі поданої до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, декларації про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

 

2. Для початку провадження діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та включення до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, такий суб’єкт господарювання має:

 

1) бути зареєстрованим у встановленому законодавством порядку за видом економічної діяльності з посередництва у працевлаштуванні;

 

2) мати укладений з іноземним роботодавцем зовнішньоекономічний договір (контракт) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні, пошуку та добору працівників (далі - зовнішньоекономічний договір (контракт) та реєстраційні документи іноземного суб’єкта господарювання - роботодавця у державі місцезнаходження;

 

3) мати зареєстроване місце провадження господарської діяльності;

 

4) подати декларацію про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

 

 

3. Послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном надаються суб’єктами господарювання відповідно до укладеного зовнішньоекономічного договору (контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі місцезнаходження роботодавця.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) зберігається у суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, протягом трьох років після закінчення строку його дії.

 

 

4. Суб’єкт господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, зобов’язаний:

 

1) надати громадянину до виїзду для працевлаштування за кордоном:

 

інформацію у письмовій формі про права та гарантії, які йому надаються за трудовим договором (контрактом), передбачені законодавством України та законодавством держави місцезнаходження роботодавця;

 

контактні дані консульських установ України у державі перебування;

 

проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем.

 

Одержання інформації та проекту трудового договору (контракту) підтверджується письмовим (електронним цифровим) підписом громадянина. Зазначені документи зберігаються у суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, протягом п’яти років;

 

 

2) вести облік громадян, які за його посередництва працевлаштовані за кордоном;

 

3) безоплатно надавати громадянам інформацію та консультації про переваги легального працевлаштування за кордоном, характер майбутньої роботи, умови та розмір оплати праці, умови проживання в державі перебування, наявність міжнародних договорів (угод) у сфері працевлаштування та соціального забезпечення, укладених між Україною та державою місцезнаходження роботодавця;

 

4) подавати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, звітність про здійснення діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Порядок, форма та строки подання такої звітності затверджуються Кабінетом Міністрів України;

 

5) повідомляти центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про зміну даних, зазначених у переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, протягом одного місяця з дня настання такої зміни;

 

6) у разі укладення нового або декількох зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відомості про них та реєстраційні документи таких іноземних суб’єктів господарювання - роботодавців у державі місцезнаходження надсилаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у місячний строк після їх укладення;

 

7) забезпечувати безперешкодний доступ до зареєстрованого місця провадження господарської діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном представників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, для здійснення державного контролю.

 

 

5. Суб’єкт господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні моряків, рибалок на судна, що плавають під Державним Прапором України або прапором іноземної держави, крім зобов’язань, визначених частиною третьою цієї статті, зобов’язаний перевіряти наявність у моряків, рибалок, які працевлаштовуються за його посередництва, кваліфікації, необхідної для виконання робіт, заявлених судновласником, та документів, що її підтверджують.

 

 

6. Суб’єктам господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, забороняється:

 

1) вимагати, зберігати чи використовувати інформацію про стан здоров’я громадянина або використовувати таку інформацію для визначення його придатності до роботи, якщо зазначена інформація не пов’язана безпосередньо з вимогами до конкретної професії, виду діяльності та якщо на це не одержано письмову згоду громадянина;

 

2) стягувати з громадян будь-які гонорари, комісійні, винагороди, інші види оплати послуг з посередництва у працевлаштуванні прямо чи опосередковано, повністю або частково. Оплата послуг з посередництва у працевлаштуванні здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги;

 

3) пропонувати громадянам роботу, що має ознаки неформальної зайнятості, а також таку, що приховує справжню мету та предмет роботи, або залучати до роботи, яка не визначена трудовим договором (контрактом).

 

 

7. Перелік суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, забезпечує вільний доступ до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, на своєму офіційному веб-сайті.

