Перелік основних нормативно-правових актів за грудень 2017 року

ПЕРЕЛІК основних нормативно-правових актів за грудень 2017 року

1. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№2147-19 від 03.10.2017 року, набрав чинності з 15 грудня 2017 року, окремі положення Закону набрали чинності 29 листопада 2017 року), положення якого направлені на здійснення судової реформи в Україні (змінено основні процесуальні норми щодо порядку судового розгляду цивільних, адміністративних та господарських справ, введено ряд нових положень щодо прав та обов’язків учасників процесу (запроваджено нові норми процесуального примусу, введено нове поняття «зловживання учасниками судочинства своїми правами» і т. п.), запроваджено норми про електронний обіг судової документації, переглянуто положення щодо процесуальних строків, судових повісток та судових повідомлень, виключно на Верховний Суд України покладено функції касаційної інстанції з припиненням в цій частині повноважень Вищих спеціалізованих судів, які ліквідовані і т. д.).

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» (№2213-19 від 16.11.2017 року, набрав чинності 07.12.2017 року, крім положень про обов'язкове використання відеозапису під час досудового /судового розслідування, які набирають чинності з 01.01.2019 року), положення якого містять такі основні поняття:

• з 01 січня 2019 року обов’язковим є використання відеозапису під час досудового/судового розслідування (обшуки, розгляд клопотань слідчим суддею);

•  

• запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні;

•  

• повинні визнаватись недопустимими докази, зібрані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;

•  

• виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Право безперешкодного фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису надається стороні захисту;

•  

•  адвокат може самостійно вести відеозапис без дозволу слідчого/прокурора (проте, не має право розголошувати такі дані);

•  

• забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста);

•  

• дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

3. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017 року, набрав чинності 10.12.2017 року, вводиться в дію з 10 червня 2018 року), положення якого містять такі основні поняття:

     Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

2. Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

3. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

    До житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

4. Закон України  «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (№2246-VІІІ від 07.12.2017 року, Голос України від 30.12.2017 року №№249-250, чинність - з 01.01.2018 року). Основні витяги з Закону:

     Стаття 7. Установити у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Стаття 8. Установити у 2018 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 22,41 гривні.

Стаття 9. Установити, що у 2018 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 21 відсоток, для дітей - 85 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів - 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.

Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2018 році не може бути більше 75 відсотків рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.

5. Наказ Міністерства юстиції України про затвердження Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі (№4125/5 від 21.12.2017 року, який набрав чинності 26.12.2017 року)

• зміст вказаних Стандартів конкретизує роботу адвоката при наданні безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі;

• для зручності опрацювання адвокатами змісту Стандартів якості Радою адвокатів Тернопільської області додатково було розроблено стислий виклад основної послідовності дій адвоката, перелік основних документів, що складаються при наданні безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, які не передбачені процесуальними кодексами та додатково рекомендовано доповнити Додаток до Протоколу узгодження правових питань додатковою колонкою «Дані про повідомлення клієнта» щодо вчинення адвокатом дій по виконанню доручення центру;

• основна мета вказаних Стандартів якості є захист професійних прав адвоката, врахування інтересів держави, які проводить оплату за надану адвокатом правову допомогу та клієнтів (осіб, які звернулися до відповідних місцевих чи регіональних центрів для отримання якісної, своєчасної та повної безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі);

• опрацювання вказаних Стандартів є важливим і для впорядкування не тільки роботи комісій з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги при новоутворених радах адвокатів регіону, а й при роботі рад адвокатів регіону, які уповноважені переглядати рішення зазначених комісій;

• слід звернути увагу і на деякі недоліки вказаних Стандартів якості:

• щодо строків своєчасності надання адвокатом безоплатної вторинної правової допомоги у -цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі у Стандартах робиться лише одне посилання на те, що адвокат повинен не пізніше 7 робочих днів з моменту отримання доручення центру провести перше конфіденційне побачення з клієнтом;

• порівняно з регламентацією надання адвокатом надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному та, адміністративному процесах, досить мало регламентовано порядок надання адвокатом безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі;

• не конкретизовано дії адвоката при ухиленні клієнта від явки до адвоката без будь-яких поважних причин після отримання доручення центру;

• не конкретизовано хоча б кілька основних орієнтовних обставин, які вважаються такими, що унеможливлюють виконання адвокатом доручення центру;

• інші, які підлягають подальшому обговоренню та опрацюванню.

6. Наказ Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я, Генеральної прокуратури «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини» (№807/1193/279 від 29.09.2017 року, набрав чинності  05.12.2017 року), положення якого містять такі основні поняття:

     Порядок дій працівників закладів охорони здоров'я

1. Працівники закладів охорони здоров'я у разі надходження повідомлення про смерть людини негайно повідомляють органи та підрозділи Національної поліції за телефоном екстреного виклику (102) про кожен випадок установлення ними факту смерті людини незалежно від місця її настання, у тому числі породіль та новонароджених дітей, за винятком смерті від захворювань у закладах охорони здоров'я.

