Основні нормативно-правові акти за квітень 2025 року

Головна цитата

Основні нормативно-правові акти за квітень 2025 року

Основні нормативно-правові акти за квітень 2025 року

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

ЗА КВІТЕНЬ 2025 РОКУ

1. Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" (Закон України від 16 квітня 2025 р. № 4357-IX, чинність 09.05.2025), Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (Закон України від 16 квітня 2025 р. № 4353-IX, чинність 19.04.2025)

Закони продовжують воєнний стан та загальну мобілізацію з 9 травня 2025 року ще на 90 діб, — до 05:29 годин 7 серпня 2025 року.

2. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

(Закон України від 13 березня 2025 р. № 4316-IX, чинність з 17.04.2025)

Внесено до Кодексу України про адміністративні правопорушення такі зміни:

Доповнено статтею 235-3 такого змісту:

"Стаття 235-3. Служба зовнішньої розвідки України

Уповноважений Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділ Служби зовнішньої розвідки України розглядає справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов’язаними правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (у частині правопорушень, вчинених військовозобов’язаними Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені Служби зовнішньої розвідки України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України".

Статтю 247 доповнено пунктом 10 такого змісту:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

"10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу".

У статті 258:

після частини шостої доповнено двома новими частинами такого змісту:

"Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов’язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов’язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.               

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу".

частину дев’яту викладено в такій редакції:

"Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву".

Статтю 276 після частини четвертої доповнено новою частиною такого змісту:

"Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення".

Частину другу статті 277 доповнено третім реченням такого змісту: "Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов’язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов’язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності".

Доповнено статтею 279-9 такого змісту:

"Стаття 279-9. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву

У разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов’язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв’язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста".

Статтю 283 після частини четвертої доповнено новою частиною такого змісту:

"Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу".

Статтю 285 після частини дев’ятої доповнено новою частиною такого змісту:

"По справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279-9 цього Кодексу".

Доповнено статтею 300-3 такого змісту:

"Стаття 300-3. Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву

У разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню".

3. Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача

(Закон України від 13 березня 2025 р. № 4316-IX, чинність з 17.04.2025)

Внесено до Цивільного кодексу України такі зміни:

Статтю 261 після частини сьомої доповнено новою частиною такого змісту:

"8. Перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності".

Статтю 388 викладено в такій редакції:

"Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

…

3. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:

а) до об’єктів критичної інфраструктури;

б) до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

в) до об’єктів та земель оборони;

г) до об’єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об’єктів (територій) на момент вибуття з володіння;

ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об’єктів на момент вибуття з володіння;

д) до пам’яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

4. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках"

Статтю 390 доповнено частиною п’ятою такого змісту:

"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред’явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об’єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

У статті 391 доповнено частиною другою такого змісту:

"2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб’єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".

у Господарському процесуальному кодексі України:

частину другу статті 174 доповнено абзацом третім такого змісту:

"Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов’язок позивача внести відповідну грошову суму";

статтю 238 доповнено частиною тринадцятою такого змісту:

"13. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача";

у Цивільному процесуальному кодексі України:

частину четверту статті 177 доповнено абзацом другим такого змісту:

"У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви";

у статті 185:

частину другу доповнено абзацом третім такого змісту:

"Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов’язок позивача внести відповідну грошову суму";

перше речення частини третьої викладено в такій редакції:

"3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду";

статтю 265 доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту:

"14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача";

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини

(Закон України від 26 березня 2025 р. № 4285-IX, чинність з 09.04.2025)

у Цивільному процесуальному кодексі України:

статтю 424 викладено в такій редакції:

"Стаття 424. Строки подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами

…

2. З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили;

2) з підстав, визначених пунктами 2 і 3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв’язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного";

розділ XIII "Перехідні положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:

"3. Особи, стосовно яких постановлено рішення Європейського суду з прав людини, яке набуло статусу остаточного до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини", та після спливу десяти років з дня набрання законної сили судовим рішенням, яке може бути переглянуте за виключними обставинами, мають право протягом тридцяти днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини" звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у порядку, визначеному цим Кодексом";

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини

(Закон України від 11 березня 2025 р. № 4283-IX, чинність з 09.04.2025)

у Господарському процесуальному кодексі України (такі ж зміни внесено у ЦПК, КАС України):

