Законодавство за червень 2019 року (основні акти) | Рада Адвокатів Тернопільської Області

Головна цитата

Перелік основних нормативно-правових актів за червень 2019 року

Публікації

Законодавство за червень 2019 року (основні акти)

21:31 Пн 01.07.19 Автор : Рада адвокатів Тернопільської області 614 Переглядів Версія для друку

ПЕРЕЛІК основних нормативно-правових актів за червень 2019 року

 

1.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання відпустки усиновлювачам при усиновленні дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування

(Закон України від 30.05.2019 року №2728-VІІІ, чинність з 21 червня 2019 року).

Основні положення:
 

 статтю 182 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Стаття 182. Відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей)

Працівникам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини. Така відпустка надається за умови, що заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

У разі усиновлення дитини (дітей) подружжям зазначена відпустка надається одному з подружжя на їх розсуд.

Працівникам, які усиновили дитину (або одночасно двох і більше дітей), надається відпустка для догляду за дитиною на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 цього Кодексу";

 

 

2.Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України

(Закон України від 06.06.2019 року №2743-VІІІ, чинність з 25 cерпня 2019 року).

Основні положення:

 

У Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства":

1) статтю 4 доповнено частинами двадцятою і двадцять першою такого змісту:

"20. Іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення, або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах, у тому числі у випадках, якщо термін дії паспортного документа закінчився або він підлягає обміну, на час до завершення тимчасової окупації Російською Федерацією території України у значенні Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".

21. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, на дату звернення за оформленням посвідки на тимчасове проживання та до дня її отримання вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах";

 

 

3.Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконні дії стосовно державних нагород, незаконне носіння військової форми одягу, наругу над місцем поховання захисника суверенітету та територіальної цілісності України та деяких інших осіб

(Закон України від 06.06.2019 року №2747-VІІІ, чинність з 27 червня 2019 року).

Основні положення:
 

 У Кодексі України про адміністративні правопорушення :

1) статтю 186-1 викладено в такій редакції:

"Стаття 186-1. Незаконні дії щодо державних нагород

Купівля, продаж, обмін чи інша оплатна передача ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання, нагрудного знака лауреата державної премії, президентської відзнаки, орденської стрічки, стрічки медалей на планках або без таких, а так само їх привласнення або носіння особою, яка не має на те права, чи незаконне зберігання -

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією відповідного ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання, нагрудного знака лауреата державної премії, президентської відзнаки, орденської стрічки, стрічки медалей на планках або без таких.

Незаконне виготовлення ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання, нагрудного знака лауреата державної премії, президентської відзнаки, орденської стрічки, стрічки медалей на планках або без таких з метою збуту або носіння такої незаконно виготовленої державної нагороди особою, яка не має на це права, або збут підробленого ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання, нагрудного знака лауреата державної премії, президентської відзнаки, орденської стрічки, стрічки медалей на планках або без таких -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією відповідного ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання, нагрудного знака лауреата державної премії, президентської відзнаки, орденської стрічки, стрічки медалей на планках або без таких.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією відповідного ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання, нагрудного знака лауреата державної премії, президентської відзнаки, орденської стрічки, стрічки медалей на планках або без таких";

 

2) доповнено статтею 186-8 такого змісту:

"Стаття 186-8. Незаконне носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців

Носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами, які не мають на це права, -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією відповідної форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, із конфіскацією відповідної форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України";

 

 Частину другу статті 297 Кримінального кодексу України викладено в такій редакції:

"2. Осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, а також осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності, борців за незалежність України у XX столітті, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк".

 

 

 

 

4.Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

(Постанова Правління НБУ від 25.06.2019 року №83, чинність з 27.06.2019 року.

Основні положення:

 

банк у разі відкриття рахунку клієнтом, щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним/приватним виконавцем, зупиняє видаткові операції з такого рахунку на суму обтяження та відновлює видаткові операції за рахунком за умови, визначеної Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, у порядку, визначеному внутрішніми процедурами банку.”;

 

виключено слова “зразки підписів яких/якої заявлені банку в картці із зразками підписів” замінити словами “які/яка відповідно до законодавства України мають/має право розпоряджатися рахунком”;“, які мають відповідати зразкам підписів та відбитка печатки, заявленим у картці із зразками підписів та відбитка печатки, що зберігається в банку, який обслуговує стягувача”; “зразки підписів яких заявлені банку отримувача в картці зі зразками підписів”  - фактично скасовано вимогу про посвідчення картки із зразками підписів;

 

під час здійснення операцій за рахунками клієнтів - фізичних осіб (фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) використовується зразок підпису власника рахунку/довіреної особи, зазначений у договорі банківського рахунку/довіреності або в іншому документі, визначеному внутрішніми положеннями банку.”;

 

 

5.Про вилучення з готівкового обігу монет дрібних номіналів

(Постанова Правління НБУ від 20.06.2019 року №82, чинність з 26.06.2019 року.).

