Основні нормативно-правові акти за серпень 2026 року

Основні нормативно-правові акти за серпень 2026 року

ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ  за серпень 2026 року

 

 

1. Про внесення зміни до пункту 3 Порядку взяття засуджених на військовий облік призовників, військовозобов’язаних, проходження ними військово-лікарської комісії, професійно-психологічного відбору

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2026 р. № 1013, чинність з 15.08.2026)

 

 

Внесено зміну до пункту 3 Порядку взяття засуджених на військовий облік призовників, військовозобов’язаних, проходження ними військово-лікарської комісії, професійно-психологічного відбору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2025 р. № 32 “Деякі питання прийняття на військову службу за контрактом під час особливого періоду та воєнного стану громадян України, звільнених умовно-достроково від відбування покарання”, доповнивши його абзацом такого змісту:

 

“За письмовою згодою засудженого, що додається до заяви про бажання проходити військову службу за контрактом, відомості, що містяться в його медичній карті, надаються представникам відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та військової частини, в якій засуджений планує проходити військову службу, під час попереднього розгляду питання щодо можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.”.

 

 

 

 

 

 

2. Про внесення змін до деяких законів України щодо проходження військової служби особами, звільненими умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом

 

(Закон України від 14липня 2022 р. № 4931-ІХ, чинність з 06.08.2026)

 

 

Пункт 24 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції:

 

"24. Військовослужбовцям із числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, та які проходять військову службу за контрактом, може надаватися відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин тривалістю не більше 10 календарних днів.

 

Військовослужбовцям із числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, та які проходять військову службу за контрактом, за умови припинення адміністративного нагляду у випадку, передбаченому пунктом "а" частини третьої статті 8 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", та проходження військової служби не менше одного року з дня набрання чинності таким контрактом, за рішенням командира (начальника) військової частини може надаватися щорічна основна відпустка тривалістю 15 календарних днів із поділом на частини із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

 

Кожна із зазначених в абзацах першому і другому цього пункту відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

 

Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці другому цього пункту, надається частинами протягом календарного року, за умови що основна безперервна її частина становитиме не менше 10 календарних днів та за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців відповідного підрозділу. Така відпустка може надаватися за рішенням командира (начальника) військової частини та виключно за бажанням військовослужбовця. У разі відсутності такого бажання військовослужбовця щорічна основна відпустка не надається.

 

Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Військовослужбовцям після їх звільнення з полону за їхнім бажанням надається додаткова відпустка відповідно до пункту 23 цієї статті.

 

Військовослужбовцям-жінкам із числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, та які проходять військову службу за контрактом, також надається відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.".

 

 

У Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу":

 

частину третю статті 21-6 викладено в такій редакції:

 

"3. Особи, звільнені умовно-достроково від відбування покарання, приймаються на військову службу за контрактом та проходять військову службу у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах). Порядок створення та функціонування спеціалізованих підрозділів військових частин визначається Міністерством оборони України.

 

Військовослужбовці можуть проходити військову службу в інших підрозділах Збройних Сил України після проходження військової служби у спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах), за умови припинення адміністративного нагляду у випадку, передбаченому пунктом "а" частини третьої статті 8 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", та проходження військової служби не менше одного року з дня набрання чинності контрактом про проходження військової служби.

 

Військовослужбовці, які проходять військову службу у спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах) та за висновком (постановою) військово-лікарської комісії придатні до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони внаслідок захворювання або поранення (травми, контузії, каліцтва), пов’язаних з проходженням військової служби або виконанням обов’язків військової служби, але не призначені у своїх спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах) на посади, що відповідають висновку військово-лікарської комісії, за їхнім бажанням можуть бути переміщені до інших підрозділів Збройних Сил України незалежно від строку проходження військової служби.";

 

 

частину сьому статті 26 викладено в такій редакції:

 

"7. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

 

Контракт осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставі:

а) за станом здоров’я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6–12 місяців;

за наявності інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

б) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі;

г) у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням рішення про демобілізацію.".

 

 

 

 

 

 

3. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2026 р. № 978, чинність з 31.07.2026)

 

 

У Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому зазначеною постановою:

 

 

пункт 56 викладено в такій редакції:

 

“56. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов’язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

 

Військовозобов’язані, яким надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у разі виникнення нових підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, мають право звернутися із заявою про надання відстрочки за іншою підставою (далі — переоформлення відстрочки).

 

Подання такої заяви не припиняє дії чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до прийняття комісією відповідного рішення, крім випадків, коли чинна відстрочка підлягає скасуванню.

 

У разі переоформлення відстрочки раніше надана такому військовозобов’язаному відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, строк дії якої не закінчився, вважається такою, що втратила чинність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про переоформлену відстрочку.

 

У разі прийняття комісією рішення про відмову у переоформленні відстрочки чинна відстрочка зберігає свою дію до закінчення визначеного строку.”;

 

 

у пункті 58:

 

доповнено пункт після абзацу сьомого новим абзацом такого змісту:

 

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов’язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов’язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім’я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов’язкові відомості про військовозобов’язаного:

 

“наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (для заяв про переоформлення відстрочки).”.

 

 

абзац чотирнадцятий замінено абзацами такого змісту:

 

“Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов’язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16—23 пункту 1 додатка 5:

 

військовозобов’язаним (крім військовозобов’язаних СБУ та розвідувальних органів) — у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов’язані працівники перебувають на військовому обліку. До відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями надсилаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5, а у разі технічної можливості подаються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;

 

військовозобов’язаним, які перебувають на військовому обліку в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу, — шляхом надсилання документів, зазначених у переліку згідно з додатком 5, безпосередньо до Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувального органу.”.

 

 

 

 

 

 

4. Деякі питання ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів і перевірки дійсності військово-облікових документів консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2026 р. № 981, чинність з 08.08.2026)

 

 

Цей Порядок визначає механізм ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі — Реєстр), а саме: процедури збирання, зберігання, обробки, використання, знищення відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, резервування, здійснення контролю за цілісністю та забезпечення захисту бази даних Реєстру, а також уточнення даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів та надання їм інформації з Реєстру.

 

 

Завданнями відповідальної особи є:

 

внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов’язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття на військовий облік (зняття з військового обліку) з проведенням перевірки відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів з наявними обліковими даними;

 

внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від форми власності і підпорядкування, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов’язаними та резервістами;

 

верифікація персональних та службових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів, зокрема осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію;

 

перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного органу ведення Реєстру;

 

знищення повторного запису Реєстру.

 

 

Збирання (актуалізація) відомостей Реєстру здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії та на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов’язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від форми власності і підпорядкування, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами.

 

Громадяни можуть бути взяті, зняті та виключені з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії Реєстру з Державним реєстром військовослужбовців, іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (зокрема публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

 

Інформація про призовників, військовозобов’язаних та резервістів вноситься до Реєстру протягом п’яти робочих днів з моменту її надходження.

