Основні нормативно-правові акти, практика ЄСПЛ (КСУ) за червень 2026 року

Основні нормативно-правові акти, практика ЄСПЛ (КСУ) за червень 2026 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ (КСУ) за червень 2026 року

 

\

1. Рішення  Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Гнезділова Сергія Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України від 24 червня 2026 року у справі № 3-50/2025(102/25)

 

 

Обставини справи

Громадянин Сергій Гнезділов звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 176 КПК України, яка передбачає, що під час воєнного стану до військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402–405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заявник стверджував, що таке регулювання порушує принцип рівності перед законом та право на свободу і особисту недоторканність, оскільки позбавляє суд можливості обирати інший, більш м’який запобіжний захід.

Гнезділов, який проходив військову службу за контрактом, був підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України. До нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згодом суд звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі частини п’ятої статті 401 КК України та скасував запобіжний захід.

 

 

Позиції учасників провадження

Президент України та Міністерство оборони України вказували, що особливий порядок застосування запобіжного заходу до військовослужбовців під час воєнного стану має легітимну мету — забезпечення обороноздатності держави, військової дисципліни та національної безпеки. На їхню думку, оспорювана норма є необхідною, пропорційною та поширюється однаково на всіх військовослужбовців відповідної категорії.

Українська Гельсінська спілка з прав людини зазначила, що безальтернативне тримання під вартою не забезпечує справедливого балансу між суспільними інтересами та правами особи, не відповідає принципу пропорційності, практиці ЄСПЛ і Конституції України.

 

 

Правова позиція Конституційного Суду України

Конституційний Суд України наголосив, що право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване статтею 29 Конституції України, належить до основоположних прав людини. Тримання під вартою є винятковим заходом, який може застосовуватися лише за наявності належно обґрунтованого судового рішення та після оцінки всіх обставин конкретної справи.

Суд звернув увагу на власну практику та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої будь-яка система обов’язкового попереднього ув’язнення є несумісною з гарантіями права на свободу. Судове рішення про тримання під вартою повинно ґрунтуватися на оцінці ризиків та неможливості застосування більш м’яких заходів.

Аналізуючи частину восьму статті 176 КПК України, Конституційний Суд України встановив, що використання слова «виключно» фактично зобов’язує суд застосовувати лише один запобіжний захід — тримання під вартою. У результаті суд позбавлений можливості оцінити конкретні обставини справи та обрати інший захід, навіть якщо він був би достатнім для досягнення цілей кримінального провадження. Таке регулювання спотворює саму сутність правосуддя та суперечить вимогам статті 29 Конституції України.

Конституційний Суд України також зазначив, що законодавець не може настільки обмежувати судовий розсуд, щоб судове рішення фактично зводилося до формального підтвердження наперед визначеного законом результату. Позбавлення суду можливості ухвалювати обґрунтоване та справедливе рішення суперечить принципу поділу влади, праву на судовий захист і конституційним засадам здійснення правосуддя.

 

 

Щодо принципу рівності

Конституційний Суд України підкреслив, що для встановлення дискримінації недостатньо лише виявити різне ставлення до окремих груп осіб. Необхідно з’ясувати, чи має така різниця легітимну мету та об’єктивне й розумне обґрунтування.

Суд установив, що оспорювана норма поширювалася лише на військовослужбовців, хоча суб’єктами відповідних військових кримінальних правопорушень можуть бути також інші особи, визначені законом. Водночас запровадження безальтернативного тримання під вартою не було придатним засобом досягнення заявленої законодавцем мети, оскільки ігнорувало необхідність індивідуальної судової оцінки обставин справи. Тому різниця у правовому статусі цієї категорії осіб не мала належного об’єктивного та розумного обґрунтування.

Крім того, Суд наголосив, що таке регулювання посягає на людську гідність військовослужбовців, оскільки вони, як і всі інші люди, користуються однаковими конституційними правами та свободами незалежно від того, підозрюються вони у вчиненні кримінального правопорушення чи ні.

 

 

Вплив воєнного стану

Конституційний Суд України зазначив, що навіть в умовах воєнного стану Конституція України залишається основою правового порядку. Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України права, гарантовані статтями 24, 28, 29 та 55 Конституції України, не можуть бути обмежені під час воєнного стану. Тому законодавець, установивши безальтернативне тримання під вартою для визначеної категорії військовослужбовців, не дотримався конституційних вимог.

 

 

Висновок Суду

Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина восьма статті 176 КПК України суперечить статтям 6, 21, 24, 28, 29, 55, 64 та 124 Конституції України, оскільки встановлює безальтернативне тримання під вартою для певної категорії військовослужбовців, позбавляє суд можливості здійснювати індивідуальну оцінку обставин справи та порушує право на свободу, принцип рівності, людську гідність і засади здійснення правосуддя.

У зв’язку з цим Конституційний Суд України визнав частину восьму статті 176 КПК України неконституційною. Водночас Суд відтермінував втрату нею чинності на три місяці з дня ухвалення рішення.

 

 

 

 

 

2. Рішення Європейського суду з прав людини у справа «Вихор проти України» (Заява № 36618/14)від 22 січня 2026 року

 

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Справа стосується скарг заявника, адвоката, на проведення щодо нього негласних слідчих (розшукових) дій, відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим та надмірну тривалість кримінального провадження.

 

У 2013 році щодо заявника було розпочато кримінальне провадження за обвинуваченням у шахрайстві. Слідчий суддя надав дозвіл на прослуховування його телефонних розмов, а також аудіо- та відеоконтроль. На підставі цих заходів були отримані ключові докази обвинувачення.

Заявник неодноразово оскаржував законність негласних слідчих дій, стверджуючи, що дозволи були надані без належного обґрунтування та що втручання у його приватне спілкування було незаконним і непропорційним. Він також вимагав виключення відповідних доказів із матеріалів кримінальної справи. Станом на січень 2024 року кримінальне провадження все ще перебувало на стадії судового розгляду, а його скарги остаточно не були розглянуті.

 

 

ОЦІНКА СУДУ

 

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Суд зазначив, що частина скарг заявника за статтями 3, 5, 6 і 13 Конвенції вже була визнана неприйнятною раніше і не могла розглядатися повторно. Також Суд відмовився розглядати нові скарги щодо арешту майна заявника та його знищення у 2022 році, оскільки вони виходили за межі предмета цієї справи.

Отже, розгляд було обмежено скаргами, про які було повідомлено Уряд.

 

 

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 8 КОНВЕНЦІЇ

Заявник стверджував, що прослуховування його телефонних розмов та аудіо- і відеоспостереження порушили його право на повагу до приватного життя і кореспонденції.

Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту. Він зазначив, що передбачені законодавством засоби захисту не були достатньо ефективними, а розгляд кримінальної справи тривав надмірно довго.

Суд встановив, що негласні слідчі дії становили втручання у права заявника за статтею 8 Конвенції. Ухвали слідчого судді були сформульовані загально, не містили конкретного обґрунтування необхідності таких заходів і не демонстрували оцінки їх пропорційності, особливо з огляду на те, що заявник був практикуючим адвокатом.

Крім того, в Україні на той момент фактично не існувало доступного та ефективного судового перегляду законності таких заходів після їх проведення.

За цих обставин Суд дійшов висновку, що втручання не здійснювалося «згідно із законом», а тому було порушено статтю 8 Конвенції.

 

 

III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ У ПОЄДНАННІ ЗІ СТАТТЕЮ 8 КОНВЕНЦІЇ

Заявник скаржився на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо порушення його прав за статтею 8 Конвенції.

Суд визнав цю скаргу прийнятною, однак, враховуючи свої висновки щодо статті 8 Конвенції, дійшов висновку, що немає необхідності окремо розглядати її по суті.

 

 

IV. ІНШІ СКАРГИ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

Заявник також скаржився на надмірну тривалість кримінального провадження. Суд зазначив, що провадження було розпочате у 2013 році та станом на 2024 рік усе ще перебувало на розгляді суду першої інстанції.