статтю 321 викладено в такій редакції:

"Стаття 321. Порядок і строки подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами

…2. З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили;

2) з підстав, визначених пунктами 2 і 3 частини другої та частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв’язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

3. Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1 і 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

4. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині третій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

5. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати";

розділ XI "Перехідні положення" доповнено пунктом 2 такого змісту:

"2. Особи, стосовно яких постановлено рішення Європейського суду з прав людини, яке набуло статусу остаточного до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини", та після спливу десяти років з дня набрання законної сили судовим рішенням, яке може бути переглянуте за виключними обставинами, мають право протягом тридцяти днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини" звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у порядку, визначеному цим Кодексом";

6. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Ничипоренко та Демідова проти України» (Заяви № 8278/21 та № 41605/23)

Заявниці скаржилися, головним чином, на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції.

Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні провадження, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.

Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що розслідування не відповідали критеріям ефективності.

Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

7. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Гадасюк проти України» (Заява № 39366/23)

Заявниця скаржилася на необґрунтованість або недостатню вмотивованість судового рішення.

Суд нагадує, що відповідно до його тривалої та усталеної практики він не має діяти як суд четвертої інстанції, а тому не ставитиме під сумнів рішення національних судів за пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо тільки їхні висновки не вважаються свавільними або явно необґрунтованими.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов’язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов’язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи. Ці принципи застосовувалися у низці справ.

Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що національні суди не виконали свого обов’язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи, висунуті заявницею. Конкретні процесуальні недоліки вказані у таблиці в додатку, і вони дають підстави Суду дійти висновку, що заявниця була позбавлена свого права на вмотивоване судове рішення.

Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

8. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76

(Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2025 р. № 360, чинність з 02.04.2025)

У Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженому зазначеною постановою:

пункт 5 доповнено абзацом такого змісту:

“працівники державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” та державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу”, уповноважених Міноборони на виконання функцій служби державного замовника у сфері оборони, з метою здійснення оборонних закупівель та укладення державних контактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг.”;

у пункті 8:

абзац третій після слів “юридичних осіб - релігійних організацій, а також” доповнено словами

“працівників суб’єктів господарювання - виробників електричної та теплової енергії, до складу яких входять виробничі (генеруючі) потужності, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації, підприємств, що обслуговують об’єкти, внесені до секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення,”, а після слів “безаварійної експлуатації систем газопостачання” - словами і цифрами “, нафтопереробних підприємств, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків акцій (часток) належать державі”;

доповнено пункт абзацом такого змісту:

“Кількість військовозобов’язаних працівників підприємств, що здійснюють виробництво, транспортування теплової енергії та надають послуги споживачам з постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами та які підлягають бронюванню, повинна становити не більше 75 відсотків кількості військовозобов’язаних працівників таких підприємств.”;

У Критеріях та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених зазначеною постановою:

абзаци другий і третій підпункту 6 пункту 2 викладено в такій редакції:

6) Розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників:

“державних і комунальних підприємств, установ і організацій, а також господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або перебувають в комунальній власності, та господарських товариств, більше 50 відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави або комунальної власності в яких становить 100 відсотків, суб’єктів господарювання - виробників електричної та теплової енергії, до складу яких входять виробничі (генеруючі) потужності, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації, підприємств, що обслуговують об’єкти, внесені до секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, операторів газорозподільних систем, нафтопереробних підприємств, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків акцій (часток) належать державі, за останній календарний місяць становить не менше розміру середньої заробітної плати у регіоні за IV квартал 2021 р. (відповідно до даних Держстату), що підтверджується довідкою, наданою підприємством, установою, організацією, господарським товариством;

підприємств, установ, організацій за останній календарний місяць становить не менше розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5, що підтверджується довідкою, наданою підприємством, установою, організацією (крім державних і комунальних підприємств, установ і організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або перебувають у комунальній власності, та господарських товариств, більше 50 відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави або комунальної власності в яких становить 100 відсотків, суб’єктів господарювання - виробників електричної та теплової енергії, до складу яких входять виробничі (генеруючі) потужності, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації, підприємств, що обслуговують об’єкти, внесені до секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, операторів газорозподільних систем, нафтопереробних підприємств, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків акцій (часток) належать державі);”;

