Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за вересень 2025 року

Головна цитата

Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за вересень 2025 року

Основні нормативно-правові акти та практика ЄСПЛ за вересень 2025 року

ПРАКТИКА ЄСПЛ  ТА ОСНОВНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЗА ВЕРЕСЕНЬ  2025 РОКУ

1. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ (щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування)

Плескач В.Ю. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон).

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону „рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями“.

Плескач В.Ю. звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогою визнати недійсним рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 №191, яким запроваджено плату за внесення до Єдиного реєстру адвокатів додаткових відомостей. На його думку, це створює необґрунтований фінансовий тягар.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові, зазначивши, що Рішення №191 стосується лише добровільної інформації, не передбаченої законом. Верховний Суд 22.06.2023 залишив ці рішення без змін, вказавши, що адвокатське самоврядування має право самостійно визначати джерела фінансування у межах закону.

У конституційній скарзі Плескач В.Ю. вважає, що ч. 3 ст. 57 Закону суперечить ст. 57 Конституції України, оскільки дозволяє рішенням Ради адвокатів України набирати чинності одразу після ухвалення, навіть якщо вони мають нормативний характер і не були офіційно оприлюднені. Це, на його думку, порушує право знати свої права та обов’язки.

Голова Верховної Ради України зазначив, що акти РАУ не є нормативно-правовими, а регулюють лише внутрішню діяльність адвокатури, тому вимоги Конституції щодо їх оприлюднення не застосовуються.

Міністр юстиції наголосив, що жоден суб’єкт правотворчості не може ухвалювати обов’язкові правила без дотримання вимог щодо оприлюднення та чинності актів.

Голова НААУ вказала, що рішення РАУ не визначає конституційних прав чи обов’язків громадян і поширюється лише на адвокатів.

Голова Комітету Асоціації правників України висловив протилежну думку: рішення РАУ має ознаки нормативного акта, а його оприлюднення на сайті не відповідає вимогам ст. 57 Конституції.

Розглядаючи скаргу, Конституційний Суд України виходить із такого.

Конституція України закріплює принцип верховенства права (ст. 8) і гарантує право кожного знати свої права та обов’язки (ст. 57). Неопубліковані нормативні акти є нечинними. Адвокатура є незалежною, а її діяльність визначається законом (ст. 131-2).

Суд наголошував, що право на правову допомогу (ст. 59 Конституції) є основною гарантією захисту прав людини, а держава зобов’язана забезпечити участь адвоката для ефективного доступу до правосуддя.

ЄСПЛ підкреслює провідну роль адвокатів у здійсненні правосуддя (Nikula v. Finland, Morice v. France, Bagirov v. Azerbaijan), а також необхідність взаємоповаги між суддями й адвокатами для належного функціонування судів.

Консультативна рада європейських суддів (Висновок №16, 2013) визнала, що адвокати сприяють справедливому здійсненню правосуддя, узгоджуючи це з Основними принципами ООН, Кодексом поведінки європейських адвокатів і Хартією основних принципів правничої професії.

Професійні асоціації адвокатів мають право на самоврядування, визначення стандартів, захист членів від втручання та участь у досягненні цілей правосуддя. Адвокат служить інтересам правосуддя, суспільства й клієнта, а повага до його ролі — умова верховенства права.

Конвенція Ради Європи про захист професії правника (2025) гарантує незалежність і самоврядність професійних асоціацій та їхнє право встановлювати стандарти поведінки.

Автор клопотання вважає, що рішення Ради адвокатів України (РАУ) є нормативними актами, тому вони мають набирати чинності з урахуванням статті 57 Конституції України.

За статтею 57 Конституції, закони та нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, мають бути оприлюднені, інакше вони є нечинними. Ця норма гарантує право особи знати свої права і обов’язок держави забезпечити доступність правових приписів.

Конституційний Суд роз’яснив, що нормативні акти містять загальні правила поведінки й застосовуються неодноразово, а ненормативні — мають одноразовий характер і стосуються конкретних осіб.

Суд виходить із того, що засади організації адвокатури можуть визначатись лише законами України (ст. 92, 131-2 Конституції). Адвокатура — складник системи правосуддя, і її законодавче врегулювання є умовою ефективності захисту прав людини.

Адвокатура — недержавний самоврядний інститут. Органи адвокатського самоврядування, зокрема РАУ, діють незалежно від держави й можуть ухвалювати рішення, обов’язкові для всіх адвокатів. Це не суперечить Конституції, адже такі акти конкретизують закон, а не встановлюють нові державні норми.

Органи адвокатського самоврядування можуть ухвалювати як індивідуальні, так і нормативні рішення, але вони обов’язкові лише для адвокатів. Вони не можуть визначати права чи обов’язки осіб, які не є адвокатами.

Отже, рішення РАУ регулюють виключно професійну діяльність адвокатів, які добровільно обрали цей статус, і не визначають загальногромадянських прав та обов’язків, про які йдеться в ст. 57 Конституції.

Рішення РАУ №191 щодо щорічного внеску за розміщення додаткової інформації в Єдиному реєстрі адвокатів є нормативним актом внутрішнього характеру. Воно регулює добровільну подачу даних адвокатами та не порушує Конституцію, бо не встановлює загальних прав чи обов’язків громадян.

Автор клопотання вказує, що рішення Ради адвокатів України, зокрема № 191, публікуються лише на її вебсайті, що, на його думку, не гарантує належного оприлюднення, оскільки адвокатура є незалежною від держави.

Конституційний Суд підкреслив, що адвокатура є складником системи правосуддя, діє на принципах верховенства права, законності, незалежності й гласності, а її органи — самоврядні та незалежні. ЄСПЛ та Рада Європи наголошують на особливій ролі адвокатів і важливості саморегулювання професії.

Суд зауважив, що неоднозначність тлумачення норми не є підставою для визнання її неконституційною, якщо існує конституційно узгоджене тлумачення. Органи адвокатського самоврядування повинні забезпечити гласність своїх рішень, а адвокати — сумлінність у їх виконанні.

Конституційний Суд підтвердив, що органи адвокатського самоврядування можуть ухвалювати нормативні акти, обов’язкові для адвокатів, і це не суперечить Конституції.

Суд зазначив, що право знати свої права і обов’язки (ст. 57 Конституції) є універсальним і стосується й адвокатів. Водночас порядок оприлюднення рішень може визначати сама Рада адвокатів України, якщо він не порушує конституційних принципів. Дата набрання чинності рішень не може передувати їх оприлюдненню.

Суд підкреслив, що адвокат — ключова фігура у забезпеченні правосуддя, тому повинен мати доступ до правової інформації. Використання сучасних інформаційних технологій робить публікацію рішень онлайн достатньою формою доведення їх до відома.

Висновок: частина третя статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ є конституційною, а рішення органів адвокатського самоврядування, ухвалені в межах закону та належно оприлюднені, є чинними та обов’язковими для адвокатів.

2. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «ПП «МАРКЕТТРАНС» проти України» (Заява № 16989/15) від 25 червня 2025 року

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Справа стосується позбавлення підприємства-заявника права власності на туристичну базу, яку воно придбало у профспілкової організації. Прокурор вимагав повернути це майно у державну власність, стверджуючи, що профспілки не мали права відчужувати такі об’єкти.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Після розпаду СРСР в Україні виникла правова невизначеність щодо майна колишніх радянських профспілок. Спочатку Укрпрофрада, що управляла мережею туристичних закладів, була реорганізована у приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур». Верховна Рада України у 1992–1994 роках ухвалила постанови, якими тимчасово передала активи загальносоюзних організацій Фонду державного майна України, але спеціальний закон про статус цього майна так і не був прийнятий.

У 1997 році Вищий арбітражний суд України визнав законність створення ПрАТ «Укрпрофтур» і правомірність його володіння відповідним майном.

ФАКТИ ЦІЄЇ ЗАЯВИ

У 1999 році «Укрпрофтур» передав туристичну базу дочірньому підприємству «Херсонтурист». У 2008 році підприємство-заявник придбало цю базу за 2,1 млн грн, а його право власності було офіційно зареєстроване.

У 2011 році прокурор подав позов до суду, вимагаючи скасування реєстраційних документів і передачі майна державі. Суди погодилися з позицією прокуратури, визнавши, що база належала державі, а передача її у приватну власність була незаконною.

У 2014 році Вищий господарський суд остаточно підтвердив це рішення, і підприємство-заявник втратило право власності на базу.

ОЦІНКА СУДУ

1. Прийнятність.

ЄСПЛ визнав заяву прийнятною, відхиливши аргументи уряду про невичерпання національних засобів захисту. Суд зазначив, що позови про відшкодування збитків не могли відновити право власності, тому вони не є ефективним засобом захисту у цьому випадку.

2. Суть.

Підприємство-заявник вважало, що добросовісно придбало майно, зареєстроване державними органами, і не могло передбачити, що через багато років держава оскаржить його власність.

Уряд визнав втручання, але вважав його законним і спрямованим на захист суспільного інтересу.

Суд нагадав, що подібні справи вже розглядалися (зокрема, «Фонд “Батьківська турбота” проти України»), і зазначив, що Україна досі не ухвалила закону, який би визначав статус майна колишніх профспілок.

ЄСПЛ звернув увагу, що заявник діяв добросовісно, придбавши майно через шість років після офіційної реєстрації попереднього власника. Держава не проявляла інтересу до цього об’єкта протягом багатьох років і лише через десятиліття ініціювала судове витребування.

Суд не побачив конкретного суспільного інтересу у поверненні майна державі: уряд не пояснив, навіщо воно їй потрібне і як планується використовувати базу. До того ж, об’єкт перебував у занедбаному стані.

Посилаючись на принцип пропорційності, Суд підкреслив, що держава має нести ризик власних адміністративних помилок, а не перекладати цей тягар на приватних осіб.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що позбавлення підприємства-заявника власності було непропорційним втручанням у його майнові права, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Підприємство-заявник не подавало вимог про справедливу сатисфакцію, тому Суд не присуджував компенсації.

КІНЦЕВЕ РІШЕННЯ

ЄСПЛ одноголосно постановив: було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки позбавлення підприємства-заявника власності на туристичну базу було непропорційним і не переслідувало переконливого суспільного інтересу.

3. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Кулик проти України» (Заява № 40214/16) 09 травня 2025 року

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Справа стосується позбавлення заявника земельної ділянки, яку він отримав у приватну власність на підставі рішення районної державної адміністрації. Через кілька років прокурор оскаржив це рішення, стверджуючи, що ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману, і тому не могла бути приватизована.

ФАКТИ СПРАВИ

У 2011 році Очаківська районна державна адміністрація надала заявнику один гектар землі для ведення особистого селянського господарства, після чого він отримав державний акт на право власності.

У 2013 році прокурор подав позов, вимагаючи скасування цього рішення, оскільки частина ділянки нібито перебувала в межах двокілометрової прибережної смуги, що має водоохоронний статус.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що жодних доказів такого розташування не було, а сама земля з 1959 року використовувалася для сільськогосподарських потреб.

Апеляційний суд погодився, додавши, що ділянка знаходиться на відстані 1 999,3 м від берегової лінії, тобто фактично за межами прибережної зони.

Однак у 2014 році Вищий спеціалізований суд України скасував ці рішення, пославшись на норми Водного кодексу та підзаконні акти, згідно з якими, навіть без точно визначених меж, органи влади мали враховувати «орієнтовні» розміри прибережних смуг.

Після нового розгляду нижчі суди задовольнили позов прокурора, визнавши недійсним право власності заявника.

ОЦІНКА СУДУ

ЄСПЛ визнав, що відбулося втручання у право власності заявника. Суд розглянув три аспекти — законність, суспільний інтерес і пропорційність втручання.

1. Законність.

Суд зазначив, що у районі не було офіційно оформлених меж прибережної захисної смуги, і застосування «орієнтовних розмірів» залишало простір для помилок і свавілля, що ставить під сумнів «якість закону». Крім того, із загальної площі лише приблизно 0,07 м землі заявника потенційно могли входити до цієї зони — тобто незначна частина ділянки.

2. Суспільний інтерес.

ЄСПЛ зауважив, що держава не довела реальної потреби у втручанні. Земля десятиліттями використовувалася як сільськогосподарська, і не було доведено, що її вилучення необхідне для захисту навколишнього середовища чи інших публічних цілей.

3. Пропорційність.

Суд підкреслив, що заявник був добросовісним власником, який отримав землю законно. Його позбавили власності без будь-якої компенсації.

Відсутність відшкодування порушує справедливий баланс між інтересами суспільства і правами особи. За усталеною практикою Суду, позбавлення майна без компенсації є непропорційним втручанням, окрім виняткових випадків, яких тут не було.

Отже, Суд дійшов висновку, що порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

ЄСПЛ постановив, що Україна має забезпечити повернення заявнику його земельної ділянки або надати рівнозначне майно чи грошову компенсацію відповідно до її вартості.

Крім того, Суд присудив 1 500 євро за моральну шкоду.

РІШЕННЯ СУДУ

Європейський суд з прав людини одноголосно постановив:

Заяву визнати прийнятною.

Констатувати порушення статті 1 Першого протоколу.