Посилаючись на свою усталену практику щодо розумних строків судового розгляду, Суд дійшов висновку, що тривалість провадження була надмірною, а тому було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

 

 

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Заявник вимагав відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових витрат.

Суд не встановив причинно-наслідкового зв’язку між виявленими порушеннями та заявленою матеріальною шкодою, тому відхилив цю вимогу. Також була відхилена вимога щодо компенсації судових витрат.

Водночас Суд присудив заявнику 4 800 євро відшкодування моральної шкоди та суму податків, якщо вони підлягатимуть сплаті.

 

 

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Оголосив прийнятними скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтею 8 Конвенції та статтею 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 Конвенції.

Постановив, що було порушено статтю 8 Конвенції.

Постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Постановив, що немає потреби окремо розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції.

 

Зобов’язав державу-відповідача виплатити заявнику 4 800 євро відшкодування моральної шкоди.

 

Відхилив решту вимог щодо справедливої сатисфакції.

 

 

 

 

 

3. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бабич проти України» (Заява № 2393/17)від12 лютого 2026 року

 

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

 

Справа стосується заборони заявнику на виїзд за кордон через непогашення заборгованості, встановленої рішенням суду.

 

У серпні 2013 року Київський районний суд м. Полтави обмежив заявника у праві виїзду за межі України до повного погашення боргу. У грудні 2013 року заявника, який був фізичною особою-підприємцем, визнали банкрутом, однак його численні спроби домогтися скасування заборони залишилися безуспішними.

У 2015 році заявник офіційно зареєстрував шлюб зі своєю цивільною дружиною, з якою мав сина. У 2016 році вся сім’я отримала румунське громадянство, а дружина та син переїхали до Праги. Попри заборону, заявник інколи перетинав кордон, використовуючи документи з іншою транслітерацією імені або румунський паспорт.

Станом на 2019 рік заборона залишалася чинною. Верховний Суд відмовив у вилученні інформації про неї з бази даних Державної прикордонної служби, зазначивши, що виконавче провадження не було завершене.

 

 

ОЦІНКА СУДУ

 

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 ПРОТОКОЛУ № 4 ДО КОНВЕНЦІЇ

Заявник стверджував, що заборона на виїзд за кордон була необґрунтованою та непропорційною. Уряд наполягав, що обмеження було законним і виправданим, а після отримання румунського громадянства заявник міг подорожувати за кордон з румунським паспортом.

Суд визнав скаргу прийнятною. Посилаючись на свою практику у справі «Стецов проти України», Суд зазначив, що заборона була застосована без належного обґрунтування та не підлягала перегляду до повного погашення боргу. Органи влади не забезпечили, щоб втручання у право заявника залишати свою країну було пропорційним і виправданим протягом усього часу його дії.

Суд також врахував, що заявнику неодноразово фактично перешкоджали у виїзді з України. Сам факт наявності в нього іншого громадянства та можливості інколи подорожувати не усував порушення і не робив заборону такою, що відповідає вимогам статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

У зв’язку з цим Суд встановив порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

 

 

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 8 КОНВЕНЦІЇ

Заявник також скаржився, що заборона на виїзд порушила його право на повагу до сімейного життя.

Суд зазначив, що переїзд дружини та сина за кордон відбувся вже після запровадження заборони, тому вони усвідомлювали її наслідки. Крім того, заявник фактично мав можливість виїжджати за кордон з 2016 року, використовуючи румунський паспорт. Також не було доведено, що члени його сім’ї були обмежені у можливості відвідувати його в Україні. За цих обставин Суд дійшов висновку, що скарга за статтею 8 Конвенції є явно необґрунтованою та не виявляє ознак порушення права на сімейне життя.

 

 

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Оголосив прийнятною скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції, а решту скарг — неприйнятними.

Постановив, що було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

 

 

 

 

 

4. Рішення Європейського суду з прав людини у справа «Антонян проти України» (Заява № 6855/15) від 22 січня 2026 року

 

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

 

Справа стосується скасування реєстрації автомобіля заявника. У 2009 році він добросовісно придбав уживаний автомобіль та зареєстрував його на своє ім’я, ставши шостим власником транспортного засобу. Попри те, що ще у 2005 році автомобіль був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні щодо незаконної реєстрації імпортованих транспортних засобів, він неодноразово реєструвався та перереєстровувався без заперечень з боку державних органів.

 

У 2012 році Державна автомобільна інспекція скасувала реєстрацію автомобіля заявника, посилаючись на відсутність у митній базі даних інформації про його митне оформлення. Заявника зобов’язали здати номерні знаки та свідоцтво про реєстрацію.

Заявник оскаржив це рішення. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали скасування реєстрації незаконним, зазначивши, що відсутні докази використання підроблених документів або незаконного імпорту автомобіля. Проте Вищий адміністративний суд України скасував ці рішення та визнав дії органів влади законними, вважаючи, що відсутність відомостей про митне оформлення є достатньою підставою для анулювання реєстрації.

 

 

ОЦІНКА СУДУ

 

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

 

Заявник стверджував, що скасування реєстрації його автомобіля було свавільним та порушило його право мирно володіти своїм майном.

 

Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту, зазначивши, що заявник скористався найбільш прямим та ефективним способом захисту — оскаржив рішення про скасування реєстрації в адміністративних судах.

Суд встановив, що хоча заявник формально залишався власником автомобіля, вилучення реєстраційних документів та номерних знаків фактично позбавило транспортний засіб можливості законного використання та значної частини його економічної цінності, що становило втручання у право на мирне володіння майном.

Суд звернув увагу, що не було доведено використання підроблених документів під час реєстрації автомобіля. Водночас Вищий адміністративний суд фактично прирівняв відсутність інформації про митне оформлення в державній базі даних до використання підроблених документів, хоча національне законодавство прямо не передбачало такої підстави для скасування реєстрації.

Крім того, заявник добросовісно придбав автомобіль, який багато років перебував у цивільному обігу та неодноразово реєструвався державними органами без будь-яких зауважень. За таких обставин він мав законні підстави очікувати можливості безперешкодно користуватися своїм майном.

Суд підкреслив, що негативні наслідки помилок або недбалості державних органів були повністю покладені на заявника, хоча він не ніс відповідальності за можливі порушення під час первинної реєстрації автомобіля. У результаті він понад дванадцять років був позбавлений можливості законно користуватися транспортним засобом.

З огляду на це Суд дійшов висновку, що втручання поклало на заявника надмірний та непропорційний тягар і порушило статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

 

 

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

 

Заявник стверджував, що незаконне скасування реєстрації позбавило його можливості користуватися автомобілем та зменшило його ринкову вартість.   

 

Суд вважав, що встановлення порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію у цій справі та не потребує присудження додаткового відшкодування.

 

 

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

 

Оголосив заяву прийнятною.

Постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

 

Постановив, що встановлення порушення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію моральної шкоди. Відхилив решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

 

 

 

 

 

5. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дзьонь проти України» (Заява № 44249/17) від 12 лютого 2026 року

 

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

 

Син заявника, який працював слідчим Староміського райвідділу міліції у Вінниці, 19 травня 2010 року загинув у своєму службовому кабінеті від вогнепального поранення в серце. На його голові також були виявлені численні садна та подряпини. Зброя, з якої було здійснено постріл, належала його керівнику.

Після події було розпочато кримінальне провадження та проведено численні судово-медичні, балістичні, психологічні й психіатричні експертизи. Первинні висновки свідчили про самогубство, однак заявник наполягав, що його сина вбили колеги через робочий конфлікт та відмову брати участь у протиправних діях.

У 2013 році керівника загиблого було засуджено за недбале зберігання зброї, проте апеляційний суд скасував вирок, вказавши на суперечності в доказах і неповноту розслідування. Надалі було відкрито нові кримінальні провадження, проведено численні додаткові експертизи та слідчі дії. У 2022 році нова експертиза поставила під сумнів окремі попередні висновки. У 2024 році було розпочато розслідування за фактом можливого катування та вбивства. На момент розгляду справи ЄСПЛ розслідування тривало понад п’ятнадцять років і не було завершене.