 

 

8. Суб’єкт господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, виключається з переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

 

Підставою для прийняття рішення про виключення з переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, є:

 

1) заява суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, про виключення з переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном;

 

2) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

 

3) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця;

 

4) неподання або порушення строків подання звітності, передбаченої пунктом 4 частини четвертої цієї статті, протягом трьох звітних періодів поспіль;

 

5) акт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, складений за результатами проведення заходу державного контролю у зв’язку з невиконанням вимог про усунення порушень, передбачених частинами четвертою і шостою цієї статті;

 

6) встановлення факту надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без укладеного зовнішньоекономічного договору (контракту);

 

7) неможливість проведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, перевірки за зазначеним у переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, місцем провадження господарської діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном протягом шести місяців з дати, визначеної у рішенні про проведення перевірки;

 

8) встановлення особі у встановленому порядку статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, внаслідок працевлаштування за сприяння суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном";

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законів України щодо врегулювання окремих питань діяльності Національної поліції України під час дії воєнного стану

 

(Закон України від 21.03.2023 року №3000-ІХ, чинність з 15.04.2023 року).

 

 

У Кодексі України про адміністративні правопорушення статтю 15 доповнено частиною шостою такого змісту:

"За вчинення військових адміністративних правопорушень поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі в бойових діях, несуть відповідальність, передбачену статтями 172-10 і 172-19 глави 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. До поліцейських не може бути застосовано арешт з утриманням на гауптвахті";

 

 

Стаття 401 КК України Поняття військового кримінального правопорушення з врахуванням внесених змін:

 

1. Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

 

2. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.

Поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі у бойових діях, несуть відповідальність за статтями 402, 403, 414-416, 422, 427, 429, 430, 432-435 цього розділу.

 

3. Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових кримінальних правопорушеннях підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

 

4. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями цього розділу, крім поліцейських поліції особливого призначення Національної поліції України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно із статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

 

 

 

 

 

 

7. ПРАВИЛА проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав

 

(затверджено Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.03.2023 року №125/209/293/139/999/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.03.2023 року за №478/39534, чинність з 21.03.2023 року) 

 

 

Ці Правила регулюють порядок проставлення спеціальної відмітки «Apostille» (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)» (далі - апостиль) на офіційних документах, які були складені на території України, яким відповідно до статті 5 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція), засвідчуються справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і, у відповідному випадку, автентичність відбитка печатки або штампа, яким скріплений документ.

 

 

Апостиль проставляється:

 

на офіційних документах, що виходять від судів України;

 

на офіційних документах, що виходять від органів юстиції, державних архівних установ, органів виконання покарань та пробації;

 

на офіційних документах, виданих Міністерством освіти і науки України, центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через Міністра освіти і науки України, їх територіальними органами, закладами освіти, підприємствами, установами і організаціями, які надають послуги у сфері освіти і науки або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг;

 

на офіційних документах, оформлених державними і приватними нотаріусами;

 

на офіційних свідоцтвах, виконаних на документах, підписаних особами у їх приватній якості, таких як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційних і нотаріальних засвідченнях підписів;

 

на офіційних документах, що видаються Міністерством внутрішніх справ України, його територіальними органами з надання сервісних послуг та відокремленими пунктами реєстрації кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг - акредитованого центру сертифікації ключів Міністерства внутрішніх справ України;

 

на офіційних документах, що видаються Державною міграційною службою України, її територіальними органами та територіальними підрозділами, що стосуються сфери міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;

 

на офіційних документах, що видаються Державною податковою службою України та її територіальними органами;

 

на інших офіційних документах.

 

 

 

Ці Правила не поширюються:

 

на документи, що видаються закордонними дипломатичними установами України та пред’являються в державах їх акредитації;

 

на офіційні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

 

 

 

Апостиль не проставляється на:

 

оригіналах документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, військових квитках, трудових книжках, дозволах на носіння зброї, свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортах), інших посвідченнях, що оформлюються відповідно до законодавства України;

 

оригіналах, копіях (фотокопіях) нормативно-правових актів, роз’яснень та правових висновків щодо їх застосування, документах, що мають характер листування.

 

Документи, наведені в абзаці п’ятому цього пункту, можуть бути прийняті для проставлення апостиля у вигляді копій (фотокопій), засвідчених у нотаріальному порядку.