9. Про внесення змін до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці

(Постанова Правління Національного банку України від 29 березня 2025 р. № 39, чинність з 01.04.2025)

Внесено до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці

4абзац перший пункту 15 глави 3 викладено в такій редакції:

“15. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, консульська установа подають до банків у випадках, визначених Законом про банки, запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю, у довільній формі.”;

10. Про затвердження Порядку встановлення та виплати державним службовцям надбавки за володіння англійською мовою

(Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2025 р. № 368, чинності не набрало)

Цей Порядок визначає механізм встановлення та виплати державним службовцям надбавки за володіння англійською мовою на рівні не нижче В2 за шкалою рекомендацій Ради Європи з мовної освіти (CEFR) (далі - володіння англійською мовою).

Надбавка за володіння англійською мовою (далі - надбавка) встановлюється та виплачується державним службовцям, визначеним у пункті 2 цього Порядку, за умови подання ними документів, що засвідчують рівень володіння англійською мовою, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - документи).

Надбавка встановлюється у розмірі 10 відсотків посадового окладу для державних службовців, визначених у пункті 2 цього Порядку, та виплачується за фактично відпрацьований час щомісяця одночасно з виплатою заробітної плати.

11. Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів

(Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2025 р. № 370, чинність 05.04.2025)

У пункті 12: абзац перший замінено абзацами такого змісту:

“12. Стосовно громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які звернулися до відокремленого підрозділу для оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон з 25 квітня 2024 р. до набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”, та їх не отримали, ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1-11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, та з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого цього пункту, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюється взяття зазначених осіб на військовий облік з формуванням військово-облікового документа в електронній формі.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому цього пункту, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Громадяни України чоловічої статі, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть отримати у відокремленому підрозділі оформлені документи за умови дійсності військово-облікового документа без його пред’явлення. Дійсність військово-облікового документа перевіряється працівником відокремленого підрозділу відповідно до пункту 10 цього Порядку.”.

12. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 495

(Постанова Кабінету Міністрів  України від 18 квітня 2025 р. № 471, чинність 24.04.2025)

У Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженому зазначеною постановою:

абзац перший замінено абзацами такого змісту:

“7. Житлове приміщення з фонду безоплатно надається:

1) внутрішньо переміщеній особі та членам її сім’ї за місцем фактичного проживання/перебування в межах території уповноважених органів;

2) особам, які отримують реабілітаційну допомогу поза межами задекларованого/зареєстрованого місця проживання в амбулаторних умовах у державних або комунальних закладах охорони здоров’я:

учасникам бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

особам з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.”

доповнено Порядок пунктом 7-1 такого змісту:

“7-1. Особам, зазначеним у підпункті 2 пункту 7 цього Порядку, житлове приміщення з фонду надається за рішенням уповноваженого органу, на території якого таке житлове приміщення розташоване, побудоване, реконструйоване, придбане за рахунок або із залученням фінансування міжнародних донорів та організацій, зокрема в рамках реалізації публічних інвестиційних проектів та/або виконання публічних інвестиційних програм.

Для отримання житлового приміщення з фонду особа, зазначена в підпункті 2 пункту 7 цього Порядку, подає заяву до уповноваженого органу, до якої додаються:

копії документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус;

копії документів, що підтверджують необхідність в отриманні медичної та реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах у державних та комунальних закладах охорони здоров’я;

індивідуальна програма реабілітації для осіб з інвалідністю;

направлення лікуючого лікаря та/або сімейного лікаря для отримання реабілітаційної допомоги.

Рішення про надання житлового приміщення з фонду або про відмову в наданні такого житлового приміщення приймається уповноваженим органом протягом одного робочого дня з дня подання заяви із зазначеними документами.

Підставою для відмови в наданні житлового приміщення з фонду є подання документів, що містять недостовірні відомості.

У разі неподання в повному обсязі документів, зазначених в абзацах третьому - шостому цього пункту, заява залишається без руху із дотриманням положень, передбачених статтею 43 Закону України “Про адміністративну процедуру”.

Рішення про надання житлового приміщення з фонду може бути переглянуто уповноваженим органом до видачі ордера за заявою особи в разі неотримання нею протягом 30 календарних днів без поважних причин ордера на вселення в житлове приміщення або неповідомлення протягом цього самого строку про поважні причини, що не дають їй можливості отримати ордер на вселення в житлове приміщення.