Зобов’язати державу:повернути заявнику земельну ділянку або надати рівнозначну компенсацію;сплатити 1 500 євро моральної шкоди.

4. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Бондар проти України» (Заяви № 29184/15 та № 44078/16) від 09 травня 2025 року

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Справа стосується позбавлення заявників їхніх земельних ділянок за позовом прокурора. Заявники скаржилися на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки їх позбавили майна без законних підстав і без компенсації.

У 2009–2010 роках Лебединська районна державна адміністрація (РДА) Сумської області надала кожному заявнику дві земельні ділянки — по 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для садівництва.

Землі були класифіковані як сільськогосподарські. У грудні 2010 року заявники отримали державні акти на право власності.

У 2013 році лісогосподарське підприємство заявило, що саме воно є законним користувачем цих земель, і що вони є землями лісогосподарського призначення. Прокурор подав позови, вимагаючи скасування рішень РДА і права власності заявників.

Суди трьох інстанцій підтримали прокурора, зазначивши, що відповідні землі ще у 2000 році були передані лісгоспу у постійне користування, а наявні документи державних органів підтверджували це навіть без формального оформлення права користування.

У результаті розпорядження РДА скасували, а заявників позбавили права власності.

ОЦІНКА СУДУ

1. Прийнятність та locusstandi

Суд об’єднав дві заяви, оскільки вони мали схожий предмет.

Після смерті другої заявниці провадження продовжив її чоловік — перший заявник. Суд визнав його правомірним представником, оскільки він мав законний інтерес у підтримці справи.

2. Аналіз за статтею 1 Першого протоколу

ЄСПЛ розглянув скаргу заявників як втручання у право мирного володіння майном, що має бути законним, переслідувати суспільну мету та бути пропорційним.

Суд наголосив, що основне питання у цій справі — відсутність будь-якої компенсації за позбавлення власності.

Заявників фактично позбавили земель, отриманих законним шляхом, не надавши їм ані грошової, ані майнової компенсації.

ЄСПЛ послався на попереднє рішення у справі «Дроздик та Мікула проти України» (2024), де в аналогічних обставинах він визнав, що в Україні відсутній ефективний механізм відшкодування у випадках скасування права власності через помилки державних органів.

Відповідно, держава не забезпечила справедливий баланс між публічними інтересами та правами заявників.

Таким чином, Суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

ЄСПЛ постановив, що для відновлення прав заявників держава має:

повернути земельні ділянки, або

надати рівноцінне майно чи грошову компенсацію,

розраховану згідно з національними стандартами оцінки та практикою Суду.

Крім того, Суд присудив:

по 1 500 євро кожному заявнику за моральну шкоду;

110 євро спільно за судові витрати.

Якщо держава не здійснить виплати протягом трьох місяців, на суми буде нараховуватись простий відсоток — ставка ЄЦБ + 3%.

5. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Поздняков та інші проти України» (Заява № 33161/20 та 2 інші заяви) від 02 травня 2025 року

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Заявники — внутрішньо переміщені особи (ВПО), які після переїзду з Донецька до Черкас були позбавлені можливості голосувати на місцевих виборах 2015 року та на виборах до Верховної Ради України 2019 року за своїм фактичним місцем проживання.

Їм відмовили у внесенні до списків виборців за новою адресою на тій підставі, що вони не належали до відповідної територіальної громади.

Заявники вважали це дискримінацією ВПО, що порушує статтю 3 Першого протоколу до Конвенції у поєднанні зі статтею 14 Конвенції, а також статтю 1 Протоколу № 12.

ОЦІНКА СУДУ

I. Об’єднання заяв

Суд об’єднав заяви, оскільки вони стосувалися однакових питань.

II. Щодо місцевих виборів (стаття 1 Протоколу № 12)

Суд визнав, що заявники не довели своєчасності подання скарг щодо місцевих виборів 2015 року, тому ця частина заяв визнана явно необґрунтованою та неприйнятною.

III. Щодо виборів до Верховної Ради (стаття 3 Першого протоколу + стаття 14)

Уряд вважав, що скарги були подані із запізненням і що законні обмеження спрямовані на запобігання «виборчому туризму».

Заявники наголошували, що не могли повернутися до своїх домівок на непідконтрольній території, отже, їхня ситуація була винятковою.

Суд визнав, що:

чинне законодавство тоді не враховувало особливе становище ВПО;

це позбавило їх повноцінної участі у виборах (вони могли голосувати лише за партійні списки, але не за мажоритарних кандидатів);

ситуація є подібною до справи «Селигененко та інші проти України», де вже встановлено дискримінацію ВПО.

Отже, Суд встановив порушення статті 3 Першого протоколу у поєднанні зі статтею 14 Конвенції, оскільки держава не забезпечила недискримінаційного виборчого права для ВПО.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

Моральна шкода: 4 500 євро кожному заявнику.

Судові та інші витрати: індивідуальні суми, зазначені в додатку, та 5 000 євро спільно за провадження в ЄСПЛ (на рахунок адвоката).

Відсотки: після тримісячного строку — ставка ЄЦБ + 3 %.

Решту вимог відхилено.

6. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Горопашин проти України» (Заява № 67127/16) від 24 квітня 2025 року

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Заявник, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, отримав у 1993 році земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво в м. Житомирі. Він мав усі документи про право власності, але через двадцять років, у 2013 році, виявив, що на його землі ведеться будівництво. З’ясувалося, що сусідня сільська рада у 2011 році незаконно передала його ділянку іншій особі, яка потім продала її третій особі — добросовісному набувачу.

Після кількох судових проваджень остаточним рішенням українські суди визнали недійсним право власності заявника, пославшись на те, що земельна ділянка фактично належала до території села, а не міста, і тому рішення міськвиконкому про її передачу було ухвалено без повноважень.

Таким чином, заявник втратив своє майно без будь-якої компенсації, попри те, що користувався ним майже двадцять років.

ОЦІНКА СУДУ

ЄСПЛ розглядав справу лише в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).

Суд встановив, що заявник мав чинне право власності, підтверджене державними органами, і користувався земельною ділянкою законно. Позбавлення його власності було втручанням у право мирного володіння майном.

Суд підкреслив такі ключові моменти:

помилка у межуванні між містом і селом виникла з вини державних органів, а не заявника;

держава не запропонувала жодної компенсації чи альтернативної ділянки, хоча заявник був добросовісним власником і мав пільгове право на землю як ліквідатор ЧАЕС;

національні суди, визнавши незаконність рішень влади, фактично виправили помилку держави за рахунок заявника, що суперечить принципу належного урядування.

Суд визнав, що хоча втручання могло мати законну мету, воно не відповідало вимозі пропорційності, адже на заявника було покладено надмірний тягар.

Висновок: було порушено статтю 1 Першого протоколу.

ЗАСТОСУВАННЯ

На підставі статті 41 Конвенції ЄСПЛ присудив заявнику:

7 880 євро — відшкодування матеріальної шкоди (вартість втраченої земельної ділянки);

1 500 євро — компенсація моральної шкоди;

додатково передбачено нарахування відсотків у разі несвоєчасної виплати.

Вимога про компенсацію судових витрат була відхилена як необґрунтована.

7. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Обаранчук проти України» (Заява № 41443/16)від 03 квітня 2025 року

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Заявниця скаржилася, що апеляційний суд прийняв до розгляду скаргу особи, яка не брала участі у первинному провадженні, на остаточне рішення, ухвалене на її користь, і скасував його. Вона вважала це порушенням принципу юридичної визначеності, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, а також статті 1 Першого протоколу (право мирного володіння майном).

ОЦІНКА СУДУ

ЄСПЛ підтвердив, що справа є прийнятною, і нагадав про свої висновки у справах «Дія-97 проти України» та «Промислово-фінансовий консорціум “Інвестиційно-металургійний союз” проти України» щодо принципу юридичної визначеності.

Суд наголосив, що Л., який придбав спірну земельну ділянку лише через рік після остаточного рішення на користь заявниці, не міг вважатися стороною, чиї права вирішувалися тим рішенням. Національні суди, однак, неправильно розширили тлумачення процесуальних норм, допустивши апеляцію Л.

Ключовим стало те, що саме органи влади створили ситуацію невизначеності, коли після отримання повідомлення про судове рішення на користь заявниці вони все одно передали земельну ділянку третій особі. Попри це, українські суди не надали переконливих підстав для поновлення провадження.

ЄСПЛ визнав, що таке втручання порушило принцип юридичної визначеності, передбачений статтею 6 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ

ЄСПЛ також встановив порушення статті 1 Першого протоколу, оскільки скасування остаточного рішення без поважних причин позбавило заявницю її права власності без будь-якої компенсації, що створило надмірний тягар. Суд навів аналогію з рішенням «Брумареску проти Румунії».

РІШЕННЯ СУДУ

Визнати заяву прийнятною.

Констатувати порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).

Констатувати порушення статті 1 Першого протоколу (захист власності).

Присудити заявниці 1 000 євро компенсації моральної шкоди.

8. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Бабкініс проти України» (Заява № 8753/16) від 27березня 2025 року

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

Заявниця, колишня працівниця Державної екологічної інспекції у Луганській області, скаржилася на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу. Вона стверджувала, що була незаконно позбавлена заробітної плати за час, коли через бойові дії не могла виконувати роботу, а національні суди відмовили у задоволенні її позову без належного обґрунтування.

Після початку війни заявниця залишила Луганськ, а інспекцію було переміщено до Сєвєродонецька. Вона відмовилась переїжджати й подала позов про стягнення 11 117 грн за 95 днів невиплаченої зарплати. Суди всіх інстанцій відмовили, вважаючи, що відсутність на роботі в зоні бойових дій не є «простій» у розумінні трудового законодавства. Вони послалися на листи Мінсоцполітики, якими рекомендувалося надавати працівникам відпустки без збереження заробітку.

ОЦІНКА СУДУ

ЄСПЛ визнав, що справа підпадає під дію пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Суд зазначив, що національні суди неправильно застосували норми Тимчасового порядку, оскільки не пояснили, чому обрали положення, що регулює період після переміщення органу влади, хоча позов стосувався періоду до переміщення, який покривався пунктом 3 цього порядку.

Крім того, суди без належного обґрунтування віддали перевагу необов’язковим листам Мінсоцполітики замість обов’язкової постанови уряду. Таким чином, національні суди не виконали обов’язку наводити належне мотивування своїх рішень.

Висновок: було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

З огляду на встановлене порушення статті 6, Суд не вбачав потреби окремо розглядати скаргу заявниці щодо порушення її майнових прав за статтею 1 Першого протоколу.

9. Про утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду

(Закон України від 16 вересня 2025 року № 4602-IX, чинність з 02.10.2025)

Стаття 1. Утворити Спеціалізований окружний адміністративнийсуд, Спеціалізований апеляційний адміністративний суд із їх місцезнаходженням у місті Києві.

Стаття 2. Територіальна юрисдикція (підсудність) Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду поширюється на всют територію України.

Стаття 3. Спеціалізований окружний адміністративнийсуд, Спеціалізований апеляційний адміністративний суд є вищими спеціалізованими судами.

10. Про затвердження Змін до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 (в редакції наказу від 17.08.2023 № 231 зі змінами)

(Наказ Офісу Генерального прокуроравід 15 вересня 2025 року № 294, чинність з 16.09.2025)

У розділі II:

у главі 4:

пункт 24 доповнено абзацами сьомим та восьмим такого змісту:

До кримінальних правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища належать:

«- пов’язані із жорстоким поводженням з дикими тваринами, що належать до хребетних, а також інші кримінальні правопорушення стосовно диких тварин та інших рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу, які підлягають особливому захисту держави;

- пов’язані з виготовленням, зберіганням, використанням, транспортуванням чи застосуванням радіоактивних, хімічних, біологічних матеріалів, речовин, предметів з метою значного забруднення довкілля або що спричинило значне забруднення довкілля (крім злочинів, пов’язаних із нападами на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, терористичними актами, контрабандою, незаконним виготовленням ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію, а також злочинами проти основ національної безпеки України);».

доповнено пунктом 32 такого змісту:

«32. При внесенні до Реєстру інформації про кримінальні правопорушення, в яких здійснювались фінансові розслідування, необхідно враховувати, що фінансове розслідування - це сукупність здійснюваних у межах досудового розслідування злочину, в результаті вчинення якого одержано майно (доходи), слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, спрямованих на виявлення такого майна, відслідковування його руху, зміни форми, маскування походження, перетворення, визначення вартості, накладення арешту, з метою використання зібраних доказів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та застосування конфіскації / спеціальної конфіскації.».

У додатках до Положення:

у Додатку 1:

закладку «Реєстрація» доповнено пунктом 25.1 такого змісту:

у закладці «Характеристика кримінального правопорушення»:

після пункта 25 доповнено пунктами 26-26.1 такого змісту:

у закладці «Наслідки досудового розслідування»:

пункт 12 викладено в такій редакції:

після пункту 21 доповнено пунктом 22 такого змісту:

 у Додатку 2:

закладку «Потерпілі»:

доповнено пунктом 8 такого змісту:

після пункту 9 доповнено пунктом 9.1 такого змісту:

11. Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"

(Закон України від 21 серпня 2025 р. № 4576-IX, чинність з 12.12.2025)

Частину першу статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX викладено в такій редакції:

"1. У період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором".

12. Про внесення зміни до додатка 9 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

(Постанова правління Пенсійного фонду України від 30.07.2025  № 26-2, чинність з 16.09.2025)

Внесено зміну до абзацу шостого пункту 1 додатка 9 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1), виклавши його в такій редакції:

Пенсіонери мають право:

«оскаржувати рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги — до Пенсійного фонду України з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» або/та у судовому порядку;».

13. Про внесення зміни до додатка 7 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

(Постанова правління Пенсійного фонду України від 30.07.2025  № 26-1, чинність з 12.09.2025)

Внесено зміну до абзацу шостого пункту 1 додатка 7 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), виклавши його в такій редакції:

Пенсіонери мають право:

«оскаржувати рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги — до Пенсійного фонду України з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» або/та у судовому порядку;».

14. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України

(Наказ Міністерства юстиції України від 13.08.2025  № 2204/5, чинність з 16.09.2025)

Внесено до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, такі зміни:

у розділі III:

після пункту 22 доповнено пунктом 23 такого змісту:

«23. У разі якщо виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено заходів, передбачених статтею 40 Закону (Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа), такі заходи здійснюються державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем за заявою боржника у порядку, встановленому пунктом 16 розділу VIII цієї Інструкції.».

у пункті 2 розділу VI:

після абзацу тринадцятого доповнено новим абзацом чотирнадцятим такого змісту:

«Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430.».

пункт 13 розділу VII після абзацу першого доповнено абзацом другим такого змісту:

«Виплата стягнутих грошових коштів (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем в порядку, визначеному статтею 47 Закону, а також з урахуванням строків вчинення виконавчих дій, визначених у додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.».

у розділі VIII:

пункт 1 доповнено новим абзацом такого змісту:

«На майнові права, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності арешт накладається шляхом винесення постанови про арешт майна боржника. Опис та арешт такого майна не проводяться.»;

Внесено до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, такі зміни:

абзац п’ятий пункту 3 розділу II викладено в такій редакції:

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

«копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у випадках, передбачених законодавством,— постанови про арешт майна боржника;»;

15. Постанова про затвердження Правил професійної етики судді Конституційного Суду України від 22 липня 2025 року № 21-п/2025

1. Суддя Суду (далі - Суддя) у своїй професійній діяльності, позасудовій поведінці та особистому житті дотримується загальновизнаних етичних принципів поведінки судді, а саме: незалежності, безсторонності, чесності, непідкупності, компетентності та сумлінності.

…

Суддя зберігає таємницю обговорення під час розгляду справ, дотримується конфіденційності з питань підготування актів у конституційному провадженні та внутрішньої діяльності Суду. Суддя може публічно висловлювати свою думку щодо суті лише тих справ, у яких конституційне провадження завершено.

Конфіденційну інформацію та будь-яку іншу інформацію з обмеженим доступом, отриману Суддею під час здійснення повноважень, Суддя не повинен використовувати або розголошувати за будь-яких умов, не пов’язаних зі здійсненням таких повноважень.

…

8. Суддя виконує свої повноваження незалежно від суспільного схвалення чи критики діяльності Суду. Водночас Суддя не є ізольованим від суспільства. Він/вона може брати участь у публічному дискурсі з правових, конституційних і суспільно значущих питань за умови дотримання принципів нейтральності, зваженості й утримання від коментарів, які можуть поставити під сумнів неупередженість чи авторитет Суду.

…

У періоди між засіданнями Суддя зосереджує свою роботу на підготуванні проєктів рішень, висновків та інших актів Суду, а також виконанні інших обов’язків, безвідносно до форми організації такої роботи.

Суддя провадить позасудову діяльність, не заборонену законом. Така діяльність не може перешкоджати виконанню обов’язків Судді.

Суддя має право інформувати громадськість, наукову і професійну правничу спільноту про акти Суду та його юридичні позиції як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Суддя користується правом на свободу вираження поглядів, гарантованим Конституцією України та міжнародними стандартами,  ураховуючи свій статус та обов’язок зберігати незалежність, неупередженість і гідність Судді.

Суддя утримується від публічних висловлювань, зокрема у медіа та соціальних мережах, іншої поведінки, яка може підривати довіру до Суду, стати приводом для сумнівів у його неупередженості, зокрема через прихильність у ставленні до політичних діячів чи партій.

Після припинення повноважень (звільнення) Суддя продовжує бути стриманим у своїй поведінці загалом та в публічних заявах зокрема, а також  щодо питань, які можуть поставити під сумнів його незалежність, неупередженість та політичну нейтральність під час виконання ним своїх обов’язків.

Після припинення повноважень (звільнення) Суддя продовжує дотримуватися конфіденційності щодо інформації з обмеженим доступом, яка стала йому відомою під час здійснення ним повноважень.

Порушення Правил не може бути самостійною підставою для притягнення Судді до дисциплінарної відповідальності.

16. Про внесення змін до Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2025 р. № 1127, чинність з 12.09.2025)

Пункт 3 доповнено підпунктами 2-1, 9-1, 9-2, 10-1 - 10-3 такого змісту:

Заяви можна подати у таких категоріях (за технічної можливості):

“2-1) А1.2 Вимушене переміщення за межі України;”;

“9-1) А2.8 Насильницьке переміщення або депортація дітей;

9-2) А2.9 Насильницьке переміщення або депортація дорослих;”;

“10-1) А3.3 Втрата житла або місця проживання;

10-2) А3.4 Втрата оплачуваної роботи;

10-3) А3.5 Втрата приватного підприємництва;”.

Доповнено Порядок розділами такого змісту:

Для формування заяви за категорією А1.2 Вимушене переміщення за межі України засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені пунктом 6 цього Порядку, та:

1) відомості про вимушене переміщення за межі України:

дата вимушеного переміщення за межі України;

адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання на момент вимушеного переміщення за межі України;

адреса фактичного місця проживання після вимушеного переміщення за межі України;

обставини, що спричинили вимушене переміщення за межі України;

інформація про перебування за кордоном станом на 24 лютого 2022 р., причини перебування за кордоном, обставини, через які потрібно було повертатись в Україну, але через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України немає (не було) такої можливості (за наявності);

дата перетину державного кордону України, напрям перетину державного кордону України, пункт пропуску через державний кордон України, спосіб перетину державного кордону України (за наявності);

інформація про повернення до України;

дата добровільного повернення до покинутого задекларованого/зареєстрованого або фактичного місця проживання (за наявності);

2) відомості про членів сім’ї, які були переміщені разом із заявником (за наявності):

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

стать;

відомості про ступінь спорідненості із заявником;

3) відомості про тимчасовий захист або притулок, наданий іншою державою (за наявності):

держава, що надає тимчасовий захист або притулок;

дата надання та дата завершення тимчасового захисту або притулку;

документи, що підтверджують надання тимчасового захисту або притулку.

Для формування заяви за категорією А2.8 Насильницьке переміщення або депортація дітей засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені пунктом 6 цього Порядку, та:

1) відомості про статус дитини:

відомості про наявність у дитини статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування (за наявності);

відомості про перебування дитини під інституційним доглядом та вихованням на момент переміщення (за наявності);

2) відомості про насильницьке переміщення або депортацію:

дата насильницького переміщення або депортації;

адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання та/або адреса фактичного місця проживання на момент насильницького переміщення або депортації;

адреса фактичного місця проживання після насильницького переміщення або депортації;

опис насильницького переміщення або депортації;

дата закінчення насильницького переміщення або депортації;

відомості про включення до Реєстру відомостей щодо дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, та реєстровий номер у зазначеному Реєстрі (за наявності);

статус дитини після переміщення (за наявності);

3) відомості про членів сім’ї, які були переміщені разом із заявником (за наявності):

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

стать;

відомості про ступінь спорідненості із заявником.

Для формування заяви за категорією А2.9 Насильницьке переміщення або депортація дорослих засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені пунктом 6 цього Порядку, та:

1) відомості про насильницьке переміщення або депортацію:

дата насильницького переміщення або депортації;

адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання та/або адреса фактичного місця проживання на момент насильницького переміщення або депортації;

адреса фактичного місця проживання після насильницького переміщення або депортації;

опис насильницького переміщення або депортації;

дата закінчення насильницького переміщення або депортації;

відомості про включення до Реєстру осіб, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, та реєстраційний номер у зазначеному Реєстрі (за наявності);

2) відомості про членів сім’ї, які були переміщені разом із заявником (за наявності):

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

стать;

відомості про ступінь спорідненості із заявником.

Заява в категорії А3.3 Втрата житла або місця проживання

Заяву може подавати особа, яка втратила житло або місце проживання, включаючи пов’язану з цим втрату звичайних особистих речей, а також витрати, понесені на забезпечення нового житла або місця проживання, зокрема витрати на переїзд.

Для формування заяви за категорією А3.3 Втрата житла або місця проживання засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені пунктом 6 цього Порядку, та відомості про втрату житла або місця проживання:

тип житла або місця проживання;

адреса (місцезнаходження) житла або місця проживання та геопросторові координати (за наявності);

загальна площа, кількість кімнат, поверх житла або місця проживання (за наявності). У разі відсутності точної інформації про загальну площу об’єкта житлового нерухомого майна зазначається орієнтовна площа;

кількість осіб, що проживали у житлі або місці проживання, інформація про співмешканців (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та спорідненість із заявником (за наявності);

інші технічні характеристики житла або місця проживання (за наявності);

інформація про те, чи є/був заявник власником житла або місця проживання;

дата державної реєстрації права власності на об’єкт житлового нерухомого майна (у разі проведення державної реєстрації права власності);

дата набуття права власності на об’єкт житлового нерухомого майна (за наявності);

вид права власності на об’єкт житлового нерухомого майна (щодо об’єктів спільної власності зазначаються вид спільної власності, розмір частки у праві спільної часткової власності, кількість співвласників об’єкта нерухомого майна) (за наявності);

правова підстава проживання заявника у житлі або місці проживання (наприклад, договір оренди, договір безоплатного користування);

підтвердження підстави проживання у житлі або місці проживання (за наявності);

інформація про те, чи є/було житло або місце проживання адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання заявника;

адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання заявника, відмінна від адреси житла або місця проживання;

дата, з якої заявник почав проживати у житлі або місці проживання;

докази, що підтверджують факт проживання у житлі або місці проживання;

реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або відомості щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна (за наявності);

реєстраційний номер об’єкта житлового нерухомого майна в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна (за наявності);

тип події, що спричинила втрату житла або місця проживання;

дата та опис події, що спричинила втрату житла або місця проживання (за бажанням);

підтвердження втрати житла або місця проживання (за наявності);

адреса (місцезнаходження) фактичного місця проживання після переїзду та геопросторові координати (за наявності);

сума бажаної компенсації за втрату житла або місця проживання (за бажанням);

сума та докази витрат на переїзд (за наявності);

сума та докази витрат на нове житло або місце проживання (за наявності);

інформація про компенсацію за втрату житла або місця проживання (тип, сума призначеної компенсації, сума отриманої компенсації) (за наявності);

відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно втрати житла або місця проживання (за наявності).

Заява в категорії А3.4 Втрата оплачуваної роботи

Заяву може подавати фізична особа, яка мала оплачувану роботу або була самозайнятою особою, щодо компенсації доходу, не отриманого через втрату роботи.

Компенсація визначається як сума втрат за певний період (наприклад, місяць або рік).

Для формування заяви за категорією А3.4 Втрата оплачуваної роботи засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені пунктом 6 цього Порядку, та:

1) відомості про втрату оплачуваної роботи:

тип зайнятості (найманий працівник/самозайнята особа, інші способи зайнятості, що передбачають отримання винагороди за працю);

інформація про роботодавця (за наявності);

місцезнаходження, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти) роботодавця (за наявності);

інформація про трудовий договір або інші докази працевлаштування (за наявності);

детальний опис роботи, яку виконував заявник;

дата початку роботи;

сума компенсації (наприклад, заробітна плата, компенсації, надбавки, пільги та інші доходи) за певний період часу;

інформація про реєстрацію як самозайнятої особи (за наявності);

інформація про діяльність самозайнятої особи за період, що передував втраті роботи (за наявності);

інформація про реєстрацію припинення діяльності самозайнятої особи (за наявності);

відомості про роботодавця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (за наявності);

дата втрати оплачуваної роботи;

обставини, що призвели до втрати оплачуваної роботи;

дата закінчення періоду втрати роботи (за наявності);

інформація про реєстрацію в Державній службі зайнятості (за наявності);

2) відомості про поновлення на роботі (за наявності):

інформація про роботодавця (роботодавців), якщо він відрізняється від попереднього роботодавця;

адреса місцезнаходження (юридична адреса), контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти) роботодавця;

інформація про трудовий договір;

інформація про нову (відновлену) діяльність самозайнятої особи;

сума бажаної компенсації;

відомості про нараховані доходи, зокрема з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;

сума одержаної допомоги по безробіттю (за наявності);

відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно події, що спричинила втрату оплачуваної роботи (за наявності).

Заява в категорії А3.5 Втрата приватного підприємництва

Заяву може подавати фізична особа, яка зареєстрована або була зареєстрована як фізична особа - підприємець, щодо втрати прибутків, понесених заявником у зв’язку з вимушеним припиненням підприємницької діяльності або неможливістю провадити таку діяльність.

Для формування заяви за категорією А3.5 Втрата приватного підприємництва засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені пунктом 6 цього Порядку, та:

1) відомості про приватне підприємництво:

дата реєстрації як фізичної особи - підприємця;

інформація про те, чи не припинена підприємницька діяльність;

дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за наявності);

причина припинення підприємницької діяльності (за наявності);

дата фактичного припинення підприємницької діяльності (за наявності);

адреса реєстрації фізичної особи - підприємця;

фактична адреса провадження підприємницької діяльності (зазначається у випадку, коли така адреса відрізняється від адреси реєстрації фізичної особи - підприємця);

вид підприємницької діяльності;

детальний опис підприємницької діяльності;

відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) відомості про подію, що призвела до втрати приватного підприємництва:

тип події, що спричинила втрату приватного підприємництва;

дата та опис події, що спричинила втрату приватного підприємництва;

докази втрати приватного підприємництва (за наявності);

детальний опис приватного підприємництва (за наявності);

дата відновлення приватного підприємництва (за наявності);

3) сума вимоги заяви:

інформація про задекларовані доходи з декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) або декларації платника єдиного податку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (за наявності);

інші докази одержаного прибутку (за наявності);

сума бажаної компенсації;

інформація про те, що включається до суми бажаної компенсації;

методика розрахунку суми бажаної компенсації;

відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно втрати приватного підприємництва (за наявності).

17. Про затвердження Алгоритму повідомлення про можливі випадки катування військовослужбовцями Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

(Наказ Міністерства оборони України від 01.06.2025  № 357, чинність з 26.08.2025)

Цей Алгоритм визначає згідно з вимогами статті 214 Кримінального процесуального кодексу України механізм повідомлення Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь (далі — ДБР), органів прокуратури, у тому числі спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (далі — органи прокуратури) про можливі випадки катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання особи (далі — катування), відповідальність за які встановлено Кримінальним кодексом України, військовослужбовцями Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі — Служба правопорядку), а також дій службових осіб Служби правопорядку при виявленні факту катування чи отриманні інформації про можливі випадки катування військовослужбовцями Служби правопорядку.

Потерпілий, свідок (очевидець) чи особа, якій з інших джерел стало відомо про можливі випадки катування військовослужбовцями Служби правопорядку, за допомогою засобів зв’язку (або іншим зручним способом) повідомляє про це орган управління Служби правопорядку, або ДБР чи відповідний орган прокуратури, у зоні діяльності яких підрозділ Служби правопорядку виконує завдання за призначенням. Такі особи також можуть звертатись із зазначеного питання до інших правоохоронних органів, громадських організацій та державних органів з метою повідомлення про випадок катування та є вільними у виборі часу, місця та способу повідомлення до зазначених органів.

До матеріалів повідомлення (за наявності) долучається медична документація, у якій зафіксовано тілесні ушкодження, завдані внаслідок катування, фото-, відеоматеріал, що підтверджує надану інформацію.

Службова особа Служби правопорядку, яка стала свідком (очевидцем) випадку катування, повинна:

вжити заходів щодо припинення катування;

надати медичну допомогу потерпілому;

вжити заходів щодо фіксації обставин катування, з’ясувати інформацію щодо потерпілого та військовослужбовців, які вчиняли зазначені дії;

доповісти в найкоротші строки начальнику органу управління Служби правопорядку;

повідомити негайно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення випадку катування, ДБР та відповідний орган прокуратури, у зоні діяльності яких Служба правопорядку виконує завдання за призначенням;

Начальник органу управління Служби правопорядку при отриманні повідомлення про можливі випадки катування військовослужбовцями Служби правопорядку повинен:

вжити заходів щодо ізоляції потерпілого, а також забезпечити його захист від тиску та впливу з метою примусити особу відмовитися від заяви або приховати факт катування з боку службових осіб, які могли вчинити таке поводження, а також інших службових осіб Служби правопорядку;

організувати надання медичної допомоги (за потреби), а також психологічної підтримки потерпілій особі;

забезпечити невідкладну фіксацію медичними працівниками стану здоров’я та наявних тілесних ушкоджень в потерпілого або заявника;

організувати належним чином фіксацію обставин правопорушення та забезпечити збереження фактичних даних, що можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні за фактом катування, вчиненого військовослужбовцями Служби правопорядку;

обмежити доступ (якщо є така можливість та необхідність) до місця вчинення та виявлення можливого катування;

забезпечити недопущення спілкування службової особи Служби правопорядку, яка може бути причетна до вчинення катування з потерпілим або заявником;

призначити службове розслідування (службову перевірку);

надіслати повідомлення до ДБР та відповідний орган прокуратури, у зоні діяльності яких орган управління (військова частина, підрозділ Служби правопорядку в гарнізоні) Служби правопорядку виконує завдання за призначенням;

доповісти старшому начальнику;

всебічно сприяти органу досудового розслідування та прокурору у проведенні досудового розслідування щодо обставин катування;

надавати слідчим органу досудового розслідування, визначеним ними оперативним працівникам, а також прокурору відповідного органу прокуратури, у зоні діяльності яких орган управління (військова частина, підрозділ Служби правопорядку в гарнізоні) Служби правопорядку виконує завдання за призначенням, всієї необхідної інформації про обставини події, пов’язаної з катуванням, вчиненим підлеглою службовою особою, відомостей про таку службову особу та потерпілого або заявника.

Потерпілий, свідок (очевидець) чи особа, якій з інших джерел стало відомо про можливі випадки катування військовослужбовцями Служби правопорядку, має право повідомити через офіційний вебсайт ДБР, органів прокуратури або засобами електронного зв’язку про факт катування без зазначення прізвища, імені, по батькові (за наявності) потерпілого або заявника.

18. Про Військового омбудсмана

(Закон України від 17 вересня 2025 року № 4603-IX, чинності не набрало

Цей Закон визначає правовий статус, основні завдання, повноваження та організаційні засади діяльності Військового омбудсмана під час забезпечення дотримання прав військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними обов’язків військової служби, резервістів та військовозобов’язаних під час проходження ними зборів, а також особового складу правоохоронних органів, залучених до безпосередньої участі в бойових діях.

Військовий омбудсман є посадовою особою, через яку Президент України відповідно до статті 106 Конституції України та статей 4 і 5 Закону України "Про національну безпеку України" здійснює демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони з питань забезпечення дотримання органами військового управління (органами управління), командирами (начальниками) прав військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними обов’язків військової служби, резервістів та військовозобов’язаних під час проходження ними зборів, членів добровольчих формувань територіальних громад у зв’язку з їх участю в підготовці та виконанні завдань територіальної оборони чи безпосередньою участю у бойових діях, осіб, які на добровільній і конфіденційній основі залучаються до виконання завдань руху опору на тимчасово окупованих територіях України, а також особового складу правоохоронних органів, залучених до безпосередньої участі в бойових діях (далі - особи, на яких поширюється дія цього Закону).

Основними завданнями Військового омбудсмана є:

1) здійснення демократичного цивільного контролю щодо забезпечення дотримання прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

2) виявлення порушень прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону, причин та умов, що призводять до таких порушень;

3) напрацювання пропозицій щодо шляхів/способів мінімізації та усунення виявлених причин і умов, що призводять до порушення прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону, запобігання їх виникненню в майбутньому, а також сприяння поновленню прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

4) складання та направлення висновків і рекомендацій органам військового управління (органам управління), командирам (начальникам), а також іншим державним органам, їх посадовим особам з метою підвищення ефективності забезпечення захисту прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону.

Військовий омбудсман відповідно до покладених на нього завдань і в межах своєї компетенції має право:

1) розглядати скарги і проводити перевірки стосовно ймовірного порушення прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

2) запитувати та отримувати в установленому законом порядку від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, утворених відповідно до законів України військових формувань, підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форми власності в межах їх повноважень, передбачених законом, органів військового управління (органів управління), командирів (начальників) інформацію, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

3) опитувати та отримувати від осіб, які володіють інформацією, необхідною для виконання покладених на нього завдань, під час проведення перевірок письмові пояснення;

4) виступати замовником досліджень у сфері захисту прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

5) невідкладного прийому керівниками (начальниками), посадовими і службовими особами суб’єктів, зазначених у пункті 2 цієї частини, з питань виконання покладених на нього завдань;

6) безперешкодно відвідувати і перебувати з урахуванням обмежень, визначених законодавством, на території об’єктів органів військового управління (органів управління), з’єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, гауптвахт, дисциплінарних батальйонів, у тому числі в районах ведення воєнних (бойових) дій;

7) залучати на добровільній основі, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів з метою сприяння виконанню покладених на нього завдань;

8) забезпечувати на умовах конфіденційності і добровільності співпрацю з особами, які повідомляють про порушення прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

9) взаємодіяти для виконання своїх повноважень з органами військового управління (органами управління), командирами (начальниками), правоохоронними органами, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами та організаціями;

10) брати участь у міжнародному співробітництві відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

11) здійснювати інформаційно-аналітичну роботу та моніторинг з питань дотримання прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

12) готувати та подавати в установленому порядку уповноваженим учасникам правотворчої діяльності пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відповідних суспільних відносин з метою усунення причин і умов, що призводять до порушення прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону, а також запобігання їх виникненню в майбутньому;

13) складати та подавати органам військового управління (органам управління), командирам (начальникам), державним органам та їх посадовим особам висновки і рекомендації з метою підвищення ефективності забезпечення захисту прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

14) видавати на виконання своїх повноважень накази та розпорядження;

15) у визначених законом випадках складати протоколи про адміністративні правопорушення;

16) надавати роз’яснення, методичну та консультативну допомогу з питань дотримання прав осіб, на яких поширюється дія цього Закону;

17) інші права, визначені законом.

На розгляд скарг, поданих до Військового омбудсмана, вимоги Закону України "Про звернення громадян" не поширюються.

У скарзі зазначаються:

1) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) скаржника;

2) місце перебування та/або електронна поштова адреса та/або відомості про інші технічні засоби електронних комунікацій для зв’язку із скаржником;

3) суть скарги;

4) зміст вимоги;

5) у разі подання скарги представником скаржника - документи, що підтверджують повноваження для представництва інтересів іншої особи, оформлені у встановленому законом порядку;

6) дата подачі скарги і підпис скаржника.

Застосування кваліфікованого електронного підпису під час подання скарги не вимагається.

Строк розгляду скарги не може перевищувати десяти робочих днів з дня її одержання, крім випадків, коли зміст скарги дає підстави підозрювати потенційну шкоду для життя і здоров’я особи, прав якої стосується скарга. У такому разі строк реагування не може перевищувати трьох днів.

Не підлягають розгляду скарги в разі, якщо:

1) питання, що порушені в скарзі, не належать до компетенції Військового омбудсмана;

2) скарга за своєю суттю є ідентичною скарзі, яку вже раніше було розглянуто Військовим омбудсманом;

3) скарга стосується надання правової позиції або тлумачення норм законодавства України;

4) вимоги скарги є предметом будь-якого судового провадження.

У разі якщо під час розгляду скарги виявлено ознаки кримінального правопорушення, про це у визначеному законодавством порядку невідкладно повідомляються відповідні правоохоронні органи, а в разі виявлення фактів корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень - також Національне агентство з питань запобігання корупції.

Анонімні скарги не розглядаються, крім випадків, якщо анонімна скарга стосується конкретного порушення і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені.

За результатами розгляду скарги Військовий омбудсман або один із його заступників приймає одне з таких рішень:

1) призначає перевірку;

2) направляє матеріали скарги для організації розгляду за належністю;

3) за наявності підстав, визначених частиною третьою цієї статті, визнає скаргу такою, що не підлягає розгляду, та повертає її скаржнику.

19. Про внесення змін до Цивільного кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей надання відомостей публічних електронних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, та деяких інших публічних електронних реєстрів

(Закон України від 21 серпня 2025 р. № 4576-IX, чинність з 18.11.2025)

Внесено зміни до таких законодавчих актів України:

Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 22-1 такого змісту:

"22-1. Протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення чи скасування місцезнаходженням юридичних осіб, які розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового/оборонного призначення, виконують роботи оборонного призначення, надають послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони та/або послуги оборонного призначення, є виконавцями державного контракту (договору) з оборонних закупівель, а також здійснюють постачання товарів військового/оборонного призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами, може вважатися адреса, за якою забезпечується з ними зв’язок, зокрема надходження документів від органів державної влади та органів місцевого самоврядування".

Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" доповнено статтею 31 такого змісту:

"Стаття 31. Обмеження доступу фізичних та юридичних осіб до відомостей Реєстру

1. Доступ фізичних та юридичних осіб до відомостей Реєстру, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, може бути обмежено протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року після його припинення чи скасування за заявою уповноваженого державного органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. На підставі письмового запиту уповноваженого державного органу та/або правоохоронного органу, визначених Кабінетом Міністрів України, у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, НОІВ надає відомості з Реєстру щодо промислових зразків, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, доступ до яких обмежено відповідно до частини першої цієї статті".

Аналогічні зміни внесено у Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (стаття 26);  Закон України "Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів" (стаття 25-1); Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (пункт 5 Перехідних положень).

Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доповнено пунктом 2 такого змісту:

"2. Протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року після його припинення чи скасування інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що надається фізичним та юридичним особам в електронній формі (крім інформації, що надається банкам на підставі укладеного з технічним адміністратором договору про надання сервісної послуги), в частині відомостей про місцезнаходження об’єкта нерухомого майна, право на який зареєстровано за юридичною особою, містить виключно інформацію про державу, Автономну Республіку Крим, область, а також не містить інформації про кадастровий номер земельної ділянки, право на яку зареєстровано за юридичною особою.

Доступ до відомостей та інформації, що містяться в Державному реєстрі прав, щодо нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, права на які зареєстровані за юридичними особами, обмежується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" доповнено розділом VII такого змісту:

"Розділ VII

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення чи скасування юридичні особи, які розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового/оборонного призначення, виконують роботи оборонного призначення, надають послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони та/або послуги оборонного призначення, є виконавцями державного контракту (договору) з оборонних закупівель, а також здійснюють постачання товарів військового/оборонного призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами, мають право вносити до Єдиного державного реєстру відомості про їх місцезнаходження, дані щодо адрес, за якими забезпечується з ними зв’язок, зокрема надходження документів від органів державної влади та органів місцевого самоврядування".

Розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про авторське право і суміжні права" доповнено пунктом 7 такого змісту:

"7. Доступ фізичних та юридичних осіб до відомостей Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, щодо державної реєстрації авторського права на твір і договорів, які стосуються майнових прав на твір, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, може бути обмежено протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року після його припинення чи скасування за заявою уповноваженого державного органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі письмового запиту уповноваженого державного органу та/або правоохоронного органу, визначених Кабінетом Міністрів України, у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, НОІВ надає відомості з Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір або Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, пов’язані із забезпеченням національної безпеки і оборони, доступ до яких обмежено".

20. Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені у зв’язку з проходженням військової служби

(Закон України від 21 серпня 2025 р. № 4576-IX, чинність з 12.12.2025)

Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" доповнено статтею 8-1 такого змісту:

"Стаття 8-1. Право на промисловий зразок, створений під час проходження військової служби

1. Майнові права інтелектуальної власності на незареєстрований промисловий зразок та право на реєстрацію промислового зразка, створеного у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, належать державі в особі органу, визначеного частиною другою статті 43-2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", якщо інше не передбачено законом.

Промисловий зразок вважається створеним у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, якщо він створений військовослужбовцем:

у зв’язку з виконанням службових обов’язків, визначених відповідно до статутів Збройних Сил України та інших законів України;

з використанням службової інформації, досвіду, отриманого під час проходження військової служби, озброєння, військової та спеціальної техніки або іншого військового майна.

2. Автор промислового зразка, створеного у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, повідомляє про створений промисловий зразок у порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

3. Орган, визначений частиною другою статті 43-2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", протягом чотирьох місяців від дати отримання повідомлення про створений промисловий зразок приймає рішення щодо необхідності подання до НОІВ заявки на державну реєстрацію промислового зразка та письмово повідомляє автора промислового зразка про прийняте рішення протягом десяти робочих днів від дати його прийняття.

У разі прийняття рішення про необхідність подання до НОІВ заявки на державну реєстрацію промислового зразка така заявка подається протягом чотирьох місяців від дати отримання повідомлення про створений промисловий зразок. Орган, визначений частиною другою статті 43-2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", додатково протягом десяти робочих днів від дати подання заявки письмово повідомляє автора промислового зразка про подання заявки із зазначенням дати її подання.

З метою забезпечення національної безпеки України за заявою органу, визначеного частиною другою статті 43-2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", у заявці на державну реєстрацію промислового зразка можуть не зазначатися відомості про автора.

4. У разі реєстрації промислового зразка, створеного у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, за відповідним органом автор промислового зразка має право на одержання винагороди у порядку та розмірі, визначених Кабінетом Міністрів України.

5. Якщо орган, визначений частиною другою статті 43-2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, право на реєстрацію промислового зразка переходить до автора промислового зразка або до його правонаступника. У такому разі за відповідним органом зберігається переважне право на придбання ліцензії. Порядок реалізації переважного права відповідно до цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України".

У Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України":

доповнено статтею 16-1 такого змісту:

"16-1. Відповідно до посадових інструкцій (функціональних обов’язків) та/або наказу, розпорядження командира (начальника) на військовослужбовця можуть бути покладені службові обов’язки щодо здійснення інтелектуальної, творчої, зокрема наукової, науково-технічної, інноваційної, винахідницької або раціоналізаторської, діяльності, результатом здійснення якої можуть бути об’єкти авторського і суміжних прав, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, інші об’єкти права інтелектуальної власності.

Військовослужбовець, який у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби створив об’єкт права інтелектуальної власності, подає письмове повідомлення командиру військової частини (начальнику установи, організації) про такий об’єкт права інтелектуальної власності з наданням опису створеного об’єкта, що розкриває суть створеного об’єкта достатньо ясно і повно, зазначає всіх винахідників (авторів), які спільно створили такий об’єкт, та завдання, у межах якого створено об’єкт.

….

Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу" доповнено главою X-1 такого змісту:

"ГЛАВА X-1. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА, ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ

Стаття 43-1. Службові обов’язки щодо здійснення інтелектуальної, творчої діяльності

1. На військовослужбовця відповідно до статутів Збройних Сил України та інших законів України може бути покладено обов’язок щодо здійснення інтелектуальної, творчої, зокрема наукової, науково-технічної, інноваційної, винахідницької або раціоналізаторської, діяльності.

Стаття 43-2. Права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, належать військовослужбовцю, який створив зазначений об’єкт.

2. Якщо інше не передбачено законом, майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, належать державі в особі:

Міністерства оборони України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту;

головного органу військового управління Національної гвардії України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Національної гвардії України;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Державної прикордонної служби України;

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв’язку, захисту інформації, - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;

Служби безпеки України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Служби безпеки України;

Управління державної охорони України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Управління державної охорони України;

відповідних розвідувальних органів України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України та розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

3. Військовослужбовець, який створив об’єкт права інтелектуальної власності у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, має право на справедливу винагороду у порядку та розмірі, визначених Кабінетом Міністрів України.

4. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, можуть бути встановлені законом.

5. Дія положень цієї статті не поширюється на об’єкти права інтелектуальної власності, створені поза виконанням cлужбових обов’язків під час проходження військової служби в результаті здійснення наукової, технічної та художньої творчості, свобода якої гарантується відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

21. Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб

(Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2025 р. № 1169, чинність з 23.09.2025)

Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо оплати закладам охорони здоров’я послуги довготривалого медсестринського догляду внутрішньо переміщених осіб (далі - експериментальний проект).

Послуга внутрішньо переміщеним особам надається у закладі охорони здоров’я незалежно від форми власності, який визначений Мінсоцполітики за погодженням з МОЗ та уклав договір про надання послуги (далі - договір) із НСЗУ (далі - надавач).

Фактична вартість послуг на місяць, що надаються за кожним договором, розраховується як добуток кількості отримувачів, кількості днів надання послуги протягом звітного місяця відповідно до інформації, внесеної надавачем до електронної системи охорони здоров’я, та ставки на день.

Надавач під час реалізації експериментального проекту забезпечує отримувача послугою, що передбачає:

медичну допомогу (виконання призначень лікаря, прийом ліків, моніторинг стану здоров’я, проведення медичних маніпуляцій та догляд за ранами);

спеціальний догляд (заходи, що виконуються з урахуванням конкретного діагнозу та індивідуальних особливостей перебігу хвороби отримувача);

загальний догляд (допомога в одяганні, гігієнічних процедурах, прийомі харчових продуктів, які отримувач не може виконати самостійно);

психологічну підтримку (надання емоційної підтримки, спілкування, створення комфортного соціального середовища для отримувача);

надання тимчасового приміщення для проживання/перебування із забезпеченням житлово-комунальними послугами;

забезпечення предметами, матеріалами та інвентарем (одягом, взуттям, постільною білизною, засобами особистої гігієни, столовим посудом);

не менш як чотириразове харчування, зокрема дієтичне, з урахуванням затверджених МОЗ норм фізіологічних потреб організму в основних харчових речовинах та енергії залежно від вікових і статевих особливостей.

Крім того, надавач:

готує та надсилає щомісяця НСЗУ, Мінсоцполітики та МОЗ звітність про надання послуги;

взаємодіє з органами місцевого самоврядування, громадськими та благодійними організаціями, іншими установами незалежно від форми власності, волонтерами з питань вирішення проблемних питань отримувача.

22. Деякі питання перетинання державного кордону громадянами України

(Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2025 р. № 1054, чинність з 02.09.2025)

Внесено зміну до пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, доповнивши абзац перший реченням такого змісту: “Ця норма не поширюється на депутатів місцевих рад з числа жінок, крім тих, які є посадовими особами місцевого самоврядування.”.

У разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, … судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Ця норма не поширюється на депутатів місцевих рад з числа жінок, крім тих, які є посадовими особами місцевого самоврядування.

23. Про затвердження Порядку компенсації витрат учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни із сплати страхової премії за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

(Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2025 р. № 1091, чинність з 05.09.2025)

Цей Порядок визначає механізм компенсації за рахунок коштів державного бюджету витрат із сплати страхової премії за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діють виключно на території України та укладені з 1 січня 2025 р. до 31 грудня року, що настає після року припинення чи скасування воєнного стану в Україні (далі - договори страхування), страхувальниками з числа учасників бойових дій або осіб з інвалідністю внаслідок війни (далі - страхувальник) відповідно до Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон).

Для виплати компенсації страхувальник, який досягнув 18 років, має в установленому законодавством порядку присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або посвідку на постійне проживання чи посвідку на тимчасове проживання, оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також має право на отримання повної компенсації сплаченої ним страхової премії за договором страхування, може подати до Мінветеранів заяву про компенсацію із використанням програмних засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), у тому числі окремого розділу “Ветеран Pro” мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (далі - розділ “Ветеран Pro”), але не пізніше останнього дня строку дії договору страхування. Така заява не пізніше наступного календарного дня з дня її формування надсилається до Мінветеранів засобами електронної інформаційної взаємодії.

Заява про компенсацію формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, та містить такі відомості:

про страхувальника:

- прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);

- дата народження;

- громадянство;

- серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- серія та номер посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни;

номер та дата укладення договору страхування, розмір сплаченої страхової премії та відомості, що підтверджують його визначення відповідно до статті 13 Закону;

серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

марка, модель, рік випуску, категорія (тип) транспортного засобу, ідентифікаційний номер (VIN-код), робочий об’єм двигуна або потужність електродвигуна, реєстраційний номер та дата державної реєстрації забезпеченого транспортного засобу;

міжнародний номер банківського рахунка (IBAN) в Україні, відкритий в банку на ім’я страхувальника;

сума компенсації.

24. Про внесення зміни до пункту 9 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2025 р. № 1122, чинність з 12.09.2025)

Внесено зміну до пункту 9 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, доповнивши його після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

“На період воєнного стану право на керування транспортними засобами категорії СЕ надається особам, які мають посвідчення водія категорії С, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в територіальному сервісному центрі МВС практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.”.

25. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051

(Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2025 р. № 1131, чинність з 16.09.2025)

У Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому зазначеною постановою:

у пункті 2:

доповнено пункт підпунктом 1-1 такого змісту:

“1-1) звернення щодо користування відповідними відомостями - такі заяви в електронній або паперовій формі:

заява про надання відомостей з Державного земельного кадастру;

заява про надання доступу до Державного земельного кадастру;

заява про надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру;”;

у пункті 6:

доповнено пункт після абзацу тридцять п’ятого новим абзацом такого змісту:

“Доступ до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстраторам надається за рішенням Держгеокадастру згідно із заявою про надання доступу до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 75.”.

пункт 67 доповнено абзацами такого змісту:

“Державний кадастровий реєстратор розглядає подані документи неупереджено та під час вчинення дій та/або процедур, передбачених пунктами 70-88-1 цього Порядку, приймає відповідні рішення виключно на підставі:

поданих документів;

даних Державного земельного кадастру та/або інших національних електронних інформаційних ресурсів;

результатів обробки (перевірки) даних, зазначених у заяві про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та доданих документах, в автоматичному режимі.”;

доповнено Порядок пунктом 69-1 такого змісту:

“69-1. Під час формування заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, в електронній формі програмним забезпеченням Державного земельного кадастру здійснюється перевірка:

1) повноважень особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, та наявність у зверненні кваліфікованого електронного підпису або засобу електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”;

2) наявності повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) придатності електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

4) наявності накладеного на:

документацію із землеустрою, технічну документацію з оцінки земель в електронній формі кваліфікованого електронного підпису;

містобудівну документацію в електронній формі кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб, які її розробили.

