Основні нормативно-правові акти за травень 2026 року

Основні нормативно-правові акти за травень 2026 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ за травень 2026 року

 

 

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“ (щодо права на відпустки) від 19 травня 2026 року у справі №1-4/2024(219/24)

 

 

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частині першій статті 8, частинам другій, третій статті 22, статтям 45, 64 Конституції України (є неконституційними), приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“ від 15 березня 2022 року № 2136-IX зі змінами (далі - Закон).

 

У Законі визначено, що:

- „за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (друге речення абзацу другого частини першої статті 12);

 

- „у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (абзац третій частини першої статті 12);

 

- Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України „Про правовий режим воєнного стану“, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім „другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану“ (абзац другий пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“).

 

На його думку, ці положення дозволяли роботодавцю обмежувати право працівників на повноцінну оплачувану щорічну відпустку, переносити невикористані дні відпустки та за власним рішенням надавати їх без збереження заробітної плати. Також оскаржувалися норми, які продовжували дію таких обмежень після припинення воєнного стану.

 

Досліджуючи справу, Конституційний Суд наголосив, що право на відпочинок є одним із фундаментальних соціально-економічних прав людини, гарантованих статтею 45 Конституції України. Воно тісно пов’язане з правом на працю, захистом здоров’я людини, її гідності та забезпеченням балансу між професійним і особистим життям. Суд підкреслив, що оплачувана щорічна відпустка є не просто трудовою гарантією, а необхідною умовою відновлення фізичних і психічних сил працівника та збереження його здоров’я.

 

Суд також звернув увагу на міжнародні стандарти у сфері праці, зокрема положення Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції МОП № 132 про оплачувані відпустки та європейські соціальні стандарти. Усі вони виходять із того, що кожна особа повинна мати гарантоване право на оплачувану щорічну відпустку мінімальної тривалості, а держава зобов’язана забезпечувати ефективну реалізацію цього права

 

Конституційний Суд визнав, що під час воєнного стану законодавець може запроваджувати певні обмеження соціально-економічних прав. Однак такі обмеження мають бути тимчасовими, пропорційними, чітко визначеними в часі та не можуть нівелювати саму сутність конституційного права. Навіть в умовах війни держава зобов’язана забезпечити мінімальні гарантії реалізації права на відпочинок.

 

Окремо Суд проаналізував становище осіб, які потребують підвищеного соціального захисту. Було наголошено, що діти, особи з інвалідністю, вагітні жінки, батьки малолітніх дітей та інші вразливі категорії працівників потребують додаткових гарантій реалізації права на відпочинок. Для таких осіб збільшена тривалість оплачуваної відпустки є важливим елементом забезпечення рівності, недискримінації та належного захисту їхніх прав.

 

Аналізуючи спірні положення Закону, Суд дійшов висновку, що можливість надання невикористаних днів відпустки без збереження заробітної плати фактично позбавляє окремі категорії працівників гарантії оплачуваної відпустки в обсязі, встановленому законодавством. Особливо це стосується осіб віком до 18 років та осіб з інвалідністю, для яких законом передбачена більша тривалість щорічної оплачуваної відпустки. Тому така норма не забезпечує належного захисту їхнього конституційного права на відпочинок і суперечить Конституції України.

 

Також Суд перевірив положення Прикінцевих положень Закону, за яким дія окремих обмежень продовжувалася після припинення або скасування воєнного стану до моменту використання працівником перенесених днів відпустки. На думку Суду, така конструкція не відповідала принципу юридичної визначеності, оскільки тривалість обмеження залежала від індивідуальних обставин кожного працівника і не була однаковою та передбачуваною для всіх. Конституція вимагає, щоб будь-які обмеження прав, запроваджені у зв’язку з воєнним станом, мали чітко в:изначений строк дії.

 

У результаті Конституційний Суд визнав неконституційним друге речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону в тій частині, в якій воно не гарантує особам до 18 років та особам з інвалідністю оплачувану щорічну основну відпустку понад 24 календарні дні. Крім того, неконституційним було визнано абзац другий пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону, який фактично продовжував дію обмежень після завершення воєнного стану. Водночас абзац третій частини першої статті 12 Закону Суд визнав таким, що відповідає Конституції України.

 

Таким чином, Конституційний Суд підтвердив, що навіть в умовах воєнного стану держава може лише тимчасово та пропорційно обмежувати право на відпочинок, але не має права позбавляти працівників мінімальних гарантій оплачуваної відпустки або продовжувати такі обмеження на невизначений строк після завершення воєнного стану.

 

 

 

 

 

2. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

(Наказ Міністерства юстиції України від 11.05.2026  № 1209/5, чинність з 13.05.2026)

 

Внесено до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2021 року № 2206/5), такі зміни:

 

 

розділ IV доповнено новим пунктом такого змісту:

 

«19. Посадова особа підрозділу за письмовою заявою військовополоненого ознайомлює його з особовою справою.           

Про ознайомлення з особовою справою військовополонений ставить на письмовій заяві дату, підпис, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), після чого заява долучається до особової справи військовополоненого.

 

Адміністрація установи (СІЗО), табору для тримання військовополонених за письмовою заявою військовополоненого організовує здійснення перекладу документів, що зазначені в заяві та знаходяться в особовій справі військовополоненого, зрозумілою для нього мовою або однією з офіційних мов Організації Об’єднаних Націй (англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька), у тому числі шляхом звернення до міжнародних гуманітарних, правозахисних організацій для сприяння у здійсненні перекладу таких документів.»;

 

 

у розділі VIII: у пункті 3:

абзац четвертий викладено в такій редакції:

 

«На всіх осіб, які підлягають переміщенню під вартою (конвоюванню), складається попутний список на засуджених (осіб, узятих під варту), які переміщаються під вартою (конвоюються), у трьох примірниках, який не пізніше ніж за добу до відправлення засуджених (осіб, узятих під варту) передається до медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу) для внесення відомостей про стан їх здоров’я та необхідність супроводу під час переміщення під вартою (конвоювання).»;

 

 

 після абзацу четвертого доповнено абзацами п’ятим, шостим такого змісту:

 

«Після внесення відомостей про стан здоров’я засуджених (осіб, узятих під варту) та визначення необхідності супроводу під час переміщення під вартою (конвоювання) медичний працівник не пізніше ніж за чотири години до переміщення під вартою (конвоювання) передає усі примірники попутного списку на засуджених (осіб, узятих під варту), які переміщаються під вартою (конвоюються), ЧПНУ (ЧПНСІ).

 

Один примірник попутного списку на засуджених (осіб, узятих під варту), які переміщаються під вартою (конвоюються), разом з особовими справами засуджених (осіб, узятих під варту) та окремими конвертами з планшетними комп’ютерами без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами та мікрофонами, зарядними пристроями до них, клавіатурою та дротовими навушниками без мікрофона, які належать засудженим (у разі наявності), передається начальнику варти (конвою), другий примірник разом з розпискою начальника цієї варти (конвою) про прийняття засуджених (осіб, узятих під варту) з їх особовими справами та окремими конвертами залишається в підрозділі, а третій примірник передається до бухгалтерії установи (СІЗО) для перерахування коштів засудженим (особам, узятим під варту) за місцем їх вибуття.».

 

 

 

 

 

3. Про затвердження Змін до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України

 

(Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2026 № 320, чинність 15.05.2026)

 

У розділі I: у пункті 2:

 

 

абзац чотирнадцятий викладено в такій редакції:

 

«посадова особа, уповноважена на здійснення прийому, опрацювання та реєстрації заяв і повідомлень про правопорушення або події,— працівники чергової служби (підрозділу «102», диспетчери, оперативні чергові, їх помічники)»;

 

 

доповнено після абзацу вісімнадцятого абзацом дев’ятнадцятим такого змісту:

 

«уповноважений підрозділ електронного моніторингу — підрозділ поліції, на який покладено обов’язок здійснення електронного моніторингу, прийому, опрацювання та реєстрації заяв і повідомлень про правопорушення або події щодо фактів порушення підозрюваним, обвинуваченим установленого обов’язку носити електронний засіб контролю».

 

 

 

 

 

4. Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо регулювання відносин у сфері факторингу

 

(Закон України від 29.04.2026 № 4863-ІХ, чинність з 30.07.2026)

 

 

Внесено до Цивільного кодексу України такі зміни:

 

статтю 1077 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 1077. Договір факторингу

1. За договором факторингу фактор передає або зобов’язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

 

Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг";

 

статті 1078-1086 виключено.

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення компетенції міжнародного арбітражу

 

(Закон України від 28.04.2026 № 4856-IX, чинність з 21.05.2026)

 

У Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж"

 

пункт 2 статті 1 викладено в такій редакції:

 

"2. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:

 

спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору на момент укладення арбітражної угоди знаходиться за кордоном або якщо сторони явно домовилися про те, що предмет арбітражної угоди пов’язаний більше ніж з однією державою, або одне з наступних місць знаходиться за межами держави, в якій сторони мають свої комерційні підприємства:

 

- місце арбітражу, якщо воно визначено в арбітражній угоді або відповідно до неї;

 

- будь-яке місце, в якому повинна бути виконана значна частина зобов’язань, що виникають із договірних або інших цивільно-правових відносин;

 

- місце, з яким найбільш тісно пов’язаний предмет спору;

 

спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України;

 

спори між адміністратором за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями.

 

 

Міжнародний комерційний арбітраж розглядає також спори за участю інвестора (іншого учасника інвестиційної діяльності) та держави (її органів та установ) або міжурядової організації у зв’язку із здійсненням інвестиційної діяльності на території України чи іншої держави, що передаються на підставі міжнародного договору, закону України, іншого нормативно-правового акта або угоди сторін, яка міститься у контракті чи іншому документі";

 

 

Частину першу статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" доповнено пунктами 28-2 і 28-3 такого змісту:

 

Право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб:

 

"28-2) особи, які звернулися із заявою про визнання особою, постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, що пов’язані з оскарженням рішення про відмову у визнанні особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України;

 

28-3) особи, постраждалі від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених Законом України "Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій".

 

 

 

 

 

6. Питання декларування та реєстрації місця проживання (перебування) в Україні

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.2026 № 648, чинність з 30 .05.2026)

 

 

Зміни, що вносяться до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7.02.2022 № 265

 

у пункті 35:

 

Для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:

 

 

доповнено пункт абзацом такого змісту:

 

“Іноземці, особи без громадянства, які для реєстрації місця проживання подали посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання, додатково подають паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, або рішення про визнання особою без громадянства, видане ДМС, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними.”;

 

 

пункт 41 доповнено двома абзацами такого змісту:

 

“41. …

У разі коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено наявність відомостей про накладення судом арешту на житло з метою перевірки наявності/відсутності у відповідному судовому рішенні заборони щодо декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, посадова особа органу реєстрації використовує автоматично створену копію електронного примірника судового рішення з інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень через офіційний веб-портал “Судова влада України”.

 

Посадова особа органу реєстрації з метою перевірки відомостей актових записів про народження, смерть, зміну прізвища, власного імені, по батькові осіб використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану, отримані відомчою інформаційною системою ДМС із зазначеного Реєстру шляхом електронної інформаційної взаємодії.”;

 

 

пункт 73 викладено в такій редакції:

 

Декларування місця проживання в автоматичному режимі здійснюється за декларацією, поданою особою, яка досягла 18 років та:

має паспорт громадянина України у формі картки та/або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру;

якій присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків;

за наявності відомостей про житло, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

за наявності згоди власника (співвласника) житла, в якому здійснюється декларування місця проживання (у разі, коли декларування здійснюється відповідно до пунктів 10 і 11 цього Порядку).

 

 

Доповнено Порядок пунктом 81-1 такого змісту:

 

“81-1. У разі виявлення особою помилкових даних у відомостях щодо себе та свого задекларованого/зареєстрованого місця проживання або щодо своєї дитини та її задекларованого/зареєстрованого місця проживання, внесених до реєстру територіальної громади, така особа може подати заяву про актуалізацію даних про себе та своє задеклароване/зареєстроване місце проживання або про актуалізацію даних про свою дитину (далі - заява про актуалізацію даних) засобами Порталу Дія.

 

 

Заява про актуалізацію даних формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, та містить такі відомості:

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (за наявності);

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти) (за наявності);

реквізити паспортного документа особи (серія (за наявності), номер, дата видачі, найменування уповноваженого суб’єкта, що видав документ, строк дії (за наявності); для дитини віком до 14 років, крім іноземців та осіб без громадянства, - серія та номер свідоцтва про народження або реквізити документа про реєстрацію народження, виданого компетентним органом іноземної держави і легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, за умови підтвердження таких відомостей шляхом електронної інформаційної взаємодії;

відомості щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання або попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, що потребують актуалізації;

відомості щодо особи, що потребують актуалізації.

…

 

Сформована заява про актуалізацію даних, на яку накладено кваліфікований електронний підпис чи удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, надсилається через єдину інформаційну систему МВС до органу реєстрації

 

Орган реєстрації у день надходження заяви про актуалізацію даних або на наступний робочий день у разі, коли звернення надійшло у неробочий час, здійснює внесення достовірних відомостей про місце проживання особи та/або інших відомостей про особу або приймає рішення про відмову у внесенні відомостей у разі відсутності відомостей про зареєстроване/задеклароване місце проживання такої особи у реєстрі територіальної громади.

 

За подання заяви про актуалізацію даних адміністративний збір не справляється.”;

 

 

Доповнено Порядок пунктами 89-1 і 89-2 такого змісту:

 

“89-1. У разі зміни особою, яка декларує або реєструє нове місце проживання (перебування) з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), прізвища, власного ім’я, по батькові (за наявності) за наявності у реєстрі відповідної територіальної громади відомостей про попереднє прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) такої особи, наявність у документах (відомостях), що подаються особою для декларування/реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміненого прізвища, власного ім’я, по батькові (за наявності), не вважається поданням особою документів або відомостей, що містять недостовірні відомості, або поданням недійсних документів.

 

89-2. У разі зміни назви району, міста (селища, села), району у місті, вулиці (шосе/проспекту/бульвару/алеї/площі/майдану/провулку/узвозу/з’їзду/проїзду/лінії/просіки/тупику тощо) наявність у документах (відомостях), що подаються особою для декларування/реєстрації місця проживання (перебування) або зняття задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), попередньої назви району, міста (села, селища), району у місті, вулиці (шосе/проспекту/бульвару/алеї/площі/майдану/провулку/узвозу/з’їзду/проїзду/лінії/просіки/тупику тощо) не вважається поданням особою документів або відомостей, що містять недостовірні відомості, або поданням недійсних документів.”;

 

 

у пункті 90:

Доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“У випадках, передбачених статтею 43 Закону України “Про адміністративну процедуру”, перебіг строку надання адміністративних послуг з реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи може бути призупинений.