 

Актуалізація відомостей Реєстру (внесення до нього змін) здійснюється:

в автоматичному режимі — шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (зокрема публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи;

у ручному режимі — шляхом внесення відповідальною особою одержаних від призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов’язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку. Верифікація персональних та службових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які вони надають особисто, з базою даних Реєстру здійснюється відповідальними особами відповідно до покладених на них обов’язків.

 

 

Виправлення недостовірних відомостей Реєстру, зміна облікових даних, а також включення до Реєстру чи виключення з нього, зокрема, осіб, звільнених з військової служби, здійснюються за результатами розгляду відповідної мотивованої заяви, яка подається до органів ведення Реєстру, в яких така особа перебуває на військовому обліку, а в разі внесення недостовірних відомостей — до органів ведення Реєстру, які їх внесли, або в автоматичному режимі.

 

Отримання призовником, військовозобов’язаним та резервістом інформації про його включення (невключення) до Реєстру та відомостей про нього, внесених до Реєстру, здійснюється безоплатно:

через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного та резервіста;

засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (за технічної можливості);

шляхом особистого звернення особи з письмовим запитом (в якому зазначається прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце народження, місце проживання (місце перебування), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти (за наявності), реквізити паспорта громадянина України (серія (за наявності), номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії) до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу, в якому громадянин перебуває на військовому обліку, відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

 

 

 

 

 

 

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв’язку з утворенням Державної служби України у справах дітей

 

(Закон України від 30серпня 2022 р. № 2541-ІХ, чинність з 05.08.2026)

 

 

У Сімейному кодексі України:

 

статті 214 і 215 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування, влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу

 

1. Службові особи органів опіки та піклування, керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов’язані невідкладно подати інформацію про них до служб у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад.

 

Облік дітей, які можуть бути усиновлені (далі – місцевий облік), здійснюється службами у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

2. Служби у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, якщо не виявилося осіб, які бажають усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця з дня надходження відомостей про дитину зобов’язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації для взяття дитини на облік (далі - регіональний облік) та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей (далі - централізований облік).

 

3. Порядок здійснення місцевого, регіонального і централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 

 

Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину

…

2. Облік громадян України, які проживають в Україні і бажають усиновити дитину, ведеться службами у справах дітей за місцем їх проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

…

 

частину першу статті 216 викладено в такій редакції:

 

"1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей громадянами України чи іноземцями, передання дітей під опіку, піклування, влаштування у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу забороняється";

 

 

статті 256-4 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 256-4. Створення прийомної сім’ї

…

2. Між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності прийомної сім’ї. Договір може бути розірвано у порядку, встановленому законодавством.

 

3. Орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, зобов’язаний співпрацювати з прийомними батьками щодо утримання та виховання дитини (дітей).

 

4. Контроль за виконанням договору про організацію діяльності прийомної сім’ї здійснюють служби у справах дітей обласних, районних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій.

 

 

 

У Цивільному кодексі України:

 

частину першу статті 56 викладено в такій редакції:

 

"1. Органами опіки та піклування є районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, селищних, сільських рад";

 

частину п’яту статті 63 викладено в такій редакції:

 

"5. Малолітній, неповнолітній особі призначається один опікун чи піклувальник. Повнолітній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників".

 

 

 

У Цивільному процесуальному кодексі України:

 

частину третю статті 45 доповнено абзацом другим такого змісту:

 

"З метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов’язковою участю прокурора";

 

 

частину шосту статті 56 викладено в такій редакції:

 

"6. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за власною ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених цим Кодексом, іншими законами, або якщо суд визнає це за необхідне.

 

Участь прокурора є обов’язковою під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини";

 

 

пункт 3 частини другої статті 311 викладено в такій редакції:

 

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи:

"3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати, копія декларації про доходи або інший документ, що підтверджує доходи";

 

 

у статті 312:

частину першу викладено в такій редакції:

 

"1. Суддя під час підготовки до розгляду справи про усиновлення дитини вирішує питання про участь у справі як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, прокурора, осіб, у сім’ї яких виховується дитина (прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, законні представники), а у справі, провадження в якій відкрито за заявою іноземця, - уповноваженого органу виконавчої влади";

 

 

доповнено частиною четвертою такого змісту:

 

"4. Підготовка справи до розгляду проводиться не більше п’яти днів з дня відкриття провадження у справі, про що суд постановляє ухвалу. Підготовче засідання у справах про усиновлення не проводиться";

 

 

у статті 313:

доповнено частиною п’ятою такого змісту:

 

"5. Суд розглядає справи про усиновлення дитини протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі";

 

 

частину першу статті 354 після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

"Апеляційна скарга на рішення суду про усиновлення дитини подається протягом десяти днів з дня його проголошення".

 

 

 

У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні":

 

частину першу статті 1 після абзацу одинадцятого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

"повноваження органу опіки та піклування - спеціальні передбачені законами України повноваження і процедури виявлення, представлення та забезпечення законних прав та інтересів дітей і повнолітніх фізичних осіб, які за віком, станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки".

 

 

доповнено статтею 34-1 такого змісту:

 

"Стаття 34-1. Здійснення діяльності органу опіки та піклування (пов’язаної із захистом прав дитини)

 

1. До відання виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад належать:

1) власні (самоврядні) повноваження:

здійснення повноважень органу опіки та піклування стосовно дітей;

надання правової допомоги батькам і дітям щодо здійснення батьківських прав і обов’язків, зокрема шляхом узгодження виконання кожним суб’єктом надання медичних, соціальних, правових послуг повноважень щодо забезпечення прав дитини;

здійснення діяльності щодо захисту прав дітей, які проживають на території територіальної громади;

у випадках, передбачених законодавством, здійснення повноважень законного представника дитини;

розгляд повідомлень про дітей, батьки яких ухиляються від виконання батьківських обов’язків (вчиняють насильство стосовно дітей, жорстоко поводяться з дітьми, відмовляються від надання дитині медичної допомоги або відмовляються забрати дитину із закладу охорони здоров’я тощо);

здійснення заходів із захисту прав дитини, залишеної в пологовому відділенні, іншому закладі охорони здоров’я, дитини, яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, підкинутої чи знайденої дитини, забезпечення реєстрації народження такої дитини та подання інформації про неї до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем виявлення такої дитини, негайне здійснення влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків;

здійснення заходів щодо встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків або осіб, які їх замінюють, інших родичів, місця їх проживання (перебування) та організація роботи з повернення дитини на виховання в сім’ю чи заклад або надання такій дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування;

здійснення виявлення, відібрання, обліку, влаштування та забезпечення прав дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей, життю чи здоров’ю яких існує загроза;

здійснення діяльності для розв’язання спорів між батьками щодо визначення материнства, батьківства, реєстрації народження дитини, виховання, визначення місця проживання дитини, щод

участі у вихованні дитини одного з батьків, що проживає окремо від дитини, а також спорів між дітьми та батьками;