 

 

ОЦІНКА СУДУ

 

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

 

Заявник стверджував, що представники держави несуть відповідальність за смерть його сина, а розслідування було неефективним. Суд розглянув ці скарги за процесуальним і матеріальним аспектами статті 2 Конвенції та визнав їх прийнятними.

 

Щодо процесуального аспекту Суд зазначив, що хоча після смерті було проведено значний обсяг слідчих дій, національні суди самі визнали наявність серйозних недоліків розслідування. Слідство не перевірило належним чином твердження про можливу причетність колег до смерті загиблого, характеризувалося великою кількістю повторних експертиз і тривало понад п’ятнадцять років. Через затягування одна з причетних осіб уникла відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Суд дійшов висновку, що держава не забезпечила ефективного розслідування.

Щодо матеріального аспекту Суд зазначив, що наявні докази не дозволяють встановити поза розумним сумнівом, що представники держави були відповідальні за смерть сина заявника. Також не було доказів того, що органи влади знали або повинні були знати про реальний і безпосередній ризик для його життя та не вжили необхідних заходів. Суд дійшов висновку, що процесуальний аспект статті 2 Конвенції було порушено, тоді як матеріальний аспект порушено не було.

 

 

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

 

Оголосив заяву прийнятною.

Постановив, що було порушено процесуальний аспект статті 2 Конвенції.

Постановив, що не було порушено матеріальний аспект статті 2 Конвенції.

 

 

 

 

 

6. Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2026 р. № 692, чинність з 03.07.2026)

 

 

Установити, що:

 

1) рішення про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, які є чинними станом на дату набрання чинності цією постановою, зберігають свою чинність протягом строку, на який вони прийняті, але не довше ніж до 1 вересня 2026 року.

 

У разі коли підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, крім підприємств, установ, організацій, статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період яких підлягає скасуванню відповідно до абзацу третього пункту 3 цієї постанови, подали до 10 серпня 2026 р. довідку про розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за останній календарний місяць, зазначені в абзаці четвертому пункту 3 цієї постанови, абзац перший цього підпункту не застосовується до рішень про визначення таких підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та зазначені рішення діють протягом строку, на який вони прийняті;

 

2) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надані військовозобов’язаним працівникам підприємств, установ, організацій, зазначених у підпункті 1 цього пункту, є чинними протягом строку, на який їх надано, але не довше строку дії відповідного рішення про визначення таких підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

 

 

3. Центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям (військовим адміністраціям у разі їх утворення) забезпечити:

 

до 10 червня 2026 р. перегляд зазначених у підпункті 4 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76, критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємства, установи, організації, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, з метою забезпечення їх об’єктивності, обґрунтованості та застосування виключно до підприємств, установ і організацій, діяльність яких має критичне значення для функціонування економіки, забезпечення життєдіяльності населення або потреб оборони держави;

 

до 1 липня 2026 р. проведення аналізу відповідності підприємств, установ та організацій, визначених критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, критеріям, зазначеним в абзаці другому цього пункту. У разі виключення критерію, на підставі якого підприємство, установу, організацію було визначено такою, що має важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, скасувати статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

 

до 1 вересня 2026 р.перегляд прийнятих рішень про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Для здійснення зазначеного перегляду підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, крім підприємств, установ, організацій, статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період яких підлягає скасуванню відповідно до абзацу третього цього пункту, подають довідку про розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за останній календарний місяць, що підтверджують відповідність критерію, визначеному у підпункті 6 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76;

 

подання до Міністерства цифрової трансформації і технічного адміністратора Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зазначених у підпункті 4 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76, критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємства, установи, організації, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, не пізніше ніж у десятиденний строк після їх затвердження або внесення до них змін.

 

 

У Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженому зазначеною постановою:

 

у пункті 8:

доповнено пункт після абзацу третього новим абзацом такого змісту:

 

“Військовозобов’язаним працівникам критично важливих підприємств, критично важливих установ, місцезнаходженням яких є та які фактично провадять діяльність на території можливих бойових дій, території активних бойових дій, тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дату припинення можливості бойових дій, дату завершення бойових дій, дату завершення тимчасової окупації, які включаються до списків, повинна бути нарахована щомісячна заробітна плата протягом строку, на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, не нижче розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5 (крім державних і комунальних підприємств, установ і організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або які перебувають у комунальній власності, та господарських товариств, більше 50 відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави або комунальної власності в яких становить 100 відсотків, резидентів Дія Сіті, юридичних осіб - релігійних організацій, а також працівників суб’єктів господарювання - виробників електричної та теплової енергії, до складу яких входять виробничі (генеруючі) потужності, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації, підприємств, що обслуговують об’єкти, внесені до секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, працівників операторів газорозподільних систем, визначених наказом таких операторів, які виконують аварійно-відновлювальні роботи газорозподільних систем у складі аварійних бригад, здійснюють запобіжні заходи для безаварійної експлуатації систем газопостачання, нафтопереробних підприємств, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків акцій (часток) належать державі, які визначені Міненерго критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, працівників юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, які здійснюють охорону об’єктів паливно-енергетичного комплексу і засновником, учасником (акціонером) яких є господарські товариства, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) прямо чи опосередковано належать державі).”.

 

 

пункт 12 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Військовозобов’язані працівники, яким надано відстрочку з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а також працівники, які працюють за сумісництвом на іншому підприємстві, в установі, організації, враховуються у загальній кількості військовозобов’язаних, зазначених у пунктах 6-10 цього Порядку, лише за одним місцем роботи.”;

 

 

підпункт 3 пункту 15 доповнено абзацом такого змісту:

 

Єдиний перелік містить такі відомості щодо:

державного органу, підприємства, установи, що подає списки:

“критерії, яким відповідає підприємство, установа, організація, згідно з Критеріями та порядком, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76;

 

 

підпункт 3 пункту 18 доповнено абзацом такого змісту:

 

У повідомленні зазначаються такі відомості щодо:

підстави для бронювання військовозобов’язаних працівників державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи:

“критерії, яким відповідає підприємство, установа, організація, згідно з Критеріями та порядком, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76.”;

 

 

У Критеріях та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених зазначеною постановою:

 

 

у пункті 2: у підпункті 6:

 

доповнено підпункт абзацом такого змісту:

 

 

Визначення підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період здійснюється за такими критеріями:

 

розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників:

 

“підприємств, установ і організацій, місцезнаходженням яких є та які фактично провадять діяльність на території можливих бойових дій, території активних бойових дій, тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дату припинення можливості бойових дій, дату завершення бойових дій, дату завершення тимчасової окупації, за останній календарний місяць становить не менше розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5, що підтверджується довідкою, наданою підприємством, установою, організацією;”;

 

 

доповнено Критерії та порядок пунктом 17 такого змісту:

 

“17. Перевищення підприємствами, установами, організаціями, визначеними критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також підприємствами, установами та організаціями, визначеними критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, встановлених пунктами 8 і 9 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76, обмежень щодо кількості військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, є підставою для скасування підприємству, установі, організації статусу критично важливих для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.”.

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 і від 22 вересня 2023 р. № 1032

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2026 р. № 782, чинність з 19.06.2026)

 

 

Доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 пунктом 13-11 такого змісту:

 

“13-11. На період воєнного стану та протягом одного року після його припинення чи скасування господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава, мають право на отримання в оренду без проведення аукціону державного майна (крім автомобілів), суб’єктом управління якого є Державне агентство з управління резервами, і яке використовується для забезпечення зберігання нафти та нафтопродуктів (зокрема, резервуарів, потужностей, призначених для забезпечення їх діяльності, за умови, що таке майно не визначено відповідно до законодавства як необхідне для виконання функцій держави).