Основні положення:

 

Національному банку України, банкам, щодо яких Правління Національного банку прийняло рішення про надання їм повноважень на зберігання запасів готівки Національного банку України (далі - уповноважені банки), банкам України з 01 жовтня 2019 року:

1) вилучати з готівкового обігу монети номіналами 1, 2 та 5 копійок;

2) розпочати вилучення з готівкового обігу монет номіналом 25 копійок.

 

2. З 01 жовтня 2019 року монети номіналами 1, 2 та 5 копійок перестають бути засобом платежу під час здійснення розрахунків готівкою.

Монети номіналом 25 копійок перебувають в обігу до прийняття окремого рішення Правління Національного банку України про їх вилучення.

3. Національному банку України:

1) припинити з 01 жовтня 2019 року підкріплення операційних кас банків України монетами номіналами 1, 2, 5 та 25 копійок (далі - монети дрібних номіналів);

2) забезпечити приймання від банків України монет дрібних номіналів повними та неповними мішечками, а також зарахування відповідних коштів на кореспондентські рахунки банків;

3) до 30 вересня 2022 року здійснювати обмін фізичним особам монет номіналами 1, 2 та 5 копійок на монети і банкноти всіх номіналів, що перебувають в обігу, у сумах, кратних 10 копійкам, без стягнення плати за проведення такого обміну.

4. Уповноваженим банкам:

1) забезпечити приймання від банків України монет дрібних номіналів із зарахуванням відповідних коштів на кореспондентські рахунки банків та вкладати зазначені розмінні монети до запасів Національного банку України як повними, так і неповними мішечками;

2) до 30 вересня 2022 року здійснювати обмін фізичним особам монет номіналами 1, 2 та 5 копійок на монети і банкноти всіх номіналів, що перебувають в обігу, у сумах, кратних 10 копійкам, без стягнення плати за проведення такого обміну.

5. Банкам України:

1) заборонити з 01 жовтня 2019 року видавати з кас банків монети дрібних номіналів за всіма видами готівкових операцій;

2) забезпечити до 18 жовтня 2019 року обов'язкове приймання від клієнтів - юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, залишків монет номіналами 1, 2 та 5 копійок для зарахування на рахунки;

3) до 30 вересня 2020 року здійснювати обмін фізичним особам монет номіналами 1, 2 та 5 копійок на монети і банкноти всіх номіналів, що перебувають в обігу, у сумах, кратних 10 копійкам, без стягнення плати за проведення такого обміну;

4) здійснювати з монетами номіналом 25 копійок лише прибуткові операції з юридичними та фізичними особами для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, для переказів;

5) забезпечити пакування та здавання до Національного банку України та уповноважених банків монет дрібних номіналів як повними, так і неповними мішечками в установленому порядку;

6) розмістити в приміщенні банку в доступному для огляду клієнтами місці інформацію щодо вилучення з готівкового обігу монет дрібних номіналів та їх обміну банками на банкноти/обігові монети/розмінні монети інших номіналів.

6. Юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (крім банків), відокремленим підрозділам юридичних осіб, фізичним особам, які здійснюють підприємницьку діяльність:

1) припинити з 01 жовтня 2019 року приймати монети номіналами 1, 2 та 5 копійок за всіма видами готівкових операцій;

2) здати до 18 жовтня 2019 року залишки монет номіналами 1, 2 та 5 копійок до кас банків України для зарахування на рахунки;

3) проводити заокруглення загальних (у чеку) сум розрахунків готівкою за товари (роботи, послуги) за правилами, визначеними постановою Правління Національного банку України від 15 березня 2018 року № 25 "Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів"

Положення постанови Правління Національного банку України від 15 березня 2018 року № 25 "Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів" передбачає наступне:

Юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичним особам, які здійснюють підприємницьку діяльність, з 01 липня 2018 року, у випадку відсутності монет дрібних номіналів, проводити заокруглення загальних у чеку сум розрахунків готівкою за товари (роботи, послуги) та загальних сум розрахунків в акті про видачу коштів чи іншому документі, що оформляється під час повернення коштів у разі повернення товару, за такими правилами:

1) сума, що закінчується від 1 до 4 копійок, заокруглюється в бік зменшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок;

2) сума, що закінчується від 5 до 9 копійок, заокруглюється в бік збільшення до найближчої суми, яка закінчується на 0 копійок.

Під заокругленням (округленням) слід розуміти математичну операцію, яка полягає в заміні числа в бік збільшення або зменшення з відповідною точністю.

Заокруглення не є знижкою або надбавкою, рекламою або стимулюванням продажу товарів (робіт, послуг) у значенні цих термінів, визначених законодавством України.

5. Суб'єктам господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, які здійснюють готівкові розрахунки зі споживачами із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, під час проведення готівкових розрахунків зазначати в чеках, актах про видачу коштів та інших документах, що оформляються під час повернення коштів у разі повернення товару, загальні суми до заокруглення та після заокруглення, використовуючи правила, зазначені в пункті 4 цієї постанови.

6. Юридичні та фізичні особи під час здійснення безготівкових розрахунків заокруглення не здійснюють.

 

 

6.Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України

(від 13.06.2019 року №4-р/2019, справа №3-208/2018).