 

У разі виявлення факту неподання або подання не в повному обсязі необхідних документів або відомостей особою або її законним представником (представником), уповноваженою особою з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, або уповноваженою особою спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням посадова особа органу реєстрації приймає рішення про залишення відповідної заяви без руху та підписує повідомлення про залишення відповідної заяви без руху.

 

Орган реєстрації надсилає заявнику на адресу особистої електронної пошти (у разі наявності електронної пошти та/або технічної можливості для надсилання) або засобами поштового зв’язку письмове повідомлення про залишення відповідної заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідної заяви разом з необхідними документами, а в разі особистого звернення з відповідною заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі. Факт отримання повідомлення підтверджується підписом заявника в реєстрі вихідної кореспонденції або електронним підтвердженням про доставку повідомлення, а у разі надсилання засобами поштового зв’язку таке повідомлення вважається врученим заявнику через п’ять календарних днів з дати його відправлення.

 

У повідомленні про залишення відповідної заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення відповідної заяви без руху.

 

Орган реєстрації встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника орган реєстрації може продовжити строк усунення недоліків.

 

У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений органом реєстрації, відповідна заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду відповідної заяви продовжується на строк залишення її без руху.

 

Необґрунтоване залишення відповідної заяви без руху не допускається.

 

Особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадової особи органу реєстрації до територіального органу ДМС та/або до суду в установленому порядку.

 

У разі незгоди з прийнятим рішенням територіального органу ДМС особа має право оскаржити таке рішення до ДМС та/або до суду в установленому порядку.

 

Скарги подаються в письмовій (електронній або паперовій) формі протягом 30 календарних днів з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

 

ДМС або його територіальний орган зобов’язані:

у строк, що не перевищує 30 календарних днів (а у виняткових випадках - 45 календарних днів), розглянути скаргу по суті та прийняти мотивоване рішення;

забезпечити особі право бути заслуханою, надати пояснення або додаткові матеріали;

повідомити особі про результати розгляду скарги із зазначенням порядку подальшого оскарження.

 

Подання скарги особи зупиняє дію рішення, що оскаржується.”;

 

 

Доповнено Порядок пунктом 91-1 такого змісту:

 

“91-1. Якщо після декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання буде встановлено, що за попередньою адресою залишилося задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) її малолітніх дітей, реєстраційні дії щодо декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання скасовуються на підставі рішення органу реєстрації, про що повідомляється особі або її законному представнику (представнику) засобами поштового зв’язку або з використанням технічних засобів електронних комунікацій, у тому числі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості).”;

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 і від 26.112025 № 1527

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2026 № 616, чинність з 16.05.2026)

 

 

доповнено постанову Порядком такого змісту: Порядок надання грантів на започаткування або масштабування власної справи

 

Цей Порядок визначає умови, критерії та механізм надання безповоротної державної допомоги у формі грантів на започаткування або масштабування власної справи (далі - грант), процедуру використання коштів гранту, здійснення контролю за дотриманням умов надання гранту та повернення коштів гранту у випадках, передбачених цим Порядком.

 

 

Джерелами фінансування надання грантів є кошти:

 

Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд);

 

державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки “Фонд підтримки малого та середнього бізнесу”, відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.

 

 

Отримувачами гранту (далі - отримувачі) є:

1) фізичні особи - громадяни України віком від 18 років.

 

 

До фізичних осіб для цілей цього Порядку належать також:

 

учасники бойових дій, визначені пунктами 2, 11, 19-25 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

 

особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені пунктами 1, 4, 7, 11-16 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

 

члени сім’ї осіб, зазначених в абзацах четвертому і п’ятому цього пункту, а також члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України - у випадках та порядку, визначених законодавством і цим Порядком. До членів сім’ї осіб, зазначених в абзацах четвертому і п’ятому цього пункту, належать: дружина або чоловік; батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким виплачується пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

 

У разі прийняття рішення про надання гранту фізичні особи беруть на себе зобов’язання протягом 20 календарних днів зареєструватися як фізична особа - підприємець або створити юридичну особу приватного права, а фізичні особи - учасники бойових дій у значенні, наведеному в пунктах 19-25 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи з інвалідністю внаслідок війни - фізичні особи у значенні, наведеному в пунктах 11-16 частини другої статті 7 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, - суб’єктом ветеранського підприємництва відповідно до статті 2 Закону України “Про ветеранське підприємництво”;

 

2) суб’єкти господарювання (фізичні особи - підприємці або юридичні особи приватного права, зокрема суб’єкти ветеранського підприємництва), які відповідають критеріям суб’єктів малого і середнього підприємництва (фізична особа - підприємець або юридична особа), наведеним в Законі України “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб”, крім суб’єктів господарювання державного та комунального сектору економіки.

 

Заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Порталу Дія після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації, накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.

 

Заява формується засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, визначених пунктами 11 і 12 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

 

У заяві обов’язково зазначається:

уповноважений банк на вибір отримувача;

вид економічної діяльності, за яким провадитиметься отримувачем підприємницька діяльність, який повинен збігатися з видом економічної діяльності, визначеним у бізнес-плані.

 

 

У заяві та/або бізнес-плані зазначається строк реалізації проекту, який становить два або три, або п’ять років (відповідно 24 або 36, або 60 місяців).

 

Невід’ємним додатком до заяви є бізнес-план, який формується отримувачем відповідно до Положення про бізнес-плани, що подаються для отримання фінансової державної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2025 р. № 1527 “Деякі питання подання бізнес-планів для отримання фінансової державної підтримки” 

 

Мінекономіки встановлює кінцеві строки подання заяв у межах календарного року, про що інформує Державний центр зайнятості.

 

Оцінка заяв отримувачів грантів проводиться на постійній основі відповідно до переліку заяв, сформованого уповноваженим банком.

 

 

 Перевірка ділової репутації проводиться за такими критеріями, визначеними Мінекономіки:

корупційні діяння та/або кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією, у яких отримувач або пов’язані з ним особи є підозрюваними, обвинуваченими або засудженими;

наявність судових справ, зокрема кримінальних проваджень, у яких отримувач або пов’язані з ним особи є підозрюваними, обвинуваченими або засудженими;

відкриті виконавчі провадження, у яких отримувач є боржником;

перебування особи у процесі провадження у справі про банкрутство, зокрема за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

наявність податкового боргу, зокрема за даними електронного кабінету платника податків;

належність проекту до пріоритетних секторів економіки, зазначених у додатку, зокрема шляхом перевірки наявності відповідних дозвільних документів та ліцензій;

арешт майна;

шахрайство;

санкційні списки.

 

 

Після формування переліку заяв, перевірки ділової репутації та відомостей, зазначених у заяві, уповноважений банк надсилає їх до Державного центру зайнятості в електронній формі для подальшої передачі регіональному центру зайнятості. Регіональний центр зайнятості проводить особисту співбесіду з отримувачем.

 

Регіональний центр зайнятості оцінює результати співбесіди з отримувачем у мехаж від 0 до 50 балів відповідно до встановлених Мінекономіки критеріїв.

 

Регіональний центр зайнятості не проводить особисту співбесіду з отримувачем віком від 18 до 25 років у разі внесення його до переліку молодих підприємців, які отримали сертифікати після закінчення навчання та участі у заходах з надання менторської підтримки, зазначеного у пункті 11 Порядку надання менторської підтримки молодим підприємцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2026 р. № 472. У такому разі співбесіда вважається такою, що пройшла успішно.

 

Регіональні центри зайнятості надсилають результати співбесіди до Державного центру зайнятості. До розгляду Державним центром зайнятості допускаються заяви, які за результатами оцінювання набрали підсумковий бал - 130 балів та більше.

 

 

Розмір гранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту та становить:

1) від 100000 до 300000 гривень включно - для започаткування власної справи;

2) від 500000 до 1500000 гривень включно - для масштабування власної справи із зобов’язанням отримувача створити одне нове робоче місце.

 

Грант для започаткування власної справи надається отримувачам, визначеним підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, а також суб’єктам ветеранського підприємництва - ветеранам війни, які провадять незалежну професійну діяльність у значенні, наведеному в Податковому кодексі України, і яких взято на податковий облік як самозайнятих осіб.

Грант для масштабування власної справи надається отримувачам, визначеним підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку.

 

 

 

 

 

8. Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків

 

(Наказ Міністерства фінансів України від 15.04.2026 № 206)

 

 

У розділі VII:

пункт 7 викладено в такій редакції:

 

«7. За зверненням фізичної особи або її представника контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі (картка платника податків згідно із додатком 3 до цього Положення), відповідно до порядку, визначеного цим Положенням (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків.

 

За бажанням особи (громадянина України) картка платника податків може бути сформована в електронній формі за формою, наведеною в додатку 3-1 до цього Положення. Оформлення і перевірка картки платника податків в електронній формі проводиться відповідно до Порядку оформлення та перевірки картки платника податків в електронній формі з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2025 року № 1806 (далі - Порядок № 1806).

 

Картка платника податків в електронній формі є електронним документом, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі. Цей документ має однакову юридичну силу з карткою платника податків у паперовій формі і пред’являється особою без додаткового пред’явлення картки платника податків у паперовій формі.

 

Картка платника податків в електронній формі (зокрема роздрукована) є дійсною лише за наявності унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) і не може використовуватися без нього.

 

Для перевірки картки платника податків, сформованої в електронній формі, використовуються відомості з Державного реєстру, передані до Порталу Дія шляхом електронної інформаційної взаємодії відповідно до вимог Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

 

Фізична особа, зареєстрована в Державному реєстрі, може використовувати картку платника податків у паперовій або електронній формі у випадках, визначених у пункті 70.12 статті 70 глави 6 розділу II Податкового кодексу України, або під час отримання адміністративних послуг та в інших випадках, передбачених законодавством.

 

За потреби повторного отримання документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі (картка платника податків згідно із додатком 3 / додатком 3-1 до цього Положення), фізична особа - платник податків подає до контролюючого органу заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб платників податків за формою № 5ДР згідно з додатком 12 до цього Положення (далі - Заява за формою № 5ДР)»;

 

 

У розділі XIV:

після пункту 4 доповнено пунктами 5, 6 такого змісту:

 

«5. Громадяни України можуть подати до контролюючого органу Облікову картку № 1ДР / Заяву за формою № 5ДР в електронній формі засобами Порталу Дія в разі технічної реалізації такої можливості, у тому числі з використанням мобільного додатка Порталу Дія, або через центр надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія в разі технічної реалізації такої можливості з урахуванням вимог Порядку № 1806.

 

 

Облікова картка № 1ДР в електронній формі подається засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія, одним із батьків стосовно:

малолітніх осіб;

 

Заява за формою № 5ДР в електронній формі подається засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія, фізичною особою віком від 14 років, яка має паспорт громадянина України, стосовно себе або одним із батьків стосовно:

 

 

Заява за формою № 5ДР в електронній формі подається засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія, фізичною особою, віком від 14 років і яка має паспорт громадянина України, стосовно себе або одним із батьків стосовно:

малолітніх осіб;

неповнолітніх осіб, які мають паспорт громадянина України у формі картки.

 

Такі заяви подаються фізичною особою віком від 14 років, яка має паспорт громадянина України, стосовно себе або одним із батьків (іншим законним представником дитини) стосовно малолітньої особи або неповнолітньої особи, яка має паспорт громадянина України у формі картки. Облікова картка № 1ДР / Заява за формою № 5ДР може бути подана представником таких осіб на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, крім випадків, коли Облікова картка № 1ДР / Заява за формою № 5ДР подається одним із батьків (іншим законним представником дитини).

 

Такі заяви подаються фізичною особою, віком від 14 років і яка має паспорт громадянина України, стосовно себе або одним із батьків (іншим законним представником дитини) стосовно малолітньої особи або неповнолітньої особи, яка має паспорт громадянина України у формі картки. Облікова картка № 1ДР / Заява за формою № 5ДР може бути подана представником таких осіб на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, крім випадків, коли Облікова картка № 1ДР / Заява за формою № 5ДР подається одним із батьків (іншим законним представником дитини).

 

За результатом розгляду Облікової картки № 1ДР / Заяви за формою № 5ДР контролюючий орган формує і надсилає засобами Порталу Дія (у тому числі до центру надання адміністративних послуг, через який була подана відповідна заява) результат надання адміністративної послуги, яким є картка платника податків в електронній формі або повідомлення про відмову у видачі картки платника податків в електронній формі, із зазначенням причини.

 

 

6. Громадяни України, які перебувають за межами України, можуть подати до контролюючого органу Облікову картку № 1ДР / Заяву за формою № 5ДР в електронній формі засобами системи «е-Консул» відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання окремих публічних послуг та вчинення окремих консульських дій за заявами громадян України, які перебувають за межами України, що подаються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та/або інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2024 року № 1447.».

 

 

 

 

 

9. Деякі питання перетинання державного кордону громадянами України

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2026 № 623, чинність з 20.05.2026)

 

 

Зміни, що вносяться до пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України

 

1. Друге речення абзацу першого викладено в такій редакції: “Ця норма не поширюється на зазначених у цьому пункті осіб з числа жінок.”.

 

 

2. В абзаці другому слова “жінки (у тому числі тієї, яка є усиновлювачем, опікуном, піклувальником, однією з прийомних батьків або однією з батьків-вихователів) та/або” виключити.

 

2-14. У разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України, його перший заступник та заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Ця норма не поширюється на зазначених у цьому пункті осіб з числа жінок.

 

 

 

 

 

10. Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо особливостей виплати окремих видів державної допомоги сім’ям з дітьми

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2026 № 617, чинність з 16.05.2026)

 

 

У Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751

 

 

пункт 4 викладено в такій редакції:

 

“4. Виплата допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами здійснюється отримувачу:

 

на поточний рахунок, до якого емітовано електронний платіжний засіб “Дія.Картка”, - у разі звернення в електронній формі засобами Порталу Дія; або на поточний рахунок, до якого емітовано електронний платіжний засіб “Дія.Картка”, або інший поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, відповідно до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231 (далі - уповноважений банк), або через відділення організації, що згідно із законодавством має право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги, з урахуванням вимог абзацу першого пункту 66 цього Порядку - у разі звернення у паперовій або електронній формі відповідно до пункту 3 цього Порядку.

 

Виплата допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку та допомоги для догляду за дитиною “єЯсла” здійснюється отримувачу:

на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, до якого емітовано електронний платіжний засіб “Дія.Картка”, відкритий в уповноваженому банку, - у разі звернення в електронній формі засобами Порталу Дія; або

на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, до якого емітовано електронний платіжний засіб “Дія.Картка”, відкритий в уповноваженому банку, або інший поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок), відкритий в уповноваженому банку, - у разі звернення у паперовій або електронній формі відповідно до пункту 3 цього Порядку.