 

Для отримання в оренду майна, передбаченого абзацом першим цього пункту, потенційний орендар звертається із заявою у паперовій (поштовим відправленням) або електронній (електронною поштою) формі про включення майна до Переліку другого типу.

…

 

Передача в оренду державного майна згідно з цим пунктом здійснюється з урахуванням таких особливостей:

 

орендодавцем майна є Фонд державного майна за погодженням з Державним агентством з управління резервами;

 

договір оренди державного майна укладається з особою, за заявою якої майно було включено до Переліку другого типу, протягом трьох робочих днів з дня отримання орендодавцем звіту про оцінку майна та рецензії на такий звіт;

 

розмір місячної орендної плати становить 3 відсотки вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки (без урахування податку на додану вартість), поділеної на 12;

 

майно використовується виключно з метою забезпечення зберігання нафти та нафтопродуктів;

 

майно передається в оренду без права викупу орендарем та без права передачі його в суборенду;

 

опублікування інформації про об’єкт оренди, договору оренди (змін, що вносяться до нього) та акта приймання-передачі в електронній торговій системі не здійснюється. Зазначена інформація та документи є закритими.”.

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо окремих особливостей видачі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу деяким категоріям осіб

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2026 р. № 779, чинність з 20.06.2026)

 

У Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340:

 

 

пункт 5-1 після абзацу першого доповнено новими абзацами такого змісту:

 

“Відносини щодо прийняття, набуття чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії, доведення до відома адміністративних актів з питань отримання права на керування транспортними засобами, а також інших адміністративних актів у сфері видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами регулюються Законом України “Про адміністративну процедуру”.

 

Прийняті рішення, дії або бездіяльність працівників територіальних сервісних центрів МВС щодо отримання права на керування транспортними засобами, видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами можуть бути оскаржені в адміністративному порядку до регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС, у підпорядкуванні якого перебуває територіальний сервісний центр МВС,  працівником якого прийняте відповідне рішення, вчинено дію або допущено бездіяльність, та/або до суду.

 

Розгляд скарг на прийняті рішення, дії або бездіяльність працівників територіальних сервісних центрів МВС здійснюється керівником (іншими уповноваженими посадовими особами) відповідного регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС.”.

 

 

У Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів

 

доповнено Порядок пунктом 33-1 такого змісту:

 

“33-1. Перереєстрація транспортного засобу, що належить фізичній особі, визнаній безвісно відсутньою, або особі, зниклій безвісти за особливих обставин, у зв’язку із втратою виданого їй свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) здійснюється без зміни його власника за заявою особи, призначеної опікуном над  майном особи, визнаної безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

 

Для проведення перереєстрації транспортного засобу, зазначеного в абзаці першому цього пункту, до сервісних центрів МВС безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг подаються документи, що посвідчують особу заявника, видане йому свідоцтво про призначення опікуном над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та акт опису такого майна, що є невід’ємною частиною свідоцтва.

 

Під час перереєстрації транспортного засобу, що належить фізичній особі, визнаній безвісно відсутньою, або особі, зниклій безвісти за особливих обставин, працівник сервісного центру МВС перевіряє інформацію про видачу заявнику свідоцтва про призначення опікуна над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, або його скасування за даними Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

 

У разі коли за результатами такої перевірки встановлено, що свідоцтво про призначення опікуна над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, скасовано або коли транспортний засіб, що належить фізичній особі, визнаній безвісно відсутньою, або особі, зниклій безвісти за особливих обставин, не включено в акт опису майна, перереєстрація такого транспортного засобу не здійснюється.

 

У разі перереєстрації транспортного засобу, що належить фізичній особі, визнаній безвісно відсутньою, або особі, зниклій безвісти за особливих обставин, у графу “Особливі відмітки” свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) вноситься запис:

 

“Видано

______________________________________________________________

                           (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) опікуна над майном)

 

в інтересах власника транспортного засобу.”.

 

У примітках до переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. № 795:

 

 

доповнено примітки пунктом 3 такого змісту:

 

“3. Особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, протягом року з дати прийнятого рішення Комісією з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України про встановлення відповідного факту, одноразово звільняються від плати за надання послуг, визначених у пунктах 11 і 14 цього переліку, з перереєстрації транспортного засобу у зв’язку із втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та з видачі посвідчення водія замість втраченого, що втрачені внаслідок позбавлення особистої свободи. Вартість бланків посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з таких осіб не стягується.”.

 

 

 

 

 

9. Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо механізму добровільного повернення до виконання обов’язків військової служби військовослужбовців Збройних Сил, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії, які самовільно залишили військові частини (місця проходження служби) або дезертирували

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 2026 р. № 767, чинність з 13.06.2026)

 

 

Право на звернення з рапортом до командирів військових частин Збройних Сил, визначених пунктом 4 цього Порядку (далі - військова частина Збройних Сил), мають такі військовослужбовці:

 

1) військовослужбовці, які перебувають у списках особового складу військових частин Збройних Сил і під час воєнного стану самовільно залишили військові частини (місця проходження служби) або дезертирували та не повернулися до військових частин (місць проходження служби) до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2026 р. № 767 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо механізму добровільного повернення до виконання обов’язків військової служби військовослужбовців Збройних Сил, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії, які самовільно залишили військові частини (місця проходження служби) або дезертирували” і мають бажання добровільно повернутися до виконання обов’язків військової служби в обрані ними військові частини Збройних Сил;

 

2) військовослужбовці Збройних Сил, які під час воєнного стану самовільно залишили військові частини (місця проходження служби) або дезертирували та не повернулися до військових частин (місць проходження служби) до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2026 р. № 767 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо механізму добровільного повернення до виконання обов’язків військової служби військовослужбовців Збройних Сил, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії, які самовільно залишили військові частини (місця проходження служби) або дезертирували”, військову службу яким призупинено та які мають бажання добровільно повернутися до виконання обов’язків військової служби в обрані ними військові частини Збройних Сил.

 

 

Рапорт до обраної військовослужбовцем військової частини Збройних Сил подається:

 

1) засобами електронного кабінету військовослужбовця, що є складовою Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал);

 

2) через центри рекрутингу Збройних Сил (далі - центр рекрутингу);

 

3) безпосередньо до обраної військовослужбовцем військової частини Збройних Сил.

 

 

У рапорті військовослужбовця зазначаються:

 

1) умовне найменування обраної ним військової частини Збройних Сил, до якої військовослужбовець виявив бажання добровільно повернутися до виконання обов’язків військової служби;

 

2) прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

 

3) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) і номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

 

4) військове звання, умовне найменування військової частини Збройних Сил, у списках особового складу якої перебував військовослужбовець на час самовільного залишення військової частини (місця проходження служби) або дезертирства, дата самовільного залишення такої військової частини (місця проходження служби) або дезертирства та посада, яку військовослужбовець займав у ній на час самовільного залишення військової частини Збройних Сил (місця проходження служби) або дезертирства;

 

5) контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти (за наявності);

 

6) дата складання рапорту;

 

7) власноручний підпис/кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

 

У разі подання військовослужбовцем рапорту через центр рекрутингу такий рапорт у день надходження передається засобами системи електронного документообігу до обраної ним військової частини Збройних Сил.

 

 

 

 

 

10. Про реалізацію експериментального проекту щодо забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом у сільській місцевості

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 р. № 751, чинність з 17.06.2026)

 

 

 

Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо придбання житла у сільській місцевості для проживання внутрішньо переміщених осіб (далі - експериментальний проект).

 

Забороняється придбання у сільській місцевості житла, яке потребує капітального ремонту або реконструкції, не підключене до електричних мереж, без централізованого або індивідуального опалення та стосовно якого відсутні розрахунки щодо можливості утримання такого житла протягом наступних трьох років за рахунок коштів місцевого бюджету та/або інших джерел, не заборонених законодавством.