2. У випадках повідомлення органів та підрозділів Національної поліції про смерть людини за наявності ознак насильницької смерті або підозри на таку до приїзду працівників поліції на місце події працівникам закладів охорони здоров'я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, переміщати його, дозволяти такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих, видавати лікарське свідоцтво про смерть за формою N 106/о або фельдшерську довідку про смерть за формою N 106-1/о, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за N 1150/13024 (далі - наказ N 545).

3. У разі смерті людини за місцем її проживання без ознак насильницької смерті або підозри на таку на місце події виїжджає лікар, а у випадках, передбачених наказом N 545, фельдшер закладу охорони здоров'я, який констатує факт смерті, проводить огляд трупа, за результатами якого інформує органи та підрозділи Національної поліції та адміністрацію закладу охорони здоров'я, що забезпечує потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території, про можливість встановлення причини смерті без патологоанатомічного розтину та видачі лікарського свідоцтва про смерть (фельдшерської довідки про смерть).

4. У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров'я, коли лікарське свідоцтво про смерть (фельдшерську довідку про смерть) було видано без патологоанатомічного розтину, лікар (фельдшер) закладу охорони здоров'я, який видав зазначене(у) у пункті 2 цього розділу свідоцтво (довідку), надсилає до органу та підрозділу Національної поліції, на території обслуговування якого знаходиться заклад охорони здоров'я, копію лікарського свідоцтва про смерть (фельдшерської довідки про смерть), завірену печаткою цього закладу охорони здоров'я, упродовж трьох днів з дати констатації факту смерті (за винятком смерті від захворювань у закладах охорони здоров'я).

     Порядок дій працівників бюро судово-медичної експертизи

1. Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта (за винятком випадків, передбачених пунктом 3 розділу II цього Порядку);

2. Працівники бюро судово-медичної експертизи:

проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро судово-медичної експертизи;

надають протягом трьох діб слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, копію лікарського свідоцтва про смерть;

проводять за призначенням слідчого, прокурора судово-медичну експертизу трупа з усіма необхідними лабораторними дослідженнями та у строк не більше одного місяця складають висновок експерта;

надсилають висновок експерта слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання;

письмово інформують слідчого або прокурора, який направив труп на розтин, про перевищення строків проведення судово-медичної експертизи та надання висновку експерта;

видають труп з письмового дозволу прокурора, який надається прокурором негайно після проведення судово-медичного розтину трупа та відібрання необхідних зразків з метою здійснення лабораторних досліджень.

     Порядок дій уповноважених працівників органів та підрозділів Національної поліції

1. Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції:

здійснюють реєстрацію в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, форма якого наведена у додатку 2 до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року N 1377, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за N 1498/27943, повідомлень про факт смерті людини, у тому числі повідомлень, що надійшли від закладів охорони здоров'я;

виїжджають негайно при надходженні повідомлення про факт смерті людини за місцем її проживання без ознак насильницької смерті або підозри на таку відповідно до пункту 3 розділу II цього Порядку на місце події разом з лікарем, а у випадках, передбачених наказом N 545, - з фельдшером та за необхідності - з іншими спеціалістами;

за результатами огляду трупа, після з'ясування обставин смерті та за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку складають висновок щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання (далі - Висновок), форма якого наведена у додатку до цього Порядку, до якого додаються фотознімки трупа та місця його виявлення.

2. У разі надходження повідомлення про факт насильницької смерті людини чи підозри на таку або встановлення таких фактів під час огляду трупа (частини трупа) людини, що померла раптово або при нез'ясованих обставинах, а також трупа невстановленої особи на місце події виїжджають слідчо-оперативна група, працівники Експертної служби МВС та судово-медичний експерт або лікар, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта, та за необхідності інші спеціалісти.

3. Про факт насильницької смерті людини невідкладно повідомляється прокурор. У таких випадках слідчий, прокурор проводять огляд місця події та трупа в порядку, передбаченому статтями 237, 238 Кримінального процесуального кодексу України, з обов'язковим застосуванням фотозйомки (за необхідності - відеозйомки) і складанням схеми (плану, креслення) оглянутого місця.

4. Відомості, які містяться в повідомленнях про факти насильницької смерті людини, підозри на таку, підлягають унесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

5. Обов'язково направляють для проведення судово-медичної експертизи трупи (частини трупів) людей:

з ознаками насильницької смерті або підозри на таку смерть;

смерть яких настала раптово або при нез'ясованих обставинах;

смерть яких настала поза місцем їхнього проживання;

особу яких не встановлено.

6. Транспортування трупа людини з ознаками насильницької смерті чи підозри на таку до бюро судово-медичних експертиз здійснюється в установленому законодавством порядку обов'язково в супроводі працівника поліції.

7. Постанова  Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення механізмів захисту речових прав на земельні ділянки» (№ 925 від 06.12.2017 року), положення якої містять такі основні поняття:

     Уряд удосконалив механізм захисту речових прав на земельні ділянки. Передбачено, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі. Також запроваджується перевірка наявності та автентичності кадастрового номера земельної ділянки в Державному земельному кадастрі вже під час формування державним реєстратором заяви в режимі реального часу. Документом визначаються способи виправлення технічних помилок у разі виявлення державним реєстратором прав на нерухоме майно у отриманих з Державного земельного кадастру відомостях про власників, користувачів земельної ділянки, перенесених з Державного реєстру земель.

Рада адвокатів Тернопільської області