представлення інтересів дитини у судових засіданнях, у тому числі у разі відібрання дитини з позбавленням або без позбавлення її батьків батьківських прав;

забезпечення встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

здійснення діяльності із захисту житлових та майнових прав дітей;

подання до суду у випадках, передбачених законодавством, висновків у разі розгляду судом справ щодо дітей, захисту прав та законних інтересів дитини;

забезпечення здійснення контролю за цільовим використанням аліментів на дитину, заходів із запобігання та протидії домашньому насильству;

забезпечення захисту прав дітей, розлучених із сім’єю;

забезпечення у межах компетенції повернення в Україну дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України та місцем походження яких є територіальна громада;

забезпечення виконання договорів про організацію діяльності прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, зокрема здійснення соціального супроводження таких сімей;

створення служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують ведення справ і координацію діяльності стосовно дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також вживають передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії безпритульності, домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей тощо. Вид служби у справах дітей як структурного підрозділу та її статус як юридичної особи публічного права визначається місцевою радою;

надання місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам у межах своїх повноважень практичної, методичної та консультаційної допомоги у вирішенні питань щодо захисту прав дитини;

забезпечення виконання інших повноважень, визначених законом;

 

2) делеговані повноваження:

негайне здійснення відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, якщо існує безпосередня загроза життю чи здоров’ю дитини;

звернення до суду з позовами про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини у матері/батька без позбавлення їх батьківських прав, іншими позовами щодо захисту прав дитини, представлення у суді інтересів дитини;

виявлення, надання статусу, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

здійснення діяльності, визначеної законодавством, щодо усиновлення та влаштування дітей у сімейні форми виховання, внесення відомостей про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до єдиного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей;

передання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, піклування, влаштування у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу;

надання згоди на усиновлення дитини, якщо опікун або піклувальник не надав такої згоди;

здійснення контролю за умовами утримання, навчання, виховання усиновленої дитини, дитини, переданої під опіку, піклування, дитини, яка влаштована у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу;

надання правової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, їхнім законним представникам, виконання повноважень щодо утримання та виховання таких дітей;

здійснення перевірки умов утримання, виховання дітей у сім’ях, у тому числі тих, які опинилися у складних життєвих обставинах, стосовно яких надійшло повідомлення про можливе порушення прав дитини, вжиття заходів щодо негайного відібрання дитини, якщо існує безпосередня загроза життю чи здоров’ю дитини;

 

 

 

У Законі України "Про охорону дитинства":

 

у статті 1:

після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту:

 

"права дитини – сукупність норм законодавства України у сфері сімейних, цивільних та інших правовідносин, які визначають та охороняють особисті майнові та немайнові права та інтереси дитини".

 

 

після абзацу п’ятого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

"сімейні форми виховання – прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу, опіка (піклування) над дитиною, тобто передбачене законами України влаштування місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ї громадян України з виконанням ними повноважень законного представника дитини. Утримання дітей у таких сім’ях фінансується з державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством".

 

 

Пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" викладено в такій редакції:

 

На прокуратуру покладаються такі функції:

"2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та Цивільним процесуальним кодексом України".

 

 

Частину першу статті 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" доповнено пунктом 2-1 такого змісту:

 

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із:

"2-1) виконання повноважень органу опіки та піклування".

 

 

 

У Законі України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей":

 

статтю 4 викладено в такій редакції:

 

"Стаття 4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей

 

Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері захисту прав дитини.

 

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, є Державна служба України у справах дітей.

 

Державна служба України у справах дітей є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається здійснення повноважень з попередження, виявлення, припинення випадків порушення прав дитини, повноважень компетентного органу з питань усиновлення, координація діяльності центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей, інших органів у справах дітей з питань усиновлення та захисту прав дитини, виконання Конвенції ООН про права дитини.

 

 

Державна служба України у справах дітей:

…

здійснює контроль за додержанням органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності вимог законодавства щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми, їх влаштування у сімейні форми виховання та усиновлення;

…

здійснює контроль і координацію діяльності служб у справах дітей;

…

Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

…

здійснюють контроль за додержанням органами виконавчої влади вимог законодавства щодо захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

…

здійснюють моніторинг забезпечення дотримання прав дітей;

…

надають кандидатам в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі інформацію про дітей, які перебувають на регіональному обліку;

здійснюють контроль за умовами утримання і виховання дітей у закладах з цілодобовим перебуванням, патронатних сім’ях, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ях опікунів, піклувальників, дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях;

…

вживають заходів до усунення порушень законодавства з питань захисту прав дитини.

 

 

Служби у справах дітей районних державних адміністрацій:

…

здійснюють контроль за своєчасністю надання дітям статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, за забезпеченням права таких дітей на виховання у сім’ї, за додержанням вимог законодавства при усиновленні та переданні дитини під опіку чи піклування, влаштуванні у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї;

здійснюють контроль за умовами виховання дітей, які перебувають у закладах для дітей з цілодобовим перебуванням;

…

 

 

Служби у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад:

…

здійснюють підготовку справ дітей та їхніх законних представників для розгляду органом опіки та піклування;

…

здійснюють безпосереднє ведення справ з питань захисту прав дитини, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та інших категорій дітей;

…

забезпечують у межах компетенції виконання договору про організацію діяльності прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу;

…

порушують перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами Національної поліції України, прокуратури, керівниками підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, а також посадових осіб у разі порушення ними прав і законних інтересів дітей;

представляють у разі необхідності інтереси дітей у суді;

…

надають кандидатам в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу інформацію про дітей, які перебувають на обліку у службі у справах дітей, і видають направлення на відвідування сімей, закладів з метою встановлення контакту з дитиною;

 

забезпечують підготовку документів для створення сімейних форм виховання та влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, передання під опіку, піклування;

…

звертаються до органів Національної поліції щодо проведення розшукової роботи з установлення місця проживання, перебування батьків або інших представників дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей, позбавлених батьківського піклування;

…

готують клопотання щодо взяття дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на соціальний квартирний облік та на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

вживають заходів відповідно до законодавства для вирішення спорів між батьками щодо імені, прізвища дитини, участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, управління майном дитини;

…

готують проекти позовів та висновків органу опіки та піклування для подання до судових органів, представляють орган опіки та піклування у судових засіданнях під час розгляду справ стосовно дітей;

…

 

 

 

 

 

 

6. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти України» (Заява № 43548/18) від 09 квітня 2026 року

 

 

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Заявник оскаржив право власності сусіда на земельну ділянку, стверджуючи, що межі цієї ділянки були визначені помилково та частково накладалися на землю і будинок заявника. Він посилався на записи земельно-шнурової книги, документи органів влади та висновок експерта, який підтверджував можливе порушення його прав. Національні суди відмовили у позові.

 

ОЦІНКА СУДУ

I. ПОПЕРЕДНЄ ПИТАННЯ

Суд вирішив розглядати скаргу виключно за пунктом 1 статті 6 Конвенції та визнав її прийнятною.