Житлове приміщення з фонду надається особі, зазначеній у підпункті 2 пункту 7 цього Порядку, на строк до одного року із можливістю продовження цього строку за умови продовження отримання медичної та реабілітаційної допомоги поза межами задекларованого/ зареєстрованого місця проживання в амбулаторних умовах у державних та комунальних закладах охорони здоров’я.

Після закінчення встановленого строку тимчасового проживання така особа зобов’язана звільнити надане житлове приміщення.

Користування житловим приміщенням з фонду здійснюється на підставі договору найму.”;

13. Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо призначення одноразової грошової допомоги

(Закон України від 15 квітня 2025 р. № 4351-IX, чинності не набрало)

Внесено до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" такі зміни:

У статті 10-1:

пункт 6 частини першої викласти в такій редакції:

До сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

"6) сім’ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України";

після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

"Підставою для надання членам сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є довідка про безпосередню участь такої особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими така особа брала безпосередню участь у здійсненні зазначених заходів".

Статтю 15 після частини дев’ятої доповнено новою частиною такого змісту:

"Членам сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 мільйонів гривень у зв’язку із загибеллю (смертю) члена сім’ї в період з 24 лютого 2022 року по 25 березня 2022 року або у зв’язку із загибеллю (смертю) члена сім’ї в період з 26 березня 2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану під час безпосередньої участі у бойових діях на територіях, на яких велися такі бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Якщо члени сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 цього Закону, одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою цієї статті, або одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за їх вибором. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, визначається Кабінетом Міністрів України".

Прикінцеві положення

Встановлено, що члени сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким до набрання чинності цим Законом було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену частиною сьомою статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною десятою статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.

14. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 і від 14 травня 2024 р. № 550

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449, чинність з 19.04.2025)

Порядок виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений зазначеною постановою, викладено в такій редакції:

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:

копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);

копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;

копія документа, що підтверджує:

- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);

- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;

- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;

копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;

копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;

копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;

інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

15. Про внесення змін до пункту 15 Положення про Єдиний державний реєстр ветеранів війни

(Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 433, чинність з 15.04.2025)

Абзац перший викладено в такій редакції:

“15. Відомості про особу у формі витягу з Реєстру безоплатно надаються такій особі, її законному представнику або іншому представнику, а також членам сім’ї (чоловіку, дружині, батькам, законному представнику дитини (до 18 років), неодруженим повнолітнім дітям, визнаним особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, особі, яка перебуває під опікою або піклуванням) особи, яка потрапила в полон держави-агресора або набула статусу зниклої безвісти за особливих обставин.”.

Абзац четвертий викладено в такій редакції:

“Отримати витяг з Реєстру незалежно від задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) може особа, її законний представник або інший представник, а також член сім’ї (чоловік, дружина, батьки, законний представник дитини (до 18 років), неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням) особи, яка потрапила в полон держави-агресора або набула статусу зниклої безвісти за особливих обставин.”.

16. Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо надання субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення (частини житлового приміщення) та компенсації частини податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку та військового збору

(Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2025 р. № 422, чинність з 15.04.2025)

у Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення та компенсації частини податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку та військового збору, затвердженому зазначеною постановою:

у пункті 4:

доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

“До складу домогосподарства можуть входити кілька окремих сімей. У такому випадку особа із складу домогосподарства наймача, підпис якої стоїть у заяві про надання субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення (частини житлового приміщення) та компенсації частини податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку та військового збору за формою згідно з додатком 2 (далі - заява за формою згідно з додатком 2) або заяві про надання субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення (частини житлового приміщення) в юридичної особи за формою згідно з додатком 5 (далі - заява за формою згідно з додатком 5) та договорі найму, вважається уповноваженою особою від домогосподарства наймача щодо отримання субсидії на найм житла в разі її призначення.”.

у пункті 7 доповнено пункт після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:               

Документами, які необхідно подати для встановлення органами Пенсійного фонду України права на призначення субсидії на найм житла та компенсації, є:

“документи (скановані копії) документів, що підтверджують статус/стан здоров’я особи, зазначеної в абзацах п’ятому - восьмому пункту 12 цього Порядку, як такі, що містять чутливу інформацію та мають вплив на визначення розміру обов’язкового платежу наймача;”.