 

 

Оригінали офіційних документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, окрім документів про освіту та вчені звання, виданих УРСР, не можуть бути прийняті на території України для проставлення апостиля.

 

 

Апостиль може бути проставлено на копіях (фотокопіях) або копіях (фотокопіях) з перекладом цих документів, засвідчених у встановленому порядку на території України.

 

Апостиль може бути проставлено на копіях (фотокопіях) або копіях (фотокопіях) з перекладом документів, що стосуються сфери освіти і науки, засвідчених у встановленому порядку на території України, лише після попереднього проставлення апостиля на оригіналах цих документів.

 

Апостиль може бути проставлено на копії (фотокопії) документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану, або на засвідченій в установленому порядку на території України копії (фотокопії) такого документа з перекладом лише за умови попередньої легалізації (консульської легалізації чи проставлення апостиля) оригіналу цього документа.

 

 

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або на вимогу фізичної/юридичної особи (їх представників).

 

 

Для проставлення апостиля необхідно подати:

 

оригінал документа, на якому проставляється апостиль, або його копію, засвідчену в установленому порядку;

 

документ про оплату послуги з проставлення апостиля або документ, що підтверджує право на звільнення від сплати, чи його копію, засвідчену в установленому порядку;

 

заяву від особи, яка подає такі документи.

 

 

У разі якщо проставлення апостиля здійснюється відповідними компетентними органами, визначеними у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 61 «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (далі - компетентні органи), за допомогою програмних засобів ведення Електронного реєстру апостилів (далі - Реєстр), документи, необхідні для проставлення апостиля, можуть бути подані до визначених компетентними органами суб’єктів.

 

У разі обробки персональних даних, отриманих від заявника, компетентні органи вживають заходів, передбачених Законом України «Про захист персональних даних».

 

 

 

 

 

 

8. ПОРЯДОК надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік  

 

(затверджено Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 10.03.2023 року №14-1 та Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 року №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за №456/39512, чинність з 17.03.2023 року) 

 

 

Цей Порядок відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон) визначає механізм надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік (далі - розрахунок).

 

Розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку.

 

 Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів.

 

Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п’яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

 

 

 

 

 

 

9. ПОРЯДОК надання переможцем електронного аукціону з продажу об’єкта великої приватизації коментарів та пропозицій до проєкту договору купівлі-продажу

 

(затверджено Наказом Фонду державного майна України від 10.03.2023 року №470, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2023 року за №526/39582, чинність з 11.04.2023 року) 

 

Цей Порядок визначає процедуру надання переможцем електронного аукціону з продажу об’єкта великої приватизації до органу приватизації власних коментарів та пропозицій до проєкту договору купівлі-продажу об’єкта великої приватизації (далі - проєкт договору купівлі-продажу).

 

Після публікації інформаційного повідомлення про приватизацію об’єкта приватизації, але не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня проведення електронного аукціону, потенційні покупці мають право звернутись до оператора електронного майданчика із запитом для отримання доступу до проєкту договору купівлі-продажу відповідно до укладеного між ними договору про конфіденційність інформації.

 

Переможець аукціону опрацьовує проєкт договору купівлі-продажу та має право надати до органу приватизації пропозиції та коментарі до нього, чітко обґрунтувавши при цьому свою позицію щодо проєкту договору купівлі-продажу протягом 15 робочих днів з дня формування протоколу про результати електронного аукціону.

 

Пропозиції до проєкту договору купівлі-продажу, запропоновані переможцем аукціону, не можуть суперечити умовам продажу та чинному законодавству України.

 

Після отримання коментарів та пропозицій до проєкту договору купівлі-продажу орган приватизації здійснює їх аналіз. У разі виникнення спірних питань рішення щодо редакції проєкту договору купівлі-продажу приймається робочою групою органу приватизації з цих питань. Персональний склад цієї робочої групи та регламент її роботи затверджується наказом органу приватизації. Орган приватизації має право відхилити зміни та доповнення до проєкту договору купівлі-продажу, якщо вони суперечать умовам продажу та чинному законодавству України.

