Основні нормативно-правові акти за січень 2024 року

Основні нормативно-правові акти за січень 2024 року

Основні нормативно-правові акти за січень 2024 року

 

 

1. Про організацію діяльності ізоляторів тимчасового тримання Національної поліції України

 

 

(Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2023 року № 777, чинність з 03.01.2024)

 

 

Ця Інструкція регулює порядок утримання в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України (далі - ІТТ) осіб, затриманих за вчинення кримінальних або адміністративних правопорушень, осіб, стосовно яких як запобіжний захід застосовано тримання під вартою, осіб, підданих адміністративному арешту, а також обвинувачених і засуджених, особливості несення служби поліцейськими ІТТ, черговими нарядами ІТТ та здійснення контролю за роботою цих підрозділів.

 

 

В ІТТ утримуються особи:

1) затримані в порядку статті 208 КПК України, у тому числі які розшукуються іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, на строк не більше шістдесяти годин з моменту затримання;

2) затримані в порядку статті 191 КПК України на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, на строк не більше тридцяти шести годин з моменту затримання;

3) затримані в порядку статті 15-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» на строк до розгляду слідчим суддею, судом клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно цієї особи;

4) стосовно яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, у разі відсутності можливості здійснити конвоювання особи до слідчого ізолятора Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - СІЗО), до передачі конвою для перевезення до СІЗО; у разі необхідності проведення слідчих (розшукових) дій, а також у разі наявності рішення компетентного органу іноземної держави про взяття особи під варту або призначення їй покарання у виді позбавлення волі не більше трьох діб;

5) засуджені до позбавлення волі, до передачі конвою для перевезення до СІЗО, а також у разі необхідності проведення слідчих (розшукових) дій не більше трьох діб;

6) затримані у випадках, передбачених частиною третьою статті 263 КУпАП, на строк до трьох діб;

7) затримані у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 298-2 КПК України, на строк до 24 годин;

8) стосовно яких рішенням суду застосовано адміністративний арешт.

 

 

Умовами для звільнення з-під варти утримуваних осіб є:

1) закінчення 24-годинного строку з моменту фактичного затримання, якщо особі, затриманій за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, не вручено повідомлення про підозру;

2) закінчення 48-годинного строку з моменту фактичного затримання, у разі наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі письмового повідомлення про підозру у строки, встановлені статтею 278 КПК, якщо такі процесуальні дії здійснюються в умовах воєнного стану. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру впродовж 48-годин з моменту її затримання, така особа підлягає негайному звільненню;

3) закінчення 60-годинного строку з моменту фактичного затримання, якщо таку особу не доставлено до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу;

4) закінчення 72-годинного строку з моменту фактичного затримання, якщо після доставлення затриманої особи до суду, рішення про обрання щодо неї запобіжного заходу не прийнято та її повернуто до ІТТ;

5) закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, передбаченого статтею 191 КПК України;

6) скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

7) заміна запобіжного заходу, не пов’язаного із взяттям під варту;

8) закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про взяття під варту;

9) закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;

10) закінчення строку адміністративного арешту.

 

 

Якщо до ІТТ надійшла ухвала слідчого судді або суду про застосування до утримуваної особи запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, начальник ІТТ або особа, яка виконує його обов’язки, а в разі їх відсутності старший наряду, зобов’язані:

1) негайно звільнити утримувану особу, якщо запобіжний захід замінено на особисте зобов’язання, особисту поруку;

2) діяти відповідно до вимог статті 202 КПК України в разі застосування до утримуваної особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;

3) у разі обрання запобіжного заходу у вигляді застави - у порядку, визначеному КПК України, звільнити утримувану особу при надходженні документа, що підтверджує внесення застави.

 

 

 

 

 

 

2. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Довбишев проти України» (Заява № 68447/12)

 

 

Заявник скаржився на те, що збільшення розміру плати за торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу було непередбачуваним і суперечило принципу юридичної визначеності.

 

У цій справі оновлені розміри плати за торгові патенти були запроваджені законами України про державний бюджет на 2004 та 2005 роки, тоді як частина друга статті 7 Закону України «Про систему оподаткування» передбачала, що податкові ставки не могли змінюватися законами України про державний бюджет. Крім того, нові розміри плати були запроваджені після 15 серпня року, який передував плановому, тобто після закінчення строку, передбаченого частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України.

 

Уряд погодився з висновком апеляційного суду, що закони України про державний бюджет були чинними, оскільки вони не були визнані неконституційними, і становили спеціальний закон, який мав перевагу над Законом України «Про систему оподаткування» та Бюджетним кодексом України.