 

Номер одного і того самого спеціального рахунка (за стандартом IBAN) використовується органами Пенсійного фонду України для зарахування допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку, допомоги для догляду за дитиною “єЯсла”, що мають контроль використання коштів для придбання необхідних дитині товарів/послуг у юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за комбінацією коду країни банка-еквайра - Україна та кодами категорії діяльності суб’єкта господарювання (Merchant Category Code), визначеними згідно з додатком 1.

 

З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2026 р. № 617 “Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо особливостей виплати окремих видів державної допомоги сім’ям з дітьми” Пенсійний фонд України перераховує кошти допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку, допомоги для догляду за дитиною “єЯсла” отримувачам, в яких відкрито більш як один спеціальний рахунок, на спеціальний рахунок, що був відкритим останнім. Про дати відкриття спеціальних рахунків уповноважений банк інформує Пенсійний фонд України протягом 10 днів з дня надходження запиту від Пенсійного фонду України.

 

Спеціальні рахунки для виплати грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги “пакунок малюка”, відкриті до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2026 р. № 617 “Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо особливостей виплати окремих видів державної допомоги сім’ям з дітьми”, використовуються отримувачами для придбання дитячих товарів - засобів догляду за дітьми та дитячих засобів гігієни, зокрема підгузків, серветок; дитячого одягу та взуття; дитячого харчування; дитячого посуду; дитячих іграшок; текстилю для дітей, зокрема рушників, ковдр; дитячих ходунків, дитячих колясок, автолюльок, дитячих ванночок для купання, у закладах торгівлі, які долучилися до забезпечення монетизації одноразової натуральної допомоги “пакунок малюка” та були внесені до переліку закладів торгівлі до 31 грудня 2025 року.

…

Пенсійний фонд України повідомляє отримувачу про спеціальний рахунок, на який здійснюватимуться виплати всіх видів допомоги сім’ям з дітьми, що мають контроль використання коштів, а також про суми нарахованих видів допомоги шляхом розміщення відповідної інформації в особистому кабінеті отримувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України не пізніше ніж протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2026 р. № 617 “Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо особливостей виплати окремих видів державної допомоги сім’ям з дітьми”.

 

Перелік уповноважених банків, у яких наявна можливість відкриття спеціального рахунка, оприлюднюється на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

 

Пенсійний фонд України укладає договори про інформаційну взаємодію з уповноваженими банками відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 606 “Деякі питання електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів” (далі - договір).

....

Відкриття спеціального рахунка здійснюється уповноваженим банком відповідно до законодавства, зокрема нормативно-правових актів Національного банку.

 

Спеціальний рахунок закривається банком відповідно до умов договору або за заявою отримувача.

 

Орган Пенсійного фонду України протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви про призначення допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку та допомоги для догляду за дитиною “єЯсла” проводить перевірку отримувачів на предмет призначення допомоги відповідно до цього Порядку та формує перелік отримувачів, який Пенсійний фонд України надсилає уповноваженим банкам.

 

Уповноважений банк протягом 10 робочих днів з дня отримання від Пенсійного фонду України переліку отримувачів формує відомості про отримувачів із зазначенням номерів поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих отримувачам (за стандартом IBAN), який надсилається Пенсійному фонду України для узагальнення.

 

У разі неможливості відкриття спеціального рахунка в уповноваженому банку виплата допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку та допомоги для догляду за дитиною “єЯсла” здійснюється отримувачу на спеціальний рахунок, що відкривається в банку, який є уповноваженим на проведення розрахунково-касових операцій з коштами Пенсійного фонду України, визначеному розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 р. № 25 “Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України” (далі - банк), за зверненням органів Пенсійного фонду України.

…

 

Невикористані кошти допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку, допомоги для догляду за дитиною “єЯсла”, одноразової грошової допомоги “Пакунок школяра”, грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги “пакунок малюка” підлягають поверненню уповноваженими банками на рахунки Пенсійного фонду України, з яких було здійснено їх зарахування отримувачу, відкриті в АТ “Ощадбанк”, у разі закриття рахунка відповідно до умов договору або за заявою отримувача.

 

У разі зарахування на один рахунок отримувача коштів за кількома видами державної допомоги, що надходять з різних рахунків Пенсійного фонду України, повернення невикористаних коштів здійснюється у порядку черговості їх зарахування на рахунок отримувача - починаючи з останнього зарахування.

 

Повернення коштів здійснюється в межах фактичного залишку коштів на рахунку отримувача із віднесенням таких коштів до визначених видів державної допомоги у зазначеній черговості.”;

 

 

пункт 9 викладено в такій редакції:

 

“9. Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається:

 

1) жінкам, зазначеним в абзаці третьому пункту 7 цього Порядку, якщо звернення за допомогою надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня народження дитини та обчислюється сумарно і призначається жінкам у повному обсязі за 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів). Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

 

У разі відсутності сформованого медичного висновку допомога призначається на підставі свідоцтва про народження дитини, якщо звернення за допомогою надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня народження дитини, та обчислюється сумарно і надається жінкам у повному обсязі за 126 або 140 календарних днів (70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів або у разі народження двох чи більше дітей 70 календарних днів до пологів і 70 календарних днів після пологів), а жінкам, віднесеним до 1-3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - за 180 календарних днів (90 - до пологів і 90 - після пологів).

 

Для проведення донарахування зазначеної допомоги у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей подаються відомості, що підтверджують відповідні обставини, у порядку, визначеному пунктом 6-1 цього Порядку.

 

У разі народження мертвої дитини допомога у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується на загальних підставах, а у разі викидня - не виплачується;

 

 

2) особам, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення або встановлення опіки над двома і більше дітьми, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).”;

 

 

 

 

 

11. Про внесення зміни до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2026 № 586, чинність з 09.05.2026)

 

 

Пункт 3 викладено в такій редакції:

 

3. Підставою для видачі посвідчення є:

 

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв’язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

 

свідоцтво про смерть військовослужбовця та рішення суду про оголошення його померлим або рішення суду про встановлення юридичного факту його загибелі (у разі коли військовослужбовця оголошено судом померлим чи судом встановлено юридичний факт його загибелі), або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

 

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) тощо), який підтверджує, що загибель (смерть) військовослужбовця сталася не внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення чи дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

 

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти та визнаний судом безвісно відсутнім чи оголошений судом померлим або стосовно нього судом встановлено юридичний факт його загибелі).”.

 

 

 

 

 

12. Про затвердження примірних договорів управління активами

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2026 № 537, чинність з 01.05.2026)

 

 

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 21 Закону України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” Кабінет Міністрів України постановляє:

 

 Затверджено такі додатки, що додаються:

Примірний договір управління активами у вигляді рухомого майна;

Примірний договір управління активами у вигляді нерухомого майна;

Примірний договір управління активами у вигляді частки у статутному (складеному або пайовому) капіталі чи акцій, паїв;

Примірний договір управління активами у вигляді частки у статутному (складеному або пайовому) капіталі чи акцій, паїв, нерухомого та рухомого майна.

 

 

 

 

 

13. Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2026 № 533, чинність з 01.05.2026)

 

 

У пункті 3:

перше речення абзацу першого після слів “і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період” доповнено словами і цифрою “, період, протягом якого фізична особа - підприємець, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, була звільнена від сплати єдиного внеску відповідно до частини шостої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

 

 

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період, період, протягом якого фізична особа - підприємець, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, була звільнена від сплати єдиного внеску відповідно до частини шостої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

 

 

Перше речення абзацу другого пункту 30 викладено в такій редакції:

 

“Страхові виплати та оплата перших п’яти (сімнадцяти - за місцем роботи, де стався страховий випадок за страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у паперовій формі - на підставі його копії, засвідченої в установленому законом порядку) та довідки про заробітну плату за основним місцем роботи за формою згідно з додатком або даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), зазначених в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, за формою, встановленою Пенсійним фондом України.”.