 

Резолютивна частина рішення КСУ:

Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Зобов’язати Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

 

 

7.Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб»

( від 06.06.2019 року №3-р/2019, справа №1-231/2018).

 

Резолютивна частина рішення КСУ:

Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України „Про запобігання корупції“ від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зі змінами, пункту 2розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорійпосадових осіб“ від 23 березня 2017 року № 1975-VIII.

Положення пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45Закону України „Про запобігання корупції“ від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зі змінами, пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб“ від 23 березня 2017 року № 1975-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

 

Основна мотивація рішення КСУ:

Відповідно до Закону № 1700, законів України „Про очищення влади“, „Про державну службу“, „Про службу в органах місцевого самоврядування“, „Про судоустрій і статус суддів“, „Про Національне антикорупційне бюро України“, Постанови Кабінету Міністрів України „Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики“ громадські об’єднання та їх представники залучаються для вирішення кадрових питань в органах публічної влади, підготовки, моніторингу, оцінки виконання антикорупційних програм, сприяння у формуванні та реалізації державної політики.

Наділення відповідно до законодавства України окремих громадських об’єднань або їх представників певною компетенцією у сфері формування або забезпечення виконання їх повноважень органами державної влади або органами місцевого самоврядування свідчить про набуття такими об’єднаннями громадян та їх представниками публічного характеру їх діяльності. Тобто представники громадськості у процесі реалізації своїх передбачених законодавством можливостей брати участь у проведенні чи реалізації публічної політики можуть реально впливати на ухвалення органами державної влади їх рішень. У зв’язку з цим Конституційний Суд України вважає, що держава має право запроваджувати у таких випадках відповідний контроль за діяльністю об’єднань громадян та їх представників з метою запобігання виникненню і в їх діяльності корупційних ризиків, недопущення неправомірного набуття матеріальних або нематеріальних благ, вчинення інших зловживань при реалізації наданих їм прав щодо участі в публічному управлінні.

Юридичне регулювання здійснення такого контролю має відповідати приписам Основного Закону України, внаслідок чого заходи фінансового контролю за діяльністю громадських об’єднань та їх представників, інших фізичних осіб, які не здійснюють публічних владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, не можуть бути надмірними та такими, що непропорційно обмежують свободу політичної та громадської діяльності, спотворюють сутність права громадян на свободу об’єднань та дозволяють безпідставно втручатися в приватне (особисте) і сімейне життя цих осіб.

 

З аналізу положень пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 вбачається, що вони сформульовані недостатньо чітко, а окремі з них можуть бути неоднозначно застосовані, а саме: „систематично, протягом року“, „виконання робіт, надання послуг щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні“, „сфера запобігання, протидії корупції“, „діяльність, пов’язана із запобіганням, протидією корупції“, „заходи, пов’язані із запобіганням, протидією корупції“, „імплементація стандартів у сфері антикорупційної політики“, „моніторинг антикорупційної політики в Україні“.

В окремих випадках довільне тлумачення оспорюваних положень Закону № 1700 спеціально уповноваженими суб’єктами (органами державної влади) у сфері протидії корупції може призвести до сваволі у притягненні зазначених фізичних осіб до юридичної відповідальності, обумовлювати настання для них інших негативних правових наслідків.

 

Конституційний Суд України констатує, що нечітке формулювання в положеннях пункту 5частини першої статті 3 Закону № 1700 вказаних понять, пов’язаних з визначенням кола суб’єктів, на яких поширюється дія Закону № 1700, уможливлює поширення цих положень на невизначене коло осіб, які не займають посад в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, а займаються громадською діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції.

На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 суперечать вимогам частини першої статті 8 Конституції України.

Покладення на фізичних осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 1700, обов’язку щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не забезпечило справедливого балансу між інтересами осіб, які здійснюють у такий спосіб своє право на свободу громадської діяльності, й інтересами національної безпеки та громадського порядку, потребами захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України). Зі змісту положень пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 вбачається, що вони дозволяють втручання в особисте і сімейне життя визначених у цих положеннях осіб. Встановлене у вказаних положеннях Закону № 1700 покладення на осіб, які займаються діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, додаткових до передбачених у частині другій статті 67 Конституції України обов’язків щодо декларування свого майнового стану та доходів у порядку статті 45 Закону № 1700 з відповідними наслідками (притягнення до юридичної відповідальності) не переслідує легітимної мети та є занадто обтяжливим для цих осіб.

 

Конституційний Суд України звертає увагу на те, що з метою забезпечення прозорості фінансування діяльності об’єднань громадян та окремих осіб, які здійснюють діяльність із запобігання, виявлення та протидії корупції, держава, в межах реалізації фіскальної політики, боротьби із правопорушеннями і злочинністю, має можливість здійснювати комплекс інших, ніж передбачені пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1700, заходів для перевірки законності джерел отримання об’єднаннями громадян або окремими особами коштів на фінансування (оплату) їх робіт, послуг.

Отже, положення пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 суперечать частині першій статті 32, частині першій статті 36 Конституції України.

 

 

 

Рада адвокатів Тернопільської області

Інші публікації автора

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл