Основні нормативно-правові акти за грудень 2022 року

Основні нормативно-правові акти за грудень 2022 року

Перелік основних нормативно-правових актів за грудень 2022 року

 

 

 

1. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів та Правила військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, Вимоги щодо реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання призовників, військовозобов’язаних та резервістів 

 

(затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, чинність з 05.01.2023 року).

.

 

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

 

     Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров’я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

 

Організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.

 

Обов’язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).

 

 

       За умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів”:

 

взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів;

 

відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов’язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

 

 

Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

 

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки.

 

Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

 

Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

 

 

Військовий облік військовозобов’язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

 

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов’язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

 

Військовозобов’язані, які згідно із Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

 

 

Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях.

 

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

 

Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов’язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного;

для резервістів - військовий квиток.

 

 

Взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа:

призовників у віці від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років;

військовозобов’язаних та резервістів, які не досягли граничного віку перебування у запасі, у тому числі жінок, які мають медичну або фармацевтичну спеціальність, а також за власним бажанням жінок, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, перелік яких затверджений Міноборони.

 

 

Призовники, військовозобов’язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов’язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи (пункт 23).

 

        Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад щомісяця до 5 числа надсилають до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки повідомлення про зміну облікових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які змінили місце проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, а також військовозобов’язаних та резервістів, що прибули з мобілізаційними розпорядженнями.

 

 

Призовники, військовозобов’язані та резервісти, які вибувають за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, направляються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки для зняття з військового обліку та вилучення військово-облікових документів.

 

 

Картки первинного обліку громадян (крім призовників), виключених з персонально-первинного військового обліку, зберігаються до досягнення такими громадянами віку 65 років, генералів, адміралів - 70 років, після чого картки первинного обліку знищуються із складенням акта.

 

Картки первинного обліку призовників, виключених з персонально-первинного військового обліку, зберігаються до досягнення такими громадянами 28-річного віку.

 

 

Звіряння облікових даних карток первинного обліку у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим підпункту 11 пункту 24 цього Порядку, здійснюється шляхом подвірного обходу відповідно до графіка звіряння, затвердженого розпорядженням сільського, селищного, міського голови. Випадки встановлені підпннкьом 11 пункту 24 звіряння не рідше одного разу на рік облікових даних карток первинного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на персонально-первинному військовому обліку у виконавчих органах сільських, селищних, міських рад:

 

з обліковими даними, що містяться у списках персонального військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (додаток 5) підприємств, установ та організацій, в яких вони працюють (навчаються), що перебувають на території адміністративно-територіальної одиниці, яка обслуговується виконавчим органом сільської, селищної або міської ради;

з документами щодо реєстрації місця проживання фізичних осіб або з відображенням в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред’являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія;

з місцем фактичного проживання призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

 

 

У разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки щодо оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, Служби зовнішньої розвідки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

 

відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов’язаних та резервістів;

здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов’язаних та резервістів за місцем їх проживання шляхом вручення під їх особистий підпис у картках первинного обліку повісток (додаток 11, для призовників - додаток 18 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352;

 

у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов’язаними та резервістами вимог законодавства;
забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов’язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.

 

 

     Військовозобов’язані та резервісти протягом семи днів з дня досягнення граничного віку перебування в запасі направляються керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для виключення з військового обліку. 

 

У разі неприбуття військовозобов’язаного та резервіста, який досяг граничного віку перебування в запасі, до відповідного районного (міського) територіальних центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки для виключення з військового обліку, таке виключення здійснюється без участі зазначених осіб 1 січня наступного року після року досягнення граничного віку перебування в запасі.

 

 

Щороку до 25 січня (станом на 1 січня) списки персонального військового обліку підписуються керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, а також особою, відповідальною за ведення військового обліку.

 

Зазначені списки разом з відомістю оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів реєструються в установленому порядку в службі діловодства таких органів, підприємств, установ, організацій.

 

 

Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п’ятиденний строк з дня проведення звіряння вносять до списків персонального військового обліку зміни облікових даних, виявлені під час їх звіряння, та надсилають щомісяця до 5 числа до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки повідомлення про зміну облікових даних (у разі наявності).