доповнено Порядок пунктом 14-1 такого змісту:

“14-1. У разі призначення субсидії на найм житла особам, які отримують допомогу на проживання, такі особи мають надати згоду на припинення допомоги на проживання, засвідчивши власним підписом або електронним підписом повідомлення за формою згідно з додатками 4 або 6, отримане від органу Пенсійного фонду України, і протягом 14 робочих днів з дня отримання повідомлення надати органу Пенсійного фонду України у спосіб, визначений пунктом 5 цього Порядку, таку згоду. У такому випадку наймачу та особам із складу домогосподарства наймача допомога на проживання протягом періоду отримання субсидії на найм житла не нараховується і не виплачується.

Про надходження згоди на припинення допомоги на проживання орган Пенсійного фонду України інформує структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на обліку наймача як внутрішньо переміщеної особи для тимчасового припинення виплати допомоги на проживання особам, яким призначена субсидія на найм житла. У такому випадку субсидія на найм житла призначається з місяця тимчасового припинення виплати допомоги на проживання, але не раніше місяця подання заяви за формою згідно з додатком 2 або заяви за формою згідно з додатком 5 протягом п’яти днів з дня надходження відповідної інформації від структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві держадміністрації (військової адміністрації), виконавчого органу міської, районної в місті (у разі утворення) ради.

У разі коли протягом 14 робочих днів після отримання повідомлення, в якому наймач, який отримував допомогу на проживання, має проставити відмітку про бажання отримувати субсидію на найм житла і погоджується із тимчасовим припиненням виплати допомоги на проживання, не вчинив дій щодо його підписання і направлення органу Пенсійного фонду України, то орган Пенсійного фонду України субсидію на найм житла не призначає.”;

17. Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2025 р. № 426, чинність з 17.04.2025)

Пункт 21 після абзацу п’ятого доповнено новими абзацами такого змісту:

“Протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні до індивідуального навчального плану аспіранта (ад’юнкта) третього року підготовки денної форми здобуття освіти включається єдиний державний залік з української та іноземної мов для академічних цілей як обов’язковий підсумковий контроль з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання, який проводиться в порядку, визначеному МОН.

Порядок проведення єдиного державного заліку для ад’юнктів визначається державними органами, до сфери управління яких належать заклади освіти (наукові установи), які здійснюють відповідну підготовку.”.

18. Деякі питання захисту інтересів власників земельних ділянок та застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2025 р. № 394, чинність з 11.04.2025)

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2024 р. № 286 “Про запобігання нецільовому використанню земель, які займало Каховське водосховище” доповнено абзацом такого змісту:

“Допускається внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельних ділянок, речові права на які (документи, що посвідчують права на них) зареєстровано до 1 січня 2013 р., але відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, та земельних ділянок, на яких розташований житловий будинок, інші об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), право власності на які зареєстровано, а також змін до відомостей (крім зміни цільового призначення) та виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру, щодо земельних ділянок, які розташовані в межах прибережних захисних смуг Каховського водосховища.”.

19. Про внесення змін до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна

(Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2025 р. № 395, чинність з 11.04.2025)

Порядок доповнено розділом такого змісту:

“Особливості передачі в оренду будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ освіти для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб

192. Передача в оренду будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ освіти державної та комунальної форми власності для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених Законами України “Про професійну (професійно-технічну) освіту”, “Про вищу освіту”, “Про освіту” на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, та протягом трьох років після його припинення або скасування без проведення аукціону відповідно до цього Порядку.

Клопотання балансоутримувача будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ освіти про включення майна до Переліку відповідного типу обов’язково повинне містити згоду їх засновника.

Клопотання балансоутримувача будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ вищої освіти про включення майна до Переліку відповідного типу обов’язково повинне містити згоду їх засновника та вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти.

193. Строк дії договору оренди будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ освіти для проживання внутрішньо переміщених осіб не може перевищувати трьох років після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Після припинення дії договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцю об’єкт оренди в порядку, визначеному договором.

194. Орендарями будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ освіти державної та комунальної форми власності можуть бути державні та комунальні підприємства, громадські об’єднання, благодійні організації з метою надання зазначеного майна для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.