 

Вбачається, що зміни, внесені законами України про державний бюджет, суперечили чинному законодавству та створювали неузгодженість, даючи національним судам можливість тлумачити відповідні суперечливі нормативно-правові акти на власний розсуд. У зв’язку з цим Суд не може залишити без уваги вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який передбачав, що якщо національне законодавство припускало неоднозначне або множинне трактування прав і обов’язків платників податків, національні органи влади були зобов’язані застосувати підхід, який був найбільш сприятливим для платника податків (див. згадані рішення у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), пункт 57, та «Сєрков проти України» (Serkov v. Ukraine), пункт 43), тоді як національні суди застосували суперечливі правові положення не на користь заявника. Насамкінець Суд посилається на висновок Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (інформаційні листи № 250 та № 2628 від 17 січня 2004 року та 11 квітня 2005 року відповідно), що вимога державних податкових органів до підприємців сплачувати додаткову плату за патенти    у 2004 та 2005 роках суперечила чинному законодавству, а стаття 7 Закону України «Про систему оподаткування» забороняла збільшення розміру плати внесенням змін до положень закону України про державний бюджет.

 

Суд доходить висновку, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

 

 

 

 

 

 

3. Про внесення зміни до Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

 

 

(Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 01.01.2024  № 1/24, чинність з 08.01.2024)

 

 

Пункт 11 розділу V Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 січня 2021 року № 26/21, викладено в такій редакції:

«11. Повна перевірка декларації проводиться в частині об’єктів декларування, не охоплених повною перевіркою декларацій відповідного суб’єкта декларування за попередні періоди, крім випадків, коли Національне агентство отримало нову інформацію про об’єкт, який перевірявся, або коли наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні Національному агентству під час проведення попередньої повної перевірки».

 

 

 

 

 

 

4. Деякі питання функціонування Єдиної державної електронної системи е-нотаріату

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023  № 1406, чинність з 30.12.2023 року)

 

 

Єдина державна електронна система е-нотаріату (далі - Система е-нотаріату) - взаємозв’язана сукупність інформаційно-комунікаційних, інформаційних систем, які діють як єдине ціле та у взаємодії з іншими інформаційними та інформаційно-комунікаційними системами призначені для автоматизації нотаріальної діяльності, зокрема збирання, накопичення, обробки, збереження, захисту, пошуку, обліку та використання відомостей щодо нотаріальної діяльності та забезпечення усіх видів електронної інформаційної взаємодії (обміну) згідно із законодавством, внесення інформації до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Мін’юсту та є складовими Системи е-нотаріату, формування нотаріального/прирівняного до нотаріально посвідченого документа з електронним ідентифікатором, а також для забезпечення доступу фізичних та юридичних осіб до відомостей про нотаріальні/прирівняні до нотаріальних дій з урахуванням вимог щодо збереження нотаріальної таємниці.

 

Система е-нотаріату забезпечує:

1) функціонування складових Системи е-нотаріату;

2) електронну інформаційну взаємодію між Системою е-нотаріату та єдиними та державними реєстрами, інформаційно-комунікаційними системами, держателем яких є Мін’юст, та іншими інформаційно-комунікаційними системами (реєстрами, кадастрами, базами даних тощо) державних органів та установ;

3) доступ до складових Системи е-нотаріату;

4) формування та ведення встановленої законодавством статистичної звітності;

5) формування звітної та аналітичної інформації;

6) ведення довідників, що містяться в складових Системи е-нотаріату;

7) формування, передачу/прийняття та оброблення інформації, необхідної для вчинення нотаріальної дії;

8) завантаження сканованих копій нотаріальних документів, викладених на спеціальних бланках нотаріальних документів;

9) завантаження сканованих копій нотаріальних/прирівняних до нотаріально посвідчених документів, що виготовлені без використання спеціальних бланків нотаріальних документів;

10) збереження завантажених сканованих копій нотаріальних/прирівняних до нотаріально посвідчених документів (викладених на спеціальних бланках нотаріальних документів та виготовлених без використання таких бланків) у складових Системи е-нотаріату;

11) формування нотаріального/прирівняного до нотаріально посвідченого документа з QR-кодом;

12) можливості для здійснення функцій контролю відповідно до законодавства;

13) проведення аудіо- та відеоконференцій в режимі реального часу з використанням програмних засобів інформаційно-комунікаційних систем;

14) інші функціональні можливості, передбаченні законодавством.

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 і від 8 серпня 2023 р. № 837

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1384, чинність з 29.12.2023)

 

 

Доповнено пункт після абзацу двадцять другого новим абзацом такого змісту:

 

“У разі коли строк (період) виплати соціальної виплати не закінчився на дату припинення її нарахування, після відновлення виплати внутрішньо переміщеній особі нараховується розмір соціальної виплати за той період, за який особа мала право на цю виплату.”.