 

 

Користувачами можуть бути внутрішньо переміщені особи, які відповідають одночасно таким критеріям:

 

1) особа та члени її домогосподарства не мають власного житлового приміщення, розташованого на території, не включеній до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, чи їх житлове приміщення незалежно від загальної площі знищено або пошкоджено (до ступеня, непридатного для проживання) і відомості про таке приміщення внесено до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, або щодо такого приміщення наявні акт комісійного обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, та/або звіт із технічного обстеження, складені відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981);

 

2) щодо особи або будь-кого із членів її домогосподарства в установленому порядку не прийнято рішення стосовно надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна та не надано компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, стосовно знищеного житлового приміщення/частини житлового приміщення, що перебувало на праві власності такої особи, або не було надано житловий ваучер у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2025 р. № 1176 “…;

 

3) особою та/або членом її домогосподарства протягом шести місяців перед поданням заяви про отримання в користування житла у сільській місцевості не здійснено купівлі земельної ділянки вартістю понад 100 тис. гривень та/або транспортного засобу (механізму), що підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку, з року випуску якого минуло менш як п’ять років (крім мопеда або причепа). ….

 

 

Протягом трьох календарних днів з моменту узгодження з власником житла умов, передбачених пунктом 9 цього Порядку, користувачі подають до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій населених пунктів (у разі їх утворення), які формують фонди житла для тимчасового проживання, заяву про надання у користування житла у сільській місцевості (далі - заява).

 

Прийняття рішення щодо доцільності придбання зазначеного в заяві житла у сільській місцевості здійснюється протягом трьох календарних днів з дня проведення обстеження об’єкта нерухомості з метою визначення його відповідності мінімальним вимогам до споживчої якості житла.

 

Протягом трьох календарних днів з моменту узгодження з власником об’єкта нерухомості остаточної вартості житла у сільській місцевості виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, військові адміністрації населених пунктів (у разі їх утворення), які формують фонди житла для тимчасового проживання, здійснюють укладення договору купівлі-продажу житлового об’єкта у разі наявності рецензованого звіту про оцінку майна житлового об’єкта, що придбавається, дійсного на дату укладення договору купівлі-продажу.

 

 

 

 

 

11. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1396

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 р. № 748, чинність з 16.06.2026)

 

 

У Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, затвердженому зазначеною постановою:

 

у пункті 2:

абзац перший викладено в такій редакції:

 

“Отримувачі подають до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважений орган) заяву про призначення, виплату та доплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану особам з числа працівників операторів критичної інфраструктури, їх філій, представництв та/або особам, постраждалим на об’єктах критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - заява), за формою згідно з додатком.”;

 

 

абзаци третій і четвертий викладено в такій редакції:

 

“Незалежно від змісту особистого розпорядження право на одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, повнолітні працездатні діти, які навчаються у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення навчання в таких закладах освіти, але не більше ніж до досягнення ними 23 років, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи з числа осіб, зазначених у  частині першій статті 1 Закону, у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати такої допомоги за відсутності особистого розпорядження.

 

Справжність підпису на особистому розпорядженні із зазначенням особи чи осіб, які належать до кола осіб, визначених частиною третьою статті 1 Закону, засвідчує командир/керівник підрозділу або керівник органу, в якому така особа служить/працює, або нотаріус. Справжність підпису на особистому розпорядженні із зазначенням особи чи осіб, які не належать до кола осіб, визначених частиною третьою статті 1 Закону, засвідчує нотаріус, а в сільських населених пунктах - уповноважені на це посадові особи місцевого самоврядування.”;

 

 

абзац дев’ятий викладено в такій редакції:

 

“У разі загибелі (смерті) особи, зазначеної у частині першій статті 1 Закону, засвідчена командиром/керівником підрозділу або керівником органу, в якому така особа служила/працювала, або нотаріусом, або уповноваженою посадовою особою місцевого самоврядування копія особистого розпорядження видається членам сім’ї, зазначеним у частині третій статті 1 Закону.”;

 

 

пункт 7 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Якщо отримувачу, зазначеному в частині першій статті 1 Закону, під час наступного оцінювання повсякденного функціонування встановлено вищу групу інвалідності у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаних з виконанням посадових (службових, професійних, трудових) обов’язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, за його зверненням виплачується різниця між сумою одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, визначеною Законом, та раніше отриманою сумою.”;

 

 

у пункті 10:

доповнено пункт після абзацу двадцятого новими абзацами такого змісту:

 

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю здійснюється на підставі таких документів та відомостей:

 

“довідки про навчання у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти - для повнолітніх працездатних дітей померлого (загиблого), які навчаються, до досягнення ними 23 років (у разі наявності особистого розпорядження);

 

копії документів, що підтверджують правові підстави перебування на об’єктах критичної інфраструктури, що пов’язано з виконанням посадових (службових, професійних, трудових) обов’язків;

 

витягу з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості” - для встановлення факту притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка має право на виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, за вчинення кримінального правопорушення щодо загиблої (померлої) особи;”.

 

 

доповнено пункт після абзацу двадцять сьомого новим абзацом такого змісту:

 

“Документом, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті), поранення, каліцтва, контузії, захворювання, які призвели до інвалідності, особи, зокрема, про те, що вони не пов’язані з вчиненням нею кримінального або адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення до самогубства, встановленого судом), є акт (його копія, вірність якої засвідчена нотаріально) розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, зазначений в абзаці шостому цього пункту.”.

 

 

 

 

 

12. Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення окремим категоріям громадян України, які народилися на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, посвідчення особи на повернення в Україну

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2026 р. № 736, чинність з 13.07.2026)

 

 

Оформлення посвідчення здійснюється безоплатно. Строк дії становить три місяці, посвідчення, видане згідно з цим Порядком, не продовжується та не є підставою для оформлення нового посвідчення в іншій закордонній дипломатичній установі.

 

Оформлення та видача посвідчення заявнику, який є особою, що досягла 16-річного віку, здійснюється на підставі заяви, поданої нею особисто; особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви заявника, яким є один із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законний представник).

 

 

Для оформлення посвідчення заявник/законний представник особисто звертається до обраної ним закордонної дипломатичної установи, визначеної пунктом 2 цього Порядку, і подає такі документи:

 

1) письмову заяву, заповнену власноруч, із зазначенням відомостей про особу, на ім’я якої оформлюється посвідчення: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), у тому числі змінені (у разі їх зміни); дата народження; місце народження; адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання тощо); обставини, що зумовлюють необхідність оформлення посвідчення; і заповнений опитувальник за формою згідно з додатком 1, зразок якого надається працівником закордонної дипломатичної установи. У разі необхідності проведення процедури встановлення особи зазначаються персональні дані громадянина України, який виступатиме в ролі свідка, шляхом заповнення опитувальника;

 

2) свідоцтво про народження українського зразка або видане компетентним органом іноземної держави і легалізоване в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (у тому числі його копія, засвідчена в установленому порядку); або електронна копія е-свідоцтва про народження, або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження;

 

3) копії документів батьків; документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; або електронна копія е-паспорта; або електронна копія е-паспорта для виїзду за кордон.

 

У разі відсутності в заявника зазначених копій документів відомості про батьків приймаються працівником закордонної дипломатичної установи на підставі інформації, зазначеної в письмовій заяві та відповідях на опитувальник за формою згідно з додатком 1, і в подальшому перевіряються за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян і Державного реєстру виборців, державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій;

 

4) документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України законного представника, і документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником;

 

5) дві кольорові фотокартки заявника розміром 3,5 х 4,5 см та одну 10 х 15 см (для оформлення посвідчення).