Під час формування заяви в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру заявнику надається інформація про наявність помилок у заяві та/або недостатність наведених у ній відомостей і доданих документів із зазначенням рекомендацій щодо усунення наявних недоліків.

Неврахування заявником інформації та рекомендацій, зазначених у абзаці восьмому цього пункту, не є перешкодою для формування та подання ним заяви.

Сформована заява обліковується відповідно до пункту 71 цього Порядку та надходить для розгляду Державному кадастровому реєстратору.”;

у пункті 70:

доповнено пункт після абзацу дев’ятого новими абзацами такого змісту:

“У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.

У разі усунення заявником виявлених недоліків у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня отримання повідомлення про залишення заяви без руху, розгляд заяви продовжується Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення про продовження розгляду заяви за формою згідно з додатком 67. Така заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду заяви продовжується на строк залишення заяви без руху.

За клопотанням заявника Державний кадастровий реєстратор може продовжити строк усунення виявлених недоліків до 10 робочих днів з дня отримання клопотання про продовження строку усунення виявлених недоліків.

Клопотання про продовження строку усунення виявлених недоліків може бути подано заявником не пізніше останнього робочого дня строку, зазначеного в повідомленні про залишення заяви без руху у порядку, визначеному для подання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, за формою згідно з додатком 68.

За результатами розгляду клопотання про продовження строку усунення виявлених недоліків Державний кадастровий реєстратор приймає рішення про продовження строку усунення виявлених недоліків за формою згідно з додатком 69 або рішення про відмову у продовженні строку усунення виявлених недоліків за формою згідно з додатком 70 та надсилає невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття відповідних рішень заявнику відповідне письмове повідомлення за формами згідно з додатками 71 або 72 в електронній формі з накладеним кваліфікованим електронним підписом технічними засобами електронних комунікацій на вказану у клопотанні про продовження строку усунення виявлених недоліків адресу електронної пошти або з використанням Порталу Дія, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру, або передає у паперовій формі зазначеному у заяві про внесення відомостей (змін до них) центру надання адміністративних послуг.

Рішення про відмову у продовженні строку усунення виявлених недоліків із зазначенням способів, порядку та строків оскарження такого рішення приймається Державним кадастровим реєстратором у разі, коли:

із клопотанням про продовження строку усунення виявлених недоліків звернулася неналежна особа;

клопотання про продовження строку усунення виявлених недоліків подано заявником після завершення строку, зазначеного в повідомленні про залишення заяви без руху, та/або наявності вже прийнятого рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру або про відмову у внесенні таких відомостей за відповідною заявою;

у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про рішення про залишення заяви без руху та/або реєстрацію відповідної заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, щодо якої звернувся заявник.

Подання заяви та документів, в яких усунуто виявлені недоліки, здійснюється заявником відповідно до пункту 69 цього Порядку.

Розгляд заяви та документів, в яких усунуто виявлені недоліки, клопотання про продовження строку усунення виявлених недоліків здійснюється Державним кадастровим реєстратором, яким прийнято рішення про залишення заяви без руху.

Неусунення (повне або часткове) виявлених недоліків протягом строку, встановленого цим пунктом, є підставою для прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надсилає заявникові таке рішення в електронній формі з накладеним кваліфікованим електронним підписом технічними засобами електронних комунікацій на вказану у заяві про внесення відомостей (змін до них) адресу електронної пошти або з використанням Порталу Дія, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру, та за бажанням заявника передає таке рішення у паперовій формі зазначеному у заяві про внесення відомостей (змін до них) центру надання адміністративних послуг.

Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.

Не допускається залишення без руху заяви, в якій усунуто виявлені недоліки, зазначені в повідомленні про залишення заяви без руху.

У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для відмови у прийнятті заяви до розгляду, зокрема у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 45 Закону України “Про адміністративну процедуру”, Державний кадастровий реєстратор невідкладно приймає рішення про відмову у прийнятті заяви до розгляду за формою згідно з додатком 13, яке не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття такого рішення надсилається заявникові в електронній формі з накладеним кваліфікованим електронним підписом технічними засобами електронних комунікацій на вказану у заяві про внесення відомостей (змін до них) адресу електронної пошти або з використанням Порталу Дія, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру, та за бажанням заявника передається таке рішення у паперовій формі зазначеному у заяві про внесення відомостей (змін до них) центру надання адміністративних послуг.”.

доповнено пункт після абзацу першого новими абзацами такого змісту:

“У разі пропущення у зв’язку з хворобою, відрядженням чи з інших поважних причин строку подання скарги, визначеного абзацом першим цього пункту Порядку, скаржник може звернутися з клопотанням про поновлення строку подання скарги. Звернення про поновлення строку подання скарги може бути подано протягом десяти робочих днів з дня припинення обставин, що були поважною причиною пропущення строку подання скарги, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення. Скарга, строк подання якої пропущено з поважних причин, подається протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про поновлення такого строку.

Про поновлення строку подання скарги Держгеокадастр та його територіальні органи зазначають про це у рішенні за скаргою відповідно до закону.”.

26. Про затвердження Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 липня 2025 року "Про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів"

(Закон України від 03 вересня 2025 р. № 4596-IX, чинність з 18.09.2025)

Затверджено Указ Президента України від 2 липня 2025 року № 451/2025 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 липня 2025 року "Про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності  Російської Федерації та її резидентів".

27. Про затвердження Порядку перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2025 р. № 1104, чинність з 09.09.2025)

Цей Порядок визначає механізм перетворення державного комерційного підприємства, казенного підприємства (далі - підприємство), крім підприємств, які на момент припинення Державного концерну “Укроборонпром” входили до його складу, а також підприємств, єдині майнові комплекси яких передані в управління акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість”, перетворення яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності”, в акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі (далі - товариство).

Засновником товариств, що утворюються шляхом перетворення підприємств, є держава в особі суб’єкта управління об’єктами державної власності

Засновник одночасно з прийняттям рішення про перетворення підприємства в товариство призначає комісію з перетворення підприємства (далі - комісія з перетворення), яка здійснює організаційне забезпечення процесу перетворення підприємства.

До складу комісії з перетворення входить не менше трьох членів. Комісію очолює голова, який організовує її роботу.

Засідання комісії з перетворення є правоможним, якщо на ньому присутні більш як половина її членів. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

За результатами засідання комісії з перетворення складається протокол, який оформляється протягом трьох календарних днів з дня, наступного за днем проведення її засідання, та підписується головою комісії.

Комісія з перетворення на основі визначених інвентаризаційною комісією результатів інвентаризації майна підприємства складає передавальний акт та подає його засновнику для затвердження.

Внесення державного майна до статутного капіталу товариства здійснюється за балансовою вартістю такого майна без проведення його оцінки.

У разі коли балансова вартість державного майна дорівнює нулю, внесення такого майна до статутного капіталу товариства здійснюється за справедливою вартістю за результатами переоцінки майна відповідно до законодавства.

Документи дозвільного характеру, дозволи, ліцензії, сертифікати, декларації, погодження, повідомлення та інші публічні послуги, видані (погоджені, надані) підприємству, щодо якого прийнято рішення про перетворення, є чинними для товариства протягом строку, на який вони видані, за умови дотримання правонаступником вимог ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності та інших вимог законодавства, передбачених для надання документів дозвільного характеру, дозволів, сертифікатів, декларацій, свідоцтв, атестатів, рішення засновника про уповноваження або про покладення виконання певних функцій, погоджень, повідомлень чи інших публічних послуг, крім випадків, передбачених законом.

Якщо на день прийняття рішення про перетворення підприємства в товариство за підприємством закріплено майно на праві господарського відання або на праві оперативного управління, засновник на основі результатів інвентаризації майна підприємства приймає рішення:

про внесення майна, закріпленого на праві господарського відання, до статутного капіталу товариства, крім майна, що не підлягає приватизації;

про передачу майна, закріпленого на праві господарського відання, що не підлягає приватизації, та майна, закріпленого на праві оперативного управління, товариству на праві узуфрукта державного майна.

У разі неприйняття засновником рішення про внесення майна, закріпленого за підприємством на праві господарського відання, до статутного капіталу товариства подальше володіння та користування таким майном здійснюються товариством за правилами, встановленими для майна, переданого на праві узуфрукта державного майна.

Товариство, яке утворилося шляхом перетворення підприємства, звертається до органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки державної власності, що належала підприємству на праві постійного користування, у порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України.

28. Про затвердження Порядку передачі державного та комунального майна на праві узуфрукта державного або комунального майна, здійснення контролю за використанням такого майна

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2025 р. № 1104, чинність з 09.09.2025)

Цей Порядок визначає механізм передачі органом державної влади/органом місцевого самоврядування, який здійснює управління державним/комунальним майном, державного/комунального майна на праві узуфрукта державного/комунального майна органу державної влади, державному органу, органу місцевого самоврядування, державній (комунальній) організації (установі, закладу), державному (комунальному) некомерційному товариству, юридичній особі, яка не має на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) якої є держава (територіальна громада), юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава (територіальна громада), господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (територіальній громаді) або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава (територіальна громада), та здійснення контролю за використанням такого майна.

узуфруктарій:

орган державної влади, державний орган, орган місцевого самоврядування, державна (комунальна) організація (установа, заклад), державне (комунальне) некомерційне товариство, юридична особа, яка не має на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) якої є держава (територіальна громада), які мають право на отримання майна на праві узуфрукта;

юридична особа, єдиним учасником (засновником) якої є держава (територіальна громада), господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (територіальній громаді) або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава (територіальна громада), які мають право на отримання об’єктів права державної (комунальної) власності, що не підлягають приватизації, на праві узуфрукта державного/комунального майна;

суб’єкт управління - орган державної влади/орган місцевого самоврядування, який здійснює управління державним/комунальним майном, акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість”.

Право узуфрукта державного/комунального майна встановлюється строком на п’ять років або безстроково.

Рішення про встановлення права узуфрукта державного/комунального майна приймається у формі розпорядчого акта за власною ініціативою суб’єкта управління або на підставі пропозиції суб’єкта, заінтересованого в одержанні майна на праві узуфрукта державного/комунального майна (далі - заінтересований суб’єкт), в якій зазначається бажаний строк володіння і користування державним/комунальним майном на праві узуфрукта.

Заінтересований суб’єкт звертається до суб’єкта управління з пропозицією щодо передачі йому майна на праві узуфрукта державного/комунального майна, до якої додаються:

засвідчені в установленому порядку копії балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів і звіту про дебіторську та кредиторську заборгованість за останній календарний рік та на останню звітну дату (у разі коли заінтересованим суб’єктом є суб’єкт господарювання);

характеристики об’єкта передачі:

для нерухомого майна - місцезнаходження, загальна площа, інвентарна картка (за наявності), погодження Фонду державного майна на передачу нерухомого майна на праві узуфрукта (для державного майна);

для рухомого майна - вид рухомого майна (для транспортних засобів також реєстраційний номер, марка, модель, тип кузова, номер двигуна, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані);

техніко-економічне обґрунтування передачі майна з визначенням джерел фінансування видатків на його утримання, підготовка якого здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій щодо розроблення техніко-економічного обґрунтування забезпечення ефективного використання об’єктів права державної та комунальної власності, що пропонуються до передачі, затверджених наказом Мінекономіки від 27 грудня 2013 р. № 1591;

відомості (на дату подання пропозиції) про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності заінтересованого суб’єкта.

Рішення про відмову у встановленні права узуфрукта державного/комунального майна приймається суб’єктом управління у разі, коли:

майно необхідне для користування суб’єктом управління;

майно передано на праві узуфрукта державного/комунального майна іншому узуфруктарію;

прийнято рішення про внесення майна (крім майна, що не підлягає приватизації) до статутного капіталу суб’єкта господарювання, функції з управління щодо якого/корпоративними правами виконує суб’єкт управління;

заінтересованим суб’єктом подано неповний пакет документів, визначених пунктом 5 цього Порядку;

прийнято рішення про приватизацію майна;

відсутнє погодження Фонду державного майна, передбачене абзацом четвертим пункту 5 цього Порядку (для державного майна);

у структурі власності заінтересованого суб’єкта виявлено особу (осіб) - резидентів Російської Федерації або Республіки Білорусь;

заінтересованим суб’єктом подано недостовірну інформацію.

У рішенні суб’єкта управління про встановлення права узуфрукта державного/комунального майна зазначається:

для нерухомого майна - опис майна, достатній для його ідентифікації, зокрема найменування майна, його місцезнаходження, інвентарний номер, первісна та залишкова вартість на останню звітну дату, відомості про державну реєстрацію речових прав на відповідний об’єкт нерухомого майна та інша інформація, необхідність зазначення якої визначає суб’єкт управління;

для рухомого майна - опис майна (для транспортних засобів також відомості про реєстраційний номер, марку, модель, тип кузова, номер двигуна, рік випуску), первісна та залишкова вартість (у разі доцільності);

повне найменування та ідентифікаційний код узуфруктарія;

строк, на який встановлено право узуфрукта державного/комунального майна (п’ять років або безстроково);

цільове призначення використання майна на праві узуфрукта державного/комунального майна;

умови володіння і користування майном на праві узуфрукта державного/комунального майна;

підстави припинення права узуфрукта державного/комунального майна, встановлені законом.