 

 

 

 

 

 

6. Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2024 р. № 16, чинність з 11.01.2024 року)

 

 

Внесено зміну до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 “Про затвердження Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд”, доповнивши її пунктом 3 такого змісту:

 

“3. Установити, що акт обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (акт комісійного обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації), складений відповідно до пункту 8-1 Порядку, затвердженого цією постановою, та/або звіт з технічного обстеження, складений відповідно до пункту 9 Порядку, затвердженого цією постановою, є документами, що підтверджують факт пошкодження або знищення нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації для цілей реалізації положень пунктів 8-11 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування”.”.

 

 

 

 

 

 

7. Про внесення змін до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2024 р. № 19, чинність з 13.01.2024)

 

 

Після абзацу сьомого доповнено пункт новими абзацами такого змісту:

 

“Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев’ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

 

Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460.

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 року № 1366, чинність з 27.12.2023)

 

 

Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення).

 

 

Підставою для видачі посвідчення є:

 

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв’язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

 

свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

 

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

 

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

 

 

 

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

 

 

Разом із заявою подаються:

копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

фотокартка члена сім’ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;

висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу).

 

 

 

 

 

 

9. Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті)

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. № 37, чинність з 17.01.2024)

 

 

У разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі невикористані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки”, виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

 

У разі загибелі (смерті) поліцейських грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, а також щорічної додаткової відпустки поліцейським, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, виплачується членам їх сімей, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 Закону України “Про Національну поліцію”, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

 

Виплата грошової компенсації здійснюється за заявою членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських (далі - заявники), складеною у довільній формі та поданою у паперовій або електронній формі на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи, організації за місцем проходження служби загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських.

 

 

До заяви додаються копії:

документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України заявника, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”;

документа, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

свідоцтва про смерть;

свідоцтва про народження військовослужбовця, поліцейського - для виплати грошової компенсації батькам;

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової компенсації дружині (чоловікові);

свідоцтва про народження дитини - для виплати грошової компенсації дитині;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування - для законних представників (опікунів, піклувальників) над дітьми військовослужбовця, поліцейського;

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджує факт перебування особи на утриманні військовослужбовця, поліцейського, - для осіб, які не були членами сім’ї військовослужбовця, поліцейського, але перебували на його утриманні;

витягу з реєстру територіальної громади - для повнолітніх дітей, які проживали разом з військовослужбовцем, поліцейським.

      

 

 

 

 

 

10. Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1396, чинність з 01.01.2024)

 

 

Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”

 

Цей Порядок визначає механізм надання ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - грошова допомога).

 

 

До осіб, які мають право на грошову допомогу (далі - отримувач грошової допомоги), належать:

особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, яких було насильно вивезено на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога.

 

 

Отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися із заявою щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу/центру надання адміністративних послуг за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.

 

У заяві зазначаються:

серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України або свідоцтва про народження, або тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне/тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства), відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) отримувача;

реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

реквізити посвідчення особи, яке дає право на отримання грошової виплати до Дня Незалежності України (номер та серія, дата та місце видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ).

 

 

 

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України

 

 

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю), передбаченої Законом України “Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України” (далі - Закон).

 

Особи, які відповідно до статті 1 Закону мають право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю (далі - отримувачі), подають до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважений орган) заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - заява), за формою згідно з додатком.

 

Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю призначається і виплачується рівними частинами всім особам, зазначеним у частині третій статті 1 Закону, які мають право на її призначення і виплату, за їх особистими заявами або заявами їх законних представників незалежно від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

 

 

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю здійснюється на підставі таких документів та відомостей:

 

заяви кожної особи, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, або законного представника про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків, опікун, піклувальник або інший законний представник, за недієздатну особу або особу, цивільна дієздатність якої обмежена, - опікун або піклувальник відповідно);

копії паспорта громадянина України/тимчасового посвідчення громадянина України (для громадян України)/копії паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства), відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

копії документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону);

акта (копію нотаріально засвідченого акта) розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) згідно з додатком 11 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 34, ст. 1217), або акта (копію нотаріально засвідченого акта) спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, за формою Н-1 згідно з додатком 11-1 до зазначеного Порядку (у разі їх наявності);

реквізитів рахунка в установі банку, відкритого на ім’я отримувача, а в разі виплати на користь малолітньої та/або неповнолітньої дитини - відкритого на ім’я одного з батьків, опікуна, піклувальника або іншого законного представника;

копії свідоцтва про шлюб або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для дружини/чоловіка загиблого (померлого);