 

 

 

 

 

13. Деякі питання надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 4.06.2026 № 723, чинність з 01.08.2026)

 

 

У Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, затвердженому зазначеною постановою:

 

 

доповнено пункт після абзацу сьомого новими абзацами такого змісту:

 

Отримувачами допомоги не можуть бути особи:

 

“7) якщо вони та члени їх сім’ї починаючи з 24.02.2022 до дати подання заяви про надання допомоги припинили право власності на об’єкти житлової нерухомості;

 

8) якщо вони та члени їх сім’ї розпочали використання або використали державну допомогу відповідно до Порядку надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам та особам, які проживають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією, за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2025 № 998 “Деякі питання надання державної допомоги за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим внутрішньо переміщеним особам та особам, які проживають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією”, за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, наданими відповідно до Умов забезпечення приватним акціонерним товариством “Українська фінансова житлова компанія” доступного іпотечного кредитування громадян України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 р. № 856 “Деякі питання забезпечення приватним акціонерним товариством “Українська фінансова житлова компанія” доступного іпотечного кредитування громадян України”, забезпеченими предметом іпотеки;

 

9) якщо вони зареєстрували (задекларували) місце проживання (перебування) на тимчасово окупованій території після її окупації відповідно до Порядку внесення відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 820.

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2026 № 668, чинність з 01.11.2026)

 

 

У пункті 12:

доповнено пункт після абзацу четвертого новими абзацами такого змісту:

 

“У разі наявності в медичній довідці відмітки “так” про потребу у визначенні пристосувань транспортного засобу, за яких дозволяється керувати транспортними засобами, для забезпечення безпечного керування транспортним засобом обов’язково визначається пристосування транспортного засобу або відсутність потреби у пристосуванні транспортного засобу.

 

Пристосування транспортного засобу або відсутність потреби у пристосуванні транспортного засобу визначається уповноваженими працівниками регіональних сервісних центрів Головного сервісного центру МВС, на яких згідно з посадовими обов’язками покладено функції з визначення пристосувань транспортних засобів, і за результатами видається довідка про визначення пристосувань транспортного засобу.

 

Порядок визначення пристосувань транспортних засобів для забезпечення безпечного керування, а також вимоги до уповноважених працівників із визначення таких пристосувань затверджуються МВС за погодженням із МОЗ.

 

У разі визначення пристосування транспортного засобу у графі “12” посвідчення водія зазначаються відповідні пристосування транспортного засобу у формі кодів відповідно до розділу “ПРИСТОСУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ” додатка 1, зазначені в довідці про визначення пристосувань транспортного засобу.”.

 

 

 

 

 

15. Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та проведення перевірки роботодавців щодо його виконання

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2026 р. № 659, чинність з 02.06.2026)

 

 

Цей Порядок визначає механізм здійснення контролю за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом проведення Держпраці та її територіальними органами планових та позапланових перевірок роботодавців щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 18-2 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі - Закон).

 

 

Планові та позапланові перевірки проводяться у присутності роботодавця або уповноваженої ним особи.

 

Перед початком проведення планових та позапланових перевірок посадова особа Держпраці або її територіального органу вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) за наявності такого журналу в роботодавця.

 

 

Під час планової перевірки охоплюється період з дати проведення попередньої перевірки, але не більше ніж за останні три роки, що передують даті проведення перевірки.

 

 

Планові перевірки проводяться Держпрацею та її територіальними органами щодо роботодавців, діяльність яких віднесена:

до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки;

до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки;

до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п’ять років.

 

 

Держпраці або її територіальні органи не пізніше ніж за десять днів до дня початку проведення планової перевірки письмово повідомляють роботодавцю про проведення перевірки із зазначенням дати її початку і дати її закінчення, найменування юридичної особи або прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводиться планова перевірка, найменування органу державного контролю.

 

Повідомлення надсилається рекомендованим листом або вручається особисто під розписку роботодавцю або уповноваженій ним особі.

 

Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо роботодавців, які належать до суб’єктів мікро-, малого підприємництва, - п’яти робочих днів.

 

Продовження строку проведення планової перевірки не допускається.

 

 

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

 

подання роботодавцем письмової заяви до Держпраці та/або її територіального органу про проведення позапланової перевірки за його бажанням;

 

невиконання припису щодо усунення порушень вимог законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виданого за результатами проведення попередньої планової або позапланової перевірки Держпраці або її територіального органу;

 

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їх) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);

інформація Пенсійного фонду України, яка містить ознаки порушень законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

 

 

Для проведення планової або позапланової перевірки Держпраці або її територіальні органи видають наказ, який повинен містити найменування юридичної особи або прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця, щодо яких проводитиметься перевірка, та інформацію про предмет перевірки.

 

За результатами проведення перевірки посадові особи Держпраці або її територіального органу, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінекономіки.

 

На підставі акта, складеного за результатами перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом п’яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення виявлених порушень за формою, затвердженою Мінекономіки, та підписується посадовою особою Держпраці або її територіального органу, яка проводила перевірку.

 

 

 

 

 

16. Про затвердження Положення про інсайдерську інформацію та її розкриття на ринках капіталу

 

(Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.05.2026 № 09/21/4366/К03, чинність з 01.01.2027)

 

 

Це Положення встановлює порядок визначення переліку інсайдерської інформації емітентом фінансових інструментів, вимоги до розкриття та відтермінування розкриття інсайдерської інформації, порядок складання та ведення емітентом фінансових інструментів списку інсайдерів на ринках капіталу, а також встановлює межі правомірної поведінки інсайдерів при укладанні інсайдерських правочинів.

 

Інсайдерська інформація визначається емітентом фінансових інструментів самостійно, з урахуванням вимог, визначених пунктами 9–11 цього Положення, і оформлюється у вигляді переліку, який розміщується на власному вебсайті емітента.

 

 

До переліку інсайдерської інформації емітентом фінансових інструментів включається інформація, яка може значно вплинути на попит / пропозицію, ціну фінансового інструменту та/або пов’язаного з ним деривативного контракту, та при цьому:

 

1) має точний характер (обставини або події є достатньо конкретними для впливу на ціну, попит / пропозицію фінансового інструменту);

 

2) розкриття якої обгрунтовано очікується або вимагається відповідно до законодавства, правил ринку, договору, практики або звичаю на відповідних ринках капіталу.

 

 

Джерелом інсайдерської інформації, яка включається емітентом фінансових інструментів до переліку інсайдерської інформації, є зокрема:

 

1) рішення органів управління емітента та/або осіб, що здійснюють управлінські функції в емітенті фінансових інструментів;

 

2) рішення/звіти осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв’язку з виконанням договірних зобов’язань незалежно від відносин з емітентом фінансових інструментів або осіб, які володіють інсайдерською інформацією внаслідок інших обставин;

 

3) звіти органів управління емітента та/або осіб, що здійснюють управлінські функції в емітенті фінансових інструментів;

4) інформація про господарську, фінансову, професійну або іншу діяльність емітента фінансових інструментів, яка не оприлюднена та має вплив на ціну, попит / пропозицію фінансових інструментів.

 

 

Емітент фінансових інструментів розкриває інсайдерську інформацію, передбачену розділом II цього Положення, за формою згідно із додатком 1 шляхом:

 

1) розміщення на власному вебсайті;

 

2) розміщення в базі даних особи, яка оприлюднює регульовану інформацію;

 

3) подання до НКЦПФР.

 

 

Якщо емітент фінансових інструментів або особа, яка діє від його імені чи за його рахунок, під час звичайного здійснення своєї трудової діяльності або виконання своїх професійних обов’язків навмисно розкрив будь-яку інсайдерську інформацію третій особі, крім випадку, що ця третя особа має зобов’язання щодо забезпечення конфіденційності такої інформації відповідно до вимог законодавства, статуту та/або договору, то такий емітент фінансових інструментів повинен невідкладно розкрити відповідну інсайдерську інформацію в повному обсязі.

 

 

 

 

 

17. Про деякі питання у сфері громадянства

 

(Наказ Міністерства внутрішніх справ Українивід 08.05.2026 № 438, чинність з 22.05.2026)

 

 

Відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства

 

 

Затверджено такі, що додаються:

 

1) Заяву про перевірку належності до громадянства України;

2) Довідку про належність або неналежність до громадянства України;

3) Заяву про встановлення належності до громадянства України;

4) Довідку про перебування особи в громадянстві колишнього СРСР;

5) Заяву про оформлення належності до громадянства України;

6) Заяву про проведення процедури встановлення особи;

7) Акт встановлення особи;

8) Висновок про встановлення особи;

9) Довідку про встановлення особи;

10) Заяву про оформлення набуття громадянства України за народженням;

11) Довідку про факт перебування батьків (одного з них) у громадянстві України на момент народження особи;

12) Заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням;

13) Зобов’язання припинити іноземне громадянство;

14) Декларацію про визнання себе громадянином України;

15) Декларацію про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України;

16) Декларацію про відсутність іноземного громадянства;

17) Заяву про зміну громадянства;

18) Зобов’язання про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на визначення рівня володіння державною мовою;

19) Заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду на набуття громадянства України;

20) Заяву про прийняття до громадянства України

…

23) Заяву про поновлення у громадянстві України;

24) Заяву про оформлення набуття громадянства України внаслідок усиновлення;

…

32) Декларацію про належність батька дитини до громадянства України;

33) Декларацію про належність матері дитини до громадянства України;\

34) Довідку про належність батька до громадянства України;

35) Довідку про належність матері до громадянства України;

36) Заяву про оформлення набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства;

37) Декларацію про належність батька особи до громадянства України;

38) Декларацію про належність матері особи до громадянства України;

39) Заяву про вихід дитини з громадянства України;

…

 

 

 

 

 

18. Про деякі особливості поновлення та зміни статусу здобувача фахової передвищої та вищої освіти

 

(Наказ Міністерства освіти і науки Українивід 27.04.2026  № 687, чинність з 22.05.2026)

 

 

1. Тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинити:

 

1) переведення здобувачів фахової передвищої та вищої освіти на денну або дуальну форми здобуття освіти з інших форм здобуття освіти, крім таких категорій осіб:

 

особи, які на дату переведення не досягли граничного віку направлення на базову військову службу, визначеного статтею 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

 

особи, які на дату переведення не підлягають військовому обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, за умови підтвердження відповідного статусу шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти;

 

особи, визначені частинами першою (крім пунктів 1, 16-24), третьою (крім пунктів 1, 2), п’ятою, шостою, сьомою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного статусу шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти та наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

 

особи, звільнені з військової служби після 24 лютого 2022 року;

 

іноземці та особи без громадянства (за умови наявності державного визнання документа про освіту та академічної довідки, на підставі яких здійснюється переведення);

 

 

2) поновлення (включаючи допуск до освітнього процесу після завершення строку переривання навчання) на денну або дуальну форми здобуття освіти, крім таких категорій осіб:

 

особи, які на дату поновлення не досягли граничного віку направлення на базову військову службу, визначеного статтею 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

 

здобувачі освіти, які мали перерву в навчанні у зв’язку з вагітністю та пологами або доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку у передбачених законодавством випадках);

 

особи, звільнені з військової служби після 24 лютого 2022 року;

 

особи, які поновлюються для здобуття освіти за спеціальностями, для яких стандартом вищої або фахової передвищої освіти передбачена можливість здобуття освіти лише за денною та/або дуальною формою здобуття освіти, за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

 

особи, яким було надано академічну відпустку тривалістю не більше одного року за медичними показаннями (у тому числі у разі її продовження до двох років), у зв’язку з участю в програмі академічної мобільності або у зв’язку із сімейними обставинами, за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

 

особи, які поновлюються до складу курсантів вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти, закладів фахової передвищої спеціалізованої військової освіти;

 

особи, які на дату поновлення не досягли граничного віку направлення на базову військову службу, визначеного статтею 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», та поновлюються зі складу курсантів вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти, закладів фахової передвищої спеціалізованої військової освіти;

 

особи, які на дату поновлення не підлягають військовому обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, за умови підтвердження відповідного статусу шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти;

 

особи, визначені частинами першою (крім пунктів 1, 16-24), третьою (крім пунктів 1, 2), п’ятою, шостою, сьомою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного статусу шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти та наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

 

особи, які розпочали здобуття фахової передвищої або вищої освіти в закладах освіти за кордоном та повернулися для продовження здобуття освіти в Україну (за умови наявності державного визнання документа про освіту та академічної довідки, на підставі яких здійснюється поновлення);

 

іноземці та особи без громадянства (за умови наявності державного визнання документа про освіту та академічної довідки, на підставі яких здійснюється поновлення).

 

 

2. Встановити, що поновлення за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, спеціаліста, ступенем вищої освіти молодшого бакалавра не здійснюється.

 

3. Встановити, що здобувачі вищої освіти ступеня доктора філософії, які до 01 січня 2024 року були відраховані із закладу вищої освіти (наукової установи) у зв’язку із завершенням терміну навчання за відповідною освітньо-науковою програмою без захисту дисертації, можуть бути поновлені до закладу вищої освіти (наукової установи) на заочну або вечірню форму здобуття освіти в межах ліцензованого обсягу за умови наявності інформації про попереднє навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти з метою захисту дисертації на строк не більше дев’яти місяців. У такому разі видатки, пов’язані з проведенням захисту дисертації, здійснюються здобувачем за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб.

 

4. Встановити, що у разі анулювання ліцензії у закладах освіти за певним рівнем вищої освіти або освітніми програмами, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, здобувачі освіти можуть бути поновлені до інших закладів освіти на вечірню або заочну форму здобуття освіти.

 

 

 

 

 

19. Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 червня 2022 року № 383

 

(Наказ Міністерства внутрішніх справ Українивід 14.04.2026 № 333, чинність з 29.05.2026)

 

 

Пункти 1-3 викладено в такій редакції:

 

«1. Ці Порядок і умови визначають процедуру оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), особам, які мають право на її виплату, у разі загибелі військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці), зазначених у пунктах 1-1, 1-2 постанови № 168, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).

 

 

У разі загибелі (смерті) військовослужбовців у період воєнного стану під час виконання ними обов’язків військової служби виплата ОГД здійснюється відповідно до вимог абзацу другого пункту 2 постанови № 168.

 

Призначення і виплата ОГД у разі загибелі (смерті) військовослужбовців за обставин, не передбачених постановою № 168, а також у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714).

 

 

2. Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення в них такого права. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть військовослужбовця (дата внесення змін до актового запису про смерть стосовно встановлення особи - у разі встановлення відомостей, яких бракувало під час державної реєстрації смерті щодо загиблого (померлого) військовослужбовця, якого не впізнано).

 

У разі наявності особистого розпорядження військовослужбовця, складеного в довільній письмовій формі на випадок його загибелі (смерті) про виплату ОГД особі (особам) за його вибором із визначенням частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження), переданого для зберігання в особовій справі відповідно до Порядку та строків передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру / керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2024 року № 550 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 року № 449), розмір ОГД осіб, які мають на неї право, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.

 

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності не охопленої особистим розпорядженням частки розміру ОГД право на призначення та отримання ОГД (її частки) мають особи, визначені в пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

 

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання ОГД мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати ОГД за відсутності особистого розпорядження.

 

Повнолітні діти, вдова (вдівець) та батьки вважаються непрацездатними, якщо вони на день загибелі (смерті) військовослужбовця мали (набули) право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

 

Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Відмова від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблого (померлого) військовослужбовця, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання ОГД, не допускається.

 

У разі відмови однієї з осіб, які мають право на отримання ОГД, від призначення та отримання ОГД, а також якщо одна з таких осіб у трирічний строк з дня виникнення в неї такого права не реалізувала свого права на призначення та отримання ОГД, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання ОГД, у рівних частках.

 

 

3. Для призначення та виплати ОГД особи, які мають право на отримання ОГД у зв’язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, подають до Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіонального управління, загону морської охорони, органу охорони державного кордону, закладу освіти, науково-дослідної установи, підрозділу спеціального призначення, органу забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - орган Держприкордонслужби) за останнім місцем проходження служби військовослужбовця, у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей, про виплату ОГД.