 

 

У разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов’язані:

 

видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;

 

вручити призовникам, військовозобов’язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);

 

письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

 

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов’язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.

 

 

 

Порядок обліку жінок за медичною або фармацевтичною спеціальністю.

 

Заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти, які здійснюють підготовку жінок за медичною або фармацевтичною спеціальністю, за два місяці до завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою подають список щодо таких жінок (додаток 14) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності яких вони розташовані.

 

Зазначені списки є підставою для оформлення жінкам тимчасового посвідчення військовозобов’язаного (без визначення ступеня їх придатності для виконання військового обов’язку та відмітки про взяття на облік) та внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

 

Видача тимчасових посвідчень військовозобов’язаного зазначеним у списках жінкам, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, здійснюється районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого розташовані заклади освіти. Строк дії таких посвідчень - 30 діб.

 

Жінки, яким видано тимчасові посвідчення військовозобов’язаного (із строком дії 30 діб), повинні в семиденний строк з дня отримання таких посвідчень прибути до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого задеклароване/зареєстроване місце їх проживання, для взяття на військовий облік.

 

Взяття жінок на військовий облік військовозобов’язаних здійснюється після визначення їх придатності до військової служби, внесення персональних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів з подальшим оформленням відповідного військово-облікового документа.

 

 Жінки, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю та не перебували на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (не отримували військово-обліковий документ) до затвердження цього Порядку, можуть працевлаштовуватися як невійськовозобов’язані до кінця 2026 року.

 

Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною у переліку, затвердженому Міноборони, крім тих, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком, беруться на військовий облік військовозобов’язаних за їх бажанням на загальних засадах, визначених цим Порядком.

 

 

 

Закордонні дипломатичні установи України:

 

інформують громадян, які перебувають на тимчасовому консульському обліку та досягли призовного віку і не мають відстрочки або не звільнені від призову на строкову військову службу, про початок чергового призову громадян України на строкову військову службу;

 

сприяють поверненню військовозобов’язаних та резервістів в Україну в разі проведення мобілізації та у воєнний час (в особливий період);

 

повідомляють у семиденний строк з дня взяття на консульський облік або зняття з нього про призовників, військовозобов’язаних та резервістів відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем перебування їх на військовому обліку;

 

ведуть військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на тимчасовому консульському обліку, за списком (додаток 15). Список зберігається в закордонній дипломатичної установі України протягом п’яти років.

 

Зняття з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які виїжджають за кордон на строк більше трьох місяців, здійснюється після особистого прибуття їх до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки з документами, що підтверджують виїзд за кордон.

 

 

Передбачено звіряння даних між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів та реєстрів територіальних громад щодо декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов’язаних та резервістів; інформаційно-аналітичною системою “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості”; відомості про акти цивільного стану щодо призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

 

 

Органи досудового розслідування повідомляють в семиденний строк відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення (додаток 22).

 

 

Суди повідомляють у семиденний строк відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про призовників, кримінальні справи щодо яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників, військовозобов’язаних та резервістів, що набрали законної сили (додаток 23);

вилучають та надсилають до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки військово-облікові документи призовників, військовозобов’язаних та резервістів, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі або арешту.

 

 

Медико-соціальні експертні комісії повідомляють у семиденний строк відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, яких визнано особами з інвалідністю, та про зміну групи інвалідності.

 

 

Керівники закладів охорони здоров’я під час проведення призову громадян України на строкову військову службу повідомляють у триденний строк відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про громадян призовного віку, які перебувають на стаціонарному лікуванні.

 

 

Територіальні органи Держстату подають щороку до 1 грудня відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки інформацію про державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, які розташовані на території відповідного району (міста), із зазначенням кількості працюючих.

 

 

Міські, районні, міськрайонні центри зайнятості та філії регіональних центрів зайнятості надають інформацію про реєстрацію осіб як безробітних протягом семи календарних днів після отримання запиту відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

 

 

 

Правила військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (повний текст).

 

Призовники, військовозобов’язані та резервісти повинні:

 

1) перебувати на військовому обліку:

 

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов’язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов’язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

 

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров’я незалежно від підпорядкування і форми власності;

 

у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;

 

 

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов’язаних та резервістів;

 

3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

 

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров’я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров’я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

 

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов’язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

 

6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;

 

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

 

8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

 

 

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

 

10) звіряти не рідше одного разу на п’ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;

 

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

 

 

2. Якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України.

 

3. Призовники, військовозобов’язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

 

4. Громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

 

 

 

ВИМОГИ щодо реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання призовників, військовозобов’язаних та резервістів (повний текст).

 

1. Проведення перевірки наявності таких військово-облікових документів: посвідчення про приписку до призовної дільниці (для призовників), військового квитка або тимчасового посвідчення (для військовозобов’язаних), військового квитка (для резервістів).

 

2. Проведення перевірки наявності відміток відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки про взяття (зняття) призовника, військовозобов’язаного або резервіста на військовий облік за новим місцем проживання. У разі відсутності такої відмітки призовник, військовозобов’язаний або резервіст направляється до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки для взяття його на військовий облік або зняття з військового обліку.

 

3. Дані про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які зареєстрували своє місце проживання, зазначаються у повідомленні про місце проживання призовників, військовозобов’язаних та резервістів від органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб.

 

4. У разі декларування/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов’язаних та резервістів за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі з використанням засобів Порталу Дія, органи, що здійснюють реєстрацію/ зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, здійснюють декларування місця проживання зазначених осіб відповідно до вимог Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”.

 

 

 

 

 

 

2. Про внесення зміни до пункту 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо надання військовослужбовцям відпусток під час дії воєнного стану

 

(Закон України №2822-IX від 01.12.2022 року, чинність з 23.12.2022 року).

 

 

Пункт 18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них) викладено в такій редакції:

 

"18. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу".

 

 

 

 

 

 

3. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за катування 

 

 

(Закон України №2812-IX від 01.12.2022 року, чинність з 29.12.2022 року).

 

 

            Вносяться зміни до Кримінального кодексу України:

 

1) частина п’ята статті 49 викладена в такій редакції:

 

"5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу";

 

2) частину першу статті 69 після слів "кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією" доповнено словами "за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної":

 «За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

 

3) частину першу статті 75 після слів "знижують увагу та швидкість реакції" доповнено словами і цифрами "катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу";

Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

 

4) частину шосту статті 80 викладено в такій редакції:

"6. Давність не застосовується у разі засудження за катування, передбачене частиною третьою статті 127, злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 і частиною першою статті 442 цього Кодексу";

 

 

5) статтю 127 викладено в такій редакції:

"Стаття 127. Катування

1. Катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою примусити її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати інформацію чи зізнання, або з метою покарати її чи іншу особу за дії, вчинені нею або іншою особою чи у вчиненні яких вона або інша особа підозрюється, або з метою залякування її або інших осіб, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Те саме діяння, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з метою дискримінації, у тому числі з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені представником держави, у тому числі іноземної, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

6) примітку до статті 146-1 виключено:

«Примітка 1. Під представниками держави у цій статті і статті 146-1 цього Кодексу слід розуміти службових осіб, а також осіб, які виступають як офіційні, чи діють з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

2. Під представниками іноземної держави у цій статті і статті 146-1 цього Кодексу слід розуміти осіб, які діють як державні службовці іноземної держави або проходять військову службу у збройних силах, органах поліції, органах державної безпеки, розвідувальних органах, або осіб, які займають посади в зазначених або будь-яких інших державних органах чи органах місцевого самоврядування іноземної держави, утворених відповідно до її законодавства, або які діють за наказом таких осіб, а також представників іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, утворених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, до якої входять її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України".

 

 

 

 

 

 

4. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння 

 

(Закон України №2810-IX від 01.12.2022 року, чинність з 29.12.2022 року).

 

 

І. Частина перша статті 84-1 Кримінального кодексу України викладена в такій редакції:

"1. Засуджений, стосовно якого під час відбування покарання у виді виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі уповноваженим органом прийнято рішення про його передачу для обміну як військовополоненого та який надав письмову згоду на проведення такого обміну, звільняється судом від відбування призначеного покарання".