копії свідоцтва про народження або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини - для дітей загиблого (померлого);

копії свідоцтва про народження або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження отримувача - для батьків загиблого (померлого);

довідки про навчання (для повнолітніх дітей, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (в тому числі в період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів та вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним рівнем освіти та продовженням навчання за іншим, за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю);

копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності отримувача або визнання недієздатним отримувача (для осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та недієздатних осіб);

копії рішення суду або органу опіки та піклування про призначення отримувачу опікуна або піклувальника (для опікунів та піклувальників);

копії свідоцтва про смерть (для членів сім’ї загиблого (померлого);

довідки судово-медичної експертизи про причину смерті;

засвідченої копії рішення суду, що набрало законної сили, або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування отримувача на утриманні загиблого (померлого) (для членів сім’ї загиблого (померлого), що перебували на його утриманні).

 

 

 

 

 

 

11. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. № 47, чинність з 19.01.2024)

 

 

У пункті 8 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого зазначеною постановою:

 

доповнено пункт після абзацу сьомого новим абзацом такого змісту:

 

"Військовозобов'язані керівники, їх заступники та працівники, які задіяні у виробництві товарів, виконанні робіт і наданні послуг оборонного призначення з розроблення, виготовлення, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів, їх складових частин та працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які визначені Мінстратегпромом критично важливими для функціонування економіки в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.".

 

 

абзац десятий викладено в такій редакції:

 

"До підприємств, установ і організацій паливно-енергетичного комплексу, перелік яких затверджується Міненерго, та до підприємств, установ і організацій, які визначені Мінстратегпромом критично важливими для функціонування економіки в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу та які задіяні у виробництві товарів, виконанні робіт і наданні послуг оборонного призначення з розроблення, виготовлення, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів, їх складових частин, а також до зазначених в абзаці другому цього пункту підприємств, установ і організацій не застосовується обмеження щодо кількості військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню, зазначені в абзаці дев'ятому цього пункту.".

 

 

 

 

 

 

12. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань зайнятості населення

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1390, чинність з 30.12.2023)

 

 

Пункт 13 Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 175, викладено в такій редакції:

 

“Зареєстрований безробітний зобов’язаний відвідати територіальний орган протягом 14 робочих днів з дня припинення участі у громадських роботах та/або інших роботах тимчасового характеру. У разі невідвідання зареєстрованим безробітним територіального органу в установлений строк реєстрація безробітного в зазначеному органі припиняється на 15-й робочий день.

 

Період участі зареєстрованих безробітних у громадських роботах та/або інших роботах тимчасового характеру зараховується до страхового стажу в разі наступної їх реєстрації.”.

 

 

У Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні

 

абз. 3 пункту 3 викладено в такій редакції:

Загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати трьох місяців, а для осіб з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб - шести місяців з дня працевлаштування особи на умовах, передбачених пунктом 2 цього Порядку.

 

 

пункт 5 доповнено абзацами такого змісту:

До заяви, поданої до центру зайнятості в паперовій формі (зокрема на адресу електронної пошти), додаються:

“копія документа, в якому зазначена інформація про інвалідність працевлаштованої особи (у разі працевлаштування особи з інвалідністю (форма № 080/о, затверджена наказом МОЗ від 4 грудня 2001 р. № 482, або форма № 157-1/о, затверджена наказом МОЗ від 30 липня 2012 р. № 577).

 

 

пункт 9 доповнено новими абзацами такого змісту:

 

“Рішення щодо відмови у наданні компенсації витрат приймається регіональним центром зайнятості у разі наявності однієї з таких підстав:

невідповідність роботодавця умовам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку;

непідтвердження станом на дату подання заяви факту працевлаштування особи на умовах, передбачених абзацом першим пункту 2 цього Порядку;

відсутність станом на дату подання заяви у працевлаштованої особи довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

отримання особою довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” воєнного стану;

подання роботодавцем неповного пакета документів, передбачених пунктами 4 і 5 цього Порядку;

подання роботодавцем заяви з порушенням строку, передбаченого абзацом першим пункту 4 цього Порядку;

подання роботодавцем у заяві недостовірних відомостей та/або недостовірних документів, визначених пунктом 5 цього Порядку, та/або підтвердження факту невідповідності роботодавця або працевлаштованої ним особи вимогам цього Порядку;

працевлаштування роботодавцем особи, за яку компенсація витрат вже була виплачена або виплачується такому або іншому роботодавцю станом на дату подання заяви;

підтвердження регіональним центром зайнятості за результатами додаткової перевірки факту невідповідності роботодавця або працівника вимогам цього Порядку, встановленого за результатами верифікації, здійсненої Мінфіном;

працевлаштована особа станом на дату подання заяви не була застрахованою особою.