 

 

Доповнено Порядок пунктом 30-1 такого змісту:

 

“30-1. Обчислення середнього доходу фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства для розрахунку розмірів допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності проводиться відповідно до механізму, визначеного цим Порядком

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 серпня 2023 року № 879

 

(Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.04.2026  № 09/21/4167/К03, чинність 01.05.2026)

 

 

У розділі IV: у главі 2:

 

після пункту 10 доповнено новими пунктами 10-1 – 10-3 такого змісту:

 

«10-1. Унесення та перебування акцій у список активів, допущених до торгів на регульованому фондовому ринку, здійснюються з дотриманням вимог, визначених пунктом 10 цього розділу, за наявності договору з емітентом, а також за умови відповідності таким мінімальним вимогам:

 

1) емітент існує не менше трьох років;

 

2) власний капітал емітента складає щонайменше 60 000 000 грн; або

для емітента, акції якого перебувають у списку активів, допущених до торгів на фондовому БТМ, за останній календарний рік:

кількість правочинів щодо таких акцій становить не менше, ніж 100,

обсяг торгів такими акціями становить не менше, ніж 20 000 000 грн;

 

3) емітент розкриває регульовану інформацію у строки, встановлені законодавством;

 

4) емітент уклав договір з маркет-мейкером на підтримку ліквідності акцій такого емітента, для яких існує ліквідний ринок згідно вимог, встановлених пунктом 1 розділу XI цього Положення.

 

 

Скасування допуску акцій емітента до торгів здійснюється оператором регульованого ринку протягом місяця з дня встановлення ним принаймні одного з таких випадків:

 

власний капітал емітента за останній фінансовий рік відповідно до його річної фінансової звітності (консолідованої річної фінансової звітності) зменшився більше ніж на 10 % від мінімальних вимог, визначених у підпункті 2 цього пункту; або

 

річна кількість правочинів щодо акцій емітента становить менше, ніж 100; або

 

річний обсяг торгів акціями емітента становить менше, ніж 20 000 000 грн

 

частка акцій емітента у вільному обігу за підсумками другого кварталу з дня включення акцій у список активів, допущених до торгів на регульованому фондовому ринку, становить менше 7 %;

 

невідповідність емітента вимогам, визначеним у підпунктах 3 – 4 цього пункту.

 

 

Для цілей цього пункту частка акцій емітента у вільному обігу визначається оператором регульованого ринку з урахуванням вимог абзаців сьомого – десятого пункту 4 розділу XI цього Положення.

 

 

10-2. Унесення та перебування корпоративних облігацій у список активів, допущених до торгів на регульованому фондовому ринку, здійснюються з дотриманням вимог, визначених пунктом 10 цього розділу, за наявності договору з емітентом, а також за умови відповідності таким мінімальним вимогам:

 

1) емітент існує не менше двох років (крім емітента, який є дочірнім підприємством іншого емітента, цінні папери якого допущенні до торгів на регульованому ринку);

 

2) номінальна вартість випуску корпоративних облігацій становить не менше 20 000 000 грн;

 

3) власний капітал емітента та/або особи (осіб), яка (які) надає(ють) забезпечення виконання зобов’язань за випуском, за останній фінансовий рік становить не менше 60 000 000 грн;

 

4) емітент розкриває регульовану інформацію у строки, встановлені законодавством.

 

 

Скасування допуску корпоративних облігацій емітента до торгів здійснюється оператором регульованого ринку протягом місяця з дня встановлення ним принаймні одного з таких випадків:

 

власний капітал емітента та/або особи (осіб), яка (які) надає(ють) забезпечення виконання зобов’язань, за останній фінансовий рік відповідно до його (їх) річної фінансової звітності (консолідованої річної фінансової звітності) зменшився більше ніж на 10 % від мінімальних вимог, визначених у підпункті 3 цього пункту;

 

не дотримання емітентом вимоги, визначеної підпунктом 4 цього пункту.

 

 

10-3. Унесення та перебування цінних паперів інститутів спільного інвестування у список активів, допущених до торгів на регульованому фондовому ринку, здійснюються з дотриманням вимог, визначених пунктом 10 цього розділу, за наявності договору з емітентом, а також за умови відповідності таким мінімальним вимогам:

 

1) не є венчурним інвестиційним фондом;

 

2) інститут спільного інвестування існує не менше двох років (крім біржового інституту спільного інвестування);

 

3) вартість чистих активів інституту спільного інвестування на останній день останнього звітного кварталу становить не менше 2 000 000 грн;

 

4) емітент розкриває інформацію про діяльність інституту спільного інвестування на власному веб-сайті у встановлені строки відповідно до законодавства;

 

5) емітент надав данні щодо наявності укладеного договору з маркет-мейкером на підтримку ліквідності цінних паперів такого інституту спільного інвестування для яких існує ліквідний ринок згідно вимог, встановлених пунктом 2 розділу XI цього Положення.

 

 

Скасування допуску цінних паперів інститутів спільного інвестування до торгів здійснюється оператором регульованого ринку протягом місяця з дня встановлення ним принаймні одного з таких випадків:

 

вартість чистих активів інституту спільного інвестування відповідно до його річної фінансової звітності за останній фінансовий рік зменшилась більше ніж на 10 % від мінімальних вимог, визначених підпунктом 3 цього пункту;

 

невідповідність інституту спільного інвестування вимогам, визначеним підпунктами 4, 5 цього пункту.»;

 

 

у главі 3:

абзац перший пункту 1 викладено в такій редакції:

 

«1. Якщо ініціатором одностороннього аукціону є учасник торгів, у якого щодо цінного папера, який не перебуває у списку активів, допущених до торгів на фондовому БТМ, укладено договір з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, податковим органом, ліквідатором, органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем, односторонній аукціон щодо продажу такого цінного папера може проводитися на фондовому БТМ без унесення цього цінного папера до списку активів, допущених до торгів на фондовому БТМ, після прийняття оператором фондового БТМ рішення про допуск такого цінного папера до торгів згідно з правилами функціонування фондового БТМ.»;

 

 

У розділі XI:

доповнено пунктом 7 такого змісту:

 

«7. При проведені розрахунку показників ліквідності НКЦПФР не враховуються договори репо, правочини, вчинені на підставі адресних заявок, на односторонніх аукціонах та під час проведення торгів з продажу державних цінних паперів.».

 

 

 

 

 

15. Про затвердження Змін до Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я та розділу V Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я

 

(Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.2026  № 422, чинність 08.05.2026)

 

 

Пункт 13 викладено у такій редакції:

 

«13. Відомості з Реєстру можуть надаватися за запитом через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта», зокрема з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі — Портал Дія), у тому числі з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (за технічної можливості).

 

Запит подається з метою перевірки інформації про сформований медичний висновок та пред’явлення інформації про відповідний медичний висновок з використанням Порталу Дія за місцем вимоги.

 

Запит подається з метою перевірки медичного висновку та отримання відомостей про нього засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, для забезпечення виконання завдань, визначених законодавством.

 

Запит на отримання відомостей про медичний висновок з Реєстру повинен містити відомості, достатні для пошуку в Реєстрі відповідного медичного висновку та однозначної ідентифікації системою пацієнта, посилання на запис в Реєстрі пацієнтів, про якого зазначені в такому медичному висновку.

 

 

Для однозначного пошуку системою медичного висновку запит повинен містити:

вид медичного висновку;

номер запису в Реєстрі.

 

 

Для однозначної ідентифікації системою пацієнта запит повинен містити частину або набір наступних відомостей

реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків (за наявності);

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності)

реквізити (серія (у разі наявності) та номер) одного з таких документів, що посвідчують особу (за наявності):

паспорт громадянина України;

тимчасове посвідчення громадянина України;

свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 14-річного віку) або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, легалізований у встановленому порядку;

посвідка на постійне проживання в Україні;

посвідчення біженця;

посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

 

 

У разі однозначної ідентифікації системою пацієнта, посилання на запис в Реєстрі пацієнтів, про якого зазначені в такому медичному висновку, запитувачу надається така інформація про медичний висновок з Реєстру:

номер запису в Реєстрі;

вид медичного висновку;

категорія медичного висновку;

дату формування і реєстрації медичного висновку в Реєстрі;

строк дії медичного висновку (дата початку, дата завершення);

відомості про найменування суб’єкта господарювання з Реєстру суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, посилання на запис про який зазначене в медичному висновку.

 

 

Обсяг та структура даних, якими обмінюються суб’єкти електронної взаємодії через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси), визначаються договорами про інформаційну взаємодію відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 606.

 

 

 

 

 

16. Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення та видачі посвідчень для осіб, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»

 

(Постанова Правління Пенсійного фонду України від 20.03.2026  № 12-1)

 

 

Цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення та видачі посвідчень для осіб, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

 

Заява подається одержувачем державної соціальної допомоги особисто або її законним представником до територіального органу Пенсійного фонду України або через вебпортал Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

 

 

Посвідчення одержувача державної соціальної допомоги виготовляється на ім’я особи, якій призначено державну соціальну допомогу. У разі якщо державна соціальна допомога призначена малолітній, неповнолітній або недієздатній особі чи особі, цивільна дієздатність якої обмежена, у посвідченні одержувача державної соціальної допомоги додатково зазначаються такі відомості про законного представника:

 

1) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

 

2) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності);

 

3) дата народження;

 

4) стать.

 

 

Відомості про групу, підгрупу (за наявності), причину інвалідності та строк, на який встановлено інвалідність, зазначаються в посвідченні одержувача державної соціальної допомоги незалежно від виду призначеної державної соціальної допомоги.

 

У посвідченнях одержувачів державної соціальної допомоги, виданих особам з інвалідністю, використовуються скорочення назв причин інвалідності:

загальне захворювання — інвалідність внаслідок загального захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві — інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві (трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я);

професійне захворювання — інвалідність внаслідок професійного захворювання;

інвалідність внаслідок війни — для осіб, зазначених у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», абзацах другому — дев’ятому, одинадцятому — чотирнадцятому підпункту 5 пункту 23 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338;

дитина з інвалідністю — особа віком до 18 років, якій встановлено інвалідність;

дитина війни — особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

інвалідність військової служби — для осіб з інвалідністю внаслідок поранення, травми, контузії, каліцтва, захворювання або іншого ушкодження здоров’я, одержаних під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі безпеки України, інших військових формуваннях;

інвалідність ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС — особи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою,— категорія 1;

інвалідність потерпілого від аварії на ЧАЕС — особи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою,— категорія 1;

інвалідність внаслідок Революції гідності — особа з інвалідністю внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту, що відбулися з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року;

інвалідність від вибухонебезпечних предметів — для осіб з інвалідністю внаслідок поранення чи іншого ушкодження здоров’я, одержаного від вибухонебезпечних предметів;

інвалідність внаслідок політичних репресій;

інвалідність внаслідок позбавлення особи особистої свободи — для осіб з інвалідністю внаслідок захворювання або інших ушкоджень здоров’ю, пов’язаних з позбавленням особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

 

 

 

 

 

17. Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного ринкового нагляду та системи технічного регулювання відповідно до положень права Європейського Союзу

 

(Закон України від 03.05.2026  № 4839-ІХ, чинність з 03.05.2026)

 

 

у статті 2:

після частини першої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"2. Для цілей забезпечення функціонування єдиного ринку з Європейським Союзом Кабінет Міністрів України затверджує перелік технічних регламентів, розроблених на основі актів законодавства Європейського Союзу щодо гармонізації, який формується та оновлюється за потреби на основі відповідного переліку, що міститься в актах законодавства Європейського Союзу щодо гармонізації. Щодо продукції, на яку поширюється дія технічних регламентів, включених до зазначеного переліку, здійснюється ринковий нагляд відповідно до цього Закону".

 

 

доповнено статтею 3-1 такого змісту:

 

"Стаття 3-1. Предмет регулювання цього Закону

 

1. Цей Закон встановлює правила і процедури для суб’єктів господарювання щодо продукції, на яку поширюється дія технічних регламентів, а також правові та організаційні засади здійснення співпраці із суб’єктами господарювання.

 

2. Цей Закон також встановлює правила і процедури здійснення контролю продукції, що ввозиться на митну територію України";

 

 

у статті 8:

включено частини третю і четверту такого змісту:

 

"3. Суб’єкти господарювання зобов’язані співпрацювати з органами ринкового нагляду стосовно дій, спрямованих на усунення або зменшення ризику, який становить продукція, що надається цими суб’єктами на ринку.

 

4. Надавачі послуг інформаційного суспільства зобов’язані співпрацювати з органами ринкового нагляду, на вимогу органів ринкового нагляду та у відповідних випадках сприяти будь-яким діям, спрямованим на усунення або, якщо це неможливо, на зменшення ризиків, які становить продукція, що пропонується або пропонувалася для продажу онлайн за допомогою їхніх послуг";

 

 

доповнено частинами восьмою і дев’ятою такого змісту:

 

"8. Суб’єкти господарювання зобов’язані надавати на запит органів ринкового нагляду інформацію, необхідну для ідентифікації власників веб-сайтів, на яких розміщено інформацію, пов’язану з предметом перевірки характеристик продукції.

 

9. Суб’єкти господарювання та/або декларанти зобов’язані надавати на вимогу митних органів усі наявні в них документи та відомості, необхідні для здійснення контролю продукції";

 

 

розділ II доповнено статтями 8-1 і 8-2 такого змісту:

 

"Стаття 8-1. Завдання суб’єктів господарювання щодо продукції, на яку поширюється дія певних технічних регламентів

 

1. Без впливу на положення щодо обов’язків, встановлених для суб’єктів господарювання у застосовних технічних регламентах, продукція, на яку поширюється дія технічних регламентів, зазначених у частині п’ятій цієї статті, може вводитися в обіг на території України лише за наявності суб’єкта господарювання - резидента України, який є відповідальним за виконання щодо цієї продукції завдань, визначених частиною третьою цієї статті.

 

 

2. Для цілей цієї статті суб’єктами господарювання, зазначеними у частині першій цієї статті, є:

1) виробник, який є резидентом України;

2) імпортер, у разі якщо виробник не є резидентом України;

3) уповноважений представник, який має від виробника письмове доручення, що призначає уповноваженого представника на виконання завдань, визначених частиною третьою цієї статті, від імені виробника;

4) надавач послуг з виконання замовлень - резидент України стосовно продукції, щодо якої він провадить діяльність, якщо жодний із суб’єктів господарювання, визначених пунктами 1-3 цієї частини, не є резидентом України.