 

 

ІІ. Внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України:

 

пункт 5 частини першої статті 3 доповнено словами "клопотання про закриття кримінального провадження»:

 

«5) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження»

 

 

-статтю 132 «Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження»  після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"4. Ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З моменту втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення, передбачених пунктами 3-4-1, 8, 9 частини другої статті 131 цього Кодексу, припиняє свою дію. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених пунктами 3-4-1, 6-9 частини другої статті 131 цього Кодексу, не допускається, якщо під час кримінального провадження втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, крім випадків накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів".

 

 

частину першу статті 219 після слів "звільнення особи від кримінальної відповідальності" доповнено словами "клопотанням про закриття кримінального провадження":
 

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

 

 

Внесено зміни до статті 284 «Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи»:

 

Частина 1 Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

Виключено п. 4  набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою {Пункт 4 частини першої статті 284 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2022 від 08.06.2022};

 

Доповнена пунктом «4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння».

 

Частина 2 статті 284 «Кримінальне провадження закривається судом» доповнено пунктом 1-2 наступного змісту:

 «з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою"

 

Частину 4 сттаті 284 викладено у такій редакції:

«Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

 

Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

 

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження, у тому числі щодо підозрюваного, з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим або п’ятим цієї частини.

 

Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.

 

Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1 цього Кодексу.

 

Постанова про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, приймається прокурором з урахуванням особливостей, визначених частиною десятою цієї статті.

 

 

Частину сьому статтті 284 доповнено абзацом четвертим такого змісту:

"Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу" (особливості судового провадженя);

 

 

- Пункт 1 частини другої статті 412 доповнено словами "крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував":

2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:

1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував.

 

 

Кримінальний процесуальний кодекс доповнено главою 36-1 такого змісту:

 

"Глава 36-1. Кримінальне провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність

 

Стаття 479-1. Особливості закінчення досудового розслідування

 

1. У разі якщо підозрюваний заперечує проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для встановлення факту вчинення підозрюваним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Надання доступу до матеріалів здійснюється у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

 

2. У найкоротший строк після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування прокурор звертається до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.

 

3. У клопотанні прокурора про закриття кримінального провадження зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні дані підозрюваного (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада прокурора;

4) фактичні обставини діяння та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що була чинною на час його вчинення;

5) докази, що підтверджують факт вчинення особою діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність;

6) обставини, які свідчать, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;

7) розмір шкоди, завданої діянням підозрюваного, та відомості про її відшкодування;

8) дата та місце складення клопотання.

 

4. Одночасно з переданням клопотання про закриття кримінального провадження до суду прокурор зобов’язаний надати копію клопотання підозрюваному, його захиснику.

 

 

Стаття 479-2. Особливості судового провадження

 

1. Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

 

2. За відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

 

3. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок".

 

 

Пункт 1 частини другої статті 539 після цифр "13-1" доповнити цифрами "13-4":

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається:

до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4 (про звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого), 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)

 

(Закон України №2806-IX від 01.12.2022 року, чинність з 23.12.2022 року).

 

 

1)Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 175-3 такого змісту:

 

"Стаття 173-5. Мобінг (цькування) працівника

Вчинення мобінгу (цькування) працівника -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

 

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин";

 

 

2) Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-5 розглядають Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

 

3) Протоколи про правопорушення за статтею 173-5 мають право складати уповноважені на те особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав 

 

(Закон України №2803-IX від 01.12.2022 року, чинність з 29.12.2022 року).

 

 

Статтю 51—2 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено в такій редакції:

 

"Стаття 51-2. Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності

 

Незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняються законом, -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення".

 

Протоколи про правопорушення за статтею 51-2 КУпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органів національної поліції.

 

В абзаці другому пункту 1 частини першої статті 255 цифри "164-15, 164-16" замінено цифрами "164-15-164-18": Протоколи про правопорушення за статтями 164-17 та 164-18 КУпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органів національної поліції (стаття 164-17 «Порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет», стаття 164-18 «Наведення завідомо недостовірної інформації у заявах про припинення авторського права і (або) суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет»).