 

Орган приватизації протягом 15 робочих днів з дати отримання коментарів та пропозицій до проєкту договору купівлі-продажу готує, затверджує та надає під підпис переможцю аукціону (його уповноваженому представнику) остаточний проєкт договору купівлі-продажу, до якого не можуть бути внесені зміни.

 

 

 

 

 

 

10. ПОЛОЖЕННЯ про порядок повідомлення суб'єктом аудиторської діяльності Національного банку України про встановлені факти порушення законодавства, суттєвої загрози, наявності модифікованої думки та наявну щодо цих фактів інформацію

 

(затверджено Постановою Правління Національного банку України від 14.03.2023 року №22, чинність з 18.03.2023 року)

 

 

  визначає порядок повідомлення суб'єктом аудиторської діяльності Національного банку України (далі - Національний банк) про:

 

1) установлені факти щодо порушення надавачем фінансових послуг законодавства України з питань, що належать до компетенції Національного банку (включаючи порушення законодавства з питань, що належать до компетенції Національного банку, у частині недотримання встановлених пруденційних вимог та нормативів), суттєвої загрози або сумнівів щодо можливості надавача фінансових послуг продовжувати діяльність на безперервній основі, наявності щодо надавача фінансових послуг модифікованої думки (думки із застереженням, негативної або відмови від висловлення думки) (далі - факт ) під час надання надавачу фінансових послуг аудиторських послуг, зазначених у частині першій статті 36 Закону про аудит, та

 

2) будь-яку інформацію щодо питань, зазначених у пунктах 1-3 частини першої статті 36 Закону про аудит (далі - інформація), про яку суб'єкту аудиторської діяльності стало відомо під час виконання завдань з обов'язкового аудиту юридичної особи, що має тісні зв'язки з надавачем фінансових послуг, обов'язковий аудит фінансової звітності якого він також проводить.

 

 

 

 

 

 

11. ПОРЯДОК надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва та ПОРЯДОК
надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва за договорами фінансового лізингу

 

(затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 року №28 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2023 року №229, чинність з 17.03.2023 року)

 

 

Визначено конкретні умови надання державної підтримки Фондом розвитку підприємництва (далі – Фондом) суб’єктам підприємництва, у тому числі в період воєнного стану, у вигляді:

 

1) часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами суб’єктів підприємництва (далі - компенсація відсотків).

 

2) надання Фондом гарантій уповноваженим банкам на забезпечення виконання зобов’язань за кредитами, наданими суб’єктам підприємництва.

 

 

Кредити, за якими може бути надана державна підтримка, надаються на такі цілі:

 

1) інвестиційні цілі, зокрема:

 

придбання та/або модернізацію основних засобів суб’єктом підприємництва, за винятком придбання транспортних засобів (крім тих, що будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях);

 

придбання нежитлової нерухомості та/або земельних ділянок з метою провадження суб’єктом підприємництва господарської діяльності без права передачі такої нерухомості в платне або безоплатне користування третім особам;

 

здійснення будівництва, реконструкції, ремонту у нежитлових приміщеннях, в яких суб’єкт підприємництва провадить основну господарську діяльність, які на праві власності або користування належать суб’єкту підприємництва;

 

придбання об’єктів права інтелектуальної власності за договорами комерційної концесії (франчайзингу), пов’язаних із реалізацією суб’єктом підприємництва інвестиційного проекту;

 

2) фінансування оборотного капіталу суб’єкта підприємництва.

