Основні нормативно-правові акти за вересень 2019 року

Важливі законодавчі акти за вересень 2019 року

 

1. Рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019 року №6-р(ІІ)2019

(справа №3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою Жабо Тетяни Максимівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів України про працю. .

 

Витяг з рішення КС України:

Положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, з працівниками нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно інших категорій.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 вказав, що „умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України)“ (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

 

 

 

 

 

 

2. Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент) 

(Закон України від 10.09.2019 року №39-ІХІ, чинність з 25.09.2019 року).

 

            Основні положення:

Підставою для ініціювання імпічменту є письмове подання, підписане більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, підписи яких не відкликаються.

 

 Внесене на розгляд Верховної Ради України письмове подання про ініціювання імпічменту повинно містити правове обґрунтування необхідності утворення спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України (далі - спеціальна тимчасова слідча комісія). До подання можуть додаватися документи і матеріали, що стосуються цього питання, або їх копії, засвідчені належним чином.

 

 Письмове подання, передбачене частиною першою цієї статті, без прийняття окремого рішення про включення до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України обговорюється за процедурою повного обговорення в порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України, на черговому після дня його внесення пленарному засіданні Верховної Ради України.

 

 Верховна Рада України більшістю голосів народних депутатів України від її конституційного складу приймає рішення щодо ініціювання імпічменту та включення його до порядку денного сесії Верховної Ради України як невідкладного.

 

Про прийняття такого рішення Голова Верховної Ради України терміново повідомляє Президента України і Голову Конституційного Суду України.

 

 

 

 

 

 

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю

(Закон України від 11.09.2019 року №54-ІХ, чинність з 25.09.2019 року)

 

Дається майже повний текст внесених змін:

 

      У Кодексі України про адміністративні правопорушення 

 -  доповннено статтею 14-3 такого змісту:

"Стаття 14-3. Відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті

Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу";

 

   у статтю 122-2 включено частину другу такого змісту:

"Невиконання водіями транспортних засобів, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та/або вантажів, вимог уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців";

 

 статтю 132-1 доповнено частиною другою та приміткою такого змісту:

"Порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -

тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі: п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.

Примітка. Дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов’язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб’єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб’єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні";

 

 частину другу статті 255 доповнено пунктом 25 такого змісту:

"25) уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (стаття 122-2 у частині, що стосується автомобільних перевезень пасажирів та/або вантажів, частина друга статті 132-1)";

 

доповнено статтями 279-5-279-8 та 300-2 такого змісту:

"Стаття 279-5. Розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті

У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовано в автоматичному режимі, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу.

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов’язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов’язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені статтею 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім’ї такої особи.

У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

 

Стаття 279-6. Особливості розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, вчинене на транспортному засобі, зареєстрованому за межами України

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами України, інформація про вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксоване в автоматичному режимі, вноситься уповноваженою на те посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, до відповідних електронних реєстрів Міністерства внутрішніх справ України та Державної прикордонної служби України.

Відповідні органи (підрозділи) Державної прикордонної служби України за запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису) зобов’язані надавати відомості про особу, яка ввезла транспортний засіб на територію України, з обов’язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Вручення особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, копії постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, покладається на органи Державної прикордонної служби України, а якщо транспортний засіб ввезено на територію України громадянином (резидентом) України - розгляд відповідних справ та притягнення до адміністративної відповідальності здійснюються у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відмова особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від виконання постанови про накладення адміністративного стягнення або її оскарження є підставою для внесення відповідних відомостей про іноземців та осіб без громадянства до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в’їзд в Україну, що зберігаються до виконання або скасування зазначеної постанови.

 

Стаття 279-7. Звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі

Відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння
внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У разі звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:

абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;

абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб’єктом правопорушення особи, яка фактично користувалася транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі.

 

Стаття 279-8. Інформування відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, про правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі

За бажанням відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, інформація про фіксування в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, вчиненого на належному цій особі транспортному засобі, передається з використанням повідомлень рухомого (мобільного) зв’язку та/або електронної пошти.