195. Балансоутримувач підтверджує невикористання за призначенням будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ освіти станом на початок навчального року та протягом останніх 12 місяців, що йому передували.

Рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду повинне містити інформацію про невикористання за призначенням будівель, споруд, приміщень (їх окремих частин) закладів і установ освіти станом на початок навчального року та протягом останніх 12 місяців, що йому передували.

196. Будівлі, споруди, приміщення (їх окремі частини) закладів і установ освіти передаються в оренду виключно для забезпечення тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб і не можуть використовуватися в комерційних цілях та не можуть бути викуплені орендарями.”.

20. Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформації та кіберзахисту державних інформаційних ресурсів, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури

(Закон України від 27 березня 2025 р. № 4336-IX, чинність з 20.04.2025)

Внесено до Кодексу законів про працю України такі зміни:

У статті 60-1:

після частини п’ятої доповнено новою частиною такого змісту:

"Особливості направлення працівника, який виконує надомну роботу, в службове відрядження встановлюються трудовим договором про надомну роботу".

доповнено частиною тринадцятою такого змісту:

"За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання".

У статті 60-2:

після частини п’ятої доповнено новою частиною такого змісту:

"У разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу".

доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту:

"За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах дистанційної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання".

Статтю 121 після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

"У разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно (стаття 60-2), у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження".

21. Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформації та кіберзахисту державних інформаційних ресурсів, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури

(Закон України від 27 березня 2025 р. № 4336-IX, чинність з 20.04.2025)

У Законі України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах":

частину першу статті 3 після абзацу дев’ятого доповнено новим абзацом такого змісту:

Основними завданнями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України є

"здійснення стандартизації у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, протидії технічним розвідкам

у частині першій статті 15:

доповнено пунктами 1-1 і 1-2 такого змісту:

Для забезпечення виконання покладених на неї обов’язків Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України має право:

"1-1) надавати обов’язкові до виконання вимоги про усунення встановлених відповідно до закону порушень законодавства щодо функціонування національної системи реагування на кіберінциденти, кібератаки, кіберзагрози, національної системи обміну інформацією про кіберінциденти, кібератаки, кіберзагрози, щодо виконання вимог законодавства за результатами моніторингу в порядку, визначеному законодавством щодо діяльності команд реагування на кіберінциденти, кібератаки, кіберзагрози;

1-2) у визначених законодавством випадках вживати заходів оперативного реагування на кіберінциденти, кібератаки, кіберзагрози шляхом надання обов’язкових до виконання вимог про реагування власникам або розпорядникам інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, та власникам або розпорядникам об’єктів критичної інформаційної інфраструктури.

Таке оперативне реагування шляхом надання вимоги про реагування є актом організаційно-розпорядчого характеру, не є заходом державного контролю за технічним захистом інформації та кіберзахистом та здійснюється з метою запобігання або мінімізації негативних наслідків у зв’язку з кіберінцидентом, кібератакою або кіберзагрозою";

У Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України":

доповнено статтею 5-1 такого змісту:

"Стаття 5-1. Підрозділи з кіберзахисту, керівники з кіберзахисту

1. В органах державної влади, що є власниками або розпорядниками інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, утворюються підрозділи з кіберзахисту та призначаються керівники з кіберзахисту, яким безпосередньо підпорядковуються такі підрозділи, а в органах місцевого самоврядування - особи, які виконують їхні функції та завдання.

Власники або розпорядники об’єктів критичної інформаційної інфраструктури призначають відповідальну особу, яка виконує функції та завдання керівника з кіберзахисту, та у разі потреби з метою забезпечення виконання вимог з кіберзахисту утворюють підрозділ з кіберзахисту.

Призначення керівника з кіберзахисту на посаду в органі державної влади здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за погодженням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України після перевірки, проведеної Службою безпеки України в межах її повноважень.

У разі ненадання Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України протягом одного календарного місяця з дня отримання нею звернення вмотивованої відмови у погодженні призначення керівника з кіберзахисту із зазначенням підстави, визначеної відповідним порядком, таке погодження вважається наданим.

2. Керівники з кіберзахисту або відповідальні особи, які виконують функції та завдання керівника з кіберзахисту, здійснюють керівництво, координацію та контроль з питань кіберзахисту відповідного об’єкта критичної інформаційної інфраструктури або органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що є власником або розпорядником інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, у тому числі в разі введення воєнного стану.