 

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

Суд зазначив, що національні суди не надали належної відповіді на ключовий аргумент заявника щодо існування права на земельну ділянку, набутого та зареєстрованого за попереднім законодавством. Також вони не розглянули належним чином питання, чи проходила межа земельної ділянки сусіда через будинок заявника, хоча це підтверджувалося висновком експерта. Суд підкреслив, що саме національні суди мали оцінити всі докази та встановити, чи були порушені майнові права заявника. Оскільки цього зроблено не було, рішення не можна вважати належним чином обґрунтованими.

Суд встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

 

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Суд присудив заявнику 1 800 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро компенсації судових витрат. Також зазначив, що заявник може ініціювати перегляд справи на національному рівні після ухвалення цього рішення.

 

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Оголосив заяву прийнятною.

Встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Зобов’язав державу виплатити заявнику 1 800 євро моральної шкоди та 250 євро судових витрат.

Відхилив решту вимог щодо справедливої сатисфакції.

 

 

 

 

 

 

7. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шинковська та інші проти України» (Заява № 12002/23 та 3 інші заяви) від 11 червня 2026 року

 

ПРОЦЕДУРА

Справу було розпочато за кількома заявами проти України, поданими до ЄСПЛ відповідно до статті 34 Конвенції. Уряд України був повідомлений про заяви.

 

 

ФАКТИ

Заявниками були особи, засуджені до смертної кари, яку після її скасування було замінено на довічне позбавлення волі:

Наталія Олександрівна Шинковська — вирок залишено без змін Верховним Судом України 05 лютого 1998 року; 26 червня 2000 року Верховний суд Автономної Республіки Крим замінив смертну кару на довічне позбавлення волі.

Світлана Анатоліївна Кривонос — Верховний Суд України 22 червня 2000 року залишив вирок без змін, замінивши смертну кару на довічне позбавлення волі.

Олександр Миколайович Бахмач — остаточний вирок Верховного Суду України від 07 грудня 2010 року.

Сергій Степанович Ключнік — остаточний вирок Верховного Суду України від 27 вересня 2001 року.

Заявники скаржилися на відсутність реальної перспективи звільнення при відбуванні покарання у виді довічного позбавлення волі.

 

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

Суд зазначив, що всі заяви стосуються однакової правової проблеми — довічного позбавлення волі без реальної перспективи звільнення, тому об’єднав їх в одне провадження.

 

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

Заявники стверджували, що покарання у виді довічного позбавлення волі без реальної можливості звільнення порушує статтю 3 Конвенції.

Суд нагадав свою практику у справах «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства», «Петухов проти України (№ 2)» та «Медвідь проти України», відповідно до якої довічне позбавлення волі повинно бути таким, що підлягає перегляду та дає засудженому реальну перспективу звільнення.

Суд зазначив, що до 03 березня 2023 року в Україні не існувало ефективного механізму перегляду довічного покарання, тому засуджені перебували у стані невизначеності щодо можливості звільнення. Після цієї дати почав діяти новий механізм умовно-дострокового звільнення, який забезпечив реальну можливість перегляду довічного покарання.

Тому Суд визнав:

скарги щодо періоду до 03 березня 2023 року — прийнятними та такими, що свідчать про порушення статті 3 Конвенції;

скарги щодо періоду після 03 березня 2023 року — явно необґрунтованими.

 

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Суд дійшов висновку, що саме встановлення порушення статті 3 Конвенції є достатньою справедливою сатисфакцією будь-якої моральної шкоди, якої могли зазнати заявники, тому додаткової грошової компенсації не присудив.

 

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Об’єднав заяви в одне провадження.

Визнав прийнятними скарги щодо неможливості скоротити довічне позбавлення волі за період до 03 березня 2023 року.

Постановив, що мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю реальної перспективи звільнення до 03 березня 2023 року.

Визнав, що встановлення порушення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію.

 

 

 

 

 

 

8. Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо уточнення процедури продовження строку дії посвідчень члена сім’ї загиблого та удосконалення механізму прийняття рішень про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або встановлення інвалідності

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2026 р. № 1001, чинність з 08.08.2026)

 

 

У постанові Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 “Про порядок виготовлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів”:

 

пункт 7 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, затвердженого зазначеною постановою, після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

“Дітям з інвалідністю, зазначеним в абзаці другому цього пункту, яких після досягнення 18-річного віку експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи визнали особами з інвалідністю з дитинства, у посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує строк дії посвідчення з урахуванням строку, на який встановлено інвалідність. У разі непродовження експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи строку інвалідності дія посвідчення продовжується на умовах, визначених абзацом другим цього пункту.”.

 

 

пункт 6 Порядку формування та відображення електронного посвідчення ветерана, проведення його перевірки органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, затвердженого зазначеною постановою, доповнено абзацом такого змісту:

 

“Дітям з інвалідністю, зазначеним в абзаці другому цього пункту, яких після досягнення 18-річного віку експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи визнали особами з інвалідністю з дитинства, строк дії їх е-посвідчень ветерана продовжується автоматично на строк, на який встановлено інвалідність. У разі непродовження експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи строку інвалідності дія е-посвідчень ветерана продовжується на умовах, визначених абзацом другим цього пункту.”.

 

 

 

У Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 336 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України”:

 

пункт 6 після абзацу четвертого доповнено новим абзацом такого змісту:

 

“Призначення і виплата одноразової грошової допомоги згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюються, якщо до прийняття Мінветеранів відповідного рішення осіб, зазначених у пунктах 1—6 частини першої статті 10-1 Закону, позбавлено статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України через виявлені порушення процедури його надання.”.

 

 

пункт 8 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Призначення і виплата одноразової грошової допомоги згідно з абзацами другим — четвертим цього пункту не здійснюються, якщо до прийняття Мінветеранів відповідного рішення осіб, зазначених у пунктах 11—16 частини другої статті 7 Закону, позбавлено статусу особи з інвалідністю внаслідок війни через виявлені порушення процедури його надання.”;

 

 

у пункті 17: доповнено пункт абзацами такого змісту:

 

“У разі надсилання запитів, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, строк прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги може бути продовжено до отримання відповідної інформації, але не більш як на три місяці з дня надсилання запиту.

 

У разі виявлення у надісланих документах (уточненій інформації) можливих порушень структурним підрозділом, на який покладено функції з питань ветеранської політики, районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (військової адміністрації), виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради процедури надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України згідно із статтею 10-1 Закону або статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктами 11—16 частини другої статті 7 Закону Мінветеранів у триденний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) зупиняє розгляд заяви про призначення одноразової грошової допомоги, але не більш як на 20 календарних днів та проводить позапланову перевірку такого структурного підрозділу.”;

 

 

у пункті 24: доповнено пункт підпунктом 4 такого змісту:

 

Призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у разі:

“4) позбавлення заявника після подання заяви про призначення одноразової грошової допомоги статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до статті 10-1 Закону або статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 11—16 частини другої статті 7 Закону через виявлене порушення процедури надання такого статусу.”.

 

 

 

 

 

 

9. Про внесення змін до Положення про Єдиний державний реєстр ветеранів війни щодо оптимізації та цифровізації процесів у Єдиному державному реєстрі ветеранів війни

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2026 р. № 1050, чинність з 22.08.2026)

 

 

Доповнено Положення пунктами 15-1—15-4 такого змісту:

 

“15-1. Запит на отримання витягу засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), подається особою особисто.

 

 

Для подання запиту засобами Порталу Дія особа має:

пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію;

обрати послугу з отримання витягу з Реєстру;

підтвердити отримання витягу шляхом подання відповідного запиту без додаткового накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

 

 

Для подання запиту з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) особа повинна:

встановити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному пристрої, критерії якого підтримують використання такого додатка та який має підключення до Інтернету;

пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію;

мати електронне посвідчення ветерана війни;

обрати послугу з отримання витягу з Реєстру;

підтвердити отримання витягу шляхом подання відповідного запиту без додаткового накладення кваліфікованого електронного підпису.

…

 

15-2. Подання заявником запиту, визначеного пунктом 15 цього Положення, через адміністратора центру здійснюється після проходження адміністратором центру електронної ідентифікації та автентифікації на Порталі Дія, а також після здійснення адміністратором центру ідентифікації заявника шляхом пред’явлення заявником документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, документа, який надає повноваження законному представнику або іншому представнику представляти заявника, оформленого відповідно до законодавства (у разі звернення законного представника або іншого представника).

…

 

Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у запиті, несе заявник.

…

 

За бажанням заявника адміністратор центру роздруковує витяг з Реєстру без використання спеціальних бланків та/або додаткового засвідчення підписом чи скріплення гербовою печаткою центру/адміністратора центру та видає його заявнику.

 

 

15-3. Сформований витяг з Реєстру містить такі відомості:

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи;

дату народження;

реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для громадян України);

статус (статуси), пункт, частину і статтю Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідно до яких статус (статуси) встановлено (за наявності), дату надання та строк дії статусу (статусів);

найменування органу/комісії, який надав відповідний статус та/або створив/вніс таку інформацію до Реєстру;

дату надання відповідного статусу особі;

строк дії статусу (статусів) (за наявності);

реквізити заяви про надання та/або рішення про надання статусу особі;

дату та підставу позбавлення статусу (за наявності);

унікальний електронний ідентифікатор (QR-код), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтверджувальний запис у Реєстрі;

реєстровий номер.

 

 

На витяг з Реєстру накладається кваліфікована електронна печатка Мінветеранів.

 

Засобами Реєстру автоматично фіксується номер, дата та час формування витягу. У разі подання запиту через адміністратора центру у витязі додатково зазначаються відомості про таку особу.

 

У разі коли відомості в Реєстрі за ідентифікаторами пошуку не збігаються, витяг формується з позначкою про потребу уточнення інформації в Реєстрі.

 

Якщо відомості в Реєстрі за ідентифікаторами пошуку не знайдено, витяг формується із зазначенням такої інформації.

 

У разі смерті особи, стосовно якої здійснюється запит, витяг з Реєстру містить інформацію про неможливість надання відомостей щодо такої особи.

 

Витяг з Реєстру може використовуватися на території України для підтвердження відповідного статусу.

 

У разі потреби та за наявності технічної можливості перевірка витягу може бути проведена шляхом сканування або зчитування в інший спосіб відповідного унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) з використанням електронних пристроїв (носіїв), апаратно-програмні критерії яких підтримують такий функціонал.

 

 

15-4. Доступ до актуальних відомостей про особу в Реєстрі, передбачених пунктом 5 цього Положення, може надаватися в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (за наявності технічної можливості). Доступ забезпечується для осіб, які встановили мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному пристрої, критерії якого підтримують його використання, і які пройшли електронну ідентифікацію та автентифікацію, мають електронне посвідчення ветерана та відповідний реєстраційний номер облікової картки платника податків.”.

 

 

 

 

 

 

10. Про внесення змін до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 р. № 1035, чинність з 20.08.2026)

 

 

Пункт 8 викладено в такій редакції:

 

“8. Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, а у разі розташування житлового приміщення у районі мм. Києва або Севастополя — районної у мм. Києві або Севастополі держадміністрації відповідно, на території якої розташоване житлове приміщення, за клопотанням начальника гарнізону, командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи, погодженим з квартирно-експлуатаційним органом (у разі його наявності).”.

 

 

Абзац другий пункту 11 викладено в такій редакції:

 

“Виключення житлового приміщення з числа службового здійснюється згідно з рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, а у разі розташування житлового приміщення у районі мм. Києва або Севастополя — районної у мм. Києві або Севастополі держадміністрації відповідно, на території якої розташоване житлове приміщення, за клопотанням начальника гарнізону, командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи.”.

 

 

Пункт 12 викладено в такій редакції:

 

“12. Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом (у разі його наявності), за місцем проходження ними військової служби.

…   

        

На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районна у мм. Києві або Севастополі держадміністрація, на території якої розміщена відповідна військова частина, затверджують таке рішення та видають ордер на службове житлове приміщення (згідно з додатком), який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

 

Ордер на службове житлове приміщення дійсний протягом 30 днів з дати його видачі.”.

 

 

Пункт 13 доповнено абзацами такого змісту:

 

“Під час надання службових житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, у зв’язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї.

 

Не допускається також заселення житлового приміщення, збудованого для однієї сім’ї, двома і більше сім’ями або двома і більше одинокими особами.

 

В окремих випадках за наявності крайньої необхідності і відсутності відповідного службового житлового приміщення як тимчасовий захід за згодою військовослужбовця йому може бути надано службове житлове приміщення, що не відповідає вимогам, передбаченим абзацами першим та другим пункту 13 цього Порядку, або за розміром є менше ніж 9 кв. метрів жилої площі на одну особу, із збереженням права на одержання службового житлового приміщення, що відповідає зазначеним вимогам і розміру.”.

 

 

Абзац перший пункту 34 викладено в такій редакції:

 

“34. На підставі рішення про надання житла виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районна у мм. Києві або Севастополі держадміністрація, на території якої розташоване житлове приміщення, а в закритому військовому містечку — квартирно-експлуатаційний орган видають ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім’я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.”.