Узуфруктарій після прийняття суб’єктом управління рішення про встановлення права узуфрукта державного/комунального майна протягом місяця з моменту прийняття такого рішення вживає в установленому порядку заходів до проведення державної реєстрації права узуфруктадержавного/комунального майна, якщо така реєстрація передбачена для відповідного виду майна.

Узуфруктарій щороку подає суб’єкту управління звіт про використання майна за формою згідно з додатком.

29. Про внесення змін до Митного кодексу України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу, уточнення порядку виконання окремих митних процедур та до статті 3-2 Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів" щодо поширення вимог відповідності екологічним нормам на окремі транспортні засоби

(Закон України від 21 серпня 2025 р. № 4578-IX, чинність з 24.10.2025)

Внесено до Митного кодексу України такі зміни:

Частину п’яту статті 11 доповнено абзацом восьмим такого змісту:

Не вважається розголошенням інформації з обмеженим доступом надання або оприлюднення, у тому числі публічне обговорення в засобах масової інформації та суспільстві:

"Надання або оприлюднення такої інформації в обсягах, що не суперечать міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, на безоплатній основі у формі відкритих даних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

У статті 104-1:

частину четверту викладено в такій редакції:

"4. Отримання авторизації на тимчасове ввезення не вимагається щодо товарів, транспортних засобів, поміщення яких у митний режим тимчасового ввезення здійснюється відповідно до розділів XII та XIII цього Кодексу, транспортних засобів комерційного призначення, упаковок, піддонів, контейнерів та запасних частин, аксесуарів, обладнання для таких піддонів і контейнерів";

пункт 9-47 викладено в такій редакції:

"9-47. Установити, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) до строків транзитних перевезень, зазначених у частині першій статті 95 цього Кодексу, не включається час очікування перетину кордону транспортними засобами комерційного призначення, які переміщують товари за межі митної території України (за умови інформування митного органу, який контролює переміщення зазначених товарів, або митного органу призначення);

2) митний режим транзиту може припинятися за рішенням митного органу в разі отримання від митних органів іноземних держав на підставі міжнародних договорів України інформації, що підтверджує перебування за межами митної території України товарів, транспортних засобів комерційного призначення, щодо яких у митних органах України відсутня інформація про перетин митного кордону України";

доповнено пунктом 9-51 такого змісту:

"9-51. Установити, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення чи скасування поміщення резидентом Дефенс Сіті, Міністерством оборони України, установами та організаціями, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, а також іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронними та розвідувальними органами, органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави, товарів у митні режими імпорту (у частині процедури кінцевого використання), тимчасового ввезення, переробки на митній території, переробки за межами митної території здійснюється за наявності авторизації на підставі митної декларації та з урахуванням таких особливостей:

1) положення частини п’ятої статті 73-1 цього Кодексу не застосовуються;

2) строк дії авторизації для поміщення товарів у митні режими імпорту (у частині процедури кінцевого використання), переробки на митній території, переробки товарів за межами митної території встановлюється з урахуванням строків здійснення операцій з товарами у відповідному митному режимі, встановлених митним органом відповідно до цього Кодексу, при цьому положення частини другої статті 73-2 цього Кодексу не застосовуються;

3) юридичні особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, під час подання разом з митною декларацією документів для підтвердження їх відповідності умові зберігання документів та ведення облікових записів, визначеній статтею 73-3 цього Кодексу, звільняються від обов’язку надання відомостей, передбачених пунктами 5, 14 частини четвертої статті 73-3 цього Кодексу;

4) заходи з оцінки відповідності юридичних осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, критеріям та/або умовам надання авторизації проводяться на робочих місцях посадових осіб митного органу без відвідування об’єктів підприємства;

5) про намір передачі прав та обов’язків іншому підприємству відповідно до статті 73-4 цього Кодексу або про використання еквівалентних товарів відповідно до статті 73-7 цього Кодексу юридичні особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, заявляють шляхом внесення декларантом відповідних відомостей, у тому числі у вигляді кодів, до митної декларації чи шляхом внесення змін до митної декларації після отримання авторизації.

Інформація про резидентів Дефенс Сіті передається Міністерством оборони України до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, з використанням механізму "єдиного вікна".

30. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу

(Закон України від 21 серпня 2025 р. № 4577-IX, чинність з 05.10.2025)

Внесено до Податкового кодексу України такі зміни:

Пункт 19-1.1 статті 19-1 доповнено підпунктом 19-1.1.53-3 такого змісту:

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

"19-1.1.53-3. надають Міністерству оборони України інформацію, необхідну для визначення відповідності юридичної особи вимогам, встановленим пунктами 2-4 частини сьомої статті 37 Закону України "Про національну безпеку України", а також інформують Міністерство оборони України про встановлення факту нецільового використання резидентом Дефенс Сіті звільненого від оподаткування прибутку та/або виявлену невідповідність резидента Дефенс Сіті вимогам, встановленим Законом України "Про національну безпеку України".

У статті 133:

підпункт 133.1.1 пункту 133.1 доповнено абзацом четвертим такого змісту:

Платниками податку - резидентами є:

"Юридичні особи - платники єдиного податку четвертої групи є платниками податку з доходів (прибутків), отриманих при здійсненні операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, та доходів, отриманих від емітента корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, що засвідчують його право власності на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, та розрахованих за правилами бухгалтерського обліку";

У розділі XX "Перехідні положення":

підрозділ 10 доповнено пунктом 76 такого змісту:

"76. Тимчасово, до 1 січня 2036 року, але не пізніше року вступу України до Європейського Союзу, справляння податків і зборів для платників податків - резидентів Дефенс Сіті здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

76.1. Звільняється від оподаткування прибуток платника податку на прибуток підприємств - резидента Дефенс Сіті, починаючи з першого числа першого місяця наступного календарного кварталу після подання платником податку - резидентом Дефенс Сіті заяви про звільнення від оподаткування прибутку і до першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду, в якому право на застосування такого звільнення буде припинено з підстав, передбачених цим підпунктом. Заява про звільнення від оподаткування прибутку може бути подана резидентом Дефенс Сіті один раз протягом строку перебування його у такому статусі.

Для платників податку, визначених цим підпунктом, податковими (звітними) періодами є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Платники податку, визначені цим підпунктом, не можуть застосовувати виключно річний податковий (звітний) період.

Заява про звільнення від оподаткування прибутку подається платником податку у довільній формі до контролюючого органу за місцем реєстрації такого платника податку у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. Контролюючий орган відмовляє у задоволенні заяви про звільнення від оподаткування прибутку, якщо за результатами розгляду заяви встановлено, що платник податку не має статусу резидента Дефенс Сіті, є резидентом Дія Сіті або якщо під час подання заяви не дотримано порядок, встановлений зазначеним пунктом. Для цілей цього підпункту у разі якщо контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви про звільнення від оподаткування прибутку не надано відмову у застосуванні такого звільнення, така заява вважається прийнятою. Повідомлення про відмову у наданні звільнення від оподаткування прибутку надається платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Застосування визначених цим підпунктом правил оподаткування допускається протягом строку застосування передбаченого цим підпунктом звільнення від оподаткування, за умови одночасного виконання таких вимог:

1) платник податку має статус резидента Дефенс Сіті;

2) платник податку не є резидентом Дія Сіті;

3) платник податку не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь власників корпоративних прав, крім випадків, якщо дивіденди (прирівняні до них платежі) підлягають сплаті до державного бюджету або якщо власниками корпоративних прав є державні підприємства, установи, організації або господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі;

4) відсутні встановлені факти порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), передбачених статтями 39 і 39-2 цього Кодексу.

Прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку). Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим цього підпункту, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку. Порядок контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі невикористання резидентом Дефенс Сіті звільненого від оподаткування прибутку або його частини відповідно до визначених цим підпунктом напрямів до 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, платник податку зобов’язаний нарахувати та сплатити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств за результатами податкового (звітного) періоду, на який припадає граничний строк використання звільненого від оподаткування прибутку або його частини, на невикористану частину звільненого від оподаткування прибутку відповідно до норм цього Кодексу.

Платник податку - резидент Дефенс Сіті, звільнений від оподаткування прибутку згідно з цим підпунктом, може за власним бажанням подати заяву про припинення звільнення від оподаткування прибутку, але не раніше ніж після завершення наступного календарного року після початку використання права на застосування передбаченого цим підпунктом звільнення. Заява про припинення звільнення від оподаткування прибутку подається до контролюючого органу за місцем реєстрації такого платника податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку року, з якого платник податку - резидент Дефенс Сіті планує відмовитися від застосування звільнення від оподаткування прибутку.

У разі припинення статусу резидента Дефенс Сіті на підставі заяви про припинення статусу резидента Дефенс Сіті або у разі подання заяви про припинення звільнення від оподаткування прибутку без припинення статусу резидента Дефенс Сіті такий платник податку зобов’язаний за підсумками податкового (звітного) періоду, в якому він подав відповідну заяву, визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у загальному порядку, а також за наявності частини невикористаного звільненого від оподаткування прибутку нарахувати та сплатити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств на таку частину звільненого від оподаткування прибутку, строк використання якого не закінчився станом на дату подання відповідної заяви.

…

Обов’язок доведення статусу єдиного виробника, постачальника або виконавця, а також статусу суб’єкта природної монополії покладається на платника податку. Відповідне підтвердження повинно бути надано у складі документації з трансфертного ціноутворення або на письмовий запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу.

…

76.2. Резиденти Дефенс Сіті (крім платників податку, які одночасно мають статус резидента Дія Сіті) звільняються від сплати земельного податку, починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті і до завершення місяця, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.

Звільнення від сплати земельного податку поширюється на:

1) земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення, що використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті;

2) земельні ділянки, які тимчасово не використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті протягом періоду релокації і при цьому не передані у користування третім особам.

У разі втрати статусу резидента Дефенс Сіті платник податку втрачає право на звільнення від сплати земельного податку. Такий платник зобов’язаний до 20 числа наступного місяця після втрати статусу резидента Дефенс Сіті подати уточнюючу (уточнюючі) податкову декларацію із земельного податку, нарахувати та сплатити податкове зобов’язання із земельного податку та пеню  відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов’язання і пеня нараховуються, починаючи з першого податкового (звітного) періоду, в якому виникли обставини невідповідності вимогам до резидента Дефенс Сіті, що стало підставою для прийняття рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті. При цьому встановлені статтею 102 цього Кодексу строки давності не застосовуються.

76.3. Резиденти Дефенс Сіті (крім платників податку, які одночасно мають статус резидента Дія Сіті) звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті і до завершення місяця, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.

Звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поширюється на:

1) об’єкти нерухомості, розташовані на території обраного для релокації населеного пункту, за умови що такі об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті) та використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті та/або для проживання їх працівників;

2) будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які на період релокації резидентів Дефенс Сіті не використовуються за призначенням у їхній господарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.

У разі втрати статусу резидента Дефенс Сіті платник податку втрачає право на звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Такий платник податку зобов’язаний до 20 числа наступного місяця після втрати статусу резидента Дефенс Сіті подати уточнюючу (уточнюючі) податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахувати та сплатити податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та пеню відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов’язання і пеня нараховуються, починаючи з першого податкового (звітного) періоду, в якому виникли обставини невідповідності вимогам до резидента Дефенс Сіті, що стало підставою для прийняття рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті. При цьому встановлені статтею 102 цього Кодексу строки давності не застосовуються.

…

Закон України "Про національну безпеку України" доповнено розділом V-1 такого змісту:

"Розділ V-1

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ДЕФЕНС СІТІ

Стаття 36. Загальні засади правового режиму Дефенс Сіті

1. Правовий режим Дефенс Сіті - це сукупність правових норм, якими визначаються права та обов’язки особи, що виникають, змінюються та припиняються у зв’язку з наданням, припиненням чи втратою статусу резидента Дефенс Сіті, а також особливості регулювання відносин за участю резидента Дефенс Сіті.

2. Метою правового режиму Дефенс Сіті є створення сприятливих умов для стимулювання розвитку оборонно-промислового комплексу України, розвитку новітніх технологій, залучення інвестицій у галузь та забезпечення сил оборони сучасним озброєнням, військовою та спеціальною технікою.

….

Стаття 37. Вимоги до резидента Дефенс Сіті

1. Резидент Дефенс Сіті - це юридична особа, якій відповідно до цього Закону надано статус резидента Дефенс Сіті та яка згідно з інформацією, що міститься у реєстрі Дефенс Сіті, продовжує перебувати у такому статусі.

…

6. Частка кваліфікованого доходу заявника та резидента Дефенс Сіті має становити:

1) не менше 75 відсотків загального доходу юридичної особи, крім винятків, передбачених пунктом 2 цієї частини;

2) не менше 50 відсотків загального доходу юридичної особи - для суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості".