 

У разі підтвердження за результатами додаткової перевірки факту невідповідності роботодавця або працівника вимогам цього Порядку, встановленого за результатами верифікації, здійсненої Мінфіном, після прийняття регіональним центром зайнятості рішення щодо надання компенсації витрат таке рішення скасовується, а кошти, виплачені роботодавцю, підлягають поверненню.

 

 

 

У Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022  № 735

 

пункт 7 викладено в такій редакції:

 

“7. Під час воєнного стану внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, і які не мають документів та відомостей про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 90 календарних днів.

 

Після надходження документів та відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) тривалість виплати та розмір допомоги по безробіттю для зазначених категорій осіб переглядаються відповідно до законодавства.

 

Для зазначених категорій осіб мінімальний розмір допомоги по безробіттю не переглядається у бік зменшення.

 

 

 

 

 

 

13. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 р. № 333 і від 30 серпня 2022 р. № 977 

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1413, чинність з 30.12.2023)

 

 

У Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 р. № 333:

 

пункт 2 викладено в такій редакції:

“2. Компенсація надається фізичним особам - громадянам України, які є власниками житла або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину, і безоплатно розміщували у своїх житлових приміщеннях, зазначених у пункті 1 цього Порядку, внутрішньо переміщених осіб, крім осіб, з якими вони пов’язані родинними відносинами, споріднення яких засноване на шлюбі та кровному рідстві (чоловік, дружина, батько, мати, діти, онуки, зокрема повнолітні) (далі - особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб), для покриття витрат, пов’язаних з безоплатним розміщенням внутрішньо переміщених осіб.”;

 

 

пункт 4 доповнено абзацом такого змісту:

“Виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі їх створення) ради, місцева держадміністрація, відповідна військова адміністрація має право запитувати та отримувати від особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, свідоцтва про народження, про державну реєстрацію шлюбу або про розірвання шлюбу.”;

 

 

 

 

 

 

14. Деякі питання виплати житлових субсидій та пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1404, чинність з 01.01.2024)

 

 

Фонд перераховує бюджетні кошти для виплати житлових субсидій одержувачам:

на рахунки, відкриті в уповноважених банках, - до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано житлові субсидії;

через виплатні об’єкти - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано житлові субсидії, згідно з графіком виплати пенсії та грошової допомоги одержувачам.

 

 

Не виплачені одержувачу бюджетні кошти житлової субсидії враховуються головними управліннями Фонду під час розрахунку житлової субсидії на наступний період.

 

Кошти надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертаються одержувачем на рахунок Фонду, відкритий в АТ “Ощадбанк”.

 

Кошти житлових субсидій за минулі бюджетні періоди, повернуті на рахунок Фонду, відкритий в АТ “Ощадбанк”, не пізніше ніж 10 числа місяця, наступного за кварталом, що минув, та не пізніше ніж 26 грудня поточного року повертаються на реєстраційний рахунок Фонду, відкритий у Казначействі.

 

 

Фонд перераховує бюджетні кошти на виплату пільг:

на рахунки пільговиків, відкриті в уповноважених банках, - до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано пільги;

через виплатні об’єкти - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано пільги, згідно з графіком виплати пенсії та грошової допомоги одержувачам.

 

 

Не виплачені пільговику бюджетні кошти враховуються головними управліннями Фонду під час нарахування пільги в наступному періоді.

 

Кошти надміру перерахованої (виплаченої) пільги повертаються пільговиком на окремий рахунок Фонду, відкритий в АТ “Ощадбанк”.

 

Повернуті на рахунок Фонду, відкритий в АТ “Ощадбанк”, кошти пільг за минулі бюджетні періоди не пізніше ніж 10 числа місяця, наступного за кварталом, що минув, та не пізніше ніж 26 грудня поточного року повертаються на реєстраційний рахунок Фонду, відкритий у Казначействі.

 

Кошти, які надійшли у звітному періоді на реєстраційний рахунок Фонду, відкритий у Казначействі, за операціями, що були проведені у минулих бюджетних періодах, спрямовуються в дохід державного бюджету.

 

 

Виплата додаткової підтримки одержувачам пільг / житлових субсидій у такому разі здійснюється протягом січня - травня 2024 р. у найближчому виплатному періоді шляхом перерахування Фондом коштів:

на рахунки одержувачів, відкриті в уповноважених банках, - до 5 травня 2024 р.;

через виплатні об’єкти - до 25 травня 2024 р. згідно з графіком виплати пенсії та грошової допомоги одержувачам.