 

 

Доповнено Порядок додатком (Ордер)

 

 

 

 

 

 

11. Про внесення змін до Порядку відчуження та передачі в оренду (найм) майна господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2026 р. № 1022, чинність з 15.08.2026)

 

 

У пункті 3:

після абзацу сьомого доповнено пункт новими абзацами такого змісту:

 

Відчуження та передача в оренду (найм) майна здійснюється виключно на конкурентних засадах через електронні аукціони в електронній торговій системі, крім випадків, коли за рішенням уповноваженого органу управління або загальних зборів здійснюється:

 

“відчуження протягом періоду воєнного стану та шести місяців з дня його припинення чи скасування майна господарського товариства на користь юридичних осіб, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) прямо або опосередковано належать державі, для забезпечення захисту та відновлення об’єктів газової, нафтової інфраструктури, об’єктів у сфері електроенергетики та/або теплопостачання. Відчуження такого майна здійснюється за його балансовою вартістю, визначеною на дату відчуження;

 

відчуження господарським товариством, яке не є оператором газорозподільних систем, об’єктів газорозподільних систем або їх складових, які відчужуються згідно з вимогами, встановленими Кодексом газорозподільних систем, у власність юридичних осіб, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) прямо або опосередковано належать державі та які є операторами газорозподільних систем, для провадження ними ліцензованої діяльності. Відчуження такого майна здійснюється за вартістю, визначеною за результатами проведення незалежної оцінки.”.

 

 

 

 

 

 

12. Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2026 р. № 1015, чинність з 15.08.2026)

 

 

У пункті 8:

доповнено пункт після абзацу шістнадцятого новим абзацом такого змісту:

 

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

 

“рішення уповноваженого органу управління про встановлення права узуфрукта державного/комунального майна на транспортний засіб;”.

 

 

доповнено пункт після абзацу сорок третього новим абзацом такого змісту:

 

“Транспортні засоби, отримані у володіння та користування на підставі рішення уповноваженого органу управління про встановлення права узуфрукта державного/комунального майна на транспортний засіб, реєструються за узуфруктарієм на строк, зазначений у такому рішенні. У поле “С.4” свідоцтва про реєстрацію вноситься запис “b не є власником”, а у графу “Особливі відмітки” — запис “користування на праві узуфрукта.”.

 

 

Пункт 49 доповнено абзацами такого змісту:

 

“Підприємствам-виробникам, які здійснюють перегін транспортних засобів за кордон до їх одержувачів, видаються номерні знаки для разових поїздок та свідоцтво про реєстрацію строком на один місяць. У графу “Особливі відмітки” свідоцтва про реєстрацію вноситься запис “Експорт. Тимчасова реєстрація/Export. Temporary registration”.

 

Видане свідоцтво про реєстрацію підтверджує взяття транспортного засобу на тимчасовий облік з метою його експорту виробником та не є документом, що підтверджує державну реєстрацію такого транспортного засобу.”.

 

 

 

 

 

 

13. Про внесення змін до Методики верифікації пенсійних виплат та щомісячного довічного грошового утримання

 

(Наказ Міністерства Фінансів України від 30.06.2026 № 347, чинність з 31.07.2026)

 

 

Цією Методикою визначено єдиний підхід до здійснення верифікації пенсійних виплат та щомісячного довічного грошового утримання.

 

Верифікацію пенсійних виплат та щомісячного довічного грошового утримання здійснюють шляхом порівняння інформації про реципієнтів, їх законних представників, наданої Пенсійним фондом України, та інформації суб’єктів надання інформації.

 

 

Верифікація пенсійних виплат та щомісячного довічного грошового утримання відбувається за такими етапами:

 

1) перевірка дотримання вимог, визначених порядками обміну інформацією, договорами про інформаційну взаємодію та/або протоколами про обмін інформацією між органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, і суб’єктами надання інформації (далі — валідація), щодо персональних даних реципієнта та/або його законного представника.

 

 

Об’єктом валідації даних реципієнта та/або його законного представника є:

серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України, а для іноземців та осіб без громадянства — реквізити паспортного документа іноземця та/або документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні;

серія та номер свідоцтва про народження;

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України).

Під час валідації персональних даних реципієнта та/або його законного представника здійснюють перевірку наданої Пенсійним фондом України інформації щодо повноти та відповідності даних стосовно об’єктів перевірки, зазначених у цьому підпункті, затвердженому / встановленому формату (шаблону) або структурі, що визначені порядками обміну інформацією, договорами про інформаційну взаємодію та/або протоколами про обмін інформацією між органом, що проводить верифікацію та моніторинг державних виплат, і суб’єктами надання інформації.

 

 

У разі непроходження валідації даних реципієнта та/або його законного представника перевірку достовірності персональних даних реципієнта та/або його законного представника та правомірності призначення та виплати пенсійних виплат та щомісячного довічного грошового утримання реципієнта та/або його законного представника не здійснюють;

 

2) перевірка достовірності персональних даних реципієнта та/або його законного представника.

…

3) перевірка правомірності призначення та виплати пенсійних виплат та щомісячного довічного грошового утримання.

Перевірку здійснюють шляхом порівняння параметрів інформації, отриманої від Пенсійного фонду України, з інформацією суб’єктів надання інформації, за кожним реципієнтом та/або його законним представником, а саме щодо:

смерті згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

наявності інвалідності, групи інвалідності згідно з даними централізованого банку даних з проблем інвалідності;

оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру;

відбування покарання засудженими до обмеження волі або позбавлення волі в установах виконання покарань за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, у тому числі статтями 109, 110, 110-2, 111, частинами третьою — восьмою статті 111-1, статтями 111-2, 113, 114, 114-1, 258, 258-2, 258-3, 258-5, 260, 437, 438, 441, 442, 442-1, 447 Кримінального кодексу України, згідно з даними Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту;

звільнення від відбування покарання осіб, засуджених до обмеження волі або позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, у тому числі статтями 109, 110, 110-2, 111, частинами третьою — восьмою статті 111-1, статтями 111-2, 113, 114, 114-1, 258, 258-2, 258-3, 258-5, 260, 437, 438, 441, 442, 442-1, 447, яким пенсії призначені в порядку і на умовах, передбачених законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», згідно з даними Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту;

перебування за кордоном на дату звернення за призначенням отримувача доплат до пенсії, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», згідно з даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України;

перебування за кордоном понад 60 календарних днів підряд (протягом трьох останніх місяців до дати проведення поточної верифікації) отримувача доплат до пенсії, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», згідно з даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України;

одночасне отримання доплат до пенсії відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та державної допомоги в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського, згідно з даними інформаційних систем Пенсійного фонду України; Єдиної інформаційної системи соціальної сфери;

одночасне отримання доплат до пенсії відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та житлових субсидій і пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в населеному пункті, якому не надано статусу гірського, згідно з даними інформаційних систем Пенсійного фонду України.