…

 

Cтаття 8-2. Окремі завдання уповноваженого представника

 

1. Для цілей пункту 3 частини другої статті 8-1 цього Закону уповноважений представник повинен одержати від виробника письмове доручення на виконання завдань, встановлених частиною третьою статті 8-1 цього Закону. Таке доручення може містити також інші завдання, передбачені застосовними технічними регламентами.

2. Уповноважений представник повинен виконувати завдання, визначені в письмовому дорученні. За запитом органів ринкового нагляду уповноважений представник повинен надавати копію письмового доручення державною мовою або мовою, що є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

3. Уповноважені представники повинні мати відповідні ресурси для виконання своїх завдань";

 

 

доповнено статтею 11-1 такого змісту:

 

 

"Стаття 11-1. Повноваження органів ринкового нагляду щодо організації спільної діяльності для сприяння забезпеченню додержання встановлених вимог

 

1. Органи ринкового нагляду можуть домовлятися з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, які представляють інтереси суб’єктів господарювання чи кінцевих користувачів, про провадження спільної діяльності, спрямованої на сприяння забезпеченню додержання встановлених вимог, виявленню невідповідності, підвищенню обізнаності та наданню рекомендацій щодо встановлених вимог до конкретних видів продукції, зокрема тих видів продукції, які за результатами ринкового нагляду часто виявляються такими, що становлять серйозний ризик, зокрема щодо продукції, що пропонується для продажу онлайн.

…

 

 

у частині першій статті 15:

доповнено пунктом 1-1 такого змісту:

 

Посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

"1-1) проводити відповідно до цього Закону перевірки характеристик продукції, що надається на ринку через торгівлю онлайн чи за допомогою інших способів дистанційної торгівлі";

 

 

статті 22:

доповнено новою частиною першою такого змісту:

 

"1. Органи ринкового нагляду вживають відповідних заходів ринкового нагляду в разі, якщо продукція, що охоплюється встановленими вимогами, під час використання її за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і за належного встановлення та експлуатації:

1) може становити загрозу здоров’ю та безпеці кінцевих користувачів;

2) не відповідає застосовним встановленим вимогам.

…

 

після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

 

"3. Органи ринкового нагляду можуть вимагати вжиття корегувальних заходів, визначених підпунктами "д" - "є" пункту 2 частини другої цієї статті, виключно у разі, якщо продукція може становити ризик лише за певних умов або лише для певних кінцевих користувачів. Такі обставини визначаються під час проведення оцінки ризику відповідно до методики вжиття корегувальних заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України".

 

 

у статті 23:

частину першу викладено в такій редакції:

 

"1. Під час проведення перевірок характеристик продукції може проводитися перевірка документів, обстеження зразків продукції та/або відбір та експертиза (випробування) зразків продукції. У разі прийняття рішення про відбір та експертизу (випробування) зразків продукції про це зазначається в акті, підготовленому відповідно до вимог статті 23-1 цього Закону.

 

Під час обстеження зразків продукції в разі потреби можуть проводитися необхідні вимірювання їх показників і тестування";

 

 

доповнено пунктом 10 такого змісту:

 

Під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

"10) інформація для кінцевих користувачів, зокрема маркування, які відповідно до вимог технічних регламентів мають супроводжувати продукцію під час надання її на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі";

 

 

після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

"У разі відсутності за місцем проведення перевірки необхідних документів і матеріалів перебіг строку проведення перевірки характеристик продукції тимчасово зупиняється до узгодженого з органом ринкового нагляду моменту одержання цим органом таких документів і матеріалів, але не більше ніж на 15 робочих днів".

 

 

доповнено частинами дев’ятнадцятою і двадцятою такого змісту:

 

"19. Органи ринкового нагляду мають право вимагати від суб’єктів господарювання надання відповідної інформації, необхідної для встановлення власників веб-сайтів, на яких пропонується продукція, що становить предмет перевірки.

…

 

 

у статті 24: у пункті 2 частини першої:

після абзацу шостого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

Органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: позапланові

 

"в) у разі якщо за результатами експертизи (випробування) зразків продукції, відібраних під час здійснення моніторингу за станом додержання встановлених вимог до продукції, що надається на ринку, встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та відсутня інформація, що дає змогу ідентифікувати виробника (імпортера) такої продукції, проте наявна інформація, що дає змогу встановити розповсюджувача, у якого придбано таку продукцію".

 

 

доповнено статтею 24-1 такого змісту:

 

"Стаття 24-1. Особливості проведення перевірок характеристик продукції, що надається на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі

 

1. Продукція, що надається на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі, вважається такою, що надається на ринку України, у разі якщо її пропонування спрямоване на кінцевих користувачів в Україні. Пропонування для продажу вважається таким, що спрямоване на кінцевих користувачів в Україні, якщо відповідний суб’єкт господарювання спрямовує свою діяльність на ринок України у будь-який спосіб, зокрема шляхом забезпечення можливості доставки в Україну, надання інформації про продукцію чи можливості замовлення продукції державною мовою, можливості оплати продукції тощо. Лише доступність на території України онлайн-інтерфейсу з пропонуванням продукції чи інших способів пропонування продукції не може вважатися достатньою умовою для того, щоб вважати, що продукція надається на ринку України.

 

2. Органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції, що надається на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі:

 

1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду;

 

2) позапланові - за зверненнями кінцевих користувачів відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів), об’єднань суб’єктів господарювання, медіа, у яких міститься обґрунтована, достовірна та достатня інформація про розповсюдження продукції з порушенням встановлених вимог, зокрема вимог технічного регламенту щодо супроводження продукції інформацією під час надання її на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі.

 

 

3. Під час проведення перевірки характеристик продукції, що надається на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі:

 

1) об’єктами перевірки є наявність і відповідність інформації для кінцевих користувачів, зокрема маркування, яке відповідно до встановлених вимог має супроводжувати продукцію під час надання її на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі;

 

2) може бути здійснений гласний та/або негласний відбір зразків продукції шляхом їх закупівлі.

 

Під час здійснення відбору зразків продукції, що надається на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі, та проведення їх експертизи (випробування) застосовуються положення абзацу другого частини першої, частин другої - п’ятої та сьомої - дев’ятої статті 27 цього Закону.

 

4. У разі якщо за результатами проведеної перевірки та/або експертизи (випробування) зразків продукції, що надається на ринку через торгівлю онлайн, встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, а також якщо неможливо встановити місцезнаходження та/або контакти відповідного суб’єкта господарювання, орган ринкового нагляду, крім інших заходів, передбачених цим Законом, встановлює надавача послуг інформаційного суспільства, за допомогою онлайн-інтерфейсу якого відображається контент про таку продукцію. У разі якщо відповідний суб’єкт господарювання за власною ініціативою або на вимогу органу ринкового нагляду не вилучив або не обмежив доступ до контенту про таку продукцію на онлайн-інтерфейсі, орган ринкового нагляду видає надавачу послуг інформаційного суспільства припис про вилучення або обмеження доступу до контенту про продукцію до виконання відповідним суб’єктом господарювання рішення про вжиття корегувальних заходів щодо такої продукції.

 

5. У разі якщо надавач послуг інформаційного суспільства не вилучає або не обмежує доступ до контенту про продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, згідно з частиною четвертою цієї статті, орган ринкового нагляду вживає заходів до попередження кінцевих користувачів про невідповідність такої продукції, зокрема за допомогою відповідних інформаційних систем.

 

6. Порядок проведення перевірки характеристик продукції, що надається на ринку через торгівлю онлайн або за допомогою інших способів дистанційної торгівлі, зокрема правила перебігу строку проведення такої перевірки, затверджуються Кабінетом Міністрів України.