 

 

У межах цілей, визначених пунктом 8 цього Порядку, та з метою підтримки важливих для економіки України сфер підприємницької діяльності державна підтримка надається суб’єктам підприємництва за кредитами, зокрема, що надаються на такі пріоритетні напрями:

 

1) фінансування суб’єктів підприємництва - сільськогосподарських товаровиробників для провадження сільськогосподарської діяльності;

 

2) підтримка суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність з виробництва, переробки сільськогосподарської продукції та її реалізації за видами економічної діяльності 10.51, 10.61, 10.71 відповідно до Класифікації видів економічної діяльності;

 

3) відбудова зруйнованих внаслідок військової агресії основних засобів суб’єктів підприємництва, що підтверджується відповідними документами (акти руйнувань та пошкоджень із зазначенням їх причини, акти пошкодження (знищення) рухомого майна, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо відкриття кримінального провадження, реєстрові дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна);

 

4) підтримка суб’єктів підприємництва шляхом пролонгації діючих кредитів, наданих для фінансування оборотного капіталу згідно з цим Порядком строком до 12 місяців, які провадять господарську діяльність та/або виробничі потужності яких розміщено (було розміщено) на територіях, включених до переліку територій, на яких велися бойові дії, та/або на територіях, які були тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” ;

 

5) підтримка торговельних компаній.

 

 

Максимальна сума кредиту (кредитів), за яким надається (надаються) державна підтримка суб’єкту підприємництва разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів (з урахуванням кредитування відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва за договорами фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28  в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2023 р. № 229, протягом строку, визначеного пунктом 11 цього Порядку, не перевищує 60 млн. гривень, крім:

 

кредиту (кредитів), що надається (надаються) фізичній особі - підприємцю, який не перевищує 3 млн. гривень;

 

кредиту (кредитів), що надається (надаються) суб’єкту підприємництва - сільськогосподарському товаровиробнику разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів за напрямом, визначеним підпунктом 1 пункту 9 цього Порядку, який не перевищує 90 млн. гривень;

 

кредиту (кредитів), що надається (надаються) торговельній компанії разом з учасниками групи пов’язаних з нею контрагентів за напрямом, визначеним підпунктом 5 пункту 9 цього Порядку, від 60 млн. гривень до 1 млрд. гривень.

 

 

Строк, протягом якого суб’єкти підприємництва можуть звернутися за отриманням державної підтримки, становить п’ять років з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 “Про надання фінансової державної підтримки” .

 

 

Договори фінансового лізингу, за якими може бути надана державна підтримка, укладаються для досягнення інвестиційних цілей, зокрема:

 

придбання та/або модернізації основних засобів суб’єктом підприємництва;

 

придбання суб’єктом підприємництва легкових та/або вантажних транспортних засобів, залізничних вагонів, автобусів, які використовуються в комерційних та виробничих цілях;

 

придбання нежитлової нерухомості з метою провадження суб’єктом підприємництва господарської діяльності без права передачі такої нерухомості в платне або безоплатне користування третім особам.

    

 

У межах інвестиційних цілей з метою підтримки важливих для економіки України сфер підприємницької діяльності суб’єктам підприємництва надається державна підтримка за договорами фінансового лізингу, що укладаються за такими пріоритетними напрямами:

 

1) фінансування суб’єктів підприємництва - сільськогосподарських товаровиробників для провадження сільськогосподарської діяльності;

 

2) підтримка суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність з виробництва, переробки сільськогосподарської продукції та її реалізації за видами економічної діяльності 10.51, 10.61, 10.71 відповідно до Класифікації видів економічної діяльності;

 

3) відбудова зруйнованих внаслідок військової агресії основних засобів суб’єктів підприємництва, що підтверджується відповідними документами (акти руйнувань та пошкоджень із зазначенням їх причини, акти пошкодження (знищення) рухомого майна, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо відкриття кримінального провадження, реєстрові дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

 

 

Максимальна сума договору (договорів) фінансового лізингу, що укладається (укладаються) із суб’єктом підприємництва та за якими надається державна підтримка разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів (з урахуванням кредитування відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28  в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2023 р. № 229, протягом строку, визначеного пунктом 12 цього Порядку, не перевищує 60 млн. гривень, крім договору (договорів) фінансового лізингу, що укладається (укладаються) із суб’єктом підприємництва - сільськогосподарським товаровиробником разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів за напрямом, визначеним підпунктом 1 пункту 9 цього Порядку, сума якого не перевищує 90 млн. гривень.

 

 

Строк, протягом якого суб’єкти підприємництва можуть звернутися за отриманням державної підтримки, становить п’ять років з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2021 р. № 1106 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 і 29”.

 

Максимальний строк договору фінансового лізингу, за якими надається державна підтримка, не перевищує п’яти років.

 

 

 

 

 

 

12. ПОРЯДОК відпуску лікарських засобів і медичних виробів з аптек та їхніх структурних підрозділів (нова редакція)

 

(затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.2005 року в редакції Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 15.03.2023 року №494, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2023 року за №521/39577, чинність з 01.04.2023 року).

 

 

Цей Порядок визначає механізм відпуску з аптек та їхніх структурних підрозділів лікарських засобів і медичних виробів, а саме:

 

1) лікарських засобів, які відповідно до інструкції для медичного застосування підлягають відпуску за рецептом та повна вартість яких оплачується за рахунок коштів споживача та/або інших джерел, не заборонених законодавством, крім бюджетних коштів;

 

2) лікарських засобів та медичних виробів, які підлягають реімбурсації за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - лікарські засоби та медичні вироби, які підлягають реімбурсації);

 

3) лікарських засобів та медичних виробів, які відпускаються на пільгових умовах;

 

4) лікарських засобів, що виготовляються в умовах аптеки (далі - екстемпоральні лікарські засоби).

 

 

      На вимогу споживача під час придбання лікарського засобу, крім екстемпорального лікарського засобу, повинна бути надана копія сертифіката якості на лікарський засіб, видана виробником.

 

     Лікарські засоби та медичні вироби, відпущені з аптечних закладів, поверненню не підлягають, крім встановлених статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів» випадків, про що розміщується оголошення в торговельному залі аптечного закладу.

 

     Дієтичні добавки, харчові продукти для спеціальних медичних цілей або контролю ваги повинні бути розміщені в торговельному залі аптечного закладу на окремому стенді, стелажі, відділі з обов’язковим зазначенням про те, що вони є спеціальними харчовими продуктами та не зареєстровані як лікарські засоби в установленому законодавством порядку.

 

      На паперових рецептах у разі відпуску лікарських засобів або медичних виробів проставляється штамп «Відпущено» і такі рецепти, крім зазначених у пункті 14 цього Порядку, повертаються споживачу. Повторний відпуск лікарського засобу чи медичного виробу на підставі паперового рецепта зі штампом «Відпущено» заборонено, крім випадку, встановленого абзацом другим цього пункту.

 

     У разі відпуску меншої, ніж виписано в паперовому рецепті, кількості лікарського засобу або медичного виробу (крім лікарських засобів та медичних виробів, які підлягають реімбурсації), ставиться штамп «Відпущено» і робиться відмітка про кількість відпущеного лікарського засобу або медичного виробу. На підставі такого паперового рецепта та в межах строку його дії лікарські засоби та медичні вироби відпускаються до досягнення кількості, призначеної медичним працівником.

 

 

 

 

 

 

13. Про розкриття інформації щодо зв'язків клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України

 

(затверджено Постановою Правління Національного банку України від 16.03.2023 року №26, чинність з 18.03.2023 року)

 

 

Національний Банк України зобов’язав банки України та філії іноземних банків в Україні (далі - банк) забезпечити під час своєї діяльності виявлення та документування інформації про зв'язки клієнтів та їх контрагентів із державою, що здійснює збройну агресію проти України, та громадянами/резидентами такої держави в обсязі згідно з додатком до цієї постанови з метою виявлення клієнтів:

 

1) які є громадянами держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особами, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України;

 

2) які є юридичними особами, які створені та зареєстровані відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

3) учасником (акціонером) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України;

 

4) кінцевим бенефіціарним власником яких є громадянин держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особа, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України;

 

5) учасником (акціонером) яких є громадянин держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особа, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, та/або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

6) які є учасниками (акціонерами) юридичної особи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

7) які є учасниками (акціонерами) юридичних осіб спільно з громадянином держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особою, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, та/або юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

8) які є юридичними особами, у структурі управління та/або керівником яких є громадянин держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особа, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України;

 