 

 

2) частину першу статті 176 Кримінального кодексу викладено в такій редакції:

"1. Незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -

караються штрафом від трьохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк".

 

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємне визнання кваліфікованих електронних довірчих послуг та імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері електронної ідентифікації 

 

(Закон України №2801-IX від 01.12.2022 року, чинність з 31.12.2023 року).

 

 

            Законом вносяться зміни до законодавства, яке регулює застосування електронного підпису.

 

Основні положення:

 

Вносяться зміни до Цивільного кодексу України: частину 1 статті 32 доповнено пунктом 5:

«Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг»;

 

Вносяться зміни до Господарського процесуального кодексу України:

Слова «електронний підпис» замінено на слова: «кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (абз. 2,3 частини 8 статті 6, абз. 1 частини 8 статті 42, ст. 60, ч. 3 ст. 91, ч. 2 ст. 96, ст. 197,  ст.. 233, 327);

 

Вносяться зміни до Цивільного процесуального кодексу України:

Слова «електронний підпис» замінено на слова: «кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (ч.8 ст. 14, ч.8 ст. 43, ст. ст. 62, 95, 100, 212, 259, 431);

 

Вносяться зміни до Кодексу адміністративного судочинства України:

Слова «електронний підпис» замінено на слова: «кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (ч.8 ст. 18, ч. 10 ст. 44, ст. 59, 94,  99, 195, 243, 373;

Вносяться зміни до Виборчого кодексу України:

Слова «електронний підпис» замінено на слова: «кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Вносяться зміни до Законів України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про авторське право і суміжні права" , "Про тваринний світ",  "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (електронний підпис замінено на КЕП).

 

Вносяться зміни до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг":

Викладено в новій редакції стаття 6. Електронний підпис та електронна печатка, Стаття 12. Перевірка цілісності електронного документа

 

Вносяться зміни до Закону України "Про електронні довірчі послуги"

нова назва «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Закон фактично викладається в новій редакції.

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення зміни до пункту 3-1 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв’язку з утворенням (ліквідацією) районів 

 

(Закон України №2808-IX від 01.12.2022 року, чинність з 23.12.2022 року).

 

Пункт 3-1 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в такій редакції:

"3-1. До набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв’язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX".

 

 

 

 

 

 

9. Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду 

 

(Закон України №285-IX від 13.12.2022 року, чинність з 15.12.2022 року).

 

 

Ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. 

 

Утворюється Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ.

 

 

 

 

 

 

10. Про внесення змін до Закону України "Про міжнародне приватне право" у зв’язку з ратифікацією Протоколу про право, що застосовується до зобов’язань про утримання

 

 

(Закон України №2802-IX від 01.12.2022 року, чинність з 23.12.2022 року).

 

 

 Внесено зміни до Закону України "Про міжнародне приватне право":

 

 

1) Частина перша статті 9 викладена в такій редакції:

"1. Будь-яке відсилання до права держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України";

 

 

2) частина перша статті 66 викладена в такій редакції:

"1. Права та обов’язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв’язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини";

 

 

3) статтю 67 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 67. Загальні положення про право, що застосовується до зобов’язань щодо утримання

1. Зобов’язання щодо утримання, що виникають із сімейних відносин, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

2. Сторони зобов’язання щодо утримання можуть обрати право, що застосовується до зобов’язання щодо утримання, відповідно до правил, визначених статтею 67-4 цього Закону";

 

 

4) доповнено статтями 67-1-67-4 такого змісту:

 

"Стаття 67-1. Зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми

1. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частини першої статті 67 цього Закону, зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом держави суду.

2. Якщо особа, яка має право на утримання, звернулася з вимогою про утримання до суду в державі, в якій особа, яка зобов’язана надати утримання, має місце проживання, зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми визначаються правом держави суду. Однак якщо одержати утримання відповідно до зазначеного права неможливо, застосовується право, передбачене частиною першою статті 67 цього Закону.

3. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частин першої та другої цієї статті, зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом їхнього спільного особистого закону, якщо такий існує.