…

 

До заяви додаються завірені копії:

свідоцтва про смерть військовослужбовця;

постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо

встановлення причинного зв’язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов’язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу…

документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків …

свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати ОГД батькам загиблого (померлого);

рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД усиновлювачам загиблої (померлої) особи;

свідоцтва про шлюб - для виплати ОГД дружині (чоловікові);

свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД дитині;

витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності,- для виплати ОГД непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;

рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю загиблої (померлої) особи із жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку,- для виплати ОГД чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім’єю із загиблою (померлою) особою;

медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров’я,- подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на ОГД, та визначення часток на отримання ними допомоги;

свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати ОГД онукам загиблої (померлої) особи;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, смерть якого настала протягом року після звільнення з військової служби);

рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім’ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;

витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» - для визначення того, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замаху на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання ОГД, а також того, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД особі у зв’язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, така особа подає до органу Держприкордонслужби за останнім місцем проходження служби військовослужбовця заяву про виплату ОГД, документи, копії документів, зазначені в абзацах четвертому - дев’ятнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідчену в установленому порядку.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, щодо оголошення військовослужбовця померлим під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, особа, яка має право на виплату ОГД, подає до органу Держприкордонслужби заяву про виплату ОГД, документи, копії документів, зазначені в абзацах четвертому, шостому - дев’ятнадцятому цього пункту та копію відповідного рішення суду, засвідчену в установленому порядку.

 

Доповнено пункт 9 двома новими абзацами такого змісту:

«Якщо після призначення ОГД за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і органом Держприкордонслужби щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру орган Держприкордонслужби призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили».

 

 

 

 

 

20. Про публічні закупівлі (новий нормативний акт)

 

(Закон України від 27травня2026 р. № 4743-ІХ, чинність з 24.03.2027)

 

 

Основні нововведення

 

Цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, а також проведення конкурсів проектів для забезпечення потреб держави та територіальних громад.

 

 

Закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування таких способів

 

1) процедури закупівлі:

відкриті торги;

торги з обмеженою участю;

конкурентний діалог;

інноваційне партнерство;

переговорна процедура без попередньої публікації;

конкурентна процедура з переговорами;

 

2) закупівлі для укладення зарезервованого контракту;

 

3) закупівлі за рамковою угодою;

 

4) закупівлі із застосуванням динамічної системи закупівель;

 

5) спільні закупівлі.

 

 

Процедура інноваційного партнерства застосовується замовником під час закупівлі товару (товарів), робіт та/або послуги (послуг), що включають інноваційні рішення або технології, потребу в яких неможливо або недоцільно задовольнити шляхом закупівлі товару (товарів), робіт та/або послуги (послуг), доступних на ринку.

 

Організація та проведення процедури інноваційного партнерства здійснюються комісією, яка утворюється замовником. Комісія формує вимоги до тендерної документації, розглядає подані заявки для участі у кваліфікаційному відборі кандидатів до процедури інноваційного партнерства, кваліфікує таких кандидатів, розглядає та оцінює подані тендерні пропозиції та здійснює інші дії, передбачені цим Законом. Положення про діяльність комісії, її персональний та кількісний склад затверджується замовником.

 

Оголошення про проведення процедури інноваційного партнерства оприлюднюється в електронній системі закупівель відповідно до статті 13 цього Закону.

 

 

Динамічна система закупівель може застосовуватися для здійснення систематичних закупівель товарів, робіт і послуг, якщо характеристики таких предметів закупівлі є загальнодоступними на ринку та можуть бути стандартизовані.

 

 

Динамічна система закупівель проводиться у два етапи і включає кваліфікаційний відбір кандидатів та подальше здійснення закупівель у кваліфікованих кандидатів.

 

Динамічна система закупівель може створюватися:

1) замовником для забезпечення власних потреб;

2) централізованою закупівельною організацією для забезпечення власних потреб або в інтересах одного / кількох замовників;

3) централізованою закупівельною організацією, що визначена Кабінетом Міністрів України, якщо другий етап динамічної системи закупівель здійснюється із застосуванням електронного маркетплейсу.

 

 

Конкурс проектів проводиться у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням вимог, визначених цим Законом, якщо вартість послуг, пов’язаних з розробленням проектної, містобудівної чи іншої документації, необхідної для реалізації проектного рішення, та/або розмір премій, інші види заохочення кандидатів дорівнюють або перевищують суму, еквіваленту 140 тисячам євро, без урахування податку на додану вартість.

 

Порядок оскарження до органу оскарження рішень, дій чи бездіяльності замовника конкурсу проектів, а також розмір плати за подання скарги, порядок її здійснення та повернення суб’єкту оскарження визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

 

У разі якщо очікувана вартість предмета закупівлі без урахування податку на додану вартість товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 10 тисячам євро, та є меншою ніж сума, еквівалентна 140 тисячам євро, а робіт - дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 40 тисячам євро, та є меншою ніж сума, еквівалентна 5404 тисячам євро, та якщо закупівлі здійснюються замовниками, визначеними пунктами 1 і 2 частини першої статті 2 цього Закону (органи державної влади, інші державні органи, у тому числі державні органи соціального страхування, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також об’єднання, утворені одним чи кількома органами, зазначеними у цьому пункті…), або очікувана вартість предмета закупівлі без урахування податку на додану вартість товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 20 тисячам євро, та є меншою ніж сума, еквівалентна 140 тисячам євро, а робіт - дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 110 тисячам євро, та є меншою ніж сума, еквівалентна 5404 тисячам євро, та якщо закупівлі здійснюються замовниками, визначеними пунктом 3 частини першої статті 2 цього Закону (Перші — це державні та комунальні підприємства-монополісти. Вони належать державі чи містам (понад 50% акцій) або повністю керуються ними й забезпечують критичні сфери: постачають воду, тепло, газ, електроенергію чи керують транспортом; Другі — це приватні компанії-монополісти. Держава ними не володіє, але працюють вони у тих самих критичних сферах і мають від влади ексклюзивне право (монополію), отримане без відкритого конкурсу, що закриває цей ринок для інших конкурентів.), такі закупівлі здійснюються в один із способів, визначених частиною першою статті 16 цього Закону (відкриті торги;торги з обмеженою участю;конкурентний діалог;інноваційне партнерство;переговорна процедура без попередньої публікації;конкурентна процедура з переговорами;2) закупівлі для укладення зарезервованого контракту;3) закупівлі за рамковою угодою;4) закупівлі із застосуванням динамічної системи закупівель;5) спільні закупівлі).

 

У разі якщо очікувана вартість предмета закупівлі без урахування податку на додану вартість товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 140 тисячам євро, а робіт - дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 5404 тисячам євро, замовник здійснює закупівлю в один із способів, визначених частиною першою статті 16 цього Закону.

 

 

У разі якщо замовник здійснює закупівлюбез використання електронної системи закупівель на суму, що дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 10 тисячам євро (для закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), або суму, еквівалентну 40 тисячам євро (для закупівлі робіт), вартість предмета такої закупівлі визначається замовником згідно з методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

 

 

За результатами здійснення замовником закупівлі у період дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування у разі здійснення закупівлі без використання електронної системи закупівель, за умови що вартість предмета закупівлі без урахування податку на додану вартість товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт - 5 тисячам євро, замовник оприлюднює в електронній системі закупівель звіт про закупівлю без використання електронної системи закупівель, що містить інформацію, визначену частиною п’ятою цієї статті, не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня укладення такого публічного договору.

 

 

Курс євро для проведення закупівлі відповідно до цього Закону визначається згідно з офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на 1 січня року, в якому замовник оприлюднює в електронній системі закупівель оголошення про її проведення або укладає публічний договір без використання електронної системи закупівель, або оприлюднює повідомлення про намір укласти публічний договір (у разі застосування переговорної процедури без попередньої публікації), або оприлюднює запит пропозицій учасників серед кандидатів, включених до динамічної системи закупівель за результатами першого етапу.