9) які мають ділові відносини з громадянином держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особою, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України;

 

10) які мають ділові відносини з юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

11) які мають ділові відносини з юридичною особою, учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, та/або громадянин держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особа, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, та/або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

12) які є юридичними особами, що мають дочірні компанії, філії, представництва та/або інші відокремлені підрозділи на території держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

13) які володіють цінними паперами (крім акцій) юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства держави, що здійснює збройну агресію проти України, та/або самої такої держави;

 

14) щодо яких під час здійснення моніторингу фінансових операцій із застосуванням ризик-орієнтованого підходу за результатами перевірки джерела коштів установлено, що джерело коштів, пов'язаних з фінансовою операцією такого клієнта, походить з держави, що здійснює збройну агресію проти України;

 

15) які здійснюють прямо та/або опосередковано передавання (отримання) активів до (з) України, використовуючи депозитарні установи, банки, інші фінансові установи та небанківських надавачів платіжних послуг, місцем перебування та/або реєстрації яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України.

 

Термін "збройна агресія" уживається у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України".

 

 

Під діловими відносинами для цілей цієї постанови слід уважати відносини між клієнтом та його контрагентом, пов'язані з діловою, професійною чи комерційною діяльністю клієнта, що виникли на підставі договору, у тому числі публічного, та передбачають тривалість існування після їх встановлення.

 

 

Банки зобов'язані своєчасно та в повному обсязі надавати на запит Національного банку України у визначених форматі, структурі та вигляді достовірну інформацію, матеріали, документи (їх копії та/або витяги з них) про зв'язки клієнтів та їх контрагентів, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

 

 

 

 

 

 

14. ПОРЯДОК надання соціальних послуг суб’єктам ринку праці кар’єрними радниками, спеціалізованими кар’єрними радниками, консультантами по роботі з роботодавцями

 

(затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2023 року №237, чинність з 24.03.2023 року)

 

 

      Цей Порядок визначає механізм організації надання соціальних послуг суб’єктам ринку праці кар’єрними радниками, спеціалізованими кар’єрними радниками, консультантами по роботі з роботодавцями філій міжрегіональних/регіональних, а також обласних, Київського міського, міських, районних, міськрайонних центрів зайнятості (до їх припинення) Державної служби зайнятості

 

 

      адміністратор центру зайнятості - співробітник центру зайнятості, який організовує надання соціальних послуг суб’єктам ринку праці, здійснює облік осіб, які шукають роботу, забезпечує проведення профілювання таких осіб, спрямовує суб’єктів ринку праці до кар’єрних радників, спеціалізованих кар’єрних радників, консультантів по роботі з роботодавцями, які забезпечують надання соціальних послуг, та організовує оформлення/отримання ними запитуваних документів;

 

кар’єрний радник - співробітник центру зайнятості, який здійснює реєстрацію безробітних та забезпечує організацію/надання соціальних послуг особам, які шукають роботу, зареєстрованим безробітним, здійснює супроводження та консультування таких осіб з метою їх подальшого працевлаштування;

 

      консультант по роботі з роботодавцями (далі - консультант роботодавця) - співробітник центру зайнятості, який забезпечує організацію/надання соціальних послуг роботодавцям;

 

     спеціалізований кар’єрний радник - співробітник центру зайнятості, який здійснює реєстрацію безробітних та забезпечує організацію/надання соціальних послуг особам, які шукають роботу, та зареєстрованим безробітним, які мають низькі можливості працевлаштування та ризик тривалого безробіття, здійснює за потреби супроводження та консультування таких осіб під час пошуку роботи та після працевлаштування за їх згодою;

 

 

Кар’єрний або спеціалізований кар’єрний радник забезпечує:

1) реєстрацію безробітного шляхом внесення даних, необхідних для реєстрації безробітного, до Інформаційної системи;

2) проведення у разі потреби додаткового поглибленого профілювання, корегування профільної групи, до якої віднесено особу, та у разі потреби перенаправлення до кар’єрного або спеціалізованого кар’єрного радника;

3) підбір підходящої роботи та направлення особи до роботодавця для проходження співбесіди щодо актуальних вакансій (у разі наявності), зокрема за згодою особи, з урахуванням її трудової мобільності;

4) перевірка актуальності вакансії під час надання зареєстрованому безробітному направлення на працевлаштування за формою, затвердженою Мінекономіки;

5) узгодження з роботодавцем дати та часу проведення співбесіди з претендентами на вакансію;

6) підготовку у разі потреби особи до співбесіди та/або надання допомоги щодо підготовки до такої співбесіди, корегування резюме;

7) проведення у разі потреби професійної орієнтації та діагностики;

8) організацію професійного навчання зареєстрованих безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреби ринку праці;

9) складення разом із зареєстрованим безробітним індивідуального плану працевлаштування за формою та згідно з порядком складення та ведення індивідуального плану працевлаштування зареєстрованого безробітного, що затверджені Мінекономіки;

10) надання зареєстрованим безробітним групових та індивідуальних консультацій щодо працевлаштування;

11) проведення моніторингу виконання та корегування у разі потреби індивідуального плану працевлаштування, внесення інформації про результати його виконання до Інформаційної системи;

12) підтримку постійного контакту з особою, яка шукає роботу/зареєстрованим безробітним, зокрема через електронний кабінет зареєстрованого безробітного, з метою прискорення її працевлаштування;

13) встановлення контакту з економічно неактивним населенням та його інтеграцію до ринку праці, зокрема шляхом співпраці з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

14) співпрацю з консультантом роботодавця з метою ефективного працевлаштування осіб, які шукають роботу/зареєстрованих безробітних;

15) внесення даних про особу, яка шукає роботу/зареєстрованого безробітного до Інформаційної системи для прийняття відповідних рішень щодо неї.

 

Кар’єрний або спеціалізований кар’єрний радник забезпечує надання безоплатних соціальних послуг, зокрема інформаційних та консультаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння працевлаштуванню, зокрема шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства, а також профорієнтаційних послуг із залученням на громадських засадах представників закладів освіти, закладів охорони здоров’я, молодіжних центрів праці, наукових установ, інших підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також організацій роботодавців, профспілок, громадських організацій, інших юридичних і фізичних осіб відповідно до законодавства.

 

 

 

 

 

 

15. ПОРЯДОК професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних

 

(затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 року №264, чинність з 29.03.2023 року).

 

 

 

 

 

 

16. Про внесення змін до Порядку надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру

 

(затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2023 року №1080/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.03.2023 року №509/39565, чинність з 23.04.2023 року).

 

 

Від оплати додаткових послуг правового та технічного характеру звільняються: (нова редакція п. 10)

 

ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

постраждалі учасники Революції Гідності;

особи з інвалідністю I та II груп;

громадяни, віднесені до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.».

 

 

 

 

 

 

17. ПОРЯДОК організації роботи з профілактики та попередження самогубств серед засуджених, осіб, взятих під варту, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах

 

(затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 27.03.2023 року №1126/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2023 року №524/39580, чинність з 11.04.2023 року).

 

 

 

 

 

 

18. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

 

(затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2023 року №1158/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2023 року №539/39595, чинність з 01.05.2023 року).

 

 

Внесено зміни до таких нормативно-правових актів:

 

1) у Вимогах до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2012 року № 368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2012 року за № 367/20680 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2018 року №3236/5):

у підпункті 2 пункту 1 та абзаці третьому пункту 2 слово «англійською» замінено словом «іноземною»;
в абзаці четвертому пункту 3 слова «слова «відокремлений підрозділ» («філія», «представництво»)» замінено словами «слово «філія» або «представництво»».

 

2) у  абзаці третьому пункту 1 розділу IV Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року № 359/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2016 року за №200/28330, слова «нотаріально засвідченої копії документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи» замінено словами «копії документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи».

 

 

  Форми заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630, викладено у новій редакції.

 

 

 

 

 

 

19. ПОРЯДОК заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення

 

(затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023 року №148, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2023 року №528/39584, чинність з 01.04.2023 року).