 

 

Стаття 67-2. Зобов’язання щодо утримання дітей іншими особами

Право, що застосовується до зобов’язань щодо утримання малолітніх, неповнолітніх дітей дідом, бабою, вітчимом, мачухою, братом, сестрою, іншими особами, у сім’ї яких виховувалася дитина, визначається відповідно до статті 67-1 цього Закону.

 

 

Стаття 67-3. Зобов’язання щодо утримання, які виникають у зв’язку з укладенням шлюбу, розірванням шлюбу, недійсністю шлюбу, проживанням однією сім’єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають між подружжям, колишнім подружжям, особами, шлюб між якими є недійсним, жінкою і чоловіком, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, регулюються правом держави останнього спільного місця проживання сторін зобов’язання або іншим правом, яке має більш тісний зв’язок зі шлюбом, якщо одна зі сторін зобов’язання заперечує проти застосування до зобов’язання права, визначеного відповідно до частини першої статті 67 цього Закону.

 

 

Стаття 67-4. Вибір права за згодою сторін зобов’язання щодо утримання

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, можуть на вибір сторін зобов’язання регулюватися:

1) особистим законом однієї зі сторін зобов’язання на момент здійснення вибору права;

2) правом держави місця проживання однієї зі сторін зобов’язання на момент здійснення вибору права;

3) правом, що обрано сторонами зобов’язання або застосовується відповідно до закону для регулювання майнових відносин сторін зобов’язання;

4) правом, що обрано сторонами зобов’язання або застосовується відповідно до закону для регулювання припинення шлюбу або окремого проживання сторін зобов’язання;

5) правом держави суду, що обрано сторонами для цілей провадження у конкретній справі про зобов’язання щодо утримання.

 

2. Вибір права, передбачений частиною першою цієї статті, здійснюється шляхом укладення угоди в письмовій формі. Угода про вибір права, що укладається в Україні, підлягає нотаріальному посвідченню.

Вибір права відповідно до пунктів 1-4 частини першої цієї статті не застосовується до зобов’язань щодо утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Вибір права відповідно до пункту 5 частини першої цієї статті має бути здійснений сторонами зобов’язання до відкриття провадження у відповідній справі з урахуванням вимог статті 77 цього Закону.

 

Угода про вибір права, яка призводить до явно несправедливих або нерозумних наслідків для будь-якої із сторін, є нікчемною, крім випадків, коли на момент її укладення сторони повністю усвідомлювали значення, зміст і наслідки їхнього вибору";

 

 

5) статтю 68 викладена в такій редакції:

 

"Стаття 68. Відмова від утримання, заперечення вимоги про утримання

1. Право особи на відмову від утримання визначається правом держави місця проживання цієї особи.

2. Вимога особи про утримання (крім вимог про утримання батьками дітей та вимог про утримання, що виникають зі шлюбних відносин) може заперечуватися особою, яка зобов’язана надати утримання, на тій підставі, що обов’язку щодо утримання не існує ні згідно з правом місця проживання особи, яка зобов’язана надати утримання, ні згідно з правом їхнього спільного особистого закону, якщо таке право існує".

 

 

 

 

 

 

11. Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності 

 

(Закон України №2834-IX від 13.12.2022 року, чинність з 01.01.2023 року).

 

 

Закон визначає мету, завдання, принципи, напрями, особливості формування та реалізації державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності як складової забезпечення національної безпеки України, гарантії участі громадян України, закордонних українців, громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства у її реалізації, визначає повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері.

 

Цей Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб’єктами владних повноважень у процесі формування та реалізації державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності.

 

Метою державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності є досягнення єдності в українському суспільстві шляхом подолання суперечностей соціокультурного, мовного, регіонального характеру на основі європейського та євроатлантичного курсу, забезпечення дотримання конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина.

 

Основними суспільно-державними (національними) цінностями України є:

1) соборність - єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави;

2) самобутність - національна ідентичність, неповторність, оригінальність, які виявляються окремою особою чи групою осіб у ментально обумовленому художньо-мистецькому світосприйнятті, національно прийнятних способах спілкування, діяльності, поведінки. Самобутність українського народу визначається його історією, культурою, традиціями та українською мовою;

3) воля - здатність, намір, кероване намагання, прагнення досягти мети. Проявом волі українського народу є героїка боротьби за незалежність України, прагнення до самостійності, невпинний пошук шляхів досягнення свободи;

4) гідність - відстоювання своїх духовно-моральних і державницьких позицій, усвідомлення власної ваги та громадянського обов’язку у міжнародному співтоваристві.