3. Методичні рекомендації щодо типових вимог до підрозділів з кіберзахисту, загальних вимог до керівників з кіберзахисту в органах державної влади, а також до відповідальних осіб, які виконують функції та завдання керівника з кіберзахисту в юридичних особах, що є власниками або розпорядниками об’єктів критичної інформаційної інфраструктури I і II категорій критичності, та в органах місцевого самоврядування, надаються Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України";

22. Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності серед здобувачів освіти

(Закон України від 08 січня 2025 р. № 4186-IX, чинність з 01.06.2025)

Частину четверту статті 24 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту"  після абзацу шостого доповнено новим абзацом такого змісту:

Керівник державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти:

"сприяє здійсненню волонтерської діяльності, підвищенню її суспільного престижу, розвитку, підтримці та заохоченню такої діяльності серед учасників освітнього процесу закладу професійної (професійно-технічної) освіти у вільний від занять час".

У Законі України "Про волонтерську діяльність":

частину третю статті 5 доповнено абзацом шостим такого змісту:

Організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, зобов’язані:

"надавати волонтеру на його вимогу письмове підтвердження здійснення ним волонтерської діяльності із зазначенням напряму, періоду та часу здійснення такої діяльності";

у частині четвертій статті 7:

абзац третій викласти в такій редакції:

Волонтер має право на

"зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до практики в разі її відповідності освітній програмі закладу освіти за згодою закладу освіти";

після абзацу четвертого доповнено двома новими абзацами такого змісту:

"отримання письмового підтвердження здійснення ним волонтерської діяльності від відповідної організації та/або установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, із зазначенням напряму, періоду та часу здійснення такої діяльності;

визнання компетентностей, здобутих у результаті здійснення ним волонтерської діяльності, у порядку, передбаченому для визнання результатів навчання, здобутих шляхом неформальної та/або інформальної освіти".

23. Про затвердження Порядку функціонування системи електронної реєстрації для вчинення консульської дії, електронного кабінету інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул»

(Наказ Міністерства закордонних справ від 12.03.2025 № 129, чинність з 25.03.2025)

Цей Порядок встановлює механізм функціонування системи електронної реєстрації для вчинення консульської дії (далі — е-черга) інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул» (далі — система «е-Консул»), електронного кабінету, визначає права і обов’язки користувачів системи «е-Консул», встановлює строки зберігання інформації в системі «е-Консул», порядок її видалення та знищення.

Система «е-Консул» забезпечує можливість використання функціоналу електронного кабінету, е-черги з метою реєстрації в е-черзі, подання заяви про вчинення консульської дії за умови відсутності встановлених законодавством обмежень щодо користувача під час вчинення консульських дій в посольствах і консульських установах України.

Засобами електронного кабінету заявника забезпечується можливість користувачу (заявнику):

переглядати зазначену у пункті 3 цього розділу інформацію (відомості, документи);

створювати, редагувати, зберігати проєкти заяв (документів), що стосуються вчинення консульських дій;

подавати суб’єктам системи «е-Консул» та отримувати від суб’єктів системи «е-Консул» інформацію (відомості, електронні повідомлення, документи) в електронній формі, у тому числі сформовану з використанням засобів системи «е-Консул», що стосується вчинення консульських дій;

обирати суб’єкта системи «е-Консул» для звернення за вчиненням консульської дії;

обирати консульську дію з відображуваного в електронному кабінеті заявника переліку консульських дій, вчинення яких здійснюється суб’єктом системи «е-Консул», на території консульського округу якого користувач перебуває (щодо консульських дій, вчинення яких здійснюється за особистої присутності заявника);

за технічної можливості — подавати заяви про вчинення консульських дій (щодо консульських дій, для вчинення яких особиста присутність заявника не вимагається);

обирати спосіб отримання документів за результатами вчинення консульської дії (щодо консульських дій, для вчинення яких особиста присутність заявника не вимагається);

переглядати календар е-черги, бронювати, скасовувати слоти;

оновлювати (змінювати) інформацію (відомості) про свої персональні дані, яка подавалася користувачем під час реєстрації електронного кабінету заявника;

за технічної можливості — сплачувати консульський збір з використанням електронних платіжних засобів та Інтернету.

© 2025 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.