 

 

 

 

 

 

14. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2023 р. № 1233 і від 21 січня 2026 р. № 75

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2026 р. № 962, чинність з 18.07.2026)

 

 

у Порядку управління активами, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, затвердженому зазначеною постановою:

 

пункт 3 викладено в такій редакції:

 

“3. Фонд державного майна або інший орган державної влади чи суб’єкт господарювання державного сектору економіки, визначений Кабінетом Міністрів України суб’єктом управління активами, здійснює управління активами та приймає рішення про визначення способу управління.”;

    

                  

пункт 5 викладено в такій редакції:

 

“5. Фонд державного майна або інший орган державної влади чи суб’єкт господарювання державного сектору економіки, визначений Кабінетом Міністрів України суб’єктом управління активами, здійснює аналіз інформації про активи та заходи, зокрема щодо:

1) розшуку активів;

2) скасування арешту чи інших обтяжень речових прав на активи;

3) забезпечення проведення в установленому законом порядку державної реєстрації права власності на активи;

4) внесення у відповідні реєстри інформації про державну реєстрацію права власності держави в особі суб’єкта управління на активи;

5) прийняття рішень про зміни у складі органів управління суб’єктів господарювання;

6) внесення змін до установчих документів суб’єктів господарювання;

7) інформування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших заінтересованих осіб про набуття суб’єктом управління повноважень з управління активами;

8) обстеження активів;

9) забезпечення збереження активів;

10) залучення у разі потреби правоохоронних та інших органів чи суб’єктів з метою набуття державою в особі суб’єкта управління контролю над активами;

11) визначення способу управління активами з урахуванням, зокрема:

виду майна;

потреб держави в об’єктах, у тому числі таких, що необхідні для здійснення заходів із забезпечення енергетичної безпеки, оборони у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.”;

 

 

пункти 7 і 8 викладено в такій редакції:

 

“7. Обстеження активів за їх місцезнаходженням, а також наявних документів щодо таких активів здійснюється Фондом державного майна або іншим органом державної влади чи суб’єктом господарювання державного сектору економіки, визначеним Кабінетом Міністрів України суб’єктом управління активами.

…

 

За результатами проведеного обстеження складається акт обстеження, який повинен містити:

інформацію про:

- дату, час і місце проведення обстеження;

- ідентифікаційні дані активу;

опис фактичного стану активу, зокрема відомості про його цілісність, придатність до експлуатації, наявність ознак пошкодження, втрати або несанкціонованого використання.

 

До акта обстеження додаються фотоматеріали, що фіксують фактичний стан активу на момент обстеження і є невід’ємною частиною такого акта.

 

8. У разі коли актив за місцезнаходженням не виявлено, Фонд державного майна або інший орган державної влади чи суб’єкт господарювання державного сектору економіки, визначений Кабінетом Міністрів України суб’єктом управління активами, за результатами обстеження складає акт обстеження про відсутність активу, форма якого затверджується Фондом державного майна, та звертається до правоохоронних органів з метою його розшуку та встановлення місцезнаходження.”;

 

 

підпункт 3 пункту 9 викладено в такій редакції:

 

Фонд державного майна здійснює управління активами у такі способи:

 

“3) передача активів, які можуть бути предметом узуфрукта державного майна, на цьому праві в установленому законодавством порядку;”;

 

 

підпункт 3 пункту 9-1 викладено в такій редакції:

 

Управління активами іншим органом державної влади здійснюється у такі способи:

 

“3) передача активів, які можуть бути предметом узуфрукта державного майна, на цьому праві в установленому законодавством порядку;”;

 

 

пункт 11 викладено в такій редакції:

 

“11. Активи передаються на праві узуфрукта державного майна відповідно до Порядку передачі державного та комунального майна на праві узуфрукта державного або комунального майна, здійснення контролю за використанням такого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2025 р. № 1103 ;

 

 

пункт 12 доповнено абзацами такого змісту:

 

“У разі коли за судовим рішенням в дохід держави стягнуто право вимоги за основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою, предметом якої є майно, що належить господарському товариству, більш як 50 відсотків акцій (часток) статутного капіталу якого за судовим рішенням стягнуті в дохід держави, за рішенням Кабінету Міністрів України Фонд державного майна може звернути стягнення на предмет іпотеки.

 

У такому разі позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна містити спосіб такого стягнення шляхом реалізації Фондом державного майна предмета іпотеки згідно з Порядком реалізації активів, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2023 р. № 1233 “Деякі питання управління активами, стягнутими в дохід держави”;

 

 

пункт 18 викладено в такій редакції:

 

“18. У разі коли судовим рішенням у дохід держави стягнуто земельну ділянку та об’єкти нерухомого майна, розміщені на ній, такі активи підлягають об’єднанню в пул для подальшої реалізації.”;

 

 

пункт 21 викладено у такій редакції:

 

“21. Інформація щодо активів, переданих в управління Фонду державного майна або іншому органу державної влади чи суб’єкту господарювання державного сектору економіки, визначеному Кабінетом Міністрів України суб’єктом управління активами, та про визначені способи управління такими активами (крім активів, які передбачається задіяти для здійснення заходів із забезпечення енергетичної безпеки, оборони у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України), є відкритою, оприлюднюється на офіційному веб-сайті суб’єкта управління та підлягає постійному оновленню.”;

 

 

 

у Порядку реалізації активів, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, затвердженому зазначеною постановою:

 

 

пункт 15 доповнено абзацом такого змісту:

 

“Між організатором аукціону та оператором електронного майданчика укладається договір про проведення електронних аукціонів з реалізації активів.”;

 

 

у пункті 35:

доповнено пункт після абзацу п’ятого новим абзацом такого змісту:

 

“Потенційні покупці до оголошення аукціону з продажу активу можуть отримати доступ до такого активу, документів, що його стосуються, та додаткової інформації про такий актив також на підставі укладення договору про конфіденційність інформації такого активу, укладеного з відповідним суб’єктом господарювання, акції (частки) у статутному капіталі якого або майно якого підлягають реалізації відповідно до цього Порядку.”.

 

 

у пункті 84:

доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

 

“Якщо електронний аукціон за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій визнаний таким, що не відбувся, електронна торгова система автоматично оголошує повторний електронний аукціон за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, в якому загальна кількість кроків, на які знижується стартова ціна, становить 99 кроків.”.

 

 

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2026 р. № 75:

абзац третій викладено в такій редакції:

 

“Припинення приватизації (виключення з переліків об’єктів, що підлягають приватизації) таких активів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Проект зазначеного рішення Кабінету Міністрів України готує та вносить Фонд державного майна протягом 30 робочих днів з дня переходу права власності на актив до покупця згідно з Порядком.”.

 

 

 

 

 

 

15. Про внесення зміни до пункту 3 Порядку здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України і заяв, пов'язаних із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок міжнародного збройного конфлікту на території України

 

(Указ Президента України №803/2026 від 21.08.2026, чинність з 25.08.2026)

 

 

Внесено зміну до пункту 3 Порядку здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України і заяв, пов'язаних із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок міжнародного збройного конфлікту на території України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2002 року № 581/2002, виклавши абзац четвертий у такій редакції:

 

"іноземний суб'єкт – іноземна юридична, фізична особа, а також іноземна держава в разі пред'явлення до неї в закордонному юрисдикційному органі позову України, пов'язаного із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок міжнародного збройного конфлікту на території України. Для цілей цього Порядку іноземними суб'єктами також вважаються громадяни України, юридичні особи України, особи без громадянства в разі пред'явлення ними в закордонному юрисдикційному органі позову до України, що має на меті або може призвести до виникнення зобов'язання держави стосовно таких осіб за результатами розгляду відповідного позову, або громадяни України, юридичні особи України, особи без громадянства в разі пред'явлення до них в закордонному юрисдикційному органі позову України щодо визнання або виконання рішень судів України;".