 

 

Складовими державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності є:

1) національно-патріотичне виховання;

2) військово-патріотичне виховання;

3) громадянська освіта.

 

 

 Військово-патріотичне виховання здійснюється за такими напрямами:

1) формування оборонної свідомості;

2) популяризація військової служби;

3) залучення громадян до сприяння безпеці і обороні України;

4) розвиток військово-прикладного і службово-прикладного спорту, технічної творчості та інновацій;

5) широке залучення школярів до загальнодержавних, регіональних та місцевих заходів військово-патріотичного виховання;

6) обов’язкове викладання предмета "Захист України" під час здобуття профільної середньої освіти;

7) підготовка кваліфікованого кадрового потенціалу з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасників Революції Гідності з подальшим їх залученням до організації та здійснення освітньої діяльності з початкової військової підготовки, реалізації програм, проектів та заходів військово-патріотичного виховання;

8) залучення ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасників Революції Гідності до організації та здійснення програм, проектів та заходів військово-патріотичного виховання.

 

 

 

 

 

 

12. Про національні меншини (спільноти) України 

 

(Закон України №2827-IX від 13.12.2022 року, чинність з 01.07.2023 року).

 

 

Національна меншина (спільнота) України (далі - національна меншина (спільнота) - це стала група громадян України, які не є етнічними українцями, традиційно проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об’єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність.

 

Національні меншини (спільноти) є невід’ємними, інтегрованими та органічними частинами українського суспільства.

 

Особа, яка належить до національної меншини (спільноти), має також право на:

1) самоідентифікацію;

2) свободу громадських об’єднань та мирних зібрань;

3) свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії;

4) участь у політичному, економічному та соціальному житті;

5) використання мови національної меншини (спільноти);

6) освіту, зокрема мовами національних меншин (спільнот);

7) збереження культурної самобутності національної меншини (спільноти).

 

Особа, яка належить до національної меншини (спільноти), зобов’язана дотримуватися Конституції та законів України, боронити державний суверенітет і територіальну цілісність України, поважати мову, культуру, традиції, звичаї, релігійну самобутність української нації, всіх національних меншин (спільнот) та корінних народів України, а також сприяти інтеграції національної меншини (спільноти) в українське суспільство.

 

При реалізації та/або захисті прав і свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот), забороняється популяризація або пропаганда держави-терориста (держави-агресора) та її органів, російського нацистського тоталітарного режиму, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, представників органів влади держави-терориста (держави-агресора) та їхніх дій, що створюють позитивний образ держави-терориста (держави-агресора), виправдовують чи визнають правомірною збройну агресію Російської Федерації як держави-терориста проти України, окупацію території України.

 

 

 

 

 

 

13. Про медіа 

 

(Закон України №2849-IX від 13.12.2022 року, чинність з 31.03.2023 року).

 

 

Цей Закон спрямований на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа та визначає правовий статус, порядок формування, діяльності та повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

 

Цей Закон визначає правові засади діяльності в Україні суб’єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері.

 

Діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб’єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

 

Цензура забороняється.

 

Не допускається незаконне втручання у діяльність суб’єктів у сфері медіа з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій, власників відповідних суб’єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.

 

Не допускаються вимога попереднього погодження інформації, яка поширюється медіа, заборона поширення інформації з боку посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, політичних партій.

 

Структура власності суб’єкта у сфері медіа має бути прозорою.