 

 

Кошти надміру перерахованої (виплаченої) додаткової підтримки повертаються одержувачем на окремий рахунок Фонду, відкритий в АТ “Ощадбанк”.

 

Кошти, які надійшли у звітному періоді на реєстраційний рахунок Фонду, відкритий у Казначействі, за операціями, що були проведені у минулих бюджетних періодах, спрямовуються в дохід державного бюджету.

 

 

 

 

 

 

15. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405, чинність з 29.12.2023)

 

 

у Правилах надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених зазначеною постановою:

 

підпункт 7 пункту 45 викладено в такій редакції:

 

Споживач має право:

“7) на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в’їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору”;

 

 

пункт 47 доповнено підпунктом 11-1 такого змісту:

                Індивідуальний споживач зобов’язаний:

“11-1) інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов’язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі;”;

 

 

пункт 50 доповнено підпунктом 8-1 такого змісту:

Виконавець зобов’язаний:

“8-1) здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послуги та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору;”;

 

 

 

 

 

 

16. Про реалізацію експериментального проекту з удосконалення порядку взяття на облік ветеранів війни і надання їм пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1395, чинність з 30.12.2023 )

 

 

Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту з удосконалення порядку взяття на облік ветеранів війни і надання їм пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу (далі - експериментальний проект) за їх особистим зверненням або особистим зверненням одного із членів їх сімей (чоловіка, дружини, непрацездатних батьків, неодружених повнолітніх дітей, визнаних особами з інвалідністю з дитинства II групи, особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни І групи та доглядає за нею, за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі).

 

 

Протягом строку дії експериментального проекту спрощена заява подається:

до територіального органу Пенсійного фонду України, зокрема у разі надсилання її засобами поштового зв’язку або в електронній формі (за допомогою засобів веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільного додатка Пенсійного фонду України), яка після формування електронної справи передається Пенсійним фондом України до відповідної підсистеми Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - Єдина система);

до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або обласної та Київської міської держадміністрації (військової адміністрації), посадової особи центру надання адміністративних послуг, які за наявності технічної можливості формують в Єдиній системі електронну справу або передають її у формі електронної справи за допомогою інформаційно-комунікаційних систем Мінсоцполітики до відповідної підсистеми Єдиної системи.

 

За бажанням ветерана війни або одного із членів його сім’ї спрощена заява може бути подана за допомогою електронних засобів зв’язку у довільній формі з обов’язковим зазначенням відомостей, передбачених формою заяви згідно з додатком.

 

 

 

 

 

 

17. Про затвердження Положення про регулювання діяльності фінансових компаній, які мають право здійснювати діяльність з надання гарантій, та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 25 червня 2020 року № 85

 

 

(Постанова Правління національного банку України від 27.12.2023 року № 191, чинність з 01.01.2024)

 

 

Це Положення встановлює:

1) порядок визначення РК небанківського гаранта;

2) обов’язкові до виконання небанківськими гарантами пруденційні вимоги, включаючи такі пруденційні нормативи: Н1, Н2, Н3

 

 

Небанківський гарант зобов’язаний щодня станом на будь-яку дату протягом усього строку дії ліцензії на діяльність фінансової компанії, до якої включено право на здійснення діяльності з надання гарантій (далі - ліцензія), дотримуватися таких пруденційних вимог:

 

1) утримувати не менше ніж 50 відсотків від мінімального розміру статутного капіталу в таких активах:

грошові кошти та їх еквіваленти (за винятком сум, що стосуються коштів, використання яких обмежено, та/або за винятком грошових коштів на рахунках у банках, що віднесені до категорії неплатоспроможних) та/або

боргові цінні папери (державні облігації України, облігації місцевих позик, облігації міжнародних фінансових організацій), що перебувають у біржовому списку (за винятком боргових цінних паперів, використання яких обмежено);

2) виконувати пруденційні нормативи, передбачені цим Положенням.

 

 

Небанківський гарант зобов’язаний щодня станом на будь-яку дату протягом усього строку дії ліцензії розраховувати на підставі даних бухгалтерського обліку, облікової системи небанківського гаранта:

1) співвідношення активів, що зазначені в підпункті 1 пункту 8 розділу I цього Положення, та мінімального статутного капіталу небанківського гаранта;

2) пруденційні нормативи, передбачені цим Положенням.

 

 

Небанківський гарант зобов’язаний:

1) зберігати в своїй обліковій та/або інформаційній системі інформацію про розраховані відповідно до пункту 9 розділу I цього Положення співвідношення активів та мінімального статутного капіталу, пруденційні нормативи за період не менше ніж три роки;

2) не пізніше наступного робочого дня після дня, у якому небанківський гарант не виконав пруденційної вимоги, письмово повідомити Національний банк про її невиконання, а також оприлюднити на власному вебсайті інформацію про невиконання пруденційної вимоги;

3) мати затверджений уповноваженим на те органом управління небанківського гаранта внутрішній документ з питань управління ризиками, які притаманні діяльності з надання гарантій та контргарантій, а також застосовувати ефективні процедури своєчасного виявлення, оцінки, моніторингу, контролю та управління зазначеними ризиками.

 

Національний банк має право розглянути питання щодо застосовування до небанківського гаранта заходів впливу згідно зі статтею 48 Закону про фінансові послуги та відповідним нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування заходів впливу, якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання небанківським гарантом пруденційних вимог, визначених у цьому Положенні.

 

 

 

 

 

 

18. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28

 

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1403, чинність з 30.12.2023)

 

 

У Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва, затвердженому зазначеною постановою: у пункті 2:

 

доповнено пункт після абзацу другого новим абзацом такого змісту:

“З метою визначення сегмента суб’єкта підприємництва розмір річного доходу від провадження ним господарської діяльності визначається в межах граничних розмірів, установлених Господарським кодексом України, за останні чотири звітні календарні квартали - для суб’єктів підприємництва, що подають квартальну звітність, або за останній звітний рік - для суб’єктів підприємництва, що подають річну звітність. Розрахунок зазначеного показника здійснюється на підставі даних офіційної фінансової звітності за звітний період, що передує даті отримання кредиту.”;

 

 

доповнено пункт абзацом такого змісту:

“транспортний засіб комерційного та виробничого призначення - транспортний засіб (крім легкового автомобіля), який використовується суб’єктом підприємництва для забезпечення виробничих процесів під час провадження ним господарської діяльності, виключно для перевезення матеріалів, сировини, виготовленої продукції, відходів виробництва, для виконання робіт, надання послуг, а також для перевезення пасажирів та персоналу, використання якого обумовлено виробничим процесом; легковий автомобіль із кількістю місць для сидіння не більше ніж три із місцем водія, із типом кузова фургон та пікап; легковий автомобіль, який буде використовуватися суб’єктом підприємництва, який провадить господарську діяльність у сфері забезпечення стравами і напоями, надання послуг таксі, послуги з охорони, навчання їзді на автомобілі, надання медичних послуг.”

 

 

 

 

 

 

19. Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг

 

 

(Постанова Правління національного банку України від 27.12.2023 року № 193, чинність з 01.01.2024)

 

 

Це Положення розроблено відповідно до Законів України “Про Національний банк України”, “Про фінансові послуги та фінансові компанії” (далі - Закон про фінансові послуги), “Про споживче кредитування” (далі - Закон про споживче кредитування), інших законодавчих актів України та з метою врегулювання порядку застосування заходів впливу за порушення колекторськими компаніями, які не є фінансовими установами (далі - колекторські компанії), законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг у частині встановлених законодавством України вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) (далі - законодавство щодо врегулювання простроченої заборгованості).

 

Національний банк у разі виявлення порушення (порушень) колекторською компанією законодавства щодо врегулювання простроченої заборгованості та за потреби висування вимоги щодо усунення цього порушення та/або вжиття заходів для його недопущення в подальшій діяльності має право застосовувати такий захід впливу, як направлення письмового застереження відповідно до пункту 1 частини першої статті 28 Закону про споживче кредитування (далі - письмове застереження) до колекторської компанії. Рішення про застосування заходу впливу у вигляді направлення письмового застереження приймає Правління / Комітет з питань нагляду.

 

 

Колекторська компанія не пізніше п’яти робочих днів після закінчення строку виконання вимоги / вжиття заходів, визначеного письмовим застереженням, зобов’язана подати до Національного банку:

1) звіт про усунення виявлених порушень та/або вжиття заходів для недопущення таких порушень у подальшій діяльності;

2) документи / копії документів, що підтверджують усунення колекторською компанією порушень та/або вжиття заходів щодо недопущення цих порушень у подальшій діяльності.

 

 

Національний банк накладає штраф (штрафну санкцію) на колекторську компанію за порушення законодавства щодо врегулювання простроченої заборгованості, визначений (визначену) у статті 28 Закону про фінансові послуги.

 

 

Рішення про накладення штрафу (штрафної санкції) додатково до інформації, зазначеної в пункті 9 розділу III цього Положення, повинно містити:

1) розмір накладеного (накладеної) штрафу (штрафної санкції);

2) реквізити рахунку, на який повинна бути перерахована сума штрафу (штрафної санкції);

3) відомості, визначені в статті 4 Закону України “Про виконавче провадження”.

 

 

Рішення про тимчасову заборону колекторській компанії здійснювати врегулювання простроченої заборгованості відповідно до пункту 3 частини першої статті 28 Закону про споживче кредитування (далі - рішення про тимчасову заборону) додатково до інформації, зазначеної в пункті 9 розділу III цього Положення, повинно містити строк, до якого колекторській компанії потрібно усунути порушення та подати до Національного банку звіт про усунення порушення і засвідчені такою компанією в порядку, установленому в пункті 21 розділу III цього Положення, копії документів, що підтверджують усунення порушення. Рішення про тимчасову заборону колекторській компанії здійснювати врегулювання простроченої заборгованості приймає Правління / Комітет з питань нагляду.

 

 

Рішення про застосування заходу впливу у вигляді виключення відомостей про колекторську компанію з реєстру колекторських компаній відповідно до пункту 4 частини першої статті 28 Закону про споживче кредитування (далі - рішення про виключення з реєстру колекторських компаній) Правління / Комітет з питань нагляду приймає у випадку, визначеному в пункті 5 частини другої статті 26 Закону про споживче кредитування.

 

 

 

 

 

 

20. Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18

 

 

(Постанова Правління національного банку України від 28.12.2023 року № 195, чинність з 29.12.2023)

 

 

Унесено до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” (зі змінами) такі зміни:

 

 

постанову після пункту 3 доповнено новим пунктом 3-1 такого змісту:

“3-1. Надавачі платіжних послуг, яким надано право здійснювати виплати грошової допомоги від міжнародних гуманітарних організацій та інших неурядових організацій для громадян України, постраждалих внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, мають право здійснювати видачу грошових переказів готівкою в національній валюті, пов’язаних із виплатою такої грошової допомоги, без пред’явлення такою особою паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладання правочинів, на підставі довідки про подання документів для оформлення паспорта громадянина України, виданої центром надання адміністративних послуг, державним підприємством, що належать до сфери управління Державної міграційної служби України (далі - ДМС), його відокремленим підрозділом, територіальним органом або територіальним підрозділом ДМС, за формою згідно з додатком 3 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (із змінами), у розмірі, що не перевищує 50 000 гривень на день на одну особу-отримувача.”;

 

 

 

 

 

 

21. Про затвердження Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок на ринках небанківських фінансових послуг

 

 

(Постанова Правління національного банку України від 20.12.2023 № 167, чинність з 01.01.2024)

 

 

Це Положення розроблено відповідно до Законів України “Про Національний банк України”, “Про фінансові послуги та фінансові компанії”, “Про страхування” від 18 листопада 2021 року № 1909-IX , “Про кредитні спілки” від 14 липня 2023 року № 3254-IX, “Про споживче кредитування”, з метою врегулювання процесу організації, проведення Національним банком України (далі - Національний банк) інспекційних перевірок діяльності осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку відповідно до частини сьомої статті 23 Закону про фінансові послуги та фінансові компанії (далі - об’єкти перевірки), та оформлення їх результатів.

 

довідка про інспекційну перевірку - документ установленої форми, що складається інспектором / інспекторами за результатами інспекційної перевірки окремого виду / окремих видів діяльності (операцій) об’єкта перевірки або аспектів діяльності / окремих операцій, що здійснюються об’єктом перевірки, форма якого затверджується особою, визначеною відповідно до підпункту 18 пункту 2 розділу I цього Положення;

 

звіт про інспекційну перевірку - документ про результати проведеної інспекційної перевірки, що формується керівником інспекційної групи з урахуванням довідок про інспекційну перевірку та іншої інформації, форма якого затверджується уповноваженою посадовою особою Національного банку;

 

 

Це Положення визначає порядок проведення інспекційної перевірки діяльності таких осіб:

1) небанківських надавачів фінансових послуг та їх відокремлених підрозділів;

2) небанківських фінансових груп та їх учасників;

3) надавачів супровідних послуг та їх відокремлених підрозділів (інспекційні перевірки діяльності надавачів допоміжних послуг проводяться з урахуванням частини сьомої статті 2 Закону про фінансові послуги та фінансові компанії);

4) інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку відповідно до частини сьомої статті 23 Закону про фінансові послуги та фінансові компанії.

 

 

 Вимоги цього Положення не поширюються на проведення інспекційних перевірок:

1) надавачів фінансових платіжних послуг;

2) надавачів обмежених платіжних послуг;

3) нових кредиторів, колекторські компанії, які не є фінансовими установами;

4) кредитодавців, які є банками.

 

 

      Планові інспекційні перевірки об’єктів перевірки здійснюються відповідно до затвердженого Національним банком плану проведення інспекційних перевірок не більше одного разу на рік.