Для отримання такої інформації відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, звертається безоплатно до уповноваженого органу (підрозділу) Міністерства внутрішніх справ України з відповідною заявою, в якій зазначає бажаний спосіб отримання інформації та абонентський номер засобу рухомого (мобільного) зв’язку та/або адресу електронної пошти.

На підставі заяви, поданої відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, уповноважений орган (підрозділ) Міністерства внутрішніх справ України безоплатно вносить інформацію про абонентський номер засобу рухомого (мобільного) зв’язку та/або адресу електронної пошти такої особи до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Порядок безоплатного надання (у тому числі через мережу Інтернет) інформації про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, особам, за якими зареєстровано транспортні засоби, та/або безпосереднім користувачам цих транспортних засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України";

 

"Стаття 300-2. Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі

У разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, штрафу протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги".

 

 

 

 

 

 

4. Про внесення змін до Митного кодексу України щодо відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України.

 (Закон України від 12.09.2019 року №73-ІХ, чинність з 22.09.2019 року).

 

Основні положення;

Розділ XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України доповнено пунктом 9-4 такого змісту:

"9-4. Тимчасово, до 31 грудня 2019 року включно, відновити дію пунктів 9-2 та 9-3 цього розділу".

Тимчасово, до 31 грудня 2019 року включно, особи, відповідальні за дотримання умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту щодо транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, ввезених на митну територію України, звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої:

частиною четвертою статті 469 Митного кодексу України;

частинами шостою і сьомою (в частині керування транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку) та частинами восьмою і дев’ятою (в частині керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України) статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду.

(Закон України від 18.09.2019 року №100-ІХ, чинність з 22.09.2019 року).

Конкретизовано питання щодо початку роботи ВАС.

 

 

 

 

 

 

6.  Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес.

(Закон України від 18.09.2019 року №101-ІХ, чинність з 25.09.2019 року).

 

Основні зміни:

 

   - статтю 205  «Фіктивне підприємництво» виключено

 

       у  статті 212 внесено зміни (виділені):

   Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (зі змінами)

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

карається штрафом від п’яти тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

5. Діяння, передбачені частинами першою - третьою цієї статті, не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

 

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в сім тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

 

 

 

 

7.  Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури.

(Закон України від 19.09.2019 року №113-ІХ, чинність з 25.09.2019 року).

 

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб.

(Закон України від 19.09.2019 року №115-ІХ, чинність з 01.01.2021 року).

Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб

(Закон України від 19.09.2019 року №116-ІХ, чинність з 01.01.2021 року).

 

Вказані обидва законодавчі акти стосуються змін щодо необхідності подачі з 01.01.2021 року звітності нової форми про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

 

Основні зміни до Податкового кодексу:

назву статті 51  викледено  в такій редакції:

"Стаття 51. Подання звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і суми утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску";

пункт 51.1 викладено в такій редакції:

"51.1. Платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу".

 

 У пункті 119.2 статті 119:

абзац перший викладено в такій редакції:

"119.2. Неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого з них податку, суми нарахованого єдиного внеску, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення податкових зобов’язань платника податку, зменшення сум єдиного внеску та/або до зміни платника податку (застрахованої особи)";

абзац п’ятий викладено в такій редакції:

"Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого з них податку, суми нарахованого єдиного внеску, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу".

 

 У статті 176:

назву викладено в такій редакції:

"Стаття 176. Забезпечення виконання податкових зобов’язань та зобов’язань з єдиного внеску";

у пункті 176.2:

абзац перший після слів "податкових агентів" доповнено словами "та платники єдиного внеску";

підпункт "б" викладено в такій редакції:

"б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку".

 

 Абзац перший пункту 177.11 статті 177 доповнено словами "а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону".

 

 Пункт 178.7 статті 178 доповнено словами "в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону".

 

У статті 296:

абзац перший пункту 296.2 доповннно словами "а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників";

пункт 296.3 доповнено абзацом другим такого змісту:

"Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників".

 

 

 

 

 

 

9. Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади

(Закон України від 19.09.2019 року №117-ІХ, чинність з 25.09.2019 року).

 

Стосується змін щодо порядку проходження державної служби.

 

 

 

   

Рада адвокатів Тернопільської області