 

 

 

 

 

 

16. Деякі питання функціонування Єдиної державної електронної системи дозвільних документів

 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2026 р. № 960, чинність з 16.07.2026)

 

 

Положення про Єдину державну електронну систему дозвільних документів

 

Це Положення визначає основні завдання, функціональні можливості, структуру Єдиної державної електронної системи дозвільних документів та порядок надання електронних публічних послуг у такій системі.

 

У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

 

1) дозвільні документи — ліцензії, документи дозвільного характеру, інші документи, які є результатом надання публічних (електронних публічних) послуг, або подаються (оформлюються) суб’єктом господарювання для набуття права на провадження господарської діяльності;

 

2) електронна публічна послуга (далі — послуга) — дія органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, які перебувають в їх управлінні, у тому числі адміністративна послуга (у тому числі в автоматичному режимі), у результаті якої набуваються, переходять, припиняються права та/або здійснюються обов’язки суб’єктом господарювання з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі — Портал Дія) у зв’язку із провадженням ним господарської діяльності;

 

3) електронний кабінет користувача (далі — електронний кабінет) — персональна веб-сторінка користувача, за допомогою якої відповідно до прав авторизації здійснюється розгляд та опрацювання електронних документів, поданих суб’єктами господарювання засобами Порталу Дія, вчинення інших дій, пов’язаних з наданням послуг, ведення публічних електронних реєстрів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права (далі — публічні електронні реєстри), реєстру розгляду скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на рішення, дії (бездіяльність) органів ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування (далі — реєстр розгляду скарг);

 

 

Функції власника системи єДозвіл

 

Мінекономіки для забезпечення функціонування системи єДозвіл (у тому числі публічних електронних реєстрів, реєстру розгляду скарг, які ведуться в системі єДозвіл):

1) здійснює нормативне, методологічне та інформаційне забезпечення ведення системи єДозвіл;

2) надає роз’яснення щодо ведення системи єДозвіл;

3) здійснює координацію процесів створення, модернізації та функціонування системи єДозвіл, у тому числі впроваджує її в експлуатацію, організовує захист інформації в системі єДозвіл, відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації організовує електронну (технічну та інформаційну) взаємодію між системою єДозвіл та іншими національними електронними інформаційними ресурсами, інформує технічного адміністратора системи єДозвіл про виявлені недоліки в її роботі, вносить пропозиції щодо їх усунення та вдосконалення роботи системи єДозвіл;

4) здійснює заходи із створення, впровадження та адміністрування публічних електронних реєстрів, реєстру розгляду скарг у системі єДозвіл, забезпечує їх ведення;

5) контролює та координує роботу технічного адміністратора;

6) погоджує технічні рішення, типи технічних засобів, вид загального програмного забезпечення, а також пропозиції щодо розроблення та модернізації спеціального програмного забезпечення, що пропонується технічним адміністратором;

7) забезпечує оприлюднення інформації, що міститься в системі єДозвіл, в тому числі реєстрової інформації публічних електронних реєстрів, реєстру розгляду скарг, які ведуться в системі єДозвіл, у формі відкритих даних відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

8) здійснює контроль за функціонуванням системи єДозвіл, у тому числі шляхом проведення моніторингу процесів її ведення;

9) забезпечує надання доступу до публічних електронних реєстрів, реєстру розгляду скарг, які ведуться в системі єДозвіл, тимчасове блокування або анулювання такого доступу;

10) організовує та проводить навчання щодо роботи із системою єДозвіл;

11) виконує інші функції із забезпечення надання, автоматизації та цифровізації послуг.

 

 

Електронний кабінет призначений для:

1) доступу до інформації, внесеної до системи єДозвіл;

2) отримання та розгляду електронних документів, поданих суб’єктами господарювання засобами Порталу Дія, вчинення дій, пов’язаних з наданням послуг (крім випадків автоматичного опрацювання), розглядом скарг на рішення, дії (бездіяльність) органу ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

3) внесення/формування дозвільних документів (повідомлення) в системі єДозвіл за результатами розгляду документів (крім випадків надання в автоматичному режимі);

4) внесення до системи єДозвіл інформації та документів, що були подані суб’єктом господарювання або його представником у паперовій формі, їх розгляд та прийняття відповідних адміністративних актів (повідомлень);

5) отримання інформації щодо внесення плати за надання послуг;

6) перевірки поданої/внесеної інформації щодо її повноти, відповідності формату, логічності та достовірності;

7) внесення зміни, доповнення інформації в системі єДозвіл;

8) надання доступу посадовим особам ДРС до матеріалів ліцензійної справи у результаті подання здобувачем ліцензії, ліцензіатом скарги на рішення, дії (бездіяльність) органу ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

9) внесення/формування рішення в системі єДозвіл за результатами розгляду скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на рішення, дії (бездіяльність) органу ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування, забезпечення здобувача ліцензії, ліцензіата, органу ліцензування інформацією про стан розгляду та результати розгляду скарг Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування;

10) формування, перегляду ліцензійних справ.

 

 

Порядок надання деяких електронних публічних послуг засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг

 

Цей Порядок визначає механізм надання суб’єктам господарювання, здобувачам ліцензій, ліцензіатам засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі — Портал Дія) через Єдину державну електронну систему дозвільних документів (далі — система єДозвіл) деяких електронних публічних послуг у сферах охорони праці і валютного регулювання та ліцензій, а також подання скарг на рішення, дії (бездіяльність) органу ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування в електронній формі.

 

Дія цього Порядку поширюється на надання таких електронних публічних послуг у сферах охорони праці і валютного регулювання та ліцензій (далі — електронні публічні послуги):

1) видача ліцензії на провадження туроператорської діяльності, зупинення та відновлення дії ліцензії повністю або частково, розширення провадження виду господарської діяльності, припинення дії ліцензії повністю або частково, відкликання раніше поданої заяви, повідомлення про зміну даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, доданих до заяви про отримання ліцензії;

2) видача ліцензії на провадження господарської діяльностіз ветеринарної практики, зупинення та відновлення дії ліцензії, припинення дії ліцензії, відкликання раніше поданої заяви, повідомлення про зміну даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, доданих до заяви про отримання ліцензії;

3) видача ліцензії на провадження господарської діяльності з культивування рослин (крім конопель для промислових цілей, визначених Законом України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори”), включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 19, ст. 789), розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку (далі — ліцензія на право провадження господарської діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів), зупинення та відновлення дії ліцензії повністю або частково, розширення провадження виду господарської діяльності, припинення дії ліцензії повністю або частково, відкликання раніше поданої заяви, повідомлення про зміну даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, доданих до заяви про отримання ліцензії;

4) реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці (первинна, оновлена);

5) видача висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, звернення про залишення заяви про одержання висновку щодо продовження граничних строків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, розрахунків без розгляду.