 

Структура власності суб’єкта у сфері медіа є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності суб’єкта у сфері медіа дають змогу встановити:

усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в суб’єкті у сфері медіа або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність суб’єкта у сфері медіа;

усіх ключових учасників суб’єкта у сфері медіа та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами суб’єкта у сфері медіа;

характер взаємозв’язків між зазначеними у цьому пункті особами;

 

2) серед власників істотної участі у суб’єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні трасти, крім випадку, якщо трастовий керуючий (комерційний агент, номінальний власник або номінальний утримувач) діє виключно в інтересах установника трасту, який заявляє себе як кінцевий бенефіціарний власник чи власник істотної участі суб’єкта у сфері медіа або контролює та керує трастом виключно в інтересах вигодонабувача (вигодоодержувача) або бенефіціара дискретного трасту, який заявляє себе таким;

 

3) серед власників істотної участі у суб’єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні юридичні особи, зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

 

 

14. Про авторське право і суміжні права 

 

(Закон України №2811-IX від 01.12.2022 року, чинність з 01.01.2023 року).

 

 

Цей Закон регулює відносини щодо набуття, здійснення та захисту особистих немайнових та майнових авторських та/або суміжних прав, а також щодо прав особливого роду (sui generis), пов’язаних зі сферою авторського права та/або суміжних прав.

 

Закон визначає:

- перелік об'єктів авторського права;

- перелік творів, які не є об'єктами авторського права;

- строк чинності авторського права;

- перелік об'єктів суміжних прав;

- строк чинності суміжних прав.

 

 

Закон врегульовує:

- механізми охорони об'єктів авторського права;

- питання, пов'язані з виникненням і здійсненням авторського права;

- особливості авторського права на службові твори;

- особливості авторського права на твори, створені за замовленням;

- особливості авторського права на аудіовізуальні твори, музичні недраматичні твори, складені твори, похідні твори, комп'ютерні програми, бази даних;

- випадки та особливості вільного використання творів;

- перехід авторського права у спадщину;

- визнання творів та об'єктів суміжних прав сирітськими;

- перехід творів і об'єктів суміжних прав у суспільне надбання;

- випадки та особливості вільного використання об'єктів суміжних прав;

- особливості здійснення авторами права на частку від суми продажу оригіналу твору мистецтва (право слідування);

- особливості здійснення авторського права і суміжних прав права на винагороду;

- особливості здійснення майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав;

- передання (відчуження) майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав;

- механізми захисту авторського права і суміжних прав;

- порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;

- особливості укладання договорів щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або суміжного права та договорів у сфері колективного управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, порядок збирання, розподілу і виплати організаціями колективного управління винагороди на користь правовласників.

 

 

 

 

 

 

15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами 

 

(Закон України №2805-IX від 01.12.2022 року, чинність з 28.03.2023 року).

 

 

Стаття 4 Кодексу України «Про надра» доповнена новою частиною наступного змісту:

"З метою безпосередньої реалізації права власності Українського народу на надра та для забезпечення економічних і соціальних інтересів громадян щодо прозорого використання та справедливого розподілу доходу від користування надрами громадяни України мають право на отримання відповідно до закону частини доходу державного бюджету від рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин".

 

 

Кодекс Укаїни «Про надра» доповнена статтею 5-1 « Єдина державна електронна геоінформаційна система користування надрами».

 

Викладено в новій редакції ряд норм (види користування, строки користування, спеціальний дозвіл на користування,

 

Доповнено статтями 16-1-16-6 «Відчуження прав на користування надрами, внесення прав на користування надрами як вклад у спільну діяльність», регулюють порядок видачі, продовуження строку дії та анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

 

Визначено коло осіб, які не можуть бути користувачами надр.

 

Викладено в новій редакції ст. 17 «Гірничний відвід».

 

 

 

 

 

16. Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року 

 

(Закон України №2783-IX від 01.12.2022 року, чинність з 23.12.2022 року).

 

Зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

 

Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

 

 

 

 

 

 

      Фонд соціального страхування України затвердив План-графік проведення документальних перевірок. Зведений план - графік проведення документальних планових перевірок страхувальників по  відділеннях управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області на  I квартал  2023 року за посиланням: http://www.fssu.gov.ua/fse/control/ter/uk/publish/article/110816.

 

 

 

     ДПС затвердила План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік за посиланням: https://tax.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/642254.html

План - графік складається із 4 розділів, зокрема:

- розділ "Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб";

- розділ ІІ "Документальні планові перевірки фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів";

- розділ ІІІ "Документальні планові перевірки фізичних осіб";

- розділ IV "Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".