Для цілей визначення відповідності вимогам до резидента Дефенс Сіті у цьому розділі:

загальний дохід юридичної особи - доходи юридичної особи, визначені за правилами бухгалтерського обліку;

оборонні товари - озброєння, військова та спеціальна техніка (зокрема безпілотні системи, засоби радіоелектронної боротьби та розвідки, активні засоби протидії технічним розвідкам), зброя і боєприпаси;

кваліфікований дохід - дохід від реалізації (постачання) оборонних товарів власного виробництва, виконання робіт та/або надання послуг з розроблення, виготовлення, ремонту, модернізації або утилізації оборонних товарів, а також інші доходи, отримані у грошовій формі як благодійна допомога і використані для виробництва та постачання оборонних товарів. Для юридичної особи, яка була залучена до виконання державного контракту (договору) з оборонних закупівель на умовах співвиконавця/субпідрядника, до кваліфікованого доходу включається також дохід такої юридичної особи (за даними бухгалтерського обліку) від реалізації матеріалів, компонентів та складових частин, що були поставлені (відвантажені) на користь резидента Дефенс Сіті для безпосереднього виготовлення оборонних товарів власного виробництва за відповідним державним контрактом (договором) з оборонних закупівель, до виконання якого юридична особа, дохід якої визначається, була залучена на умовах співвиконавця/субпідрядника. При цьому участь співвиконавця/субпідрядника у виконанні державного контракту (договору) з оборонних закупівель підтверджується відповідним державним замовником.

…

Стаття 38. Надання статусу резидента Дефенс Сіті

1. Заява про надання статусу резидентаДефенс Сіті, що подається заявником до Міністерства оборони України, повинна містити:

1) повне найменування заявника, ідентифікаційний код заявника в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, контактні дані заявника (адреса електронної пошти, контактний номер телефону);

2) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату і місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серію та номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів) посадової особи заявника, а саме керівника, члена виконавчого органу, головного бухгалтера або іншої особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку заявника (якщо така функція здійснюється не особисто керівником);

3) перелік видів діяльності, які здійснює заявник;

4) інформацію щодо відповідності вимогам, встановленим частиною п’ятою статті 37 цього Закону;

5) інформацію про виконання державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель за попередній календарний рік, а також про участь у виконанні державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель на умовах співвиконавця/субпідрядника з оборонних закупівель для цілей розрахунку кваліфікованого доходу.

2. До заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті додаються:

1) довіреність або її копія, засвідчена у встановленому порядку, якщо заява подається від імені заявника його представником за довіреністю;

2) звіт про відповідність за формою та з додатками, визначеними статтею 41 цього Закону;

3) інші документи, що підтверджують відомості, зазначені в заяві про надання статусу резидента Дефенс Сіті, визначені Кабінетом Міністрів України.

4. Міністерство оборони України приймає рішення про втрату статусу резидента Дефенс Сіті відповідно до абзацу четвертого частини першої цієї статті з таких підстав:

1) невідповідність резидента Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, що встановлено Міністерством оборони України під час розгляду звіту про відповідність;

2) невідповідність резидента Дефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, яку виявлено Міністерством оборони України на підставі інформації, отриманої від органів державної влади або місцевого самоврядування, компетентних органів іноземних держав, міжнародних міжурядових організацій, або безпосередньо з публічних електронних реєстрів, баз даних, інших інформаційних, інформаційно-комунікаційних систем, держателями яких є державні органи, компетентні органи іноземних держав чи міжнародні міжурядові організації, за умови що відповідний орган володіє та надає таку інформацію в межах його повноважень та в порядку, визначеному законодавством;

3) порушення строку подання резидентом Дефенс Сіті до Міністерства оборони України звіту про відповідність більш як на 20 робочих днів з дня спливу граничного строку для такого подання або повторне (друге поспіль) порушення строків подання резидентом Дефенс Сіті до Міністерства оборони України звіту про відповідність;

4) отримання від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформації про порушення встановлених законом вимог щодо напрямів використання (нецільове використання) звільненого від оподаткування прибутку, визначених пунктом 76 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

5) виявлення недостовірності даних у заяві про надання статусу резидента Дефенс Сіті, доданих до неї документах або у звітах про відповідність;

6) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено обставину невідповідності резидентаДефенс Сіті вимогам, визначеним статтею 37 цього Закону, або порушення напрямів використання (нецільового використання) звільненого від оподаткування прибутку, визначених пунктом 76 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

…

31. Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"

(Закон України від 20 серпня 2025 р. № 4571-IX, чинність з 13.09.2025)

Внесено до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" такі зміни:

У статті 7:

доповнено частиною другою такого змісту:

"Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні".

Доповнено статтями 54-57 такого змісту:

"Стаття 54. Установити, що у 2025 році, як виняток з положень пункту 22-8 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України:

1) вільні залишки коштів місцевих бюджетів (крім субвенцій з інших бюджетів) та залишки коштів бюджету розвитку місцевих бюджетів (крім субвенцій з інших бюджетів і коштів місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), які утворилися на кінець 2024 року, спрямовуються за рішеннями відповідних місцевих рад (військових адміністрацій) також на будівництво/придбання житла для внутрішньо переміщених осіб або надання кредитів таким особам на придбання житла;

2) вільні залишки коштів місцевих бюджетів, які утворилися на кінець 2024 року за рахунок додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу у зв’язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації, наданої на придбання шкільних автобусів і на облаштування безпечних умов у закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, та не використаної у 2024 році на зазначену мету, спрямовуються на:

придбання шкільних автобусів, спеціально обладнаних для перевезення маломобільних груп населення;

облаштування безпечних умов у закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, перелік яких, відповідні обсяги видатків, порядок перерозподілу та умови використання таких залишків визначає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства освіти і науки України.

Стаття 55. Установити, що у 2025 році залишок коштів, перерахованих відповідно до статті 50 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" до спеціального фонду державного бюджету для Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України у сумі 706.555,3 тис. гривень та не використаних у 2024 році, спрямовується у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (з відкриттям нових бюджетних програм, включаючи трансферти місцевим бюджетам):

на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах для обласного бюджету Харківської області в сумі 450.555,3 тис. гривень на оплату робіт/послуг з капітального і поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, що сприятимуть забезпеченню національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванню збройної агресії;

на поточний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення у Полтавській та Сумській областях в сумі 256.000 тис. гривень для здійснення заходів, пов’язаних із зміцненням обороноздатності держави.

…

Стаття 57. Установити, що з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року, як виняток з положень пункту 17 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, надходження податку на прибуток підприємств, визначені пунктом 17 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, зараховуються в повному обсязі до загального фонду Державного бюджету України".

32. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства

(Закон України від 16.07.2025  № 4536-IX, чинність з 01.10.2025)

Внесено до Податкового кодексу України такі зміни:

Підпункт 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 доповнено абзацом шостим такого змісту:

нерезиденти - це:

"              Для цілей, визначених підпунктом 162.1.2 пункту 162.1 статті 162 цього Кодексу, окремою категорією фізичних осіб - нерезидентів є військовополонені - особи, які мають право на цей статус відповідно до статті 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та статті 44 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року".

Пункт 168.1 статті 168 доповнено підпунктом 168.1.1-1 такого змісту:

"168.1.1-1. Податкові агенти (табори для тримання військовополонених, установи виконання покарань та слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України), які нараховують доходи у вигляді винагороди за працю військовополоненим, у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, відображають загальну суму нарахованих у звітному (податковому) періоді доходів та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми нарахованих доходів окремих фізичних осіб - платників податку, які є військовополоненими, а також відомості про таких фізичних осіб".

Абзац другий пункту 172.4 статті 172 викладено в такій редакції:

"Державний нотаріус (державна нотаріальна контора) щомісяця, а приватний нотаріус щокварталу в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку, подають до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію за формою такого податкового розрахунку, в якій зазначають відповідно відомості про посвідчені державними нотаріусами протягом звітного місяця, а приватними нотаріусами протягом звітного кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, передбачену податковим розрахунком, подання якого передбачено підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, у тому числі ціну (вартість) договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору".

Абзац перший пункту 174.4 статті 174 викладено в такій редакції:

"174.4. Державний нотаріус (державна нотаріальна контора) за місцем розташування державної нотаріальної контори та/або в сільських населених пунктах уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щомісяця, а приватний нотаріус за місцем розташування робочого місця щокварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку, подають до контролюючого органу інформацію за формою такого податкового розрахунку, в якій зазначають відомості про видачу свідоцтв про право на спадщину, а також іншу інформацію, передбачену податковим розрахунком, подання якого передбачено підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування".

Статтю 274 доповнено пунктом 274.3 такого змісту:

"274.3. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, встановлюється у розмірі 8 відсотків від їх нормативної грошової оцінки".

Статтю 277 доповнено пунктом 277.2 такого змісту:

"277.2. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, встановлюється у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області".

пункт 69 доповнено підпунктами 69.42 і 69.43 такого змісту:

"69.42. У разі прийняття органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, рішення про внесення змін до раніше прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів або рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, відповідно до яких зменшуються раніше встановлені ставки місцевих податків і зборів:

платники місцевих податків мають право відкоригувати за відповідні податкові (звітні) періоди (з урахуванням строку позовної давності, але не раніше ніж за 2022 рік) нараховані податкові зобов’язання з таких податків шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій;

складені, надіслані (вручені) податкові повідомлення-рішення про сплату сум місцевих податків за відповідні податкові (звітні) періоди (з урахуванням строку позовної давності, але не раніше ніж за 2022 рік) підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов’язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по таким податкам, - анулюванню. Контролюючий орган проводить перерахунок суми податку та за результатом проведеного перерахунку надсилає платнику податку в електронний кабінет засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" з одночасним надсиланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) (у разі її зазначення в електронному кабінеті) інформації про вид документа, дату та час його надсилання в електронний кабінет (у тому числі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет) нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку.

Датою вручення платнику податків такого податкового повідомлення-рішення є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що надсилається з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка податкового повідомлення-рішення відбулася після 18 години, датою вручення такого податкового повідомлення-рішення платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення податкового повідомлення-рішення платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надсилання таке податкове повідомлення-рішення у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику). Строк доставки податкового повідомлення-рішення в електронний кабінет, визначений цим абзацом, не зараховується до строку надсилання документів, визначеного цим Кодексом.

При цьому на суми податкових зобов’язань з місцевих податків, зменшені в порядку, визначеному цим пунктом, штрафні санкції та пеня, визначені цим Кодексом, не застосовуються (не нараховуються), а застосовані (нараховані) штрафні санкції та пеня підлягають анулюванню. Дія положення цього абзацу поширюється, у тому числі, на уточнюючі податкові декларації, подані платниками податків за період, визначений абзацом першим цього пункту, до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства".

Суми податків, сплачені до дня прийняття органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про внесення змін до раніше прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів або рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, відповідно до яких зменшуються раніше встановлені ставки місцевих податків за податкові (звітні) періоди з урахуванням строку позовної давності, але не раніше ніж за 2022 рік, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, але підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з відповідного податку або в рахунок погашення податкового боргу з відповідного податку.

Якщо обов’язок внесення плати за землю перейшов до іншого суб’єкта з підстав, передбачених статтею 120 Земельного кодексу України щодо зміни власника об’єкта нерухомого майна, сума внесеної плати за землю за зверненням попереднього користувача зараховується в рахунок майбутніх платежів з плати за землю нового користувача такої земельної ділянки, за умови відшкодування новим користувачем земельної ділянки, який придбав нерухоме майно, попередньому користувачу суми внесеної ним до бюджетів плати за висновком контролюючого органу про таку суму.

69.43. Установити, що обчислені відповідно до положень статті 252 цього Кодексу податкові зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату у податкових (звітних) періодах починаючи з 1 вересня 2025 року до останнього дня (включно) третього календарного місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України, тимчасово не сплачуються в частині обсягів нафти, конденсату, видобутих, але не реалізованих у відповідних податкових (звітних) періодах, та переданих за договорами зберігання на зберігання без права їх переробки АТ "Укртранснафта", що підтверджується зведеними актами зберігання нафти, конденсату, складеними у відповідних податкових (звітних) періодах. Нараховані та не сплачені податкові зобов’язання за обсяги нафти, конденсату, передані на зберігання без права їх переробки АТ "Укртранснафта" у відповідному податковому (звітному) періоді, що припадають на період, зазначений у цьому абзаці, не вважаються податковим боргом та підлягають сплаті відповідно до положень цього підпункту.

Форма зведеного акта зберігання нафти, конденсату затверджується АТ "Укртранснафта" та розміщується на офіційному веб-сайті НАК "Нафтогаз України".

….

у Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального":

статтю 42 доповнено частинами тринадцятою і чотирнадцятою такого змісту:

"13. Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів - адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, здійснюється відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення).

14. Розмір загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа - підприємець, що не має найманих працівників, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розмір загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа - підприємець, що не має найманих працівників, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів - адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року";

© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.